Організація і шляхи вдосконалення обліку готової продукції рослинництва на прикладі сільськогосподарського ТОВ "Маловисторопське" Лебединського району Сумс

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

Організація і шляхи вдосконалення обліку готової продукції рослинництва

на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маловисторопське» Лебединського району Сумської області

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку готової продукції рослинництва

1.1 Економічний зміст готової продукції рослинництва

1.2 Нормативне регулювання обліку готової продукції

1.3 Огляд літературних джерел

2. Організація обліку готової продукції рослинництва

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства

2.2 Оцінка обліку готової продукції

2.3 Первинний облік надходження і використання готової продукції рослинництва

2.4 Організація складського обліку готової продукції рослинництва

2.5 Синтетичний та аналітичний облік готової продукції рослинництва

3. Шляхи вдосконалення обліку готової продукції

3.1 Вдосконалення первинного обліку

3.2 Вдосконалення синтетичного та аналітичного обліку

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки суспільства значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати підприємством. Згідно із законодавством на підприємствах бухгалтерський облік здійснюється на приватних, в сільськогосподарських кооперативах, господарських товариствах, селянських (фермерських) господарствах. Сільськогосподарські підприємства є суб'єктами підприємницької діяльності. Функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності регламентується Конституцією України, Земельним кодексом України, а також законами України: «Про форми власності на землю», «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» та велику роль у реформуванні сільськогосподарських підприємств відіграють Укази Президента України.

Бухгалтерський облік забезпечує отримання і опрацювання потрібної інформації на підставі безперервного документального відображення фактів господарської діяльності підприємства і є функцією управління.

Головними завданнями бухгалтерського обліку є:

— забезпечення контролю за виконання зобов’язань наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;

— своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів;

— формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва і управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними та банківськими установами.

Організація бухгалтерського обліку забезпечує:

1. повне і достовірне відображення у бухгалтерських документах всіх господарських операцій, які були здійснені на підставі в звітному періоді;

2. складання встановленої органами державного управління фінансової звітності;

3. надання інформації внутрішнім споживачам для контролю господарської діяльності і прийняття управлінських рішень;

4. надання інформації зовнішнім користувачам про реальний фінансовий стан підприємства. 1]

Фінансовий облік і звітність регулюються державними стандартами різних рівнів. Велику увагу досить приділяти і контролювати оформлення первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В даній випускній роботі проводитиметься огляд аспектів обліку готової продукції. До готової продукції належить продукція, обробка, яка закінчена та яка пройшла випробування, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Це визначення відноситься до готової продукції, яка вироблена промисловими підприємствами.

Також до готової продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для самого невиробничого споживання.

Готова продукція — це матеріальний результат діяльності кожного підприємства, тому тема вибраної випускної роботи є надзвичайно актуальною у наш час. Крім випуску речовинної продукції (машин, взуття, одягу, цукерок тощо), підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз «Готова продукція», цей вид продукції називають «виконані роботи та послуги.» Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції і виконаних робіт та послуг.

Об'єктом дослідження наведеної вище указаної роботи буде готова продукція рослинництва. Нормативне регулювання обліку готової продукції є невід'ємною частиною організації облікової політики будь-якого підприємства, у нашому випадку СТОВ «Маловисторопське"Лебединського р-ну, Сумської області, незалежно від форми власності.

Метою даної випускної роботи є дослідження організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку готової продукції, виявлення недоліків та розробка рекомендацій по вдосконаленню обліку готової продукції.

Саме з вищезазначених причин тема даної роботи є дуже актуальною в умовах сучасного стану економіки нашої країни.

В ході написання бакалаврської роботи повинні бути досліджені наступні питання:

— вивчити теоретичні основи обліку готової продукції рослинництва;

— надати організаційно — економічну характеристику господарства;

— провести аналіз фінансових результатів;

— висвітлити шляхи вдосконалення обліку готової продукції.

Вихідними даними для написання цієї роботи є: первинні документи з обліку сільськогосподарської продукції, фінансові звіти (2006−2008рр.), Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», П (С)БО 9 «Запаси», П (С)БО 15 «Дохід», П (С)БО 16 «Витрати», Інструкція про застосування плану рахунків, Методичні рекомендації, наукова література, довідкові джерела, статті й коментарі українських економістів, друковані в періодичних виданнях. При проведенні дослідження використовувалися такі методи, як монографічний, метод спостереження, метод порівняльного аналізу, економіко-статистичний та інші.

1. Теоретичні основи обліку готової продукції рослинництва

1. 1 Економічний зміст готової продукції рослинництва

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та інструкції до плану рахунків № 291 від 30. 11. 1999 р.

В бухгалтерському обліку рослинництво — одна із основних сфер сільськогосподарського виробництва. Для задоволення потреб в продовольстві, галузь рослинництва повинна забезпечити значне зростання середньорічного валового збору зерна, підвищити урожайність зернових культур, збільшити виробництво інших основних видів сільськогосподарської продукції. Важливим завданням рослинництва є збільшення виробництва кормів для створення міцної кормової бази тваринництва. Рослинництву, як галузі економічної діяльності притаманні певні особливості. Наприклад, використання землі, яка є одним із основних засобів виробництва, тоді як у промисловості - це лише територія, місце, на якому розташоване підприємство. Земля є незамінним засобом виробництва поступово зношуються, внаслідок чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новими. При раціональному використанні земля не тільки не зношується, а навпаки — підвищує свою родючість. 7]

Виробничий цикл у рослинництві - це тривалий процес. Він складається із різних робіт, які виконуються в осінній, зимовий, весняний чи літній періоди. Технологічний процес виробництва у рослинництві включає наступні основні комплекси робіт: підготовку грунту до посіву, посів (посадка), догляд за посівами, збір врожаю, кожний із яких складається з відповідних робіт. Наприклад, підготовка грунту до посіву включає оранку, боронування, прикочування, культивацію тощо.

Безперечно, рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва і тому не так багато є господарств, які б не займались рослинництвом. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості. 8]

Рослинництво має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для цього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержання готової продукції. Виробничі витрати в рослинництві здійснюються тривалий час, причому дуже нерівномірно, технологічний процес залежить від природних умов і практично не може бути прискорений за рахунок інтенсифікації. Бухгалтеру необхідно правильно і якісно вести облік як витрат на виробництво готової продукції рослинництва так і самої готової продукції.

До продукції сільськогосподарського виробництва належить сирий продукт, що не пройшов стадії первинної промислової обробки (переробки), вирощений для реалізації на сторону або використання на потреби власного виробництва. До продукції рослинництва відносять: зерно, насіння, солому, сіно, цукрові буряки, овочі, ягоди, фрукти, виноград, листя тютюну, продукцію лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, зелену масу на корм, зелену масу на силос тощо. 10]

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення, умовної облікової ціни — планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами — плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 і кредит рахунка 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості). 11]

Готова продукція — це продукція (виріб, напівфабрикати, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає техиічними умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції і виконаних робіт та послуг. Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади або експедицію;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін;

ґ) реалізація.

Готова продукція і товари можуть надходити на підприємство в результаті роботи підрозділів основного і допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію, взаємодії із підприємствами -- постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу, оприбуткування залишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо.

Готова продукція і товари можуть зменшуватися за своїми обсягами, внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів, в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам, за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач. Готова продукція оформляється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. 2]

Існують особливості обліку готової продукції. Рослинництву як галузі економічної діяльності притаманні певні особливості. Наприклад, використання землі, яка є одним із основних засобів виробництва, тоді як у промисловості - це лише територія, місце на якому розташоване підприємство. Земля є незамінним засобом виробництва, на відміну від інших, які у процесі виробництва поступово зношуються, внаслідок чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новим. При раціональному використанні, земля не тільки не зношується, а навпаки — підвищує свою родючість.

Іншою особливістю рослинництва є використання сільськогоспо-дарськими товаровиробниками частини продукції власного виробництва (зерно для посіву тощо).

Відповідно до особливостей виробничого процесу галузі рослинництва в обліку забезпечується розмежування витрат і отримання відповідних підсумкових даних за суміжними роками виробництва і культурами, за основними видами робіт, що виконуються, за статтями (видами) витрат, за підрозділами господарства.

Усі перелічені вище особливості рослинництва впливають на організацію і ведення обліку, а саме на класифікацію витрат, методи обліку та калькулювання собівартості продукції, форму організації обліку в сільськогосподарських підприємствах. Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

Для побудови обліку продукції основним є визначення її характеру. За цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю, конструктивною складністю.

За формою продукцію поділяють на таку, яка має речову форму, тобто виріб і таку, яка має форму результату роботи (ремонт) або форму послуги.

За ступенем готовності продукцію поділяють на готову, напівфабрикати (напівпродукти) та неготову. Готова — продукція, яка завершена в обробці, призначена для реалізації та повністю відповідає стандартам, а у разі їх відсутності - технічним, договірним або іншим умовам. Напівфабрикати — продукція, що незавершена в обробці, але готова для реалізації.

За технологічною і конструктивною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні і якісні параметри визначають аналогічно основній продукції. Супутня продукція — продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні отримати вартісну характеристику. Побічна продукція — продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат. 33]

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділити увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції.

Якість готової продукції - це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно її цільовим призначенням. Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировинну. До продукції кінцевого споживання відносять продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, незбиране молоко). Проміжна продукція — це продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарському виробництві (насіння, корми). Сільськогосподарська сировина представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки (цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна частка зерна, соняшник тощо).

Кожному з цих типів продукції притаманні свої показники якості. Під показником якості розуміють кількісний вираз однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів стосовно до її цільового призначення і умов використання.

У вітчизняній практиці господарської діяльності розрізняють наступні показники якості.

Біологічні - характеризують придатність сільськогосподарської продукції до споживання в їжу. Вони залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин, у процесі вирощування і догляду яких одержують цю продукцію. Серед даних показників найважливіше значення має вміст у продукції макро — і мікроелементів, білка, вітамінів, жиру. Слід пам’ятати, що біологічні показники якості динамічні і залежать від погодних і ґрунтових умов, можуть поліпшуватись або погіршуватись під впливом людини. Наприклад, при дотриманні всіх агротехнічних вимог при вирощуванні озимої пшениці і доробці зерна, вміст білка в ньому може підвищитись, за інших однакових умов, на 6 і більше процентних пунктів.

Показники технологічності характеризують такі властивості сільськогосподарської продукції, які є необхідними для її ефективної промислової переробки.

Показники транспортабельності важливі для всіх трьох типів сільськогосподарської продукції, оскільки характеризують придатність її до перевезення і вантажно — розвантажувальних робіт відповідними засобами і способами. Показники надійності свідчать про придатність продукції до збереження біологічних і ряду технологічних показників якості при її зберіганні і транспортуванні.

Завданнями обліку в галузі рослинництва є:

1) правильно і економічно обґрунтовано розмежовувати витрати за основними виробництвами, а при необхідності - за культурами або групами культур;

2) забезпечувати отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги допоміжних виробництв та інші витрати, що відносяться до галузі;

3) своєчасно і повністю обліковувати сільськогосподарську продукцію, яка надходить від урожаю;

4) систематизувати і узагальнювати необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

5) забезпечувати точне й економічне обґрунтування розмежування витрат за суміжними роками виробництва з виділенням витрат, що відносяться до наступних сільськогосподарських періодів, в яких буде отримана продукція (витрати на посів культур, багаторічних трав тощо);

6) надавати необхідну інформацію про витрати за підрозділами господарства для контролю за виконанням завдань і оперативного управління;

7) складати та надавати звітність. 50]

1. 2 Нормативне регулювання обліку готової продукції рослинництва

Будь-яке підприємство здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку, основним джерелом надходження якого є готова продукція.

В Україні облік готової продукції, її надходження та використання регулюється наступними нормативними і законодавчими документами:

1. Законом України від 16. 07. 1999р. № 996−14 «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями). 41]

2. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999р. № 246.

3. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29. 11. 1999р. № 290. 36]

4. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31. 12. 1999р. № 318. 37]

5. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи». 38]

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999р. № 291 (зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 09. 12. 2002р. № 1012). 15]

7. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 18. 05. 2001р. № 132. 26] Згідно зі статтею 1 Закону України від 16. 07. 1999р. № 996−14 «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», активи — це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, зумовить отримання економічних вигод у майбутньому. 41]

Згідно з положенням, запаси — це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання підчас виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають сировину, основні і допоміжні матеріали, незавершене виробництво, готову продукцію, що виготовили на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, товари у вигляді матеріальних цінностей, малоцінні та швидко зношувальні предмети.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29. 11. 1999р. № 290. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. 36]

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

1) покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

2) підприємство не здійснює надані управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

3) сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

4) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Виготовлені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка для готової продукції є її виробничою собівартістю, що визначають згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормованих виробничих витрат. 37] Об'єктом обліку витрат є продукція, яка потребує визначення пов’язаних з її виробництвом витрат. Витратами звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або зменшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До виробничої собівартості продукції включаються:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати;

— інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини, основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів.

До прямих витрат на оплату праці відносять заробітну плату і інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції.

До змінних загально-виробничих витрат включають витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загально-виробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу, охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. 21]

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово — господарської діяльності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно — правових форм і видів діяльності. 15]

Рахунок 21 «Поточні біологічні активи». Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва. За дебетом рахунку 21 відображається надходження (оприбуткування зернових, технічних, овочевих та інших культур) поточних біологічних активів. 20] Рахунок 26 «Готова продукція». Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства. За дебетом рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною вартістю. Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 Ѕ Готова продукціяЅ.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробовування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

За дебетом рахунку 26 Ѕ Готова продукціяЅвідображається надходження готової продукції з власного виробництва.

При списанні готової продукції з рахунку 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотках, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Система відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 ЅГотова продукція" і дебетом відповідних рахунків.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». 47]

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року. За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом -- вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продаж, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при

доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» чи 20 «Виробничі запаси».

1.3 Огляд літературних джерел

Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва в Україні. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості. Воно має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для нього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержанням готової продукції. Саме тому знана кількість науковців та вчених приділяють особливу увагу організації обліку готової продукції рослинництва.

На думку Ф. Ф. Бутинця важливим завданням рослинництва є збільшення виробництва кормів для створення міцної кормової бази тваринництва. 4]

М. Правда та О. Кремінь в своїй статті «Облік реалізації готової продукції рослинництва» дають визначення готової продукції. Готовою продукцією вважається та, обробка якої завершена, вона укомплектована, відповідає встановленим стандартам, прийнята ВТК і здана на склад чи передана замовнику. Якщо технічними умовами передбачено реалізацію продукції у присутності представника замовника, то вироби вважаються готовими після того, як вони прийняті представниками замовника й оформлені актом прийняття. Готова продукція, що підлягає передачі замовнику, але не оформлена актом передачі та не передана на склад, враховуватиметься в складі незавершеного виробництва. 39]

Наприклад, М. Ф. Огійчук у своїх працях особливу увагу приділяв завданням обліку готової продукції. Головним з них він вважав своєчасне оформлення первинних документів та всі операції, пов’язані з надходженням, зберігання та витрачанням сільськогосподарської продукції, здійснення своєчасного і поточного контролю за прибуткуванням, зберіганням та витрачанням продукції, своєчасне запобігання недоцільному та незаконному витрачанню продукції, одержання на будь-яку дату точних даних про кількість господарської продукції, своєчасне виявлення тієї продукції, яку можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів. 33]

Досить значну увагу П. Сук в своїй статті «Облік витрат, виходу продукції рослинництва та обчислення її собівартості» приділив об'єктам обліку в рослинництві, до яких він відносить сільськогосподарські продукції, сільськогосподарські роботи, витрати, які підлягають розподілу, інші об'єкти. 47]

Якщо витрати можна віднести безпосередньо на вирощування конкретної культури під урожай поточного року, то їх обліковують на аналітичних рахунках об'єктів першої групи. На об'єктах другої групи обліковують витрати на сільськогосподарських роботах під урожай майбутнього року. Витрати, які відносяться до декількох об'єктів і підлягають розподілу, обліковують у третій групі. По четвертій групі обліковують витрати кормо-виробництву і деякі інші. По зазначених чотирьох групах прийнято конкретну номенклатуру об'єкту обліку витрат.

П. Сук зазначає, що Методичними рекомендаціями з планування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 16 травня 2001 р. № 132 визначено перелік об'єктів планування та обліку по виробництву продукції рослинництва.

М. Кухарський та З. Гулик в статті «До питання обліку виробничих запасів і продукції сільськогосподарського виробництва в сільськогосподар- ських підприємствах» зазначають деякі суперечності в Інструкції про застосування Плану рахунків та П (С)БО 2 «Баланс» стосовно обліку виробничих запасів, продукції сільськогосподарського виробництва, а також відображення інформації про їх наявність у бухгалтерському балансі. Ці суперечності призводять до плутанини в обліку і неоднакового відображення сільськогосподарськими підприємствами інформації в балансі про наявність виробничих запасів і продукції сільськогосподарського виробництва, тому облік виробничих запасів та продукції необхідно удосконалити, внести зміни до переліку статей розділу 2 «Оборотні активи» балансу, враховувати особливості сільськогосподарського виробництва.

Раніше в бухгалтерському балансі у статті Виробничі запаси, зазначають автори, відображався залишок запасів, облікованих на рахунках 05 — 08, 10, а в статті «готова продукція» — залишок продукції. При складанні балансу не виникало жодних труднощів при відображенні залишків по цим статтям. З новим Планом рахунків облік виробничих запасів передбачено вести на одному синтетичному рахунку 20 «Виробничі запаси». Однак в Інструкції про застосування Плану рахунків для обліку виробничих запасів є

суперечності. У розділі, де подається характеристика рахунку 20 «Виробничі запаси» автори Інструкції про застосування Плану рахунків пропонують облік кормів, насіння та саджанців, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин, вести на рахунку 20 субрахунку 8 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

Ці суперечності були усунуті внаслідок внесення змін до Інструкції по застосуванню Плану рахунків.

Саме про такі суперечності розповідає в своїй статті «Облік продукції сільськогосподарського виробництва» М.І. Телегунь. Вона наголошує на тому, що якщо раніше в обліку продукцію, отриману від різних галузей рослинництва, тваринництва та промислових виробництв, групували залежно від її подальшого використання на різних рахунках, а саме 10 «Насінна та корми», 40 «Готова продукція», 05 «Сировина і матеріали», то зараз готова продукція за новим Планом рахунків обліковується на рахунку 26 «Готова продукція». Інструкція № 291 поняття «готової продукції» трактує так: «до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. М.І. Телегунь зазначає, що продукція сільськогосподарського виробництва не підходить під такі жорсткі вимоги. Вона пропонує обліковувати всю сільськогосподарську продукцію на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», а для готової продукції сформувати рахунок 270 «Готова продукція». 50]

Про порядок обліку витрат в роботі «Облік виробництва продукції рослинництва» розповідає П. І. Сук. Він наголошує на тому, що створення нових організаційних форм господарювання на основі приватної власності на землю диктує необхідність розробити нову ефективну систему бухгалтерського обліку, яка відповідала б міжнародним стандартам.

У своїх працях Лишиленко О. В. стверджує наступне:

Готова продукція і товари можуть надходити на підприємство в результаті: — роботи підрозділів основного і допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію;

— взаємодії із підприємствами — постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу;

— оприбуткування лишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо.

Готова продукція і товари можуть зменшуватися за своїми обсягами, зокрема:

— внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

— в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

— за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції і товарів тощо.

Що стосується документального оформлення наявності і руху готової продукції і товарів, то треба зазначити, що він є аналогічним обліку наявності руху виробничих запасів.

Г. Пістовий в своїй статті «Особливості обліку готової продукції та її реалізація у малих підприємствах» описує способи оцінки готової продукції рослинництва. Способи оцінки готової продукції поточному бухгалтерському обліку й у балансі закріплені в наказі про облікову політику підприємства. Відповідно до Акта на оприбуткування в бухгалтерському обліку готова продукція відображується за фактичною виробничою собівартістю — за нормативною виробничою собівартістю плюс відхилення фактичної виробничої собівартості від нормативної.

П. І. Сук стверджує, що порядок обліку витрат повинен будуватися відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» без використання рахунків класу 9 «Витрати діяльності».

Операційні витрати він поділив на 2 групи: витрати, які включаються до виробничої собівартості прямі нематеріальні витрати, прямі витрати на загально виробничі витрати), і витрати, які не включаються до виробничої собівартості (адміністративні витрати, витрати на збут (15).

Витрати, які включаються у виробничу собівартість продукції, за П. Суком, паралельно групують по об'єктам обліку, якими є сільськогосподарські культури або групи однорідних за технологією вирощування культур. Для обліку по об'єктам має бути окремий регістр, в якому витрати обліковуються за їх видами, вказують коди кореспондуючих рахунків. 21]

Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням самостійно виготовлених господарством бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм, додає Л. Лавріненко в своїй статті «Облік витрат і виходу продукції рослинництва», в якій описує облік витрат в рослинництві. З огляду на біологічну особливість сільськогосподарських культур та агротехніку їх вирощування облік витрат вирощеного врожаю проводиться в суміжні роки. Одна частина припадає на рік збору врожаю, друга — під урожай наступного року.

Облік витрат поточного року в рослинництві проводиться за культурами або за однорідними агротехнікою, групами культур, наприклад:

за групою зернових культур:

а) зернові озимі (пшениця, жито, ячмінь тощо);

б) ярі зернові та зернобобові культури, з них:

— продовольчі (пшениця, жито, просо, гречка, горох, квасоля тощо);

— фуражі (ячмінь, овес, віка, ріпак та інші).

Витрати, які проводять під урожай наступного року (оранка на зяб, лущення, внесення добрив, чорні пари тощо) обліковують за окремими видами виконаних робіт. І тільки під час весняної сівби, коли остаточно з’ясована посівна площа, витрати незавершеного виробництва розподіляють за культурами.

Для обліку витрат і виходу продукції рослинництва використовують рахунок 23 «Виробництво» (субрахунок 231 «Рослинництво»): по дебету відображають витрати, по кредиту — вихід виробленої продукції.

Аналітичний облік витрат проводять за видами виробництв, за витрат і видами культур.

Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями:

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— насіння і садівний матеріал;

— добрива;

— засоби захисту рослин;

— робота та послуги;

— амортизація;

— інші загально — виробничі витрати та витрати на управління.

О. Бірюкова в своїй статті «Облік реалізації готової продукції» дає визначення реалізації. Реалізація продукції (робіт, послуг) — це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в облік на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань. Датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботу, послугу) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строків здійснення оплати. Для обліку реалізації готової продукції, робіт та послуг Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 93 «Витрати на збут», пише О. Бірюкова.

В. Коміренко в статті «Розрахунок собівартості продукції рослинництва» описує обчислення собівартості продукції. Обчислення собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При обчисленні собівартості необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 18. 06. 2001р. № 132. 17]

Об'єктами калькуляції собівартості в рослинництві є основна та суміжна продукція.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва виконують підготовчі роботи, призначення яких полягає в обчисленні суми витрат на виробництво окремих видів продукції рослинництва.

О. Башинський в статті «Бухгалтерський облік пересіву сільськогос-подарської культури» стверджує, що відповідно до пункту 82 Методичних рекомендацій з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 18. 05. 2001р. № 132, витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні витрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів і інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані витрати списуються в розрізі статей на пересіяну культуру. 1]

Отже, бухгалтеру необхідно здійснити аналітичну вибірку витрат за пересіяною культурою і згрупувати їх залежно від видів робіт. Після цього частину витрат (неповторювані) списують за кредитом аналітичного рахунку, на якому обліковували загиблу культуру в дебет рахунка 99 «Надзвичайні витрати». Іншу частину витрат списують з кредиту аналітичного рахунка загиблої культури в дебет аналітичного рахунка пересіяної культури.

вдосконалення облік продукція рослинництво

2. Організація обліку готової продукції рослинництва

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства

Базою дослідження є СТОВ «Маловисторопське». Історія створення цього підприємства така. В 1929 році було створене господарство «Соціалістичне змагання», а в 1959 році воно було перейменоване в колгосп ім. П. С. Рибалка, а в 1966 році до господарства приєднався сільськогосподарський технікум, і був створений Маловисторопський радгосп-технікум ім. П. С. Рибалка. В 1972 році до радгоспу-технікуму приєднується колгосп ім. Калініна, а в 1982 році цей колгосп відокремився. До 1998 року існував Маловисторопський радгосп-технікум ім. П. С. Рибалка, а в 1998 році технікум відділяється від господарства, створюється ДСП «Маловисторопське», а в 2000 році воно реформоване у ВАТ «Романівське», в 2001 році створюється СТОВ «Маловисторопське».

Господарство розміщене у південно-східній частині Лебединського району Сумської області в лісостеповій зоні. Відстань від с. Малий Вистороп до залізничної станції Боромля — 7 км, до районного центру м. Лебедина — 35 км, до обласного центру м. Суми — 45 км.

Територія підприємства знаходиться в другому агрокліматичному районі Сумської області. Цей агрокліматичний район помірно теплий, помірно вологий.

Сума середньорічних температур 2500−2650 С за період з температурами тільки 10 С, кількість ви падаючих за цей час опадів 280−510 мм, а протягом всього року 470−560 мм, найбільша кількість опадів випадає восени, що сприяє нормальному росту і розвитку сільськогосподарських культур.

Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом складає 95−105 днів, а з температурами вище +10 С складає 110−115 днів. В цілому кліматичні умови сприяють вирощуванню всіх сільськогосподарських культур.

Виробничий напрямок: зерно-цукровий, господарство за обсягом виробництва продукції середнє.

В господарстві журнально-ордерна форма обліку, кількість працівників бухгалтерії 5 чоловік, використовується в роботі наказ про облікову політику.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля — основний засіб виробництва в сільському господарстві. Ґрунти в господарстві в основному чорноземи типові та опідзолені, а також середньосуглинисті ґрунти.

Склад та структура землекористування відображено в таблиці 2. 1.

Таблиця 2.1 Склад і структура землекористування

Види угідь

2006 р.

2007 р.

2008 р.

В тому числі

взято в

оренду в

2006 році, га

Відхиле-ння (+,-) 2006 до 2004 р. Площа, га

Площа, га

Питома

вага, %

Площа, га

Питома

вага, %

Площа, га

Питома

вага, %

Всього с. -г. угідь

1589

100,0

1564

100,0

1564

100,0

1564

— 25

в т.ч. — рілля

1247

78,5

1222

78,1

1222

78,1

1222

— 25

— сінокоси

264

16,6

264

16,9

264

16,9

264

-

— пасовища

78

4,9

78

5,0

78

5,0

78

-

Рівень розораності

78,5

78,1

78,1

Як видно з таблиці 2. 1, структура земельного фонду в СТОВ «Маловисторопське» незмінна протягом двох років. Найбільшу питому вагу займає рілля — 78,1%, що свідчить про високу розораність земель, і це не дивно, адже господарство займається вирощуванням сільськогосподарських культур, 5% від площі сільськогосподарських угідь займають пасовища, на

яких випасається худоба приватного підприємця, сіножаті займають 16,9% від площі сільськогосподарських угідь.

Про ефективність використання земельних ресурсів можна судити по урожайності культур. Земельні угіддя в господарстві використовують інтенсивно, всі землі взято в оренду. Власники земельних паїв мають Державні акти на право приватної власності на землю, які видані від 05 грудня 2002 року. Розмір паю 5, 19 га сільськогосподарських угідь в тому числі 1,22 га кормових угідь. Вартість паю — 43 032 грн.

Найважливішим ресурсом підприємства є його працівники, які цілеспрямовано використовують усі інші ресурси для виробництва продукції.

Трудові ресурси — це працездатне населення, яке зайняте у виробництві.

Основною робочою силою сільськогосподарських підприємств є чоловіки і жінки працездатного віку. Вони становлять близько 90% усіх річних затрат праці в суспільному виробництві, особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль у громадському господарстві і, як правило, є додатковою робочою силою.

Таблиця 2.2 Наявність робочої сили в господарстві

Категорії працюючих

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Звітний рік порівняно з базисним (+; -)

1

2

3

4

5

Всього працівників

69

46

55

— 14

Зайняті в рослинництві

47

46

55

8

Зайняті в тваринництві

22

-

-

— 22

Аналізуючи дані таблиці, ми робимо висновок, що в господарстві у звітному році зменшилось працюючих на 14 чоловік у порівнянні з базисним роком. Але в порівнянні з минулим роком кількість працюючих зросла. Галузь тваринництва оформлена як підприємницька діяльність «Солдатко О. О. «

Отже, в господарстві спостерігається зменшення робочої сили, але працю робітників використовують ефективно. Багато робітників в селі не працює. Для вирішення проблеми, господарству слід створювати нові робочі місця, сприятливі умови праці, удосконалювати організацію і оплату праці, підвищувати трудову активність працюючих, зміцнювати і дотримуватися дисципліни праці, а саме головне забезпечувати справедливу винагороду за виконану роботу.

Таблиця 2.3 Динаміка середньооблікової чисельності робітників та ефективність використання робочої сили

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Відхилення 2008 р. у % до 2006 р.

I Середньооблікова чисельність працівників, чол., в т. ч.

55

41

47

85,45

— в рослинництві

55

39

47

85,45

— в тваринництві

0

2

0

II Відпрацьованих 1 працівником за рік, дні, в т. ч.

184

153

79

42,93

— в рослинництві

184

146

79

42,93

— в тваринництві

0

286

0

0

III Вироблено валової продукції на 1 середньооблікового працівника, тис. грн., в т. ч.

30,9

72,2

25,1

81,2

— в рослинництві

30,9

75,9

25,1

81,2

— в тваринництві

0

1480,5

0

Щодо кількості відпрацьованих днів одним працівником, то в цілому по підприємству маємо скорочення на 57,07%. Це відбулося в більшій мірі за рахунок зменшення чисельності на 8 чоловік і скорочення затрат праці на 45 тис. люд. -год.

Аналізувавши динаміку показника продуктивності праці, можна констатувати, що підприємство неефективно використовує робочу силу, так як вона в 2008 році порівняно з 2006 роком в цілому по підприємстві маємо зменшення і чисельності працівників і скорочення валового продукту на 8 чоловік та 523 тис. грн. відповідно.

Враховуючи те, що процес виробництва неможливий без використання основних засобів, з’ясуємо наскільки господарство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони використовуються за допомогою таблиці 4.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой