Організація і методика контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни «Контроль і ревізія «на тему:

«Організація і методика контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»

Студента: Боярчук О.І.

Група ОА-32 Курс ІІІ

Факультет обліку і фінансів

Керівник: ас. Сидоренко Р. В.

Луцьк 2009

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ПОБУДОВИ КОНТРОЛЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ)

1.1 Основні види і класифікація продукції (товарів, робіт, послуг)

1.2 Нормативно-правове забезпечення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, полуг)

1.3 Зарубіжний досвід контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СГПП «ДРУЖБА»

РОЗДІЛ ІІІ. КОНТРОЛЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ) НА СГПП «ДРУЖБА»

3.1 Завдання контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на СГПП «Дружба»

3.2 Внутрішнє методичне і нормативне забезпечення контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

3.3 Документальне забезпечення контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

3.4 Процедура проведення контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

3.5 Оформлення результатів контролю

РОЗДІЛ ІV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ НА СГПП «ДРУЖБА»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В процесі своєї діяльності кожне підприємство самостійно визначає обсяги і терміни випуску відповідних видів продукції з метою виконання зобов’язань і завдань з поставок продукції (виконання робіт, надання послуг) згідно з укладеними договорами. Тому важливим етапом перевірки діяльності підприємства є встановлення достовірності інформації наведеної у звітності підприємства.

Незважаючи на значні доробки науковців і практиків з удосконалення методики проведення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), досі залишились не вирішеними багато проблемних питань. Актуальними на сьогодні залишаються питання, які стосуються вдосконалення методики проведення контролю за реалізованою продукцією, розробленням внутрішніх документів, в які заноситимуться результати перевірок та визначатимуться штрафні санкції.

Вивченням даної теми займались наступні вчені: Ф. Ф. Бутинець, Р.Л. Хом’як, В.І. Лемішовський, В. М. Мурашко, Н.С. Вітвицька, Б. Ф. Усач та багато інших.

Об'єктом дослідження є організація та методика контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на СГПП «Дружба».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, історичних аспектів контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємствах різних форм власності.

Метою курсового проекту є науково-теоретичне обґрунтування, уточнення наукових положень, вивчення історичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які потрібно вирішити в процесі виконання курсової роботи:

— проаналізувати основні нормативні документи, за допомогою яких здійснюється контроль реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на сільськогосподарських підприємствах;

— з'ясувати методику проведення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємстві;

— ознайомитись з документальним оформленням результатів контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

— розробити рекомендації щодо вдосконалення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

При написанні курсової роботи було використано наступні методи:

— порівняльного аналізу;

— узагальнення, опитування, конкретизації;

— індукції і дедукції;

— історичні та діалектичні;

— спостереження і експерименту;

— математичні та статистичні;

— бесіди та анкетування.

Дана курсова робота складається з чотирьох розділів. В першому розділі розглядаються теоретичні основи побудови контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); в другому — загальна характеристика підприємства; в третьому — методика та організація контролю реалізації продукції на СГПП «Дружба»; в четвертому — пропозиції по вдосконаленню проведення контролю реалізації продукції на даному підприємстві.

Тема курсового проекту на сьогодні все ще залишається не повністю вивченою і тому існують певні перспективи вирішення питань по цій темі.

РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ПОБУДОВИ КОНТРОЛЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ)

1.1 Основні види і класифікація продукції (товарів, робіт, послуг)

Основою життя і розвитку людського суспільства є матеріальне виробництво. Для управління процесом виробництва потрібна достовірна інформація, яку можна одержати за умови належної організації бухгалтерського обліку і контролю.

В умовах розвитку ринкового господарства з кожним роком все більше значення набуває торгівля. Підприємства, що займаються торгівельною діяльністю, для того щоб утриматись в конкурентному середовищі змушені забезпечувати широкий асортимент і номенклатуру товарів, а також вчасно поповнювати товарні запаси [8, с. 135].

В економічній літературі зустрічаються різні визначення терміну «товар». Основні з них наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1. 1

Визначення товарів в економічній літературі

№ з/п

Джерело

Визначення

1

2

3

1.

Оснач О. Ф. Товарознавство: Навч. посібник — К.: Центр навч. літер., 2004. — 219 с.

Товар — це матеріальна продукція, наділена цілим комплексом властивостей, які призначені для задоволення потреб споживачів. (с. 26)

2.

Пол. екон.: Навч. посібник для студ. ВНЗ / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова/ - К.: Академвидав, 2004. — 672 с.

Товар — продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу. (с. 145)

3.

Бух. облік в Укр. / За ред. Р.Л. Хом’яка, В.І. Лемішовського/ - Л.: Інтелект-Захід, 2006. — 1088 с.

Товар — матеріальні цінності, які придбані і зберігаються на підприємстві з метою подальшого продажу. (с. 704)

4.

Економіка /За ред. В. Г. Мельничук, Г. О. Ковальчук, В.О. Огнев’юк. — 2-ге вид./ - К.: Навч. книга, 2004. — 368 с.

Товар — це продукт праці, що існує у матеріальній формі і виставляється на продаж. (с. 28)

5.

Екон. словник-довідник /Уклад.: Радченко І.О., Орлова О. М. — К.: ПП Голяка В. М., 2007. — 768 с.

Товар — продукт як фізичної, так і розумової праці, що має споживчу вартість, і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником. (с. 546)

Аналіз вищенаведених визначень терміну «товар» дає можливість виявити і з’ясувати відмінності трактування його суті. Такі особливості зумовлені тим, що дану категорію вивчають різні вчені-економісти, які використовують різноманітні підходи для обґрунтування даного поняття зі своєї точки зору.

Товари можуть надходити на підприємство в результаті:

— роботи підрозділів основного та допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію;

— взаємодії з підприємствами — постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу;

— оприбуткування лишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо;

— безоплатного отримання;

— обміну на подібні та неподібні активи.

Товари можуть зменшуватись за своїми обсягами, зокрема:

— внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

— в результаті реалізації як юридичними, так і фізичними особами;

— за результатами проведених інвентаризацій і виявлення недостач товарів тощо [9, с. 125].

Розглядаючи товар як комплексне поняття, можна сприймати його на трьох рівнях: товар за задумом, товар у реальному виконанні, товар з підкріпленням.

Товар за задумом — це уявний образ товару, який насправді бажає придбати покупець. Розробник має перетворити товар за задумом у товар у реальному виконанні.

Товар у реальному виконанні вирізняється такими характеристиками: рівнем якості, набором властивостей, специфічним оформленням і упаковкою, марочною назвою.

Товар з підкріпленням — це товар у реальному виконанні в сукупності з наданням різних додаткових послуг (доставка додому, гарантія повернення грошей, надання кредиту в разі купівлі товару) [6, c. 125−127].

На основі купівельних звичок споживачів товари поділяють на групи, які наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1. 2

Класифікація товарів в економічній літературі

№ п/п

Групи товарів

Характеристика

1

2

3

1.

Товари щоденного попиту

Ці товари споживач купує постійно (хліб, вода, їжа, газети).

2.

Товари попереднього вибору

У процесі вибору й покупки споживач порівнює ці товари за показниками придатності, якості, ціни (меблі, одяг, автомобіль тощо).

3.

Товари особливого попиту

Це товари з унікальними характеристиками, задля придбання яких споживач готовий витратити додаткові кошти (конкретні марки автомобілів, модний одяг, особливі породи домашніх тварин тощо).

4.

Товари пасивного попиту

Це товари-новинки, які потребують додаткових витрат, реклами для продажу (очисні фільтри, особливі ліки тощо).

Як бачимо з вищенаведеної класифікації товари поділяються на різні групи залежно від того, яке місце вони займають в житті людей.

Товари — це активи, які мають ряд властивостей. Так, у маркетингу виокремлюють такий перелік властивостей, який зображений на рисунку 1. 1

Відомо чотири рівні якості товару залежно від ступеня задоволення потреб споживачів.

Перший рівень — «Відповідність стандарту». Якість оцінюється як відповідність вимогам документів на виготовлення продукції (державний стандарт, технічні умови, договір тощо).

Другий рівень — «Відповідність використанню». Товар має задовольняти не лише вимоги стандартів, а й користуватися попитом у споживачів.

Третій рівень — «Відповідність фактичним потребам ринку». Це задоволення потреб покупців щодо високої якості та низької ціни.

Четвертий рівень — «Відповідність прихованим потребам». Це перевага товарів завдяки додатковим споживчим властивостям, що мали прихований характер [6, c. 301−306].

/

Рис. 1.1. Властивості товарів

Різновидом товару є послуга. Послуга — це будь-який захід, або вигода, які одна сторона може запропонувати іншій і які, в — основному, невідчутні і не призводять до привласнення чого-небудь. Виробництво послуг може або не може бути пов’язаним з товаром в його матеріальному вигляді.

Дуже важливим є визначення особливостей послуг. Треба зазначити, що послуги містять ознаки, які суттєво відрізняють їх від товарів. Послуги є результатом різних видів людської діяльності, їх можна визначити як нематеріальну діяльність, яку організація-виробник може запропонувати споживачу за гроші або інші цінності.

На рисунку 1.2. зображено основні види послуг.

/

Рис. 1.2. Види послуг

Виходячи із вищезазначеного, існує суттєва різниця між товарами та послугами. Однак, досить часто важко відрізнити послугу від товару, оскільки більшість продуктів супроводжується послугами, а послуги в свою чергу вимагають супроводжувальних товарів.

Отже, товари та послуги є невід'ємною складовою торговельно-технологічного процесу. Структура торговельного процесу залежить від ступеня господарської самостійності підприємства, форми продажу, виду й типу підприємства.

1.2 Нормативно-правове забезпечення контролю реалізації продукції (товарів, робіт, полуг)

При організації обліку та контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємствам в Україні необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності роз’яснюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20. 10,99 р. [3].

До складу запасів входить вся продукція, якою підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця її знаходження.

Проведення й оформлення результатів інвентаризації товарів здійснюється підприємствами відповідно до вимог Інструкції «По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами № 268 від 5 грудня 1997р., № 115 від 26 травня 2000 р.) [21].

У Методичних рекомендаціях з планування, обліку та калькулювання продукції (робіт, послуг) с/г підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18. 05. 2001 р. № 132 наводиться інформація про поняття та групування витрат за об'єктами і статтями, основні принципи планування собівартості товарів, робіт, послуг, облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції допоміжних підрозділів [10].

У Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265 від 06 липня 1995 р. наведена інформація про порядок проведення розрахунків, обов’язкові вимоги до реєстраторів розрахункових операцій, їх технічного обслуговування та ремонту, а також контроль за додержанням порядку проведення розрахунків і відповідальність за порушення вимог цього Закону [4].

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, встановлення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів розкрито у Постанові Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 1336 від 23 серпня 2000 р. [12].

У Постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення» № 1336 від 23 серпня 2000 р. визначаються загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі, санітарні вимоги до торговельного підприємства та його працівників, а також порядок ведення облікових документів [4].

Закон України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» № 1561-VI від 25 червня 2009 року визначає правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва [5].

В Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей» № 99 від 16 травня 1996 р. наведена інформація про порядок одержання товарів за довіреностями, які видаються тільки працівникам підприємства, осіб, які їх підписують, а також контроль за своєчасним та повним оприбуткуванням отриманої продукції [13].

Розмір нанесеного підприємству збитку від недостачі і псування продукції визначається згідно із Законом України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів і валютних цінностей», затвердженим постановою Верховної Ради України від 06. 06. 95 № 218 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про оцінки збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22. 01. 96 № 116, за якою підприємства мають право проводити уцінку товарів, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом у споживачів, а також продукції, яка частково втратила свою первинну якість. Уцінка товарів здійснюється до рівня цін їх можливої реалізації (якщо вони не втратили товарний вигляд і придатні до використання) [14].

Усі операції надходження запасів на підприємство повинні бути оформлені первинними документами. Так, типові форми первинної облікової документації товарних запасів, які використовуються на підприємствах та організаціях затверджено Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів» № 193 від 21 червня 1996 р. [16].

Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3 квітня 1997 р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, а також контроль за своєчасністю і повнотою внесення податку до бюджету [15].

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року визначаються платники податку на прибуток, правила ведення податкового обліку, порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості за товари, та порядок нарахування та строки сплати податку. А також даються такі поняття як валові витрати та валові доходи і перелік елементів, які вони в себе включають [20].

На підприємствах і організаціях для товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну вартість і не користуються попитом у споживачів проводиться переоцінка. Вона здійснюється відповідно до Положення «Про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишку товарно-матеріальних цінностей» затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. № 149/300 [18].

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31. 12,1999 р.) наводиться інформація про склад виробничої собівартості товарів, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованих товарів, а також подання інформації про витрати підприємства в примітках до фінансової звітності [17].

Отже, вищезазначені законодавчі та нормативні документи є основою побудови обліку та контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Нормативна база — це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які використовуються при проведенні контролю на підприємстві.

1.3 Зарубіжний досвід контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що контроль має багатовіковий період розвитку. Його розвиток пов’язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому -- на папері. Так, при І і II династіях у Стародавньому Єгипті (3400--2980 рр. до н. е.) через кожних два роки провадилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. При IV династії періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною). Метою її була перевірка достовірності розподілу товарів. Контроль господарської операції здійснювався трьома особами -- один відмічав на папірусі кількість матеріальних цінностей, які передбачалися до відпуску; другий -- проставляв поряд фактичний відпуск і, нарешті, третій -- порівнював кількість виданої продукції з нормами, виявляв відхилення [2].

При VI династії в Єгипті почали складати кошториси витрат на виробництво продукції та контролювати їх додержання господарюючими суб'єктами, що підтверджується документами (2500-- 2400 рр. до н. е.). Зокрема, внутрішній контроль здійснювався на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах. Керівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Приймання робіт і контроль за їх кількістю і якістю здійснювалися спеціальною комісією.

У Вавилоні керівники робіт також складали звіти щодня, які перевірялися згідно з нарядами на виконані роботи. Характерно, що контроль охоплював витрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції. Збереглися звіти про роботу прядильних майстерень.

В Іудеї контроль здійснювався за наступним принципом: підраховуй і оцінюй, що даєш, і що отримуєш -- запиши. На Великдень жерці Єрусалимського храму не розпочинали службу доти, поки «головний бухгалтер» Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки, не складе звіт і цей звіт не отримає санкції контрольних органів [2].

У Стародавній Греції особлива увага приділялася контролю збереження продукції на складах. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Тому створювали такі умови, за яких державі була вигідна нестача цінностей у матеріально відповідальних осіб. Проте важливо, щоб у розкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначали лише осіб багатих, спроможних внести велику заставу або представити впливових поручителів. Нестача цінностей покривалася із закладу або майна матеріально відповідальної особи або його поручителів, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування її провадилося у десятикратному розмірі.

В Афінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов’язків яких входило складання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль. Фінансовий облік і контроль були в руках десяти обраних населенням осіб, до функцій яких входили облік і контроль усіх державних доходів і видатків, проведення інвентаризацій матеріальних цінностей.

У Китаї у VII ст. до н. е. було запроваджено посаду головного контролера, основним обов’язком якого було визначати чесність урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами, матеріальними цінностями. З часом форми державних контрольних органів змінювалися від однієї династії до іншої, але їх зміст роботи полягав в об'єктивному фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілі державних і громадських коштів тощо.

У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин вдосконалюється контроль господарської діяльності, з’являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності. Так, в одному із трактатів домініканського чернеця Вальтера Хенлі визначено наступне:

? піддавати ретельній перевірці звіти;

? щороку проводити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичних залишків товарів;

? обов’язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості;

? підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, оскільки є випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг.

Розвиток господарської діяльності потребував і нових форм контролю за якістю обліку та достовірністю звітності. У відповідь на це в Англії з’явився інститут контролерів. Поява такої посади пов’язана з потребою гарантувати достовірність звітності.

Завдяки контролю визначаються різні види матеріальної відповідальності за збереження і витрачання коштів власника. Контроль стає функцією бухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний і завершальний. З розвитком економічних відносин у суспільстві, удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у самостійну функцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією на ревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.

Поштовх до розвитку контролю в Англії дав закон про британські компанії, прийнятий у 1862 р. У ньому запропоновано в обов’язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній про надання послуг контролерами не рідше одного разу на рік. Це зумовлено потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період. Покладатися цілком на саму компанію становило б певний ризик, бо нерідкими були випадки банкрутства підприємств, внаслідок чого акціонери і кредитори втрачали свої капітали. При обговоренні річного звіту товариства на загальних зборах акціонерів заслуховувався висновок контролера і лише після цього звіт затверджувався або не затверджувався [2].

Контроль набув швидкого розвитку у країнах з ринковою економікою. Професійні організації бухгалтерів-контролерів створені: у Великобританії -- Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880 р.); США -- Інститут дипломованих бухгалтерів (1887 р.); ФРН -- Інститут контролерів (1932 р.) і Палата контролерів; Франції -- Палата експертів-бухгалтерів і повірених бухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках.

Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації контролю, можна виявити певну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов’язковий контроль річної фінансової звітності певних суб'єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до контролерів на право зайняття даною діяльністю.

Спеціалістів із контролю у різних країнах називають по-різному: у США -- громадськими бухгалтерами; в Англії і англосаксонських країнах -- ревізорами або присяжними бухгалтерами; ФРН -- контролерами господарства, контролерами книг; країнах СНД -- аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючи на різне найменування фахівців із контролю, всі вони виконують одну функцію: проводять фінансовий контроль соціальних і економічних програм на стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльність господарюючих суб'єктів та відображення її у обліку і звітності з метою запобігання зловживанням [2].

Отож, виникнення і розвиток контролю у різних країнах світу зумовлений необхідністю одержувати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СГПП «ДРУЖБА»

Сільськогосподарське приватне підприємство «Дружба» створене 18 листопада 1997 року, з метою задоволення потреб підприємств, установ, організацій та населення у товарах та послугах з високими споживчими якостями та технічним рівнем.

СГПП «Дружба» керується у своїй роботі законодавством України, Статутом та рішеннями Засновника.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки у банках, печатки, штампи та бланки з своїм найменуванням, власний торговий знак та інші реквізити.

Майно становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

На СГПП «Дружба» існує чітко визначена структура управління. Управління справами підприємства здійснює директор, далі за ієрархією посад визначені виконавчий, комерційний директори, начальники фінансового і планово-економічного відділів та інші працівники підрозділів, дільниць (додаток Е).

Директор підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Виконавчий та комерційний директори виконують вказівки власника підприємства, розробляють заходи щодо підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, підвищення рентабельності виробництва, збільшення прибутку, усунення втрат і непродуктивних витрат.

Начальник планово-економічного відділу розробляє проекти перспективних і поточних планів виробничої, фінансової і комерційної діяльності (бізнес-плани) підприємства, а також складає планові техніко-економічні нормативи матеріальних і трудових витрат, проекти оптових і роздрібних цін на продукцію підприємства, тарифи на роботи (послуги) з урахуванням попиту і пропозиції та з метою забезпечення запланованого обсягу прибутку.

До складу облікового апарату підприємства входить 9 бухгалтерів, які займають відповідні посади та мають окремі обов’язки (рис. 2. 1).

/

Рис. 2.1. Структура бухгалтерської служби на СГПП «Дружба»

Бухгалтерський відділ очолює головний бухгалтер СГПП «Дружба», який відповідає за дотримання загальних методологічних принципів обліку, забезпечення контролю і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх фактів господарського життя підприємства, надання оперативної інформації, складання спільно з іншими службами економічного аналізу фінансово-господарської діяльності з метою виявлення внутрішньо — господарських резервів, а також контролює дотримання чинного законодавства і внутрішніх розпоряджень з питань обліку.

Касир веде облік грошових коштів в касі, оформляє авансові звіти, а також є матеріально-відповідальною особою за зберігання готівки.

Бухгалтери по оплаті праці та розрахунках з бюджетом ведуть синтетичний та аналітичний облік нарахування заробітної плати, внесків до соціальних фондів і податкових зобов’язань, а також слідкують за своєчасним проведенням розрахунків з працівниками по заробітній платі та бюджетом.

Бухгалтери по рослинництві та тваринництві ведуть синтетичний та аналітичний облік біологічних активів, заповнюють первинні та зведені документи, а також контролюють відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх фактів господарського життя підприємства.

Обліком реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) займаються два бухгалтери — бухгалтер по ТМЦ та бухгалтер по сільськогосподарській продукції, які здійснюють ведення аналітичного і синтетичного обліку сировини, матеріалів, готової продукції, товарів, наданих послуг та виконаних робіт, проводять звірку з матеріально-відповідальними особами по залишках матеріалів і продукції, виписують податкові накладні і реєструють їх в журналах по розходу і приходу.

На підприємстві є розроблений «Наказ про облікову політику» (додаток Д), в якому розкриваються принципи, методи і процедури, що використовуються на підприємстві для ведення обліку, складання та подання фінансової звітності, вказано терміни проведення інвентаризації, обов’язки головного бухгалтера.

На СГПП «Дружба» використовують журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку, що ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні для синтетичного та аналітичного обліку.

Господарські операції на даному підприємстві здійснюються відповідно до Плану рахунків, затвердженого наказом МФУ від 30. 11. 99.р. № 291. За необхідності головному бухгалтеру дозволяється вводити додаткові рахунки другого і третього порядку.

Основними видами діяльності СГПП «Дружба» є:

1. Вирощування сільськогосподарських культур (зернових, технічних та інших культур).

2. Виробництво насіння зернових, кормових та технічних культур.

3. Переробка сільськогосподарської продукції, виробництво муки, комбікормів.

4. Овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників.

5. Ведення м’ясного та молочного скотарства, птахівництво, виробництво їх продукції, вирощування племінних тварин.

6. Реалізація та купівля сільськогосподарської продукції.

7. Оптова, комісійна та роздрібна торгівля.

8. Виготовлення продуктів харчування.

9. Заготівля лісу, переробка та реалізація деревини і пиломатеріалів, реалізація промислових відходів деревини і виробів з них.

10. Торгівля технікою, сільськогосподарським, причіпним та навісним обладнанням, запчастинами.

Підприємство здійснює й інші види діяльності, не заборонені законодавством України, в тому числі зовнішньо-економічну діяльність, залучає зовнішні та внутрішні інвестиції, та розміщує власні.

Основні види продукції СГПП «Дружба» наведено на рисунку 2.2.

На даному підприємстві майже вся аналітична та зведена робота виконується з допомогою електронних таблиць Microsoft Excel та у Microsoft Word. Крім того усі банківські операції та операції з постійними клієнтами проводять з використанням системи «Клієнт банк».

/

Рис. 2.2. Основні види продукції

Для того щоб побачити реальне становище підприємства, потрібно провести економічний аналіз його діяльності. У таблиці 2.1. проаналізовано склад і структуру оборотних активів СГПП «Дружба» на основі форми 1 «Баланс» за 2006 — 2008 роки.

Таблиця 2. 1

Аналіз наявності складу і структури оборотних активів у 2006 — 2008 роки

Показники

Період

Відхилення

Абсолютне

Відносне

2006

2007

2008

076

087

076

087

1

2

3

4

5

6

7

8

Запаси — всього, в т. ч. :

— виробничі запаси

268,3

367,4

375,4

99,1

8,0

37,0

2,17

-поточні біологічні активи

1501,3

1606,2

1905,6

104,9

299,4

6,98

18,64

Незавершене виробництво

753,2

1009,9

1200,9

256,7

191,0

34,08

18,91

Готова продукція

3,9

2390,8

2588,2

2386,9

197,4

61 202,6

8,26

Товари

7,0

0,7

0,9

-6,3

0,2

-90,0

28,57

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю

272,7

290,0

283,5

17,3

-6,5

6,34

-2,24

Дебіторська заборгованість за розрахунками

327,4

265,3

433,0

-62,1

167,7

-18,97

63,21

Інша поточна дебіторська заборгованість

-

67,3

-

67,3

-67,3

-

-

Грошові кошти та їх еквіваленти

111,7

43,7

33,0

-68,0

-10,7

-60,87

-24,5

Всього оборотних активів

5645,5

5974,0

6820,5

328,5

846,5

5,82

14,17

Аналізуючи склад і структуру оборотних активів підприємства бачимо, що виробничі запаси у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшились на 99,1 тис. грн. (37%), а у 2008 р. — на 8 тис. грн. або на 2,17%. Поточні біологічні активи збільшились у 2007 р. на 104,9 тис. грн. або на 6,98%, а в 2008 р. — на 299,4 тис. грн. (18,64%). Незавершене виробництво зросло у 2007 р. на 256,7 тис. грн. або на 34,08% та у 2008 р. — на 191 тис. грн. (18,91%). Товари у 2007 р. порівняно з 2006 р. зменшились на 6,3 тис. грн. або на 90%, а у 2008 р. збільшились на 0,2 тис. грн. (28,57%). Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю збільшилась у 2007 р. на 17,3 тис. грн. (6,34%) та зменшилась у 2008 р. на 6,5 тис. грн. (2,24%). Грошові кошти та їх еквіваленти зменшились у 2007 р. на 68,0 тис. грн. (60,87%) та у 2008 р. — на 10,7 тис. грн. (24,5%).

Розглянемо основні техніко-економічні показники, які характеризують діяльність підприємства за 2006−2008 роки (таблиця 2. 2). Для цього використаємо дані за 3 роки Балансу (додатки А, Б, В) та Звіту про фінансові результати (додатки А, Б, В).

Таблиця 2. 2

Основні техніко-економічні показники діяльності СГПП «Дружба» за 2006−2008 роки

№ п/п

Показник

Одиниця виміру

Період

Відхилення

2006

2007

2008

Абсолютне

Відносне

076

087

076

087

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Власний капітал

тис. грн.

5785,0

7214,9

8601,0

1429,9

1386,1

24,72

19,21

2

Статутний капітал

тис. грн

24,4

24,4

24,4

0,0

0,0

0,00

0,00

3

Первісна вартість ОЗ

тис. грн

6216,2

6297,5

9368,9

81,3

3071,4

1,31

48,77

4

Знос ОЗ

тис. грн

1127,7

1534,0

2305,1

406,3

771,1

36,03

50,27

5

Доход (виручка) від реалізації

тис. грн

7756,8

8529,8

9761,5

773,0

1231,7

9,96

14,44

6

Інші операційні доходи

тис. грн

459,5

921,7

1026,2

462,2

104,5

100,6

11,34

7

Собівартість реалізованої продукції

тис. грн

5302,4

5872,8

7094,2

570,4

1221,4

10,76

20,8

8

Інші операційні витрати

тис. грн

196,4

369,5

513,4

173,1

143,9

88,14

38,94

9

Середньо-спискова чисельність працюючих

чол.

198

206

210

8

4

4,04

1,94

10

Річний фонд оплати праці

тис. грн

58,0

60,5

77,2

2,5

16,7

4,31

27,6

11

Кредиторська заборговані-сть

тис. грн

1608,1

572,2

366,7

-1035,9

-205,5

-64,42

-35,91

12

Чистий прибуток

тис. грн

1083,7

1429,9

1386,1

346,2

-43,8

31,95

-3,06

Проаналізувавши показники Балансу і Звіту про фінансові результати можна зробити висновок, що не всі показники мають тенденцію до зростання. Позитивним є те, що дохід від реалізації товарів з кожним роком зростає, так у 2007 році він зріс на 773 тис. грн. або на 9,96% у порівнянні з 2006 роком, а в 2008 році - на 1231,7 тис. грн. або на 14,44% в порівнянні з 2007 роком. При цьому слід відмітити, що собівартість реалізованих товарів зростає в меншій мірі і в 2007 році вона зросла в порівнянні з минулим роком на 570,4 тис. грн., тобто на 10,76%, а в 2008 зростає на 1221,4 тис. грн., або на 20,8%.

Нестабільним показником на СГПП «Дружба» є чистий прибуток, який має тенденцію до зростання тільки в 2006—2007 роках, а в 2008 році він зменшився на 43,8 тис. грн. (3,06%) в порівнянні з 2007 роком.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці, планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи із попиту на виготовлену продукцію, роботи, послуги та необхідні забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Основу планів становлять замовлення та договори, укладені з покупцями продукції, замовниками робіт, послуг і постачальниками матеріально — технічних ресурсів.

СГПП «Дружба» — одне з найбільших сільськогосподарських підприємств в Луцькому районі. Підприємство постійно розвивається, рухається вперед, працює, а також вкладає чималі кошти в благоустрій сіл: прокладання газопроводів, водогону, будівництво та ремонт соціальних закладів, храмів, доріг, реконструкцію виробничих приміщень.

РОЗДІЛ ІІІ. КОНТРОЛЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ) НА СГПП «ДРУЖБА»

3.1 Завдання контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на СГПП «Дружба»

Випуск готової продукції являється результатом діяльності кожного виробничого підприємства. Натомість, реалізація випущеної продукції (товарів, робіт, послуг) — кінцева мета діяльності суб'єкта господарських відносин, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенню якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі. Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та інших виробничих запасів [24, с. 876].

СГПП «Дружба» реалізовує вироблену продукцію та послуги за різними напрямками: продаж продукції переробним та заготівельним підприємствам; на ринку та через власну торгівельну мережу; за готівку працівникам підприємства; видача за рахунок оплати праці та іншої заборгованості; видача продукції як натуроплата, а також інші напрямки.

Крім реалізації продукції дане підприємство надає послуги та виконує роботи різним організаціям та особам (в тому числі і працівникам підприємства): автопослуги, послуги тракторів та сільськогосподарських машин для обробки земельних ділянок та збирання урожаю; ремонтні послуги та інше.

Ревізія на СГПП «Дружба» починається з вивчення даних звітності по реалізації сільськогосподарської продукції (ф. 1, 2), особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Основними завданнями контролю за реалізованою продукцією (товарами, роботами, послугами) на даному підприємстві є:

1. перевірка договірних зобов’язань сільськогосподарського піцдприємства з контрагентами за термінами, обсягами та якістю продукції;

2. дослідження правильності оформлення первинних документів з реалізації продукції, робіт, послуг на СГПП «Дружба»;

3. вивчення обгрунтованості застосування цін та тарифів на сільськогосподарську продукцію, роботи та послуги в процесі реалізації;

4. перевірка законності і доцільності господарських операцій з обліку реалізації продукції, робіт та послуг населенню;

5. встановлення умов та дотримання правил реалізації сільськогосподарської продукції в торгових точках та на міських ринках;

6. перевірка належного відображення доходів від реалізації продукції в звітності.

Ключовими напрямами контролю за реалізованою продукцією на СГПП «Дружба» є:

a) продукція не повинна відвантажуватись, а послуги — надаватись без виписування й обліку накладних;

b) прострочені рахунки до одержання продукції повинні ретельно і оперативно відслідковуватись;

c) надходження коштів від реалізації на СГПП «Дружба» повинно знаходитись під постійним контролем;

d) має бути забезпечений розподіл обов’язків при обліку реалізації та погашення дебіторської заборгованості;

e) відвантаження сільськогосподарської продукції на умовах наступної оплати не повинні проводитись при наявності достовірного визначеного високого ризику неплатежу покупцем.

До основних джерел реалізацї продукції (товарів, робіт, послуг) належать:

· документи про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, установчі документи, ліцензії, свідоцтва про акредитацію та сертифікацію продукції;

· державне замовлення та інші письмові договірні зобов’язання СГПП «Дружба» з різними юридичними й фізичними особами;

· товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, приймальні квитанції, подорожні та облікові листи, накладні внутрішньогосподарського призначення;

· облікові регістри аналітичного і синтетичного обліку: картки складського обліку продукції, оборотні відомості з номенклатури продукції, журнал 5 або 5А, Книга головних рахунків (рахунки 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари»), Книга обліку продаж;

· звіти про продаж сільськогосподарської продукції та довідки з ринку про ціни на момент продажу продукції.

Послідовність і порядок проведення ревізії залежать від завдання на ревізію й обсягу діяльності СГПП «Дружба», його структури, стану обліку і контролю за реалізованою продукцією.

Основними порушеннями з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на даному підприємстві є:

· реалізація продукції сільськогосподарським підприємством нижче договірних цін;

· арифметичні помилки в первинних документах (рахунках-фактурах, накладних, товарно-транспортних накладних та інших);

· відвантаження продукції СГПП «Дружба» покупцям у разі наявності в них попередньої значної заборгованості;

· порушення договорів по термінах або обсягах поставки, асортименту, якості продукції;

· фальсифікація обсягів реалізації при готівкових розрахунках з покупцями;

· порушення щодо укладення договорів сільськогосподарським підприємством на роботи та послуги;

· виявлення помилок стосовно узгодження цін і тарифів на роботи та послуги між даним підприємством та партнерами;

· здійснення оплати на СГПП «Дружба» за роботи та послуги без документального оформлення.

Особливій увазі на даному підприємстві підлягає перевірка первинних та зведених документів, серед основних завдань якої слід виділити наступні:

§ спостереження за підготовкою рахунків-фактур та податкових накладних;

§ контроль методом звірки документів рахунків-фактур, податкових накладних на предмет відповідності у них даним (ціни, продукції і т.д.) даним товарно-транспортним накладним і умовам договорів;

§ контроль рахунків-фактур, податкових накладних на предмет їх заповнення відповідно до діючих правил;

§ перевірка проводок у Головній книзі (рахунки 36, 37, 27, 701, 702, 703);

§ перевірка правильності ведення книги продажу.

При проведенні перевірки на СГПП «Дружба» використовують такі методи фактичного та документального контролю:

1) інвентаризація;

2) нормативно-правова перевірка;

3) арифметична;

4) формальна;

5) зустрічна;

6) аналітична;

7) експертна (в окремих випадках);

8) перевірка на збалансованість окремих показників;

9) порівняння;

10) логічна;

11) групування даних;

12) перевірка правильності відображення операцій з документів в облікові регістри.

Отже, контроль є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у діяльності сільськогосподарського підприємства та причин, що їх породжують. Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідальності, сприяє поширенню позитивної практики роботи.

реалізація продукція контроль облік

3.2 Внутрішнє методичне і нормативне забезпечення контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

Раціональне господарювання неможливе без застосування економічних заходів щодо дотримання законодавства в галузі господарської політики, тобто без систематичного і дієвого контролю з боку держави за виробництвом, споживанням суспільного продукту, використання як живої, так і матеріалізованої суспільної праці [23, с. 453].

Одним із основних фактичних методів прийому, який використовують на СГПП «Дружба» є інвентаризація, яка полягає у перевірці і документальному підтвердженні наявності та стану матеріальних цінностей та інших активів, звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку, врегулювання виявлених різниць та відображення результатів інвентаризації в обліку.

Нормативними актами на даному підприємстві, що регулюють проведення інвентаризації є:

§ Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. ;

§ «Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків» № 69 від 11 серпня 1994 р.

§ «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22 січня 1996 р. ;

§ Методичні рекомендації з планування, обліку та калькулювання продукції (робіт, послуг) с/г підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18. 05. 2001 р. № 132.

Згідно п. 2 Інструкції № 69 відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим [21].

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

· перед складанням річної бухгалтерської звітності;

· при зміні матеріально-відповідальних осіб;

· при встановлені фактів крадіжок продукції на даному підприємстві;

· у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха.

Відповідно до п. 8 Інструкції № 69 у разі проведення раптових інвентаризацій всі матеріальні цінності на підприємстві підготовляються до інвентаризації в присутності інвентаризаційної комісії, в інших випадках — завчасно.

Для проведення інвентаризаційної роботи на даному підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівника структурних підрозділів, заступника головного бухгалтера та ще двох членів (головного економіста та завідувача токовим складом).

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

1. проводять профілактичну роботу по забезпеченню правильної організації операцій по реалізації продукції;

2. здійснюють контрольні перевірки та інвентаризації в міжінвентаризаційний період;

3. при встановленні серйозних порушень проводять за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

4. розглядають письмові пояснення осіб, які допустили порушення, і свої пропозиції щодо ліквідації недоліків.

Основними завданнями інвентаризації згідно цієї інструкції є:

1. виявлення фактичної ТМЦ;

2. установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

3. виявлення ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість;

4. перевірка умов та порядку збереження матеріальних цінностей.

Згідно п. 11.8 вищезазначеної Інструкції при інвентаризації ТМЦ проводять наступне:

1. їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від олного виду цінностей до іншого;

2. на прибуткових документах на ТМЦ, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально-відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, де записані ці цінності;

3. на видаткових документах про ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризаціїз дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації.

У п. 11. 12 Інструкції № 69 наводиться інформація про регулювання інвентаризаційних різниць:

· взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо ТМЦ однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період, що перевіряється, та однієї і тієї ж особи, що перевіряється;

· у разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб;

· протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства;

· затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

При проведенні інвентаризації на СГПП «Дружба» користуються Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання продукції (робіт, послуг) с/г підприємств № 132.

Цей нормативний документ використовують при проведенні перевірки з мотою здійснення контролю за витратами, які понесені на виготовлення сільськогосподарської продукції.

Згідно Методичних рекомендацій собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, розподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат.

Згідно п. 3. 15 вищевказаного документа відображається інформація про витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами.

Отож, при проведенні перевірки СГПП «Дружба» здебільшого користується «Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків» № 69 та Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання продукції (робіт, послуг) с/г підприємств № 132. Згідно з цими нормативними документами дане підприємство самостійно обирає час та напрями проведення перевірки, а також приймає рішення щодо затвердження постійних та тимчасових комісій на період перевірки.

3.3 Документальне забезпечення контролю за реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

Невід'ємною умовою процесу ведення обліку і контролю є оформлення кожної господарської операції відповідним документом. Як правило, на СГПП «Дружба» за звітний період здійснюється безліч господарських операцій і оформляється велика кількість різних за своїм змістом і формою первинних документів. Правильно організована система роботи з первинними документами є гарантією нормального функціонування підприємства [22, с. 178].

Розглянемо документальне забезпечення обліку і контролю операцій, пов’язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які мають місце на СГПП «Дружба» (табл. 3.1.).

Таблиця 3. 1

Документальне оформлення обліку і контролю реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

№ з/п

Назва документа

Коротка характеристика

1

2

3

1.

Рахунок-фактура

Виставляється для оплати реалізованої підприємством продукції на адресу покупця.

2.

Сортове свідоцтво (ф. № 213)

Оформляється при продажі товарного зерна сильних і твердих сортів пшениці, ячменю та інших зернових культур, товарного насіння високоолійних сортів соняшнику.

3.

Товарно-транспортна накладна ф. 1 с. -г. (овочі)

Складається при реалізації овочів, картоплі, плодів, ягід, баштанних культур.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой