Основні етапи розвитку теорії організації.
Адам Сміт

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство культури та туризму України

Київський національний університет культури та мистецтв

Інститут журналістики та міжнародних відносин

Кафедра соціології

Реферат з дисципліни: «Інформаційна соціологія»

На тему

«Основні етапи розвитку теорії організації. Адам Сміт»

Виконала

Букач Ірина

Київ 2013

План

Вступ

1. Фабрична система організації праці

2. Розподіл праці і гроші. «Багатство народів»

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Досить довго сформовані форми організаційного устрою деяких сторін соціального життя не змінювалися. Це багато в чому пояснюється відсутністю потреб в організованих об'єднаннях у сфері матеріального виробництва. У той період одиничні, унікальні товари та послуги виробляли ремісничі гільдії, а іншу необхідну продукцію виробляли на основі примусової праці за допомогою прямого економічного, фізичного або іншого виду примусу. Але в обох випадках не задовольняються головні вимоги до масового виробництва продуктів і послуг: висока продуктивність і висока якість. Якщо у випадку ремесленного виробництва можна створювати якісні продукти, але не можна досягти високої продуктивності, то у виробництві на основі примусової праці неможливо домогтися високої якості продукції працівник може перетягувати камені або рити канали, але він є принциповим гальмом підвищення якості. Тільки виникнення конкуренції та бажання налагодити більш прибуткове виробництво породили прагнення створювати найбільш вдосконаленіші організаційні структури. З середини XVIII і до початку XIX ст. виникли численні підприємства, орієнтовані на виробництво великої кількості конкурентоспроможної продукції.

Бідам Сміт (1723--1790) -- видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях і в працях його послідовника Д. Рікардо класична політична економія досягла найвищого розвитку.

Народився А. Сміт у шотландському місті Керколді в родині митного чиновника. Навчався в університетах Глазго і Оксфорда, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. 1751 p. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. 1764 p. Сміт залишає університет і стає вихователем англійського герцога Баклю, з яким подорожує протягом трьох років. Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселяється в рідному місті Керколді, де працює над книжкою «Дослідження про природу і причини багатства народів». Її було опубліковано 1776 p. і вона здобула Смітові світову славу. Його стали називати «шотландським мудрецем», творцем нової науки -- політичної економії. Останні роки свого життя Сміт був митним комісаром Шотландії.

1. Фабрична система організації праці

Свідчення появи фабричної системи організації праці: індустріалізація виробництва, тобто введення у виробничий процес високопродуктивних машин, створення системи суспільного розподілу праці, виникнення великих організацій з жорстким поділом функцій на ринку продуктів і послуг. При цьому відбулася зміна і соціальних відносин: збільшилася роль керуючих, виникли великі соціальні групи в рамках організацій, а також неформальні організації робітників як противага організації керуючих і власників, чітко проявився феномен відчуження.

Відзначимо найбільш важливі віхи процесу формування сучасної теорії організацій, що характеризуються «переднауковими» стадіями вивчення організованих форм життєдіяльності людей, яка складалася в умовах фабричної системи організації праці.

Теоретичною основою фабричної системи організації праці можна вважати, зокрема, праця шотландського економіста А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776), де він аналізує процес поділу праці при виробництві голок. Сміт вважає, що поділ праці дозволяє докорінно реорганізувати виробництво, значно підвищити його ефективність, і саме поділ праці він визнає універсальним засобом для підвищення добробуту людства і досягнення щасливого майбутнього.

Ідеї А. Сміта щодо діяльності організацій розвивав англійський економіст Ч. Баббедж (С. Беббіджа) в 1832 р. Виходячи з практичних цілей підвищення продуктивності праці на фабриці, Баббедж науково обгрунтував значення спеціалізації, почав досліджувати трудові рухи з метою раціоналізації дій в рамках розподілу праці.

В 1850 р. англійський дослідник проблем управління Дж. Мілл здійснив спробу вивчення функції менеджерів по організації виробництва на ткацьких фабриках. В особливості, він розробляв принцип одного керівника, форми та інтервали управлінського контролю за діяльністю робітників, можливості стимулювання підвищення виробництва через заробітну платню.

Значний внесок в розвиток теорій організації вніс американський промисловець Д. МакКаллум, який визначав умови використання організаційних схем структури менеджменту та можливості систематичного менеджменту на залізничному транспорті. Однак основні розробки цього періоду характеризувалися рядом недоліків, такими як: розрив між проблемами менеджменту та виконавцями; неможливість орієнтації на інновації; зневажання людського фактору у дослідженнях що спричинили відчуження та аномію.

2. Розподіл праці та гроші «Багатство народів». Адам Сміт

Сміт чітко називає першоджерело багатства -- працю. Вирішальним фактором зростання багатства й «загального добробуту» Сміт вважає поділ праці, який веде до «величезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв».

Зростання продуктивності праці в результаті її розподілу зумовлюється: 1) збільшенням вправності; 2) збереженням часу, який витрачається при переході від одного виду праці до другого; 3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дозволяють одному робітникові виконувати працю кількох.

Надаючи величезного значення розподілу праці, Сміт, проте, не розумів його причин. Розподіл праці у нього породжується схильністю до обміну. «…Схильність до обміну і була тим, що спокон віку породило розподіл праці». Але насправді не схильність до обміну породжувала розподіл праці, а, навпаки,-- розподіл праці виступає передумовою обміну.

Не можна погодитись з заявами дослідників, які услід за Марксом зауважували, що Сміт змішує розподіл праці в мануфактурі і суспільстві. Дійсно, Сміт починає аналіз з поетапного розподілу праці в мануфактурі по виробництву голок і через фаховий розподіл, аналіз економічних функцій класів він виходить на суспільний поділ праці. Так як у Сміта саме можливість обміну веде до розподілу праці, то ступінь останнього, пише він, завжди повинна обмежуватись розмірами ринку. Саме розвиток ринку, розвиток шляхів сполучення сприяють тому, що «промисли всякого роду починають природно ділитись і вдосконалюватись».

Розподіл праці і обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Сміта виступають гроші. Виникнення грошей Сміт правильно розглядає як об'єктивний процес, а не результат домовленості виробників

У «Багатстві народів», зокрема, Сміт досліджує «людину економічну», однак не ізолює її від двох інших аспектів людської природи.

Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він аналізує як внутрішні закономірності економічних явищ, так і описує їхні зовнішні прояви. Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їхню економічну поведінку. Головними є такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси -- намагання поліпшити своє становище.

Трудове походження життєвих благ змушує людину жертвувати заради них «своїм дозвіллям, свободою, спокоєм». Схильність до обміну, «схильність міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший» -- одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумовлює те, що люди через поділ праці концентрують свою діяльність на якійсь певній її формі, що підвищує її продуктивність.

Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що за умов «природного порядку» складною взаємодією господарської діяльності людей керує «невидима рука», тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям.

Визнаючи всі функції грошей, Сміт, проте, головною, визначальною називає функцію грошей як засобу обігу. Гроші він назвав «великим колесом обігу» і підкреслив, що вони відрізняються від товарів, які обертаються з їхньою допомогою. Сміт підкреслював, що дохід суспільства -- це товари, а не гроші.

Коли ще працю не було поділено, вона могла бути мірилом для обміну. З розвитком поділу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому що дає змогу одержувати найрізноманітніші товари. По-друге, як зазначає Сміт, багатство особи -- це її можливість одержувати продукти чужої праці в обмін на свій продукт.

Сміт, на відміну від попередників, не обмежується галузевим визначенням продуктивної й непродуктивної праці. У нього продуктивною є будь-яка праця, незалежно від того, до чого її прикладають. Проте Сміт зберігає ієрархію галузей стосовно їх продуктивності. На перший план він ставить сільське господарство, потім промисловість і торгівлю. Але не це головне в його вченні про продуктивну й непродуктивну працю.

Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосовується, а й від того, що виготовляється з її допомогою. У нього є два підходи до визначення продуктивної та непродуктивної праці. Перший підхід -- ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Другий підхід до визначення продуктивної і непродуктивної праці зв’язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця -- праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якомусь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної праці вся сфера нематеріального виробництва оголошувалась непродуктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, її чиновників, церкву, армію, флот тощо.

Капітал у Сміта -- це головна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить прибуток, або за допомогою якого працею створюються нові блага.) Запаси певної особи, писав він, поділяються на дві частини. «Та частина, від якої вона чекає одержання доходу, називається її капіталом. Друга частина -- це та, яка йде на безпосереднє її споживання».

Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капіталу належать машини й різні знаряддя праці, промислові й торговельні будівлі, склади, будівлі на фермах, «поліпшення землі» (розчищення, осушення, удобрення), «людський капітал» -- капіталізована цінність «придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства». Віднесення Смітом людського капіталу до основного логічно випливає з того, що капітал у нього -- це виготовлені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «виготовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.

Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продовольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.

Поняття основного й оборотного капіталу Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не вступаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий -- тільки в процесі обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюється за рахунок оборотного. Співвідношення між основним і оборотним капіталом, підкреслює Сміт, неоднакове в різних галузях виробництва.

Сміт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набирає несприятливого для суспільства характеру. Ринковий механізм створить гармонію лише тоді, коли його буде включено у відповідні правові та інституціональні рамки

сміт фабричний праця гроші

Висновок

Після ознайомлення з роботою Сміта у царині економіка, хотілося б звернути особливу увагу на його відношення, щодо людської діяльності. Як зазначалося уже в даному тексті дослідники даного періоду були абсолютно неуважними до людського фактору. Тому, у висновку я пропоную коротко розглянути відчуження як негативне явище у функціонуванні організацій, на мою думку це найбільш логічно підходить для завершення даного реферату та буде значно кращим наповненням, ніж копіювання частин вище наведеного матеріалу для висновку.

Сміт, визначаючи фабричних працівників як «істот, які настільки недалекі та байдужі наскільки це можливо», лише вказував на проблеми працівників на фабриці не роблячи ніяких висновків.

К. Маркс в своєму аналізі капіталістичного виробництва приділяв особливу увагу аномії - віддалення працівників від творчості, тобто від виробництва товарів, та від людей яких вони приймали за певні одиниці товару. Відчуження праці, за Марксом, — це ситуація або стан, при якому творіння людини (продукти її праці), отримують контроль над нею. Воно виникає там, де люди підпадають під контроль зі сторони сил, які вони самі створили в ході своєї діяльності (механізми дії ринкових відносин).

Сучасний американський соціолог Р. Блаунер наголошує на тому, що відчуження можна оцінити за допомогою чотирьох базових змінних. Тобто, відчуження існує тоді, коли працівники не в змозі:

1. Контролювати виробничі процеси;

2. Прагнути до загальної мети та відчувати власне призначення в організації;

3. Інтегруватися в індустріальну спільноту;

4. Відноситися до праці, як до засобу самовираження.

Список використаних джерел

1. Фролов «Основні етапи розвитку теорії організацій»

2. Блуг М. Экономическая мысль в ретропективе. М.: «Дело Лтд», 1994.

3. Самуэльсон П. Экономика. М.: Алгон, 1992

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой