Організаційно-економічні аспекти підвищення конкурентоспроможності українських банків

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

До захисту допускаю:

завідувач кафедри банківської справи,

Академік АЕН України, д.е.н., професор

О.В. Васюренко

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ

Керівник роботи,

к.е.н., доцент І.М. Вядрова

Консультант з питань використання

економіко-математичних методів,

к.т.н., доцент В.Ю. Дубницький

Студент факультету

банківської справи, обліку і фінансів,

5 курсу, групи 52-БС-м,

спеціальності 8. 50 105

«Банківська справа» М.О. Сидоренко

Харків — 2009

Анотація

Розвиток конкуренції в українській економіці в цілому, і зокрема в її банківському секторі, є закономірним процесом, що стосується інтересів не лише виробників і споживачів банківських послуг, але й усього суспільства.

У цьому зв’язку дослідження організаційно-економічних аспектів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Метою роботи є систематизація теоретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо її підвищення і впровадження в практику банківської діяльності в частині вирішення проблеми розширення філіальної мережі та визначення взаємозв'язку граничних показників кількості структурних підрозділів з припущеною ринковою долею активів банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішуються такі завдання: визначено сутність банківської конкуренції та конкурентоспроможності як економічних явищ та надано характеристику основних її елементів; проведено дослідження сучасних проблем конкурентоспроможності вітчизняних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу; запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків

Об'єктом дослідження даної роботи є сфера банківської конкуренції

Предметом дослідження є організація діяльності банківських установ України, яка спрямована на підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Ключові слова: банківська конкуренція, конкурентоспроможність, конкурентні пріоритети, роздрібна мережа.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності українських банків

1.1 Сутність та сучасна теорія банківської конкуренції та конкурентоспроможності

1.2 Видова класифікація банківської конкуренції

1.3 Конкурентоспроможність банківського продукту як основа забезпечення конкурентних позицій банку

1.4 Техніко-економічна характеристика АКІБ «УкрСиббанку» BNP Paribas Group

Розділ 2. Аналіз діючої системи формування та управління конкурентоспроможністю банків України

2.1 Дослідження сучасного стану конкурентоспроможності українських банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу

2.2 Аналіз основних показників конкурентоспроможності АКІБ «УкрСиббанку» BNP Paribas Group

2.3 Оцінка конкурентної позиції банку за різних варіантів конфігурації її елементів

2.4 Стан та аналіз використання інформаційних систем та технологій в АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group

Розділ 3. Практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків в сучасних умовах

3.1 Концептуальні підходи до вирішення проблеми розширення філіальної мережі банку як фактора забезпечення його конкурентоспроможності

3.2 Використання методу найменших квадратів та коефіцієнту кореляції рангів Спірмана для підвищення рівня конкурентоспроможності банків

3.3 Методика формування оптимальної стратегії банку шляхом побудови конкурентної карти

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Банківська сфера економіки в усьому світі переживає суттєві зміни, які характеризуються глобалізацією фінансових ринків, дерегулюванням, збільшенням у банківських установ асортименту небанківських продуктів, впровадженням сучасних інформаційних технологій в управління банками, консолідацією чи скороченням кількості банків.

За останні роки українські банки зіткнулись з новою хвилею конкуренції, пов’язаною з перерозподілом капіталів та клієнтури. Разом з цим на ринку майже відсутні відносно стабільні джерела постачання ресурсів, захисні бар'єри від інтервенцій нових учасників ринку, постійно зростаючий попит з боку юридичних та фізичних осіб, який би відповідав відсотковим ставкам, що гарантують адекватну маржу.

Сьогодні майже всі українські банки переймаються проблемою переходу до умов динамічної та зростаючої конкуренції. Це зумовлює необхідність вдосконалення стратегічної управлінської поведінки таким чином, щоб адаптуватися до умов ринкового середовища та досягнути задовільних результатів, потрібних для виживання і розвитку в умовах як національного, так і міжнародного ринків. У цьому зв’язку дослідження організаційно-економічних аспектів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження даного дослідження є сфера банківської конкуренції

Предметом дослідження є організація діяльності банківських установ України, спрямована на підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Методи дослідження — теоретичне узагальнення та систематизація, позитивний метод дослідження фактів, явищ і реалій існуючої практики, метод найменших квадратів та коефіцієнт кореляції рангів Спірмена (для аналізу даних та визначення взаємозв'язку впливу показників обсягів чистих активів на розмір філіальної мережі та навпаки), а також метод розрахунку індексу Герфіндаля-Гіршмана (для визначення рівня конкуренції у певному сегменті ринку).

Дана робота присвячена аналізу ресурсної бази як певної банківської установи так і банківської системи України в цілому, дослідженню в комплексі проблем, що можуть загрожувати розвитку конкуренції в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу, обґрунтованому визначенню оптимальних стратегій розвитку банківської установи в сучасних умовах та перспектив їх розвитку у майбутньому.

Метою роботи є систематизація теоретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо її підвищення і впровадження в практику банківської діяльності в частині вирішення проблеми розширення філіальної мережі та визначення взаємозв'язку граничних показників кількості структурних підрозділів з припущеною ринковою долею активів банку, а також розробка методики формування оптимальної стратегії банку шляхом побудови конкурентної карти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та вдосконаленні підходів щодо вирішення комплексу питань, пов’язаних із організацією процесу оцінки конкурентних пріоритетів банку й підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних банківських установ.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

визначено сутність банківської конкуренції та конкурентоспроможності як економічних явищ та надано характеристику основних її елементів;

проведена видова класифікація банківської конкуренції;

досліджено сучасні проблеми конкурентоспроможності вітчизняних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу;

запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків.

Конкуренція прямо впливає на рівновагу на банківському ринку і тим самим на стабільність банківської системи та всієї грошово-кредитної сфери, досягнення яких є одним із найпріоритетніших напрямів сучасного етапу розвитку ринкової економіки України. Про це свідчить той факт, що в новій редакції Закону України «Про банки та банківську діяльність» є окрема стаття 53 «Забезпечення конкуренції у банківській системі», яка регламентує умови конкуренції в цій сфері. Вказаному питанню приділяється значна увага в інших нормативно-правових актах: Законі України «Про захист економічної конкуренції», Указі Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».

На вирішення загальних питань банківської конкурентоспроможності спрямовані дослідження таких вчених, як Волощука І., Дубовик О. В, Заруби Ю. О., Козьменко С. М., Тавасиева А. М., Тігіпка С.Л., Федулової Л.І.

Разом з тим, багато висновків вказаних авторів, мають важливе наукове і практичне значення і можуть бути поглиблені в контексті розробки практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність діяльності банків щодо зміцнення своїх конкурентних позицій як необхідної умови подальшого зміцнення національної економіки.

Розділ 1. Теоретичні засади формування конкурентоспроможності українських банків

1.1 Сутність і сучасна теорія банківської конкуренції та конкурентоспроможності

Аналіз праць зарубіжних і вітчизняних науковців та практиків показав, що коли проблеми ринкової конкуренції висвітлено в економічній літературі широко, то проблеми банківської конкуренції в Україні майже не досліджено.

Саме банківській конкуренції притаманні об'єктивні особливості, які відрізняють її від конкуренції в інших сферах економіки та потребують детального вивчення і конкретизації. Серед них такі: ресурси банків є об'єктом конкурентної боротьби; банки на ринку можуть виступати і як продавці, і як покупці; наявність великої кількості доступних каналів збуту банківських послуг, активна участь у конкурентній боротьбі небанківських фінансових установ тощо.

Наявність таких особливостей ніяк не суперечить визнанню загальних рис усіх видів конкуренції та існування загального, універсального феномену конкуренції взагалі. Окрім того, таке твердження необхідно розглядати не як поділ економічної теорії, а як розвиток і реалізацію її пізнавальної функції. Характерні риси банківської конкуренції, на нашу думку, визначаються особливостями українського середовища (умовами конкретної країни), суб'єктів та сфери конкуренції тощо.

Зміст та сутність поняття «конкуренція» багатозначне, тому складно дати його універсальне значення. Тому доцільно, на думку авторів, розглянути еволюцію його розвитку: від конкуренції класичної до визначення банківської конкуренції та конкурентоспроможності окремого банку.

Слово «конкуренція» походить від латинського «concurrentia», що в дослівному перекладі означає «зіткнення», «змагання».

Саме таке поведінкове трактування спочатку установилось в економічній літературі. Тому перше трактування (визначення) конкуренції звучало так: суперництво між продавцями (чи покупцями) за найвигідніші умови продажу (купівлі) товару. Таке визначення базувалось на розумінні конкуренції як дійсного змагання та суперництва між суб'єктами, стосунки між якими не передбачали будь-яких домовленостей [23].

Таким чином, згідно поведінкової особливості термінології, конкуренція являє собою економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між працюючими на ринку організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку [32].

Із розвитком ринку, удосконаленням технології ведення бізнесу змінювалось трактування конкуренції. Із поведінкової інтерпретації поступово сформувалося структурне визначення конкуренції, а саме: наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців, які мають можливість вільно виходити на цей ринок та йти з нього. Акцент з такого визначення зміщується зі самої конкурентної боротьби на аналіз структури ринку, умов, що переважають на ньому.

Крім структурного визначення конкуренції, в останні роки набуває широкого визначення функціональне визначення цієї категорії. Згідно з функціональним трактуванням конкуренція має виняткове значення для розвитку економіки, оскільки виступає стимулюючим фактором для різних суб'єктів, що конкурують між собою.

Термінологія, що прийнята у вітчизняній літературі, досить неоднозначна. Вона містить елементи поведінкової, структурної та функціональної інтерпретації та визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання, мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку [23].

Рис. 1.1. Елементи інтерпретації поняття «конкуренція»

Отже, поняття «конкуренція», протягом еволюційної трансформації, від змісту просто суперництва між покупцями або продавцями, почало визначатися як цивілізована, легалізована форма боротьби за існування, є одним з дійових механізмів відбору та регулювання в ринковій економіці, тобто набуває вже більш економічного змісту (рис. 1. 1).

Тому зараз, на наш погляд, доцільно розглянути сутність поняття «конкуренція в підприємницькій діяльності».

У науковій літературі існують різні точки зору щодо його трактування.

Зокрема, Козьменко С. М. [32] визначає його як економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між працюючими на ринку підприємствами і організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку.

Сферою прояву конкуренції в підприємницької діяльності є ринок, де й виникає поняття конкурентоспроможність товару, під якою розуміють ступінь його привабливості для реального покупця [73].

А різні позиції на цьому ж ринку віддзеркалюють скоріше ступінь конкурентоспроможності того чи іншого економічного суб'єкта щодо конкурента.

Таким чином, сутність економічної категорії, «конкурентоспроможність» різними авторами розуміється в цілому однаково і зводиться до здатності суб'єкта набувати чи володіти такими якостями, властивостями, які впливають на успішність його діяльності в умовах економічного змагання. Що ж до підприємства, то його конкурентоспроможність можна трактувати як здатність суб'єкта ринкових відносин діяти на ринку нарівні з присутніми там аналогічними конкуруючими суб'єктами [56].

Оскільки сьогодні присутність конкуренції між суб'єктами в банківському секторі є очевидною, то доцільно було б визначитися з трактуванням самого поняття «банківська конкуренція», яке більшого змісту набуває при двобічному розгляді: як явище та як процес.

Волошко І.В. 63] пропонує визначення конкуренції в банківській сфері як процес боротьби між суб'єктами господарювання на ринку, в ході якої створюються відмінні конкурентні переваги власної установи та її продуктів, що зумовлюють залучення найпривабливіших споживчих сегментів.

Шпиг Ф.І [64] вказує на те, що конкуренція є процесом суперництва банків між собою та з іншими фінансово-кредитними інститутами, у ході якого вони прагнуть забезпечити собі провідні позиції на ринку банківських послуг.

Дубовик О.В., розглядаючи банківську конкуренцію, трактує її як економічне явище, що характеризується існування певної кількості суб'єктів на банківському ринку, які одночасно зацікавленні у досягненні однієї і тієї ж мети та прагнуть забезпечити собі міцне становище на цьому ринку, що являє собою певний взаємозв'язок елементів ринкової системи (рис. 1. 2) [23].

Рис. 1.2. Взаємозв'язок ринку банківських послуг з елементами ринкової системи

Ефективний механізм взаємозв'язку елементів перелічених ринків сприятиме створенню та реалізації конкурентоспроможних банківських послуг, що є узагальнюючим показником стійкості банку, його уміння раціонально використовувати свій фінансовий та науково-технічний потенціал.

Але загальна конкурентоспроможність банку є більш складною ринковою характеристикою установи, значно ширшою від поняття стійкості і надійності [69].

Лютий І. [44], розглядаючи місце та роль конкурентоспроможності банківських установ, вважає, що це рівень їх готовності ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову стійкість і динамічно розвиватися, враховуючи загальноекономічне і соціальне-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім і внутрішнім ризикам.

Фомін І. [69] вказує на те, що конкурентоспроможність відображає ступінь привабливості банку для реальних і потенційних клієнтів, який дає змогу отримати певні переваги у формуванні впливу на ринкову ситуацію у власних інтересах.

Не дивлячись на всю різноманітність характерних рис та особливостей банківської конкуренції, що визначають її особливе місце в теорії, вони ні в якому разі не вступають в суперечність із загальним поняттям конкуренції. Тим більше банківська конкуренція, як і всі економічні явища, неможлива без використання відповідних засобів, якими є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів.

Узагальнюючи усі підходи до визначення сутності та змісту розглянутих понять можна розробити наступну схему (додаток А).

Не менше уваги економісти приділяють вивченню особливостей банківської конкуренції, яка має певні специфічні риси, що відрізняють її від конкуренції в інших галузях економіки. Особливості доцільно було б зобразити схематично (рис. 1. 3).

Таким чином, при вивчені усього розмаїття підходів щодо поняття конкуренції очевидною є наявність виділення її спеціалізованих напрямів: економічна, підприємницька або конкуренція у підприємницькій діяльності та банківська конкуренція. Вони пов’язані між собою, мають великий вплив один на одного та можуть бути причинами появи нових підходів. Але більш чітке визначення поняття конкуренції можна дати розглядаючи його як явище та як процес суперництва, що здійснюється в динаміці, між суб'єктами банківського ринку. Таке трактування поняття «конкуренції» та ґрунтовна класифікації її особливостей та різновидів дає змогу глибше вивчити природу цього явища, знайти та застосувати універсальні механізми визначення даного процесу, враховуючи те, що конкуренція є важливим рушієм розвитку економіки та одним із найважливіших чинників економічного пожвавлення.

Рис. 1.3. Особливості банківської конкуренції

1.2 Видова класифікація банківської конкуренції

Питання систематизації та всебічної класифікації видів конкурентної боротьби у банківській сфері є ключовим для визначення власної стратегії розвитку кожної банківської установи. Без повного розуміння різноманітності складних процесів у цій сфері марно сподіватись на власну конкурентоспроможність у боротьбі з іншими фінансовими установами.

З метою всебічного дослідження питання класифікації видів конкуренції необхідно ознайомитись з працями двох напрямків, але перед цим доцільно, на наш погляд, визначити об'єкти та суб'єкти конкуренції.

Таблиця 1. 1

Класифікація суб'єктів банківської конкуренції за секторами ринку

Сектор ринку банківських послуг

Суб'єкти конкуренції

КРЕДИТУВАННЯ

Комерційне кредитування

Споживче кредитування

Іпотечне кредитування

Квазікредитування

(лізинг, факторинг,

форфейтинг)

Універсальні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства

Універсальні банки, банки споживчого кредиту, торговельні організації, каси взаємодопомоги, ломбарди

Універсальні й іпотечні банки, будівельні ощадні каси

Універсальні банки, лізингові компанії, факторингові компанії, форфейтингові компанії, промислові підприємства

Депозитні послуги

Універсальні та ощадні банки

РОЗРАХУНКОВО-КАСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Відкриття рахунків

Здійснення розрахунків

Операції з кредитними

картками

Універсальні та ощадні банки, кредитні товариства

Універсальні банки, поштові установи

Універсальні банки, компанії з випуску кредитних карток

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО

Прийом термінових депозитів

Операції з цінними паперами

Капіталовкладення в дорогоцінні метали

Універсальні та ощадні банки, емітенти облігацій

Універсальні та інвестиційні банки, інвестицій компанії,

брокерські фірми

Універсальні банки, торговці нумізматикою

Трастові операції

Універсальні банки, інвестиційні та трастові компанії, юридичні фірми

ІНШІ ПОСЛУГИ

Конвертація валют

Депозитарні послуги

Консультаційні та інформаційні послуги

Універсальні банки, обмінні контори

Універсальні банки

Універсальні банки, консалтингові фірми, інвестиційні компанії

Об'єктом конкуренції в банківському секторі є потреби груп споживачів, які входять до цільового ринку.

Засобами конкуренції є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів.

Суб'єктами конкуренції виступають ті установи, які здатні задовольнити потреби цільових ринків і прагнуть це зробити, реалізуючи господарську діяльність на ринку, а це не тільки банківські установи.

В сучасних умовах простежується тенденція того, що поряд із суперництвом банків між собою все більшого значення набуває конкуренція з боку небанківських фінансово-кредитних інститутів, а також з боку нефінансових організацій (табл. 1. 1) [32].

Отже, повертаючись до видової класифікації банківської конкуренції, розглянемо детальніше різні підходи до визначення змісту даного питання, не відокремлюючи ці погляди в межах даної роботи, а певним чином систематизуючи їх відмінності та особливості.

Перший напрямок [23] визначає різні види конкуренції за ступенем гостроти конкурентної боротьби.

Другий визначає види конкуренції в залежності від суб'єктів і методів конкуренції, а також їх галузевої належності, без врахування гостроти конкурентної боротьби [32].

Рис. 1.4. Класифікація конкуренції за сегментацією по зонах

Зокрема, Дубовик О. В. будує класифікацію конкуренції виділяючи декілька зон суперництва, та проектуючи їх на теорію банківської конкуренції (рис. 1. 4).

Оскільки будь-яка конкуренція є формою взаємного суперництва суб'єктів господарювання, а поняття по суті є універсальним, то і банківська конкуренція, як невід'ємна частка загальної теорії буде мати аналогічні зони економічного суперництва, тільки з галузевою специфікою, які доцільно відобразити схематично наступною моделлю (рис. 1. 5).

С1-Сп — суб'єкти банківської конкуренції;

О — об'єкти банківської конкуренції.

Зони банківської конкуренції:

1 — тотальна; 2 — сильна; 3 — середня; 4 — слабка.

Рис. 1.5. Схематична модель банківської конкуренції

Згідно з цією моделлю, на один об'єкт одночасно діє п — кількість банків-конкурентів. За мірою зосередженості суб'єктів конкуренції на одному об'єкті виділяють чотири зони конкуренції.

Треба зауважити, що головною перевагою цієї класифікації є її простота та універсальність, що може стати в нагоді при побудові загального уявлення про рівень конкурентної боротьби на ринку банківських послуг. Проте на наступному етапі виникає необхідність більш детально визначити відмінності та специфіку конкурентних процесів, що неможливо здійснити за допомогою даної класифікації.

В цьому випадку необхідно врахувати переваги класифікації, що сформулювали та розробили науковці Козьменко С. М., Шпиг Ф.І. [32, 63].

Автори не обмежують свою теорію загальними та універсальними концепціями: залежно від конкуруючих суб'єктів виділяється конкуренція продавців і конкуренція покупців, крім того проводиться класифікація видів конкурентної боротьби з урахуванням внутрішньогалузевих та міжгалузевих аспектів діяльності банківської установи (рис. 1. 6).

Рис. 1.6. Види банківської конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція здійснюється в одній із двох форм — предметній і видовій.

Предметна конкуренція існує між організаціями, які випускають ідентичні товари (послуги), що відрізняються тільки рівнем якості, відповідно і ціною. Присутня при наданні послуг масового асортименту, що є стандартизованими, однорідними. Практично всі банки приймають від фізичних осіб різноманітні внески (до запитання, ощадні, термінові та ін.).

Видова конкуренція має місце при продажу товарів одного виду, але з відмінностями як мінімум за одним з істотно важливих параметрів. Наприклад, більшість банківських послуг надається з метою вирішення фінансових проблем конкретного клієнта (кредитування підприємств, надання гарантій, послуги депозитарію і т.д.). При цьому у кожному конкретному випадку умови надання послуги визначаються індивідуальним договором.

Таким чином, внутрішньогалузева банківська конкуренція здійснюється між організаціями, що працюють у тій чи іншій банківській сфері.

Міжгалузева банківська конкуренція має місце між суб'єктами, інтереси яких традиційно належать до різних сфер діяльності і основним її видом є перелив капіталу.

Функціональна конкуренція ґрунтується на можливості різних за походженням товарів (послуг) задовольняти аналогічні потреби, тобто виступати взаємозамінними товарами і в банківській сфері практично не спостерігається. Це пояснюється специфікою банківської діяльності пов’язаної з неможливістю знайти товар-субститут.

Наведена класифікація не є вичерпною і деякі автори [24, 60] залежно від методів, що використовуються для отримання конкурентних переваг, виділяють цінову (різниця в цінах на банківські продукти і тарифах на банківські послуги, гнучкі схеми оплати послуг, пільгові умови надання послуг) та нецінову конкуренцію (поліпшення якості обслуговування, збільшення асортименту банківських продуктів і поліпшення їхньої якості, а також проведення рекламних заходів на телебаченні, радіо і пресі, використання прямої поштової реклами, зовнішньої реклами і реклами в мережі Інтернет).

Порівняльну класифікацію методів даних видів конкуренції доцільно відобразити схематично наступним чином (рис. 1. 7) [61].

Рис. 1.7. Порівняльна класифікація видів конкуренції (залежно від методів)

Механізм взаємозв'язку та ролі конкурентоспроможної банківської системи в умовах інвестиційної моделі розвитку економіки України наведено на рис. 1.8.

Зауважимо, що банківські установи прагнуть зберігати високий паритет процентних ставок, фактично не конкуруючи у сфері цін на послуги. Це пов’язано з державним впливом на рівень процентних ставок та існуванням нижньої межі відсоткової ставки, нижче за яку банк не буде отримувати прибуток.

Таким чином, на сучасному етапі конкуренція в банківській сфері набуває все більш нецінового характеру, оскільки даний вид конкуренції пов’язаний переважно з якістю послуг, при чому крім орієнтації на поліпшення загальної якості обслуговування, значну увагу приділяється диференціації якості однотипних послуг залежно від ціни, типу клієнтури, каналів збуту та ін.

Визначившись з видами банківської конкурентної боротьби, узагальнивши та систематизувавши її класифікацію, можна зробити висновок, що питання всебічної класифікація видів конкурентної боротьби у банківській сфері є достатньо широким та має декілька напрямів до визначення свого змісту. Це пояснюється багатогранністю поняття «банківська конкуренція» та універсальністю теорії конкуренції в цілому.

Банківські установи при визначенні поточного стану справ, рівня конкурентоздатності та подальшого плану розвитку мають можливість використовувати наступні види класифікацій: класифікація видів за допомогою сегментації рівнів та зон конкуренції або більш точний та глибокий вид систематизації, який ґрунтується на класифікації в залежності від певних критеріїв.

А оскільки жодний з наведених видових характеристик не можна вважати переважаючим, то і банки обиратимуть їх в залежності від передбачуваних задач, що стоять перед установою, що визначить їхню належність до рівня конкурентної боротьби на ринку банківських послуг або до певного сектору ринку банківських послуг.

1.3 Конкурентоспроможність банківського продукту як основа забезпечення конкурентних позицій банку

Дослідження, що були проведені в попередніх пунктах, дають змогу стверджувати, що банківська конкуренція — це економічне суперництво банківських установ на ринку банківських послуг [54]. І наявність умов функціонування конкурентного ринку в банківській сфері сьогодні не викликає сумнівів, завдяки чому кожен банк створює власні конкурентні переваги, а саме: розширює сегменти ринку послуг за рахунок кращого задоволення потреб його клієнтів; пропонує банківські продукти у більшій кількості та кращої якості, ніж у конкурентів; надає змогу змінювати ціни на послуги; запроваджує найновітніші банківські технології. Не менш важливою передумовою досягнення конкурсних переваг є якість і ефективність управління, необхідність розроблення й удосконалення власної концепції розвитку банку і моделі управління ним.

Вихід на ринок з конкурентоспроможним товаром (послугою) — ключовий момент у діяльності організації з засвоєння ринку та закріплення на ньому. Далі здійснюється систематична робота з управління конкурентоспроможністю товару (послуги).

В межах даного підрозділу необхідно зупинитися на понятті «конкурентоспроможність товару», під якою розуміють сукупність якісних і вартісних (цінових) характеристик товару, що забезпечує задоволення конкурентної потреби клієнта. Конкурентоспроможність товару припускає досить гнучку реакцію продавця на вимоги ринку та поведінку конкурентів. Товар необхідної споживчої цінності не тільки має бути виробленим у певних кількостях і вчасно доставленим споживачам, необхідно мати також гарантований його сервіс на рівні, не нижчому за той, що склався у світовій практиці.

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як перевага порівняно з іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це рівень відповідності товару вимогам цільових груп споживачів або вибраного ринку за найважливішими характеристиками — технічними, економічними тощо.

Оскільки конкурентні позиції банківської установи, в певній мірі забезпечується завдяки конкурентоспроможним банківським продуктам (послугам), потрібно дослідити більш ширше структуру конкурентоспроможного товару.

Необхідно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності товару.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості його оцінки. Виділяють окремі групи параметрів конкурентоспроможності - технічні, економічні, нормативні.

Технічні параметри описують технічні й фізичні властивості товару, що визначають особливості сфери та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі споживання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують напрями використання продукції та функції, які вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна поділити на:

класифікаційні параметри, за якими визначають належність продукції до певного класу та які використовуються для оцінки лише на етапі вибору галузі реалізації продукції і товарів-конкурентів; вони є базою для подальшого аналізу;

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність обладнання, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);

конструктивні параметри, пов’язані з основними проектно-конструкторськими рішеннями (склад виробу, його структура, розміри, вага).

Ергономічні параметри характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри — це параметри інформаційної виразності (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на придбання, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на: одноразові (витрати на придбання продукції, витрати на транспортування, митні тарифи, витрати на наладку та пробний запуск і т.д.); поточні (оплата праці обслуговуючого персоналу; витрати на пальне та електроенергію; додаткові витрати, пов’язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального; витрати на сировину; витрати на основні та допоміжні матеріали, необхідні для використання продукції; витрати на ремонт, запасні частини та ін.).

Нормативні параметри характеризують відповідність товару (послуги) встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлюються законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, за якими для даного ринку встановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних і національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Якщо розглядати стійкість банківської установи через призму конкурентоспроможності товару, то це можливість здійснення ефективної господарської діяльності та досягнення практичної прибуткової реалізації своїх послуг в умовах конкурентного ринку. При цьому створення та реалізація конкурентоспроможних послуг є узагальненим показником стійкості банку.

Нині у банківському бізнесі точиться жорстка боротьба як за збереження наявних клієнтів і надання їм нових банківських послуг, так і за залучення нових. Для цього треба пропонувати кращі умови обслуговування, підвищити їхню якість. Водночас банкам треба ретельніше вивчати нові потреби клієнтів у тих чи інших банківських продуктах.

Для цього банківські установи використовують продуктову політику, один з перших елементів комплексу маркетингу, який розробляється для впливу на цільову аудиторію клієнтів.

Асортиментну політику банківської установи визначає ефективність процесу створення і впровадження специфічного банківського продукту на ринок. Сутність асортиментної політики полягає у визначенні й підтримці оптимальної структури набору пропонованих послуг, який необхідно продавати, виходячи з цілей самого банку.

Асортиментна політика дає змогу підтримувати конкурентоспроможність банківських продуктів, що в свою чергу забезпечує конкурентну позицію самої банківської установи. Тому основним завданням асортиментної політики банку є:

визначення і задоволення запитів споживачів — клієнтів;

оптимальне використання технологічних знань і досвіду самого банку;

оптимізація фінансових результатів;

перетворення різних потенційних банківських послуг у реальні;

дотримання принципів гнучкості процесу наданих послуг, оптимальної кваліфікації кадрів і іншої логічної залежності.

Процес розроблення та планування асортиментної політики банку пов’язаний із ретельним аналізом специфічних характеристик банківських продуктів та їхніми відмінними рисами, а саме:

невідчутність послуг, їхній абстрактний характер — неможливо відчути матеріально або побачити й оцінити доти, доки клієнт їх не одержить. Тому ключовим словом у маркетингу послуг є вигода, яку отримує клієнт, звернувшись до послуг банку. Але, щоб реально оцінити і представити в інформаційному зверненні цю вигоду, необхідно знати своїх конкурентів, специфіку їхніх послуг, методи реклами та стимулювання, які вони використовують. Основними шляхами підвищення відчутності банківських послуг є: акцентування уваги на потенційних вигодах взаємин із клієнтами; залучення до розробки і проведення рекламних кампаній солідних організацій чи забезпечення фахівцями власних структурних підрозділів з реклами та РR);

мінливість якості продукту — мінливість якості і невіддільність послуг від кваліфікації людей висувають особливі вимоги до навчання кадрів. Працівники банку повинні знати не тільки техніку банківської справи, а й психологію спілкування з людьми. Додаткову якість послуг, що пропонує банк, створює навколишнє оточення: інтер'єр банку, офісні меблі та інші зовнішні елементи;

необережність послуг — має бути особливий механізм вирівнювання попиту та пропозицій. Послуги не можна зберігати, як товари. Вони можуть бути спожиті клієнтами тільки в момент їх надання, Тому на періоди пікового попиту важливо заздалегідь планувати, що зробить банк для того, щоб не було черг: почне залучати додаткових працівників з інших відділів чи стимулювати звертання до банку в інший час тощо;

різноплановість форм розрахунків — надання банківських послуг пов’язане з використанням грошей у різних формах: наявні, безготівкові гроші і розрахунки;

майнова забезпеченість послуг — нематеріальні банківські послуги набувають зримих рис за допомогою майнових договірних відносин;

часова абстрактність послуги — більшість банківських послуг має тривалість у часі: угода, як правило, не обмежується одноразовим актом, встановлюється біль-менш тривалі зв’язки клієнта с банком [32].

Для залучення нових постійних клієнтів банки використовують рекламні та іміджеві заходи. Нині реклама посідає особливе місце, оскільки клієнти дедалі більше довіряють відкритим джерелам інформації, де банки надають вичерпні й достовірні дані про результати, методи і форми діяльності банку на ринку фінансових послуг. За допомогою певних рекламних заходів в уявленні клієнтів формується імідж стабільної сучасної фінансової установи.

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. До основних продуктів конкурентоспроможного банку належать (рис 1. 9).

Рис. 1.9. Асортиментний ряд конкурентоспроможної банківської установи

Рішення про структуру базового асортименту послуг приймається на етапі створення банку, коли визначається: буде банк універсальним чи спеціалізованим, або на етапі стратегічного планування, у випадку зміни стратегії вже існуючого банку.

Незважаючи на подібність асортиментного ряду багатьох банківських установ України сьогодні, все ж таки задля забезпечення своїх конкурентних позицій на ринку банки повинні використовувати ідею «відмінності» від конкурентів, що в сучасних умовах можливо завдяки неціновим методам конкуренції, зокрема поліпшення якості обслуговування, збільшення асортименту банківських продуктів та їх доступності (філіальна мережа) і поліпшення їхньої якості, а також проведення рекламних заходів на телебаченні, радіо і в пресі, використання прямої поштової реклами, зовнішньої реклами і реклами у мережі Інтернет.

1.4 Техніко-економічна характеристика АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group

АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group — Акціонерний комерційний інноваційний банк -- зареєстрований 18 червня 1990 року. Сьогодні АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group — третій найбільший банк країни, фінансовий супермаркет, що пропонує клієнтам сучасний банківський сервіс на рівні передових європейських стандартів. Банк забезпечує повний комплекс фінансових послуг для юридичних та фізичних осіб. З кожним роком «УкрСиббанк» BNP Paribas Group розширює свою присутність у всіх секторах фінансового ринку. «УкрСиббанк» BNP Paribas Group займає перше місце на перспективному ринку цінних паперів і визнаний кращим інвестиційним банком України. Банк є лідером в сегменті споживчого кредитування. Відділення банку відкриті у всіх регіонах країни. До кінця 2007 року мережа філій буде збільшена до 1000 відділень. Клієнтами «УкрСиббанку» BNP Paribas Group є десятки тисяч підприємств України, кількість рахунків фізичних осіб досягає кількох мільйонів. Високі кредитні рейтинги свідчать про міжнародне визнання надійності та прозорості фінансових операцій банку. Стратегічним інвестором «УкрСиббанку» BNP Paribas Group є одна з найбільших банківських систем усвіті BNP Paribas, якій належить 51% акцій банку. Передові технології BNP Paribas дозволять підвищити рівень та якість обслуговування роздрібних клієнтів, збільшення продуктового ряду «УкрСиббанку». Загальні зусилля «УкрСиббанку» та BNP Paribas призведуть до значного збільшення частки банку у всіх сегментах діяльності. На сьогодні регіональна мережа нараховує 967 філій та відділень по всій території України. Клієнтами АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas є 69 тисяч підприємств України, кількість рахунків фізичних осіб перевищує 2,5 млн.

Аудитори Банку -- міжнародна компанія ТОВ АФ «PriceWaterhouseCoopers (Аудит)» та аудиторська фірма ТОВ «Українська аудиторська служба». Генеральним страховиком АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group є закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий альянс».

Історичний розвиток банку виглядає наступним чином:

1990 р. Реєстрація Комерційного інноваційного банку «Харківинкомбанк».

1991 р. Акціювання та зміна назви в Акціонерний комерційний банк «Харківинкомбанк».

1992 р. Вступ банку в Українсько-Сибирську корпорацію «УкрСибинкор». Зміна назви АКІБ «Харківинкомбанк» в АКІБ «УкрСиббанк». Отримання ліцензії НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Відкриття першого кореспондентського рахунку в іноземній валюті у банку «Scalbert Dupont» (Франція). Початок роботи з фізичними особами.

1994 р. Впровадження автоматизованої банківської системи «Клієнт-Банк». Вступ до Асоціації Українських Банків. Укладання агентської угоди з компанією American Express на продаж дорожніх чеків.

1995 р. Вступ банку до співтовариства SWIFT. Отримання дозволу Міністерства фінансів України на здійснення емісії та обігу цінних паперів.

1996 р. Оновлення складу акціонерів банку. Збільшення уставного фонду до 90 млн. грн. Відкриття філіалів банків в містах Черкаси, Сєверодонецьк та Житомир. Впровадження системи REUTERS. Отримання ліцензії на здійснення операцій на міжнародних валютних ринках.

1997 р. Відкриття філіалу в місті Київ. Початок співпраці з міжнародною аудиторською компанією «PriceWaterhouseCoopers», проведення першої аудиторської перевірки банку за міжнародними стандартами. Початок роботи банку як дистриб’ютора кредитних карток Аmerican Express.

1998 р. Вступ банку до Внебіржової фондової торгової системи. Отримання дозволу ДКЦПФР на ведення реєстру власників іменних цінних паперів та право здійснення депозитарної діяльності. Початок проведення касового обслуговування міських бюджетів.

1999 р. Відкриття філіалів в містах Полтава, Севастополь, Одеса, Кривий Ріг та Дніпродзержинськ. Вступ в Харківський банківський союз. Нагородження банку «Золотою медаллю» Асоціації співпраці промисловості (Франція) за динаміку в розвитку та реалізації комерційних проектів.

2000 р. Відкриття філіалів в містах Ніколаєв, Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь генерального представництва в Києві. Вступ банку в платіжну систему Europay. Початок реалізації карткового проекту «ГЕО» та роботи банку в системі Western Union.

2001 р. Активи банку перевищили 1 млрд. грн. Початок емісії карток MasterCard. Вступ в Українську міжбанківську асоціацію членів Europay International «EMA». Відкриття філіалів банку в містах Запоріжжя та Львів. Початок реалізації проекту по створенню мережі типових відділень, а також реалізації проектів «Телефон-Банк» і «Інтернет-банкинг». Вигідне розміщення корпоративних облігацій ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем».

2002 р. Відкриття філіалів в містах Суми, Кіровоград, Вінниця, Херсон та Рівне. Початок реалізації програми довгострокового кредитування підприємств України. Активізація роботи по випуску корпоративних облігацій для українських підприємств, професіоналізм АКІБ «УкрСиббанк» було відмічено у рейтингу журналу «Компаньйон» — за результатами року банк було визнано кращим андеррайтером.

2003 р. Збільшення статутного фонду до 210 млн. грн. Переїзд Головного офісу банку у Київ. Активний розвиток роздрібного кредитування. Розмір кредитного портфелю за результатами третього кварталу перевищив 500 млн. дол. США. Відкриття Кримського регіонального представництва в Сімферополі та філіалу банка у Чернігові.

Лідерство на ринку облігаційних позик — випуск та обслуговування корпоративних облігацій ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» (друга емісія), ДМА «Бориспіль» (друга емісія), ДП ЗАО «ПО «Київ-Конти» та «Конти-Інвест», туристична фірма «САМ», ДК «Укратрансгаз», ООО «УкрСиб-Фінанс» на загальну суму більш 533 млн. грн.

2004 р. Збільшення статутного фонду до 600 млн. грн. Перевищення об'єму 1млрд. грн. За строковими вкладеннями населення. Випуск 250 тисячної платіжної картки. Початок емісії платіжних карток VISA INSTANT ISSUE. Відкриття Центра іпотечного кредитування АКІБ «УкрСиббанк». Отримання ліцензії НБУ на здійснення операцій з єврооблігаціями Банку. Отримання довгострокового кредитного рейтингу В2/NP та Е+ - за фінансовою силою (РФС) від Агенства Moodys Investjr Service. Отримання звання «Кращий інвестиційний банк України» за результатами 2003 року від Міжнародного інформаційного агентства «Cвonds».

2005 р. АКІБ «УкрСиббанк» вийшов на ринок банківських послуг Російської Федерації. Відкрив центри іпотечного кредитування АКІБ «УкрСиббанк» в містах Донецьк та Львів. Відкрито 600-е відділення «УкрСиббанку». Загальні збори акціонерів прийняли рішення про збільшення статутного капіталу банку на 150 млн. грн. до 750 млн. грн. Банк зайняв четверте місце серед хранителів та перше місце серед хранителів банків у рейтингу «ТОП 100. Кращі компанії фінансового сектору». Банк розмістив єврооблігації на суму 125 млн. дол. США, зі ставкою купону 8,95% річних та строком погашення 3роки. Також АКІБ «УкрСибанк» отримав синдикований кредит в розмірі 37 млн. дол. США 20 грудня 2005 року відбулася офіційна церемонія підписання договору купівлі 51% акцій АКІБ «УкрСиббанк»: Покупцем виступив французький банк BNP Paribas. 49% акцій «УкрСиббанку» залишилися у власності колишніх акціонерів.

2006 р. BNP Paribas закінчив процес придбання 51% акцій «УкрСиббанку». Колишні акціонери зберігають за собою 49% акцій. Фінансовий результат діяльності банку за перше півріччя 2006 року склав 20 млн. грн. «УкрСиббанк» відзначив 16 років успішної діяльності на фінансовому ринку країни. Національний банк України зареєстрував збільшення статутного капіталу АКІБ «УкрСиббанк» на 500 млн. грн. до 1,25 млрд грн. (рис. 1. 10).

2009 р. «УкрСиббанк» BNP Paribas Group — один з кращих роботодавців України.

Темп приросту кредитного портфеля фізичних осіб Банку випередив зростання банківського ринку України.

Членство АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group:

Українська міжбанківська валютна біржа

ОАТ «Міжрегіональний фондовий союз»

Асоціація Українських банків

Агент American Express

Агент Thomas Cook, Western Union

Київський банківський союз (КБС)

Кримська міжбанківська валютна біржа (КМВБ)

Перша фондова торгова система (ПФТС)

Харківський банківський союз (ХБС)

SWIFT

REUTERS

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Принциповий член MasterCard International

Принциповий член VISA International

В основі стратегії розвитку АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group лежить принцип максимального використання всіх можливостей в діючих сегментах фінансового ринку, гнучке і своєчасне реагування на коливання кон’юнктури ринку, використання в роботі нових банківських технологій. АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group за своєю спеціалізацією є універсальним банком.

Тактичний менеджмент зорієнтований на виконання певного завдання, що постає перед банком і сформульоване у стратегічному плані. Такі завдання здебільшого мають коротко та середньостроковий характер. Тактичний менеджмент АКІБ «УкрСиббанк» BNP Paribas Group ґрунтується на таких принципах:

Безперервність дiяльностi установи.

Стабiльнiсть правил бухгалтерського обліку.

Обачливість — активи i зобов’язання оцінюються та відображаються в фінансовому обліку розумно, з достатньою мірою бережливості, щоб не переносити iснуючi фiнансовi ризики на наступні звiтнi перiоди.

Нарахування доходів та видатків (поділ звітних перiодiв). Статтi доходiв та видаткiв враховуються та оцiнюються в перiод здiйснення економiчних операцiй, незалежно вiд того коли були отриманi або сплаченi кошти.

Дата операцiї. Операцiї вiдображаються в бухгалтерському облiку в день їх здiйснення, тобто в день виникнення прав (активiв) або зобов’язань.

Окреме відображення активів та пасивiв. Цей принцип передбачає, що всi рахунки активiв та пасивiв оцiнюються окремо i вiдображаються в розгорнутому виглядi. Усi рахунки є активними або пасивними, за винятком транзитних або технiчних рахункiв.

Прийнятiсть вхідного балансу. Залишки за балансовими рахунками на початок поточного звiтного перiоду мають вiдповiдати залишкам на кiнець попереднього звiтного перiоду.

Перевага змісту над формою. Операцiї вiдображаються вiдповiдно до їх экономiчної сутi, а не юридичноi форми.

Оцінка. Активи i пасиви облiковуються за вартiстю iх придбання.

Вiдкритiсть. Фiнансовi звіти мають бути достатньо якiсними i детальними, щоб уникнути двозначностi, правдиво вiдображати операцiї установи. Звiтнiсть має бути чiтко викладена i зрозумiла для користувача.

Консолiдацiя. Фінансова звiтнiсть складається в цiлому по банку з врахуванням фiлiї.

Суттєвість. У фінансових звітах має відображатись уся істотна iнформацiя, корисна для прийняття рiшень.

Кредитування є пріоритетною економічною функцією банків. Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає у забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику. Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку.

У процесі кредитування значна увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. Існує кілька основних методів:

метод «вартість-плюс» — враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку з надання кредиту;

метод «базова ставка плюс» — визначає кредитну ставку як суму базової ставки та кредитного спреду;

метод «надбавки» — визначення кредитної ставки як суми процентних витрат із залучення коштів на грошовому ринку та надбавки;

метод «аналізу дохідності клієнта» — базується на врахуванні всіх взаємостосунків із конкретним клієнтом.

Основні методи, що використовуються для управління ризиком кредитного портфеля банку це — диверсифікація, лімітування, сек’юритизація, створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями банків. До методів управління ризиком окремого кредиту належать аналіз кредитоспроможності позичальника, аналіз та оцінка кредиту, структурування позички, документування кредитних операцій, контроль за наданим кредитом і станом застави.

Стратегія управління активами і пасивами спрямована на досягнення високої прибутковості активів за умов їхньої раціональної структури, на ретельний контроль обсягів та структур фінансових потоків, доходів та витрат за активними та пасивними операціями. Управління пасивами, перш за все, орієнтовано на довгострокову перспективу. Воно не тільки доповнює політику управління ліквідністю, що має досить високий рівень в Банку, але також спрямоване на формування диференційованої стабільної ресурсної бази та забезпечення надійного, конкурентоспроможного стану банку.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой