Основні типи перекладацьких трансформацій

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальні теоретичні питання перекладу

1.1 Теорія перекладу

1.2 Денотативна теорія перекладу

1.3 Трансформаційна теорія перекладу

1.4 Семантична теорія перекладу

РОЗДІЛ 2. Перекладацькі трансформації

2.1 Перекладацькі трансформації-суть процесу перекладу

РОЗДІЛ 3. Переклад с французької на українську мови

РОЗДІЛ 4. Аналіз перекладацьких трансформацій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Предмет теорії перекладу представляється однією з найважливіших дисциплін в ході роботи перекладача. У щоденній роботі доводиться стикатися з питанням вибору способу перекладу для адекватної передачі повідомлення, стилістичної забарвлення, емоційних особливостей тексту. Для якісного виконання своєї роботи, перекладачеві необхідні як глибокі знання в області теорії перекладу, так і відмінні практичні навики.

Переклад має довгу історію. Своїм корінням він сягає до тих далеких часів, коли мова почала розпадатися на окремі мови і виникла необхідність у людях, які знали кілька мов і здатні були виступати в ролі посередників при спілкуванні представників різних мовних громад.

Тим не менше з ряду причин, зокрема в силу його міждисциплінарного характеру, переклад оформився в самостійну науку лише на початку ХХ століття. В умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією перекладознавство стрімко розвивалося і в даний час користується статусом самостійної наукової дисципліни з своїми теоретичними базами, концептуальним апаратом і термінологічною системою.

Описуючи предметну ситуацію, французька мова може вибрати іншу, ніж українська, відправну точку в описі. Для неї, зокрема, характерне переважно використання дієслівних форм. Українській мові, навпаки, властиво більш широке використання опредмеченої дії та ознаки, що проявляється в більш частому, ніж в французькому, використанні іменників.

Причиною перекладацьких перетворень можуть служити і внутрішні мовні чинники, такі як сполучуваність і комунікативна структура висловлювань.

У даній роботі розглянуті основні типи перекладацьких трансформацій, тобто моделі того, як можна зробити переклад, розглянуті ситуації застосування того чи іншого виду перекладу, наведені приклади.

Розділ 1. Загальні теоретичні питання перекладу

1.1 Теорія перекладу

Серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають перекладом або перекладацькою діяльністю.

Переклад — це безсумнівно дуже древній вид людської діяльності. Як тільки в історії людства утворилися групи людей, мови яких відрізнялися один від одного, з’явилися й 'білінгви', що допомагали спілкуванню між 'різномовними' колективами. З виникненням писемності до таких усних перекладачів — 'товмачів' приєдналися і перекладачі письмові, які перекладали різні тексти офіційного, релігійного і ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, роблячи можливим міжмовне спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах, але вивчити навіть одну іноземну мову вдається далеко не кожному. Першими теоретиками перекладу були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, а іноді і досвід своїх колег по професії. Зрозуміло, що з викладом свого 'перекладацького кредо' виступали найвидатніші перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і не складалися в послідовні теоретичні концепції, все ж цілий ряд таких міркувань і сьогодні представляє безперечний інтерес.

Теорія перекладу міцно утвердилася як наукова дисципліна. Цьому сприяли усвідомлена суспільна потреба в науковому узагальненні перекладацької діяльності, розвиток мовознавства, теорія комунікації та інших галузей знання, забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява серйозних перекладацьких досліджень, переконливо довели можливість і перспективність створення наукового напрямку для виявлення сутності перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації.

Не слід забувати, що переклад являє собою цілеспрямовану діяльність, відповідає певним вимогам і нормам і орієнтовану на досягнення певного результату. Ці норми відображають цілісну орієнтацію перекладача, без урахування якої не можна задовільно пояснити логіку перекладацьких рішень.

Традиційний перекладацький аналіз, заснований на зіставленні вихідного і переказного текстів, має таке ж право на існування, як і аналіз, який простежує процес перекладу в його динаміці.

Переклад — це не тільки взаємодія мов, але і взаємодія культур. У перекладі знаходять своє відображення ситуація породження вихідного тексту і ситуація перекладу. Навряд чи вдасться адекватно описати процес перекладу, не враховуючи того, що він здійснюється не ідеалізованим конструктом, а людиною, ціннісна і психологічна орієнтація якого неминуче позначається на кінцевому результаті.

В даний час, існує три моделі теорії перекладу: денотативна, трансформаційна й семантична. Дозволю собі трохи зупинитися на кожній з цих моделей докладніше.

1.2 Денотативна теорія перекладу

Денотативна (ситуативна) теорія перекладу — це найбільш поширена модель перекладу. Вона виходить з того факту, що зміст усіх мовних знаків відображає якісь предмети, явища, відносини реальної дійсності. Ці елементи реальної дійсності, що відображаються у знаках мови, звичайно називаються денотатами.

Перекладач ототожнює складові тексту оригіналу, одиниці з відомими йому знаками первісної мови і через ці останні з’ясовує, яку ситуацію реальної дійсності описує оригінал. Після з’ясування денотата оригіналу перекладач описує цю ж ситуацію на мові перекладу. У ряді випадків цей же процес йде більш коротким шляхом.

Перекладачеві заздалегідь відомо, що певні елементи ІЯ і ПЯ мають однаковий денотат, і він замінює одиниці оригіналу відповідними одиницями перекладу. Важливо підкреслити, що переклад можливий лише тому, що між одиницями двох мов було попередньо встановлено ситуативну тотожність шляхом звернення до дійсності.

Однак, у денотативної теорії є чимало вразливих місць. Вона не враховує деяких фактів і проходить повз вельми істотних аспектів процесу перекладу. Ця теорія не розкриває основного механізму переходу від тексту оригіналу до тексту перекладу. Вона працює у тих випадках, коли ситуація більш-менш однозначно визначає необхідний варіант перекладу. Однак у більшості випадків одна і та ж ситуація може бути описана поєднаннями різних мовних знаків у ПЯ. У цих випадках звернення до дійсності не дає достатніх підстав для вибору варіанту перекладу. Денотативна теорія не може пояснити можливість декількох варіантів перекладу одного і того ж відрізка оригіналу і не здатна дати теоретичну основу для обґрунтування вибору між цими варіантами.

Вона не враховує своєрідності інформативного навантаження самих одиниць, складових обидвох текстів. Звернення до дійсності дає можливість лише визначити, що сказано в текстах, але не як це сказано.

Денотативна теорія не вирішує і проблеми еквівалентності при перекладі. Тотожність денотатів оригіналу і перекладу ще не забезпечує (точніше, не завжди забезпечує) необхідного ступеня еквівалентності цих двох текстів. Залишається ще значна частина інформації, пов’язана з вибором мовних засобів як в оригіналі, так і в перекладі. Денотативна спільність — це ознака лише перифрази, а не перекладу.

1.3 Трансформаційна теорія перекладу

Виникнення цієї теорії пов’язано з ідеями лінгвістичного навчання, відомого під назвою трансформаційна граматика. Трансформаційна граматика розглядає правила породження синтаксичних структур, які характеризуються спільністю лексем і основних логіко-синтаксичних зв’язків, наприклад: Хлопчик кинув камінь, Камінь був кинутий хлопчиком, Кинутий хлопчиком камінь. Подібні структури можуть бути отримані одна з одної за відповідними трансформаційними правилами. Відрізняючись за формою складових їх одиниць, вони володіють значною, хоча і не абсолютною, спільністю (інакше інваріантністю) плану змісту.

Трансформаційна граматика не просто співвідносить один з одним структури, пов’язані правилами трансформації. Вона вважає деякі з таких структур вихідними (ядерними), а інші структури (трансформи) виводять з невеликого числа ядерних структур або, навпаки, зводить до ядерних структур. Так, наприклад, якщо за ядерну прийнята предикативна структура діяч — дія — Хлопчик читає, то з неї легко виводяться інші трансформи.

На основі зіставлення вихідних і кінцевих форм перекладацьких перетворень виявляється можливим виявити різні типи трансформації при перекладі, що озброює перекладача знанням так званих перекладацьких прийомів, які широко використовуються на практиці.

1.4 Семантична теорія перекладу

Одне з основних завдань загальної теорії перекладу полягає у розкритті суті еквівалентних відносин між змістом оригіналу та перекладу.

Теоретична модель перекладацької діяльності повинна перш за все грунтуватися на вивченні смислової сторони текстів оригіналу і перекладу. Розмірковуючи теоретично, можна стверджувати, що еквівалентність змісту двох текстів (у тому числі і двох текстів на різних мовах) припускає ідентичність чи достатньо близьку подібність всіх або деяких смислових елементів, що становлять зміст цих текстів.

Будь-яка семантична модель перекладу, яка передбачає зіставлення елементів змісту оригіналу та перекладу, неминуче припускає аналіз структури цього змісту, вміння виділяти в ньому якісь елементарні одиниці або компоненти.

У тексті оригіналу виділяються смисловий зміст і експресивно-стилістичні особливості. Перше об'єднувало всю фактичну інформацію, а друге — емоційно — оціночні елементи і характеристику одиниць тексту з точки зору їх належності до певного функціонального стилю мови чи жанру мовлення.

Нееквівалентність однакових повідомлень, переданих за допомогою мовних знаків, що належать до різних стилістичних верств мови, незаперечна.

Зміст (значення) будь-якої одиниці мови розглядається як набір більш елементарних смислів, семантичних множників або сем.

Виділення окремих сем у змісті мовної одиниці проводиться шляхом визначення диференціальної ознаки, за якою зміст даної одиниці протиставляється близькою за значенням другий одиниці даної мови.

Семантична теорія перекладу засновує перекладацьку еквівалентність у змісті оригіналу і перекладу. Завдання перекладача полягає в тому, щоб відтворити в перекладі саме ті елементарні смисли, які комунікативно-релевантні в оригіналі.

Розділ 2. Перекладацькі трансформації

2.1. Перекладацькі трансформації-суть процесу перекладу

Головна мета перекладу-досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності-вміло призвести різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу.

Перетворення за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями. Однак термін «перетворення» не можна розуміти буквально: сам початковий текст «не перетвориться» в тому сенсі, що він не змінюється сам по собі. Цей текст, звичайно, сам залишається незміненим, але на ряду з ним і на основі його створюється інший текст на іншій мові.

Трансформація — основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій (далі ПТ) запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев [6] дає класифікацію ПТ за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі ПТ підрозділяються на:

1) Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншими або декількома;

2) Синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

3) Стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

4) Семантичні - зміна не тільки форми вираження змісту, але і самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

5) Змішані - лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.

У класифікації Л. С Бархударова П Т розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення [2]. При цьому Л. С. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування (порядку проходження) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв’язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання передбачають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідників в оригіналі. Під опущенням мається на увазі опущення тих або інших слів при перекладі.

Трансформації можуть сполучатися один з одним, беручи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львівська [7] вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів

Розділ 3. Переклад с французької на українську мову

Захист джерел

Право на конфіденційність не надається журналістам у Франції, але дозволене багатьма іноземними законодавствами. Крім того, ст. 111 Кримінально-процесуального кодексу передбачає, що «Будь яка особа, яка публічно заявляє, що знає авторів злочину або правопорушення», та відповідає на питання, які були поставлені цій особі слідчим: ця стаття застосовується особливо до тих людей, які постачають інформацію журналістам. Не тільки ст. 378 Кримінального кодексу не зазначає журналістів серед «необхідних довірених осіб», які повинні або можуть користуватися конфіденційністю, але більшість авторів формально виключають журналістів з цього списку. Автори відзначають, що конфіденційність, в суровому сенсі слова, передбачає суворе зобов’язання не розголошувати інформацію, про яку людина дізналися, в той час як журналіст, навпаки, служить щоб розголошувати інформацію, яка привернула його увагу. Більшість професійних організацій просять прийняти право про конфіденційність, щоб журналісти не розголошували секретну інформацію.

Але здається, мова йде, про питання термінології. Те, що журналісти запитують, це не являється таємницею, власне кажучи, але журналісти мають за собою право не розкривати свої джерела, щоб не вичерпувати ці джерела та щоб не втратити довіри цих осіб, які інформують журналіста, та покладаються на його конфіденційність.

Контроль Вищої ради над аудіовізуальною інформацією.

Вища рада аудіовізуальної інформації не є і ні коли не призначалась бути деонтологічною організацією. Не існує у Франції жодної підходящої інстанції, яка б слідкувала за журналістами. Однак, ст. 1 Закону від 30 вересня встановлює ряд обмежень на свободу аудіовізуальної комунікації, зокрема ті що стосується зокрема поваги до людської особистості, потреб національної оборони та збереження громадського порядку. Ця Вища рада аудіовізуальної інформації, відповідно до закону, була введена, з метою забезпечення дотримання підприємствами цих вимог. Вища рада має також право покарати ці підприємства, якщо вони не будуть дотримуватися цих правил (ст. 42, 42−1 та 42−4).

Спеціальні положення, що застосовуються до кожної передачі, накладають особливі зобов’язання на достовірну інформацію.

Наприклад відносно французького телеканалу «TF1» постанова № 8−43 від 30 січня 1987р., яка фіксує зміни суспільних потреб, яка може заборонити на цьому каналі транслювати передачі, зміст яких суперечив би суспільному замовленню, національній безпеці країни або законодавчому положенню (ст. 7). Цією ж постановою (ст. 9) телеканал зобов’язують підтверджувати достовірну інформацію, та дають можливість уряду контролювати потік інформації. Ті ж вимоги існують і по відношенню до французьких телеканалів «La Cinq» та «M6» (ст. 16 Постанови № 87−12 від 25. 02. 1987р., ст. 16 Постанови 87−13 від 26. 02. 1986р.).

З вищевикладеного випливає, що Вища рада має всі повноваження по забезпеченню дотримання каналами достовірної інформації та, де це необхідно, застосовувати санкції до правопорушень в яких вони винні в цьому зв’язку.

Ст. 42 закону від 30 вересня 1986 р. відзначає, що: «Вища рада над аудіовізуальною інформацією може повідомити власника телеканалу про зобов’язання, покладені на нього законами, правилами та принципами, які визначені у ст. 1 даного закону».

Ст. 42.1 та 42.4 дозволяє Вищій раді накладати санкції за порушення зобов’язань, зазначених у ст. 42. Положення закону від 29 липня 1881р. право на свободу преси, поширюється на аудіовізуальні послуги на підставі закону від 13 грудня 1985 р., та належать до цих зобов’язань. Цей закон також включає в себе деякі положення Кримінального кодексу: ст. 78 (компетентні органи не повинні розголошувати військову інформацію, щоб не завдати шкоди національній обороні країни), ст. 84 (організації не мають право приймати участь у деморалізації армії з метою завдати шкоди національній обороні країни).

Проте цей закон від 30 вересня 1986р. виключає грошовий штраф, якщо порушення є злочином заяву, в якому Рада встановлює строки (ст. 42. 4). У важких випадках це може бути зроблено, щоб призупинити або анулювати дозвіл.

Журналіст і договірні угоди

Договірні угоди регулюють відносини між видавцями та журналістами. Мова йде про національну колективну угоду, яку ми опублікували дослівно, у тому числі доповнення відносно підприємств та людей, що пов’язані з аудіовізуальною інформацією.

Є також ряд договорів для підприємств, які покращують національну угоду по деяких пунктах, таких, як заробітна плата, відпустки, пенсії. Не йдеться про те, щоб ці договори були опубліковані тут. Цей договір стосується журналіста, який зобов’язався справлятися з існуючим спеціальним договором на підприємстві

Національний колективний договір

Предмет та сфера застосування угоди

Стаття перша — Ця національна колективна угода регулює відносини між роботодавцями та професійними журналістами, співробітниками підприємств, такими якими вони визначені в статті L. 761.2 Трудового кодексу та у статті 93 Закону від 29 липня 1982.

1−1. Професійний журналіст це той, хто має основне заняття, регулярну і оплачену працю, виконує свої обов’язки в одній або декількох щоденних періодичних виданнях, або в одній чи багатьох редакціях, або в одній чи багатьох комунікаційних аудіовізуальних підприємствах

1−2. Кореспондент, який працює на території Франції або за кордоном, є професійним журналістом, якщо він отримує фіксовану зарплату і відповідає вимогам передбачених у попередньому пункті.

1−3. Прирівнюються до професійних журналістів безпосередньо співробітники редакції: редактори-перекладачі, стенографи-редактори, редактори-аудитори, репортери-карикатуристи, репортери-фотожурналісти, за винятком рекламних агентів, і вони цього не роблять, в будь-якій якості, та в випадковій співпраці.

Дана угода застосовується до всієї території країни, та також у перший день спільної роботи. Положення цієї угоди не замінять положення договорів або існуючих угод, оскільки вони менш вигідні для професійних журналістів. Сторони визначають важливість професійної етики та інтереси, які репрезентовані для добре інформованої публіки читачів.

Ця угода регулює відносини між підприємствами, як це визначено в розділі 3 Закону від 29 липня 1982 року, та приєднання до Асоціації роботодавців персоналу з державного сектора аудіовізуальної інформації, які підписали національний трудовий колективний договір, та журналісти, які там працюють.

Тривалість — Припинення — Огляд

Ст. 2 — Дана угода укладена строком на два роки та набуває чинності з дати її підписання. У разі відсутності повідомлення від однієї зі сторін за шість місяців до закінчення цих двох років, їх небажання бути пов’язаними всіма чи частиною колективної угоди, угода продовжуватиме свою дію на наступні періоди одного року, автоматично.

Кожна сторона, яка підписала угоду може завжди звільнятися від щорічного подовження угоди за допомогою повідомлення зробленого за шість місяців до закінчення терміну цієї угоди.

Сторона, яка засуджує всю або частину угоди, чи добивається перегляду одного або більше пунктів повинна супроводжуватися листом про припинення або перегляд нового узгодженого проекту з питань пунктів, які підлягають перегляду, так щоб переговори могли початися не пізніше ніж за тридцять днів від дати отримання листа про припинення або перегляд угоди.

Будь-яке таке повідомлення повинно супроводжуватися рекомендаційним листом на ім'я кожної організації, які підписали цю угоду.

Положення цієї статті не виключає можливості відкриття обговорень за погодженням угоди з будь-якою новою правовою вимогою.

2−1. — Ця угода укладається строком на три роки, та починає набувати своєї чинності з дати підписання. За відсутності повідомлення від однієї зі сторін, за чотири місяці до закінчення цих трьох років, їх небажання бути пов’язаними всіма або частиною даної угоди. Угода продовжуватиме свою дію на наступні періоди одного року, автоматично.

2−2. — Кожна сторона, яка підписала угоду може завжди звільнятися від щорічного подовження угоди за допомогою повідомлення, яке повинне бути зроблене за чотири місяці до закінчення терміну цієї угоди.

Сторона, яка засуджує цей договір, повинна супроводжуватися листом про припинення нового узгодженого проекту, так щоб переговори змогли початися не пізніше ніж за тридцять днів від дати отримання листа про припинення або перегляд угоди. Припинена угода продовжує діяти до введення в дію нових положень або, навпаки, протягом вісімнадцяти місяців.

2−3. — Предметом ревізійного огляду одного або багатьох пунктів в будь-який час може стати ця угода. Ревізійний огляд супроводжується новим узгодженим проектом одного чи багатьох положень, які підлягають перегляду. Переговори починаються більш пізніше ніж за два тижні від дати отримання вимоги — перегляду.

Положення підлягають перегляду відповідно до угоди протягом чотирьох місяців з моменту початку переговорів. Якщо згоди не досягнуто, ревізійний огляд стає недійсним.

Таж сама сторона, яка підписала договір не може просити про перегляд одного і того ж положення більш ніж два рази.

2−4. — Будь-яке повідомлення про припинення або прохання про перегляд одного або декількох пунктів повинно супроводжуватися рекомендаційним листом з повідомленням на ім'я кожного зі сторін, які підписали цю угоду.

Положення цієї статті не виключають можливості відкриття обговорень для узгодження з новими правовими вимогами, підзаконними актами чи випливають зі змін до національного трудового колективного договору. Дискусії мають бути відкриті протягом одного місяця після отримання прохання однієї зі сторін.

Профспілкові права і свобода думки

Стаття 3 — а/ Профспілкове право

Дотримання законів обов’язкове для всіх громадян, підрядних організацій, вони нагадують про право для вільних журналістів, які належать чи не належать до професійних союзів відповідно книги IV Трудового кодексу.

Роботодавці згодні не брати до уваги той факт, що журналісти входять чи не входять до профспілки, також постанови відносно зобов’язання, ведення і поділу праці, заохочення, змінення, дисциплінарні заходи або звільнення, винагорода, професійне навчання, надання соціальних переваг.

Конституція профспілкового розподілу підприємства регулюється правилами L. 4l2.6 та L. 412. 11 Трудового кодексу.

б / Свобода думки

Підрядні організації нагадують про право журналістів на їх свободу думки, публічне вираження цієї думки, яка не завдасть загрози інтересам редакції, в якій вони працюють.

Спори, що виникають при застосуванні цього пункту, повинні бути представлені в Об'єднаному комітеті відповідно до статті 47.

в/ Право на висловлення думки співробітників

Співробітники підприємства мають право на пряме і колективне вираження на зміст і організацію своєї роботи, так само як на визначення здійснення плану дій, щодо поліпшення умов праці на підприємстві

Думки, висловлені у рамках відповідного права, визначені в статті L. 461.1 та також у Трудовому кодексі. Працівники, які займають своє місце в професійній ієрархії, не можуть мотивувати санкцію або звільнення.

г/Комісії та профспілкові делегації

Участь журналістів в відповідних засіданнях організацій і комісій в офіційному характері регулюється законами.

В арбітражній комісії витрати на представників делегації журналістів буде нести роботодавець. Не повинно бути ніяких відрахувань із заробітної плати у делегатів, якщо вони відсутні протягом двох днів. Те ж саме відбувається і в разі перегляду колективного договору.

У зв’язку з їх участю в спільних та профспілкових працях на національному рівні, професійні або асимільовані журналісти, які звикли до графіку роботи, отримують від своїх підприємств санкції та необхідний час. Підприємства можуть зажадати передачі мандата, покладеного на професійного або асимільованого журналіста, профспілковою організацією.

Обранці в комісії, з посвідчення журналіста та члена делегації в адміністративних радах паритетних організацій та шкіл журналістики визначені колективним договором та користуються необхідним часом для здійснення своїх повноважень, у межах п’ятнадцяти годин на місяць.

Прохання про відсутність будуть розглянуті підприємством.

д / Суперечки

Якщо працівник оспорює причину заходу, яка була об'єктом, будучі взятим в порушенні профспілкового права, сторони будуть домагатися визнання фактів та прийняття справедливого рішення до паритетної комісії відповідно до ст. 47.

е / Рекламні щити

Правила про встановлення та використання рекламних щитів зазначені в статті L. 412.8 Трудового кодексу.

3а-1. — В кінці першого абзацу, додано: сторони, які підписали договір визнають, що журналісти не мають інших зобов’язань, як публічно висловлювати свої думки, які виникають в результаті; з одного боку в них є професійна етика, а з іншого вони належать до підприємства комунального обслуговування мовлення (аудіо дисплея).

3а-2. — Комісії та профспілкові делегації, додають: профспілкові або професійні організації повинні інформувати роботодавців від імені своїх відділень та тримати їх в курсі будь-яких змін, що стосуються складу.

3а-3. — Приміщення: Кожен роботодавець повинен зберегти одну з громадських будівель, де будуть працювати, не менше ніж 700 працівників. Це положення не виключає можливості використовувати більш сприятливі умови на кожному підприємстві.

Переговори будуть відкриті протягом шести місяців з моменту підписання цього додатку на підприємствах з чисельністю працівників менше 700 чоловік, для здійснення положень, що стосуються його. Вона буде такою ж протягом шести місяців після збудування нового підприємства.

На прохання одного чи іншого представників профспілкових організацій кожен роботодавець зарезервував приміщення в громадському будинку, з тим щоб змогли зберегтися засідання профспілкового персоналу.

3а-4. — Рекламні щити: у кожному будинку, де діяльність здійснюється однієї зі сторін, яка підписала договір, і в місці, обраному за згодою між останнім і профспілковими організаціями розрізняються на ті що сприяють на представників делегації персоналу та на центральні комітети підприємства та/або закладів, для профспілкової інформації.

3а-5 — Санкція оплати при неявці: при письмовому проханні від імені своєї профспілкової організації, представленої принаймні за тиждень до цього робітники отримають від своїх роботодавців згоду на оплачену відсутність для того, щоб бути присутнім на нормативних з'їздах цих організацій. Ці пропуски виплачуються протягом десяти днів на рік представником організаційного підприємства, та не повинні бути віднесені на неоплачувану відпустку.

Ця домовленість не виключає можливості використання відпусток в кожній компанії.

Крім того, роботодавці дозволили додатки, крім згаданих вище. Ці заявки будуть направлені роботодавцю, як мінімум за тиждень.

3а-6. — Неоплачена відпустка: якщо журналіст знаходиться в корпоративному підприємстві більш ніж один рік, роботодавці, які підписали договір та закликали журналіста залишити роботу, щоб він став профспілковим представником в організації національній чи міжнародній, це прохання буде представлене на його користь, при повторному працевлаштуванні відповідно до ст. 35.

Тривалість профспілкової функції має бути не менше шести місяців та не більше п’яти років.

перекладацький трансформація французький український

Розділ 4. Аналіз перекладацьких трансформацій

Приклад № 1:

— Admis par plusieurs lйgislations йtrangиres, le droit au secret professionnel n’est pas reconnu aux journalistes par la loi franзaise

— Право на конфіденційність не надається журналістам у Франції, але дозволене багатьма іноземними законодавствами.

В цьому прикладі є лексична трансформація. У реченні я замінила «la loi franзaise» іменником Франція. А також відбулася ще одна трансформація — лексична. Я замінила структуру речення: на перше місце поставила іменник, на друге — дієслово, а далі йдуть другорядні члени речення.

Такі перекладацькі трансформації відбулися в цьому прикладі.

Приклад № 2:

«Fait obligation» я переклала як «передбачає», також я замінила «qui font profession d’information» на «які постачають інформацію», тому що вважаю це більш детально передасть зміст тексту.

Приклад № 3:

— Dans l’йtat actuel non seulement l’article 378 du Code pйnal n’inscrit pas les journalistes parmi les «confidents nйcessaires»

— Не тільки ст. 378 Кримінального кодексу не зазначає журналістів серед «необхідних довірених осіб»

В цьому реченні є опущення «dans l’йtat actuel» я ніяк це не переклала, а навпаки забрала з речення, щоб зробити наголос на самому змісті тексту. Також відбулася ще одна заміна: французьке дієслово «inscrire» перекладається як: «записувати, вписувати, вносити», але я замінила його на дієслово «зазначає».

Приклад № 4:

— Ils font remarquer, en effet, que le secret professionnel stricto sensu implique une obligation.

— Автори відзначають, що конфіденційність, в суровому сенсі слова, передбачає суворе зобов’язання.

В цьому реченні «ils font remarquer «я замінила на іменник «автори», щоб зробити уточнення.

Також «le secret professionnel» я передала в перекладі як «конфіденційність».

Приклад № 5:

— Si le secret professionnel йtait reconnu aux journalistes, comme le demandent la plupart des organisation professionnelles, il faudrait aussi leur imposer sur les mкmes sujets l’obligation de ne rien dire.

— Більшість професійних організацій просять прийняти право про конфіденційність, щоб журналісти не розголошували секретну інформацію.

В цьому реченні я зробила переставлення речень, та також змінила зміст тексту.

Приклад № 6:

— C'est bien au CSA, en vertu de la loi qui l’a instaurй, de faire respecter par les sociйtйs ces impйratifs et, au besoin, de les sanctionner si elles ne les respectent pas (art. 42, 42−1et 42−4).

— Ця Вища рада аудіовізуальної інформації, відповідно до закону, була введена, з метою забезпечення дотримання підприємствами цих вимог. Вища рада має також право покарати ці підприємства, якщо вони не будуть дотримуватися цих правил (ст. 42, 42−1 та 42−4).

В цьому прикладі відбулася граматична трансформація.

По-перше, тут відбувається об'єднання речень. Два французьких речення об'єднані в одне українське складне речення.

Приклад № 7:

Французьке слово «chaоne» перекладається як «ланцюг, ряд, хребет», але цей переклад цього слова не підходив до змісту тексту, тому я замінила на «передача», в тому сенсі, що вона транслюється по телебаченню.

Приклад № 8:

«Audiovisuel» я переклала як «аудіовізуальна інформація», також зробила додавання «rйguliиre et rйtribuйe» переклала як «регулярна і оплачена праця», тому що цей переклад більш підходив до змісту тексту.

Також «le territoire franзais» я переклала «територія франції» цим зробила уточнення чия саме ця територія.

Приклад № 9:

Словосполучення «Chaque partie signataire» не можна перекладати дослівно, тому я переклала «сторони які підписали» також «au plus tard» переклала «не пізніше ніж», він більше підходив до тексту.

Приклад № 10:

«Un mкme signataire» також замінила на «таж сама сторона, яка підписала» та зробила уточнення.

Приклад № 11:

— Les opinions йmises dans le cadre du droit dйfini, а l’article L. 461.1 et suivant du Code du travail, par des salariйs, quelle que soit leur place dans la hiйrarchie professionnelle, ne peuvent motiver une sanction ou un licen-cienient.

— Думки, висловлені у рамках відповідного права, визначені в статті L. 461.1 та також у Трудовому кодексі. Працівники, які займають своє місце в професійній ієрархії, не можуть мотивувати санкцію або звільнення.

По-перше тут відбувається членення речення. Одне французьке речення роз'єднане на два українських простих речення, для легкого розуміння тексту читачеві.

Приклад № 12:

— L'installation et l’utilisation des panneaux d’affichage se feront conformйment aux dispositions de l’article L. 412.8 du Code du travail.

— Правила про встановлення та використання рекламних щитів зазначені в статті L. 412.8 Трудового кодексу.

В цьому реченні є лексична трансформація. Також є вставне слово «правило» я його вставила, щоб зробити уточнення.

ВИСНОВКИ

В даній роботі я детально розглянула такі важливі питання як: що таке переклад, предмет теорії перекладу, що вивчає теорія перекладу, також розглянула загальні теоретичні питання перекладу та пов’язані з цим проблеми, привела визначення і класифікації перекладацьких трансформацій. У зв’язку з цим в цій роботі був проведений глибокий аналіз теоретичних питань, пов’язаних із загальною теорією перекладу та її приватними видами, класифікаціями перекладацьких трансформацій, запропонованими різними авторами. Також проводила практично-дослідницьку роботу з вивчення кожного виду трансформацій на прикладах. Також в цій роботі я навчилися аналізувати тексти офіційно-ділового стилю, робити трансформації більш детально ознайомилася з такою наукою як теорія перекладу.

Цей текст перекладу написано в офіційно-діловому стилі, тому що в ньому є такі слова, як: акт, договір, наказ, протокол, угода вони є нормативними для офіційно ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане.

Є такі види стилів:

Розмовний

Художній

Науковий

Публіцистичний

Епістолярний

Офіційно — діловий

Конфесійний

Спільним для стилів є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

У межах кожного функціонувального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі - для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

Основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у вигляді таблиці:

Назва стилів

Види творів, у яких стиль реалізується

Основні ознаки стилів і жанрів мовлення

Мета мовлення

Сфера спілкування

Форма реалізації стилю

Мовні особливості стилю

Розмовний

обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив

побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими

діалог

широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо

Науковий

дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація

повідомлення про результати наукових досліджень

наука, техніка, освіта

монолог

характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; обґрунтованість викладу

Офіційно-

діловий

закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо

регулювання офіційно-ділових стосунків

офіційно-ділові стосунки

монолог (діалог)

переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний

Публіцистичний

виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія

обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку

громадсько-політичне життя

монолог (діалог)

використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний

Художній

трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка

різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів

мистецтво слова

монолог

застосовуються всі мовні засоби, особливо широко -- слово в переносному значенні

Офіційно-діловий стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основне призначення — регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності.

Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.

Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

офіційний характер;

адресність;

повторність;

тематична обмеженість.

Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;

точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову;

сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Бархударов Л.С. О поверхностной и глубинной структуре предложения //Вопросы языкознания. — 1973. — № 3 — с. 50−61

Бархударов Л. С. Язык и перевод. М.: Международные отношения, 1975 — 190с.

Казакова Т. А. Практические основы перевода. -Серия: Изучаем иностранные языки. — СПб. :"Издательство Союз", — 2000, — 320с.

Комиссаров В. Н. Слово о переводе — М.: Международные отношения — 1973 — 215с.

Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода — М.: Международные отношения — 1980 — 167с.

Латышев Л. К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее достижения. — М.: Международные отношения, 1981 — 248с.

Львовская Э. Д Теоретические проблемы перевода (на материале испанского языка). — М.: Высшая школа, 1985. — 232с.

Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода — М.: Московский лицей, 1996. — 208с.

Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком? /Ответственный редактор М. Я. Блох. -М.: «Готика», 1999. — 176с.

Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. — М.: Международные отношения, — 1974. — 216с.

Рецкер Я. И. Что же такое лексические трансформации? «Тетради переводчика» № 17, М.: Международные отношения, 1980, с. 72−84

Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для ин-тов и фак. иностр. яз. Учебное пособие — М.: Высшая школа. 1983. — 303с.

Черняховская Л. А. Членение и объединение предложений при переводе с целью сохранения компонентов смысловой структуры // Иностранные языки в школе. — 1971 — № 4 — с. 21−30

Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты — М.: Наука. 1988. — 215с.

Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.- К.: КНЕУ, 2001. -368с.- С. 11−14.

Роман Рожанківський. Щодо українського стилю фахової мови// Проблеми української термінології. Матеріяли 5-ї Міжнародної наукової конференції.- Львів, Львівська політехніка, 1998.- С. 43−46

Електронний словник ABBYY Lingvo 12

ДОДАТОК А

Терміни

1. Договір трудовий — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

2. Колектимвний домговімр -- угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів -- представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

3. Звіт -- письмове повідомлення про виконання певної роботи.

Звіти бувають статистичні й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові -- на звичайному папері.

4. Видавництво -- спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції.

5. Підприєммство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органо місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

6. Заробімтна пламта, скорочено зарплата -- винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

7. Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

8. Авторська винагорода або гонорар — винагорода авторам творів з науки, літератури або мистецтва за використання (видання, публічне виконання тощо) цих творів.

9. Рецензія — публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

Рецензія — аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твори або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики.

10. Журналіст -- особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов’язане з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, або займається такою діяльністю за власною ініціативою.

11. Редамктор -- той, хто редагує, вносить зміни й покращення без суттєвої переробки.

12. Ревізомр -- особа, що здійснює перевірку (ревізію) діяльності закладу або посадової особи.

13. Асоціація — добровільне об'єднання фізичних або юридичних осіб для досягнення спільної мети на засадах взаємовигідної співпраці при збереженні самостійності, правової та майнової незалежності її членів.

14. Роботодбвець -- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

15. Професійна спілка (профспілка) -- добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

16. Звільнення — в трудовому праві припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

17. Робітники -- особи, які безпосередньо створюють матеріальні цінності, впливають на предмети праці з допомогою знарядь виробництва, проводять ремонт устаткування, переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень та ін.

18. Санкція -- це елемент правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення їїдиспозиції. Завдання санкції -- забезпечувати здійсненість диспозиції правової норми.

19. Затрати-- витрати, які виникли в процесі виробництва товарів і виконання послуг з метою одержання прибутків, які відносяться до даного звітного періоду і включають як прямі витрати і накладні видатки, так і неопераційні витрати, наприклад, виплату відсотків по кредитах. Затрати — це зменшення власного капіталу підприємства протягом звітного періоду в результаті діяльності цього підприємства, тобто це ресурси, які були використані або спожиті протягом даного звітного періоду.

20. Відпумстка -- це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

21. Кримінальний кодекс України -- єдиний законодавчий акт України, який регулює правовідносини, що виникають внаслідок вчинення особою кримінально караного суспільно небезпечного діяння, зокрема встановлює підстави та обсяг кримінальної відповідальності.

22. Кримінамльна відповідамльність -- різновид юридичної відповідальності, обов’язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного суду в формі кримінального покарання.

23. Газемта -- щоденне або щотижневе періодичне видання у формі складених аркушів, містить новини і коментарі.

24. Журнал-- друкарське періодичне видання. Журна впливає на громадську думку, формуючи її відповідно до інтересів певних ідеологічних груп, суспільних класів, політичних партій, і організацій.

25. Штраф — це: 1) грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених чинним законодавством; 2) грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених діючими нормами; 3) неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2ст. 549 ЦК України).

26. Кодекс -- кодифікований нормативно-правовий акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права.

27. Судова влада -- незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами, і реалізується судами.

28. Суд -- державний орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і рішення цивільних, кримінальних, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

29. Поліграфія-- галузь техніки, сукупність технічних засобів для множинного репродукування текстового матеріалу й графічних зображень.

30. Правопорумшення -- це протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) делікто спроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи.

31. Закомнодамвство - встановлення, видання законів; сукупність усіх законів, нормативно-правових актів що чинні, діють у якій-небудь державі.

Законодавство в широкому розумінні -- система нормативних правових актів, що діють в країні, включаючи не тільки законодавчі, але і підзаконні нормативні акти -- укази Президента, ухвали Уряду, нормативні акти органів виконавчої влади тощо

32. Конфіденційність інформації -- властивість інформації, яка полягає в тому, що інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем і (або) процесом. Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила ознайомлення з нею.

33. Телевізімйний канамл -- певна смуга частот, призначена для потреб телебачення і зазначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України.

34. Передамча (Темлерамдіопередамча) -- змістовно завершена частина програми (телерадіопередачі), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

35. Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та спрямований на регулювання суспільних відносин.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой