Організація обліку, контролю, аудиту, аналізу виробничих запасів на підприємстві

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

1. Виробничі запаси як важлива складова матеріальних ресурсів підприємства

1.1 Структура виробничих запасів та їх розподіл за призначенням

1.2 Розрахунок необхідної для підприємства кількості матеріальних ресурсів

1.3 Оптимізація розміру виробничих запасів

2. Організація обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково».

2. 1Характеристика діяльності фермерського господарства «Чистяково»

2.2 Методи і форми організації обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково»

2. 3Бухгалтерський облік виробничих запасів ФГ «Чистяково»

2.4 Аудит виробничих запасів

2.5 Інформаційні системи і технології в обліку й аудиті

3. Аналіз стану виробничих запасів фермерського господарства «Чистяково»

3. 1Аналіз показників фінансового стану фермерського господарства «Чистяково»

3. 2Аналіз стану виробничих запасів ФГ «Чистяково»

3.3 Факторний аналіз використання матеріальних ресурсів

3.4 Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат

3.5 Заходи оптимізації виробничих запасів та підвищення ефективності виробництва фермерського господарства «Чистяково»

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

4.5 Електробезпека

4.6 Пожежна безпека

4.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

облік матеріальний ресурс витрата

ВСТУП

Виробничі запаси — важлива складова господарської діяльності підприємства. Діяльність підприємства за відсутності або недостатньому розмірі виробничих запасів стає практично неможливою. Але надмірний розмір запасів також створює складні умови для ритмічної роботи підприємства.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою саме цього підприємства. Виробничі запаси займають найбільшу частину в структурі оборотних фондів, приблизно вона становить 65−70% від загальної вартості оборотних фондів.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродаж, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення.

Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства є основою для приймання рішення по закупівлі матеріальних ресурсів. При організації закупки матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно визначити потребу в матеріальних ресурсах по специфікованій номенклатурі на плановий період. Процес планування передбачає наступні етапи: вивчення ринку сировини і матеріалів, визначення потреби підприємства по всій номенклатурі матеріалів, які споживаються, складання плану закупок матеріалів і вартісний аналіз заготівельної фірми.

Важливою і відповідальною частиною роботи є управління запасами. Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективність управління запасами дозволяє прискорити обороти капіталу і збільшити його прибутковість, зменшити поточні витрати на його збереження, звільнити від поточеного господарчого обороту частини капіталу, який реінвестується в інші активи.

Майстерність управління запасами заключається в оптимізації загального розміру її структури запасів ТМЦ, в мінімізації витрат по їх обслуговуванню, в забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі являється фермерське господарства «Чистяково». Основними видами діяльності підприємства являється вирощування зернових та технічних культур і надання ремонтно-будівельних послуг.

1. ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Структура виробничих запасів та їх розподіл за призначенням

Запаси — це активи, які призначені для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва або утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

Виділяють виробничі й товарні запаси.

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До них відносяться запаси сировини та матеріалів, напівфабрикатів, палива, запасних частин для ремонту, тара і тарні матеріали, інструменти, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Товарні запаси — придбані підприємством товари, призначенні для подальшого перепродажу; при цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін у їх фізичну форму, вони є головними виробами вже при закупці у постачальника.

Виробничі запаси займають найбільшу частину в структурі оборотних фондів, приблизно вона становить 65−70% від загальної вартості оборотних фондів. Розглянемо структуру виробничих запасів, як частину оборотних фондів на рис. 1. 1

Рисунок 1.1 — Структура оборотних виробничих фондів

За призначенням запаси матеріалів групуються таким чином:

1) Сировина й основні матеріали.

До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу.

2) Допоміжні матеріали.

До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу.

3) Матеріали сільськогосподарського призначення.

До складу цієї групи входять: насіння, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

4) Паливо.

Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв’язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується
безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну
зміну матеріалів;

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку
теплової енергії;

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо.

5) Тара і тарні матеріали, до яких належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або вартості, тара одноразового використання. в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалі.

6) Будівельні матеріали.

До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

7) Запасні частини для проведення ремонтів — це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

8) Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Як видно з малюнку 1.1 найбільшу питому вагу в структурі запасів займають матеріали. На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємстві перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що проставляється на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів: і цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво.

Постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

а) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

б) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

Підприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належно оформлених документів.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.

1.2 Розрахунок необхідної для підприємства кількості матеріальних ресурсів

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектуванням виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (Мп) і яку слід закупити, обчислюється за формулою

Мп =Мв +Мз.к. +Мз.п. (1. 1)

де Мв -- витрати матеріалів за розрахунковий період; Мзп, перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються (Мв) на такі потреби: основне виробництво, виготовлення технологічного устаткування, ремонтно-експлуатаційні роботи, заходи з підвищення технічного рівня виробництва, капітальне будівництво власними силами. Витрати матеріалів обчислюються множенням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалу. Цей засадний принцип конкретизується відповідно до того чи іншого об'єкту нормування. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції Мв. в розраховуються за формулою:

Мв.в = УNі Мні ± Мн.в. (1. 2)

де: n- кількість найменувань продукту що виготовляється;

N -- обсяг випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі;

М -- норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу;

Мні-- витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Величина Мн.в. обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по різному залежно від широти номенклатури продукції та величини норм витрат. За обмеженої номенклатури продукції і великих норм витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві, яку помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн.в. обчислюється приблизно, виходячи зі зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні й обслуговуючі процеси обчислюються множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат. Об'єктами нормування витрат матеріалів у цьому разі можуть бути час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія), тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), одиниця ремонтної складності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини), кількості працівників (спецодяг, спецхарчування тощо).

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо. Поточний запас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою

Максимальний поточний запас (Мз. пт. max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто:

Мз. пт. mах = Мд *tн, (1. 3)

де: Мд -- середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі; tн -- інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного запасу є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо). Він визначається за формулою:

Мз. пд = Мд * tп (1. 4)

де: tп-- час на підготовку матеріалу у днях.

Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:

Мз. стр. = Мд * tт (1. 5)

де: tт -- час термінового поповнення запасу в днях або за стандартних інтервалів постачання -- середнє відхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

— максимальний Мз. mах = Мд (tн + tп + tт), (1. 6)

— мінімальний Мз. min = Мд (tп + tт), (1. 7)

— середній Мз. ср = Мд (tн/2 + tп + tт), (1. 8)

Важливе значення для підтримування поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає багато факторів, і передовсім величина потреби в матеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нас найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з нею запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за величини поточного запасу, якої вистачить для робіт аж поки замовлення матеріалу надійде. Ця величина запасу називається «точкою замовлення» (Мз.з) та обчислюється за формулою:

Мз.з =Мз. пд + Мз. стр + Мд * tз (1. 9)

де: tз — час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. 3 одного боку, збільшення запасів у наслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. 3 іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні витрати зростають (рис. 1. 2).

Рисунок 1.2. — Графік залежності річних витрат на придбання і зберігання запасів

Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні суми витрат (См. с) на придбання (См. п) і зберігання (См. з) матеріалів, тобто коли

См. с = См. п + См. з > min (1. 10)

підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо

См. п = Мр/ Пм * Сп (1. 11)

См. з = Пм/2*Цм * Рн, (1. 12)

Звідси оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:

(1. 13)

де: Мр -- річна потреба у матеріалах;

Сп -- транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

Цм -- ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

Рн -- коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства є основою для приймання рішення про закупівлю матеріальних ресурсів. При організації закупки матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно визначити потребу в матеріальних ресурсах по специфікованій номенклатурі на плановий період.

Процес планування передбачає наступні етапи: вивчення ринку сировини і матеріалів, визначення потреби підприємства по всій номенклатурі матеріалів, які споживаються, складання плану закупок матеріалів і вартісний аналіз заготівельної фірми.

Вивчення ринку сировини і матеріалу передбачає систематичний збір, обробку, аналіз й оцінку інформації про пропозиції конкретних видів матеріалів, асортименту й цінах на сировину, матеріали, томливо, напівфабрикати. При вивченні ринку сировини і матеріалу підприємство повинно надати кількісну оцінку пропозицій необхідних йому матеріальних ресурсів в асортимент і по запропонованим цінам.

Вивчення ринку сировини і матеріалу носить стратегічний характер, оскільки вирішується питання про закупку матеріальних ресурсів. Вибираючи стратегію забезпечення, підприємство зрівнює власні витрати на виробництво необхідних запчастин з ціною аналогічних запчастин у постачальника.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, споживач ураховує низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потреби підприємства в матеріалах, якості і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються і вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат. Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи и на робочі місця.

Об'єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання їх на робочі місця є регулярним. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат планового обсягу робіт у межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та крупносерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи й на робочі місця за інтегрованої системи виробництва й постачання «точно за часом» (японський варіант «канбан»), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс», зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.

1.3 Оптимізація розміру виробничих запасів

Майстерність управління запасами в першу чергу — це оптимізація загального розміру її структури запасів ТМЦ, в мінімізації витрат по їх обслуговуванню, в забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.

Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективність управління запасами дозволяє прискорити обороти капіталу і збільшити його прибутковість, зменшити поточні витрати на його збереження.

Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовують ряд моделей, серед яких найбільшого розповсюдження отримала модель «Модель економічно обумовленого замовлення».

Розрахрахунковий механізм цієї моделі основується на мінімізації сукупних витрат по закупівлі і збереженню запасів на підприємстві. Ці витрати діляться на дві групи:

1) Сума витрат по завезенню товару, в яку включаються витрати по транспортуванню і прийманню товарів;

2) Сума витрат по збереженню товарів на складах підприємства (збереження складських приміщень і устаткування, зарплата персоналу, фінансові витрати по обслуговуванню капіталу, вкладеного в запаси та ін.)

Чим більше партія замовлення, тим рідше відбувається завезення матеріалів. Її можна визначити за наступною формулою:

, (1. 14)

де: Z — затрати по завезенню матеріалів;

VПП — річний обсяг виробництва потреби в даній сировині чи матеріалі;

РПП — середній розмір однієї партії поставки;

Ц — середня вартість розміщення одного замовлення.

З формули видно, що при незмінному VПП і Ц з ростом РПП сума витрат зменшиться, і навпаки. Отже, підприємству вигідніше всього завозити сировину великими партіями.

Але з іншої сторони, великий розмір однієї партії викликає відповідний зріст витрат по збереженню запасів на складах, так як при цьому збільшується розмір запасу в днях. Якщо, наприклад, матеріали закуповуються раз в місяць, то середній період зберігання складає 15 днів, якщо закупівлю проводити раз в два місяці - 30 днів.

Враховуючи цю залежність, сума витрат по збереженню запасів (Z) на складі може бути визначена наступним чином:

, (1. 15)

де: В — вартість зберігання одиниці запасу за період, який аналізується.

З формули видно, що при незмінному В сума витрат по збереженню запасів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії поставки.

Модель ЕОQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною.

Математична модель ЕОQ представлена наступною формулою:

ЕОQ, (1. 16)

де: ЕОQ — оптимально середній розмір партії поставки.

Звідси оптимально середній розмір виробничого запасу визначається наступним чином:

ВЗ= ЕОQ/2, (1. 17)

де: ВЗ — оптимально середній розмір виробничого запасу.

Серед систем контролю за рухом запасів в країнах з ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС-аналіз, XYZ-аналіз і логістика.

АВС-аналіз являється важливим інструментом, який використовується на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів в області управлінських завдань, процесів, матеріалів, постачальників, груп продукту, ринків реалізації, категорії клієнтів.

В системі контролю за рухом запасів всі види запасів діляться на три групи виходячи з їх вартості, обсягу і частоти витрат, негативних наслідків при їх нестачі.

До категорії А відносяться найбільш дорогі види запасів з тривалим циклом замовлення, які потребують постійного моніторингу у зв’язку з серйозністю фінансових наслідків при їх нестачі. Тут потрібен щоденний контроль за їх рухом.

До категорії В відносяться ті ТМЦ, які мають меншу значність в забезпеченні операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів. Запаси цієї групи контролюються раз у місяць.

До категорії С відносяться всі наступні ТМЦ з низькою вартістю, які не впливають на формування кінцевих фінансових результатів. Контроль за їх рухом здійснюється раз в квартал.

АВС-аналіз концентрує увагу за рухом більш приоритетних груп товарно-матеріальних цінностей.

При XYZ-аналізі матеріали розподіляються відповідно до структури їх отримання.

До групи X відносяться матеріали, використання яких носить постійний характер, до групи Y — сезонний характер, до групи Z — нерегулярний характер.

Така класифікація запасів дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень стосовно їх закупівлі та зберігання.

Важливу роль в управлінні запасами виконує логістика, яка використовується для оптимізації товарних потоків у просторі і часі. Вона координує рух товарів за своїм ланцюгом «постачальник — підприємство — покупець» і гарантує, що необхідні матеріали і продукти будуть доставлені вчасно, на зазначене місце, в необхідній кількості і бажає мій якості. У результаті скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалість надходження капіталу в запаси, що сприяє його обертанню і підвищенню ефективності функціонування підприємства, його конкурентоспроможності.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ У ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ «ЧИСТЯКОВО»

2.1 Характеристика діяльності фермерського господарства «Чистяково»

Фермерське господарство «Чистяково» створене в 2003 році, в місті Торез, Донецької області. Це самостійний господарюючий суб'єкт, який виконує виробничу та ринкову діяльність, на основі орендованого майна та землі з метою отримання прибутку.

Підприємство, являється юридичним суб'єктом, має самостійний баланс і рахунки в закладах банку. Має свій фірмовий бланк, печатку зі своїм найменуванням, посвідчення для своїх співробітників. Господарство діє на принципі повної господарської самостійності, самоуправління, несе відповідальність за результати своєї діяльності, виконання взятих на себе обов’язків перед засновниками, перед бюджетом, банками. Підприємство також несе майнову відповідальність перед акціонерами.

Основними видами діяльності фермерського господарства «Чистяково» є:

виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції;

надання ремонтно-будівельних послуг.

Підприємство займається вирощуванням зернових та технічних культур, проводить ремонти систем опалення, ремонт житла, ремонт сільськогосподарських будівель, реконструкції об'єктів соцкультури, улаштування основ та фундаментів, зведення огороджувальних конструкцій.

Джерелом формування фінансових ресурсів господарства є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти отримані від продажу цінних паперів. Вказані ресурси підприємство використовує відповідно з Статутом і Засновницьким договором.

Господарство має такі види доходу:

дохід від реалізації сільськогосподарської продукції;

дохід від ремонтно-будівельних робіт;

інший дохід;

Фермерські господарства є однією з ефективних форм господарювання в країнах з ринковою економікою, є надійним засобом вирішення продовольчої проблеми суспільства.

Фермерське господарство «Чистяково» знаходиться в місті Торез, Донецької області. Донецька область розташована на сході України. На півночі й північному сході область граничить із Харківською областю, на сході - з Луганською, на південному сході - з Росією, на південному заході із Дніпропетровською та Запорізькою.

Рельєф області являє собою холмисту місцевість з легким нахилом у південно-західному (до Приазовської низовини) і в північно-східному (до басейну Дону) напрямках.

Ґрунти представлені звичайними й підзолистими чорнозьомами. Клімат — помірно-континентальний. Середня температура взимку — 7оС, улітку — +20 оС. Річна кількість опадів становить 400 — 600 мм у рік. Помірні кліматичні умови області сприяють розвитку таких видів діяльності як виробництво зернових культур, соняшнику, саме вони і є основними напрямами діяльності фермерського господарства «Чистяково».

При визначенні економічного становища й перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхідно враховувати не тільки природно-кліматичні умови, але і його розміри й спеціалізацію.

Розрізняють розмір підприємства й розмір виробництва. Про розмір підприємства судять по наявності в ньому виробничих ресурсів, а про розмір виробництва — по кількості виробленої валової продукції. Розмір сільськогосподарського підприємства визначають по площі наявних земель, тобто площі сільськогосподарських угідь, по поголів'ю продуктивних тварин.

Всі інші ресурси як би «прив'язані» до площі землі. В основному визначається площа землі, яку потрібно обробляти, і кількість основних і оборотних коштів, а також кількість праці, необхідної для цього.

На підставі наявних даних проведемо аналіз розміру фермерського господарства «Чистяково».

Таблиця 2.1 Показники розміру фермерського господарства «Чистяково»

Показники

2009

2010

2011

2011р. в % до 2009р.

2011р. в % до 2010р.

Площа с/г угідь, га

626

626

760

121,4

121,4

Виробництво валової продукції, ц

5 584

4 475

17 280

309,5

386,1

Вартість валової продукції, тис. грн

334,5

407,5

561,9

168,0

137,9

Вартість основних засобів, тис. грн

-

-

52,0

Вартість оборотних засобів, тис. грн

86,5

255,2

453,2

523,9

177,6

Середньорічна чисельність працівників, чол.

-

-

6

Чистий прибуток, т. грн

43,6

239,8

322,3

550

741,5

Виручка від реалізації продукції, т. грн

334,5

407,4

381,9

114,2

93,7

Собівартість реалізованої продукції, т. грн

166,9

390,8

354,9

210

90,8

Рівень рентабельності господарства, %

26,1

61,4

90,8

350

147,9

З таблиці 2.1 можна побачити, що площа землі в 2011 році порівняно з 2009 і 2010 роками збільшилась на 164 га, або на 21,4%. Відповідно зросло і виробництво валової продукції.

В 2009—2010р.р. господарство для посівних, збиральних та всіх інших видів робіт користувалося послугами інших підприємств. В 2011 році господарство вирішило займатись виробництвом без залучення послуг сторонніх організацій. Для цього на роботу були прийняті 6 найманих працівники. В 2011 році порівняно з попередніми роками зросла вартість оборотних засобів, що пов’язано в основному з ростом цін на добрива, паливо, насіння.

Основним видом діяльності фермерського господарства «Чистяково» являється зернове виробництво.

Таблиця 2.2. Показники розміру виробництва зерна в фермерському господарстві «Чистяково»

Показники

2009

2010

2011

Виробництво валової продукції, ц

5 584

4 475

17 280

в т.ч. оз. пшениця

2 275

3 455

15 480

Ячмінь

1 609

320

-

Соняшник

1 700

700

1 800

Одержано на 100 га с/г угідь, тис. грн:

— валової продукції

53,4

65,1

73,9

— прибутку

7,0

38,3

42,4

Одержано на 100 га ріллі, ц:

— пшениці

363,4

551,9

2 036,8

— ячменю

257,0

51,1

-

— соняшнику

271,6

111,8

236,8

Як видно з таблиці 2. 2, питома вага зерна в виробництві всієї валової продукції займає в 2009р. — 69,6%, в 2010р. — 84,4%, а в 2011р. -89,6%, що на 20,0% більше, ніж в 2009р. і на 5,2% більше з 2010р.

Проведені розрахунки показали, що економічна ефективність інтенсифікації сільського виробництва в господарстві збільшується.

Так, в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2011 році виробництво валової продукції до рівня 2009 року збільшилось на 38,4%.

За період аналіза виробництво озимої пшениці на 100 га ріллі постійно збільшувалось. Виробництво ячменю за цей період скоротилось.

В 2011 році фермерське господарство «Чистяково» від реалізації продукції одержало прибуток в розмірі 322,3 тис. грн, що на 83,5 тис. грн більше, ніж в 2010 році та становить на 100га сільськогосподарських угідь 42,4 тис. грн.

В таблиці 2.3 відображено розмір і структуру посівних площ фермерського господарства «Чистяково».

Таблиця 2.3 Структура посівної площі фермерського господарства «Чистяково»

Культури

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Площа, га

%

Площа, га

%

Площа, га

%

Озима пшениця

124

29,9

91

44,8

442

72,2

Ячмінь

121

29,2

22

10,8

-

-

Соняшник

170

40,9

90

44,3

170

27,8

Загальна посівна площа

415

100,0

203

100,0

612

100,0

Дані таблиці 2.3 свідчать про те, що в 2011 році загальна посівна площа збільшилась на 409 га порівняно з 2010 роком і на 197 га порівняно з 2009 роком.

Зростання площі відбулось за рахунок збільшення площі озимої пшениці, яка в структурі посівних площ в 2011 році займає 72,2%. Це на 27,4% більше минулого року.

Прибуток, який залишився на підприємстві після сплати всіх платежів, податків, надходить до повного його розпорядження.

Чистий прибуток розподіляє наступним чином:

відрахування на користь засновників;

відрахування в резервний фонд;

відрахування в фонд виробничого і соціального розвитку.

Вся сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення спрямовується в єдиний фонд виробничого і соціального розвитку і використовується відповідно з діючим законодавством.

Кошти єдиного фонду виробничого і соціального розвитку спрямовуються на реконструкцію і технічне переоснащення діючих об'єктів, проведення науково-дослідницьких і опитно-конструкторських робіт, фінансування інших виробничих витрат, а також на будівництво житлових будинків та інших об'єктів, соціальних пільг членам працюючого колективу та інші потреби у відповідності з діючим законодавством.

На суму внесених акціонерами в статутний фонд грошових коштів, їм видається готова продукція. Вартість облігацій, виданих акціонерам, щорічно коригуються на суму, рівну різниці між ціною на ринку і ціною продажу акціонерам. Щорічний обсяг продажу продукції акціонерам і ціна цієї продукції установлюються радою засновників на основі засновницького договору. Розрахунки своїми зобов’язаннями з іншими підприємствами проводиться, як правило, в безготівковій формі через установи банків. Списання грошових коштів з рахунку проводиться тільки з письмового дозволу директора господарства.

Розрахунки готівкою з підприємствами і громадянами здійснюються відповідно з правилами здійснення розрахункових і касових операцій, затвердженими Держбанком.

Штати підприємства комплектуються з кількості висококваліфікованих спеціалістів народного господарства без обліку норм і співвідношення кількості керівників та спеціалістів. На даний момент на підприємстві працює 6 чоловік.

Господарство самостійно планує господарську діяльність виходячи з ринкової кон’юнктури, за рахунок забезпечення економічної ефективності його роботи.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Стійке фінансове становище підприємства позитивно впливає на виконання виробничих планів та потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути направлена на забезпечення планомірного надходження та витрачання грошових коштів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного та позикового капіталу та найбільш ефективного його використання.

2.2 Методи і форми організації обліку та аудиту у фермерському господарстві «Чистяково»

Бухгалтерський облік у фермерському господарстві ведеться згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», воно ґрунтується на використанні таких принципів як автономність, безперервність, єдиного грошового виміру, історичної собівартості, нарахування і відповідності доходів та витрат, періодичність, повного відображення, послідовності.

Фермерське господарство веде облік по журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку, який базується на широкому використанні системи накопичувальних і групувальних реєстрів — журналів і допоміжних відомостей до них. Кожному журналу-ордеру надається постійний номер.

Записи в журнали-ордери (основні реєстри) здійснюються безпосередньо на підставі перевірених документів. В журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік поєднані. Ці регістри: одночасно є журналами і ордерами (оскільки місячні обороти журналів-ордерів в розрізі кореспондуючих рахунків замінюють собою меморіальні ордери). Журнали-ордери для попередження записів, які повторюються по кредитовому признаку: всі операції відображають по кредиту даного синтетичного рахунку і дебету кореспондуючих з ним рахунків.

Записи господарських операцій в журналі-ордері здійснюють за шаховим принципом: в одне робоче прийняття суми операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку.

Згідно статті 11 Закону України № 996 для сільськогосподарських підприємств передбачено зіставлення фінансової звітності. «Чистяково», яке являється сільськогосподарським підприємством, зіставляє фінансову звітність згідно з П (С)БУ 1−5 за таким порядком: Балансу (Ф. № 1-м), Звіту про фінансові результати (Ф. № 2-м), Звіту про рух грошових коштів (Ф. № 4), Додатки до річної фінансової звітності.

Баланс відображає активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання Балансу являється надання користувачам повної, правдивої інформації про стан підприємства за звітній період. При заповненні Балансу підприємство додержується форми П (С)БУ 2 «Баланс», П (С)БУ 7 «Основні засоби, П (С)БУ 8 «Нематеріальні активи», П (С)БУ 9 «Запаси», П (С)БУ 10 «Дебетова заборгованість» і т.п. За даними Балансу на 2011 рік Актив та Пасив на початок звітного періоду складають — 1596,2 тис. грн., а на кінець — 1662,0 тис. грн. (Додаток А).

Звіт про фінансові результати підприємство складається згідно П (С)БУ 3 «Звіт про фінансові результати». Цей звіт дає правдиву і повну інформацію про діяльність підприємства. На відміну від Балансу, який складається на кінець останнього дня звітного періоду, Звіт про фінансові результати складається з наростаючим підсумком з початку року.

Згідно Методичним рекомендаціям по організації і веденню бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу для обліку витрат виробництва використовують журнали-ордери: № 10.1 с. -г. — для обліку використаних запасів у виробництві; № 10.2 с. -г. — для обліку нарахованої заробітної плати і пов’язаних з нею сум відповідних відрахувань, а також амортизаційних відрахувань на забезпечення майбутніх витрат та розрахунків; № 10.3 с. -г. — призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті, який складається за місяць з наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку по відповідним статтям витрат. Дані виробничого звіту по кредиту аналітичних рахунків виробництва з останніх структурних підрозділів переноситься до зведеної звітності. Результат зведеної звітності в розрізі синтетичних рахунків переноситься до Журналу-ордер № 10.3 с. -г., а кредитові обороти з Журналу-ордеру — до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість по рахункам виробничих запасів, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по кредиту, залишку на кінець звітного періоду на кожний об'єкт аналітичного обліку в рослинництві.

Звіт готової продукції фермерське господарство надає за формою № 44 «Звіт про рух матеріальних цінностей за рахунком 27» за кожний місяць. В річному звіті підприємства використовують форму № 50-с. -г.

Прибуток від реалізації продукції зараховується на рахунок 70 «Дохід від реалізації» по кредиту цього рахунку відображається збільшення отриманого прибутку від реалізації продукції, а по дебету цього рахунку відображається сума непрямих податків (акцизного збору, ПДВ та ін.)

2.3 Бухгалтерський облік виробничих запасів в ФГ «Чистяково»

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Основними завданнями обліку матеріальних запасів є: контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення; відображення витрат на закупівлю й транспортування матеріалів, результаті постачання; виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів; контроль за залишками і рухом матеріалів на складах, наявністю і рухом матеріалів в процесі їх заготівлі; спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням; контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі; потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва: контроль за дотримуванням норм; правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляції; виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізації

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

правильна організація складського господарства;

наявність інструкцій з обліку запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка номенклатури запасів;

розробка норм запасу і норм витрат запасів.

Складське господарство в сільськогосподарських підприємствах організовується, як правило, в центральних складах, коморах бригад і інших структурних підрозділах. В складах зосереджено основні запаси паливного матеріалу, готової продукції для реалізації, запасних частин, мінеральних добрив, будівельних та інших матеріалів, закуплених у постачальників, через склади ці запаси розподіляються між структурними виробничими підрозділами.

Облік продукції матеріалів на складах (у коморах) здійснює матеріально-відповідальна особа (завідувач складу, комірник та ін.) за сортами та згідно правилам їх зберігання. Облік ведеться на картках складського обліку матеріалів, які видаються матеріально відповідальним особам під розписку в реєстрі видачі карток. Останні зберігають у спеціальних картотеках за обліковими групами, а в середині їх — у порядку зростання номенклатурних номерів чи за алфавітом, групи та підгрупи в картотеці відокремлюють розподільниками з проставленими на них номерами. Облік ведеться в оформлених належним чином Книгах складського обліку.

Записи в книзі складського обліку завідувач складу робить щодня окремо по кожному разовому документу; після кожного запису виводять залишок.

Щомісяця матеріально відповідальні особи на підставі первинних документів складають Звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках і подають в бухгалтерію разом із документами, що підтверджують надходження та витрачання матеріалів. До Звіту включають лише ті види продукції і матеріалів, по яких був рух у звітному періоді. Залишки на початок місяця по кожному номенклатурному номеру зіставляють із залишками звітів попереднього місяця. Надходження і вибуття матеріалів протягом місяця фіксують на підставі первинних документів, після чого підраховують обіг і визначають сальдо на кінець місяця. Звіти про рух запасів передають у відділ бухгалтерії.

У процесі документального оформлення первинного, обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють,
встановлюють відповідність: їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому оформлюють прибутковий ордер. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають «Акт про приймання матеріалів» (типова форма № М-7)

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших Документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання-договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов’язаний: зареєструвати всі, документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Виробничі запаси, які були придбані за грошові кошти, або були вироблені обліковуються за первісною вартістю.

Первісна вартість виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування; інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат зокрема належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання підвищення якості технічних характеристик запасів.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів що була передана (отримана) в процесі обміну.

На підприємстві для поточної оцінки руху матеріалів протягом визначеного періоду використовують облікові ціни.

Облікові ціни визначаються або як середня зважена величина фактичної заготівельної собівартості за тривалий минулий період, або як планова заготівельна собівартість, що визначається на основі прейскурантних цін (договірних) і запланованого розміру транспортно-заготівельних витрат.

На таблиці 2.4 представлена кореспонденція рахунків при отриманні матеріальних цінностей від постачальників та підрядників.

Таблиця 2.4 — Кореспонденція рахунків при отриманні матеріальних цінностей від постачальників та підрядників

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

3

Оприбуткування матеріальних цінностей (за договором постачання):

відображається вартість матеріальних цінностей, які надійшли, без ПДВ

20

631

— на суму ПДВ, яка відноситься до матеріалів, які надійшли

641

631

— на вартість матеріальних цінностей, яка сплачена постачальнику

631

311

Оприбуткування раніше не врахованих на балансі виробничих запасів

20

719

Безоплатно отримані виробничі запаси

20

712, 719

Якщо при одержанні виробничих запасів виявлена нестача

374

20

Якщо при прийманні матеріалів виявився лишок

20

631

За встановленим порядком при оприбуткуванні матеріальних цінностей суми ПДВ відображають на субрахунку 641 «Розрахунки за податками» в кореспонденції з рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками». При наявності сплати і надходження податкової накладної на приховування матеріальних цінностей підприємство отримує право на податковий кредит. В обліку це відображають записом по дебету рахунку 641 «Розрахунки за податками» і по кредиту субрахунку 644 «Податковий кредит».

Усі матеріальні цінності, що надійшли на підприємство від постачальників обліковуються в Журналі-ордері № 6. у ньому здійснюється облік розрахунків з усіма постачальниками.

Журнал-ордер № 6 ведеться лінійно-позиційним способом, тобто для кожного документа відводиться один рядок. Надалі при оплаті рахунка або при надходженні матеріалів по даному платіжному документу записи виконуються у відповідних графах, але в цьому ж рядку.

Розрахунки з постачальниками при планових платежах обліковуються в окремій відомості № 5, загальні підсумки якої переносяться до Журналу-ордеру № 6.

Усі операції, пов’язані з розрахунками за придбання матеріальних цінностей, відображаються на рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» незалежно від того, одночасно або попередньо провадилась оплата пред’явленого рахунка-фактури.

Рахунок № 63 кредитується на вартість товарно-матеріальних цінностей, що фактично надійшли. У синтетичному обліку він кредитується згідно з розрахунковими документами постачальника у межах сум акцепту незалежно від оцінки товарно-матеріальних цінностей в аналітичному обліку.

Рахунок № 63 дебетується на суми оплати рахунків (у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів); на суми заліків за попередньо виданими в установленому порядку авансами.

Аналітичний облік на рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», крім розрахунків у порядку планових платежів, ведеться по кожному окремо виставленому рахунку, а розрахунки в порядку планових платежів — по кожному постачальнику і підряднику.

При надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших джерел (крім постачальників) роблять наступні записи (табл. 2. 5)

Таблиця 2.5 — Кореспонденція рахунків при надходженні на склад підприємства матеріальних цінностей з інших джерел

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1 Матеріали, вироблені підприємством для власних потреб

201, 207

23

2 Матеріальні цінності, які надійшли на склад від забракованих виробів

201, 203, 207

24

3 Матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно

201, 203, 207

745

4 Прийняті на склад цінні відходи

201

23

Згідно П (С)БО 9 запаси відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, для переробки і порядку реалізації надлишкових (неліквідних) запасів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой