Основи авторського права

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Характеристика знаків для товарів і послуг

Серед об'єктів інтелектуальної власності особливе місце займають знаки для товарів та послуг, які також називають термінами «товарний знак» та «торговельна марка». Цей об'єкт використовується в обороті для того, щоб персоналізувати товар чи послугу.

У преамбулі закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» йдеться, що цей Закон регулює відносини, які виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. А в статті 1 цього Закону говориться, що знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Стаття 492 Цивільного кодексу України передбачає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для виділення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), які виробляються (надаються) іншими особами. Зокрема, слова, літери, цифри, образотворчі елементи, комбінації кольорів.

Отже, можна зробити висновок, що терміни «знаки для товарів та послуг», «товарний знак», «торговельна марка» є синонімами.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі й на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені статтею 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

— державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

— офіційні назви держав;

— емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

— офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

— нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу держави, символіка якої використовується як елемент знака, або компетентного органу власників (зокрема міжнародних міжурядових організацій).

Компетентним органом щодо назви держави «Україна» є Комісія щодо погодження питань про внесення позначення, яке містить офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг — постійно діючий орган Міністерства освіти і науки України.

Також не можуть одержати правову охорону, але можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака, такі позначення:

— ті, які звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

— ті, які складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

— ті, які складаються лише з позначень чи даних, що є описовими в разі використання їх по відношенню до зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце та час виготовлення чи збуту товарів чи надання послуг;

— ті, які складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами й термінами.

Не можуть одержати правову охорону такі позначення:

— ті, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

— ті, які відбивають лише форму, зумовлену природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товару істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати:

— із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

— із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

— з фірмовими найменуваннями, які відомі в Україні й належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Державної служби заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

— з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), які охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

— із знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

— промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

— назви відомих в Україні творів науки, літератури й мистецтва або цитати й персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

— прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років.

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак, а також виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак, виключне право розпоряджатися правом на знак в порядку, встановленому статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та інші права, визначені цим Законом.

Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.

Власник свідоцтва має обов’язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва, а також своєчасно сплачувати збір за продовження строку його дії.

Порядок одержання свідоцтва визначений розділом 3 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності заявку та доданими до неї документами. Вимоги до документів заявки встановлені цим Законом, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Заявлений знак проходить науково-технічну експертизу, яка складається з формальної та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті). Під час проведення формальної експертизи:

— встановлюється дата подання заявки;

— заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам та правилам;

— документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після його затвердження компетентним органом. На підставі такого висновку приймається рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення надсилається заявнику.

На підставі рішення про реєстрацію знака здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва здійснюється державна реєстрація знака, про що вносяться відповідні відомості до Реєстру. У місячний строк після державної реєстрації знака видається свідоцтво.

Дія свідоцтва припиняється в таких випадках:

1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви.

2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії.

3. За рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду.

4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Закон містить перелік випадків, коли свідоцтво може бути визнано судом недійсним повністю або частково:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинено. Якщо порушенням власнику свідоцтва були заподіяні майнові чи моральні збитки, вони мають бути відшкодовані порушником. Порушення прав власника може виявлятись у будь-якій формі чи будь-яким способом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Наприклад, власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використовуваного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва. Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено в ньому.

Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладення та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

2. Задача

Громадянин Миколаєва продавав на ринку з лотка аудіо і відеокасети, упаковки яких не мали контрольних марок або були маркіровані підробленими марками. Маркувальні дані відеокасет не містили номери прокатного свідоцтва, на упаковках не була вказана форма права поширення фільму. Дайте визначення поняття «Контрафактний екземпляр аудіовізуального твору і фонограми». Як встановлюється контрафактность? За які правопорушення у сфері авторських і суміжних прав передбачена

За Законом України «Про авторське право та суміжні права» аудіовізуальним твором є твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 1 цього Закону визначено, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

За Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.

Тобто ознаками контрофакності є відсутність контрольної марки або наявність підроблених контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Згідно з Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженим Постановою КМУ від 17. 08. 1998 № 1315 розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів фільмів, вироблених в Україні та за її межами здійснюється на підставі прокатного посвідчення. За розповсюдження і демонстрування фільму без прокатного посвідчення або порушення умов розповсюдження і демонстрування, визначених прокатним посвідченням, посадові особи кіновидовищних або відеотелезакладів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 6 Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, затверджених Постановою КМУ від 04. 11. 1997. № 1209 передбачено розміщення на кожній упаковці примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп’ютерних програми або бази даних необхідних маркеровочних даних. Відсутність таких даних є ознакою контрафакності примірнику твору, фонограми або відеограми.

Статтею 51-2 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення, за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а саме за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Окрім адміністративної відповідальності відповідно до статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлені цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Державний нагляд (контроль) за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності здійснює Державна служба інтелектуальної власності України. Від її імені діють державні інспектори, діяльність яких регламентується Положенням про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності.

За фабулою задачі мають місце такі порушення:

— Розповсюдження здійснювалось у невідповідному місці. Згідно з Правилами роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, а також ст. 10 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» роздрібна торгівля примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних здійснюється тільки у місцях спеціалізованої роздрібної торгівлі, якими є стаціонарні підприємства торгівлі (магазини), спеціалізовані відділи, секції підприємств з універсальним асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів, а також стаціонарні дрібнороздрібні пункти продажу (кіоски).

— Гр. Николаєв здійснював продаж контрафактних примірників аудіо та відеокасет, які не мали контрольної марки, або які мали підроблені контрольні марки.

— У гр. Николаєва відсутнє прокатне свідоцтво, що порушує вимоги Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

За здійснення вказаних правопорушень передбачена адміністративна відповідальність за ст. 51−2 КпроАП.

А також в порядку ст. 432 ЦКУ можна застосувати цивільно-правову відповідальність. Суб'єкт права інтелектуальної власності може звернутися до суду за захистом своїх прав. В свою чергу суд може постановити рішення про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів, вилучення матеріалів та знарядь, які використовувалися для виготовлення цих товарів, застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності та ін.

Перелік використаних джерел

знак послуга контрафактний правовий

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16. 01. 2003 № 435-IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/435−15

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16. 01. 2003 № 436-IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/436−15

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07. 12. 1984 № 8073-X // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/80 731−10

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України в редакції від 11. 07. 2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 43. — Ст. 214.

5. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон України в редакції від 10. 07. 2003 // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 7. — Ст. 46.

6. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15. 12. 1993 // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 7. — Ст. 36.

7. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07. 06. 1996 // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 36. — Ст. 164.

8. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затв. Постановою К М Украины від 28. 03. 2001 № 294 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 13. — Ст. 554.

9. Правилами роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, затв. Постановою К М України від 04. 11. 1997 № 1209 // Урядовий кур'єр. — 1997. — № 219.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой