Основи наукових досліджень у молочному виробництві

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат на тему:

Основи наукових досліджень у молочному виробництві

Зміст

Вступ

1. Методика дослідження

2. Утворення молока і молоковіддача

3. Характеристика молочної продуктивності

4. Вплив годівлі корів на молочну продуктивність

5. Дози і правила годівлі корів коренеплодами

6. Вимоги ГОСТ, які пред’являються до молочної продукції

Висновок

Список літератури

Вступ

З того часу, як людина почала займатися веденням сільського господарства, поступово стали накопичуватися розрізнені емпіричні спостереження, то, що ми тепер називаємо народним досвідом, який довгий час був єдиним джерелом сільськогосподарських знань.

Наукова агрономія почала розвиватися під впливом безпосередніх запитів матеріального виробництва. Зі зростанням потреб у продуктах харчування виробництво сільськогосподарської продукції не могло на підставі одних емпіричних знань задовольнити потреби все збільшується населення в харчових в харчових ресурсах. Необхідно було більш детальне вивчення рослинницької і тваринницької продукції, потрібні були наукові методи вивчення питань виробництва, і люди, що володіють цими методами.

Думка про необхідність розвитку наукової агрономії в нашій країні висловилася давно, тому що землеробство забезпечує не тільки населення країни рослинницької продукцією, але і є основним джерелом постачань кормів для тваринництва. Значення експерименту у багатьох галузях матеріального виробництва, підкреслював ще Ломоносов М. В. Йому належить начерк проекту про заснування «Колегії з сільського господарства», яка займалася б вивченням сільського господарства і організацією дослідних ділянок у різних зонах країни.

Зародження досвідченого справи в сучасних його формах і застосування експериментального методу до вивчення питань сільського господарства пов’язане з іменами Д.І. Менделєєва, К.А. Тімірязєва, О. М. Енгельгардта, І.А. Стебута, А.Є. Зайкевіча, П. А. Костичева, Д. М. Прянишникова і інші вчені.

1. Методика дослідження

Наукове дослідження, тобто вивчення і висвітлення закономірностей розвитку явищ в будь-якій галузі науки, може бути теоретичним або експериментальним. Але дослідження є комплексними, і важко провести грань між теоретичним і експериментальним дослідженням. При розробці теоретичних основ і нових практичних прийомів підвищення продуктивності виробництва користуються загальноприйнятими прийомами наукового дослідження — спостереженням і експериментом (досвідом), які мають специфічні особливості і проводяться за певною методикою.

Спостереження — це кількісна або якісна реєстрація цікавлять дослідника сторін розвитку явища, констатація наявності того чи іншого його стану, ознаки або властивості. Для спостереження та реєстрації тих або інших властивостей або станів явища застосовують різноманітні засоби вимірювань, аж до найдосконаліших. У ряді випадків цього цілком достатньо для встановлення зв’язку між окремими явищами, ознаками або властивостями і дозволяє передбачити ці явища, а отже, в деяких випадках чинити на них певний вплив.

Однак найчастіше спостереження не є самостійним прийомом дослідження, а становить важливу частину більш складного методу дослідження — експерименту, який іноді називають активним наглядом.

Експеримент, досвід — це таке вивчення, при якому дослідник штучно викликає явище або змінює умови так, щоб краще з’ясувати сутність явища, походження, причинність і взаємозв'язок предметів і явищ. Досвід — провідний метод дослідження, що включає в себе спостереження, кореляції, суворий облік змінених умов і облік результатів. Характерна риса і головна особливість будь-якого точного наукового досвіду — його відтворюваність.

При вивченні впливу годівлі корів на їх молочну продуктивність в основному використовують емпіричний або метод «проб і помилок». Даний метод дає відповіді на багато практичних питань до розробки теорії. Також при вивченні питання молочної продуктивності корів використовують лабораторний метод при вивченні отриманих в ході експерименту результатів. Використовують також і інші методи дослідження.

Використовуючи всі ці методи вивчення сільськогосподарської продукції, можна зробити певні висновки про вплив годівлі корів коренеплодами на молочну продуктивність.

2. Утворення молока і молоковіддача

Великий винахідник Едісон сказав: «Молоко створено хіміком, який вище за нас». І це дійсно так. Механізм утворення молока в молочній залозі до цих пір точно не з’ясовано й чекає своїх першовідкривачів.

Молокоутворення — складний процес. Воно пов’язане з роботою не тільки молочної залози (вимені), а й інших органів і систем організму корови: центральної нервової системи, органів травлення, кровообігу, залоз внутрішньої секреції і, можна сказати, всіх інших органів. Регулюється утворення молока нервової та гуморальної системою.

Молоко утворюється з речовин крові, які молочною залозою переробляються в складові частини молока. У порівнянні з плазмою крові в молоці корови цукру більше в 90−95 разів, жиру — в 20, кальцію — в 14, калію — у 9 разів, але містить білків менше в 2 рази, а натрію — в 7 разів.

Органічні речовини молока за своєю структурою і властивостями характеризуються притаманною тільки їх специфічністю. Молоко містить молочний цукор (лактоза), якого немає в крові, білки (казеїн, альбумін) і молочний жир, різко відрізняється від білків і жирів крові.

Молочна залоза корів добре забезпечується кров’ю. Доказатель-11 ном цього служить те, що для утворення 1 л молока необхідно, щоб через вим’я пройшло 400−500 літрів крові або для освіти 10 30 л молока — 8−15 т крові, а для рекордного показника вищого добового надою корови Убре Бланки — 110,9 кг — 44−55 т. Це колосальна робота, якщо врахувати, що питома вага крові в тілі великої рогатої худоби складає всього 4,2% (для прикладу: у корови живою масою 500 кг є крові всього 21 кг; для отримання 1 л молока через вим’я проходить уся кров 20−24 рази, а удою 20−30 л — необхідно 400−720 разів). Швидкість кровообігу в молочній залозі лактуючої корови в кілька разів більше, ніж у нелактуючої. Всі речовини, що входять до складу молока, синтезуються секреторним епітелієм альвеол і епітелієм, що вистилає молочні ходи. Кожна клітина секреторного епітелію вимені виробляє молоко з усіма його складовими частинами. При цьому на утворення 1 л молока рекордистки Убре Бланка витрачає близько 13 хвилин.

Під секрецією молока розуміють синтез молока в протоплазмі епітелію молочної залози. Механізм утворення молока у вимені грунтується на поживних речовинах корму, що надходить в молочну залозу з кров’ю. Відбір цих речовин — фізіологічно активний процес, а не просто фільтрація з крові. Молокоутворення здійснюється шляхом абсорбції (поглинання) «попередників» молока з крові, а потім на основі біосинтезу складових частин молока у секреторних клітинах.

При цьому встановлено, що секреція молока здійснюється під дією гормону пролактину, що виділяється з передньої долі гіпофіза в кров і доставляється в молочну залозу, і відбувається це в інтервалах між доїння, протікає рівномірно до заповнення ємності вимені до 80−90%, а потім різко знижується у зв’язку зі зростанням тиску усередині вимені. У зв’язку з цим при оптимальних інтервалах між доїння, коли не відбувається підвищення тиску в вимені, секреція молока протікає з великою швидкістю і, отже, підвищується добова продукція молока.

Секреція молока тісно пов’язана з молоковиділенням і молоковіддачею. Утворення молока відбувається безперервно, якщо вим’я звільняється від нього періодично.

Молоко накопичується в альвеолах. З альвеол воно надходить в найдрібніші молочні протоки, що утворюють молочні канали, які укрупнюються і формують молочні ходи, відкриваються в молочну цистерну, окрему для кожної чверті вимені. З цистерни залози молоко переходить в цистерну соска, а потім надходить у сосковий канал. Складну систему порожнин (альвеоли > протоки > канали > ходи > цистерна вимені > цистерна соска > сосковий канал) називають ємнісний системою молочної залози.

3. Характеристика молочної продуктивності

Хімічний склад молока. До складу молока входять більше 300 компонентів: жири, білки, вуглеводи, мінеральні речовини та ін. Порівняльні дані хімічного складу молока різних видів тварин (ссавців) наведені в таблиці 3.1. У коров’ячому молоці міститься в середньому 12,5−13% сухих речовин, у тому числі жиру — 3,8%, білка — 3,3%, молочного цукру — 4,8% і мінеральних речовин (макро-і мікроелементів) 11%. У ньому виявлено в незначним кількості біологічно активні речовини: ферменти, гормони, пігменти, вітаміни, виконують важливу роль в обміні речовин і є необхідними в організації повноцінного харчування людини. Окремі компоненти молока за своєю структурою, фізіологічному стану та хімічним складом являють собою досить складні речовини. Основні інгредієнти молока майже повністю засвоюються організмом людини: жири — на 95%, білок — на 96% та цукор — на 98%.

Не випадково І.П. Павлов сказав, що стало крилатим вислів, Що «молоко дивовижна їжа, приготована самою природою». І поки цієї їжі немає нічого рівного в світі кулінарії.

Порівняльні дані за хімічним складом молока різних видів тварин (ссавців) різні.

4. Вплив годівлі корів на молочну продуктивність

Цей фактор найбільш істотно впливає на молочну продуктивність корів. І цей вплив всебічне: як на удій, так і вміст жиру в молоці і, взагалі, на склад молока. При недостатньому годівлі знижується, в першу чергу, удій, а жирність може навіть злегка підвищитися, а потім і вона знижується.

При збалансованому, протеїновому харчуванні корів збільшується удій, поліпшується якість молока і, в першу чергу, його жирність. Згодовування соняшникової, бавовняного, лляних макух сприяє підвищенню жирності молока на 0,2−0,4%, а при згодовуванні макового, ріпакової, конопляного макух жирність молока знижується. Це пояснюється кількістю, якістю, складом і властивостями містяться в них рослинних масел.

До кормів, позитивно впливає на величину надою і склад молока, відносять соняшниковий та лляної макухи, доброякісне сіно з молодої трави, зелену масу бобових або травосуміші злакових і бобових культур. Згодовування зелених кормів та пасовищної рослинності у весняно-літній періоди, а в зимовий — доброякісних силосованих кормів та сінажу дозволяє отримувати молоко, збагачене каротином і вітаміном А.

При недостатньому і нерівномірному годівлі надої знижуються на 25−50%. Вкрай несприятливо позначається на молочної продуктивності корів також недостатнє годування у період сухостою і перші місяці лактації. Найчастіше підвищення молочної продуктивності гальмується недоліком кормів, відсутністю підготовки кормів до згодовування та неправильною організацією годування. Створення оптимальних умов годівлі дозволяє підвищити удій корів за лактацію в 2 рази.

Вуглеводно-білкове співвідношення кормів повинна бути на рівні 1,5:1. При годівлі молочних корів на 1 корм. од. має припадати 100−120 г перетравного протеїну. Від недокорму знижується добовий удій, коротшає лактаційна діяльність. При виробництві молока необхідно враховувати, що при включенні в раціон великої кількості коренеплодів (турнепс, кормовий буряк, гичка коренеплодів) молоко набуває гіркоту і кормовий присмак. Склад і властивості молока погіршуються при згодовуванні недоброякісних кормів — загнили або загниваючих коренеплодів, сіна, силосу, сінажу. До таких же результатів призводить згодовування коровам у великій кількості барди, пивної дробини, кислого жому, а також при випасанні на пасовищах з кислою рослинністю і на низинних луках. При цьому отримують молоко, що дає в’ялий, поганої якості згусток. З нього не можна приготувати сир хорошої якості.

Молоко від корів, що утримуються на злаково-бобових травостоях, а також на альпійських і субальпійських пасовищах (2−3,5 тис. м над рівнем моря), відрізняється вираженим ароматом і хорошою згортуваністю під дією сичужного ферменту. З такого молока виробляються сири та інші молочні продукти відмінної якості.

Годівля корів недоброякісними кормами викликає синтез молока зниженої якості. Наприклад, згодовування гірких (полинових) кормів надає молоку гіркоту. У зв’язку з цим годівлі корів у всі сезони року необхідно приділяти велику увагу, організовуючи його так, щоб отримувати високу молочну продуктивність і екологічно чисте молоко доброї якості Коренеплоди (кормова і цукровий буряк, морква, топінамбур) є дієтичними кормами, що містять багато води. Їх необхідно задавати корові разом з грубими кормами. Дійної корови можна згодовувати на добу кормових буряків 15−20 кг, цукрової - 5−8, моркви — 10−15 кг. У рік потрібно заготовити 20−25ц коренеплодів на корову. Годівля корів морквою дозволяє отримувати молоко і молочні продукти високої якості.

5. Дози і правила годівлі корів коренеплодами

1. Коренеплоди (кормова і цукровий буряк, морква, топінамбур) є дієтичними кормами, що містять багато води, тому їх необхідно давати корові разом з грубими кормами.

2. Буряк рекомендується згодовувати через кілька тижнів після збирання, так як Щойно зібране плоди можуть викликати розлад травлення.

3. Дійної корови можна згодовувати на добу кормових буряків 15−20 кг, цукрової - 5−8, моркви — 10−15 кг.

4. Корнеклубнеплоди необхідно очистити і вимити, інакше при годуванні корів забрудненої буряком відзначається зниження молочної продуктивності, в предшлункахх виявляється 12−18 кг землі (піску), а також стираються різці.

5. Картопля є цінним кормом, який можна задавати в сирому і вареному вигляді, але слід враховувати, що згодовування сирої картоплі значно підвищує удій молока.

6. Картопля, особливо середнього розміру, може викликати у корови закупорку стравоходу, тому його обов’язково подрібнюють безпосередньо перед згодовуванням.

7. Оптимальна кількість картоплі в раціоні корови становить 10−12 кг, в рік необхідно заготовити 5ц на голову.

6. Вимоги ГОСТ, які пред’являються до молочної продукції

годівля корова молочна продуктивність

Відповідно до вимог ГОСТ 13 264–88 коров’яче молоко повинно бути натуральним, білого або слабо — кремового кольору, без осаду і пластівців. Заморожування молока не допускається. Воно не повинно містити інгібуючих і нейтралізуючих речовин (антибіотиків, аміаку, соди, перекису водню та ін) Наявність у молоці важких металів, миш’яку, афлатоксину М1 не має перевищувати допустимого рівня, затвердженого Міністерством охорони здоров’я. Щільність молока — не менш 1027 кг / кубометр.

Молоко, призначене для виробництва продуктів дитячого харчування, стерилізованих продуктів і вироблення сичужних сирів, відповідає вимогам вищого або 1 сорту, але з вмістом соматичних клітин не більше 500 тис / куб. см. Молоко, яка направлена?? на вироблення продуктів дитячого харчування та стерилізованих продуктів, по термостійкості повинно бути не нижче 2 групи, а направляється на вироблення сирів — по сичугової-бродильної пробі відповідати вимогам не нижче 2 класу. Зміст суперечка мезофільних анаеробних лактозброджуючих бактерій в такому молоці має бути не більше 10 в 1 куб. см (для сирів з високою температурою другого нагрівання не більше 2 в 1 куб. см).

Молоко, призначене для виробництва продуктів дитячого харчування, стерилізованих продуктів і сичужних сирів, беруть з надбавкою до закупівельної ціни. Молоко, що відповідає вимогам вищого, 1 або 2 сорту, температура якого перевищує 10 град., Приймають як «неохолоджене» зі знижкою з закупівельної ціни.

Масова частка жиру і білка в молоці повинна відповідати базисним нормам. За кожний 0. 1процент жиру і білка вище встановлених норм передбачаються надбавки до закупівельної ціни, а за кожен 0.1 відсоток жиру і білка нижче базисної норми — відповідні знижки з ціни.

Молоко щільністю 1026 кг / куб.м., Кислотністю 15 і від 19 до 21 ° Т допускається до приймання на підставі контрольної (стойлової проби) 1 або 2 сортом, якщо вона за своїми органолептичними показниками, чистотою, бактеріального обсіменіння та утримання соматичних клітин відповідає вимогам стандарту. Результати аналізу контрольної проби дійсні протягом місяця.

Молоко, отримане від корів у неблагополучних господарствах щодо інфекційних хвороб і дозволене для використання в їжу ветеринарним законодавством, повинно бути профільтрувати, піддана господарстві термічній обробці відразу після доїння та охолоджене до температури не вище 10 градусів. Чи не допускається змішування такого молока з молоком, отриманим від здорових тварин. Молоко, термічно оброблене, відносять до несортових. За якістю воно повинно відповідати вимогам стандарту.

Органолептичні показники. температуру, щільність, чистоту, кислотність, масову частку жиру, а також ефективність термообробки визначають у кожній партії молока, а масову частку білка, зміст соматичних клітин, кількість бактерій та наявність інгібуючих речовин — не рідше одного разу на декаду.

При виявленні інгібіторів сире молоко, прийняте у господарства в день аналізу, відносять до несортових, а піддане термообробці, оплачують зі знижкою з ціни, якщо за іншими показниками вона відповідає вимогам ГОСТу. Приймання наступної партії молока з господарства затримують до отримання результатів аналізу на наявність інгібіторів і бактеріального обсіменіння.

Молоко з наявністю інгібіторів, а також молоко сире, що не відповідає вимогам 2 сорту, молоко з неблагополучних з інфекційної обстановці господарств, що не відповідає вимогам стандарту, молоко з вмістом нейтралізаторів, важких металів, миш’яку, афлатоксину М1 і залишкових кількостей пестицидів, що перевищують допустимий рівень, прийманню не підлягає.

Відповідно до вимог до сухого знежиреного молока, що виробляється з пастеризованого знежиреного коров’ячого молока або суміші його з пахтою шляхом згущення і подальшого висушування., Він повинен відповідати наступним вимогам відповідно до ГОСТ 10 970–87, введеним 01. 01. 88:

Висновок

Нормальний перебіг фізіологічних процесів і відповідна спадковості і рівню годівлі продуктивність тварин досягається збалансованим годуванням, заснованим на використанні деталізованих норм годівлі.

Як ми з’ясували — годування корів коренеплодами істотно підвищує удій і жирність молока. Але, тим не менш, не варто забувати і про інші важливі фактори, такі як, підгодівля вітамінами, напування корів, правильна організація відпочинку тварини, про саму техніку годування. Не варто випускати з уваги моціон тварини. Це теж важливий фактор, на який треба орієнтуватися при формуванні раціону корів.

Список літератури

1. Голіков А.М. Адаптація сільськогосподарських тварин. — Москва: Агропромиздат, 1985, 215с.

2. Кокоріна Е.П. Умовні рефлекси і продуктивність тварин. — Москва: Агропромиздат, 1986, 335с.

3. Любін Н.А. Фізіологія лактації. Фізіологічні основи машинного доїння корів. — К.: УГСХА, 2004.

/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой