Основи економічного аналізу

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Організація та методика функціонально-вартісного аналізу

За характером проведення й охопленням питань економічний аналіз поділяють на фінансовий та управлінський. Такий поділ обумовлюється існуванням фінансового й управлінського обліку.

Залежно від глибини дослідження та призначення результатів економічного аналізу виділяють такі три його види: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний.

Тепер можна запропонувати механізм або апарат, що існує вже довго (початок його розвитку — 40 р.р.) і який практично може виявляти першоджерела неефективного управління і побудови організаційної структури підприємства. Таким апаратом є функціонально-вартісний аналіз (ФВА).

ФВА являє собою евристичний метод дослідження функцій об'єкта, що направлений на оптимізацію техніко-економічних параметрів на всіх стадіях життєвого циклу. Для ФВА характерні наступні риси [3, стор. 11]:

o Функціональний підхід, згідно з яким кожний об'єкт розглядається як комплекс функцій для більш повного та економічного задоволення потреб їх споживачів (при цьому функції враховуються як сутність об'єкта, а самі об'єкти — як одна з можливих форм її прояву).

o Принцип системності, при якому функції розглядаються з системних позицій із виділенням функцій зовнішніх та внутрішніх, загально об'єктних та внутрішньо об'єктних і т. п. функції, які відображають поведінку об'єкта оцінюють з точки зору їх значення, витрат та ступеня їх виконання. Шляхом порівняння таких рис виявляються надто затратні, що погано (недостатньо) виконуються або, навпаки, що виконуються вище потрібного рівня. Таким чином, визначаються напрямки та області подальшого росту ефективності використання об'єкта аналізу. Розв’язання проблеми — як інакше, краще, ефективніше досягнути виконання конкретної функції, здійснюється в подальшому за допомогою комплексу методів активізації творчого мислення.

o Принцип безперервного зіставлення значимості функцій та витрат на їх реалізацію, виділення найбільш вартісних функцій та зон, з’ясування функціональних надлишків.

o Принцип колективної творчості, який припускає участь в проведенні ФВА групи спеціалістів різного профілю, активне використання широкого арсеналу методів, що стимулюють творче мислення, вироблення нестандартних рішень (морфологічний метод, «мозковий штурм», синектика алгоритм вирішення винахідницьких задач (АВВЗ), метод контрольних запитань і т. ін.).

o Принцип універсальності, що дозволяє використовувати ФВА практично у всіх сферах людської діяльності, які пов’язані із витратами.

o Метою кожного конкретного випадку використання ФВА є досягнення оптимуму користі при мінімальних витратах.

o Функціонально-вартісний аналіз може бути упроваджений там, де є змога забезпечити функцію доцільною діяльністю людей та де результати їх праці можуть бути отримані більше ніж одним способом.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.

ФВА проводиться з метою виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

ФВА передбачає мінімізацію витрат ресурсів у процесі виробництва за рахунок поліпшення конструкції виробів, удосконалення способів виготовлення деталей і вузлів, виявлення додаткових чи зайвих витрат, раціоналізації технології та використання ефективних матеріалів. Для здійснення цього аналізу використовується звітна, облікова, конструкторсько-технологічна, нормативна й позаоблікова інформація.

ФВА — це метод одночасного і взаємозв'язаного дослідження функції об'єкта і вартості цих функцій. Функції і їхня вартість становлять об'єкт ФВА.

Під функціями розуміють споживчі властивості (якість) об'єкта. Вони поділяються на п’ять груп: 1) головні функції, що виражають призначення об'єкта; 2) основні функції, що забезпечують виконання головних; 3) допоміжні функції, що допомагають реалізувати основні; 4) зайві або непотрібні функції і 5) шкідливі функції. ФВА виходить із засадного принципу можливості усунення зайвих чи додаткових функцій, виконуваних виробами, тобто можливості зниження праце-, матеріало- і енергомісткості, а відтак, і собівартості виробів. Зайві функції виникають унаслідок зміни призначення виробу, появи інших виробів, що виконують аналогічні функції, зміни традиційних поглядів на призначення виробу та з інших причин.

ФВА проводять групи спеціалістів. До цих груп входять економісти, конструктори й технологи. ФВА проводиться в кілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і впроваджувальний. Економісти виконують перші два етапи, серед яких дуже важливим є аналітичний, коли проводиться аналіз функцій з погляду їхнього техніко-економічного призначення і виробничих витрат. Головне завдання групи — виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і витратами на його виготовлення. Необхідно домагатися того, щоб споживча вартість об'єкта зростала, а витрати на нього скорочувались.

Загальноекономічний аналіз виконують керівники та спеціалісти підприємств, керівних, фінансових, кредитних і статистичних органів за даними загальної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення основних напрямків і тенденцій її розвитку, способів підвищення ефективності використання наявних ресурсів і якості роботи.

Керівні органи використовують результати загальноекономічного аналізу для загального контролю діяльності підприємств, оцінки ефективності й оптимальності використання ресурсів, оцінки всієї господарської діяльності підприємства і планування його розвитку. Загальноекономічний аналіз здійснюється також на підприємстві і в його підрозділах для загальної оцінки їхньої діяльності. Для аналізу використовується планово-нормативна, звітна, облікова й позаоблікова інформація. За характером і колом питань склалось два напрямки проведення загальноекономічного аналізу: фінансово-економічний і статистико-економічний.

Фінансово-економічний аналіз здійснюють фінансові та кредитні органи. Фінансові установи проводять, в основному, зовнішній аналіз діяльності підприємств на підставі квартальної і річної звітності, звертаючи головну увагу на фінансові результати: виконання фінансового плану, ефективність використання фінансових ресурсів, рентабельність, платоспроможність, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансовий стан і резерви його поліпшення, збільшення платежів до бюджету. Такий аналіз проводиться одночасно з аналізом виконання виробничої програми.

Кредитні органи, надаючи короткострокові і довгострокові позички, сприяють розширеному відтворенню господарств. Вони контролюють кредитоспроможність останніх, запобігають їхньому банкрутству. Для цього вони аналізують виробничу й фінансову діяльність господарств, що їх вони обслуговують, звертаючи увагу на ефективність і правильність використання позичок, їх забезпеченість, цільове використання, ефективність використання всіх засобів підприємства.

Податкова інспекція аналізує діяльність господарств на підставі звітної інформації. Головна увага звертається на виконання зобов’язань перед бюджетом, на фінансовий стан і резерви збільшення платежів до бюджету.

Статистико-економічний аналіз проводиться на підставі статистичної звітності підприємств. Органи статистики аналізують розвиток окремих галузей, економічних і адміністративних районів. За даними статистико-економічного аналізу вивчаються масові явища, проводиться загальна оцінка розвитку економіки, робляться узагальнення, виявляються тенденції розвитку.

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз — це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

Економічний аналіз господарської діяльності за часом дослідження процесів і явищ поділяють на попередній, оперативний, послідовний і стратегічний.

Попередній аналіз вивчає майбутні процеси і явища. Він проводиться для опрацьовування проектів, обґрунтування бізнес-планів, визначення оптимальних розмірів виробництва, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення ефективності виробництва з метою запобігання схваленню економічно неефективних, хоч і технічно прогресивних рішень. Він пов’язаний з прогнозуванням, перспективним і поточним плануванням, з вибором і обґрунтуванням варіантів планів і управлінських рішень: його проводять до початку будь-яких господарських операцій. Головним завданням попереднього аналізу є вивчення тенденцій, оцінка варіантів і пошуки найліпшого з них, виявлення недоліків, утрат, непродуктивних витрат і запобігання таким. На підставі аналізу обґрунтовується економічна стратегія управлінських рішень, перспективних і планових прогнозів; досліджується забезпеченість матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами перед початком виробництва, опрацьовуються запобіжні щодо можливих недоліків заходи, виявляються причини та фактори, які можуть негативно впливати на результати, вивчається попит на продукцію і досліджується портфель замовлень.

Основна функція попереднього аналізу — сприяння підвищенню ефективності виробництва, його інтенсивності і конкурентоспроможності підприємства.

Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підбиття її підсумків з метою оперативного впливу на техніко-економічні показники підприємства і його структурних підрозділів. Він дає змогу безпосередньо в процесі діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цього впливу і застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання ним. Інакше кажучи, цей аналіз дає можливість оперативно обґрунтувати управлінські рішення, координувати виробництво, своєчасно оцінювати ситуацію з формуванням собівартості, виявити недоліки в роботі, знайти внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничих ресурсів, оперативно усунути негативні тенденції. У процесі проведення аналізу необхідно виявляти й вивчати не всі фактори, що впливають на виробництво продукції і її собівартість, а лише основні, вирішальні на даний час і в даній ланці виробництва, тобто ті, які призводять до суттєвих відхилень від програми виробництва й собівартості продукції. Вибірковий підхід спричинено такими умовами: неможливістю оперативного аналізу впливу всіх факторів і часто великою залежністю від якогось одного фактора (невихід кількох робітників на зміну, брак матеріалів, електрики тощо). Своєчасно прийняте в даній ситуації рішення уможливить швидке усунення негативних факторів і створення сприятливих умов для закріплення й розвитку позитивних.

Джерелами інформації для оперативного аналізу є щоденні первинні дані, які економічно правильно відбивають справжнє становище на дільниці, в цеху, на підприємстві.

Оперативний аналіз характеризується такими особливостями: 1) терміновістю, тобто наближенням строків проведення аналізу до часу здійснення виробничо-фінансових операцій, що полегшує й прискорює виявлення та усунення недоліків, викриття винних; 2) дійовістю, оскільки щоденне (щогодинне) проведення аналізу сприяє негайному усуненню недоліків і використанню виявлених резервів; 3) достовірністю, оскільки відомою є величина відхилення фактичних показників від планових або нормативних за кожний день роботи; 4) масовістю, тобто широким залученням безпосередніх виконавців виробничого процесу; 5) цілеспрямованістю, бо такий аналіз завжди має конкретну мету та завдання і досліджує окремі, найважливіші показники роботи підприємства.

Поточний аналіз відрізняється від оперативного тим, що тут використовується звітна, облікова й позаоблікова інформація. Оперативна інформація не використовується, бо вона часто нівелюється, й у звітності та в обліковій інформації не виявляється.

Завершальний аналіз проводиться після закінчення певного циклу діяльності та одержання відповідної звітності. Його завдання — це всебічне вивчення економіки підприємства, об'єктивна оцінка результатів діяльності, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку господарства, викриття внутрішньогосподарських резервів та опрацювання конкретних заходів щодо їх реалізації.

Цей аналіз базується на всіх формах обліку, планування та звітності. Він продовжує аналітичні процеси, розпочаті попереднім та оперативним аналізами. Перевага цієї форми аналізу перед іншими полягає в тому, що він уможливлює системний підхід до оцінки роботи всіх галузей економіки з урахуванням комплексного впливу техніки, технології, організації та управління.

На відміну від оперативного (поточного) аналізу, який здійснюється в основному на підприємствах, завершальний аналіз проводиться на всіх рівнях економіки.

Резерви, виявлені оперативним аналізом, можуть бути негайно використані підприємством, а ті, які виявлено завершальним аналізом, можуть бути враховані лише наступного року.

Стратегічний аналіз застосовується для з’ясування основних довгострокових тенденцій діяльності. Його метою є прогнозування напрямків дальшого розвитку районів, галузей та економіки в цілому. Він забезпечує вибір найоптимальніших перспективних рішень. Як бачимо, види й напрямки аналізу доповнюють один одного.

За місцем проведення економічний аналіз поділяється на внутрішньогосподарський і міжгосподарський; галузевий і міжгалузевий. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає показники діяльності підприємства та його структурних підрозділів. У проведенні аналізу беруть участь усі служби підприємства. Він може бути функціонально-вартісним, попереднім, оперативним і завершальним. Крім загальної методики, він користується також і прийомами порівняльного аналізу. Внутрішньогосподарський аналіз комплексно досліджує діяльність підприємства, цеху, дільниці, бригади, відділу. Рівень деталізації та глибина досліджень залежать від мети, рівня управління, строків та інших причин. Результати аналізу дають можливість правильно вибрати варіант плану, дати правильну оцінку ефективності прийнятого рішення і всієї діяльності об'єкта, що аналізується.

Міжгосподарський аналіз вивчає показники роботи підприємства порівняно з показниками інших підприємств. Він спрямований на виявлення відмінностей у роботі порівнянних виробництв, поширення передового досвіду, виявлення й мобілізацію глибинних резервів, об'єктивну оцінку діяльності.

За обсягом дослідження та мірою охоплення даних економічний аналіз поділяється на комплексний (повний) і тематичний (частковий, експрес-аналіз).

Повний (комплексний) аналіз охоплює всі сторони діяльності, частковий — досліджує тільки найбільш актуальні для даної ситуації (трудова дисципліна, робота цеху, каси тощо).

Як бачимо, сфера використання ФВА дуже велика, однак, чомусь на вітчизняних підприємствах цей аналіз рідко застосовується з метою управління підприємством, управління його організаційною структурою.

Сподіваюсь, що в майбутньому цей, поширений на західних підприємствах метод, знайде все більше своїх прихильників в нашій країні.

2. Здійснити аналіз ритмічності виробництва за допомогою коефіцієнта ритмічності, варіації, аритмічності. Визначити втрати у обсягах виробництва продукції за рахунок аритмічності

Декада місяця

Обсяг виробництва, тис. грн.

план

факт

1

810

820

2

740

780

3

840

800

Разом

?

?

Для вирішення цього завдання складемо аналітичну таблицю 1.1.

Таблиця 1.1. Аналіз ритмічності виробництва

Декада місяця

Обсяг виробництва, тис. грн.

Питома вага, %

Виконання плану, %

Зараховується в рахунок виконання плану (ВП100) / ОВПл

план

факт

план

факт

грн.

%

1

810

820

33,89

34,17

101,23

810

33,89

2

740

780

30,96

32,5

105,41

740

30,96

3

840

800

35,15

33,33

95,00

800

33,47

Разом

2390

2400

100,00

100,00

301,64

2350

98,32

1). За даними цієї таблиці розрахуємо коефіцієнт ритмічності за формулою:

Цей коефіцієнт свідчить про те, що в строки, встановлені планом підприємство було в змозі випустити 98,32% продукції.

2). Визначимо коефіцієнт варіації за формулою:

0,04

Це означає, що випуск продукції за декадами відхиляється від графіку в середньому на 0,04%

3). Визначимо коефіцієнт аритмічності:

Чим більше цей коефіцієнт тим краще ритмічність підприємства.

3. Розрахувати та проаналізувати показники ефективності використання матеріальних ресурсів. Здійснити аналіз впливу факторів на зміну суми прибутку на гривню матеріальних витрат

ритмічність функціональний варіація вартісний

Показники

Минулий період

Звітний період

Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.

19 900

18 296

Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.

96 250

96 635

Обсяг випуску продукції, тис. грн.

97 000

102 300

Матеріальні витрати, тис. грн.

29 168

31 546

Вирішення:

I. План реалізованої продукції перевиконано на 5300 тис. грн. (102 300−97 000). Для того, щоб визначити яким чином впливали на реалізовану продукцію різноманітні фактори, зробимо наступні розрахунки:

1. Усі показники звітного періоду:

МО= VВП/МВ = 102 300/31546= 3,24 тис. грн.

29 168*3,24 = 94 504,32 тис. грн.

2. Витрати матеріальні минулого періоду, а Матеріаловіддача звітного періоду:

31 546*3,24= 102 209,04 тис. грн.

3. Матеріаловіддача за минулий період:

МО м.п.= VВП/МВ = 97 000/29168 = 3,33 тис. грн.

31 546*3,33 = 97 129,44 тис. грн.

Далі зробимо аналіз впливу факторів на реалізовану продукцію. Відхилення продажів у минулому періоді від звітного відбулося за рахунок таких факторів:

— підвищення затрат предметів праці на виробництво продукції визначається шляхом віднімання третього від другого:

102 209,04−94 504,32=7704,72 тис. грн.

— підвищення матеріаловіддачі - з п’ятого віднімаємо третій результат:

97 129,44−102 209,04= -5079,60 тис. грн.

Загальне відхилення: 97 129,44−94 504,32=+2625,17 тис. грн.

Або 7704,72−5079,60=+2625,12 тис. грн.

Тобто два фактори діяли на реалізовану продукцію позитивно.

II. Тепер розглянемо аналіз матеріалоємності продукції:

1. Матеріалоємність минулого періоду:

МЄ=МВ/VВП= 29 168 тис. грн./ 97 000 тис. грн.= 0,30 тис. грн.

2. Матеріалоємність звітного періоду:

МЄ= МВ/VВП= 31 546 тис. грн. /102 300 тис. грн= 0,31 тис. грн.

Як видно з розрахунків, матеріалоємність продукції у звітному періоді знизилася у цілому на 0,01 тис. грн. (0,30−0,31= - 0,01). За рахунок зниження цього показника за всіма складовими матеріальних ресурсів, що зумовило їх економію у розмірі 315,46 тис. грн. (0,01*31 546= 315,46 тис. грн.).

III. Аналогічно можна розрахувати економію (перевитрату) матеріальних ресурсів за всіма складовими, що дозволяє контролювати їх використання за всіма позиціями.

Вихідні дані:

Показники

Минулий період

Звітний період

Відхилення

Мат. Витрати, тис. грн.

29 168

31 546

2378

VВП, тис. грн.

97 000

102 300

5300

Матеріаловіддача, тис. грн.

3,33

3,24

0,09

Матеріаловіддача коштів тісно пов’язана з обсягом випуску продукції. За формулою:

В= МВ* МО, визначимо

Ґрунтуючись на цій двофакторній мультиплікативній моделі, проведемо аналіз впливу показника матеріаловіддачі на обсяг продукції за допомогою факторного аналізу.

Розрахунок впливу факторів

Розрахунок

Результат, тис. грн.

В мв= МВ* МО м. пер.

2378*3,33

7918,74

Вмо = МВ* МО зв. пер.

0,09*315,46

2839,14

В= Вмв+ Вмо= Взв. пер. -Вмин. пер.

10 757,88

Тобто, збільшення матеріальних витрат у звітному періоді порівняно з минулим на 2378 тис. грн. призвело до зростання обсягу на 7918,74 тис. грн., а зростання рівня матеріаловіддачі на 0,09 тис. грн. викликало ріст обсягів на 2839,14 тис. грн. Позитивно, що значна частка росту обсягів пов’язана із змінами якісного показника — матеріаловіддачі.

4. Визначити вплив факторів на зміну матеріальних витрат (обсягу та структури виробництва продукції, рівня матеріальних витрат у собівартості окремих видів продукції)

Стаття витрат

План

Фактичний обсяг та асортимент

за плановими нормами і плановою структурою

за плановими нормами і фактичною структурою

факт

Сировина і основні матеріали, без відходів

1569

1588

1574

1672

Покупні напівфабрикати

1276

1291

1283,5

1320

Вирішення:

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції (гр. 2 — гр. 1).

У нашому прикладі у зв’язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн, а на покупні вироби та напівфабрикати — на 15 тис. грн.

Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури (гр. 3 — гр. 2).

Отже, план випуску товарної продукції виконано на 101,19%.

За рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14,0 тис. грн, а покупних виробів і напівфабрикатів — на 7,5 тис. грн.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції (гр. 3 — гр. 4). Наше підприємство — об'єкт аналізу — під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції допустило перевитрату сировини і матеріалів на 98 тис. грн, напівфабрикатів — на 36,5 тис. грн.

Стаття витрат

План

Фактичний обсяг та асортимент

Усього:

Відхилення (-+

за плановими нормами і плановою структурою

за плановими нормами і фактичною структурою

факт

У тому числі за рахунок

Обсягу випуску продукції (гр. 2 — гр. 1)

Структури (гр. 3-гр. 2)

Рівня витрат (гр. 4-гр. 3)

Сировина і основні матеріали, без відходів

1569

1588

1574

1672

+103

19

-14

98

Покупні напівфабрикати

1276

1291

1283,5

1320

+44

15

-7,5

36,5

Перелік посилань

1. Лехциер Л. И. Производственные объединения: новая модель организации. — М.: Экономика, 1989. — 143 с.

2. Хруцкий В. Е. Управленческий потенциал в промышленности США. — М.: Наука, 1988. -132 с.

3. Велленройтер Х. Функционально-стоимостной анализ в рационализации производства: Сокр. пер. с нем. / Предисл. Б. И. Майданчика; науч. ред. В. И. Петрова. — М.: Экономика, 1984. — 112 с.

4. Д. Г. Коноков, К. Л. Рожков Организационная структура предприятий: Формирование структуры управления предприятием. (Матеріали сайту: http: //www. aup. ru/books/m48/3. htm).

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой