Організація безготівкових розрахунків

Курсова робота з дисципліни «Фінансовий облік»

Організація безготівкових розрахунків

РЕФЕРАТ безготівковий розрахунок облік Обсяг роботи сторінок, таблиць, джерел, додатки.

Курсова робота складається зі вступу, 4 питань, практичної частини, висновку, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, основні завдання, об'єкти дослідження.

У першому питанні «Поняття безготівкових розрахунків» розглянуто організацію безготівкових розрахунків, основні види банківських рахунків, порядок відкриття рахунків.

В другому питанні «Документування безготівкових розрахунків» описано порядок документального оформлення господарських операцій, пов’язаних з безготівковими розрахунками на підприємстві.

В третьому питанні «Облік безготівкових розрахунків» наведено характеристику рахунку 31 «Рахунки в банках», розглянуто загальний порядок обліку коштів на поточному рахунку в банку.

В четвертому питанні «Автоматизація обліку безготівкових розрахунків» розглянуто автоматизовані системи обробки економічної інформації та порядок ведення обліку безготівкових розрахунків на підприємстві засобами програмного забезпечення.

У висновку в результаті дослідження сформульовані напрямки удосконалення обліку безготівкових розрахунків.

ВСТУП У ринкових умовах особливої актуальності набувають питання чіткої організації грошових розрахунків, оскільки грошова стадія кругообігу капіталу грає величезну роль в діяльності економічних суб'єктів. Якісні зміни в організаційних формах проведення грошових розрахунків сталися у наслідок зростання економічною активності всіх суб'єктів ринку, розширення числа і об'ємів операції. З’явилася величезна кількість нових комерційних структур, що позначило документообігу, пов’язаного з обслуговуванням платіжної системи в цілому. Перебудова платіжної системи жадала зміни принципів організаційних безготівкових розрахунків, використання нових форм і способів здійснення платежів. Будь-яке підприємство щодня здійснює величезну кількість операцій зі своїми контрагентами, бюджетом, працівниками, власниками. Безумовно, домінуючу роль в розрахункових операціях складають розрахунки: за придбаних за придбаною сировину і матеріали і за продану продукцію. У першому випадку на підприємстві має місце відтік грошових коштів вдругому — їх приток. Залежно від форми розрахунків між підприємством і його контрагентами потоки матеріальних ресурсів і відповідні ним потоки грошових коштів найчастіше не зберігаються в часі. В даний час здійснення розрахунків готівковими грошовими коштами обмежене. Цивільний кодекс встановлює, що вибір готівковою або безготівкової форми розрахунків безпосередньо пов’язаний з характером вироблюваної операції, а також з правовим статусом учасників. Розрахунки юридичних осіб, а також розрахунки за участю громадян, пов’язаних із здійсненням останніми підприємницькими діяльностями, за загальним правилом, здійснюються в безготівковому порядку. Мета курсової роботи представити і освітити питання використання безготівкових розрахунків в сучасних економічних умовах з точки зору бухгалтерського обліку.

1. ПОНЯТТЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.1 Організація безготівкових розрахунків Безготівкові розрахунки — це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного і нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, а до нетоварних — розрахунки з бюджетом по платежах і податках, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і більш ефективне використання, оптимізує і прискорює грошовий обіг держави.

Учасники безготівкових розрахунків — банки та їх філії (далі - банки), підприємства, фізичні особи, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов’язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми обороту в іншу. Наприклад, виручка підприємств надходить до каси цих підприємств і потім здається в установу банку для зарахування на поточний чи інший рахунки. З поточного чи інших рахунків в банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами і надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

В організації грошового обороту і розрахунків важливу функцію виконує бухгалтерський апарат, покликаний своєчасно і правильно відображати їх в обліку та контролювати. Правильно організований бухгалтерський облік сприяє покращанню використання грошових ресурсів, оптимізації кредитування, удосконаленню розрахунків з покупцями, замовниками та іншими дебіторами. Виходячи з цього, основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

— правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;

— своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;

— забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

— контроль за витрачанням грошових коштів;

— своєчасне і точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості, періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів та дебіторської заборгованості.

1.2 Основні види та порядок відкриття рахунків Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України та іншими актами чинного законодавства рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

При здійсненні безготівкових розрахунків, розрізняють наступні їх види:

1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень;

2. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень;

3. Договірне списання;

4. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків;

5. Розрахунки за акредитивами;

6. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості;

7. Розрахунки векселями.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, лише на підставі заяви на акредитив, заяви на перерахування коштів тощо.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виділяються у процесі приватизації.

Документи на відкриття, переоформлення зазначених банківських рахунків, а також у разі зміни осіб, які мають право першого і другого підписів, подають у банк особисто керівник чи головний бухгалтер.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Порядок проведення операцій на рахунках у національній та іноземній валюті регулюється чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України. Операції здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.

Кожне підприємство-резидент мають право відкривати не більше двох поточних рахунків у національній валюті та двох поточних рахунків в іноземній валюті.

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати лише один поточний рахунок у національній валюті своєму представництву на території України за наявності ліцензії Національного банку України.

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати не більше двох поточних рахунків в іноземній валюті своєму представництву на території України.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків, установа банку зобов’язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття). Форма і зміст повідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків установлюється центральним податковим органом України.

Примірник цього повідомлення, що надійшов до установи банку, з відміткою податкового органу про взяття рахунку на облік залишаються у справі про відкриття рахунків.

Крім цього, про відкриття (закриття) чи зміну номера рахунку надсилається повідомлення також до Національного банку України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, яка виконує обов’язки головного бухгалтера, то заява підписується лише керівником;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом.

Установа банку, в якій відкриваються поточні рахунки, ставить відмітку про відкриття такого рахунка на тому примірнику статуту (положення), на якому стоїть оригінал відмітки про взяття підприємства на облік в податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприємству;

е) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Картка із зразками підписів та відбитком печатки.

Картку із зразками підписів та відбитком печатки подають усі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, яким відкриваються рахунки в установах банків. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів.

Право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником.

Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а в разі відсутності такої посади — особі, що користується правами головного бухгалтера, або службовій особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, та уповноваженим ними особам.

Якщо посада головного бухгалтера не передбачена, або у разі, коли ця посада тимчасово не заміщена, то старші бухгалтери користуються правами головних бухгалтерів, а якщо замість посади головного бухгалтера передбачена посада з іншим найменуванням (начальник фінансового відділу, фінансово-бухгалтерського управління та ін.), то власник рахунка робить про це відмітку в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Особи, які мають право першого та другого підпису, вказуються в картці із зразками підписів і відбитком печатки при її складанні. Зразок підпису керівника включається в картку обов’язково.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису.

Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.

Картка із зразками підписів та відбитком печатки має бути засвідчена підписом керівника чи заступника керівника вищестоящого органу та печаткою вищестоящого органу або нотаріальною конторою.

У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів на всіх осіб, які мають право першого та другого підпису.

2. ДОКУМЕНТУВАННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни — клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Код банку — реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні.

Дата валютування — зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка — це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.

Виписка банку — документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов’язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

— виписка нумерується;

— перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;

— перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;

— проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) — по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом — надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп «Погашено» .

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувавь платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об’ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об’явою на внесок готівкою.

Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоді оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньоїдоручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплати, і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення. Характеристику первинних документів з обліку безготівкових розрахунків наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Первинний облік

3. ОБЛІК БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

3.1 Характеристика рахунку з обліку безготівкових розрахунків Рахунок № 31 «Рахунки в банках» призначено для обліку наявності та руху грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій. Він має має такі субрахунки:

№ 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

№ 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

№ 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

№ 314 «Інші рахунки в банку».

На дебеті рахунка № 31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, на кредиті - їх використання.

Субрахунки № 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», № 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

Операції за рахунком № 31 «Рахунки в банках» відображають на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку № 31 «Рахунки в банку», то вони відображаються відповідно по дебету або кредиту рахунка № 31 в кореспонденції з рахунком № 374 «Розрахунки за претензіями». Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх иправлення. Помилки, допущені в операціях рахунка № 31 «Рахунки в банках», необхідно своєчасно виявляти і слідкувати за їх обов’язковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою списані нв збитки підприємства. На рахунку № 31 «Рахунки в банках» залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком № 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік на рахунку № 31 «Рахунки в банках» здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку.

Виписки банку. Основою для запису операцій на рахунку № 31 «Рахунки в банках» є виписки з цього рахунка. Періодично (здебільшого кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов’язково подається на 1-ше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюються, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у реєстрах (журналу-ордера № 2 і допоміжної відомості № 2) операцій на рахунку № 31 «Рахунки в банках». Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок № 31 «Рахунки в банках» підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємств є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті - зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка.

Сальдо на рахунку № 31 «Рахунки в банках» завжди має бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.

Виписка банку змінює регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому обов’язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Найбільша сума надходження — це виручка від реалізації продукції, інших активів і т.д. Кошти надходять також із каси підприємства — депонентські суми, виручка від реалізації. Оплата з рахунків № 31 «Рахунки в банках» теж має великий діапазон. Характеристику рахунку 31 «Рахунки в банках» наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика рахунку 31 «Рахунки в банках»

3.2 Кореспонденція рахунків з обліку безготівкових розрахунків Типові проводки з обліку безготівкових розрахунків показані в таблиці 3.

Таблиця 3. Типові проводки по рахунку 31 «Рахунки в банку»

4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У типовій конфігурації «Бухгалтерський облік для України» для автоматизації руху грошових коштів на банківських рахунках використовується «Банківська виписка». Крім цього, у програмі є документи друкованих форм, що представляють у банк, установленого платіжного доручення, платіжна вимога, платіжна заява на акредитив й інкасове доручення.

Основним документом, що регламентує порядок проведення безготівкових розрахунків, є Інструкція про безготівкові розрахунки в Українській валюті.

Платіжне доручення. Документ «Платіжне доручення», як і всі документи групи не може бути початком ланцюжка взаєморозрахунків. Але механізм уведення у цьому документі передбачений. Його можна ввести на підставі документів «Прибуткова накладна», «Рахунок вхідний» сторонніх організацій, а також іншого документа «Платіжне доручення». Сам документ може служити підставою для уведення іншого платежу.

Нове платіжне доручення можна ввести шляхом додавання рядок «Банк» або командою Документи > Банк > Платіжне доручення-кнопка для його створення й на панелі «Документи».

Документ із групи «Банк», призначений для формування проводок по рахунках бухгалтерського й податкового обліку. Як і прибутковий касовий ордер, «Банківська виписка» здатна визначити й зареєструвати валові доходи /витрати, але перша подія, податкові зобов’язання й податковий кредит по ПДВ. Але, як і всі грошові документи, виписка не може виступати в ролі замовлення (початку ланцюжка взаєморозрахунків).

Новий документ можна ввести командою «Документи > банківська виписка» або шляхом додавання рядка в журнал «Банк». Документ допускає уведення на підставі іншої банківської виписки.

У шапці екранної форми документа «Платіжне доручення» (мал. 1) є всього одне поле яке заповнюють вручну: «Розрахунковий рахунок». Поле «Бухгалтерський рахунок заповнюється автоматично, по реквізитах довідника «Рахунку нашої фірми».

Склад і призначення табличної частини.

Поле «14» заповнюється автоматично при уведенні в таблицю нового рядка.

У поле «+/-» указують характер операції: прихід грошей на рахунок («+») або витрата (кредит, «-»). Відзначимо, що в «паперовій» виписці надходження грошей на рахунок клієнта показують по кредиту, витрата — по дебету банківського рахунку, тобто виписка складається «з погляду банку».

Поле «№ ПП» призначено для уведення номера платіжного доручення, заповнювати його необов’язково.

У колонку «Рахунок» указують номер бухгалтерського рахунку, кореспондуючого із субрахунком 311 (312).

Поле «Вид ПДВ» служить для вибору режиму обкладання ПДВ.

Поле «Вид приходу/витрати грошей» застосовується СПД на єдиному податку. Це поле заповнюють вибором з перерахувань «Види приходу грошей» й «Види витрати грошей». СПД на звичайній системі оподатковування можуть цей реквізит не заповнювати.

Поля «Субконто» й «Замовлення» у загальному випадку заповнюються аналітичними ознаками рахунку, зазначеного в поле «Рахунок». Якщо рядок реєструє розрахунки з контрагентом, у цих полях буде зазначені контрагент і замовлення. При реєстрації переказу грошей з одного банківського рахунку на іншій у поле «Субконто» буде зазначений рахунок (елемент довідника «Наші грошові рахунки»), а поле «Замовлення» залишиться незаповненим, і т.д.

Поле «Сума+» служить для уведення суми із ПДВ, величина цього податку відображається в поле «ПДВ». Однак перед заповненням цих полів загальна сума по рядку виписки вводиться в поле «Сума платежу». Це поле що при реєстрації руху коштів між «звичайним» і спеціальним рахунками підприємства будуть заповнюватися поля «Сума платежу» й «ПДВ», а поле «Сума+» залишиться незаповненим.

У поле «Д/Р» указують, чи ставиться платіж до валових доходів, витратам або не враховується в їхньому складі. Якщо це поле встановити в складаючись «+» (тобто доход) або «-» (витрата), потрібно заповнити наступне поле «Субконто Д/Р» вибором з довідника «Валові доходи/витрати». Суму валових доходів/витрат програма розрахує самостійно.

Поле «Обяз. зачисл. ПДВ» також призначено для обліку цього податку на спеціальному рахунку. У цьому полі потрібно було вказувати субрахунок бухгалтерського рахунку 319 «Очікувані платежі по спец. рахунку ПДВ».

Якщо поле «Указ. отгр.?» (т. е. «Указати відвантаження») установити в значення «Так», стануть доступними поля «Сума отгр.» й «ПДВ отгр.» для ручного коректування суми першої події. За замовчуванням поле встановлюється в значення «Ні», і банківська виписка розраховує суму першої події автоматично.

Поле «Операційна курсова різниця» дозволяє віднести курсову різницю до операційної або неопераційної.

У поле «Зміст» переноситься текст «Призначення платежу» із платіжних доручень й інших банківських документів.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА Акціонерне товариство «Заря» займається виготовленням корпусних меблів.

Таблиця 4 Залишки по рахункам на 01 грудня звітного року

Таблиця 5. Журнал реєстрації господарських операцій за грудень місяць звітного року

Продовження таблиці 5

Таблиця 6. Оборотна відомість по синтетичним рахункам

Таблиця 7

Баланс на 31 грудня 2010 р.

Таблиця 8. Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку

Звіт про фінансові результати за грудень 2010 р.

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

ВИСНОВКИ Під організацією бухгалтерського обліку слід розуміти цілеспрямовану діяльність керівників підприємства по створенню та постійному впорядкуванню і вдосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення внутрішніх та зовнішніх по відношенню до підприємства користувачів необхідною інформацією.

Розповсюдження інформаційних технологій у 90-х роках призвело до суттєвих змін в організації виробництва, праці та управління. З одного боку, високотехнологічне середовище руйнує сталі ієрархічні структури в економіці та управлінні, створюючи на їх місцях більш гнучкі та пристосовані до нестабільного середовища, а з іншого — використання інформаційних систем в управлінні різними соціальними та виробничими механізмами призводить до інтеграції способів ведення фінансів, діловодства, управління, обліку.

З впровадженням комп’ютерної техніки бухгалтерський облік змінюється. Застосування комп’ютерів впливає на зміст праці облікового персоналу: зменшується кількість механічних операцій з обробки документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітів. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію та удосконалення обліку.

Форма обліку, реалізована на базі сучасної комп’ютерної техніки та засобів комунікації (комп'ютерно-комунікаційна форма обліку), знаходить своє конкретне втілення в програмах для комп’ютеризації облікових робіт, оскільки порядок введення, спосіб і послідовність обробки даних, формування зведених облікових алгоритмів.

При придбанні програмного забезпечення для бухгалтерії потрібно проводити всебічну оцінку доступних на ринку програмних продуктів. Наведений перелік вимог до програмного забезпечення, а також його класифікація дозволяють об'єктивно порівнювати функціональні можливості бухгалтерських програм.

При без комп’ютерних способах обробки облікової інформації найбільш доцільна побудова бухгалтерії за принципом централізації. При організації бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації основна тенденція полягає в накопиченні та централізованій обробці облікових даних і децентралізованому введенні первинної інформації та використанні підсумкових облікових показників.

При побудові структури бухгалтерії одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв’язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією аційних зв’язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами дорожнього підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп’ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролюю.

Проблема оперативного зведення облікових даних ефективно вирішується при застосуванні комп’ютерних форм обліку. Але для підприємств, які мають в своєму складі географічно відокремлені підрозділи, для об'єднання облікової інформації можна використовувати мережу Internet, зокрема електронну пошту, інтегровану до Internet-у чи відокремлену в самостійну службу.

Перспективним напрямком у створенні комп’ютерних систем бухгалтерського обліку є використання мережевих комп’ютерних систем. Побудова комп’ютерного робочого місця бухгалтерів на базі мережевих комп’ютерів замість персональних дозволить підприємству заощадити значні кошти на обладнанні кожного робочого місця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.99 № 996 — XIV.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.05.97 р. № 283/97 — ВР із змінами та доповненнями.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 — ВР із змінами та доповненнями.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560 — XII.

Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95 — ВР.

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400/97 — ВР із змінами і доповненнями.

Закон України «Про лізинг» від 16.12.97 р. № 748/97 — ВР.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01. № 2374 — III.

Закон України «Про податок з фізичних осіб» від 22.05.03.№ 889-ІУ із змінами і доповненнями, внесеними ЗУ від 01.07.04.№ 1958;ІУ.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ 24.05.95 р. № 88.

Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджене постановою МКУ 26.04.96 № 473.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків і інших статей балансу, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 за № 69.

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» затверджено постановою Правління НБУ від 29.03.01. № 135.

Порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 № 116.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій та інструкція про його застосування, затверджений наказом МФУ від 30.11.99 № 291.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом МФУ від 29. 11.1999 р. № 291.

За редакцією Бутинця Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник 5-те видання доповнене і перероблене — Житомир ПП «Рута», 2003 -726 с.

Бутинець Ф.Ф., Малюга Н. М. Бухгалтерський облік 2-е видання. — Житомир ПП «Рута», 2008 -477с.

Бутинець Ф.Ф., Чижевські Л.В., Герасимчук Н. В. Бухгалтерський управлінський облік. Курс лекцій. — Житомир ПП «Рута», 2008 — 445 с.

Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник. Дніпропетровськ ТОВ «Баланс-клуб», 2007 — 786 с.

Горицька Н. Г. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз — практичний посібник. К.: Редакція газети «Бухгалтерія. Податки. Бізнес», 2009 -287 с.

Грабова Н.М., Домбровський В. М. Бухгалтерський облік у виробничих і торгівельних підприємствах". Під редакцією Н. В. Кужуменко. К.: «А.С.К.» 2000 — 623 с.

Грабова Н.М., Домбровський Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. З видання доповнене. К.: «А.С.К», 2007 — 416 с.

Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів. К.: «А.С.К» 2007 — 847 с.

Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник, — Тернопіль: Карт-Бланж, 2004, 608 с.

Сопко В. В. Бухгалтерський облік — навчальний посібник. З видання перероблене і доповнене. К.: КНЕУ — 2006 -578 с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. К.: «А.С.К.», 2007 — 645 с.

Під редакцією Хом’яка Р.П. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Навчальний посібник, практичні матеріали. Львів «Інтелект-Захід», 2009 — 442 с.

Чебанова Н.В., Василенко Ю. А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004 — 672 с.