Основи податкового адміністрування

Тип работы:
Отчет
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План

1. Загальне ознайомлення із структурою ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва 2

2. Облік та роз’яснювальна робота з платниками податків 7

3. Контроль за справлянням ПДВ 9

4. Адміністрування акцизного збору 11

5. Адміністрування прямих податків, податку на прибуток підприємств 13

6. Адміністрування податку на доходи фізичних осіб 16

7. Адміністрування податку за землю 21

8. Контроль за справлянням майнових податків 23

9. Контроль за справлянням ресурсних платежів 24

10. Адміністрування місцевих податків та зборів 29

11. Валютний контроль 33

12. Ознайомлення з інформаційними системами (ІС) в ДПІ Святошинського району 37

13. Організація охорони праці в державній податковій інспекції Святошинського р-ну м. Києва 39

Список використаної літератури 48

1. Загальне ознайомлення із структурою ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва

Державна податкова інспекція Святошинського району м. Києва у своїй роботі керується рядом законодавчих та нормативних актів, які регулюють діяльність цієї служби. До таких документів відносяться: Конституція України, Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Кодекс законів про працю, інструкції ДПА України та внутрішні положення та інструкції. Крім вказаних нормативно-правових актів, діяльність кожного окремого підрозділу ДПІ регулюється відповідним законодавством про податки, тобто законами України «Про ПДВ», «Про акцизний збір», та іншими чинними законодавчими актами стосовно оподаткування[4,ст. 3].

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва підпорядковується державній податковій адміністрації в місті Києві. Дана ДПІ є структурним підрозділом. Державної податкової служби України і тому безпосередньо бере участь у виконанні покладених на ДПС завдань[4,ст. 4]. Серед завдань податкової служби вирізняють контроль за дотриманням податкового законодавства; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття, у встановленому порядку, нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування і ведення ДРФО та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб; роз’яснювальна робота; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесених до її компетенції[4,ст. 2].

Виконання таких функцій потребує належної організації роботи ДПІ, яка неможлива без організаційної структури.

Розглянемо детальніше структуру та завдання кожного відділу. Почнемо з головного підрозділу «Керівництво» (табл. 1.1)

Таблиця 1.1. Структурний підрозділ керівництво

№ з/п

Назва структурного підрозділу

Чол.

Начальник інспекції

Перший заступник начальника інспекції

Заступник начальника інспекції

Заступник начальника інспекції

Заступник начальника інспекції

Заступник начальника інспекції

1

1

1

1

1

1

Це найвища ланка ДПІ. Головним завданням керівництва є координація роботи податкової інспекції, та забезпечення ефективності її функціонування.

Управління оподаткування юридичних осіб (табл. 1.2).

Таблиця 1. 2

Управління оподаткуваня юридичних осіб

Чол.

1

Відділ адміністрування податку на прибуток

8

2

Відділ адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів

6

3

Відділ спеціальних режимів оподаткування

5

4

Відділ адміністрування непрямих податків

7

5

Відділ відшкодування ПДВ

4

Основним завданням управління є контроль за дотриманням юридичними особами законодавства про податки;

Управління оподаткування фізичних осіб (табл.1.3).

Таблиця 1. 3

Упраління оподаткування фізичних осіб

Чол.

1

Відділ адміністрування податків з фізичних осіб — суб'єктів господарської діяльності

15

2

Відділ адміністрування податків з фізичних осіб

8

3

Відділ контрольно — перевірочної роботи майнових податків

3

3

Відділ контрольно — перевірочної роботи суб'єктів господарської діяльності

8

4

Відділ контрольно — перевірочної роботи фізичних осіб

10

Основним завданням управління оподаткування фізичних осіб є контроль за дотриманням фізичними особами законодавства про податки;

Управління аудиту юридичних осіб забезпечує стале надходження податків та зборів до державного бюджету та докладає зусиль у боротьбі з тіньовою економікою держави (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Структура управління аудиту юридичних осіб

Управління аудиту юридичних осіб

Чол.

1

Відділ інформаційно — аналітичного забезпечення контрольно-перевірочної роботи

4

2

Відділ взаємодії із правоохоронними органами

8

3

Відділ перевірок базових галузей економіки

10

4

Відділ оперативного контролю

7

5

Відділ документальних перевірок

9

6

Відділ відшкодування податку на додану вартість

8

7

Відділ перевірок справляння місцевих, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів

5

Упраління погашення прострочених податкових зобовязань. На нього покладена функція своєчасного та в повному обсязі застосування процедур стягнення податкових боргів, що, безумовно, є одним із стимулів добровільної сплати платежів до бюджету у майбутньому (табл. 1. 5).

Таблиця 1.5 Структура управління погашення прострочених податкових зобовязань

Управління погашення прострочених податкових зобов’язань

Чол.

1

Відділ по погашенню податкового боргу

5

2

Відділ планування та інформаційно — аналітичного забезпечення

3

3

Відділ по роботі з безхазяйним майном

4

В Упралінні інформатизації процесів оподаткування забезпечується супроводження процесу оподаткування та адміністрування податків інформаційними системами та технологіями (табл. 1.6)

Таблиця 1.6 Структура управління інформатизації

Управління інформатизації процесів оподаткування

Чол.

1

Відділ супроводження інформаційних систем

4

2

Відділ інформаційних технологій в оподаткуванні

2

3

Відділ стратегічного планування та адміністрування баз даних районного рівня

2

Управління інформатизації процесів оподаткування та виконує такі завдання:

інформаційна робота з органами державної податкової служби і зовнішніми організаціями;

введення даних у систему автоматизованої обробки даних;

забезпечення автоматизації систем оподаткування;

захист податкової інформації;

забезпечення функціонування технічних засобів, системного програмного забезпечення та адміністрування телекомунікаційних мереж.

Упраління реєстрації та обліку платників податків забезпечує процедуру реєстрації платників податків як юридичних так і фізичних осіб. Для цього він обєднує в собі 2 окремих відділи:

Державного реєстру фізичних осіб (4 чол.);

Відділ реєстрації та обліку платників податків (5 чол.).

У структурі Святошинської ДПІ також існує ряд окремих відділів, які виконують покладені на них обов"язки. Це:

Відділ зв’язків з громадскістю, засобами масової інформації та масово-роз'яснювальної роботи, що складається з шести чоловік, на яких покладено завдання навчання платників податків та проведення масово-роз'яснювальної роботи;

Відділ персоналу, що складається з трьох чоловік: начальника відділу та двох головних спеціалістів;

Адміністративно-господарський відділ, що складається із 6 чоловік, що виконують покладені на них господарські завдання;

Фінансовий відділ є одним із підрозділів структури ДПІ, що складається з 5 чоловік та виконує завдання пов"язані з обліком та контролем за використанням коштів на утримання державних податкових інспекцій;

В структуру ДПІ також входить юридичний відділ, який виконує функцію правового забезпечення діяльності податкової інспекції;

Організаційно-розпорядчий відділ забезпечує належну організацію роботи ДПІ у Святошинському районі м. Києва, взаємодію між підрозділами, здійснює координаційно-інформаційне забезпечення основної діяльності інспекції;

Відділ обліку та звітності здійснює такі завдання як: прийом податкової звітності від платників, перевірка правильності розрахунків при заповненні звітів платниками, введення даних до особових карток платника, обробка податкової звітності;

Відділ економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень складається з трьох чоловік та виконує такі функції як прогнозування та аналіз податкових надходжень;

Відділом контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ведеться контроль за дотриманням податкового законодавства у вищевказаній сфері;

Відділ податкової міліції в структурі ДПІ у Святошинському районі м. Києва за кількістю осіб 35 виконує такі завдання:

виявлення, упередження, припинення порушень платіжної дисципліни та організація роботи по примусовому стягненню податкової заборгованості;

оперативно-розшукова робота в сфері оподаткування;

здійснення заходів по забезпеченню безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби;

боротьба з незаконним обігом товарів;

виявлення, облік і повернення у власність держави конфіскованого та вилученого майна;

організація та проведення податкових розслідувань.

В структурі ДПІ відносно недавно було створено новий відділ «Відділ розгляду скарг платників податків». Обов’язками даного відділу є прийняття та аналіз скарг і пропозицій, що надаються платниками податків. До уваги приймаються та розглядаються усі без виключення листи і скарги. Їх аналізують та роблять відповідні висновки, визначають порушення, які були здійсненні та порушників, що їх допустили. За результатами розгляду справ оформляються акти розслідувань та караються винні.

Для кожного окремого відділу розроблено Положення про відділ, в якому визначаються його основні завдання, функції та підпорядкування. У відділах з метою належної організації роботи складаються посадові інструкції.

2. Облік та роз’яснювальна робота з платниками податків

Роз’яснювальну роботу з платниками податків у ДПІ проводиться відділом по роботі з платниками податків, який є структурним підрозділом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва. Для забезпечення покладених на відділ завдань він виконує такі основні функції:

надає на основі податкового законодавства консультативну роботу серед платників податків;

проводить масово-роз`яснювальну роботу серед платників податків з використанням засобів масової інформації;

організовує проведення прес-конференцій за участю керівництва та спеціалістів ДПА;

розглядає листи юридичних та фізичних осіб з питань застосування податкового законодавства, надсилає їм відповідні роз’яснення. Надає консультації по телефону з питань, що не потребують додаткового вивчення;

готує та випускає інформаційні бюлетені, буклети та інші матеріали, в яких у доступній формі викладаються вимоги щодо порядку, строків сплати податків, їх розмірів, пільг та інше;

створює та забезпечує консультативні пункти;

пропагує серед платників податків журнал ДПА України «Вісник податкової служби України»;

На першому поверсі ДПІ встановлені інформаційні стенди, де вказуються зміни до податкового законодавтсва, зразки заповнення декларацій і розрахунків, банківські рахунки, на які зараховуються сплачені податки, інформація слідчих підрозділів про податкові правопорушення.

Робота з обліку платників податків здійснюється працівниками управління реєстрації та обліку платників податків.

Підставою для взяття на облік юридичних та фізичних осіб є надходження відомостей від державного реєстратора. Взяття на облік здійснюється не пізніше наступного дня від дня надходження відомостей.

Документи, які подаються юридичними особами:

заяву за формою № 1-ОПП (додаток 1);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікованим кодом[18,п.4. 9].

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності подають:

заяву за формою № 5-ОПП (додаток 2)

копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи;

документ, що засвідчує особу[18,п.5. 3].

Після взяття платника податків на облік ДПІ видає йому довідку за формою № 4-ОПП (додаток 3), яка підтверджує взяття його на податковий облік та формує його облікову справу, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття з обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва і взяття на обліку іншій ДПІ[18,п.4. 17].

Зняття з обліку платника податків — юридичної особи в ДПІ у Святошинському районі м. Києва і взяття на облік в інший ДПІ здійснюється в такому порядку:

платник податку подає до ДПІ у Святошинському районі м. Києва у 10-денний термін від дня зміни місцезнаходження:

заяву за формою № 9-ОПП (додаток 4);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

— оригінал довідки за формою № 4-ОПП, отриманої за місцем взяття на облік.

— платник податку подає до ДПІ за новим місцезнаходженням у 20-денний термін від дня зміни місцезнаходження:

— заяву за формою № 1-ОПП (Ф.№ 5-ОПП — для фізичних осіб) з відміткою «перереєстрацію»;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Облікова справа в даному випадку пересилається до ДПІ за новим місцезнаходженням платника[18,п.8.8. 1]

3. Контроль за справлянням ПДВ

Справляння непрямих податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва здійснюється Управлінням оподаткування юридичних осіб, а саме відділом адміністрування непрямих податків

Управління виконує такі функції:

вивчає та аналізує питання своєчасності та повноти надходжень до бюджету непрямих податків;

проводить камеральні перевірки податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням непрямих податків;

накладає фінансові санкції за порушення строків подання звітності по непрямим податкам та притягує до адміністративної відповідальності осіб, винних в порушенні строків подання декларацій;

При прийнятті та перевірці податкової звітності в ДПІ Святошинського району керуються наступними законодавчими та нормативними актами: Законом України «Про податок на додану вартість» від 3. 04. 97 р. із змінами та доповненнями; Указом Президента України від 7. 08. 98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні»; Наказом ДПА України № 166 від 30. 05. 97 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із змінами та доповненнями; іншими нормативними документам, що регулюють порядок та сплату ПДВ.

Декларація з ПДВ складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції лише на оригіналі декларації, який залишиється в податковій інспекції.

Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник — фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) — підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою[19,п. 1].

Оригінал декларації подається платником до податкової інспекції за місцем знаходження платника. Подання ксерокопії не допускається. Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника порядку. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць

Відомості про проведення даних по нарахуванню чи відшкодуванню податку в особовому рахунку платника відображаються в четвертому розділі декларації, після чого декларація передається до відповідного відділу для здійснення перевірки щодо відповідності розміру податку, зазначеного у декларації, розміру податку, що випливає з поданих розрахунків[19,п. 4].

Накзом ДПА України № 166 затверджено дві форми податкової декларації: загальну та скорочену. Загальну форму декларації подають платники податку, які мають за останні 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій (без урахування ПДВ) рівний і більший 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (додаток 5). Скорочену форму декларації подають платники податку, які не досягли за останні 12 календарних місяців обсягу оподатковуваних операцій (без урахування ПДВ) 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (додаток 6)[19,п. 1].

При перевірці декларації перевіряється правильність заповнення декларації, проводиться її арифметична перевірка, наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, а також перевіряється відповідність суми податку, заявленої платником у декларації, поданим розрахункам.

Якщо під час перевірки виявлено помилки у визначенні платником суми податку, то за результатами перевірки робиться відповідний запис у пункті 4 розділу ІV податкової декларації та складається Довідка про попередню перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за визначеною формою. У разі коли помилок не виявлено, то в Розділі 4 інспектор ставить «помилок не виявлено», дату, підпис, а також суму податку до сплати.

Якщо платником у поданій декларації допущені арифметичні помилки, що призвели до заниження суми податку, належної до сплати, податковий орган самостійно здійснює перерахунок такої суми податку та повідомляє платника про суму податкових донарахувань, належних до сплати [19,п. 7].

4. Адміністрування акцизного збору

Адмініструванням акцизного збору займається Управління оподаткування юридичних осіб, а саме відділ непрямих податків.

Справляння акцизного збору регулюється наступними нормативно-правовими актами: Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України від 24. 11. 2003 р. № 557; ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 23. 03. 2000 р. N 1582-III; ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» N 313/96-ВР від 11. 07. 96 р. ;ЗУ «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 19. 11. 99 р. N 1246-XIV; ЗУ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» N 313/96-ВР від 11. 07. 96 р. ;ЗУ «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» N 216/96-ВР від 24. 05. 1996 р.

Сьогодні до переліку вітчизняних підакцизних товарів входять:

транспортні засоби,

нафтопродукти,

спирт та алкогольні напої,

тютюнові вироби,

пиво, а також високооктанові кисневмісні добавки до бензинів. 21, п. 1]

Об'єктом оподаткування акцизним збором є:

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари безкоштовної передачі товарів або з частковою їх оплатою;

митна (у разі відсутності - закупівельна) вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безоплатної передачі. 2, ст. 3]

Ставки акцизного збору встановлюються законодавчо залежно від виду товару (додаток 7).

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів за встановленими ставками. Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари, в обов’язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію у двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкової інспекції за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору.

Платники щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, складають і подають до державної податкової інспекції за місцем свого знаходження (реєстрації) розрахунки акцизного збору (додаток 8).

В бухгалтерії підприємства на суму нарахованого акцизного збору робиться відповідний запис[2,ст. 6].

Документальні перевірки достовірності наданих розрахунків акцизного збору проводяться представниками податкових інспекцій з виходом на підприємства в строки, передбачені керівником податкової інспекції (але з умовою погодження перевірки з керівником підприємства, яке перевіряється), не менше ніж один раз в два роки.

Під час перевірки співставляється загальний оборот по реалізації цих товарів з даними бухгалтерського обліку по виписках банку по розрахунковому рахунку і відомостям, перевіряється правильність застосування ставок оподаткування та цін на продукцію. Також необхідно простежити обгрунтованість застосування пільг при оподаткуванні[2,ст. 10].

5. Адміністрування прямих податків, податку на прибуток підприємств

Справлянням прямих податків зокрема податку на прибуток підприємств, здійснює відділ адміністрування податку на прибуток юридичних осіб. Для виконання поставлених завдань відділ виконує ряд функцій, серед яких основними є:

контроль за своєчасністю подання податкових документів, повнотою їх заповнення, наявністю належності реквізитів;

забезпечення застосування фінансових санкцій і адміністративних стягнень до платників податків, що не здали своєчасно чи не в повному обсязі податкові документи;

попередній контроль на підставі отриманих документів за правильністю обчислення податків;

перевірка достовірності податкових документів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування;

Облік платників податку на прибуток здійснюється відділом оподаткування доходів юр. осіб згідно АІС «ПОДАТКИ».

Платниками податку на прибуток є: з числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, суспільні або інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, яка спрямована на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів — юридичні особи, які створені у будь-якій організаційно — правовій формі, що отримують з джерел їх утворення на Україні [11,ст. 2].

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань[11,ст. 3].

Платники податку на прибуток самостійно визначають суми податку, що належать до сплати. На сьогоднішній день ставка цього податку складає 25% від об"єкта оподаткування. Від сплати податку на прибуток звільняються підприємства, засновані всеукраїнськими суспільними організаціями інвалідів, та майно яких є їх власністю. Не оподатковується прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, що не спрямована на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.В розмірі 50 відсотків від діючої ставки оподатковується прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до закону[11,ст. 16].

Процедура подання звітності по податку на прибуток така:

Декларація разом з додатками та звітами надходить до канцелярії податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника у терміни, встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем (кварталом). Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день, то Декларація подається податковому органу напередодні такого дня.

Працівник канцелярії отримує від платника декларацію з додатками та іншими звітами, візуально в присутності платника перевіряє всі форми поданої звітності щодо наявності коду ЄДРПОУ, підписів посадових осіб, печаток, одиниць виміру, ознаки збитковості (якщо заповнено рядки 38, 40, 43, 44 податкової декларації) та додатків і довідок, які надаються одночасно з поданням Декларації[11,ст. 16].

Працівник перевіряє рядки Декларації, до яких повинні надаватися додатки. Додатки надаються, якщо по відповідних рядках Декларації проставлені дані. Декларація, яка не відповідає вимогам перевірки, повертається платнику і вважається не прийнятою. Якщо така перевірка проводиться не в присутності платника, декларація повертається платнику поштою з наданням письмового повідомлення. Перевіряється арифметична правильність складання платниками податкової декларації. Перевірці підлягає правильність визначення об'єкту оподаткування та нарахованої суми податку, співставність даних додатків до Декларації з основними рядками Декларації, розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних):

Надлишково внесені в бюджет суми податку, нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів чи повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня письмової заяви такого платника. Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність сплати податку та дотримання прибуткового законодавства несе платник податку.

Основним завданням відділу є здійснення контролю за дотриманням господарюючими суб'єктами законодавчих та інших нормативних актів з питань оподаткування прибутку. Одним із етапів контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесенню до бюджету податку на прибуток є документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової адміністрації, в якому вказуються назва та адреса підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової адміністрації. Програма перевірки складається виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у визначенні достовірності прибутку, правильності обчислення податку та виконання зобов’язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку. Перевірці підлягають також повнота і своєчасність внесення відрахувань до спеціальних державних позабюджетних фондів.

За результатами перевірки складається акт. В акті вказують: предмет перевірки та повну назву об'єкту, який перевіряється; ким проведено перевірку: прізвище, ім'я, по батькові перевіряючого, місце роботи і посада; період, за який проводилась перевірка; дата проведення попередньої перевірки, факти, що підтверджують ліквідацію виявлених порушень і виконання рекомендацій; питання, щодо яких проведено перевірку, перелік перевірених бухгалтерських документів; факти порушень із посиланням на законодавчі та інструктивні матеріали, а також із зазначенням у якій звітності, за який період і ким допущено порушення.

В разі незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом 3-х днів з моменту отримання акту подати в орган податкової служби свої заперечення[20,п. 4].

Працівниками управління оподаткування доходів підприємств розсилаються нагадування підприємствам, які не подали звіту до ДПІ, припиняються операції на розрахунковому рахунку. Також за щоденними контролями і завданнями з Державної податкової адміністрації в місті Києві інспектори Управління оподаткування юридичних осіб подають до відома різноманітні дані по підприємствам і їх діяльності.

Також відділи проводять роботу з проблемними підприємствами викликаючи їх на колегії до начальника управління та інспекції.

6. Адміністрування податку на доходи фізичних осіб

Адміністрування та контроль за справлянням податку з доходів фізичних осіб здійснюється Управління оподаткування фізичних осіб, а саме є відділ адміністрування податків з фізичних осіб. Завдання відділу:

забезпечення контролю за дотриманням платниками чинного податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків з фізичних осіб, прибуткового податку, проведення всебічних перевірок фактів приховування і заниження доходу з об'єктів оподаткування;

систематичне удосконалення стилю і методів роботи, постійне підвищення професійного рівня і кваліфікації спеціалістів відділу, зміцнення службової дисципліни.

Об'єктом оподаткування громадян є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів). При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній так і в грошовій формі.

До сукупного оподаткованого доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: допомога по одержаному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності; суми одержаних аліментів; державні пенсії; компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм передбачених чинним законодавством. Також не оподатковуються прибутковим податком суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами складу органів внутрішніх справ у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, суми одержані в результаті відчуження майна. Доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці; суми одержані в результаті успадкування; виграші за облігаціями державних позик, а також суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій не підлягають оподаткуванню[9,ст. 4].

Також в теорії та практиці оподаткування існує таке поняття як податковий кредит, що являє собою суму (вартість) витрат, понесених платником податку -- резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом. Відоповідно до Закону України N 889-IV від 22. 05. 2003 «Про податок з доходів фізичних осіб» фізичні особи мають право на відшкодування податкового кредиту за витрати, понесені на такі цілі[9,ст. 5]:

Оплату відсотків по іпотечному кредиту (один раз на 10 років)

Оплату навчання

Оплату лікування

Базовою є ставка, встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Така ставка податку на сьогоднішній день становить 15% від об'єкта оподаткування. Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є: процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом[9,ст. 7].

Також існує ряд аспектів, стосовно яких ставка податку може бути як 10 так і 30%. Усі ці моменти визначені у статті 7.1 вищевказаного Закону.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом. Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Обов’язок щодо подання податкової звітності є невід'ємним елементом змісту податкового обов’язку платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи -- податкова декларація. Податковий орган зобов’язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов’язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов’язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов’язань з цього податку. Платники податку звільняються від обов’язку подання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку. [9,ст. 7]

Для громадян — суб'єктів підприємницької діяльності без утворення юридичної особи існує свій порядок нарахування та сплати податку. З них прибутковий податок у джерела отримання доходу не утримується. Підприємцям податок нараховується податковими органами за місцем їх постійного проживання на підставі поданої декларації про доходи. Ці декларації підприємець повинен надавати у податкові органи щоквартально у 15-денний строк після закінчення кварталу, а після закінчення року — до 1 лютого наступного року.

Згідно з Указом Президента України від 03. 07. 98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та введено єдиний податок[24,п. 1].

Єдимний податок -- прямий загальнодержавний податок, що стягується в Україні з підприємців і фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування[17].

Облік субєктів малого підприємництва (юридичних осіб) — платників єдиного податку в органах ДПС здійснюється на підставі письмової Заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку та отриманого свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підпрєимництва — юридичною особою.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкт підприємницької діяльності подає письмову заяву, що подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного податкового періоду (кварталу) за умови сплати всіх встановлених податків та обовязкових платежів за попердній звітний період. Платник єдиного податку звільнюється від сплати відрахувань до Фонду оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних шляхів, податку на промисел, збору на обов’язкове соціальне страхування. Крім цього, ці особи звільняються від обов’язку отримання ліцензії на здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної (дрібнооптової) торгівлі[24,п. 2].

На сьогоднішній день ставки єдиного податку коливаються в межах від 80 до 200 грн (додаток 9).

7. Адміністрування податку за землю

Адмініструванням та контроль та справлянням податку на землю займається Управління оподаткування юридичних осіб, а саме відділ адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів. Головною його функцією являється контроль за дотриманням громадянами податкового законодавства стосовно податку на землю.

У своїй роботі відділ керується відповідними інструктивними матеріалами, щодо сплати податку за землю та орендної плати, методикою розрахунку плати за землю. Справляння плати за землю регламентують: Земельний кодекс України № 2768−111 від 25. 10. 01 р., із змінами і доповненнями від 20. 12. 01р. ;Закон України від 03. 07. 92 р. № 2535-ХП «Про плату за землю». ;Закон України від 06. 10. 98р.. № 161-ХІУ «Про оренду землі». ;Постанова КМУ від 12. 05. 00 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель». ;Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 10. 01. 02 № 14 -22−6/186.

Згідно Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним і не залежить від результатів господарської діяльності власника чи орендаря. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка; суб'єктом — власник чи орендар[10,ст. 2].

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандаттів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськлгосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5−7 років, а несільськогосподарського призначення — не рідше як один раз у 7−10 років.

Ставки земельного податку залежать від виду земельної ділянки. Так ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірахдля ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1; для багаторічних насаджень — 0,03[10,ст. 6].

Плата за землі населених пунктів встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Плата за землі, грошову оцінку яких не проведено визначаються по спеціальній таблиці в і залежать в першу чергу від кількості мешканців населеного пункту[10,ст. 7].

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. [10,ст. 8].

Земельний податок сплачується платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця. [10,ст. 17].

Варто відмітити, що уряд звільнив від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів установ виконання покрань; заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади; заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю; державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур; заклади фізичної культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, дитячі санаторно --курортні та оздоровчі, а також навчально-виховні заклади; заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних; дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України; благодійні фонди; інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, пенсіонери; громадяни та громадські об'єднання, які постраждали від Чорнобильської катастрофи [10,ст. 12].

Платники земельного податку, самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з податку на землю (додаток 10) на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. [10,ст. 14].

За несвоєчасну сплату податку справляється пеня у розмірі 0,3 відсотки суми недоїмки за кожний день прострочення. За результатами перевірок щодо своєчасності сплати земельного податку застосовуються штрафні (фінансові) санкції. [10,ст. 25].

8. Контроль за справлянням майнових податків

Одним із видів рухомого майна являються транспортні засоби. Контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів здійснюють відділ стягнення податків з юридичних осіб та відділ оподаткування фізичних осіб.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів справляється на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби[6,ст. 1].

Об'єктами оподаткування є: трактори, автомобілі легкові та вантажні, автомобілі спеціального призначення, мотоцикли, яхти та інші судна та інші транспортні засоби. 6, ст. 2]

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами — перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами — щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом..

Ставки податку встановлюються на рік, із 100 см кубічних об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини корпусу[6,ст. 6]

Святошинська ДПІ по кожному платнику здійснює розрахунок податку з власників транспортних засобів (додаток 11).

Від сплати податку звільняються:

підприємства автотранспорту за користування стосовно до транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установлені законом порядку визначаються тарифи оплати проїзду;

установи та організації, що фінансуються з державного бюджету України (установи та організації Міністерства Оборони України, СБУ, МВС, прокуратури) за умови цільового використання цих транспортних засобів[6,ст. 4].

9. Контроль за справлянням ресурсних платежів

Адміністрування та контроль за справлянням ресурсних платежів та податку на землю здійснює відділ адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів. На відділ покладається організація ресурсних платежів та плати за землю, організація та проведення документальних перевірок платників.

До ресурсних платежів відносяться:

плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

плата за спеціальне використання лісових ресурсів;

плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

відрахування на геологорозвідувальні роботи.

До ДПІ у Святошинському районі м. Києва надходять такі ресурсні платежі, як:

плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

відрахування на геологорозвідувальні роботи.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів.

Справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 16 серпня 1999 р. № 1494.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту — за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними, самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами[23,п. 2].

Зазначені збори справляються за водні ресурси загальнодержавного і місцевого значення. При цьому перелік водних ресурсів місцевого значення визначають Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державний комітет України по водному господарству і затверджують відповідним наказом щодо переліку річок та водойм, віднесених до водних об'єктів місцевого значення.

Платниками зборів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту[23,п. 3].

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є: обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж (місце) — доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден. [23,п. 5].

Згідно з законодавством не справляється збір за використання водних ресурсів, у тому числі за воду, що використовується: для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, утому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності; для протипожежних потреб; для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища[23,п. 16].

Порядок обчислення та сплати зборів. Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період

для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками

органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів,

наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)

кварталу, за місцем податкової реєстрації[23,п. 14].

Органи Мінприроди зобов’язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування,із зазначенням термінів їх дії[23,п. 21].

Плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи.

Плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи запроваджується з метою відобразити у собівартості і ціні на добувну продукцію складу витрат на роботи, пов’язані з пошуком і розвідкою родовищ корисних копалин, а також з метою компенсації видатків бюджету.

Стягнення плати здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» від 29 січня 1999 р. № 115 (зі змінами) та Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету від 23 червня 1999 р. № 105/309.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах[16,п. 2]:

раніше розвіданих та переданих у встановленому порядку для промислового освоєння;

з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Об'єктом обчислення збору є обсяг видобутих корисних копалин — для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин — для інших корисних копалин[16,п. 3].

Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлено окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку[16,п. 3].

Надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин. За четвертий звітний квартал збір обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин з урахуванням уточнених їх обсягів після закінчення року. При видобуванні більше як одного виду корисних копалин збір за геологорозвідувальні роботи обчислюється за кожен їх вид окремо. [16,п. 5]

Платники складають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи (додаток 12) щоквартально за встановленою формою і подають його протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин. Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку. Авансові внески платник збору обчислює самостійно у розмірі одної третини величини збору, нарахованої за попередній звітний квартал.

Сума збору в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника. Збір за геологорозвідувальні роботи у повному обсязі зараховується до державного бюджету на рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації. [16,п. 6]

10. Адміністрування місцевих податків та зборів

Відділ місцевих та неподаткових платежів відповідно до наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва є структурним підрозділом Управління оподаткування юридичних осіб.

На відділ покладається контроль за діяльністю підприємств всіх форм власності з питань організації, на основі чинного законодавства і єдиної методології, справляння місцевих податків та інших платежів. Відділ приймає участь у проведенні перевірок стану роботи підприємств, зокрема по організації справляння місцевих податків та інших платежів.

До місцевих податків та зборів відносять збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, податок з реклами, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, комунальний податок, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір на право на проведення кіно- і елезйомок, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. 3, ст. 1]

В ДПІ у Святошинському району м. Києва справляються такі місцеві податки і збори:

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой