Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соц

Тип работы:
Методичка
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Гуляйпільська районна рада

Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів

Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів

Сіріньок Світлана

Володимирівна

Психолог

Спеціаліст

Першої категорії

2011 р

«Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів»

Сіріньок Світлана Володимирівна психолог Гуляйпільської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

2011 рік

Анотація на методичну розробку

Матеріали досвіду роботи дають можливість вирішувати завдання формування професійної компетентності педагога, що передбачає поліпшення його мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, оволодіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості та рефлексії.

Матеріали досвіду висвітлюють діяльності психолога у взаємодії з іншими суб'єктами педагогічного процесу, що спрямована на:

§ гуманізацію стосунків у класному колективі, між педагогами і дітьми;

§ підвищення педагогічної культури батьків та поліпшення виховного клімату сім'ї;

§ формування соціальної та комунікативної компетентності учасників навчально-виховного процесу;

§ формування навичок здорового способу життя (психічного, фізичного і морального);

§ вирішення питаннь професійного становлення підлітків та вибору майбутньої професійної діяльності;

§ оволодіння школярами навичок вирішення конфліктів, формуючи психологічну та комунікативну компетентності;

Пояснююча записка

«Організація роботи «Професійної студії» в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників школи. «

Актуальність роботи: Педагогічний колектив нашої школи на протязі двох років працює над вирішенням наукової проблеми — «Компетентність- запорука життєвого успіху».

Важливими завданнями, що стоять перед педагогами школи, є формування в учнів ключових компетентностей, тому виховна робота з учнями спрямована на досягнення головних виховних цілей «Особистість як суб'єкт пізнання» та «Особистість як суб'єкт спілкування».

Аналіз ресурсів: технічне оснащення для презентацій, виготовлення демонстраційного та роздаткового матеріалу.

Головною ідеєю стала проблема формування соціальної компетентності учнів, залучення їх в різноманітну діяльність взаємодії з навколишнім світом. Оснащення їх соціально ціннісними і особисто значимими вміннями, навичками, знаннями та відношеннями.

Збагачене виховне середовище впливає на формування духовного світу учня, це становитиме структуру його особистості, наповнюючи її кожного разу новим змістом.

Принцип реалізації та кінцевий результат:

«Грунтуючись на гуманістичному розумінні виховного процесу, ми визначаємо його як ціннісний розвиток дитячої особистості в умовах суб'єкт-суб'єктної і суб'єкт-об'єктної педагогічної взаємодії у малих і великих групах (клас, сім'я, позашкільні, позакласні об'єднання). «О.Я. Савченко

Організація виховної роботи базується на таких принципах:

— створення сприятливого виховного і розвивального освітнього простору; врахування зовнішніх впливів на внутрішні стани і мотиви діяльності вихованців.

Реалізація цього принципу передбачає цілеспрямоване створення педагогічно доцільного освітнього простору, який охоплює предметно-естетичне, просторове, соціальне середовище і є багатофункціональним і дитиноцентрованим.

Його багатофункціональність виявляється у взаємодії різних середовищ з метою ефективного досягнення цілей навчання, виховання й розвитку учнів без шкоди для їхнього здоров’я та емоційного благополучча.

Дитиноцентризм спрямовує діяльність педагогів, батьків на створення умов, за яких дитина відчуває позитивний, оптимістичний стиль шкільного життя, його привабливість, динамічність, що сприяє переконаності в особистій безпеці.

Шкільний освітній процес має бути комфортним для вчителя — це умова, розкриття власних особистісно-ціннісних і професійних якостей.

Тип матеріалу: методична розробка.

Мета програми: Формування і розвиток професіоналізму вчителя, розвиток мотивації самовдосконалення, досягнення вершини професійного розвитку та практичних вмінь здійснення самомотивації, самоаналізу, самовдосконалення, самоконтролю та самореалізації.

Завдання програми:

· Основою виховного процесу є його гуманізація, позитивний характер взаємодії дорослих, спрямований на учня. Врахування не тільки актуальних потреб даного віку, а й якнайповніша відповідальність спілкування розмаїттю індивідуальностей конкретного класу.

· Діалогічність і співробітництво у виховному процесі. Цілеспрямоване створення умов для розвитку демократичних взаємовідносин суб'єктів навчально-виховного процесу на засадах партнерства, взаємної поваги, взаємної залежності та відповідальності. Вступаючи в діалог з вихованцями, проектувати нові завдання, які мають позитивні виховні впливи, залучаючи дітей до їх розв’язання.

Адресність методичні робробки можна застосовувати при плануванні роботи з педагогами, класними керівниками, батьками та учнями школи.

Зміст програми

На сучасному етапі розвитку суспільства ключову роль у національному відродженні відіграє освітянин як носій духовної культури українського народу, що впливає на розвиток інтелектуальної, емоційної й ціннісної сфери молодого покоління. Центральною проблемою підготовки й перепідготовки освітянина стає розвиток зрілої людини як професіонала й духовної особистості, що прагне до самовдосконалення й самореалізації.

Професіоналізм педагога вчені пов’язують насамперед з яскравим проявом здібностей у галузі освітньої діяльності, із нестандартним володінням уміннями та моральною вихованістю спеціаліста О. О. Бодалев.

Необхідним стає розвиток мотиваційної сфери професіонала, його прагнення досягати успіхів у діяльності та самовдосконаленні.

Найважливішою умовою досягнення професіоналізму є:

· потужний розвиток у людини загальних здібностей,

· перетворення загальнолюдських цінностей у її власні цінності,

· особистісно-позитивне ставлення до професії; розуміння своїх власних обмежень і ресурсів професійної діяльності;

· власний досвід життя в цілому, який визначає прогресивний шлях до варіантів саморозвитку, а не професійні вимоги;

· особливості індивідуального «бачення» засобів професійного пізнання, спілкування і праці, проблемних ситуацій, цілей і методів діяльності;

· методологічні установки і норми професійного мислення, що виникають унаслідок рефлексивного засвоєння професійної діяльності («індивідуальна професійна картина світу»).

· індивідуальний стиль діяльності.

Науковим обґрунтуванням методичної розробки слугують: основні положення досліджень, що розглядають технологію гуманізації педагогічного процесу в сучасній школі (В. Алфімов, Г. Балл, К. Гавриловець, В. Кабуш, В. Сухомлинський, Сущенко А.В.), наукові праці, в яких розкриті особливості гуманного педагогічного процесу (В. Білоусова, О. Бондаревська, І. Зязюн, А. Макаренко, Л. Фрідман, Н. Щуркова); концепція особистісно зорієнтованої освіти (Ш. Амонашвілі, І. Бех, Т. Сущенко, І. Якиманська); концепція диференційованого навчання і виховання учнів (А. Фурман); концепція взаємозвязку фізичного, інтелектуального і духовного розвитку особистості (Г. Песталоцці, П. Легафт, Е. Вільчковський, Н. Денисенко, Б. Шиян та ін.).

Гуманізація суспільного життя, освіти і педагогічної діяльності належить до визначальних цінностей і є умовою і результатом якісної шкільної освіти. За даними дослідження Сущенко А. В., показниками готовності педагогів до гуманізації педагогічної діяльності є: стійкість емоційного ставлення вчителя до гуманізації педагогічної діяльності; уміння передбачати наслідки своїх дій, їх доцільність; саногенне мислення; вміння володіти своїм настроєм, знімати зайве психічне напруження; емоційна стабільність, високий самоконтроль гуманної поведінки, доброта, щирість, самодостатність, цілеспрямованість, справедливість; здатність не насаджувати гуманні норми поведінки, а взаємно заряджати цим феноменом людяності й свідомості; вміння налагоджувати діалог з усіма гілками й ланками соціокультурної ситуації, що впливають на життєдіяльність сучасного учня, захистити його в умовах нестійкого, а іноді й жорстокого соціуму.

Характеристика досвіду за інноваційним потенціалом. В основі методичних розробок лежить творче використання досягнень науки і перспективного педагогічного досвіду відповідно до конкретних умов, а також комбінування та оптимальне сполучення відомих форм, методів і прийомів роботи, які дають позитивний результат.

План впровадження методичної розробки полягає у:

теоретичному аналізі літератури з обраної проблеми;

комплексній діагностиці стану психологічного здоровя учасників навчально-виховного процесу; Діагностика стану психологічного здоров`я (містить визначення рівня тривожності учнів, їх самооцінки, психологічного клімату).

узагальненні результатів діяльності та їх корекції.

Профілактика і корекція дезадаптації дітей.

Профілактика і усунення негативного впливу родинних стосунків дитини (превенція фізичного і психічного насильства).

Вивчення і поліпшення клімату в класних колективах.

Вияв обдарованих дітей, їх психологічний захист (профілактика комунікативних проблем і психічного перенавантаження).

Розвиток релаксаційної культури педагогів і дітей.

Психолого-педагогічні прийоми:

Шляхи розв’язання багатьох проблем педагогів і учнів лежать у площині взаємодії психолога з усіма суб'єктами педагогічного процесу.

· врахування індивідуальних (інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і інших) особливостей дитини.

· забезпечення такого підходу до освітнього процесу, що сприяє підтримці морально-психологічного клімату в класному колективі;

· акцент ставиться не тільки на підході, що не шкодить дитині, але й на тому, щоб навчити дитину самостійно вирішувати життєві проблеми, захищати себе від стресів, навчити її засобам психологічного самозахисту.

· Розкриваючи сутність принципу створення сприятливого виховного середовища стало необхідним звернення до конкретних засобів і прийомів гуманізації професійної діяльності педагога:

Прийоми позитивної взаємодії (Щуркова Н.Є.): порівняння того, що зроблено дитиною тільки з її діяльністю у минулому, а не з іншими дітьми («Вчора ви…, а сьогодня… «); позитивне підкріплення перед будь-яким оцінюванням; вияв позитивних мотивів дитячої діяльності (Ви хотіли. Ви думали і сподівались. ?); «Я-висловлювання» (за формулою: «Коли ти… (опис вчинку дитини), Я почуваю або думаю… (почуття і думки дорослого), тому що… (можливі наслідки поведінки дитини)»; педагогічна реакція на ускладнену поведінку школяра за схемою:

не дивуватися, показати, що ви вже зустрічалися з такою проблемою;

відверто висловити ваше розуміння мотивів, почуттів дитини;

допомогти зрозуміти наслідки поведінки;

надати можливість пояснити мотиви;

захистити дитину від негативного відношення з боку свідків того, що вчинила дитина, та від негативного самовідошення.

Використання ігрових методів навчання, які надають змогу дитині зняти напругу.

Оволодіння педагогів і школярів позитивним мисленням шляхом слідування таким рекомендаціям: не концентрувати увагу на негараздах, помилках, похмурому настрої, хворобах, а шукати гарне у житті; завести щоденник доброго і гарного (у писемній формі чи у формі розмови з самим собою, або з близькою людиною), де знайдуть місце добрі спогади про все добре, що людина знайшла сьогодні в людях, природі, у стосунках, висновки про те, чому навчили інші люди, помилки, книжки, кінофільми сьогодні; шукати добре, світле та веселе на кожному кроці, говорити про це з людьми, нести світло гарного настрою іншим; якщо доводиться зустрічатися з поганим у житті, то треба поміркувати, яким би хотілося все це бачити і що для цього можливо зробити (не одразу, а крок за кроком); робити позитивні висновки і плани з негативних явищ, з якими довелося зустрітися педагогові і дітям; організовувати кругові бесіди з дітьми з питання, що гарного в цій людині, і цій днині, і цьому вчинку, творі; проводити гру «Оптиміст-песиміст» (учасники якою висвітлюють дві протилежні точки зору на ту саму подію, явище); посміхатися; привчати дітей і себе бачити гарні боки особистості будь-якого темпераменту (лицарську натуру, сміливість, енергійність холериків; веселу вдачу, творчі нахили сангвініків; чуйність і надійність меланхоліків; поміркованість, старанність, вірність флегматиків).

Використання педагогами релаксаційних вправ (в роботі над собою і з дітьми) (Самоукіна Н.В.): малюнок настрою; письмовий виклад того, що хвилює та змога фізично відкинути від себе цей лист з неприємностями, концентрація уваги на диханні; ототожнення за допомогою уяви з улюбленим деревом, тваринкою; самомасаж рук, обличчя; приємні спогади дитинства; творче використання формул впливу на самого себе («Я на все здатний, я здатний до величезних вольових зусиль», «Я — людина смілива та впевнена у собі», «Мене наповнює спокій, любов, радість», «Чиста, прозора вода змиває з мене всі турботи та біль, хвилювання. Мене зігріває сонце, наповнює теплом, світом, радістю і живою енергією»; ігрові вправи «Оркестр барабанщиків», «Веселий телеграф-пантоміма», «Дзеркало», «Мудрий порадник» та ін.

Самоаналіз (подивитися на себе очима різних людей: всіх оточуючих, батьків, дітей. Що ви бачите, які почуття виявляєте, яку пораду можете дасти собі).

Творчій підхід до відомих засобів психозбереження:

Музика лікує: яка музика вам допомагає позбавитися напруги, смутку, виплакатися, підбадьоритися;

Малювання лікує: творіть фарбами, малюйте пальцями, малюйте смуток, жах, біль, щоб викинути їх; малюйте радість, мрію, щастя, щоб залишити їх в домівці.

Імпровізований танок допомагає висловити погані емоції та зарядитися енергією радощів.

Думки лікують: які думки треба відштовхнути від себе, щоб поліпшити настрій, які думки допомагають зберігати добре самопочуття і підвищувати його, які думки, спогади викликають посмішку.

Уява лікує: якими символами ви можете уявити позбавлення смутку, наповнення свого організму і психіки силами, радістю.

Психофізіологічний підхід: творчій вибір індивідуальних способів використання самомасажу, напруження і розслаблення мязів, фізичної активності, впливу на настрій і самопочуття.

Таким чином, стає очевидним чисельність засобів, якими педагог та учень можуть допомогти собі звільнитися психологічного стресу. Головною умовою ефективності використання кожного з них є творчий підхід із врахуванням індивідуальних особливостей, схильностей особистості. Тому важливо, щоб кожен педагог, починаючи з себе, допомагав своїм учням творчо долати наслідки стресу та запобігати йому. Головною умовою ефективності використання кожного з них є творчий підхід із врахуванням індивідуальних особливостей, схильностей особистості.

Опис кінцевих результатів: методичні рекомендації були апробовані під час організації методичної роботи з педагогічним колективом школи, виховної роботи з учнями і батьками, під час проведення семінарів районного методичного об'єднання класних керівників, психологів.

«Професійна студія»

Заняття за участю батьків та учнів школи

«Причини дитячих невдач, або шлях до успіху»

Мета:

— профілактика здорового способу життя

— вивчення ціннісних орієнтацій сім'ї

— вивчення методів конструктивної взаємодії.

План.

1. Сім'я — колиска духовного народження людини.

2. Мозковий штурм «Навіщо молодій людині здоров’я? «

3. Вивчення ціннісних орієнтацій сім'ї.

4. Завдання «Модель Ц О сучасної молодої людини»

5. Фізичні покарання та причини молодіжної злочинності.

6. Тренінг батьківської ефективності «Режисура сімейного виховання. «

7. Рольові ігри з учасниками студії.

Хід заняття.

Ведучий психолог:

Життя — це, звісно, дорога, і на ній вистачає перешкод.

Чи зможуть наші діти самостійно знайти свій шлях. Життя повне моментів, коли потрібно робити вибір — в школі, спорті, на роботі, з друзями.

Іноді вибрати дуже легко, іноді це вдається важко.

Найкраще за все приймати рішення керуючись мудрістю.

Мудрість — це знання того, що краще за все підходить для тебе, та застосування цього знання до власного життя.

Сьогодні ми з вами поговоримо про важливі у нашому житті істини.

Ш Як виховувати дитину, коли її весь час виховує вулиця, телебачення, реклама та Інтернет, а також багато іншого.

Ш Які виховні впливи застосовувати, щоб бути почутим та навчитись вирішувати, а не загострювати конфлікти.

Ш І як власне вплинути на атмосферу сімейного кола, щоб почувати себе затишно.

Сьогодні в нашій студії присутні батьки вихованців нашої школи та діти, учні різних вікових груп.

У батьків є досвід власного життя, та свої правила виховання власних дітей. (Представити учасників).

У дітей — попереду життя «з багатьма невідомими «, дорога з перешкодами, з необхідністю робити власний вибір. (Представити учасників).

Тема, яка нас сьогодні об'єднала «Причини дитячих невдач, або шлях до успіху. «

Розкриваючи тему нашої зустрічі хочу звернути вашу увагу на такі увагу на факти із освітніх сайтів.

Інформація на дошці.

Охорона здоров’я людини та виховання здорових дітей були основними проблемами в усі часи.

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано: «Здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

· Потребою кожної людини є здоровий стан організму та здорові умови довкілля.

Діти й підлітки ще не замислюються, що здоров’я слід берегти і для цього потрібні знання та навички здорового способу життя.

· Наркоманія як соціальне явище XX. а тепер і XXI століття, руйнівною силою б'є по найбільш незахищених верствах нашого суспільства: дітях та молоді. Велику загрозу несуть дітям легальні наркотики: алкоголь та нікотин.

· Нині алкоголь -- найпоширеніший наркотик у нашому суспільстві.

· Особливо велику тривогу фахівців і громадськості викликає споживання алкоголю серед підлітків та молоді. Адже саме в цей період формуються основи самостійного дорослого життя, взаємини з іншими людьми і світом, світогляд громадянина.

· Тютюнокуріння -- друга після алкоголю розповсюджена в підлітковому середовищі форма легальної наркоманії. Понад 1/3 учнів у віці 12 -- 17 років хоча б раз пробували курити. На жаль, дуже багато курців серед дівчат і жінок.

· Проте найважливіша проблема, з якою зустрілося людство у XX ст. та з якою ввійшло в XXI ст., -- це проблема СНІДу. Перед цією хворобою беззахисні дорослі й діти, багаті та бідні, чоловіки і жінки, люди різних рас та різного віросповідання.

· Саме тому головним завданням виховання можна вважати формування у дітей та підлітків ранньої психологічної установки на дбайливе ставлення до власного здоров’я та активну діяльність щодо його підтримання.

Вправа «Мозковий штурм»

Прошу вас висловити будь-які думки з цього питання:

«Навіщо молодій людині здоров’я «

Так основою життєвого успіху для кожної людини є її здоров’я яке закладається і формується з раннього дитинства і до старості.

Формування культури здоров’я починається з сім'ї, так-як наші школярі - це майбутні батьки і поки що навчаються, то образ здорової сім'ї важливо формувати у них вже зараз.

Завдання 2

Сьогодні ми з вами визначимо, що необхідно сучасній молодій людині щоб прожити довге, щасливе та повноцінне життя?

Побудуйте модель ЦО сучасної молодої людини, за допомогою запропонованих цінностей.

Запитання.

— Що ви закладете у фундамент цієї будівлі?

— Що буде вершиною?

— Які стовпи ви вважаєте найбільш цінними у житті молодої людини?

Завдання 3. Поки учасники працюють, я хочу звернутись до глядачів із запитаннями.

— Що я можу сьогодні зробити для свого майбутнього?

— Що саме головне в житті?

— Без чого можна обійтися

— Головні проблеми підліткового віку.

Давайте звернемо увагу на дані дослідження проведеного в нашій школі серед підліткових класів.

Дані висвітлюються на дошці.

— Що саме головне в житті?

1-Дружба, бажання мати справжніх друзів

2- кохати та бути коханими

3- навчання, сім'я, кар'єра.

— Без чого можна обійтися ?

1- без хвороб, гарних оцінок

2- гарних стосунків з батьками, без фанатизму.

3- Матеріальної забезпеченості

Головні проблеми підліткового віку.

1- вибір професії, гроші, непорозуміння та конфлікти.

2- Відсутність спілкування, любов та взаємовідносини з коханою людиною

3- Смерть, компанії.

Серед головних проблем наших дітей виділяються (аналіз статистики): непорозуміння, конфлікти.

Висновки зроблені вченими, що займаються проблемами здоров’я дітей та молоді звучать як засудження:

постійна напруга, участь дітей у сімейних конфліктах викликають порушення регуляції основних фізіологічних функцій.

Давайте знову звернемось до статистики (дані на дошці).

Найчастіші засоби покарання

— фізичні-11,4%

— моральні-79%

— інше-10%

Відносини в сім'ї

— постійні сварки-1%

— дружні - 55%

— іноді бувають сварки 45%

Найчастіші методи виховання в сім'ї

— обіцяють винагороду -11%

— пояснюють як себе треба поводити -58%

— хвалять-40%

— забороняють робити те, що подобається-15%

— кричать, сваряться, обзивають-3%

Проблема невміння конструктивно взаємодіяти, будувати свої стосунки призводить до зростання дитячої злочинності.

Зверніть увагу на статистичні дані по нашому району за останні 10 місяців.

(на дошці).

За 2007 рік було скоєно 35 злочинів проти 30 за 2006 рік.

32-адміністративних порушення

19- випадків бродяжництва

8- крадіжки

3- нетверезий стан

5-хуліганство

2- на превентивному обліку

Що змушує цих дітей покинути власну родину, знаходити інтерес у спілкуванні з байдужими до їхньої долі людьми?

Що отримують вони в результаті спілкування зі сторонніми людьми.

Розглянемо та проаналізуємо життєву ситуацію, вивчимо декілька психологічних прийомів конструктивної взаємодії.

Вправа «Аналіз життєвих ситуацій»

Яскрава та приваблива 13 річна дівчина, яку привели до психолога після невдалої спроби втекти з власної сім'ї, видала красномовний коментарій відносно відносин зі своєю мамою.

«Справа дійшла до того, що ми перестали ділитися з батьками навіть такими дрібницями, як шкільні оцінки. Я боялася, що завалила екзамен, та призналася мамі, що відповідала погано. Вона запитала: «Чому?" — і почала кричати. І тоді я почала її обманювати. Я терпіти не можу неправди, але я це робила, і в решті решт це мені стало набридати. Ми розмовляли як зовсім чужі люди — ніхто із нас не виказував своїх істинних почуттів. Ми говорили зовсім не те що думали»

Це типовий приклад того, як діти відмовляються ділитись своїми проблемами з батьками.

Діти дізнаються із власного досвіду, що розмовляти з батьками безглуздо і навіть небезпечно.

В результаті безліч батьків втрачають можливість тисячі можливостей допомогти своїм дітям впоратися зі своїми труднощами.

Яка ваша думка?

— Чому діти так часто не покладаються на своїх батьків, як на джерело підтримки?

— Чому діти перестають розмовляти з батьками про такі речі, які їх дійсно хвилюють?

— Чому лише рідко яким батькам вдається підтримувати довірливі стосунки зі своїми дітьми?

За останні роки психологи знайшли відповіді на деякі з цих запитань.

Завдяки дослідницькій роботі та практичному досвіду ми починаємо усвідомлювати з яких саме інгредієнтів складаються довірливі взаємостосунки.

Можливо, важливіший із них є «мова схвалення»

Метод «Мова схвалення».

Якщо людина здатна відчувати та виражати своє схвалення, він наділений здатністю надавати ефективну допомогу.

Його схвалення іншої людини — тобто прийняття його таким, який він є є важливим фактором розвитку таких взаємостосунків, в рамках яких інша людина здатна зростати, розвиватись, вчитись вирішувати свої проблеми, рухатись в напрямку душевної рівноваги, ставати більш продуктивним та розкривати себе в повній мірі.

Ось один із парадоксів на світі: якщо людина відчуває, що його схвалюють, він розкріпачується, починає думати про те, як йому стати кращим та реалізувати свої здібності в повній мірі. Чому батьківське схвалення так позитивно впливає на дитину? Більшість батьків цього не усвідомлюють, вони вважають, що кращій спосіб допомогти дитині - це сказати їй, що саме ми в ній не схвалюємо.

В результаті більшість батьків при вихованні дітей покладаються на мову несхвалення: засудження, критика, моралізування та інше.

Ще одним наслідком несхвалення є відчуження дітей від батьків. Діти перестають з ними розмовляти. Мова схвалення робить дітей більш відкритими, вона спонукає їх ділитися своїми почуттями та проблемами.

Навчившись виражати словами внутрішнє почуття схвалення, батьки впливають на дитину таким чином, що вона вчиться схвалювати саму себе та усвідомлювати власну значимість. Батьки суттєво впливають на його розвиток, та реалізацію потенціалу, закладеного в ньому генетично. Вони прискорюють його рух від залежності до самостійності.

Важливим наслідком схвалення є закріплення в дитині почуття, що його люблять, а це є найбільш ефективний засіб, який застосовується як для душевного так і фізичного зцілення.

Метод «Пасивне слухання як вираження схвалення»

Мовчання — «пасивне схвалення «є могутнім невербальним засобом робити повідомлення, і може бути ефективно використано для того, щоб людина відчула, що її схвалюють.

Вправа «Рольова гра»

Учасникам дають діалог, який вони повинні розіграти.

В цьому короткому діалозі продемонстрована вся цінність мовчання. Це допомогло дитині надати вихід негативним емоціям, прийти до самостійного рішення проблеми. Мовчання мами сприяло цьому моменту розвитку і як не розумно було б як би все звелося б до звичайних зауважень, критики, істерики.

Кожен з батьків повинен добре вивчити власні словесні реакції на дітей, так як саме в них ховається ключ від батьківської ефективності.

Метод «Ключ від дверей»

Одним із найбільш ефективних та конструктивних способів реакції на емоційні та проблемні повідомлення дітей є цей метод. Він запрошує дитину розділити власні проблеми, почуттями.

-Ну-ну

-О!

— Це ж треба

— Цікаво

— Серйозно

Інші більш відверто запрошують на розмову

— Розкажи мені я хотів би почути

— А як ти сам вважаєш.

— Давай це обговоримо

— Цікаво, що ти сам про це думаєш

Діти як і дорослі люблять поговорити і охоче це роблять, коли їх запрошують на розмову

Метод «Активного слухання ».

Люди вважають, що можна позбутися своїх почуттів, якщо їх постійно придушувати, насправді це відбувається тоді, коли їм дають їх відкрито висловити.

Цей метод сприяє зрозуміти свої почуття. І як тільки людям вдається виразити свої почуття, ті не рідко зникають.

Цей метод сприяє потеплінню взаємостосунків поміж батьками та дітьми. Коли батьки нарікають, що діти не хочуть їх слухати, то можна здогадатись, що вони самі погано вміють слухати власних дітей.

«Рольова гра «

(Присутнім в студії батькам та дітям роздають папірці на яких вказана їх роль та слова діалогу).

Звісно сьогодні ми не можемо охопити більшості ефективних способів конструктивної взаємодії, але розглянуті сьогодні методи, за умови їх прийняття та розуміння допоможуть вам налагодити атмосферу сімейних стосунків, знайти шляхи порозуміння з дітьми.

Рольова гра № 1

Ситуація 1

1-дуже емоційна донька

2-спокійна мама

1-Мене сьогодні визивали до директора

2-Да?

1-Ага, вчитель сказав, що я дуже багато розмовляю на уроках

2- зрозуміло

1- Терпіти не можу цей предмет, весь час розповідають про якісь незрозумілі речі.

2- Гм.

1- Ну не можливо так сидіти та нічого не робити! Можна з глузду з'їхати Коли вчитель розповідає про якісь дурниці, ми з Машою розповідаємо один-одному анекдоти, О, це самий найгірший предмет!

2- Мовчить

1- З хорошими вчителями у мене гарні стосунки, але коли мені потрапляє такий Як цей.

2- Поводить плечима.

1- Ну, ясна річ, краще б мені було б з цим змиритися. Адже, якщо я буду з кожним сваритися, я не отримаю гарних балів, і не зможу піти навчатися коли хочу. Виходить, я сама собі роблю гірше.

Ситуація 2 — конструктивна

1- дуже емоційна донька

2- спокійна мама

1-Мене сьогодні визивали до директора

2-Да?

1-Ага, вчитель сказав, що я дуже багато розмовляю на уроках

2- зрозуміло

1- Терпіти не можу цей предмет, весь час розповідають про якісь незрозумілі речі.

2- Гм.

1- Ну не можливо так сидіти та нічого не робити! Можна з глузду з'їхати Коли вчитель розповідає про якісь дурниці, ми з Машою розповідаємо один-одному анекдоти, О, це самий найгірший предмет!

2- Мовчить

1- З хорошими вчителями у мене гарні стосунки, але коли мені потрапляє такий Як цей…

2- Поводить плечима.

1- Ну, ясна річ, краще б мені було б з цим змиритися. Адже, якщо я буду з кожним сваритися, я не отримаю гарних балів, і не зможу піти навчатися куди забажаю. Виходить, я сама собі роблю гірше.

На закінчення хочу додати:

«Нарікають старі на молодих опісля, а самі, не хто інший, сіяли своє гірке жниво!

Думають, що з дітей можна зробити все бійкою та лайкою, як уже підростуть, та й роблять тільки ницих рабів, а в будучині - бунтівників.

Ні, хто хоче з своїх дітей діждати собі втіхи, той учи їх релігії хатньої з самого малечку, вчи тоді ще, як вони в тебе немовлятка, та не одними словами, а також і самим ділом. Коли бажаєш бути святинею в очах у твоїх дітей, то нехай і вони будуть святинею тобі.

Не оскверни їх ока і вуха ділом і словом ледачим. Нехай діти звикнуть бачити в тобі не одну силу, а також правду і благість.

Хата мусить бути першою школою і першою церквою чоловікові. Тільки тому буде праведна користь із шкільної і церковної науки, хто вийшов із хорошої хати. «

Пантелеймон Куліш (1819−1897) — великий мислитель, історик, письменник, народознавець, педагог, творець сучасної української абетки.

«Професійна студія»

Заняття з елементами тренінгу

«Школа — життєвий простір»

Вступ

Здавна професію вчителя вважали однією з найгуманніших.

Учитель супроводжує людину в найважливіші її роки — у період становлення. Він уводить її «в світ пізнання довкілля, пробуджує й утверджує в її душі благородні почуття й переживання, виховує людську гідність…»

Так писав славетний педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Він був учителем дітей і учителем нас учителів.

Тема нашої з вами зустрічі «Школа — життєвий простір «.

Мета: Розглянути нові підходи та нові технології, які відображають здійснення на наших очах перебудову в педагогічних поглядах на виховний процес. Сьогодні я хочу вам запропонувати нові принципові рішення багатьох виховних проблем, які сьогодні гостро стоять перед педагогами школи.

Завдання 1

Щоб розглянути ці проблеми хочу задати вам одне запитання —

Який образ у вас найчастіше асоціюється зі словом «школа»?

Оберіть одну із запропонованих відповідей.

Ш Вулик…

Ш Велика родина, де кожен зайнятий соєю дуже відповідальною справою …

Ш Дім у якому затишно і приємно проводити час…

Ш Команда однодумців …

Ш Або різнобарв'я, розмаїття думок та поглядів…

Врешті-решт, для кожного з нас це життя. Спочатку учнівське, а потім учительське.

Яке воно? Чи є в ньому місце для радості й натхнення, роздумів та плідної праці, відвертої розмови та співтворчості ?

Щоб дати відповідь на поставлене запитання, я пропоную вам виконати таке завдання.

Завдання 2. Емоційний тест

Ціль: виявити емоційний стан учасників засідання професійної студії.

Кожному запропоновано шаблон із зображенням сонечка. Відсутня одна деталь на обличчі - рот.

Вчитель домальовує, а потім обговорюємо результати:

o Поганий настрій

o Спокійний

o Гарний настрій

Результати прикріплюємо на дошці «Наш настрій «.

Емоційний портрет нашого засідання свідчить про наш настрій. І коли він гарний, це свідчить що учительське життя нам з вами подобається. Погодьмося, перефразуючи класика: всі щасливі школи схожі.

Напевне, тому, що не беруть на себе зобов’язань прищепити дітям найкращі якості, а створюють умови, за яких у цих якостей є шанс проявитися.

Освіта в цілому світі переживає кризу, яка триває вже не один рік. Та у вирішенні її необхідне нове бачення, яке орієнтувалося б на самі високі потенційні можливості, які враховують індивідуальність кожної особистості та загальнолюдські цінності.

В ході пошуку, спеціалісти в сфері освіти, неодноразово приходять до думки: що саме вчителі відіграють ключову роль у створені благополучного для дітей учбового середовища.

Л.М. Толстой писав «Є в школі щось невизначене, майже непідвладне керівництву вчителя, щось зовсім невідоме науці педагогіці і разом з тим становить сутність, успішність навчання — це дух школи… Цей дух школи є щось швидко повідомлююче від одного учня до іншого, яке має виразність у звуках голосу, в очах, рухах, напруженості змагань, — і це щось досить відчутне, необхідне та дорогоцінне і тому повинне бути ціллю всякого вчителя.

Сьогодні поняття психологічного клімату всесторонньо вивчається, але залишається недостатньо вивченим. Одне із них -питання про способи впливу вчителя на психологічний клімат та шляхи створення благополучного психологічного клімату.

Відповідь на це питання дужа важлива, адже у вітчизняній педагогіці закріпилося положення про те, що група є фактором розвитку особистості, якщо вона характеризується благополучним психологічним кліматом.

Соціально-психологічний клімат школи виконує роль соціального та психологічного простору, в якому відбувається діяльність дітей і яке виступає в своєму впливові, на самопочуття та активність дитини, фактором реальних успіхів його діяльності, а відповідно — його загального розвитку.

Система впливів на школяра зумовлює благополуччя психологічного клімату.

Багатовікова практика відкрила безліч способів впливу, які використовувалися в цілях формування особистості та підготовки її життя в суспільстві

Тому я пропоную по новому поглянути на свою роль, сприйняти учня як багатогранну особистість, допомогти йому розвинути самооцінку та почуття відповідальності за себе, за свою роботу, свої відношення з оточуючим світом.

Завдання 3. «Знайди рішення». Індивідуальна робота із картками

Ціль: Розглянути систему виховних впливів на дитину.

Завдання: Запропонувати кожному вчителю ряд шаблонів на яких відзначено способи впливу на дитину, що відносяться до двох протилежних груп.

§ Вам необхідно скласти схему за якою треба показати можливі результати розвитку рис особистості при домінуючому використанні того чи іншого способу впливу.

Система виховних впливів на учня.

Соціально виправдані способи

Можливі результати при частому використанні

Індивідуально виправдані способи

НАКАЗ

ПАСИВНІСТЬ

АКТИВНІСТЬ

ПРОХАННЯ

РІШЕННЯ

НЕСАМОСТІЙНІСТЬ

САМОСТІЙ

НІСТЬ

ПОРАДА

ДОПИТ

ПРИХОВАНІСТЬ

ВІДВЕРТІСТЬ

ДОВІРЛИВА БЕСІДА

КРИТИКА

ТРИВОЖНІСТЬ

ВПЕВНЕНІСТЬ

АКЦЕНТ НА ДОСТОЇНСТВАХ

ЯРЛИК

АГРЕСИВНІСТЬ

ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ

СИМПАТІЯ

ПОГРОЗА

СТРАХ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ПРОЕКЦІЯ РЕЗУЛЬТАТУ

МОРАЛІЗУВАННЯ

ОПІР

СПІВДРУЖНІСТЬ

СТАТИ НА ПОЗИЦІЮ ІНШОГО

УНИКАННЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

ВІДЧУЖЕННЯ

ЗАХИЩЕНІСТЬ

СУМІСНЕ ОБГОВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ НА РІВНИХ

ГІПЕРОПІКА

ІНФАНТИЛЬНІСТЬ

ІНІЦІАТИВНІСТЬ

НАДАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ

АКЦЕНТ НА ОСОБИСТОМУ УСПІХУ

ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ

САМООБМЕЖЕННЯ

АКЦЕНТ НА РЕЗУЛЬТАТІ ДІЯЛЬНОСТІ

§ «Педагогічні ситуації.

Кожен педагог отримавши шаблон повинен дати характеристику одному із 10 способів виховного впливу на учня.

«НАКАЗ» у випадку постійного використання у дитини не виховується самостійність, активність, розвивається невпевненість, дитині важко орієнтуватись в житті, вона швидше може попасти під вплив іншої людини.

«ПРОХАННЯ» розраховане на виявлення дитиною активності. (Прошу вас…, Чи не міг би ти…, Будь ласка…)

«РІШЕННЯ» не дозволяє виявляти самостійність дитини. Педагог намагається сформувати звичку безумовної та постійної слухняності, бездумної довіри. Розвиває несамостійність, залежність, покірність іноді протест.

«ПОРАДА» надає можливість бути самостійним. (Я б тобі порадила…, Ось тобі порада досвідченої людини…)

«ДОПИТ» намагаючись уникнути покарання поступово розвивається прихованість справжніх мотивів поведінки, неправдивість, замкнутість, лицемірність, або протест.

«ДОВІРЛИВА БЕСІДА» на противагу «допиту», розташовує до відвертості, дозволяє зрозуміти стан дитини та надати їй дієву допомогу. (Чи не могли б ви розкрити причину вашої поведінки, якщо це не є таємницею…)

«КРИТИКА» породжує у дитини тривожність. Об'єктивна критика важлива, але необхідно враховувати, що «людина» і «поведінка» не ідентичні поняття, і оцінюючи особистість тільки по її зовнішнім проявам ми не зможемо створити умови для її зміни.

«АКЦЕНТ НА ДОСТОЇНСТВАХ» (замість критики) підкреслення під час спілкування з учнем позитивних рис його характеру, або поведінки. Надає сміливості на початку справи та під час висловлювання власних суджень…(Ти такий працьовитий…, При твоїй акуратності…Ваш тонкий смак дозволяє…)

«ЯРЛИК» негативна характеристика. Використання її викликає опір відчуження від значимої людини, неадекватну самооцінку, а в подальшому примирення, або агресивність яку дитина переносить на іншу людину. Діти намагаються відповідати тим очікуванням, які з ними пов’язують. Якщо за дитиною закріплюється репутація негативна, то з упевненістю можна стверджувати, що він таким і зостанеться. «

СИМПАТІЯ" виявлена відкрито розкриває всі ресурси особистості. (Я рада тебе бачити…, Мені приносить задоволення бесіда з вами…, Я люблю працювати з вашою групою…)

«ПОГРОЗА» розвиває страх. Сильні натури стають жорстокими або замкнутими, пристосовуються, а слабкі -" ламаються".

«ПРОЕКЦІЯ РЕЗУЛЬТАТУ» (замість погрози) опис передбачених подій, які трапляться після реальних вчинків дитини (Якщо так, то тоді…, Якщо ти, то тоді…)

«МОРАЛІЗУВАННЯ» викликає опір, дратівливість, виховуються скептики, циніки, демагоги.

«СТАТИ НА ПОЗИЦІЮ ВИХОВАНЦЯ «(замість моралізування)відчути стан дитини, зайняти його позицію, пережити логіку виправдання поведінкового вибору (Мені теж приходилось…, Я раніше теж думав…)

«УНИКАННЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ» відволікаючи увагу дитини від виникаючих проблем, вона залишається наодинці з ними. В результаті розвивається невпевненість в собі, інфантильність, безпорадність, а в подальшому — відчуження.

Якщо дорослі не виявляють інтересу до проблем дитини, то вона намагається знайти відповідь за межами сім'ї та школи — серед ровесників, попадаючи під вплив більш сильних. Якщо дорослі не можуть надати прикладу її вирішення, а самостійно дитина не спроможна їх вирішити — розвивається звичка уникати вирішення складних життєвих проблем, приймати чуже, готове рішення, не відповідаючи за його наслідки.

«ОБГОВОРЕННЯ НА РІВНИХ» (замість уникнення вирішення проблеми) сумісне осмислення ситуації обмін думками, інформацією про стан у зв’язку з випадком допомагають учневі відчути себе захищеним, повірити в те, що вчитель завжди поруч і готовий допомогти в складних обставинах.

«ГІПЕРОПІКА» занадто опікуючись дитиною дорослі намагаються виховати любов до себе, та бувають здивовані коли виростає лицемір, егоїст, коли розвиваються такі якості як інфантильність та безпорадність.

«НАДАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ» (замість гіперопіки) надання дитині прав та витікаючих із них обов’язків (Я не можу обмежити ваші права…, Скористуйтесь вашим правом…)

«АКЦЕНТ НА ОСОБИСТОМУ УСПІХУ» дорослі акцентують увагу не на результаті діяльності, а на рисах особистості. Дитина не вчиться розуміти інтереси інших, агресивно сприймає перешкоди. Він має нестійкий характер, для нього характерні егоцентризм, вседозволеність, зазнайство, кар'єризм, лицемірство, пристосованість.

«АКЦЕНТ НА РЕЗУЛЬТАТІ ДІЯЛЬНОСТІ» (замість акценту на особистому успіху) характеристика об'єктивного результату зробленої роботи розвиває ділову спрямованість, високі вимоги до до власної діяльності, формує здатність до саморегуляції, самоконтролю…

Більшість ««людей страждають від того, що вони постійно пам’ятають про свої невдачі. Концентрація на негативному досвіді заважає нам рухатися далі.

Ентузіазм дитини може бути похованим під тягарем шкільних невдач.

4. Психологічний практикум.

Негативні педагогічні стереотипи: як їх подолати?

Не соромся вчитися і у зрілому віці,

Краще навчитись пізніше, ніж ніколи.

Езоп

Суттєвою перешкодою для викладача на шляху встановлення толерантних відносин з учнями є існуючі негативні стереотипи (переконання).

Вони спричиняють до того, що викладачі, як правило, неадекватно реагують на різноманітні ситуації в педагогічному процесі, надмірно нервують, а це у свою чергу призводить до:

— прийняття невірних рішень;

— руйнування відносин з учнями;

— псування настрою учням і собі;

— погіршення здоров’я тощо.

Як подолати їх?

Щоб дати відповідь на це запитання необхідно скористатися відомим у практичній психології методом раціонального мислення, який розробив американський психолог Альберт Елліс. Це допоможе певним чином осмислити помилки, які часто зустрічаються в діяльності педагогів, а також здійснити психокорекцію їх поведінки в подібних критичних ситуаціях.

Педагогічна ситуація «Знову двійки?!»

§ Ціль: розглянути педагогічну ситуацію поетапно, проаналізувавши рефлексію власної поведінки в даній ситуації.

Ситуація. Вже котрий раз учитель ставить одному й тому ж учню двійку: «Він звичайно-ледар. Хоча сьогодні можна було б поставити і більший бал, але нехай знає, що потрібно працювати, а не розважатись.

А ось що говорить слабкий учень стосовно поганих оцінок: «Раніше я переживав, не хотів і навіть боявся іти до дому. А тепер мені байдуже. Я навіть в щоденник вже не дивлюся. «

Етап 1. Давайте проаналізуємо, які почуття володіють нами та як ми поводимося?

Ми роздратовані, бо учень знову не вивчив урок, тому у нас виникає бажання покарати цього ледаря.

Етап 2. Переглянути які нерозумні думки, переконання засмучують мене, турбують, пригнічують, змушують поводитись мене неадекватно?

§ Викликаючи його, я вже знаю чим закінчиться ця ситуація.

§ Все-таки самий дійовий засіб стимулювання роботи учня і підтримання дисципліни — покарання його незадовільною оцінкою.

§ Як би я була упевнена, що він не може вчитися, то поставила б йому вищий бал. Але я переконана, що він може, але не хоче навчатися, то чи потрібно його заохочувати.

§ Я вчитель і повинна бути об'єктивною…

Етап 3. Як можна спростувати наші думки та переконання?

§ Пригадаймо В. О. Сухомлинського:" Я не можу без болі думати про те, що в багатьох школах сидять за партами знехтувані похмурі, роздратовані або байдужі до всього невстигаючі учні. Не можна допустити, щоб вони пішли зі школи озлоблені та байдужі до знань. Якщо нормальна людина в жодному предметі не досягла успіхів, якщо у неї немає улюбленого предмету, це означає, що школа не справжня. «

§ Часто погані, нехай навіть заслужені оцінки послабляють у школярів віру в себе, в свої сили і можливості. Учень стає байдужим до двійок. Він примирюється з положенням невдахи. І часто стає ним на все подальше життя.

§ Оцінка не має бути джерелом тривоги і побоювань. Учні підуть на заняття з більшою охотою та бажанням, якщо їм не загрожуватиме небезпека бути викликаним задля покарання «двійкою». Оцінка це -винагорода за працелюбство, за рівень здобутих знань, сформованих навичок.

§ Шлях пошуку істини — це, безперечно, шлях спроб та помилок. Вчитель повинен пам’ятати про право учня на помилку, яку слід вчити виправляти.

Етап 4. Як скорегувати свою поведінку, а також нерозумні думки, переконання?

§ Чи ставили ви перед собою запитання: «Як же все-таки оцінювати тих, для кого навчання є досить складною справою?»

§ Учні, які відчувають певні труднощі в навчанні, майже завжди мають і «сильні риси». Так учень, що робить багато помилок у творі, вміє логічно викладати, аналізувати або узагальнювати матеріал.

§ При поточному обліку доцільно як можна менше використовувати незадовільні оцінки. Краще вкажіть на недоліки в роботі, наголошуючи, що учень чогось не знає, щось не вміє. Невдачі учня не є підставою для оцінки його особистості в цілому.

§ В кожному конкретному випадку глибоко вникайте в причини незнання. Що це?

Методичні промахи, невміння налагодити дружні стосунки з учнем, донести в доступній формі для них інформацію, або це особливості самого учня? Не можна негативною оцінкою прикривати його незнання і своє небажання працювати з окремими учнями.

Завдання 5.

На закінчення засідання професійної студії я пропоную вам оцінити свій настрій використовуючи запропоновані вам варіанти відповідей.

Візьміть кольорові фішки та покладіть їх до відповідного сектору.

Сектор 1- зображення сонечка.

Сектор 2- зображення хмарки через яку пробивається світло сонця.

Сектор 3- зображення дощової хмари.

Дати оцінку емоційного ставлення колег до проведеного заняття. Рекомендувати відповідні вправи для визначення емоційного стану дітей в учнівських колективах школи.

Професійна студія

Заняття з елементами тренінгу на тему

" Режисура шкільного спілкування".

Обладнання:

— набір карток із запитаннями до педагогів;

— кольорові картки для визначення емоційного ставлення педагогів;

— два м’яча різного кольору;

— набір карток із зображенням дітей;

— набір схем «Вплив педагога на дитину», «Емоції в стосунках дорослого та дитини. «;

— дошка, крейда, магнітофон та записи інструментальної музики.

Примітка: при підготовці до студії використовуються результати соціально-педагогічних та психолого — педагогічних досліджень серед учнів школи.

Завдання 1. «Вивчення емоційного стану педагогів школи. «

За допомогою кольорових карток дати відповіді на поставлені запитання. Червона картка-негативне ставлення, жовта картка-позитивне ставлення. Результати занести до таблиці, яка зображена на дошці.

Аналізуючи результати в словесній формі, необхідно визначити та фіксувати увагу на подібності труднощів педагогів і учнів — утома, нестача часу, перевантаження.

Запитання

Жовта (позитивне ставлення)

Червона (негативне ставлення)

1. Для мене цей семестр був…

2. Для моїх учнів цей семестр був…

3. Протягом семестру мій настрій переважно був…

Емоційний стан педагога----Емоційний стан учня--- Формування взаємин у системі «Вчитель-Учень».

На дошці закріпити схему

2. Педагогіка співробітництва.

Сучасна школа все частіше нагадує про необхідність використання у навчально-виховному процесі принципів толерантної педагогіки. І якщо гуманістична педагогіка своєю метою визнає становлення особистості духовно багатої, активної, здатної до творчої реалізації, а тактикою обирає особистісно орієнтовану взаємодію, тоді педагогічний процес неможливо оцінювати за показниками лише успішності учнів (навіть при 12-бальній системі оцінювання). Тому що, по-перше, успішність не охоплює всіх сторін педагогічного процесу, вона фіксує лише проміжні або кінцеві результати, а, по-друге, успішність може бути досягнута і при авторитарній системі.

Від процесу взаємодії дитини і дорослого народжуються стосунки, новою якістю яких є педагогіка співпраці, саме вона дає реальну можливість виконати головне завдання в змісті освіти — навчає дитину будувати стосунки з іншими людьми.

Щоб проаналізувати освітнє середовище нашого навчального закладу давайте проведемо невелике дослідження.

3. Діагностична Гра «Ятак думаю…» Провести в ігровій формі діагностичне опитування педагогів, з метою вивчення виховного середовища освітнього закладу. Застосувати методику векторного моделювання. Використовуючи кольорові картки для відповіді на запитання.

На дошці креслимо систему координат для векторного моделювання освітнього середовища. Поряд таблицю для занесення результатів анкетування педагогів.

Запитання «На мою думку…»

А-червоний

Воля

Б- жовтий

Залежність

1. Вектор «Воля-Залежність»

1. На першому місті завжди повинні стояти інтереси:

А) особисті

Б) суспільні (групові)

2. В процесі взаємодії вчителя та учня, хто до кого повинен пристосовуватись?

А) вчитель до учня

Б) учень до вчителя

3. Освітній заклад повинен застосовувати форми виховання:

А) індивідуальні;

Б) колективні(групові)

2. Вектор"Активність-Пасивність"

Червоний

Активність

Жовтий

Пасивність

1. Систему покарань необхідно практикувати:

А) Да

Б) Ні

2. Мені подобаються різного виду ініціативи з боку дітей

А)Да

Б)Ні

3. Стимулюю та допомагаю учням втілювати їхні творчі задуми

А)Да

Б)Ні

4. Метод «Приховане виховання».

Труднощі формування взаємин у системі «Учень-Учитель».

Основною настановою дорослого в процесі взаємодії з дитиною є безумовне її сприйняття, визнання, турбота, що виявляються в позитивному ставленні до неї.

Безумовне сприйняття дитини означає також, що ми, дорослі, з повагою ставимося до будь-якого переживання дитини. Якщо у неї виникають будь-які емоції, зокрема й негативні, -образа, смуток, обурення, гнів, гордість — на це є причина, і вона має право на ці безпосередні переживання, а дорослому слід зрозуміти дитину розумом і прийняти душею.

Дитина набирається розуму лише від тих людей, які її сприймають.

Якщо дитину не сприймають, вона чинить опір кожному слову дорослого, і всі його зусилля не дають бажаних результатів

У психології доведено, що потреба людини в любові є однією з фундаментальних потреб людини.

У найважчі години життя скажіть дитині: «Я тебе люблю…»

— і в неї примножаться сили для долання труднощів, для вирішення життєвих проблем.

Любов до дитини — це не лише приємна емоція, це передусім розумність у стосунках із нею, це турбота і відповідальність за її майбутнє.

5. Завдання для педагогів.

Назвати слова та звертання до дитини, які спонукали б дитину до співпраці з дорослим.

Демонстрація: запропонувати на картках зразки слів, які бажано частіше вживати вчителю при спілкуванні з дітьми. Продовжіть власними висловлюваннями.

1. Так тримати! Ти зараз на вірному шляху. Це вихід

2. Ти робиш це дуже добре.

3. Це набагато краще.

4. Гарна робота.

5. Я щаслива бачити цю роботу.

6. Ти робиш гарну роботу !

7. Мої вітання!

8. Я знала, що зможеш це зробити!

9. Зараз ти це зрозумів!

10. Ти швидко вчишся.

11. Працюючи так, ти досягнеш більшого!

12. Я не змогла б зробити краще.

13. Це правильний шлях.

14. З кожним днем у тебе виходить все краще

Психологічна підтримка дитини. Методичні рекомендації для вчителя.

Проте на сьогодні психологи констатують депривацію батьківської любові.

Таким чином, у педагогічному процесі зусилля слід спрямовувати на взаємини між дитиною і дорослим.

ь Довіра діє з величезною силою.

ь Недовіра псує будь-які стосунки.

ь Почуття любові не може бути хибним: воно або є, або його нема.

ь Запозичити можна думку, а почуття ні.

Тому почуття любов до дітей вважають найголовнішою професійною якістю особистості педагога. Любов до дитини виявляється не стільки в словах, скільки в погляді, жесті, інтонації, голосі, позі. Діти тонко відчувають хто їх любить, а хто — ні.

Від ставлення дорослого до дитини залежить ставлення її до оточуючих людей- ровесників, молодших, старших за неї.

Від любові до дитини залежить її ставлення і до самої себе, і повага до себе, віра в себе, бажання стати кращим, упевненим у собі.

Від любові до дитини залежать і наші очікування.

Важкі діти ті, хто не мають душевних контактів із дорослими.

Важкі вихователі, зокрема і батьки , — ті, хто не вміє і не хоче встановлювати такі контакти з дітьми.

Нашу увагу зазвичай привертає те, що дратує(не послухав, зробив не так, учинив бійку).

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой