Організація вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП "Радівське" с. Радівка Калинівського району

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

1.1 Закономірності росту органів і тканин у різні вікові періоди тварин і використання їх при вирощуванні ремонтного молодняку

1.2 Фізіологічні особливості відтворювальної здатності телиць

1.3 Інтенсивне вирощування ремонтних телиць і підготовка нетелей до отелу

1.4 Організація технологічного процесу вирощування телиць у різних господарствах

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

2.2 Методика досліджень

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ В УМОВАХ ПП «РАДІВСЬКЕ» с. РАДІВКА КАЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Характеристика стада великої рогатої худоби

3. 2 Технологія вирощування ремонтних телиць в господарстві

3.3 Аналіз показників росту ремонтних телиць

3.4 Механізація основних виробничих процесів

3.5 Первинна обробка молока в господарстві

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

Тема дипломної роботи: Організація вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району.

Напрям підготовки 6. 90 102; ВНАУ, 2013.

Метою дипломної роботи було проведення оцінки організації вирощування ремонтного молодняку в ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району.

Об'єктом дослідження було стадо корів і молодняку великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи. Предмет дослідження — технологічні періоди вирощування ремонтних телиць, продуктивність дійних корів, схема випоювання телят, раціони на зимовий і літній періоди.

При написані дипломної роботи використовувались документи зоотехнічного обліку, звіт про стан тваринництва за 3 останні роки, основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства за 3 останні роки.

Предметом дослідження є складові організації вирощування ремонтного молодняку в умовах молочної ферми.

Середньорічне поголів'я великої рогатої худоби 1246 голови, із них 400 корів дійного стада. Надій молока на 1 корову в 2012 році становив 6670 кг. Вміст жиру в молоці складає 3,71%. Валове виробництво молока 26 677 ц молока.

За результатами економічних показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,09 ц корм од., собівартість 1 ц молока — 237,2 грн.

ВСТУП

Скотарство -- одна з найважливіших галузей тваринництва. Воно поширене на всій території України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь -- у Карпатах, лісостепу і на Поліссі, найменше -- у степу. Скотарство дає найбільший обсяг тваринницької продукції -- молока і м’яса.

Загалом в Україні переважає скотарство молочно-м'ясного напряму. Останнім часом створюється тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Організація і техніка вирощування ремонтних телиць і нетелей повинні базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю. Одночасно з цим раціональна система вирощування ремонтних телиць і нетелей повинна бути економічно ефективною і забезпечувати високу продуктивність праці, як в умовах фермерських господарств, так і виробництва на великих фермах і промислових комплексах.

Наукою і практикою доведено, що головними умовами раціонального вирощування молочної худоби є нормальний розвиток організму в ембріональний і постембріональний період вирощуванні ремонтного молодняка в умовах оптимального рівня і типу годування і належного змісту і відходу.

Основне завдання при вирощуванні молодняка великої рогатої худоби молочних порід — отримання добре розвинених корів, що володіють міцною конституцією і здатних тривалий час давати високі удої. При правильному вирощуванні телят, телиць і нетелей із зростанням живої маси дорослих тварин за рахунок підвищення повноцінності годування збільшується і молочна продуктивність. Одним з головних чинників успішного рішення цієї великої задачі є нормоване годування сільськогосподарських тварин на всіх етапах їх зростання, розвитку і господарського використання. Відсутність або недотримання норм годівлі дорослої худоби призводить до зниження кількості і якості продукції, при вирощуванні молодняку до неправильного розвитку і формуванню як окремих статей, так і всього організму, що негативно позначається в майбутньому на їх продуктивності.

Технологія виробництва ремонтного молодняку включає в себе сукупність виробничих процесів і операцій, спрямованих на економічно обґрунтоване, доцільне з точки зору ринкових тенденцій виробництво цінних у племінному відношенні тварин, які в подальшому спрямовуються на ремонт стада.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

1.1 Закономірності росту органів і тканин у різні вікові періоди тварин і використання їх при вирощуванні ремонтного молодняку

Спрямоване вирощування молодняку — це комплекс зоотехнічних засобів застосовуючи, які можна свідомо керувати індивідуальним розвитком сільськогосподарських тварин і формувати їх з необхідними задатками продуктивних якостей.

В цілому ж вирощування ремонтного молодняку повинно бути цілеспрямованим та економічним, ураховувати біологічні особливості його росту й розвитку, формування міцної конституції, відповідного екстер'єру та інтер'єру, добрий розвиток органів травлення, відтворної функції і багаторічне використання тварини. Кожне нове покоління корів повинно бути продуктивнішим і стійкішим проти захворювань, відповідати вимогам сучасної технології.

Телята народжуються з добре розвиненим сичугом, проте зі слабо розвиненими передшлунками. У перший місяць життя їжа в передшлунки не надходить. Тільки при неправильному випоюванні, коли теля п'є великими порціями, молоко може потрапляти в рубець, де воно піддається гниттю, що є частою причиною захворювань [10].

Через годину — півтори після народження його напувають молозивом, якого у першу годівлю здоровим телятам випоюють до 1,5−2,0, слабким — 0,75−1,0 кг. Зразу випоювати багато молозива не рекомендується, тому що це може спровокувати розлад травлення. У перші 5 діб їх треба напувати молозивом 4 рази на добу після кожного доїння корови. У наступні дні годують 3, потім 2 рази на добу і добову норму доводять до 1/5−1/6 від живої маси теляти при народженні. Температура молозива й молока 35−37 °С. Телята, які народжуються у зимово-весняний період, часто страждають гіповітамінозною диспепсією і багато з них гине у перші дні життя. Для профілактики цього захворювання насамперед забезпечують потребу тільних сухостійних корів у каротині.

Молозивний період триває до 4−5 денного віку теляти. Як правило, телята народжуються стерильними. Плацента непроникна для материнських антитіл, а власна імунна система теляти ще не діє. Тому новонароджене теля беззахисне щодо впливу різних збудників хвороб. Молозиво багате білками (альбумінами та глобулінами), які запобігають хворобам теляти і в тонкому відділі кишечнику проникають через його стінки у нерозщепленому вигляді. Явище піноцитозу (транспортування нерозщеплених білків) у телят триває протягом 24-х годин після народження. Здатність усмоктувати антитіла максимальна при народженні, а далі поступово зникає. Через 20 годин після народження цей показник становить лише 12%, а через 36 годин здатність антитіл проникати через стінки кишечнику зникає зовсім [22].

Починаючи з 4−7-денного і до 3-тижневого віку телятам слід давати кип’ячену охолоджену до 15−20°С воду. Це доцільно робити за 1 годину до або після випоювання молоком.

Після молозивний період закінчується і настає молочний, який триває до 3-місячного віку теляти. Після молозива теляті згодовують материнське молоко тричі на день за визначеною схемою. Якщо корова здорова, то материнське молоко випоюють теляті 1−2 тижні, а потім для цього використовують збірне молоко [20].

Для згодовування молозива і молока застосовують такі способи: підсисний -- теля утримується разом із коровою, одержує і молозиво, і молоко безпосередньо із вим’я; сосковий -- використовують соскову напувалку, яка має алюмінієву банку місткістю 2,5 л, резинову соску з каліброваним отвором і металевим гніздом з кронштейном; напування з відра — молозиво і молоко згодовують із відра продезінфікованого, але це не зовсім гігієнічно [9].

Кількість згодованого незбираного молока залежить від призначення тварин, але його слід давати не менше 250 кг. Заміну незбираного молока відвійками починають поступово, з третьої декади життя теляти. Вже з місячного віку телиць починають привчати до поїдання рослинних і насамперед сіна та соковитих кормів.

Найчастіше молочний період при вирощуванні телиць триває до 6-місячного віку. Тварин слід забезпечити повноцінною годівлею. Для цього розроблено багато схем, які передбачають живу масу телиць згідно зі стандартом відповідної породи [8].

У молочний період телята здатні проявляти високі прирости живої маси і ефективно використовувати корми, що зумовлено специфікою приросту і використанням кормів у ранньому віці. До 4-х місяців життя основою живлення телят є молочні корми. Доки не функціонує рубець і синтез білка у передшлунках відсутній або до 2−3-місячного віку недостатній, телята мають одержувати корми з високою біологічною повноцінністю протеїнів. У цей період практично неможливо досягти задовільних результатів приросту живої маси без молочних кормів. Слід відмітити, що використання протеїну на синтез білка тіла у перший місяць життя телят, включаючи молозивний період, досить високе і становить 73−85%. У 2−2,5-місячному віці цей процес знижується до 39−48%, а старше 5 місяців — до 22% [21].

З віком у телят змінюється і хімічний склад тіла. Якщо при народженні вміст води в їх організмі складає 74%, а жиру 3,5% від маси тіла, то у 6 міс. вміст води зменшується до 64%, а жиру зростає до 10,5% і більше. Це зумовлює збільшення енерговитрат на приріст живої маси і, як наслідок, витрати корму. До 3 міс. на 1 кг приросту витрати кормів становлять 3,6−4,0 к. од., а у віці 4−6 міс. збільшуються до 5,1−5,3 к. од. З віком у телят потреба в енергії корму на приріст маси тіла зростає.

У раціонах телят молочного періоду необхідно контролювати вміст протеїну, вуглеводів і жиру. У перший місяць життя норма перетравного протеїну з розрахунку на 1 к. од. становить 100 г, на 2 — 3-й — 130−120 г, на 4−6-й — 115−105 г і старше 6 міс. — 100−90 г, сирого протеїну — відповідно 115, 150, 140 і 150 г [7]. До 4-місячного віку в раціонах телят слід контролювати кількість лізину та метіоніну з циститом, вміст яких треба доводити відповідно до 6−8 і 2−4% від сирого протешу в раціоні.

Із 2-місячного до 3-місячного віку вміст клітковини у сухій речовині раціону знаходиться у межах 6−12%, а з 4 до 6 міс. її кількість збільшується до 16−18%. Концентрація цукру у сухій речовині раціону у перші 2−3 місяці після народження становить 15−16,5%, потреба задовольняється за рахунок молока, а наступний період зменшується до 8--9,5%. Оптимальним цукро-протеїновим відношенням вважається 0,8−1:1 [16].

За перші 6 міс. життя телятам необхідно згодовувати до 30 кг жиру. в тому числі від 8 до 18 кг молочного. У перший місяць вирощування оптимальний вміст жиру у сухій речовині раціону становить 24%, у другий — 14, третій — 9, четвертий і п’ятий — 6−7 і в шостий — 5,4%. Надалі його вміст зменшується до рівня дорослих тварин — 3−1% [17].

Під час вирощування молодняк повинен бути забезпечений достатньою кількістю мінеральних речовин. Нестача їх у раціоні викликає порушення (затримку) росту і розвитку, обміну речовин, втрату апетиту та його спотворення.

Мінеральні речовини молока засвоюються організмом телятами не повністю (86−97%). При згодовуванні концкормів засвоєння кальцію із них у 2-місячних телят знижується до 30%. Кальцій і фосфор раціону 6-місячні телята засвоюють на 40−50%

Мікроелементи відіграють важливу роль в обміні речовин і їх дефіцит негативно впливає на обмін речовин і використання поживних речовин корму. Потреба молодняку в мікроелементах на 1 кг сухої речовини корму становить, мг: заліза — 50−80, міді - 5−10, цинку — 30−60, марганцю — 30−60, кобальту — 0,4−0,7 і йоду — 0,2−0,6 [18].

У деяких господарствах телят вирощують на підсосі, використовуючи корів-годувальниць. У літній період телят випасають поблизу ферми і підпускають до корів-годувальниць. Після відлучення від корів протягом 7−10 діб їм згодовують незбиране молоко: перші 2 — 3 доби по 3 — 4 кг, а потім норму знижують і замінюють його на знежирене. В період підсисного утриманні телят привчають до поїдання рослинних кормів.

У після молочний період телиць можна вирощувати на раціонах, що складаються тільки з рослинних кормів. За структурою вони повинні поступово наближатися до раціонів дорослої худоби, але мати необхідну кількість енергії, перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Середня добова норма сухої речовини 2,5−3,0 кг на 100 кг живої маси забезпечує вирощування молодняка з добре розвиненим шлунково-кишковим трактом, що дає можливість у майбутньому корові споживати у великій кількості об'ємисті корми. У стійловий період до раціону телиць вводять (з розрахунку на 100 кг живої маси): силосу -- 5−6, сінажу -- 3−4, сіна -- 1,5−2,5 кг на добу. Сіно можна замінити (до 30%) доброякісною соломою ярих культур. Концентрати дають у такій кількості, щоб не викликати ожиріння.

В умовах зимової годівлі раціони молодняка контролюють за вмістом у них мінеральних речовин і вітамінів. Телицям у 7−12-місячному віці на 100 кг живої маси необхідно 20−17 г кальцію і 9−12 г фосфору, а на другому році життя -- відповідно 13−16 г кальцію і 8−9 г фосфору [25].

При годівлі телиць силосом є деякий дефіцит фосфору в раціоні, тому згодовують до 40 г кісткового борошна або мінеральних фосфорних добавок на добу в розрахунку на одну голову.

Важливим при вирощуванні телиць є перехід від кормів стійлового періоду до пасовищного. Різкі переходи від зимової годівлі до літньої і навпаки викликають порушення травлення у тварин і супроводжуються зниженням продуктивності [15].

Улітку можна згодовувати трав’яні корми на вигульних майданах або на пасовищах. Годівля молодняка травою на корені має багато переваг порівняно з поїданням трави з годівниць. Під впливом постійного руху, сонячного світла і чистого повітря посилюється робота всіх тканин, органів і молодняк росте міцним та сильним .З 5-місячного віку молодняк можна випасати. Активний моціон підвищує апетит тварин, позитивно впливає на формування молочної продуктивності. Випасають телиць 4−5год, а потім ще підгодовують скошеною травою із годівниць в таборах [24].

1.2 Фізіологічні особливості відтворювальної здатності телиць

Велике значення для функції відтворення мають умови годівлі й утримання корів і нетелей у другій половині тільності, від яких залежить не тільки благополучність отелення, а й виживаність приплоду, тривалість сервіс-періоду і наступне запліднення [1]. При формуванні типу телиць велике значення має не тільки загальна кількість енергії, використаної при вирощуванні, а й рівень годівлі в окремі періоди розвитку.

На розвиток і будову тіла худоби, її відтворну здатність впливає тип годівлі. Міцний, щільний тип конституції найчастіше зустрічається у первісток, яких вирощували на сінних, сінажних та концентратних раціонах. Нещільний тип притаманний тваринам, яким згодовували соковиті корми, ніжний -- велику кількість сіна. Крім того, доведено, що у корів, які вирощені на об'ємистих раціонах, вища запліднювальна здатність при першому осіменінні порівняно з коровами, що вирощені на концентратних раціонах [2].

У перспективі в молочному скотарстві України телиць вже осіменяють в 14−15-місячному віці, і це реальність. Проте переходити на таку систему відтворення і ремонту стада необхідно лише на базі корінного поліпшення умов вирощування ремонтного молодняку. Ремонтні телиці в такому віці повинні мати відповідні лінійні розміри та живу масу, що становить не менше 70--75% маси повновікових корів даної породи.

Неплідність великої рогатої худоби, в більшості випадків, є результатом однієї або поєднання кількох причин. До цього часу уявлення щодо впливу умов годівлі на плодючість корів базуються головним чином на припущеннях або експериментальних дослідженнях, проведених у лабораторіях. Це пояснюється тим, що поряд з таким важливим фактором, як годівля, на відтворну здатність корів впливають багато інших. У зв’язку з цим доцільно говорити про вплив неповноцінної годівлі, як посилюючого фактора зниження плодючості [14].

Особливо згубною, для відтворення є нестача в організмі сухостійних корів каротину і жиророзчинних вітамінів. Це призводить до значних порушень відтворної здатності, і, як наслідок -- до великих економічних збитків.

Серйозні порушення відтворної здатності корів і телиць виникають при нестачі марганцю -- слабо проявляється статева охота, знижується заплідненість, збільшується кількість абортів. Дефіцит йоду викликає затримку статевої зрілості, кобальту -- аборти і неплідність. Проте доведено також і негативний вплив на організм тварин надмірної кількості мікроелементів. Тому додавати їх до раціонів необхідно після ретельного аналізу кормів і раціонів та встановлення їх нестачі проти рекомендованого рівня.

На строки осіменіння корів після отелення впливає багато факторів, з яких найважливішими є біологічні, технологічні та економічні. Серед вчених і практиків немає односторонньої думки щодо вирішення цього питання. Напевно так воно і повинно бути, оскільки кожне господарство, яке займається виробництвом молока, має свої особливості в організації технологічного процесу і, зокрема, у відтворенні стада [19].

1.3 Інтенсивне вирощування ремонтних телиць і підготовка нетелей до отелу

В реалізації генотипу тварин вирішальна роль належить інтенсивному вирощуванню ремонтних телиць. Адже молочна продуктивність перед усім залежить від того, як в процесі вирощування сформовані величина, місткість і залозистість вимені, жива маса, міцність конституції. Передовий досвід показує, що з підвищенням інтенсивності росту ремонтного молодняка зростає і продуктивність первісток. Таким чином, організація інтенсивного вирощування ремонтних телиць є фундаментом племінної справи, найефективнішим важелем інтенсифікації молочного скотарства [11].

З метою підвищення темпів селекційного ефекту слід вирощувати усіх придатних для відтворення телиць, які відповідають параметрам за ростом і розвитком з тим, щоб після оцінки власною продуктивністю вводити 22−25 високопродуктивних первісток на кожні 100 корів.

Нетелів на 5−6-му місяці тільності передають на ферму чи контрольний корівник і формують групи по 20−25 голів. За цими групами закріплюють досвідчених операторів машинного доїння чи доярок. Тут і відбувається їх підготовка до отелення. Особливістю цього періоду технології вирощування ремонтних телиць, тобто в другу половину тільності нетелей є приріст живої маси. Це пояснюється тим, що встановлено тісний взаємозв'язок між величиною живої маси та лінійними програмами тулуба нетелей, особливо в останні місяці тільності та їх надоєм після отелення.

У цей же період відбувається інтенсивний ріст молочної залози, розростаються вивідні протоки й молочні альвеоли, що триває до отелення. Відбувається відповідне формування кровоносної та нервової систем. Використання цих особливостей для підвищення молочної продуктивності є важливим [3].

Важливим елементом формування високопродуктивних дійних стад є ефективна підготовка нетелів до отелення, роздою первісток і заключним етапом у вирощуванні молочних корів. Вона полягає в організації повноцінної годівлі, масажу вимені і активного моціону. Така робота розпочинається з відбору нетелей за 3−4 місяці до отелення і формування їх в окремі групи, за якими закріплюються досвідчений оператор машинного доїння. У групах нетелів розміщують за очікуваним розтеленням. Це дає змогу диференціювати їх годівлю та масаж. В останні три місяці тільності у нетелів середньодобові прирости мають бути на рівні 1000 г. На момент отелення, незважаючи на вік, жива маса нетелі повинна складати 80−85% від маси дорослої корови даної породи. Масаж вимені нетелів прискорює розвиток молочної залози, сприяє збільшенню залозистої тканини і, таким чином, забезпечує отримання максимальної продуктивності [4].

Масаж вимені нетелів проводять двічі за день: під час ранішнього вечірнього доїння по 4−6 хвилин. Перші 6−10 днів легко, але наполегливо погладжують вим’я і дійки. Потім, коли тварини звикнуть до оператора виконують більш глибокий масаж вимені з обов’язковим розтиранням і легким розтягуванням дійок. Як тільки сформуються частини вимені, їх масажують зверху донизу і навпаки круговими рухами пальців. Активніше масажують передні частки, тому що вони, як правило, менш розвинені, ніж задні. Кожного разу масаж закінчують підштовхуванням вимені знизу доверху (4−5 разів), імітуючи поштовхи теляти під час смоктання. За місяць до розтелення масаж вимені проводять частіше, попередньо його поливають водою і витирають чистим рушником, а також одягають на декілька секунд працюючі доїльні стакани. Все це сприяє виробленню у нетелів умовних рефлексів на обстановку доїння, що значно полегшує роботу з ними після отелення. За 15−20 днів до отелення масаж вимені припиняють, бо це може викликати у нетелів секрецію молока, що порушить нормальне утворення молозива буде загрожувати життю теляти. Цей захід сприяє підвищенню молочної продуктивності первісток на 10−12% [6].

1.4 Організація технологічного процесу вирощування телиць у різних господарствах

Особливості вирощування телиць у різних категоріях господарств характеризуються перш за все наявністю у стадах певних за племінною цінністю і призначенням груп тварин, організаційно-технологічними умовами вирощування, а також рівнем економічного розвитку господарства.

Програму вирощування телиць визначають залежно від мети їх подальшого використання. Одну програму приймають для телиць, яких не використовують для відтворення стада (надремонтний молодняк) і ставлять на відгодівлю; другу -- для ремонту стада — оновлення свого чи іншого дійного стада. Третю приймають для телиць, одержаних від другої групи племінного ядра. Планується, що ці телиці з найбільшою вірогідністю у віці корів будуть матерями племінних бугайців та телиць, яких використовують для оновлення лише свого дійного стада. Такий розподіл програм є початковим щодо спрямованого вирощування ремонтних телиць. Елементи спрямованого вирощування:

* вибір факторів впливу (годівля, структура раціонів, біологічно активні речовини, світло, температура, технологія, тощо);

* встановлення строків використання факторів впливу;

* дозування факторів впливу в певні періоди, підперіоди, фази росту та розвитку;

* виховання тварин залежно від особливостей статі, типу конституції, спадковості [13].

У деяких племінних господарствах застосовують такі схеми вирощування:

* перша — для телиць від особливо цінних корів, яким згодовують 350−400 кг незбираного і 500−600 кг збираного молока;

* друга — для тварин, призначених для ремонту власного стада і племінного продажу (ремонт дочірніх стад), яким згодовують 250−300 кг незбираного і 450−500 кг збираного молока;

* третя — для надремонтного молодняка, якому згодовують до 180−200 кг незбираного і 450−500 кг збираного молока. [5].

У високопродуктивних племінних стадах високі (до 400−450 кг) витрати молока оправдані з економічної точки зору, оскільки його вартість надалі компенсується інтенсивним вирощуванням телиць старшого віку, одержанням добре розвинених, гармонійно побудованих корів з рекордними надоями. Це дає можливість не тільки компенсувати власною молочною продуктивністю витрати на вирощування, а й у більшій кількості вирощувати і реалізовувати іншим господарствам племінних телиць та бугайців.

Раціональна технологія вирощування племінного молодняка передбачає створення умов, що забезпечують нормальний розвиток тварин з урахуванням вікових і статевих особливостей. Цьому сприяє внутрішньогалузева спеціалізація, коли на фермі створюються бригади:

* вирощування телят у молочний період з 20 днів до 6 місяців;

* вирощування ремонтних телиць у післямолочний період і до запліднення;

* по догляду за телицями 16−18-місячного віку і нетелями до переміщення їх у контрольний корівник за 3 місяці до отелення [12].

1. Вирощування ремонтних телиць і нетелей повинні базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю.

2. Добре розвинутий, здоровий молодняк можна одержати тільки в умовах безперебійної повноцінної годівлі протягом усього періоду вирощування.

3. При правильному вирощуванні телят, телиць і нетелей із зростанням живої маси дорослих тварин за рахунок підвищення повноцінності годування збільшується і молочна продуктивність.

4. На ріст і розвиток великий вплив має тип годівлі, який характеризується співвідношенням окремих видів кормів у раціоні.

5. З віком у телят потреба в енергії корму на приріст маси тіла зростає.

6. Важливим при вирощуванні телиць є перехід від кормів стійлового періоду до пасовищного. Різкі переходи від зимової годівлі до літньої і навпаки викликають порушення травлення у тварин і супроводжуються зниженням продуктивності.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Метою виконання бакалаврської роботи є комплексна оцінка організації вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району.

Для оцінки організації вирощування ремонтного молодняку враховувалось:

— проведення оцінки основних технологічних процесів організації вирощування ремонтного молодняку;

— умови годівлі великої рогатої худоби;

— умови утримання великої рогатої худоби;

— механізація виробничих процесів.

Приватне підприємство «Радівське» було створене у 2005 році на базі колишнього колгоспу «Росія». Підприємство має зручне географічне розташування так як знаходиться за 45 км від обласного центру м. Вінниці.

Клімат в зоні господарства помірний з достатньою кількістю опадів у період активного росту сільськогосподарських культур. Неоднозначна характеристика напрямку вітрів, які здебільшого різних напрямів. Кліматичні умови на території де розміщене господарство є характерними для зони Лісостепу. Сільськогосподарські угіддя господарства сформовані на однорідних ґрунтах, що представлені здебільшого чорноземами. Однорідність ґрунтів за своїм складом, а також їх родючість забезпечують рівномірне одержання високого врожаю сільськогосподарських культур.

На території підприємства проходять автомобільні дороги загального користування з асфальтним покриттям, яке дає змогу швидко перевозити корми, племінний матеріал, а також постачати продукцію на переробні підприємства.

Структура посівних площ господарства наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 Структура посівних площ

Показник

Роки

2010

2011

2012

Площа, га

Структура, % до ріллі

Площа, га

Структура, % до ріллі

Площа, га

Структура, % до ріллі

Зернові, всього:

1073

53,9

1039

52,2

1057

53,1

в тому числі озимі:

468

23,5

460

23,1

420

21,1

пшениця озима

468

23,5

460

23,1

420

21,1

в тому числі ярі:

605

30,4

579

29,1

637

32,0

пшениця

-

-

-

-

15

0,8

гречка

130

6,5

85

4,3

87

4,4

кукурудза на зерно

80

4,0

130

6,5

140

7,0

ячмінь

250

12,6

220

11,1

280

14,1

горох

130

6,5

80

4,0

90

4,5

просо

15

0,8

64

3,2

-

-

соя

-

-

-

-

25

1,2

Технічні культури, всього:

292

14,7

292

14,7

296

14,9

в тому числі цукровий буряк

260

13,0

270

13,6

270

13,6

картопля

15

0,75

10

0,5

12

0,6

овочі з відкритого ґрунту

3

0,2

2

0,1

2

0,1

Кормові коренеплоди і кормові баштанні

15

0,75

10

0,5

12

0,6

кукурудза на силос

168

8,5

208

10,5

205

10,3

однорічні трави

124

6,2

91

4,6

96

4,8

багаторічні трави

332

16,7

359

18,0

335

16,9

Всього:

1989

100

1989

100

1989

100

У господарстві є в наявності 1989 га сільськогосподарських угідь.

Протягом останніх 3-х років структура земельних площ не змінювалась. Для земель характерна висока розораність, адже рілля складає 100% усіх сільськогосподарських угідь.

Урожайність сільськогосподарських культур наведена в таблиці 2.

Таблиця 2 Урожайність сільськогосподарських культур, ц/га

Показник

Роки

2010

2011

2012

Зернові, всього:

42,4

55,6

50,1

в тому числі озимі:

48

67,8

63,4

пшениця озима

48

67,8

63,4

в тому числі ярі:

41,3

53,2

47,5

пшениця

-

-

32,9

гречка

20,9

25,8

20,6

кукурудза на зерно

71,1

109,6

74,3

ячмінь

53,8

60,4

51,1

горох

30,9

41,2

43,3

просо

29,8

29,1

-

Технічні культури, всього:

229,5

239,4

253,8

в тому числі цукровий буряк

424,9

334,6

502

картопля

137,1

223,6

139,4

овочі з відкритого ґрунту

126,6

160

120

Коренеплоди і кормові баштанні

460

379

333,3

кукурудза на силос

330

459

428

однорічні трави

78,5

117,7

118,1

багаторічні трави

280,2

261,3

280,6

Урожайність зернових культур знаходиться в межах 42,4 -55,6 ц/га, в тому числі озимої пшениці 48−67,8 ц/га. Найвищу урожайність із зернових має кукурудза на зерно за останні три роки вона коливалась від 71,1 ц/га до 109,6 ц/га. В середньому урожайність технічних культур протягом трьох звітних років коливалась на рівні 229,5 — 253,8 ц/га, зокрема цукровий буряк 334,6 — 502 ц/га, що являється досить високим показником для даної культури. Урожайність картоплі становила в межах 137,1 — 223,6 ц/га, що також являється добрим показником. Із сільськогосподарських тварин у ПП «Радівське» розводять велику рогату худобу української чорно-рябої молочної породи, свиней великої білої породи, а також коней і бджіл. Загальна чисельність тварин на фермі, а також основні показники їх продуктивності наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 Основні виробничі показники тваринництва

Показник

Роки

2010

2011

2012

1

2

3

4

Великої рогатої худоби всього, голів

1270

1192

1246

в тому числі корів, голів

400

400

400

Поголів'я свиней, голів

1013

836

1150

Поголів'я коней, голів

12

12

13

Кількість бджолосімей, штук

12

20

20

Валове виробництво молока, ц

23 994

26 154

26 677

Удій на корову, кг

5999

6539

6670

Вміст жиру в молоці, %

3,72

3,69

3,71

Удій молока в перерахунку на базисну жирність,

25 405

27 692

28 246

Витрати корму на 1 ц молока, ц

1,07

1,04

1,09

Товарність молока, %

91

92

92

Собівартість 1 ц молока, грн.

151,5

179,7

237,2

Вихід телят на 100 корів, голів

95

89

91

Середньодобовий приріст великої рогатої худоби, г

739

721

695

Затрати праці, люд. -год. на 1 голову

66

72

76

Витрати кормів на 1 ц приросту, ц. корм. од

7,57

5,34

8,02

Реалізовано на забій в живій масі, ц

1591

2151

1792

Реалізаційна ціна 1ц живої маси, грн.

919

1259

1386

Отже, із даних таблиці 3 видно, що за останні три роки поголів'я великої рогатої худоби майже не змінювалось і становило в середньому 1200 голів. Щодо продуктивності (рис. 1), то спостерігається позитивна динаміка в напрямку збільшення молочної продуктивності корів, так протягом останніх трьох років надій на одну корову збільшувався, так у 2010 році він становив 5999 кг, у 2011 — 6539 кг, а у 2012 — 6670 кг. Відповідно і валове виробництво молока також зросло, у 2010 році становило 23 994 ц, а у 2012 році склало 26 677 ц, тобто зросло на 2683 ц.

Рис. 1. Молочна продуктивність корів у ПП «Радівське «

З рис. 1 видно, що протягом останніх трьох років спостерігалась позитивна динаміка в напрямку збільшення надоїв корів за лактацію, надої зросли на 11,2% за три звітних роки.

Загальне поголів'я великої рогатої худоби в господарстві на кінець 2012 звітного року склало 1246 голів, з них основного стада 400 голів дійних корів, протягом року народилося 523 теляти, при чому від корів основного стада 348 голів. На забій протягом року було реалізовано 426 голів великої рогатої худоби.

Вихід телят протягом років був різним: так у 2010 році він був досить високим — 95%, у 2011 році показники значно знизились до 89%, проте вихід телят у 2012 році склав 91%. Такі зміни в напрямку зниження виходу телят в період з 2010 по 2011 рік могли бути пов’язані із різким збільшенням надою корів на 9%, так як ці дві ознаки мають між собою кореляційний зв’язок. Такі показники виходу телят на 100 корів є достатньо високими, але поряд із підвищенням надоїв необхідно більше уваги приділяти збереженню приплоду.

Щодо середньодобових приростів, то можна сказати, що протягом останніх трьох років їх зростання не спостерігалось, а навпаки вони знижувались. У 2010 році середньодобовий приріст живої маси великої рогатої худоби склав 739 г, у 2011 році - 721 г, що менше порівняно із звітним 2010 роком на 2,4%. У 2012 році приріст живої маси також зменшився на 6% відносно звітного 2010 року і склав — 695 г (рис. 2).

Рис. 2. Середньодобові прирости великої рогатої худоби

Витрати кормів на 1 ц приросту за останні три роки варіював в межах 5,34 — 8,02 ц. корм. од. що є гарним показником оплати корму приростом живої маси для даного виду тварин.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, направлених на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі її праці, в даному господарстві передбачає:

— складання планів проведення заходів з охорони праці на певний період;

— систему інструктажу з техніки безпеки.

Відповідальним за охорону праці в господарстві є головний зоотехнік, а в підрозділах — завідувачі фермою, бригадири.

Медичний огляд проводиться один раз на рік. Навчання з охорони праці - первинний інструктаж на робочому місці.

Кожний рік роботи спеціалісти товариства проводять курсове навчання з техніки безпеки і виробничої санітарії по 32-годинній програмі. Документальне оформлення інструктажу і курсового навчання проводиться в таких формах як картка врахування ввідного інструктажу з техніки безпеки та виробничої санітарії. З метою покращення умов охорони праці пропонуємо:

планово проводити всі види інструктажів;

обладнати місця для паління;

збільшити асигнування коштів на придбання індивідуальних засобів захисту, спецодягу, лікувально-профілактичної їжі;

перевірити строк дії вогнегасників, доукомплектувати пожежні щитки відрами, сокирами;

перевіряти стан дезковриків при вході в приміщення ферм;

придбати літературу з питань охорони праці і проводити періодично навчання з працівниками.

Для підтримання постійної готовності до своєчасного захисту тварин у надзвичайних ситуаціях основні заходи служби захисту тварин і рослин повинні проводитись постійно у мирний час, у звичайних виробничих умовах.

Вони включають: будівництво нових і обладнання наявних приміщень з урахуванням вимог цивільної оборони для укриття персоналу, який доглядає худобу; забезпечення основного складу персоналу засобами індивідуального захисту; постійне ветеринарне обстеження тварин; регулярне проведення дератизаційних, дезінфекційних, дезінсекційних заходів; навчання робітників, службовців способів захисту тварин і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; підготовка наявної у господарстві техніки до використання її при ліквідації; створення у господарстві автономних джерел енергопостачання. На випадок стихійного лиха в господарстві розроблено заходи оповіщення населення і працюючих (сирена).

План заходів по евакуації на випадок радіаційного забруднення передбачає організовані роботи по навантаженню маточного поголів'я і перевезення за межі забруднення автомобільним транспортом. Для населення передбачено використання індивідуальних засобів захисту: протигазів, спец костюмів і взуття.

Відповідальність за організацію та стан цивільної оборони, за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони господарства — керівник господарства.

Тваринницькі ферми охоплені зеленими насадженнями.

При в'їзді на територію ферми є ветсанпропускник, а при вході у приміщення дезковрики.

На фермі є виробнича зона, зона підготовки і зберігання кормів, допоміжна зона. У виробничій зоні розташовані приміщення для великої рогатої худоби.

Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі водойми, підземні води і ґрунти. Внаслідок цього велика кількість біогенних елементів надходить у ці джерела. При цьому в природних водоймах гнойова рідина викликає масове отруєння водних організмів. У воді різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації й раціонального використання відходів тваринництва.

Пропозиції, спрямовані на поліпшення екологічного стану навколишнього середовища у господарстві

Розглянувши вплив тваринництва на навколишнє середовище і заходи по його захисту можна зробити висновок, що в господарстві всі екологічні нормативи в цілому витримані. Проте, є ще необхідні шляхи по вдосконаленню, зокрема:

— регулярно проводити видалення гною з приміщень;

— зберігати гній лише у відстійниках;

— слідкувати за нормативами внесення на поля мінеральних добрив, пестицидів;

— застосовувати більш ефективні і економічні методи очищення стічних вод від відходів виробництва;

— розглянути питання про використання новітніх методів переробки відходів тваринництва, зокрема одержання біогазу та біодобрив.

2.2 Методика досліджень

ремонтний молодняк телиця молоко

Метою написання дипломної роботи була оцінка технології вирощування ремонтних телиць в умовах ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району Вінницької області.

Матеріалом для написання дипломної роботи були дані бухгалтерського та зоотехнічного обліку в період з 2010 по 2012 роки ПП «Радівське» Калинівського району.

Показники росту ремонтних телиць визначали за результатами їх зважування. Для вивчення інтенсивності їх росту визначали абсолютний та середньодобовий прирости за формулами:

АП= W1 — Wо (кг),

де, АП — абсолютний приріст;

W1 — жива маса на початку періоду;

Wо — жива маса на кінець періоду.

Д= (W1 — Wо)/t,

де, Д — середньодобовий приріст;

W1 — Wо — абсолютний приріст живої маси за період;

t- час (доби) між двома зважуваннями тварин (період росту).

Аналіз технології годівлі проводили на основі фактичних умов в даному господарстві.

Повноцінність раціонів для корів визначали за такими показниками:

1. концентрація енергії або вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини (кормові одиниці: суха речовина);

2. кількість перетравного протеїну в розрахунку на 1 кормову одиницю (перетравний протеїн: кормові одиниці);

3. цукрово-протеїнове відношення (цукор: перетравний протеїн);

4. відношення кальцію до фосфору (кальцій: фосфор);

5. кількість клітковини в % від сухої речовини (клітковина: суха речовина х 100).

Відповідно до проведених досліджень зроблені висновки та пропозиції виробництву. Цифровий матеріал розміщений у таблицях та додатках.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ В УМОВАХ ПП «РАДІВСЬКЕ» с. РАДІВКА КАЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Характеристика стада великої рогатої худоби

Молочне стадо ПП «Радівське» представлено українською чорно-рябою молочною породою. Дана порода створена схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної селекції з голштинською. Як порода затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996 р. № 127 «Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби».

Жива маса дорослих корів -- 600--650 кг, бугаїв -- 850-- 1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290--300 кг, у 18 -- 400--420 кг, бугайці -- відповідно 380--400 і 500--520 кг, маючи при цьому задовільні м’ясні якості.

Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становить 6000--8000 кг молока жирністю 3,6--3,8%.

Рис. 3. Корови української чорно-рябої молочної породи

В час запровадження прогресивних технологій і науково-технічного прогресу величезну частину продуктивності тварини займає її походження, тобто порода та породність. Збереження та покращення продуктивних якостей тварин забезпечується за рахунок проведення поглибленої селекційно-племінної роботи, зокрема відбору кращих як за продуктивними так і за конституціональними якостями тварин для відтворення стада.

Для організації відтворення великої рогатої худоби складається план парувань, запуску і отелень худоби протягом року. Даний документ забезпечує успішну організацію відтворення тварин і як наслідок дає змогу успішно планувати надходження приплоду і реалізацію м’ясної та молочно продукції.

Протягом року вихід телят на 100 корів склав 91%, цей показник характеризує якість планування робочого процесу. Для підвищення продуктивності тварин осіменяють спермою бугаїв-плідників голштинської породи. Як відомо представники даної породи мають високу молочну продуктивність, а також мають високу живу масу і за рахунок їх генетичного потенціалу покращують українську чорно-рябу молочну породу, в результаті чого отримують тварин, які у промислових умовах можуть давати високі надої, а також є придатними для відгодівлі їх на м’ясо. Структура стада молочної худоби господарства і її віковий склад тварин наведений у таблиці 4.

Таблиця 4 Статевовіковий склад і структура стада великої рогатої худоби

Статевовікові групи тварин

Середньорічне поголів'я, гол

Структура стада, %

Корови

400

32

Нетелі

175

14

Телиці: до року (6−12 місяців)

350

28

старше року (12−18 місяців)

260

21

Бички: до року та старше року

61

5

Всього:

1246

100

Тривалість використання корів основного стада складає в середньому 5 років, тому стадо здебільшого укомплектоване молодими тваринами. Основними причинами вибракування корів основного стада є захворювання кінцівок, що спричинені високою живою масою тварин, а також післяродові ускладнення, що потребують тривалого економічно необґрунтованого лікування.

Поліпшення української чорно-рябої молочної породи голштинською є економічно обґрунтованим в умовах даного господарства. Тому що отримані нащадки мають високу молочну продуктивність, а також велику живу масу і гарні відгодівельні якості.

За результатами бонітування все поголів'я тварин, яке підлягало бонітуванню, належало до української чорно-рябої молочної породи. Класність тварин висока, оскільки створені всі належні умови годівлі і утримання тварин.

Молочна продуктивність безпосередньо пов’язана з відтворною функцією організму тварин і з підвищеною потребою в ремонті стада. У господарстві вік продуктивного використання корів не перевищує 5−8 років (табл. 5), а це означає, що кожний рік вибраковують 20−25% корів.

Таблиця 5 Розподіл корів за числом отелів

Лактація

Поголів'я

гол.

%

Перша

132

33

Друга

116

29

Третя

104

26

Четверта

36

9

П’ята і більше

12

3

Всього

400

100

Аналізуючи дану таблицю 5, можна зробити висновок, що число корів із першою лактацією становить — 33%, другою — 29, третьою — 26, четвертою — 9, п’ятою і більше — 3%.

Розподіл корів за формою вим’я наведено в таблиці 6.

Таблиця 6 Розподіл молочних корів за формою вим’я

Форма вим’я

Кількість корів, гол.

% корів

Ванноподібне

316

79

Чашоподібне

80

20

Округле

4

1

Всього

400

100

За результатами оцінки форми вим’я корів можна зробити висновок, що у переважної більшості корів вим’я ванно подібної та чашоподібної форми з середньою інтенсивністю молоковіддачі 1,9−2,37 кг/хв.

Рис. 4. Розподіл корів за формою вим’я

3. 2 Технологія вирощування ремонтних телиць в господарстві

Молочна продуктивність корів залежить від того, як в процесі вирощування сформовані її жива маса, ємність і залозистість вим’я, міцність конституції. Тому, щоб забезпечити реалізацію високого генетичного потенціалу молочної продуктивності корів, в різні періоди онтогенезу потрібно створити оптимальні умови годівлі й утримання худоби.

Кожне нове покоління тварин повинно бути більш продуктивним і стійким до хвороб, відповідати вимогам більш досконалої технології.

Основу технологічного процесу вирощування молодняку становить система з п’яти пов’язаних між собою періодів відповідно віковим періодам:

— від народження до 15−20-денного віку (профілакторний період);

— від 15−20-денного до 4−6-місячного віку (молочний період);

— від 4−6 — до 15-місячного віку (період інтенсивного росту і розвитку);

— від 15-місячного віку (період відтворення);

— до 27-місячного віку (нетелі першої і другої половини тільності - період формування майбутньої корови).

У технології вирощування телят найвідповідальнішим є молозивний період, тому що саме у цей час падіж молодняку досягає найбільших розмірів.

Телятко одразу після народження має пристосуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища, самостійно дихати, вживати різні корми.

Після народження годівля молозивом і молоком матері обов’язкова, так як це єдиний корм для новонародженого. В першу добу теля залишається з матір'ю, де випиває свою першу порцію молозива вволю. Обов’язково слідкують, щоб молозиво телям було випоєне не пізніше двох годин після народження.

В господарстві на другий день після народження теля зважують і забирають від матері, розміщують поряд у індивідуальну клітку і утримують його на глибокій підстилці. В перші 12−18 годин життя намагаються випоїти не менше 4 кг материнського молока. Молоко випоюють не менше трьох разів на добу із соскової поїлки, а починаючи з 5 — 6 — денного віку дають кип’ячену воду кімнатної температури.

Кожне теля отримує за молочний період 485 л незбираного молока: в перші 50 днів — 6 л, наступні 20 днів — 4 л, 20 днів — 3л, 10 днів — 2л, 10 днів — 1,5 л та останні 10 днів — 1 л на добу. В 5−10 денному віці телят починають привчати до поїдання високоякісного сіна, концентрованих кормів. Орієнтовне споживання комбікорму телятами з 10-деннного віку складає 10 грамів на добу, сіна з двотижневого віку — 50−100 г. Щоденне споживання кормів поступово збільшується. Годують телят у години визначені розпорядком дня за схемою для теличок (табл. 7).

Таблиця 7 Схема годівлі телиць до 6-місячного віку

Вік, декада

Жива маса на кінець періоду, кг

Молоко Незбиране, кг

Концкорми, кг

Сіно, кг

Соковиті корми, кг

Зелені корми, кг

Мінеральні добавки, г

вівсянка

комбікорм

Сіль кухонна

Крейда

1

6

привч.

-

-

-

-

-

-

2

6

0,1

-

привч

-

-

5

5

3

6

0,2

-

-

-

-

5

5

За 1-й міс

180

3

-

-

привч

-

100

100

4

6

-

0,2

0,2

-

2,5

10

20

5

6

-

0,3

0,3

-

3,5

10

20

6

4

-

0,5

0,5

привч

4,5

10

20

За 2-й міс

160

10

10

-

105

300

600

7

4

-

0,8

0,7

1,0

5

15

20

8

3

-

0,8

1,0

1,5

6

15

20

9

3

-

0,8

1,5

2,0

7

15

20

За 3-й міс

100

24

32

45

165

450

600

10

2

-

1,0

2,0

2,5

7

15

20

11

1,5

-

1,2

2,0

3,0

8,5

15

20

12

1

-

1,5

2,0

3,5

10,0

15

20

За 4-й міс

45

37

60

90

270

450

600

13

-

1,6

2,3

4

15

20

25

14

-

1,6

2,5

4,5

15,5

20

25

15

-

1,6

3,0

5

16,5

20

25

За 5-й міс

48

78

135

450

600

750

16

-

19

3,3

6

17

25

30

17

-

1,9

3,7

7

18

25

30

18

-

2,0

4

8

19

25

30

За 6-й міс.

58

110

210

520

750

900

Разом

485

3

200

300

480

1500

2650

3555

В молочний період теличкам випоюють 485 кг незбираного молока, збиране молоко на даному господарстві не випоюють. Також телятам до 6-місячного віку згодовують 200 кг концентратів, 300 кг сіна, 480 кг соковитих кормів та 1500 кг зеленої маси.

Влітку грубі й соковиті корми замінюють пасовищною травою або зеленими кормами. У чотири місяці теля поїдає до 15 кг, у 6 міс. -- до 18 кг, у 7−8 міс. — до 20 кг, у 10−12 міс. — до 28 кг, у 13−15 міс. — до 30 кг, у 16−18 міс. — до 38 кг зелених кормів. Згодовування влітку концентрованих кормів скорочується до мінімуму.

В профілакторний період, який в господарстві триває 20 днів, телятка знаходяться в родильному відділенні в індивідуальних клітках, з 21-го дня їх переводять в старшу вікову групу.

В господарстві телят вирощують в спеціальних приміщеннях — телятниках. До 3-місячного віку телят утримують групами по 7−10 голів безприв’язно.

Утримання телят до 6-ти місячного віку групове, безприв’язне — в 3-х місячному віці їх об'єднують в групи, максимальна кількість теличок в групі 15−20 голів. На 1 голову молодняку припадає 1,5 — 2,0 кв. м площі підлоги. Годівниці для молодняку обладнують шириною і глибиною 45−50 см, довжиною 80−90 см. У телятнику підтримується температура повітря 12 — 15оС, з відносною вологістю 70%. Концентрація вуглекислоти не перевищує допустимі зоогігієнічні норми — 0,25 мг/л, аміаку — 0,02 мг/л,. Швидкість руху повітря в зимовий період 0,3, в літній — 0,5 м/с.

Молодняк в післямолочний період (від 6-місячного віку до 1 року) утримують теж безприв’язно. Щомісячно молодняк зважують на спеціально обладнаному майданчику. Результати зважувань заносять у журнал вирощування молодняку.

В шестимісячному віці телиці мають досягти живої маси 170−185 кг, при середньодобових приростах телиць 800 г. За нормальних умов телиці в 12-місячному віці досягають 50% живої маси і 85% висоти в холці дорослих корів, в 15-місячному віці - відповідно 60 і 90%. Жива маса телиць має бути у 12 місяців 310−320 кг і в 15 — 365−380 кг.

В ПП «Радівське» приміщення для утримання телиць сухі, світлі, чисті і добре вентильовані. Оптимальна температура повітря в приміщеннях +12 — +15° С, відносна вологість — 75%.

Телиць забезпечують підстилкою із соломи. Гній видаляють не менше двох разів у добу.

Телиць годують за нормами з розрахунку одержання середньодобових приростів до 12 місяців по 800 г, а старше року — 600- г. Раціон для телиць кожної вікової групи складають щомісячно (табл. 8 і 9).

Таблиця 8 Раціони ремонтних телиць на зимовий період

Корми

Вік телиць, місяців

7−9

норма

+/- до норми

10−12

норма

+/- до норми

13−18

норма

+/- до норми

Силос кукурудзяний, кг

4

6

9

Сінаж з люцерни, кг

2,5

2,5

3

Концентровані корми, кг

0,5

0,5

0,5

Сіно злаково-бобове, кг

1,0

1,0

1,0

Солома ячмінна, кг

2,0

3,0

3,0

Сіль кухонна, г

20

24

40

Монокальцій фосфат, г

30

30

40

В раціоні міститься:

кормових одиниць

3,42

4,2

-0,78

4,2

4,8

-0,6

5

5,7

-0,7

перетравного протеїну, г

327,5

405

-78

363,5

455

-91,5

427,5

505

-77,5

сухої речовини, г

5,39

4,9

+0,49

6,74

6,0

-0,74

7,68

7,0

-0,68

цукру, г

365

97,5

-267,5

111

410

-299

138

455

-317

клітковини, г

1441

1075

+366

2242

1320

+922

2188

1540

+648

кальцію, г

41,7

35

+6,7

42,2

40

+2,2

60

47

+19

фосфору, г

16,25

20

-3,75

13,06

23

-9,94

23,66

29

-5,34

каротину, мг

93,4

125

-31,6

101,4

140

-38,6

124

180

-56

Таблиця 9 Раціони ремонтних телиць на літній період

Корми та їх поживність

Вік телиць, місяців

7−9

норма

+/- до норми

10−12

норма

+/- до норми

13−18

норма

+/- до норми

Вико-вівсяна суміш, кг

18

25

30

Концентровані корми, кг

0,5

-

-

Сіно злаково-бобове, кг

25

20

30

Сіль кухонна, г

20

25

40

Моно кальцій фосфат, г

25

20

30

В раціоні міститься:

кормових одиниць

4,1

4,2

-0,1

4,25

4,8

-0,55

5,1

5,7

-0,6

перетравного протеїну, г

451

405

+45,5

550

455

+95

660

505

+155

сухої речовини, г

4,03

4,9

-0,87

5,0

6,0

-1,0

6,0

7,0

-1,0

цукру, г

347

365

-18

465

410

+55

558

455

+103

кальцію, г

36,4

35

+1,4

40,6

40

+60

60

47

+13

фосфору, г

19,70

20

-0,30

22,1

23

-0,9

28

29

-1

каротину, мг

756

125

+631

1050

140

+910

1260

180

+1080

В зимовий період концентрація енергії в 1 кг сухої речовини не перевищує 0,65 корм. од., що менше норми на 0,3 корм. од. Нестача енергії в раціоні, як відомо, веде до відставання в рості. Також в раціоні менше на 25−35 г перетравного протеїну, що негативно впливає на прирости тварин. При надлишкові клітковини (у літній період) зменшується перетравність корму, а при нестачі - уповільнюється перистальтика кишечнику.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой