Організація аудиторської діяльності в Україні

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій

Кафедра обліку і аудиту

Контрольна робота з аудиту

Виконала студентка

IV курсу ЗБО ск.ф.н.

1 групи

Смілянець М.Ю.

Перевірила: Беренда Н.І.

Київ 2012

План виконання контрольної роботи

1. Організація аудиторської діяльності в Україні

2. Фактори, що впливають на властивий ризик на підприємствах спиртової промисловості

3. Практичне завдання

Список використаної літератури

1. Організація аудиторської діяльності в Україні

Україна належить до країн переважно професійного регулювання аудиторської діяльності.

Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами, які можуть працювати самостійно або в фірмах і уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудитором може бути особа, яка має кваліфікаційний сертифікат на право здійснення нею аудиторської діяльності на території України, що видається на 5 років і стаж роботи за фахом (аудитора, бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста) не менше трьох років. В Україні існує два типи сертифікатів, які засвідчують право на здійснення аудиту:

— Серії «А», на здійснення аудиту підприємств та господарських товариств.

— Серії «Б», на здійснення аудиту банків.

Аудиторам забороняється займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудиторська фірма — це організація, яка займається виключно аудиторською діяльністю.

Аудиторська діяльність — це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших послуг. Такі фірми можуть створюватися на основі будь яких форм власності. Загальний розмір частки засновників, які не є аудиторами, в статутному капіталі не може перевищувати 30%. Керівником фірми може бути лише сертифікований аудитор.

Аудиторська фірма здійснює свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. На правах юридичної особи фірма самостійно затверджує плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з державою, з клієнтами — замовниками послуг та іншими контрагентами.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється професійною організацією — Аудиторською палатою України (АПУ). Вона функціонує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування. Згідно зі Статутом головним завданням АПУ сприяння розвитку аудиту в Україні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності.

Аудиторська палата України:

— здійснює сертифікацію суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

— вносить до Регістру суб'єктів аудиторської діяльності, аудиторів;

— затверджує стандарти аудиту;

— розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань їх компетенції;

— застосовує до аудиторів заходи впливу за неналежне виконання своїх професійних обов’язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату на термін до одного року або анулювання сертифікації;

— розробляє та затверджує норми аудиторської діяльності, стандарти та методичні рекомендації на проведення аудиту;

— вивчає ринок аудиторських послуг для задоволення його попиту;

— готує пропозиції питань розвитку аудиту в Україні та вносить їх на розгляд відповідних інстанцій.

2. Фактори, що впливають на властивий ризик на підприємствах спиртової промисловості

Найважливіші можна вказати фактори загального економічного становища, галузевої специфіки, податкового законодавства, дії контролюючих органів, а потім такі фактори як чесність персоналу, досвід та класифікація бухгалтерського персоналу.

Їх можна уявити в такій послідовності:

— загальна економічна ситуація в країні (інфляція, загальний стан виробництва, безробіття, соціальна незахищеність населення та ін.);

— постійні зміни в законодавстві і політиці уряду;

— зміна довгострокових тенденцій, особливості функціонування та поточного економічного стану галузі, в якій працює економічний суб'єкт;

— вид і характер (специфічні особливості) діяльності економічного суб'єкта (гральному бізнесу притаманний більш високий властивий ризик, ніж торгівлі, а торгівлі - більш високий ніж промисловості);

— ділові зв’язки підприємства;

— організаційна та управлінська структура підприємства;

— чесність персоналу, що здійснює керівні функції та веде облік (це досить суб'єктивна категорія, але очевидно, що детальність багатьох аудиторських процедур значно залежить від рівня довіри аудитора);

— досвід та кваліфікація бухгалтерського персоналу (для головного бухгалтера-новачка, властивий ризик вищий, ніж у головного бухгалтера з великим стажем і бездоганною репутацією);

— можливість зовнішнього тиску на персонал економічного суб'єкта з метою досягнення певних показників (наприклад, для одержання необхідної позики керівник може вимагати від головного бухгалтера «покращити» показники балансу, а для зниження податкових показників — вимагати завищення собівартості за всяку ціну).

При оцінці внутрішньогосподарського ризику стосовно конкретних рахунків обліку та однотипних груп господарських операцій, на мою думку, аудитору необхідно брати до уваги такі фактори:

— окремі рахунки обліку, для яких характерна поява навмисних виправлень внаслідок підвищеної ймовірності зловживань;

— рахунки, які були раніше скориговані;

— окремі рахунки обліку, для яких характерна поява ненавмисних виправлень, наприклад, залишки на рахунках і т.д. ;

— складні господарські операції з підвищеним ризиком їх відображення;

— наявність господарських операцій, порядок оформлення яких неоднозначно трактується законодавством;

— наявність нетрадиційних, незвичних, нестандартних господарських операцій.

До факторів, що впливають на властивий ризик підприємства спиртової промисловості також слід віднести:

— Дії контролюючих органів. Діяльність підприємств спиртової промисловості контролюється державою. Урядові органи можуть обмежити чи не дозволити зазначену діяльність за допомогою ліцензій і дозволів.

На світовому ринку національний уряд обмежує доступ іноземних компаній на ринки своїх країн і усі іноземні інвестиції потребують схвалення державних органів. Встановлені урядом жорсткі стандарти безпеки і захисту навколишнього середовища також є бар'єрами на шляху проникнення на ринок. Отже ризик аудиторської перевірки клієнтів зазначених галузей дещо зменшується, але важливим завданням є виявлення фактів порушення економічної безпеки держави.

— Вплив зміни у законодавстві і в політиці уряду. Закони. Які приймаються та дії уряду обумовлюють діяльність підприємств.

— Спад у галузі, який характеризується банкрутством, іншими проявами фінансового неблагополуччя та зменшення фінансової гнучкості підштовхує керівництво чи інший персонал підприємства до навмисного виправлення даних у фінансових звітах. Значний спад ділової активності може викликати у аудитора сумніви щодо підтвердження можливості підприємства залишатися діючим.

— Впровадження нової продукції може розширити коло споживачів, дати імпульс розвитку галузі і збільшити рівень диференціації товару, що певною мірою підвищує аудиторський ризик.

— Технологічні зміни. Преваги в технології можуть змінити стан галузі, сприяючи виробництву кращих товарів з меншими витратами та відкрити нові перспективи.

— Постійні зміни у ставленні споживачів до різних товарів виступають потужним джерелом змін у галузі. Занепокоєння споживачів щодо вмісту у продукції солі, цукру, холестерину, хімічних добавок змушують підприємства харчової промисловості впроваджувати нову технологію, переорієнтувати науко-дослідні та дослідно-конструкторська роботи і випускати більш здорові продукти.

Ризик, пов’язаний з діями адміністрації підприємства, аудитор оцінює згідно зі своїм уявленням про чесність керівництва. Питання про чесність керівництва клієнта — одне з самих основних у визначенні ризику аудиторської перевірки, оскільки нечесне керівництво, як правило, складає і неправильну звітність. Крім професійного ризику, розрізняють ще й репутаційний ризик. Під ним слід розуміти небезпеку того, що ім'я аудитора може виявитись пов’язаним із несприятливою репутацією клієнта, чия фінансова звітність була перевірена.

Ознаками для сумніву щодо чесності адміністрації можуть бути зміни в керівництві, зміна консультантів, адвокатів, зміна банку, часті зміни постачальників, клієнтів. Причини кожного такого явища мають розглядатися аудитором.

Ділові зв’язки підприємства можуть збільшувати ризик аудиту. Так якщо основними контрагентами виступають пов’язані з ним підприємства, то аудитор може припустити наявність систематичних помилок у відображенні операцій між цими підприємствами. Ризик аудитора збільшується і в тому випадку коли підприємство веде суттєві бартерні операції, які можуть мати незрозумілий характер і важко підлягають перевірці.

Останнім часом набули поширення толлінгові операції, які створюють певні проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку. На підприємстві практично неможливо відрізнити, відокремити при зберіганні свою сировину від толлінгової та готову продукцію, яка належить підприємству, від тієї, що йому не належить. Як наслідок, запаси в балансі відображаються помилково.

Організаційна та управлінська структура підприємства здатна породжувати значні ризики аудиту, впливаючи на якість звітності.

Нечіткість організаційної структури, відсутність належного розподілу обов’язків і домінуючий вплив однієї особи на процес прийняття рішень свідчать про слабкий внутрішній контроль, а отже збільшують ймовірність наявності у звітності як випадкових так і навмисних помилок.

3. Практичне завдання

Умова: за допомогою яких методичних прийомів можна оцінити наведену ситуацію, які джерела аудиторських доказів при цьому повинен використати аудитор:

На виготовлення ковбасної продукції витрачається сировини менше ніж передбачено нормами.

Розв’язок:

При перевірці витрачання сировини на виготовлення ковбасної продукції аудитору необхідно з’ясувати:

— Як обліковувалися надходження і витрачання запасів в коморах, на складах та інших об'єктах;

— Чи не було фактів не оприбуткування (повного або часткового) запасів, що надійшли;

— Чи не списувалися на витрати запаси понад встановлених норм і без достатніх підстав;

— Чи відповідало фактичне витрачання запасів, документальним даним;

— Чи не приховувались недостачі запасів різними необґрунтованими бухгалтерськими проводками.

Для з’ясування наведених питань важливе значення має детальний аналіз первинних документів з обліку руху запасів за місцями зберігання. Порівнянням первинних документів із записами в картках складського обліку необхідно перевірити чи відповідають записи про кількість і найменування запасів, що надійшли і відпущені, даним, що містяться в документах. При цьому можуть бути виявленні факти не оприбуткування або необґрунтованого списання запасів на витрати.

У деяких випадках за даними бухгалтерського обліку не проводиться списання запасів. Тому перевіряючи факти списання аудитор повинен знати чи використовуються зазначені запаси в технологічному процесі та якими є норми їх витрачання на виготовлення одиниці продукції.

У разі встановлення фактів списання запасів в обсягах не передбачених технологічним процесом, аудитор повинен перерахувати собівартість на суму незаконно списаних запасів та поставити питання про відшкодування їх вартості.

Правильність встановлення ліміту з відпуску конкретних видів запасів здійснюється виходячи із обсягу випуску продукції норм витрачання матеріалів на одиницю виробів або робіт і залишку матеріалів на початок запланованого періоду. Коригування лімітів в поточному періоді дозволяється у випадках уточнення кількості матеріалів, що знаходяться в незавершеному виробництві, а також при заміні одних запасів іншими і зміни виробничої програми.

Під час проведення перевірки слід звернути увагу на те, чи здійснюється зміна ліміту тими ж особами, яким надано право їх затвердження, а також чи не допускається зміна лімітів по окремих видах запасів на поточний період часу, оскільки такими змінами, як правило намагаються приховати перевитрачання запасів.

Дотримання ліміту на відпуск запасів зі складу у виробництво перевіряється на підставі лімітно-забірних карток. При цьому доцільно застосувати зустрічну перевірку для порівняння записів у документах на витрачання, що зберігаються у різних місцях (на складі, в бухгалтерії, в цехах та ін.). Зустрічаються випадки, коли навмисно завищуються ліміти відпуску запасів з метою подальшого їх розкрадання або виробництва неврахованої продукції.

Список використаної літератури

аудиторський спиртовий україна палата

1. Беренда Н.І. курс лекцій «Аудит» НУХТ 2009 р. ст. 43.

2. Закон України «Про аудиторську діяльність».

3. Міжнародні стандарти аудиту (МСА), а особливо Міжнародний стандарт аудиту 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів».

4. Чернелевський Л. М., Беренда Н.І. навчальний посібник «Аудит теорія і практика» К-2008 «Хай Тек Прес» ст. 5

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой