Основні способи захисту населення від сучасних засобів ураження

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Военная наука


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«Основні способи захисту населення від сучасних засобів ураження»

радіаційний хімічний захист ураження

Вступ

У наш час все частіше можна почути про загрозу застосування зброї масового знищення (у тому числі і ядерної), а де-не-де вже були спроби застосування бактеріологічної і хімічної зброї. Все це стало наслідком різних конфліктів між окремими державами, різними злочинними кланами, не малу роль тут грає і активізація різнихтерористичних організацій. Тому знання про наслідки застосування тої чи іншої зброї і способи захисту від неї необхідно знати простому цивільному населенню.

Мета РГР:

Оцінка радіаційної та хімічної обстановки після ядерного вибуху та характеристика засобів колективного захисту населення, об'ємно-планувальні роботи.

Об'єктом дослідження є:

Радіаційна обстановка — це масштаб і ступінь радіаційного забру днення місцевості які впливають на дії формувань ЦЗ, населення об'єктів н/г;

Хімічна обстановка -- це сукупність умов, які виникають на території міста, району або ОГД внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті (ХНО) з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР).

Предметом дослідження є:

Основні способи захисту населення від сучасних засобів ураження, оцінка радіаційної та хімічної обстановки після ядерного вибуху та засоби колективного захисту населення.

Розрахунково-графічна робота, обсягом 40 аркушів, складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

«Основні способи захисту населення від сучасних засобів ураження»

Ні в одній з галузей науки і техніки людства, не досягнуто таких великих результатів, як у науці вбивати. У сучасному світі придумано тисячі способів знищення і різні види озброєння для досягнення цих цілей. Причому зброя може служити як засобом захисту, так і засобом нападу. Воно ж є засобом стримування від нападу інших держав.

У наш час все частіше можна почути про загрозу застосування зброї масового знищення (у тому числі і ядерної), а де-не-де вже були спроби застосування бактеріологічної і хімічної зброї. Все це стало наслідком різних конфліктів між окремими державами, різними злочинними кланами, не малу роль тут грає і активізація різнихтерористичних організацій. Тому знання про наслідки застосування тої чи іншої зброї і способи захисту від неї необхідно знати простому цивільному населенню.

Ядерної зброї. Захист населення.

Ядерна зброя — це один з основних видів зброї масової поразки. Воно здатне в короткий час вивести з ладу велику кількість людей, зруйнувати будинки і споруди на великих територіях. Масове застосування ядерної зброї загрожує катастрофічним наслідкам для всього людства, тому ведення її заборона.

Вражаюча дія ядерної зброї заснована на енергії, що виділяється при ядерних реакціях вибухового типу. Потужність вибуху ядерних боєприпасів прийнято виражати тротиловим еквівалентом, тобто кількістю звичайної вибухової речовини (тротилу), при вибуху якого виділяється стільки ж енергії, скільки її виділяється при вибуху даного ядерного боєприпасу. Тротиловий еквівалент виміряється в тоннах (кілотонн, Мегатон). Засобами доставки ядерних боєприпасів до цілей є ракети (основний засіб нанесення ядерних ударів), авіація та артилерія. Крім того, можуть застосовуватися ядерні фугаси.

Ядерні вибухи здійснюються в повітрі на різній висоті, у поверхні землі (води) і під землею (водою). Відповідно до цього їх прийнято розділяти на висотні, повітряні, наземні (надводні) і підземні (підводні). Точка, в якій стався вибух, називається центром, а її проекція на поверхню землі (води) — епіцентром ядерного вибуху.

Вражаючими факторами ядерного вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження та електромагнітний імпульс.

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:

а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;

б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри і одягу;

г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін. ;

д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування і води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

-- укриття населення;

-- обмежене перебування населення на відкритій місцевості;

-- евакуація у разі загрози здоров’ю;

-- проведення йодової профілактики;

-- тимчасова заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

— тимчасове відселення;

-- евакуація -- переселення на постійне місце проживання;

-- обмежене вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;

-- заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської діяльності;

-- дезактивація території і будівель;

-- інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Хімічна зброя. Радіаційний та хімічний захист

Хімічна зброя — це зброя масового ураження, дія якого засноване на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До нього відносяться бойові отруйні речовини і засоби їх застосування.

Отруйні речовини (0Р) — це такі хімічні сполуки, які при застосуванні здатні вражати людей і тварин на великих площах, проникати в різні споруди, заражати місцевість і водойми. Ними споряджається ракети, авіаційні бомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виявлені авіаційні прилади.

По дії на організм людини 0Р діляться на нервово-паралітичні, шкірно-наривні, задушливі, загально — ядовиті, психотропні.

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, організацію та проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи радіаційного і хімічного методу забезпечуються: завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного і хімічного контролю, якими забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які беруть участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, а також персонал радіаційних і хімічно-небезпечних об'єктів і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та біля них; терміновим впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінювання масштабів і наслідків; створенням засобів захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю; підготовкою об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту; завчасним створенням, пристосуванням та використанням засобів колективного захисту населення, організацією допомоги населенню в придбанні для особистого використання засобів індивідуального захисту і дозиметрів.

Бактеріологічна зброя і способи захисту

Бактеріологічна зброя є засобом масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Дія його базується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків, а також вироблених деякими бактеріями токсинів). До бактеріологічної зброї відносяться рецептури хвороботворних організмів.

Бактеріологічна зброя здатна викликати на великих територіях масові захворювання людей і тварин, воно надає вражаючі вплив протягом тривалого часу, має тривалий прихований (інкубаційний) період дії.

Мікроби і токсини важко виявити в зовнішньому середовищі, вони можуть проникати разом з повітрям в негерметизовані укриття і приміщення і заражати в них людей і тварин.

Ознаками застосування бактеріологічної зброї є: 1) глухий, невластивий звичайним боєприпасів звук розриву снарядів і бомб;

2) наявність у місцях розривів великих осколків і окремих частин боєприпасів; 3) поява крапель рідини або порошкоподібних речовин на місцевості; 4) незвичайне скупчення комах і кліщів у місцях розриву боєприпасів; 5) масові захворювання людей і тварин. Застосування бактеріальних засобів може бути визначено за допомогою лабораторних досліджень.

Способами застосування бактеріологічної зброї, як правило, є:

— авіаційні бомби

— артилерійські міни та снаряди

— пакети (мішки, коробки, контейнери), що скидаються з літаків

— спеціальні апарати, що розсіюють комах з літаків.

— диверсійні методи.

У деяких випадках для розповсюдження інфекційних захворювань противник може залишати при відході заражені предмети побуту: одяг, продукти, цигарки і т.д. Захворювання в цьому випадку може відбутися в результаті прямого контакту з зараженими предметами.

Можлива і така форма розповсюдження збудників хвороб, як навмисне залишення при відході інфекційних хворих з тим, щоб вони стали джерелом зараження серед військ і населення.

При втраті боєприпасів, споряджених бактеріальної рецептурою, утворюється бактеріальна хмара, що складається з зважених у повітрі найдрібніших краплинок рідини або твердих частинок. Хмара, поширюючись по вітру, розпливається, і осідає на землю, утворюючи заражену ділянку, площа, якої залежить від кількості рецептури, її властивостей та швидкості вітру.

При поразці бактеріальними засобами, захворювання наступає не відразу, майже завжди є прихований (інкубаційний) період, протягом якого захворювання не виявляє себе зовнішніми ознаками. Деякі захворювання (чума, віспа, холера) здатні передаватися від хворої людини здоровій і швидко поширюючись, викликати епідемію.

Встановити факт застосування бактеріальних засобів і визначити вид збудника досить важко, оскільки ні мікроби, ні токсини не мають кольору, ні запаху, ні смаку, а ефект їх дії може проявитися через великий проміжок часу. Виявлення бактеріальних засобів можливо тільки шляхом проведення спеціальних лабораторних досліджень, на що необхідний значний час, а це ускладнює своєчасне проведення заходів щодо попередження епідемічних захворювань.

В якості бактеріальних засобів можуть бути використані збудники різних інфекційних захворювань: чуми, сибірської виразки, бруцельозу, сапу, туляремії, холери, жовтої та інших видів лихоманки, весняно-літнього енцефаліту, висипного і черевного тифу, грипу, малярії, дизентерії, натуральної віспи й інші. Крім того, може бути застосований ботулінічний токсин, що викликає важкі отруєння організму людини.

Зараження людей і тварин відбувається в результаті вдихання зараженого повітря, влучення мікробів і токсинів на слизову оболонку і ушкоджену шкіру, вживання в їжу заражених продуктів і води, укусів заражених комах і кліщів, зіткнення з зараженим предметом, поранення осколком боєприпасів, споряджених бактеріальними засобами, а також у результаті безпосереднього спілкування з хворими людьми (тваринами). При виявленні ознак застосування бактеріологічної зброї негайно надягають протигази (респіратори, маски), а також засоби захисту шкіри і повідомляють про бактеріологічне зараження.

Звичайні засоби нападу

Терміни «звичайні засоби нападу», «звичайне зброя» увійшли до вживання після появи ядерної зброї, що має незмірно більші високі бойові властивості. Проте в даний час деякі зразки звичайної зброї, засновані на новітніх досягненнях науки і техніки, за своєї ефективності впритул наблизилися до зброї масового знищення (Зброя Масового Поразки).

Звичайна зброя становить усі вогневі та ударні засоби, що застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запальні боєприпаси і вогняна суміш.

Звичайна зброя може застосовуватися самостійно і в поєднанні з ядерною зброєю для ураження живої сили й техніки супротивника, а також для руйнування та знищення різних особливо важливих об'єктів (хімічні підприємства зі СДОР, атомні енергетичні установки, гідротехнічні споруди та ін.)

Найкращим засобом для поразки малорозмірних і розосереджених по площі цілей в умовах ведення бойових дій із застосуванням звичайної зброї є осколкові, фугасні, кумулятивні, бетонобійні, запальні боєприпаси і боєприпаси об'ємного вибуху.

«Оцінка радіаційної та хімічної обстановки після ядерного вибуху». Основні питання і визначення при оцінці радіаційної обстановки у НС

У мирний час при виникненні аварії на об'єктах атомної і енергетичної промисловості, на хімічних об'єктах і транспорті, виникненні епідемії хвороб людей, епізоотій тварин, епіфітотій рослин, у воєнний час при застосуванні противником ядерної, хімічної і біологічної зброї, а також при виникненні надзвичайних ситуацій природного характеру потрібно провести оцінку обстановки для правильного прийняття рішення щодо проведення РІНР.

Для прийняття та проведення РІНР в залежності від класу надзвичайної ситуації, певних обставин необхідно швидко, оперативно оцінити обстановку: радіаційну, хімічну, біологічну, інженерну, медичну і пожеж ну.

Серед факторів ураження ядерної аварії, радіаційної аварії та ядерного вибуху особливо місце займає радіоактивне забруднення. Воно поширюється на сотні кілометрів.

При цьому на великих площах може створюватися забруднення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.

За цих умов необхідно організувати захист населення від радіоактивних речовин та їх випромінювання, на основі даних про рівні радіації, характер, район і масштаби радіоактивного забруднення місцевості.

Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на о/с формувань і підрозділів ЦЗ при проведенні РІНР, населення, виробничу діяльність господарств оцінюють радіаційну обстановку.

Радіаційна обстановка — це масштаб і ступінь радіаційного забруднення місцевості які впливають на дії формувань ЦЗ, населення об'єктів н/г.

Радіаційна обстановка може бути виявлена і оцінена за даними прогнозу і розвідки.

Прогнозування радіаційного забруднення проводиться на основі гіпотетичних розрахунків можливих аварій на АЕС, на основі встановлених закономірностей, залежності масштабів і характеру радіаційного забруднення місцевості від потужності й виду ядерного вибуху та метеорологічних умов.

Для прогнозування радіаційного забруднення місцевості необхідні такі вихідні дані: розміщення АЕС, вид і потужність реактора, координати; потужність і вид ядерного вибуху, час аварії чи вибуху, напрямок і швидкість середнього вітру.

Середнім вітром називається, вітер який є середнім за швидкістю і напрямком для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до піднімання верхньої кромки хмари вибуху. Напрямок середнього вітру вказується азимутом в градусах.

Азимут середнього вітру — це кут у горизонтальній площині між напрямком, звідки дме вітер, відрахованим за ходом годинникової стрілки.

Методом прогнозу можна встановити напрямок руху радіоактивно забрудненої хмари, час її підходу до населеного пункту, час випадання радіоактивних речовин, визначити розміри зон радіаційного забруднення і найбільш імовірне їх розміщення на місцевості.

У зв’язку з тим, що процес випадання радіаційних речовин може тривати кілька годин, або днів (1 фаза), ця обставина дає можливість використати дані прогнозування завчасно, тобто до надходження радіаційних речовин до населеного пункту і проведення ряду особливо важливих заходів для захисту населення, о/с підрозділів і формувань ЦЗ.

За результатами прогнозування проводиться оцінка можливих наслідків впливу радіаційного забруднення на населення та навколишнє середовище.

Проте прогноз радіаційного забруднення має відносний характер, тому його обов’язково уточнюють радіаційною розвідкою з метою своєчасного забезпечення всіх структур даними про фактичну радіаційну обстановку. Виявлення радіаційної обстановки методом прогнозування — це пер ший етап роботи.

Завдання 1:

В н.п. Курозвани в результаті аварії стався вибух потужністю 0,3 Мт, з викидом радіоактивних речовин, швидкість серед нього вітру Vсep = 75 км/год., напрям вітру 180 Азимут південний. Спрогнозувавши та нанісши на карту зони радіоактивного забруднення.

Визначаємо: час t випадання радіоактивних речовин в н.п. Прикордонна Улашанівка і відстань R до н.п.

Розв’язок: На карті у масштабі знаходимо населений пункт де сталася аварія. Орієнтуємо її за сторонами світу. Враховуючи напрям та швидкість вітру відповідно до таблиці 2.1 уточнивши потужність вибуху визначаємо зони радіоактивного забруднення та наносимо на карту. За масштабом кар ти та напрямком вісі сліду визначаємо чи підпадає наш населений пункт в зону ураження. Визначаємо відстань до нашого населеного пункту (Прикордонна Улашанівка) та швидкість підходу радіоактивного ураження. Метою прогнозування радіаційного забруднення місцевості є встановлення з певною степеню достовірності місця знаходження та розміри зон радіаційного забруднення. Оцінка проводиться в такій послідовності: — визначають розміри зон радіаційного забруднення;- наносять на варту зони радіаційного забруднення;- розраховують час випадання радіаційних речовин;

Таблиця 2.1. Розміри зон радіоактивного забруднення при ядерних вибухах різної потужності і швидкостях середнього вітру

Потужність вибуху, Мт.

Швидкість середнього вітру, км/год.

Розміри зон і еталонний рівень радіації, км

А -- 8 Р/год.

Б --80 Р/год.

В -- 240 Р/год.

0,1

25

116--12

49--6,1

31--4

50

150--14

60--6,4

35--3,9

75

175--15

64--6,3

35--3,8

0,2

25

157--15

67--7,8

43--53

50

200--18

83--8,3

50--5,3

75

233--20

90--8,4

50--5,0

0,3

25

190--18

80--8,0

52--6,0

50

240--21

121- 12

60--62

75

275--23

140--13,5

60--6,0

0,5

25

231--21

100--10

65--7,4

50

300--25

121--12

78--7,7

75

340--27

140--13,5

83--7,7

1,0

25

309--20

132--13,0

83--9,5

50

402--31

170--15,0

109--10,0

75

466--34

192--16,0

118--10,0

2,0

25

413--32

182--17

121--12

50

536--39

231--19,6

149--13

75

626--43

262--21

165--13

3,0

25

495--37

218--19

145--14

50

630--45

275--23

180--15

75

750--50

310--24

200--16

5,0

25

772--52

343--27

225--19

50

920--58

393--28

253--20

75

1035--62

436--30

270--20

Розміри зон радіаційного забруднення визначаю за допомогою таблиць, радіаційних розрахункових лінійок та інших методів.

При нанесені на карту (схему) зон радіаційні забруднення накреслюю центр ядерного вибуху (руйнування реактору). Зверху зліва від нього записую у чисельнику — вид вибуху (тип реактора) і потужність, у знаменнику — час і дату вибуху (руйнування реактора).

Користуючись даними довідкових таблиць, наношу межу зони за бруднення в районі вибуху аварії, враховуючи його потужність. Від центру вибуху (аварії) провожу пряму лінію — вісь сліду, що відповідає напрямку руху середнього вітру. Згідно таблиць (графіків, номограм, то що) відкладаю, враховуючи ширину і довжину зони радіоактивного забруднення, кожна певного кольору: А — синя; Б- зелена; В — коричнева; Г -чорна.

Зони позначаю з урахуванням масштабу карти.

У разі руйнування реактора АЕС до цих зон (ядерного вибуху) до даю зону М-радіаційної небезпеки, яку позначаю червоним кольором.

Час випадання радіоактивних речовин після ядерного вибуху визначаю за формулою:

t =R/V , t= 100/75 = 1,3 год. (табл. 2. 1)

де R — відстань від центру вибуху до даного об'єкту або населеного пункту, (км);

V- швидкість середнього вітру, (км/год).

Висновок: через 1,3 годину після аварії в населеному пункті Прикордона Улашанівка станеться несприятлива радіаційна обстановка.

Другий етап роботи — це виявлення фактичної радіаційної обстановки та її оцінки. На основі даних, одержаних від радіаційної розвідки УНС та ЦЗН командири частин і з'єднань оцінюю радіаційну обстановку. Вона визначається безпосередньо на об'єкті, навколо нього, на маршрутах висування, в районах зосередження, уточнюється імовірний час початку випадання радіоактивних речовин.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами і характером радіаційного забруднення.

Основними показниками ступеня небезпеки радіаційного забруднення для населення є, розміри зон радіаційного забруднення і рівні радіації. Проте при оцінці впливу радіаційного забруднення на дії формувань і під розділів військ ЦЗ, а також життєдіяльності населення необхідно обов’язково враховувати ступінь захищеності людей від радіаційних випромінювань. Оцінка радіаційної обстановки — це розв’язання основних завдань різних варіантів дій підрозділів ЦЗ, а також виробничої діяльності об'єктів і галузей виробництва в умовах радіаційного забруднення, аналіз одержаних результатів і вибір найбільш доцільних варіантів дій, які б виключали радіаційне ураження людей, с/г тварин і забруднення радіоізотопами урожаю. Для оцінки радіаційної обстановки у населеному пункті і на виробничому об'єкті за даними розвідки необхідні такі вихідні дані:1. Час ядерного вибуху від якого виникло радіаційне забруднення. Ці дані отримують із УНС та ЦЗН району, області або методом розрахунку.2. Замір рівнів радіації на об'єкті доцільно привести на 1 годину після ядерного вибуху (радіаційної аварії).3. Значення коефіцієнтів ослаблення радіації будівлями, спорудами, сховищами, укриттями, транспортними засобами. Для цього можна використати середні значення коефіцієнтів ослаблення, одержані розрахунково. Але надійніше після випадання радіоактивних речовин ці коефіцієнти ви значити замірюванням рівнів радіації в середині будинку (споруди), де будуть знаходитись люди і на відкритій місцевості на відстані 20−30 м, від будинку (споруди):

Косл відкр/Р буд (табл. 2. 2)

де Р відкр. — рівень радіації на відкритій місцевості;

Р буд. — рівень радіації в будинку (споруді).

Інтервал між двома замірюваннями не повинен перебільшувати 2−3 хв.

4. Допустимі дози опромінення встановлюю залежно від конкретної обстановки, характеру завдань, які будуть виконувати формування ЦЗ. Необхідно враховувати, що опромінення може бути одноразовим і багаторазовим.

При оцінці радіаційної обстановки при аварії на АЕС розв’язують на ступні типові задачі:

1. Прогнозування зон радіаційного забруднення території за слідом хмари.

2. Прогнозування дози опромінення на вісі сліду радіаційної хмари.

3. Виявлення радіаційної обстановки за даними розвідки.

4. Визначення зон радіаційного забруднення.

5. Визначення початку (гол.) роботи на забрудненій РР території.

6. Визначення можливої тривалості перебування (роботи) на забрудненій території.

7. Оцінка наслідків ураження радіаційних втрат о/с формувань ЦЗ в результаті зовнішнього опромінення при перебуванні на забрудненій місцевості.

Завдання 2: Визначення рівня радіації через 1 год. після вибуху.

На об'єкті через 9 год. (t1) після ядерного вибуху рівень радіації (Р1) дорівнював 60 Р/год.

Визначаємо, яким був рівень радіації через 1 год. після вибуху (Р1).

Розв’язок: У табл. 2.2 у графі «Час, який пройшов після вибуху» знаходимо проти цифри 9 відношення Ро/Р, яке дорівнює: Р0 /Р = 13,96;

Ро=60 * 13,96 = 837,6 Р/год.

Відповідь: Рівень радіації через 1 год, після вибуху дорівнював 837,6 Р/год.

Завдання 3: Визначення рівня радіації через певний проміжок часу після вибуху.

На об'єкті через 6 год. (t1) год. після ядерного вибуху рівень радіації (Р1) дорівнював 80 Р/год.

Визначаємо рівень радіації через (t2) 14 год. після вибуху.

Розв’язок: У табл.2.2 знаходимо відношення що відповідає 6 і 14 год. після вибуху:

Р06=8,59; Р014=23,73; Шляхом складання звичайної пропорції знаходимо рівень радіації через 14 год. після вибуху:

Р06*8,59; Р0= Р14*23,73; Р6*8,59= Р14*23,73

Р14= Р6*8,59/23,73=80*8,59/23,73=28,9 Р/год.

Відповідь: Рівень радіації через 14 год. після вибуху дорівнював приблизно 28,9 Р/год.

Таблиця 2.2. Коефіцієнти перерахунку рівнів радіації на різний час після вибуху

Час, який

К, Ро/Р

Час, який

К, Ро/Р

Час, який

К, Ро/Р

пройшов після

пройшов після

пройшов після

вибуху

вибуху

вибуху

1

1,0

10

15,85

72

169,3

2

2,30

12

19,72

96

239,2

3

3,74

14

23,73

120

312,6

4

5,28

16

27,86

144

389,1

5

6,90

18

32,08

168

468,1

6

8,59

20

36,41

192

549,5

7

10,33

22

40,83,

216

633,0

8

12,13

24

45,31

240

718,0

9

13,96

48

104,1

264

805,2

Завдання 4: Визначення рівня радіації через певний проміжок часу після вибуху.

На території села в 12. 00 (t1) заміряний рівень радіації (Р1) дорівнював 54 Р/год. Через 4 год., тобто о 16. 00 (t2), у тій же точці рівень радіації (Р2) дорівнював 18 Р/год.

Визначаємо: час (Т) ядерного вибуху.

Розв’язок: Відношення рівня радіації при другому вимірюванні Р2 до рівня радіації при першому вимірюванні Р1.

Р2= 18/54 = 0,3

Проміжок часу між двома вимірюваннями — 16. 00−12. 00= 4 год.

У табл.2.3 на перетині графи «Відношення рівня радіації при другому і першому вимірюваннях» з графою «Час між двома вимірюваннями» знаходжу, що від ядерного вибуху до другого вимірювання пройшло 6. 30 год. :

16. 00 — 6. 30 = 9. 30.

Відповідь: Таким чином вибух стався о 9. 30 ранку.

Таблиця 2.3. Час після вибуху залежно від співвідношення виміряних на місцевості рівнів радіації і часу між вимірюванням

Відношення рівня радіації при другому і першо му вимірюванні

Р2/Р1

Час між, двома вимірюваннями (t2-t1)

Хвилини

Години

20

30

1

2

3

4

5

6

0,9

4,0

6,0

12,0

24,0

36,0

48,0

60,0

144,0

0,8

2,0

3,0

6,0

12,0

18,0

24,0

30,0

72,0

0,7

1,2

2,0

4,0

8,0

12,0

16,0

20,0

48,0

0,6

1,0

1. 3

3,0

6,0

9,0

12,0

15,0

34,0

0,5

0,45

1,1

2,2

4,3

7,0

9,0

12,0

28,0

0,4

0,35

0,55

1. 5

3,4

5,3

7,3

9,0

22,0

0,3

-

-

1,35

3,1

4,4

6,3

8,0

18,0

0,2

-

-

1,2

2,4

4,0

5,3

7,0

16,0

Завдання 5: Визначення можливих доз опромінення за час пере бування на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами

Через 1 год. після вибуху еталонний рівень радіації (Р0) дорівнював 40 Р/год.

Визначаємо: дозу опромінення, одержану механізатором за час роботи на відкритій місцевості, якщо рівень радіації о 13. 00 год. (t1) дорівнював 30 Р/год. (Р1), а о 20. 00 год. (t2) — 25 Р/год. (Р2).

Доза опромінення визначається за формулою:

Д =( Рсер*t)осл. (табл. 2. 3)

Д - доза опромінення;

Р— рівень радіації (потужність дози);

t — тривалість опромінення

Рсер. = (Рnк) /2 (табл.2. 4)

Рn - рівень радіації на початку перебування;

Рк -- рівень радіації в кінці перебування в зоні зараження

Розв’язок: У табл. 2.4 на перетині графи знаходжу коефіцієнт осла блення який дорівнює 1.

Механізатор працював 20. 00 — 13. 00 = 7 год.

Д = (30+25)*7 / 2 *1= 192,5 Р/год.

Відповідь: Таким чином, перебуваючи 7 год. на відкритій місцевості механізатор одержав дозу опромінення 192,5 Р.

Таблиця 2.4. Середні значення коефіцієнтів ослаблення доз радіації Косл

Будівлі, споруди" транспортні засоби, умови зна ходження людей.

К осл.

Розміщення на відкритій місцевості

1

Відкриті щілини, траншеї

3--4

Перекриті щілини

50

Протирадіаційні укриття (ПРУ)

100 і більше

Герметичні сховища

1000 і більше

Автомобілі, автобуси, вагони вантажні

2

Кабіни тракторів, бульдозерів, екскаваторів, автог рейдерів

4

Виробничі одноповерхові будівлі

7

Житлові кам’яні будинки одноповерхові

10

Підвали

40

Житлові кам’яні будинки двоповерхові

15

Підвали

100

Житлові дерев’яні будинки одноповерхові

2

Підвали

7

2. 2 Основні питання і визначення при оцінці хімічної обстановки при зараженні отруйними речовинами

Хімічна обстановка — це сукупність наслідків ураження території ОР чи СДОР, які впливають на діяльність об'єктів н/г, підрозділи (формування) ЦЗ населення.

Хімічна обстановка може створитись при застосуванні хімічної зброї або в наслідок аварійного розливу чи викидання СДОР та утворення зон і осередків хімічного ураження.

З метою визначення масштабів, характеру, ступеня впливу ОР та СДОР на людей, тварин, рослин, воду, тощо і розробки доцільних дій під розділів (формувань) ЦЗ населення при ліквідації хімічного зараження й ведення робіт на об'єкті проводять оцінку хімічної обстановки методом прогнозування або за даними розвідки.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

— район і час застосування хімічної зброї або потрапляння в навколи шнє середовище СДОР;

— тип: кількість ОР або СДОР;

— ступінь захищеності людей, тварин, продуктів, тощо;

— умови зберігання; характер потрапляння в навколишнє середовище ОР і СДОР;

— топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових насаджень на шляху поширення зараженого повітря;

— метеоумови: швидкість і напрямок вітру в приземному шарі, t° повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря;

Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія виникає при ясній погоді, малій (4 м/с) швидкості вітру, у вечірній час; приблизно за 1 годину до заходу сонця і руйнується протягом години після сходу сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсіюванню його по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій зараженого повіт ря.

Конвекція виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру, приблизно через 2 години після сходу сонця і руйнується приблизно за 2−2.5 години до заходу сонця.

При конвекції нижні шари повітря нагріваються сильніше ніж верхні і це сприяє швидкому розсіюванню зараженої хімічною речовиною і зменшенню її вражаючої дії.

Ізотермія спостерігається у хмарну погоду і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20−30 м від земної поверхні. Ізотер мія, так само як і інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР і СДОР на місцевості. Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря може бути визначений за даними прогнозу погоди і за допомогою графіків. Крім того, більш точно його можна визначити за швидкістю вітру на висоті 1 м. V0 і температурному градієнті t = t50 — t200, t50 — температура повітря на висоті 50 см.; t200— 200 см від поверхні землі.

Прогнозування обстановки в осередку ураження, утвореного СДОР про водиться з метою опанування організації захисту людей, тварин, рослин, тощо, які можуть перебувати в зоні хімічного ураження.

Для прогнозу можливих масштабів ураження СДОР безпосередньо після аварії необхідні такі дані:

— загальна кількість СДОР, яка може бути викинута в атмосферу і характер її розливу на підстилаючу поверхню (вільно у піддон, на обваловану поверхню);

— висота обвалованої поверхні і піддону;

— метеоумови;

— захищеність населення, тварин, рослин, продовольчого харчування;

При завчасному прогнозуванні масштабів ураження на випадок

аварій за вихідні дані беруть:

— величину викидання СДОР, їх максимальний вміст у одному резервуарі (технологічному, складському, транспортному, тощо), а для сейсмо небезпечних районів — загальний запас СДОР;

— товщину шару СДОР (h), які розлились на підстилаючій поверхні, приймається за 0,05 м. по всій площі розливу;

— для рідин, які розлились у піддон чи на обваловану поверхню визначають: h = Н — 0,2 де Н — висота піддону (або обваловки), м;

— при аваріях на газо — і продуктопроводах величина викидання СДОР приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсічками (наприклад для аміакопроводів 275 — 500 т.)

— ступінь вертикальної стійкості шарів повітря — інверсія;

— температура повітря t= 20 °C;

— швидкість вітру 1 м/с.

При функціонуванні в межах адміністративної території двох і більше ХНО і накладенні зон можливого ураження одна на одну, визначення чисельності населення, що може потрапити в зону ураження, здійснюється із розрахунку одноразового ураження території максимальною зоною можливого зараження СДОР.

Зона можливого хімічного ураження — це площа кола з радіусом, який дорівнює глибині поширення хмари ураженого повітря з вражаючою токсодозою (концентрацією).

При наявності на об'єкті н/г кількох типів СДОР прогнозування масштабів ураження і оцінка ступеня хімічної небезпеки об'єкту проводять ся по тій речовині, аварії з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення. Прогнозування масштабів ураження — це визначення глибини і площі можливого практичного ураження території СДОР часу підходу ураженого повітря (небезпеки ураження людей, тварин, рослин).

Площа зони фактичного ураження — це територія з небезпечними для життя людей і тварин межами.

Площу можливого ураження первинною (або вторинною) хмарою СДОР визначають за формулою: (рис. 2. 2)

Sм = 8. 72 * 10-3Г2а (2. 5)

Первина хмара СДОР утворюється в результаті миттєвого (1−3 хв. переходу) в атмосферу частини вмісту резервуару із СДОР при його руйнуванні. Вторинна хмара СДОР утворюється в результаті випаровування речовини, що розлилась з підстилаючої поверхні.

Площу зони фактичного ураження Sф (км2) розраховують за формулою:

= КГ2t0. 2 (2. 6)

При аварії (руйнуванні) резервуарів СДОР оцінка проводиться за конкретною фактичною обстановкою, яка склалася, беруть реальні дані метеумов і кількість речовини, яка вилилась (або викинута) у навколишнє середовище.

На карті (схемі) зони ураження СДОР наносяться: (рис. 2. 2)

1. При швидкості вітру V< 1м/с зона має вигляд кола, де кут а = 360° точка О — відповідає джерелу зараження, а радіус дорівнює Г. Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного на певний час.

2. При швидкості вітру за прогнозом V = 1м/с зона ураження має вигляд півкола а =180, точка О відповідає джерелу ураження, а радіус дорівнює Г. Бісектриса півкола збігається з віссю сліду ураженої хмари і орієнтована за напрямком вітру;

3. При швидкості вітру за прогнозом V > 1 м/с зона ураження має ви гляд сектора, точка О відповідає джерелу; а = 900;

4. При швидкості вітру від 1 до 2 м/с і а =450 при швидкості V > 2м/с радіус сектора дорівнює Г. Бісектриса сектора збігається з напрям ком вітру.

При оцінці хімічної обстановки передбачається вирішення типових задач в результаті яких визначають:

— розміри зон хімічного ураження і осередків ураження;

— час підходу ураженого повітря до певного об'єкту, меж населеного пункту тощо;

— тривалість уражаючої і можливих втрат людей в осередку хімічного ураження.

Завдання 6: Визначення площі фактичного ураження

Вихідні дані: Після аварії із СДОР утвориться зона ураження з глибиною Г = 7 км., швидкість вітру V = 1.5 м/с, конвекція.

Визначаємо: площу фактичного ураження SФ через t =6 год.

Розв’язок:

1. Розраховуємо площу можливого ураження за формулою:

SМ = 8. 72 * 10-3 * а = 8. 72 * 10-3 * 52 * 90 = 19. 62 км.

2. Розраховуємо площу фактичного ураження за формулою:

SФ = К * Г2 * t0. 2 =0,235 * І02 * 60. 2 = 33. 63 км.

К= 0,235 при конвекції.

Завдання 7: Визначення площі фактичного ураження

Вихідні дані: На об'єкті в результаті аварії викинуто в атмосферу 10 т сірководню. Резервуар обвалований, місцевість закрита, швид кість вітру в приземному шарі V = 3,5 м/с., різниця температур на висоті 50 і 200 см? t = +0,9.

Визначаємо: Площу зони хімічного ураження Sу.

Розв’язок:

1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря. У табл. 2.5 знаходимо, що за даних метеоумов це ізотермія.

По табл. 2.6 визначаємо, що викидання на закриту місцевість 10 т сірководню при швидкості вітру 3,5 м/с та ізотермія утворить зону хімічного зараження повітря 0,4 км.

У табл. 2.7 поправочний коефіцієнт для швидкості вітру 3,5 м/с при ізотермії, який дорівнює 0. 55.

2. Визначаємо глибину поширення ураженого повітря:

Г = 0,4 км * 0. 55= 0. 22 км

3. Ширина зони хімічного ураження:

Ш = 0,15 * Г = 0,15 * 0,22 = 0,033 км

4. Площу зони хімічного ураження з вражаючою концентрацією ви значити за формулою:

Sy = ½ * Г * Ш = ½ * 0,22 * 0,033=0,0363 км2.

Таблиця 2. 6. Глибина поширення хмари ураженого повітря з уражаючими концентраціями СДОР, км

СДОР

Кількість СДЯР у резервуарі (на об'єкті), т

при інверсії

при ізометрії

при конвекції

1

5

10

1

5

10

1

5

10

На відкритій місцевості

Хлор, фосген

9

23

49

1,8

4,6

7

0,47

1

1,4

Аміак

2

3,5

4,5

0,4

0,7

0,9

0,12

0,21

0,27

Сірчистий ангідрид

2,5

4

4,5

0,5

0,8

0,9

0,15

0,24

0,27

Сірководень

3

5,5

7,5

0,6

1,1

1,5

0,18

0,33

0,45

На закритій місцевості

Хлор, фосген

2,6

6,6

14

0,5

1,3

2,0

0,15

0,4

0,52

Аміак

0,6

1,0

1,3

0,1

0,2

0,3

0,03

0,06

0,08

Сірчистий ангідрид

0,7

1,1

U

0,1

0,2

0,3

0,04

0,07

0,08

Сірководень

0,8

1,6

2,1

0,3

0,4

0,05

0,09

0,13

Таблиця 2.7. Поправочний коефіцієнт дня урахування впливу швидкості вітру на глибину поширення ураження

Вертикальний стан шарів повітря

Швидкість вітру, м/с

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Конвекція

1

0,6

0,45

0,38

Ізотермія

1

0,7

0,55

0,5

0,45

0,41

0,38

0,36

0,34

0,32

Інверсія

1

0,7

0,62

0,55

Завдання 8: Визначення часу підходу ураженого повітря до села

Вихідні дані. На об'єкті в результаті аварії викинуто в атмосферу 10 т сірководню. Резервуар обвалований, місцевість закрита, швидкість вітру в приземному шарі V = 4 м/с. ізотермія. Село розташоване за R = 11 км. від аварії, вітер в сторону села. Визначаємо: Час підходу ураженого повітря до села.

Tпідх. =R / Vcер. * 60 (табл. 2. 6)

де, R- відстань від місця розливу СДОР до села, м.

Vсep. — середня швидкість перенесення хмари, м/с.

Розв’язок:

1. Знаходимо по таблиці 2. 8, що при ізотермії, R > 10 і при швидкості вітру 4 м/с, середня швидкість перенесення ураженої хмари вітром становитиме 8 м/с.

2. Час підходу ураженого повітря хлором до села

tпідх = R/Vсер*60підх=11 000/(8 * 60) = 23 хв.

Таблиця 2.8. Середня швидкість перенесення ураженої хмари вітром

Швидкість вітру, м/с

Інверсія

Ізотермія

Конвекція

Віддалення від місця аварії

R< 10

R > 10

R< 10

R > 10

R< 10

R > 10

1

2,0

2,2

1,5

2,0

1,5

1,8

2

4,0

4,5

3,0

4,0

3,0

3,5

3

6,0

7,0

4,5

6,0

4,5

5,0

4

-

-

6,0

8,0

-

-

5

-

-

7,5

10,0

-

-

6

-

-

9,0

12,0

-

-

2. Час підходу ураженого повітря хлором до села

tпідх = R/Vсер*60підх=11000/(8 * 60) = 23 хв.

Завдання 9: Можливі втрати людей і структуру втрат.

Вихідні дані. Наношу зону ураження на карту, враховуючи масштаб карти. В осередок ураження СДОР потрапила частина села, 2000 чоловік знаходилися в житлових будинках, забезпечених протигазами 70%.

Визначити. Можливі втрати людей і структуру втрат.

Розв’язання: За табл. 2.9 знаходимо втрати: 2000 * 18/70 =514 чоловік; з них: ураження легкого ступеня 514*25/100=128 чоловіки; середнього і важкого ступеня 514*40/100 =206 чоловіка; зі смертельними наслідками 514*35/100=180 чоловік.

Таблиця 2.9. Можливі втрати людей від СДЯР в осередку ураження, %

Умови знаходження людей

Без протигазів

Забезпеченість людей протигазами, %

20

30

40

50

60

70

80

90

100

На відкритій місцевості

90−100

75

65

58

50

40

35

25

18

10

У найпростіших укриттях, у будівлях

50

40

35

30

27

22

18

14

9

4

Примітка: Орієнтовна структура втрат людей в осередку ураження становить, %: легкий ступінь — 25%; середній і важкий ступінь — 40%; зі смертельними наслідками — 35% від всіх втрат.

«Характеристики засобів колективного захисту населення. Об'ємно-планувальні роботи». Основні питання і визначення, щодо засобів колективного за хисту населення

Основні принципи захисту населення:

¦ Укриття населення в захисних спорудах;

¦ Евакуація з міст та районів, де виникла надзвичайна ситуація;

¦ Забезпечення всього населення засобами особистого захисту.

Захисні споруди цивільної оборони — це споруди, які призначені

для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться на сховища і проти радіаційні укриття.

Сховища ЦЗ — це споруди, які забезпечують комплексний захист ук ритих людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій, Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей на протязі двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на І, II, III і IV класи.

Сховища, які швидко зводяться. Захисні властивості сховищ, які швидко зводяться, встановлюється аналогічно як для сховищ, що будують ся в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і приймається, як правило, від 50 до 300 чоловік.

В сховищах передбачаються: приміщення для укриття людей і фільтровентиляційної установки; місця для розміщення баків з водою, переносної печі і ємності з відходами; вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщається в зоні завалу).

Для будівництва сховищ, які швидко зводяться, можуть бути використані серійні елементи промислового і цивільного будівництва, інші конструкції, а також спеціальні залізобетонні елементи і лісоматеріали. Сховища, які швидко зводяться, оснащаються найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освітленням і зв’язком.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) — це споруди, які забезпечують захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному ураженні місцевості при безперервному перебуванні в них розрахункової кількості людей на протязі І-2 діб. В зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск в фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

Пристосування під сховища ЦЗ приміщень існуючих будників і споруд

Під сховища можуть бути пристосовані: підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначення; пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти в великих фундаментах та інші; підвали в жилих будинках.

Сховища, що обладнуються в пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які пред’явлені до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення із довговічних матеріалів (метал, залізобетон, цегли, каменю) або із дерева.

Об'ємно-планувальне рішення

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укриваная людей, пункти управління, медичні кімнати,) і допоміжні (тамбури-шлюзи, тамбури, санвузли, приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водо- забезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну точку.

Основні вимоги до приміщень під час виконання об'ємно-планувальних робіт:

- приміщення для населення, що укривається

Об'єм приміщень на одну людину мас бути не менше як 1,5 м3, Приміщення для укриття людей обладнуються нарами для сидіння розміром 0,45*0,45 м., для лежання -0,55*1,8 м — на одну людину, ширина проходу між нарами повинна мати наступні розміри -- 0,9−1,2 м.

- пункти управління

Передбачається на ОГД з найбільшою працюючою зміною (НПЗ) не менше 600 осіб. Обладнується він в одному із сховищ. Кількість працюючих на ПУ не перевищує 10 осіб, при цьому на одного працюючого передбачається площа 2×2.

- медичні кімнати

У сховищах місткістю 800- 1200 осіб передбачається кімната площею 9 м2 і додатково 1 м2 на кожні 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається, на кожні 500 захищених обладнується 1 санітар ний пост площею 2 м2, але не менше одного на сховище.

- тамбур-шлюзи

Вхід складається з спуску, сходів або пандусу, попереднього тамбуру, (тамбур-шлюзу) і вхідних отворів з дверима. Кількість входів залежить від милкості сховищ і кількості людей.

- санітарні вузли

Для чоловіків -- 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік, для жінок — 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше 1 на санітар ний вузол.

- приміщення для зберігання води та продуктів

Запас продуктів у сховищах передбачається на 2 доби, виходячи з норми: сухарі - 300 г; консерви — 170 г (м'ясні), або 200 г (м'ясо-рослинні), або 250 г (рибні); цукор — 50 г.

- система вентиляції сховища має забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин. Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря при умові його попередньої очистки. Система повітропостачання по дає у сховища необхідну кількість повітря, захищає від попадання у схови ще радіоактивного пилу, отруйних речовин, біологічних засобів, диму, окису вуглецю при пожежах.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой