Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками в СВК "Ружинський"

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Актуальність теми дослідження. Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов’язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення.

Одними з таких розрахунків є розрахунки з покупцями і замовниками. Ці взаємовідносини виникають в процесі реалізації підприємством своєї продукції, товарів, послуг. Реалізація продукції окремого підприємства — це, перш за все, відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників.

Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку та аналізу дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених — економістів, зокрема: С.Д. Батехіна, І.А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, П. Л. Сук, Л. К. Сук, Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, В. Костюченко, С.І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я.В. Соколової, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М. Швайки та ін.

Місце і роль процесу реалізації в суспільному відтворенні визначається відповідним господарським механізмом, який встановлює умови реалізації та умови розрахунків за продану продукцію, нерідко регулює ціни. Визначення поняття та моменту здійснення реалізації знайшло відображення у законодавчих актах, що регулюють сплату податків. Тому цей процес повинен бути належно оформлений і регулюватися відповідними нормативними документами.

На сьогодні процес реалізації продукції підприємствами є одними з найпоширеніших функцій підприємств. Зараз, майже, кожне третє підприємство займається реалізацією продукції і наданням послуг. Це найпоширеніший вид діяльності сьогодення. Тому підприємства повинні належним чином оформлювати усі розрахункові операції і правильно їх обліковувати. Таким чином, значимість обліку розрахунків з покупцями і замовниками набуває неабиякого значення в діяльності підприємств і організацій, і важливість його все більше зростає, що підтверджує актуальність теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою випускної роботи роботи є вивчення організації обліку розрахунків з покупцями та замовниками в СВК «Ружинський» Ружинського району Житомирської області, виявлення недоліків в його здійсненні та пошук шляхів підвищення результативності їх взаємовідносин і удосконалення обліку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

— вивчити економічний зміст обліку та механізму здійснення розрахунків з покупцями і замовниками підприємства як в українській так і в зарубіжній практиці;

— уточнити класифікацію дебіторської заборгованості для потреб обліку, контролю та управління нею;

— дослідити результати господарської діяльності СВК «Ружинський» за останні три роки;

— удосконалити форми первинних документів і облікових регістрів та процес документообороту щодо розрахунків з покупцями та замовниками;

— проаналізувати чинну методику фінансового обліку розрахунків з покупцями та замовниками і визначити можливі шляхи їх удосконалення;

— розробити пропозиції, спрямовані на розвиток підсистеми управлінського обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

— дослідити теоретичні, методичні та організаційні основи зовнішнього та внутрішнього аудиту розрахунків з покупцями та замовниками і обґрунтувати напрями їх розвитку та вдосконалення;

— визначити підходи до організації обліку й аудиту розрахунків з покупцями та замовниками в СВК «Ружинський» в умовах автоматизації;

— визначити соціально-економічні основи охорони праці в СВК «Ружинський».

Об'єктом дослідження є господарська діяльність СВК «Ружинський» Ружинського району Житомирської області, зокрема стан та облік розрахунків з покупцями та замовниками.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційні та практичні аспекти обліку, аудиту та аналізу розрахунків з покупцями та замовниками в СВК «Ружинський».

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались методи наукової абстракції, індукції та дедукції, ретроспективного аналізу (при визначенні поняття і змісту дебіторської заборгованості), логічного моделювання (при обґрунтуванні виникнення розрахунків), групування, порівняння, аналізу і синтезу (при оцінці стану дебіторської заборгованості), методи конкретизації, моделювання, аналогії, спостереження, балансовий метод, графічний та ін.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, дослідження класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, аудиту та аналізу, а також дані первинного, аналітичного і синтетичного обліку досліджуваного підприємства, квартальні і річні звіти, дані статистичної звітності, виробничо-фінансові плани, довідкові матеріали.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку, аналізу та аудиту забезпечення розрахунків з покупцями та замовниками, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку дебіторської заборгованості. На основі проведеного дослідження розрахунків з покупцями і замовниками розроблено пропозиції з удосконалення обліку, аудиту та управління дебіторською заборгованістю.

Випускна робота складається з 3 розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади розрахунків з покупцями та замовниками в процесі господарської діяльності

1.1 Економічний сутність процесу розрахунків з покупцями та замовниками

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в різні розрахункові відносини з різними юридичними і фізичними особами. Ці розрахунки пов’язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданням послуг, формуванням і розподілом прибутку та ін.

Сільськогосподарські підприємства в процесі своєї діяльності одержують продукцію рослинництва, тваринництва і промислового виробництва, яку вони частково залишають для власних потреб (посівний матеріал, корми та ін.), а основну її частину реалізують.

Канали реалізації можуть бути наступними:

ь заготівельним та переробним організаціям (хлібоприймальні пункти, м’ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи та ін.);

ь установам громадського харчування;

ь на ринку, через мережу роздрібної торгівлі;

ь власним робітникам;

ь школам і дошкільним установам;

ь іншим покупцям і замовникам.

Окрім того, сільськогосподарські підприємства можуть надавати різноманітні послуги та виконувати сільськогосподарські роботи.

Бухгалтерський облік продажу товарів, надання послуг і виконання робіт є однією з основних і найбільш відповідальних ділянок бухгалтерської роботи. Правильне визначення і відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат, податків, а також фінансових результатів має велике значення для забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які придбають товари (роботи, послуги).

Замовники — це учасники договору, на підставі яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

У процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності в підприємства виникає дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями продукції, акціонерами, персоналом, бюджетом і позабюджетними фондами тощо. Господарська практика підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об'єктів фінансового управління підприємства.

Стан системи розрахунків залежить від економічного розвитку країни, реальної економічної ситуації. Важливим показником, який характеризує стан розрахунків в країні є розмір дебіторської заборгованості та швидкість її обороту.

Несвоєчасне погашення заборгованості призводить до постійної кризи: зростання заборгованості по комерційному кредиту зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій, зростання їх вартості. Даний процес супроводжується непрямими втратами доходу підприємства, а саме:

1) чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший дохід від засобів, вкладених у неї, що впливає на оборотність.

2) дебіторська заборгованість являє собою один з активів підприємства

для якого потрібно відповідне джерело, тому підтримання певного рівня дебіторської заборгованості пов’язане з витратами.

Класифікація дебіторської заборгованості представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація дебіторської заборгованості підприємств

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари і послуги за строками погашення з моменту виникнення поділяють на:

— довгострокову дебіторську заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців від дати балансу.

— поточну дебіторську заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

За рівнем своєчасності погашення поточна дебіторська заборгованість поділяється на: нормальну, сумнівну, безнадійну.

Нормальна- дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість щодо погашення її боржником. (перехід пов’язаний зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів)

Сумнівна — дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у погашенні її боржником перехід пов’язаний зі списанням з балансу дебіторської заборгованості, оскільки вона перестає відповідати визначенню активу. Визначається у тому звітному періоді, в якому підприємство одержало інформацію про те, що така заборгованість не буде повернута. Списується за рахунок резерву сумнівних боргів

Безнадійна-дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашенні боржником (недостатність майна боржника у випадку визнанні його банкрутом, дія форс-мажорних обставин, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників) або строк позовної давності минув.

Для сумнівної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) підприємства створюють резерв сумнівних боргів

Резерв сумнівних боргів — це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він корегує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджує виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

У процесі господарської діяльності підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям і замовникам. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачі готівки під звіт, по нестачах цінностей, одержаних позиках та ін. Несвоєчасне одержання грошових коштів за реалізовану продукцію, повернення невикористаних підзвітних сум тощо призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо це відчутно в умовах інфляції, яка на даний час досягла високих темпів зростання. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися в господарство. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторської заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення і відображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.

Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

· дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

· своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

· своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;

· своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

· своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;

· недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку.

Розрахункові взаємовідносини між покупцями і замовниками виникають у процесі господарської діяльності підприємств, як правило, цьому передує укладення договору між покупцем і продавцем. Внаслідок цього виникають зобов’язання обох сторін один перед одним. У бухгалтерському обліку підприємства зобов’язання виникають не в момент укладання договору, а після здійснення однією із сторін передбачених у ньому дій, внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою, тобто, що стосується розрахунків з покупцями і замовниками, — це заборгованість покупців перед підприємством — постачальником за продукцію, або заборгованість підприємства — постачальника перед покупцем, тобто коли другим перераховано аванс або повністю оплачено за продукцію, а перший не виконав своїх зобов’язань щодо поставки цієї продукції. Виникнення заборгованості пов’язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов’язання виконує одна зі сторін, як правило внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованість, а з іншої сторони — обов’язок оплатити цю заборгованість. Таким чином, в процесі розрахунків підприємства — постачальника і покупців виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визнається активом за наступних умов (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Умови визнання дебіторської заборгованості активом

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання покупцем певної кількості продукції за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками може здійснюватись як готівкою так і безготівковим методом. Найбільш поширені безготівкові розрахунки, які становлять більш 90% всіх розрахунків.

При здійсненні розрахунків готівкою підприємства (отримувачі платежу) зобов’язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтвердили факт витрати готівки. Це визначено порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції постанови НБУ від 13 жовтня 1997 року № 334).

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, у безгобівковій формі через банк. Вони бувають іногородніми та одногородніми. В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами:

— платіжними дорученями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

— інкасовими дорученнями (розпопядженнями).

Підприємство само обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та установами.

Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес господарської діяльності підприємства.

Дебіторська заборгованість, як правило, виникає в результаті несвоєчасних розрахунків покупцями.

Дебіторська заборгованість включається до складу оборотних активів і в їх структурі займає значний відсоток. Відобразимо структуру оборотних активів по Житомирській області у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Структура оборотних активів по Житомирській області, %

Показники

Роки

2005

2006

2007

2008

Всього:

100,0

100,0

100,0

100,0

ТМЦ

41,8

38,4

35,9

33,4

Дебіторська заборгованість

48,5

52,0

52,3

56,0

Поточні фінансові інвестиції

0,5

0,6

2,3

1,2

Грошові кошти

5,6

5,7

6,2

6,2

Інші оборотні активи

3,6

3,3

3,3

3,2

З даної таблиці бачимо, що в Житомирській області дебіторська заборгованість займає найбільший відсоток в структурі оборотних активів. Крім цього, як бачимо, відбувається тенденція до її зростання.

Стан дебіторської заборгованості в Житомирській області в цілому та, зокрема, по районах представимо в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Дебіторська заборгованість за містами та районами, тис. грн.

2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Житомирська область

1 388 316

2 040 494

286 665

3 605 740

5 260 716

5 915 351

м. Житомир

630 071

1 022 259

1 327 216

1 587 380

2 239 931

2 728 116

м. Бердичів

77 716

107 975

121 442

130 726

174 173

182 635

м. Коростень

51 071

81 370

349 054

188 947

263 319

290 709

м. Малин

76 836

124 270

428 813

522 263

568 011

м. Нов. -Волинський

21 810

54 652

70 807

100 721

140 657

157 203

Райони

Андрушівський

28 076

91 005

92 188

134 192

132 395

92 774

Баранівський

12 742

15 282

18 922

22 408

57 030

50 236

Бердичівський

11 364

12 405

32 961

60 358

58 417

76 911

Брусилівський

68 622

4518

7405

5397

11 667

19 588

Вол. -Волинський

152 235

59 379

55 303

62 181

111 868

98 315

Ємільчинський

10 217

13 126

11 330

12 070

75 264

36 471

Житомирський

30 887

71 154

70 600

127 111

209 806

255 872

Коростенський

27 795

22 404

23 796

40 905

127 299

104 332

Коростишівський

20 596

32 849

37 096

51 906

80 588

74 369

Лугинський

6380

5380

3498

9459

46 790

12 777

Любарський

7824

8242

9302

10 222

18 146

21 579

Малинський

38 061

10 234

12 789

23 355

105 049

121 758

Народицький

1926

1453

1157

4500

5711

6818

Нов. -Волинський

32 175

35 108

52 269

164 612

309 816

406 761

Овруцький

30 298

39 254

101 464

126 308

174 889

183 812

Олевський

13 550

31 991

39 590

43 814

51 979

10 033

Попільнянський

25 198

41 122

55 936

66 205

69 692

69 312

Радомишильський

18 681

125 447

17 184

92 872

127 653

126 691

Романівський

17 287

5679

8932

13 956

22 258

16 441

Ружинський

13 726

26 277

21 395

45 863

57 396

26 212

Червоноармійський

5892

7141

8763

7498

8852

16 519

Черняхівський

16 999

21 372

16 483

9469

19 911

31 473

Чуднівський

17 117

16 574

20 843

34 492

37 897

39 325

Із даної таблиці бачимо, що надто висока дебіторська заборгованість спостерігається по м. Житомир, м. Малин, м. Коростень, м. Бердичів, а також по Новоград-Волинському та Житомирському районах.

Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці (виконавці) вступають у взаємовідносини з юридичними та фізичними особами -- покупцями і замовниками, а отже -- здійснюють з ними у певному порядку розрахунки. Взаємовідносини підприємств з покупцями (замовниками) пов’язані з укладанням договорів купівлі-продажу своєї продукції (товарів), підряду на виконання робіт (надання послуг). У договорах відображаються зобов’язання продавця (виконавця) про обсяги і терміни відвантаження продукції (товарів), виконання робіт (послуг) і зобов’язання покупця (замовника) про приймання продукції (товарів). Особлива увага в договорах приділяється ціні товару, термінам поставки, порядку розрахунків, терміну оплати, оскільки ці умови договору є істотними й необхідні у разі вирішення спору у претензійно-позовному порядку.

1.2 Оцінка стану економічного механізму формування розрахунків з покупцями та замовниками

Факти господарського життя, що становлять предмет бухгалтерського обліку, містять в собі дві невіддільні сторони -- економічну і юридичну, забезпечення відповідності яких -- завдання системи нормативно-правового регулювання. Безперечно, його досягнення -- досить складний процес у зв’язку з різноманіттям господарських ситуацій, тому нормативна база визначає лише загальні принципи ведення обліку, залишаючи місце для професійної думки бухгалтера, яка у своїй концептуальній основі іменується обліковою політикою. Саме вона дозволяє бухгалтеру знаходити вірні рішення і дотримуватися відповідності юридичної форми економічному змісту. Розглянемо законодавчи базу, яка регулює діяльність підприємств з розрахунківз покупцями та замовниками у табл. 1.3.

Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов’язань.

Під зобов’язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

Розрахункові взаємовідносини між покупцями і постачальниками виникають у процесі господарської діяльності підприємств, і цим відносинам, як правило, повинне передувати укладання договорів (контрактів) купівлі - продажу товарно — матеріальних цінностей, договорів підряду на виконання різних робіт, надання послуг. Договір купівлі - продажу являє собою комерційний документ, згідно з яким оформлено торгівельну угоду.

Таблиця 1.3 Нормативні документи, що регулюють питання обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Нормативні документи

Питання, що регулюються

План рахунків

Перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності

Інструкція по застосуванню плану рахунків

Єдність відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних рахунках.

Інструкція по інвентаризації

Випадки, коли інеобхідна інвентаризація, методика її проведення, права і обов’язки інвентаризаційної комісії тощо

Господарський Кодекс

Господарська діяльність підприємств

Цивільний Кодекс

Зобов’язання сторін договору

Указ Президента України від 04. 10. 94р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»

Правила ІНКОТЕРМС при укладанні договорів

(контрактів)

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 № 996-ХІV

Загальні засади обліку дебіторської заборгованості.

П (С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності»

Визначається мета, склад та принципи підготовки фінансової звітності в Україні, вимоги до визнання і розкриття елементів звітності суб'єктів господарювання.

П (С)БО 2 «Баланс»

Розкривається зміст категорії «активи»

П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

Визначає методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

П (С)БО 15 «Дохід»

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Податковий кодекс України, від 2 грудня 2010р.

III розділ «Податок на прибуток підприємств», зокрема ст. 155 визначає розмір податку на прибуток підприємств, особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств.

V розділ «Про податок на додану вартість», ст 209, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

У ньому міститься письмова угода сторін про поставку товарів — зобов’язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до Указу Президента від 04. 10. 94р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів (контрактів) зобов’язані дотримуватись правил ІНКОТЕРМС.

Розглянемо більш детально П (С)БО, які розкривають облікові правила та процедури ведення бухгалтерського обліку активів.

В П (С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» визначається мета, склад та принципи підготовки фінансової звітності в Україні, а також вимоги до визнання і розкриття елементів звітності суб'єктів господарювання всіх форм власності. В цілому, поняття, викладені в ПСБО 1 повторюють положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами. Стаття 14 Закону встановлює перелік організацій, які зобов’язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації.

В П (С)БО 2 «Баланс» розкривається зміст категорії «активи». Цей термін є комплексним об'єктом бухгалтерського обліку. Основною умовою відображення активу в балансі є його оцінка, що може бути достовірно визначена й очікується отримання економічних вигод від їх використання. Розкрито складові та суть активів.

У бухгалтерському обліку підприємства зобов’язання виникають не в момент укладання договору, а після здійснення однією із сторін передбачених у ньому дій, внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою, тобто, що стосується розрахунків з покупцями і замовниками, — це заборгованість покупців перед підприємством — постачальником за продукцію, або заборгованість підприємства — постачальника перед покупцем, тобто коли другим перераховано аванс або повністю оплачено за продукцію, а перший не виконав своїх зобов’язань щодо поставки цієї продукції. Виникнення заборгованості пов’язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов’язання виконує одна зі сторін, як правило внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованість, а з іншої сторони — обов’язок оплатити цю заборгованість. Тобто, у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов’язання перед кредитором погасити цю заборгованість.

Виходячи з вище сказаного, говорячи про правове регламентування обліку розрахунків з покупцями і замовниками, слід вести мову про нормативні документи, які регламентують облік дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки продавці продукції можуть виступати як у ролі дебіторів, так і у ролі кредиторів. Таким документом є Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» — це положення, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності. Це положення застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з цим положенням, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи і послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, послуги і роботи, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари і послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Цей коефіцієнт встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги за попередні звітні періоди.

Вважаємо за доцільне включити в П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» ще один метод оцінки дебіторської заборгованості на основі комплексного підходу, основаного на коректуванні первісної вартості дебіторської заборгованості, виходячи з коефіцієнту часу. Запропонований коефіцієнт дозволяє оцінити дебіторську заборгованість суб'єкта в теперішній момент з врахуванням зростання вартості за часом і зміною загальної купівельної спроможності грошових засобів.

Не менш важливим питанням обліку активів є їх оцінка. Методи оцінки активів, а саме: дебіторської заборгованості, повинні забезпечити дотримання викладеного в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 № 996-ХІV одного з основних принципів підготовки фінансової звітності -- обачності, згідно з яким, сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Використання в бухгалтерському обліку комплексної оцінки дебіторської заборгованості сприятиме створенню якісної інформаційної бази для проведення усестороннього аналізу стану розрахунків з дебіторами на поточний момент, а також раціонального — при проведенні діагностики про ефективність розроблених заходів для фінансового оздоровлення суб'єкта, що обумовлено можливістю спрогнозувати напрям, обсяги поточних і майбутніх грошових потоків підприємства.

Ще одним актуальним моментом при вивченні нормативної бази активів є вдосконалення обліку безнадійної заборгованості. Згідно з п. 4 П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» сумнівною є заборгованість, за якою у підприємства існує невпевненість у її погашенні боржником. Часто критерієм сумнівності називається прострочення терміну платежу. Дійсно, якщо покупець пропустив термін платежу, то, можливо, рахунок не буде або не може бути оплачений. Чим більший термін прострочення, тим вища ймовірність несплати за рахунком. Але це не єдиний показник сумнівності. Сумнівною повинна визнаватись дебіторська заборгованість підприємства. яка не погашена в строки, встановлені договором, і незабезпечена відповідними гарантіями, або по якій було порушено провадження в справі про банкрутство. Крім сумнівної дебіторської заборгованості, підприємства можуть мати безнадійну дебіторську заборгованість.

Ще одним нормативним документом, який регламентує порядок обліку розрахунків з покупцями і замовниками, є Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», оскільки підприємство реалізовуючи свою продукцію, товари і послуги отримує дохід. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Згідно з цим документом, дохід (виручка) від реалізації, товарів визнається в разі наявності наступних умов: а) покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію, товари; б) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією; в) сума доходу може бути достовірно визначена; г) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. В Положенні сказано, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи і послуги, така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Згідно Податкового Кодексу розділу III «Про податок на прибуток», зокрема статті 155:

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок у порядку і в розмірах, передбачених Податковим Кодексом, за підсумками звітного року., вони подають декларацію з податку у строки, визначенні законом для річного податкового періоду.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовуються в сільськогосподарськом виробничому обороті.

Також в цьому розділі зазначене поетапне зниження ставки податку на прибуток:

Ш з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотків;

Ш з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсотків;

Ш з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків

Ш з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно — 16 відсотків.

Розглянемо Податковий Кодекс V розділ, зокрема ст. 209визначає Кодекс встановлює особливий порядок оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та можливість застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ у цій сфері і спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства діє до 31 грудня 2017 року.

Спеціальний режим оподаткування можуть обрати лише юридичніособи, які:

-утворені та провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Ставки податку будуть зменшуватись з такою періодичністю.

· з 1. 01. 2011 р. до 31. 12. 2013 р. — 20%.

· З 1. 01. 2014 р. — 17%.

В даний час в економічній літературі значна увага приділяється розрахункам з покупцями та замовниками. Багато науковців, вчених-економістів досліджують такі питання як:

Ш сучасний стан розрахункових операцій;

Ш первинний і зведений облік розрахунків;

Ш визнання факту реалізації продукції;

Ш використання методів визначення доходів і витрат при реалізації продукції;

Ш оплата реалізованої продукції покупцями;

Ш удосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

Сучасна економіка побудована так, що підприємець повинен постійно вести розрахунки з різними юридичними та фізичними особами. Дослідженню розрахункових відносин присвятили свої праці такі відомі вчені, як О. М. Петрик, Я. В. Соколов, М. С. Пушкар та ін. Підприємство виробляє продукцію, яка потрібна не йому самому, а комусь іншому. З виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими також виникають розрахунки. І саме цими розрахункам, а саме з покупцями і замовниками, цікавляться науковці. Тому з приводу цього питання написано багато літератури, а також існує чимало дискусій щодо цієї теми.

Так, доктор економічних наук, Н. В. Тарасенко зазначає, що у більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ [73, с. 6].

В процесі продажу своєї продукції підприємство може виступати у ролі дебітора. Багатоаспектність цієї проблеми спричинили широке її обговорення серед вітчизняних дослідників.

Я.В. Соколов проблему розрахунків із дебіторами розглядає і в економічному, і в юридичному аспектах. В економічному трактуванні дебіторська заборгованість — це активи, з юридичної точки зору до дебіторської заборгованості слід підходити як до права продавця на отримання коштів за свою продукцію. Для забезпечення достатніх умов керування майном підприємства слід поєднати економічний та юридичний підходи до розуміння дебіторської заборгованості. Причому увагу слід звернути увагу не на класифікацію заборгованості як на таку, що належить економіці на таку, що належить праву, а навчитися розпізнавати в господарській операції економічний та юридичний зміст [71, с. 47].

Дж. Л. Кріппа ще два століття тому вказав, якщо рахунок покупців має дебетове сальдо, то це означає, що кошти, які належать постачальникові, тимчасово знаходяться в розпорядженні покупця. Тут ми бачимо, на скільки економічний та юридичний аспекти взаємно пов’язані між собою.

Актуальними питаннями наукового дослідження обліку дебіторської заборгованості і аналіз завдань обліку вважай й Н. Матицина. Вона зазначає, що специфікою побудови обліку дебіторської заборгованості є обов’язкова деталізація кожного виду заборгованості та відображення стану розрахунків у фінансовій звітності. Вважаємо, що побудова бухгалтерського обліку заборгованості повинна забезпечувати у будь-який час повну інформацію про стан та оцінку боргових умов, що є можливим при дотриманні принципів побудови обліку [40, с. 55].

О. Петрук визначає три можливих підходи до вивчення договірних та їх відображення в бухгалтерському. В усіх підходах специфіки відображення в обліку договорів потребує уточнення. Це пояснення тим, що серед запропонованих підходів містяться такі, які не є суто бухгалтерських процедурами або насправді є методика менеджменту. Специфікую методів господарювання є так зване «слово купця», коли умови постачань та розрахунків обговорюється усно. В цілому зміст такої угоди передбачає повне виконання домовленостей [53, с. 33].

О.М. Петрук та Т. А. Бутинець визначають можливість зарахування договору до первинної документації тільки у разі укладення підприємством консенсуальної неухильної угоди. Цю думку повністю поділяємо за умови, що в бухгалтерському обліку правильно будуть визначенні об'єкти обліку. Очевидно. що в теорії бухгалтерського обліку виникла суттєва проблема, яка полягає в необхідності систематизації напрацьованих досліджень і чітко визначення, що саме слід вважати об'єктом обліку договірних розрахункових відносин [54, с. 45].

Доктор економічних наук, Ф. Ф. Бутинець у своїх працях зазначає основні завдання організації розрахунків з покупцями та замовниками:

— чітке документування розрахунків;

— своєчасна та повнота реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

— правдиве відображення інформації щодо дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями та замовниками в звітності та примітках до неї.

Виконання цих завдань забезпечують правильно організованим обліком розрахунків з покупцями та замовниками. Складовими частинами організація бухгалтерського обліку з покупцями та замовниками в господарстві є документування операціях за допомогою відповідних форм первинного обліку, документування та графік виконання облікових робіт, план рахунків, який користується для відображення господарських операціях по розрахунках, розподіл службових обов’язків в бухгалтеріях, організація збереження бухгалтерської документації в спеціальних для цього місцях [4, с. 154].

Ткаченко Н.М. дала визначення таким поняттям, як покупці, замовники, дебіторська заборгованість, вказала первинні та зведенні документи по розрахунках з покупцями та замовниками, описала їх застосування і правильне оформлення, та наведені приклади операціях по розрахункових з покупцями та замовниками, і їх кореспонденція [76, с. 120].

Л. Сук відмічає, що дебіторська заборгованість виникає внаслідок відвантаження продукції під час її реалізації, а також в інших випадках, наприклад, щодо розрахунків з бюджетом, підзвітними особами, відшкодування завданих збитків тощо [74, с. 22].

Процес розрахунків з покупцями та замовниками чітко розкритий вченим Л. Суком. В одній із праць вчений відмічає, що з виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими теж виникають розрахунки. Разом з тим підприємства здійснюють платежі в бюджет по податках, відрахуваннях на соціальні заходи та в різні фонди. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачі грошей під звіт, утриманні і виплат аліментів, по нестачах цінностей та інші [72, с. 41].

П. Сук пише, що визначення доходів і витрат при реалізації продукції можливе використання трьох методів: нарахування, касового, за першою подією. Вибір їх впливає на фінансові результати діяльності підприємств і на величину прибутку. Метод визначення доходів і витрат повинен забезпечити найбільш оптимальне і точне відображення доходів у покупця і витрат у продавця товарів. Від вибору методу визначення доходів і витрат залежить і порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах [73, с. 6].

Л. Сук відмічає, що облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться на підставі первинних документів, якими є товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт, рахунки та інші документи, які підтверджують одержання матеріальних цінностей, приймання робіт, нарахування сум різних платежів тощо. Факти оплати відображуються на підставі виписок банку та доданих первинних документів що складаються відповідно діючих норм і правил по розрахунках.

Л. Сук і П. Сук дають визначення процесу реалізації. Це сукупність операцій по продажу готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг споживачам. Процес реалізації завершує кругообіг засобів і створює передумови для здійснення нового кругообігу. Тут відбувається передача готової продукції споживачам, одержання оплати від них, виявлення результату діяльності. Датою реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) продукції покупцям [72, с. 15].

Маренич Г. П. висвітлює взаємовідносини підприємств з покупцями та замовниками з укладання договорів купівлі - продажу своєї продукції, підряду на виконання робіт. У договорах відображається зобов’язання продавця про обсяг і терміни відвантаження продукції, виконаних робіт зобов’язань покупця про приймання продукції. особлива увага оплати, оскільки при умові договору є істотним й необхідним у разі вирішення спору у претензійно — позовному порядку [37, с. 149].

Як зазначає Пушкар М., облік розрахунків з покупцями та замовниками повинні бути організовані таким чином, щоб сприяли підвищенню ефективності діяльності підприємства, зміцненню маркетингового середовища, розширенню ринків збуту продукції, підвищенню якості обслуговування покупців.

Підставою для відображення заборгованості за розрахунками з вітчизняними покупцями, яка виникла, є; накладні, рахунки — фактури, рахунки, акти виконаних робіт, послуг податкові накладні, товарно — транспортні накладні. Погашення цієї заборгованості відображається на підставі виписок банку, прибуткових касових орденів, векселів [65, с. 121].

На думку С.І. Маслова, управління поточної дебіторської заборгованості диктує кожному підприємству виводити її природний рівень по кожному виду товарів або послуг, на основі власного досвіду і специфічних умов діяльності [38, с. 6].

На думку О.І. Лучкова, основним чинником, який поєднує кредитну політику і політику визначення оптимального розміру інвестицій у дебіторську заборгованість, є кредитний період. Він звертає увагу, що управління дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств має здійснювати основі зарубіжного та вітчизняного досвіду, врахувати всі існуючі види дебіторської заборгованості, незалежно від їх обсягів, термінів погашення, рівня ризикованості, базуватися на індивідуальних умовах кредитування покупців і використання сучасних методів [26, с. 23].

Черненко Л.В. з’ясував, що величина дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростають обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки [80, с. 94].

У 1973 р. за сприяння ООН та Організації Європейської Економічної Співдружності було засновано комітет з КМСБО з метою створення була розробка Стандартів бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів у всьому світі.

Поступово до цього процесу прилучається Україна, головним напрямом якого є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої до співпраці із зарубіжними країнами, зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних партнерів і міжнародних фінансових організацій. Тому необхідно прямувати до стандартів, які розробленні на міжнародному рівні, відповідно до цього розглянемо Міжнародний Стандарт Фінансової Звітності, що стосується дебіторської заборгованості.

Згідно Міжнародного стандарту Бухгалтерського Обліку 9 «Дохід від операційного обміну», дохід від реалізації товарів слід визнавати, якщо задовольняються такі умови:

a) суб'єкт господарювання передав покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на товари;

б) суб'єкт господарювання не зберігає ані постійної участі в управлінні на такому рівні, який, як правило, пов’язаний з володінням, ані ефективного контролю за реалізованими товарами;

в) суму доходу можна достовірно визначити;

г) ймовірно, що економічні вигоди або потенціал корисності, пов’язані з операцією, надійдуть до суб'єкта господарювання;

ґ) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна визначити достовірно.

Оцінка того, коли суб'єкт господарювання передав значні ризики та винагороди від володіння покупцеві, потребує вивчення обставин операції. У більшості випадків передача ризиків та винагород від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею у володіння покупця. Саме це відбувається у більшості продажів. Проте в деяких інших випадках передача ризиків та винагород від володіння відбувається не одночасно з передачею юридичного права власності або з передачею у володіння.

Якщо суб'єкт господарювання зберігає значні ризики від володіння, операція не є продажем і дохід не визнається. Суб'єкт господарювання може зберігати значний ризик від володіння по-різному. Приклади ситуацій, у яких суб'єкт господарювання може зберігати значні ризики та винагороди від володіння:

a) якщо суб'єкт господарювання зберігає зобов’язання за незадовільне виконання робіт, на яке не поширюються звичайні гарантійні положення;

б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цих товарів (наприклад, якщо державне видавництво постачає навчальні матеріали школам на умовах продажу або повернення);

в) відвантажені товари підлягають монтажу, і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений суб'єктом господарювання;

г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і суб'єкт господарювання не має впевненості щодо ймовірності повернення.

Якщо суб'єкт господарювання зберігає тільки незначний ризик від володіння, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати юридичне право володіння на товари винятково з метою гарантії отримання заборгованої суми. У такому випадку, якщо суб'єкт господарювання передав суттєві ризики та винагороди від володіння, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження суб'єктом господарювання тільки незначного ризику від володіння може бути продаж, який передбачає виплату компенсації в разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутні повернення і визнає зобов’язання щодо повернень, базуючись на попередньому досвіді та інших доречних факторах.

Таблиця 1.4 Порівняльна характеристика рахунків, призначених для обліку розрахунків з покупцями та замовниками та резерву сумнівних боргів

Україна

Білорусія

Росія

Рахунки

36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

38 «Резерв сумнівних боргів»

62 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

82 «Резерв сумнівних боргів»

62 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

63 «Резерв сумнівних боргів»

Суб-раху-нки

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

Не визначено

1. «Розрахунки в порядку інкасації»

2. «Розрахунки планових платежів»

3. «Векселі отримані»

Не визначено

Не визначено

Не визначено

Методи визначення резерву сумнівних боргів

1. на підставі платоспроможності окремих кредиторів,

2. за методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт. Послуг на умовах наступної оплати

3. на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами виникнення

Резерв сумнівних боргів формують на основі результатів проведених організацією в кінці кварталу або звітного року інвентаризації дебіторської заборгованості. Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу в залежності від фінансового стану

(платоспроможності) боржника і оцінки ймовірного погашення боргу в повній або частковій сумі.

Резерв сумнівних боргів формується по кожному дебітору, при чому по сумнівній заборгованості з терміном виникнення:

1. понад 90 днів — до суми створюваного резерву включається повна сума виявленої, виходячи з інвентаризації заборгованості

2. від 45 до 90 днів — 50% від суми виявленої на підставі інвентаризації заборгованості

3. до 45 днів — не збільшує суму створюваного резерву.

Дохід визнається, коли існує ймовірність надходження до суб'єкта господарювання економічних вигод або потенціалу корисності, може залежати від спроможності іншого суб'єкта господарювання постачати товари як частину контракту, але якщо виникають сумніви, що це відбудеться, то визнання можна відстрочити, до того часу, поки це не відбудеться. Коли товари доставлені, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, якщо невизначеність виникає сума стосовно отримання суми, яка вже включена до доходу, то безнадійної заборгованості або сума, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, визнається як витрати, а не як коригування первісно визнаної суми доходу.

План рахунків дає найголовніші вказівки відображати отримання коштів по дебету, а перерахування по кредиту. Розглянемо план рахунків Росії та Білорусії та порівняємо його з українським планом рахунків (табл.1. 4).

Розглядаючи дану табл. видно, що План рахунків Росії та Білорусі досить схожий, що пов’язане з тим, що дані країни є «вихідці» з колишнього СССР, проте у Плані рахунків Росії не відкриті субрахунки до рахунку «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Методи визначення резерву сумнівних боргів значно відрізняються в країнах. Я вважаю що найкращий метод визначення даного резерву у Білорусі, оскільки він дає можливість найбільш точно визначити суму резерву сумнівних боргів, знаючи платоспроможність кожного дебітора.

Отже, відзначимо, що облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом — П (С)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні, також огляд літературних джерел показує, що розрахунки з покупцями та замовниками є актуальною темою і її дослідженню на науковому рівні приділяється достатньо уваги.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой