Основні етапи онтогенезу

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Основні етапи онтогенезу

Онтогенез це індивідуальний розвиток людини. Рост і розвиток організму — складні явища, результат багатьох метаболічних процесів і розмноження клітин, збільшення їх розмірів, процесів диференціювання, формоутворення тощо.

Процес росту і розвитку організму характеризуються такими закономірностями:

— диференціація і інтеграція частин і функцій, автономізація розвитку, що зростає в ході філоонтогенезу людини;

— діалектична єдність безупинного і переривчастого, поступовість і циклічність;

— пубертатний спурт;

— падіння швидкості нижче рівня до пубертатного періоду і припинення росту:

— гетерохронія (різночасність) дозрівання різних систем організму (чи тканин) і різних ознак в межах однієї системи;

— значна індивідуальна розмаїтість вікової динаміки в межах виділених етапів онтогенезу певною мірою залежить від унікальності спадкоємної програми.

Розробка науково обґрунтованої періодизації етногенезу людини винятково складна. Очевидно, що тільки одні які-небудь ознаки — морфологічні, фізіологічні чи біохімічні - не можуть бути покладені в основу періодизації. Необхідний комплексний підхід. Крім того, при періодизації варто враховувати не тільки біологічні, але й соціальні фактори, пов’язані, наприклад, із навчанням дітей чи виходом на пенсію осіб літнього віку.

Детальна схема періодизації онтогенезу людини була запропонована В. В. Бунаком у 1965 році. За цією схемою весь період онтогенезу поділяється на три стадії: прогресивну, стабільну і регресивну.

Для їх розмежування пропонуються такі показники:

— для прогресивної стадії - подовжній ріст тіла, припинення його означає кінець стадії;

— для стабільної стадії - збільшення жирового шару, наростання ваги, стабільний рівень функціональних показників;

— для регресивної стадії - падіння ваги тіла, зниження функціональних показників, зміни покривів, постави, швидкості рухів.

1. Пренатальний період поділяється на два види: ембріональний і фетальний (плодовий). Протягом першого періоду, що продовжується 8 тижнів, відбувається формування органів і частин тіла, властивих дорослій людині. У фетальний період головним чином збільшуються розміри і завершується органоутворення. Швидкість росту плоду зростає до 4−5 місяців. Після 6 місяців зростання лінійних розмірів зменшується. Очевидно одна з причин уповільнення росту наприкінці внутрішньоутробного періоду — обмежені розміри порожнини матки. За даними Дж. Таннера, швидкість росту близнюків сповільнюється в той самий період, коли їхня загальна вага стає рівної вазі 36-тижневого плоду.

2. Період новонародженості настає одразу після народження. Підставою для його виділення є той факт, що в цей час має місце вигодовування дитини молозивом протягом 8−10 днів.

3. Грудний період продовжується до 1 року. Початок його пов’язаний із переходом на харчування «зрілим» молоком. Під час грудного періоду спостерігається найбільша інтенсивність росту у порівнянні з усіма іншими періодами поза утробного життя. Довжина тіла збільшується від народження до року приблизно в 1,5 рази, а вага потроюється. З 6 місяців починають прорізуватися молочні зуби.

4. Період раннього дитинства триває від 1 року до 3 років. На другому-третьому році життя закінчується прорізування молочних зубів. Після 2-х років абсолютні та відносні величини річних приростів зменшується.

5. Період першого дитинства починається з 4 років і закінчується у сім років. У цей період деякі дослідники відзначають невелике збільшення швидкості росту, називаючи його першим ростовим стрибком. Однак, було помічено, що цей стрибок властивий не всім дітям. Починаючи з 6 років з’являються перші постійні зуби: перший моляр і центральний різець на нижній та верхній щелепах, латеральний різець на нижній щелепі. Вік від 1 до 7 років називають також нейтральним дитинством, оскільки хлопчики та дівчата майже не відрізняються одне від одного за розмірами та формою тіла. Однак, слід зазначити, що в цей період кількість жиру в дівчатах більше.

6. Період другого дитинства триває у хлопчиків з 8до 12 років, у дівчат — з 8 до 11 років. У цей період виявляються статеві відмінності у розмірах та формах тіла, а також починається посилений ріст у довжину. Темп росту у дівчат вищий, ніж у хлопчиків, тому що статеве дозрівання у дівчат починається на два роки раніше. Приблизно в 10 років дівчата обганяють хлопчиків за довжиною та вагою тіла, шириною плечей. У цей період у дівчат швидше ростуть ніжні кінцівки, відбувається інтенсивне збільшення показників масивності скелета. В середньому до 12−13 років у хлопчиків та дівчат закінчується зміна зубів.

У період другого дитинства підвищується секреція статевих гормонів, у результаті чого починають розвиватися вторинні статеві ознаки. Послідовність появи вторинних статевих ознак досить постійна: у дівчат спочатку формується грудна залоза, далі з’являється волосся на лобку, а потім у пахових западинах. Матка і піхва розвиваються одночасно з формуванням грудних залоз. Середній вік розвитку грудних залоз у дівчат різних етнічних груп коливається від 9 до 10 років.

У набагато меншому ступеню в цей період процес статевого дозрівання виражений у хлопчиків. Лише до кінця періоду другого дитинства в них починається прискорений ріст яєчок, мошонки, а потім статевого члена.

7. Підлітковий період називають також періодом статевого дозрівання, або пубертатним. Він продовжується у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчат з 12 до 15 років. У цей період спостерігається подальше збільшення швидкості росту — пубертатний стрибок, що стосується всіх розмірів тіла. Найбільші збільшення за довжиною тіла у дівчат мають місце між 11 і 12 роками, за вагою тіла — між 12 і 13 роками. У хлопчиків відповідно між 13 і 14 та 14 і 15 роками. Особливо велика швидкість зростання більшості розмірів хлопчиків у результаті чого до 13,5 -14 років вони обганяють дівчат за довжиною тіла. До кінця підліткового періоду розміри тіла становлять 90−97% своєї остаточної величини.

У підлітковий період відбувається перебудова основних фізіологічних систем організму (м'язової, кровоносної, дихальної тощо). До кінця періоду основні функціональні характеристики підлітків наближаються до характеристик дорослого організму. У хлопчиків в цей час особливо інтенсивно розвивається м’язова система.

У підлітковий період формуються вторинні статеві ознаки. У дівчат продовжується розвиток грудних залоз, ріст волосся на лобку й у пахових западинах. Найбільш чітким показником дозрівання жіночого організму є менструація. Вона зазвичай починається після того, як пройдений максимум швидкості росту тотальних розмірів тіла. Існує різниця між термінами першої менструації між дівчат, що живуть в сільській місцевості і міській. У сільських вона починається на 6−10 місяців пізніше. Найбільш пізні терміни першої менструації характерні для підлітків, що живуть в екстремальних умовах.

У підлітковий період відбувається інтенсивне статеве дозрівання хлопчиків. Продовжується ріст яєчок і статевого члена (особливо інтенсивно до 13−14 років). До 13 років відбувається мутація голосу і з’являється волосся на лобку; до 14 років спостерігається пубертатне набрякання сосків і з’являється волосся в пахових западинах. До 15 років починається ріст волосся на верхній губі і підборідді. У 14−15 років у хлопчиків з’являються перші полюції.

8. Юнацький вік продовжується у юнаків від 18 до 21 року, у дівчат — від 17 до 20 років. В цей період закінчується, в основному, період росту і формування організму і всі основні розмірні ознаки досягають дефінітивної (остаточної) величини.

Стабільна стадія індивідуального розвитку включає дорослий, зрілий і похилий періоди. Дорослий період включає два вікових відрізка: перший (22−28 років) і другий (29−35 років). Зрілий, так само поділяється на перший і другий етапи (36−45 років) та (46−55 років). Похилий поділяється на період з 56 до 70 років.

У дорослому періоді форма і будова тіла змінюється мало. Правда, у 20−30-літніх людей ще продовжується ріст хребетного стовпа за рахунок відкладення нових шарів кісткової речовини на верхніх і нижніх поверхнях хребців. Однак цей ріст незначний і не перевищує в середньому 3−5 мм. Між 30 і 40−50 роками довжина тіла залишається постійною, а потім починає зменшуватися.

Регресивна стадія включає також два періоди: старечій і пізньо старечий. Для жінок стабільна і регресивна стадія починається на декілька років раніше, ніж у чоловіків. У літньому та старечому віці відбуваються інволютивні зміни організму.

Прояви старіння різноманітні і торкаються всіх рівнів організації: від молекулярного до систем саморегуляції цілісного організму. До числа його зовнішніх маніфестацій відносяться: зменшення росту (у середньому 0,5−1 см за 5-річчя після 60), зміна форми і складу тіла, згладжування контурів, посилення кіфозу, перерозподіл жирового компоненту, зменшення кількості сальних залоз, товщини епідермісу і соскового шару шкіри, посивіння та ін.

Сучасна психологія має у своєму розпорядженні значний обсяг знань про розвиток людини, починаючи з пренатального періоду (до народження) до смерті людини. Проте на зміст окремих стадій розвитку існує велика кількість різних поглядів. Наведемо декілька прикладів.

Теорія рекапітуляції Холла-Болдуїна, згідно з якою в онтогенезі повторюється соціогенез (розвиток суспільства). Звідси й досить дивні назви стадій онтогенезу: первісне дикунство, мисливство, пастушество, землеробство, торгово-промислова.

Теорія дитячої сексуальності 3. Фрейда твердить, що стадії онтогенезу обумовлені розвитком сексуальності. Він відрізняє оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну стадії, прив’язуючи їх до опанування людиною різними ерогенними зонами. Фіксація на якійсь стадії, обумовлена найбільш яскравими враженнями, пов’язаними з нею, є джерелом психопатології.

Епігенетична теорія Е. Еріксона (теорія життєвого циклу) поділяє онтогенез на вісім стадій психосоціального розвитку, на кожній з яких людиною вирішується певна проблема — і наслідком вирішення є певне вікове психічне новоутворення. У вирішенні проблеми базової довіри-недовіри до світу народжується надія; у протистоянні автономії та сорому й сумніву — сила волі; у виборі між ініціативою та почуттям провини — цілеспрямованість; у протиборстві працелюбності й меншовартості - компетентність; у обранні ідентичності всупереч змішанню ролей — вірність; у конфлікті близькості й ізоляції - любов; у ствердженні генеративності проти стагнації - опікування; у здобутті цілісності всупереч відчаю — мудрість.

Теорія провідної діяльності О. М. Леонтьєва, згідно з якою змістом стадій психічного онтогенезу є послідовне оволодіння людиною видами діяльності, такими як гра, вчення, труд.

Згідно уявлень про індивідуальний розвиток психіки людини, що склалися в межах суб'єктного підходу В. О. Татенка, зміст стадій онтогенезу полягає в черговості розгортань (а потім згортань) так званих «інтуїцій суб'єктного ядра» людини: екзистенціальної, експірієнтальної, рефлексивної, інтенціальної, потенціальної, актуальної, віртуальної, — тобто внутрішніх сутнісних утворень людини, які актуалізуються в конкретних психічних явищах.

Психологи, як бачимо, далеко не з усім згодні один з одним. Однак, вони всі признають, що стадійність розвитку не виключає, а скоріше вказує на безперервність цього процесу.

2. Основні етапи онтогенезу

Потреба в пошуку закономірностей розвитку людини у процесі життя існувало з давніх часів. Сьогодні до нас дійшли Давньокітайська класифікація періодизації життєвого циклу людини, вікова класифікація життя за Піфагором, за Гипократом.

У сучасний час життєвий цикл (за Ж. Годфруа) поділяється на чотири великих періоди: пренатальний (внутрішньоутробний), дитинство, підлітковий вік і зрілість. Така періодизація показує, що вона пов’язана з віком, однак сам вік не визначає періоду розвитку. В цьому є суттєва відмінність процесу розвитку людини від процесу розвитку тварини. Зміст, темп, повнота психічного розвитку забезпечується організованим взаємовпливом чи спілкування дитини з оточуючими людьми. Тому семирічна дитина, як правило, буває більш розвинутою ніж п’ятирічна, і значно менш розвинута, ніж дитина десяти років.

У свою чергу, кожний з періодів складається з трьох стадій, які мають свої особливості.

1. Пренатальний період (266 днів). Включає стадію зіготи (з моменту оплодотворення до 14 днів); стадію ембріону (від 14 днів до 2 місяців — анатомічна і фізіологічна диференціація органів); від 3 місяців до моменту пологів (розвиток систем і функцій, необхідних для життя у зовнішньому середовищі).

2. Дитинство. Стадія першого дитинства від народження до 3 років характеризується розвитком функціональної незалежності і мови. від народження до 1 року — вік немовляти (цей період завершується кризою 1-го року життя, яку пов’язують з початком ходіння й нейрофізіологічною перебудовою, що спричиняють фізичне стомлення, а також зі смисловим мовленням та оперуванням великою кількістю предметів, котрі ведуть до розумового стомлення; симптомом цієї кризи є постійний протест дитини); Від 1 до 3 років — період перед дошкільного дитинства (він закінчується кризою 3-х років, що її пов’язують з розвитком предметної діяльності; прояви цієї кризи вже більш яскраві: впертість, негативізм — тобто схильність до дій, протилежних вимогам, непокірливість, свавілля, деспотизм).

Стадія другого дитинства (3−6 років) — це розвиток особистості дитини і когнітивних процесів. Від 3 до 6−7 років — період дошкільного дитинства (він закінчується кризою 7-ми років, котру пов’язують із викликаною походом до школи зміною соціальної ситуації, розумовим напруженням та розвитком самосвідомості).

Стадія третього дитинства (6−12 років) — набуття основних когнітивних і соціальних навичок. Від 6−7 до 10 років — молодший шкільний вік (у цей період для розвитку самосвідомості дитини є дуже важливою оцінка оточуючих, вона оволодіває соціально-нормативною поведінкою).

3. Підлітковий вік.

Пубертатний вік 12−15 років Від 10 до 15 років — підлітковий вік (цей період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат — статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії).

Ювенальний вік -16−17 років характеризується пристосуванням підлітків до сім'ї, до школи, до однолітків. Від 15 до 17 років — рання (перша) юність, або старший шкільний вік (цей період пов’язаний з інтенсивними пошуками свого місця у світі, із намаганнями збагнути сутність світу -одразу і назавжди, із побудовою власного відношення до всіх явищ дійсності, котре базується на певній індивідуалізованій картині світу).

Юність — 18−20 років — перехід до зрілого віку. Цієї стадії притаманне почуття психологічної незалежності і соціальної безвідповідальності. Цей вік є періодом першого випробування власних сил і здібностей людини, коли вона розкриває свій потенціал на певному шляху творчого життєдіяння; відбувається професійне самовизначення);

4. Зрілість. Основне новоутворення цього періоду — досягнення особистої зрілості. Характеризуючи зрілу людину, психологи виділяють такі його характеристики: широкі межі «Я», здатність до теплих соціальних стосунків, наявність самосприйняття, реалістичне сприйняття досвіду, почуття гумору, наявність визначеної життєвої філософії.

Стадія ранньої зрілості від 21 до 30 років — період молодості, або першої дорослості. У цей вік людина досягає певного піку своїх можливостей. Саме характер і обсяг її досягнень постають факторами кризи 30-ти років, котра за звичаєм складається із загострення проблем наслідків професійного визначення. Завдання особистого розвитку — організація і устрій життя в новій сім'ї. В цьому завданні декілька планів — фізіологічний, соціальний, психологічний. Не менш важливе завдання розвитку — опанування батьківської роллю. Для Матері важливо знайти своє «Я» не тільки у просторі сім' ї, а й у просторі суспільства. Для Батька — побудувати «модель правильного життя» для своєї родини, яка складається із раціональної оцінки можливостей і втілення їх у життя.

Стадія другої дорослості - 30−35 років. Для жінки основним стає завдання контролю і самоконтролю, щоби пристосуватися до нової ситуації. Діти підросли, в них з’явилися нові інтереси, нове оточення. Жінка повинна знайти новий смисл життя. У чоловіків завдання більш полягають в інтелектуальній сфері.

Література

1. Алексеев В. П. Становление человечества. -М., 1984. -Ч.2.

2. Рогинский Я. Я. Проблемы антропогенеза. -М, 1970.

3. Юрій М. Антропологія: навч. Посібник. -К., 2008.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой