Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Основні засоби займають вагоме місце в господарській діяльності підприємства, їх частка дозволяє оцінити рівень забезпеченості необхідними умовами для здійснення фінансової діяльності суб'єктом господарювання. Успішне вирішення завдань управління основними засобами та обґрунтування інвестиційної політики в їх частині вимагає ефективного обліку та різнобічного використання інформації, яка надається. Надзвичайної актуальності управління основними засобами набуває у зв’язку з широким розповсюдженням застосування прикладних програм з обліку, аналізу, аудиту, корпоративного управління тощо.

Функціонування суб'єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції та економічної нестабільності робить актуальним питання раціональності організації і методики обліку та аналізу основних засобів.

Проблема удосконалення обліку та аналізу основних засобів є однією із найбільш дискутованих у сфері управління діяльністю підприємства останніми роками та є предметом дослідження багатьох науковців та практиків. Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту основних засобів зробили українські та зарубіжні вчені: О.С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А. М. Герасимович, Г. Г. Кірейцев, М. В. Кужельний, В. Г. Линник, Ю.І. Осадчий, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко, М.І. Баканов, В. Ф. Мец, І.А. Бланк, Є.В. Мних, Л. В. Нападовська, Ю.С. Цал-Цалко, Г. В. Савицька та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що окремі питання удосконалення обліку та аналізу основних засобів в умовах переходу до міжнародних стандартів якості інформації потребують подальшого науково-практичного дослідження та уточнення.

Все це свідчить про необхідність всебічного вивчення і вирішення проблем обліку та аналізу основних засобів в умовах корінної перебудови діяльності підприємств, що зумовило вибір теми дипломної роботи, її актуальність, цільову спрямованість і структуру.

Мета дослідження полягає у розкритті організації та методики бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів та розробці рекомендації щодо їх удосконалення.

Мета дослідження зумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

— розкрити економічну сутність основних засобів, їх класифікацію і оцінку;

— дослідити значення і завдання обліку та аналізу в управлінні основними засобами підприємства;

— надати характеристику господарсько-фінансової діяльності ДП «Шишацького заводу мінеральних вод» та постановки обліково-аналітичної роботи;

— розкрити організацію синтетичного та аналітичного обліку руху основних засобів на підприємстві;

— дослідити облік амортизації (зносу) та ремонту основних засобів;

— розкрити відображення інформації про основні засоби у фінансовій звітності;

— дослідити удосконалення обліку основних засобів в умовах використання комп’ютерних технологій;

— розкрити організацію і методику аналізу основних засобів виробничого підприємства;

— оцінити ефективність використання основних засобів підприємства;

— визначити шляхи підвищення ефективності використання основних засобів ДП «Шишацького заводу мінеральних вод».

Об'єктом дослідження є облік та аналіз основних засобів підприємства. Предметом дослідження є теоретичні аспекти та діюча практика обліку і аналізу основних засобів підприємства.

З метою реалізації поставлених у дипломній роботі завдань було використано методи діалектичного пізнання; комплексу методичних прийомів математичної статистики, економічного, логічного, системного і структурного аналізу, інформаційного та економіко-математичного моделювання, балансової ув’язки фінансово-економічних показників, графічного зображення, а також економічного контролю. Відповідні розрахунки та графічне представлення результатів дослідження здійснено за допомогою програми Excel.

Теоретичною основою роботи стали закони, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, статистичні довідники, підручники, навчальні та практичні посібники, монографії та наукові публікації зарубіжних і вітчизняних фахівців.

Інформаційною базою дослідження стали теоретичні та методологічні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців, аналітичні матеріали, джерелами яких були наукові публікації, інформація бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності ДП «Шишацький завод мінеральних вод» за 2006−2008 рр.

Суб'єктом дослідження обрано ДП «Шишацький завод мінеральних вод», основним напрямком діяльності якого є виробництво та реалізація мінеральних питних вод.

Практична значимість дослідження полягає у поглибленому вивченні змісту основних засобів підприємства, узагальненні діючої методики обліку та аналізу основних засобів, визначенні шляхів поліпшення ефективності використання основних засобів ДП «Шишацький завод мінеральних вод».

Розділ 1. Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація і оцінка

Для нормального функціонування підприємству необхідно, щоб постійно відбувалося відтворення його основного капіталу.

Побудова ринкової економіки і нова економічна ситуація цілком закономірно зумовлюють уточнення економічної категорії «основний капітал». Так, на етапі становлення економічної науки капітал розглядався як «не гроші, а те, що купується на гроші, тобто засоби виробництва, або нагромаджена вартість» (Ф. Кене); або «накопичений запас продуктів праці, що виникає в результаті нагромадження» (Д. Мілль); та «запас продукції, що приносить прибуток або за допомогою якого створюються нові блага» (А. Сміт) [31].

К. Маркс, на відміну від А. Сміта та Д. Рікардо, які бачили у капіталі речову форму, визначає його як форму виразу класових виробничих відносин [30] (табл. 1.1. 1).

У сучасній науковій літературі немає єдиного визначення основного капіталу, що підкреслює його багатогранність. Так, на думку Кукурудзи, основний капітал — це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т.д.) [45].

Кленін О.В. уточнює, що основний капітал промислового підприємства — це основні засоби, нематеріальні активи та земельні ресурси, які використовуються у виробничій діяльності протягом тривалого періоду з метою одержання доходу [23].

Мельник В.В. ототожнює довгострокові активи та основний капітал як вкладення коштів у нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства, нематеріальні активи і т. ін. [56]

Таблиця 1.1.1. Економічна сутність основного капіталу

Автор

Визначення

А. Сміт [71]

Поняття основного та оборотного капіталу А. Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не вступаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — тільки в процесі обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюється за рахунок оборотного.

К. Маркс [30]

Основою розподілу капіталу на основний та оборотний, «служит двоїстий характер праці». Складові елементи капіталу переносять свою вартість на товар конкретною працею, але при цьому одні з них переносять свою вартість повністю на протязі циклу — це оборотний капітал, а другі поступово, приймаючи участь у декількох виробничих циклах — це основний капітал.

І.І. Кукурудза

[45]

Основний капітал — це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т.д.).

О.В. Кленін [23]

Основний капітал промислового підприємства — це основні засоби, нематеріальні активи та земельні ресурси, які використовуються у виробничій діяльності протягом тривалого періоду з метою одержання доходу.

В.М. Тарасевич

[31]

Основний капітал -- це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (буді­вель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона перено­сить свою вартість на готовий продукт частинами.

Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

С.В. Мочерний

[59]

Основний капітал — це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

В.М. Мельник [56]

Довгострокові активи, або основний капітал, — це вкладення коштів у нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства, нематеріальні активи і т. ін.

В.Д. Базилевич

[30]

Основний капітал характеризує ту частину капіталу, яку використовує підприємство, тобто яка інвестована в усі види його позаоборотних активів

Одночасно, усі науковці погоджуються, що основною складовою основного капіталу підприємства є основні засоби. Відтворення основного капіталу — це процес безперервного відшкодування вартості основних засобів та нематеріальних активів за рахунок амортизаційного фонду, їх оновлення на новій технічній, технологічній та програмній основі, а також зростання вартості основного капіталу за рахунок частини створеного додаткового продукту. Важливу роль в управлінні процесом відтворення основних засобів відіграють бухгалтерський облік, аналіз, аудит.

Згідно з П (С)БО 7 основні засоби — це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їхній у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яким більш одного року (або операційного циклу, якщо він більш року).

Термін корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Об'єкт основних засобів — закінчений пристрій; конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання визначених самостійних функцій; відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їхнього обслуговування загальні пристосування, пристрої, керування і єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Норми П (С)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ) і не поширюється на невідтворні природні ресурси.

Проте практикою доведено, що сучасне законодавство змушує підприємства вести два види обліку основних засобів — податковий і бухгалтерський. Тому важливо усвідомлювати різницю між обліком основних фондів у податковому й основних засобів у бухгалтерському обліку.

Для цілей оподатковування основних фондів основними є Закони України «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі - Закон про прибуток) і «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).

Термін «основні фонди» для податкового обліку визначений п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток. Відповідно до даного підпункту основні фонди — це матеріальні цінності, призначені платником податків для використання в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Критерій віднесення до основних фондів тільки тих матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1 000 грн., установлений Законом України від 01. 07. 04 р. № 1957-IV «Про внесення змін до закону «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі - Закон № 1957) і діє з 01 липня 2004 року.

За економічною сутністю поняття «основні засоби» і «основні фонди» тотожні.

Однією з відмінностей обліку основних засобів у бухгалтерському й основних фондах у податковому обліку є те, що в податковому обліку п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону про прибуток визначено перелік основних фондів, витрати на придбання (створення) яких не амортизуються. До них частково відносяться фонди, визначені як невиробничі.

Згідно з діючою типовою класифікацією основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю (рис 1.1. 1).

Основні засоби за функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) поділяють на такі класи:

— виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва);

— невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок тощо.

За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови -- корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів -- автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів -- меблі, вимірювальні прилади тощо.

Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). За такого групування визначають суму амортизації.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.

Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби (рахунок обліку 10 «Основні засоби») класифікуються за такими групами:

— земельні ділянки;

— витрати на поліпшення земель;

— споруди і передаточні пристрої;

— машини й устаткування;

— транспортні засоби;

— інструменти, приладдя, інвентар (меблі);

— робоча і продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— інші основні засоби.

Бухгалтерський облік ведеться за кожним об'єктом основних засобів окремо.

На практиці такий перелік основних засобів не дає вичерпної інформації для безпомилкового віднесення основного засобу до певної групи і більш докладних інструкцій з цього приводу законодавство не надає.

Необхідно також відзначити, що Міністерство фінансів у листі від 17. 11. 2003 р. № 31−4 200−04−5/5570 для визначення складу машин і устаткування рекомендує використовувати Класифікатор основних фондів, затверджений наказом Держкомстандарту від 19. 08. 97 р. № 507.

У податковому обліку відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток основні фонди підлягають розподілові по наступних групах:

— група 1 — будинку, спорудження, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

— група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і приналежності до них;

— група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2, 4;

— група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, зв’язані з ними засобу зчитування або печатки інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як бачимо, для податкового обліку перелік груп основних фондів теж не вичерпним. Тому для їхньої класифікації також варто керуватися згаданим Класифікатором. При цьому, як відзначає ДПАУ у своєму листі від 16. 04. 2004 р. № 2914/6/15−1116, його варто застосовувати з урахуванням діючих норм Закону про прибуток. Тобто якщо виникають протиріччя між положеннями Класифікатора і Закону про прибуток, то пріоритет мають норми Закону про прибуток.

Відзначимо, що ДПАУ у листі від 23. 02. 2004 р. № 1299/16/15−1116 щодо віднесення до складу основних фондів будівельної організації тимчасових (нетитульних) споруд повідомляє, що будинку, будівлі, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі відносяться до першої групи основних фондів.

У листі від 17. 11. 2003 р. № 9417/6/15−1316 ДПАУ повідомляє, що програмне забезпечення, незалежно від того, придбане воно окремо від електронно-обчислювальних машин або разом, але після 1 січня 2003 року, за умови використання його в господарській діяльності платника податків можна віднести до четвертої групи основних фондів.

Устаткування для обробки грошей (устаткування і пристрої для перерахування, сортування, упакування, контролю дійсності грошей), як відзначає ДПАУ в листі від 15. 10. 2003 р. № 8558/6/15−1316, варто відносити до другої групи основних фондів, як електромеханічні прилади й інструменти.

Після розгляду класифікації можна визначити друге важливе розходження між основними засобами в бухгалтерському й основних фондах у податковому обліку: класифікація основних засобів по групах у податковому і рахункам у бухгалтерському обліку не збігається.

П (С)БО 7 виділяє в окремий розряд основних засобів так називані «інші необоротні матеріальні активи», які класифікуються так: бібліотечні фонди, необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, зворотня тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи

У Законі про прибуток з перерахованих вище необоротних матеріальних активів окремо згадуються тільки бібліотечні фонди як такі, що не підлягають амортизації.

Крім цього, з 1 липня 2004 р. в податковому обліку Законом № 1957 був уведений вартісної критерій віднесення матеріальних цінностей до основних фондів. Матеріальні цінності, термін служби яких більш 365 днів, а вартість менш або дорівнює 1 000 грн., до основних фондів не відносяться. Витрати на їхнє придбання відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток, відносяться до складу валових витрат у загальному порядку і враховуються для цілей застосування п. 5.9 ст. 5 цього закону.

Інші необоротні матеріальні активи не мають особливостей в оподатковуванні і тому що термін їхньої служби більш року, то вони повинні класифікуватися по одній з чотирьох груп основних фондів.

Відповідно до П (С)БО 7 об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П (С)БО 7 «Основні засоби».

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П (С)БО 7 «Основні засоби».

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П (С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Вартість основних засобів (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій) є об'єктом амортизації.

Амортизація — систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів — сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до п. 7 П (С)БО 7 «Основні засоби» основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Формування первісної вартості в бухгалтерському обліку також регламентовано нормами П (С)БО 7 «Основні засоби». У податковому обліку формується балансова вартість окремого об'єкта (для об'єктів 1 групи) або відповідної групи основних фондів. Критерії формування первісної і балансової вартості представлені у табл. 2.1.

Для правильного обліку основних засобів необхідно вірно визначати і розрізняти моменти «взяття» основних засобів на баланс, момент введення в експлуатацію, момент початку нарахування бухгалтерської і податкової амортизації і моменти зміни вартості груп основних фондів. Ознаки для визначення таких моментів представлено в табл. 1.1. 2, 1.1.3.

Таблиця 1.1.2. Формування первісної вартості основних засобів ДП «Шишацький завод мінеральних вод» у бухгалтерському та податковому обліку

№ п/п

Спосіб придбання

Бухгалтерський облік (формування первісної вартості)

Податковий облік (формування балансової вартості)

1

2

3

4

1

Придбані за грошові кошти

Вартість, сплачена постачальникові або підрядчикові + додаткові витрати

Вартість придбання + додаткові витрати — ПДВ (п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»)

2

Придбані в зв’язаних осіб

Вартість придбання, але не більш звичайної ціни + додаткові витрати — ПДВ (прибуток)

3

Виготовлені самостійно

Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій

Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій (без ПДВ) (п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»)

4

Отримані безкоштовно

Справедлива вартість на дату одержання (з урахуванням додаткових витрат)

На вартість отриманого основного засобу (але не нижче звичайної вартості) необхідно показати доход згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»). На вартість додаткових

1

2

3

4

фактичних витрат збільшується балансова вартість групи відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»

5

Внесені до статутного капіталу

Погоджена засновниками справедлива вартість + додаткові витрати

Погоджена засновниками справедлива вартість + (додаткові витрати — ПДВ)

(п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»)

6

Отримані в обмін на подібний об'єкт

Залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці у витрати звітного періоду

Вартість отриманого об'єкта основних фондів + додаткові витрати — ПДВ (бартерні операції в податковому обліку здійснюються за правилами обліку операцій купівлі-продажу) (п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»)

7

Одержані в обмін на неподібний об'єкт

Справедлива вартість одержаного об'єкту змінена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (надана) під час обміну

8

Переведені з товарів, запасів, готової продукції

Собівартість товарів, запасів, готової продукції

Витрати, понесені в зв’язку з придбанням товарів, запасів, виготовленням готової продукції*

Згідно з п.п. 8.3.4 и 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства» облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному об'єкту окремо, а основних фондів груп 2, 3, 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємства» збільшення балансової вартості групи основних фондів не пов’язано з їхнім введенням в експлуатацію, а пов’язано тільки із сумою понесених витрат.

Дату податкового обліку таких витрат потрібно визначати відповідно до п. 11.2 ст. 11 «Про оподаткування прибутку підприємства», тобто по першій події.

Таблиця 1.1.3. Узгодження термінів здійснення операцій з основними засобами в бухгалтерському обліку

Подія

Дата

Документи

Постановка на баланс

Дата одержання основного засобу на склад або нерухомості у власність.

Накладна, документи, що підтверджують право власності на нерухомість.

Початок нарахування амортизації

Місяць, що випливає за місяцем введення в експлуатацію

Акт введення в експлуатацію або Акт прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів

Скасування нарахування амортизації

Місяць, що випливає за місяцем, у якому об'єкт виведений зі складу основних засобів або з експлуатації.

Акт на списання або Акт прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів

Таким чином, питання розуміння сутності основних засобів, напрямів їх оцінки і класифікації суттєво впливає на організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

1. 2 Значення і завдання обліку та аналізу в управлінні основними засобами підприємства

Основним завданням управління є пошук сприятливих можливостей, які дають змогу працювати підприємству, а також координація та управління такою роботою найбільш ефективними способами. Для виконання таких завдань керівництву необхідна інформація не тільки про поточну діяльність підприємства про доходи і витрати за видами діяльності, але й про його потенційні можливості, тобто інформація, яка обґрунтовує поточні та перспективні напрямки розвитку господарства і видів діяльності.

Ведення обліку повинне давати змогу власнику вільно орієнтуватися в економічних показниках, необхідних для керівництва підприємством.

Бухгалтерський облік є лише однією із складових структури управління підприємством, а він повинен бути ще й організований відповідно до потреб ефективного прийняття управлінських рішень.

Облік — це інформаційна система, в якій первинна розрізнена інформація про господарські процеси перетворюється в інформаційні дані, необхідні для управління підприємством.

Функціонування України як незалежної самостійної держави стало початком істотних перетворень у соціально-економічному житті країни. У цих умовах перебудову господарської діяльності підприємств спрямовано на оволодіння механізмом ринкових відносин і поставлено нові вимоги як до змісту, так і до методів обліку, контролю та здійснення економічного аналізу. Ринок вимагає швидкого реагування на зміну виробничої ситуації, підтримку сталості фінансового стану. Щоб вижити і працювати в такому середовищі, керівники повинні бути кваліфікованими аналітиками, мати навички стратегічного планування, аналізу, вміти використовувати отриманий досвід для досягнення поставленої мети.

Сферою застосування бухгалтерського обліку є підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших видів діяльності, а через узагальнення його даних та звітності - галузі, економіка окремих країн, в цілому світова економіка.

Бухгалтерський облік — це система безперервного і взаємопов'язаного спостереження за створенням суспільного продукту і пов’язаними з ними процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарств та відображення цих процесів у грошовому вираженні з метою одержання інформації, необхідної для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Сьогодні бухгалтерський облік став складовою частиною управлінської системи світової економіки. Без бухгалтерського обліку неможливе управління будь-якою ланкою господарства, недаремно його називають «мовою бізнесу «.

Беручи до уваги виключну важливість ефективного управління основними засобами підприємства як основи матеріально-технічного забезпечення діяльності, основними завданнями обліку основних засобів є (рис 1.2. 1:

1) своєчасний збір, реєстрація та точне відображення первинних даних про основні засоби відповідно до чинного законодавства;

2) правдиве та неупереджене відображення основних засобів в облікових регістрах обліку, фінансовій звітності;

3) забезпечення контролю за формуванням первісної вартості, умов переоцінки, залишкової вартості основних засобів відповідно до чинного законодавства з обліку та наказу про облікову політику підприємства;

4) забезпечення контролю за наявністю та станом основних засобів;

5) обґрунтування методу нарахування амортизації основних засобів;

6) формування повної, достовірної своєчасної інформації про основні засоби для прийняття управлінських рішень внутрішніми і зовнішніми користувачами інформації.

Проблеми, які повинні вирішувати підприємства, не завжди можна віднести на рахунок впливу зовнішніх факторів. Зміни в економіці, особливо у співвідношенні цін, виявляють слабкі місця всередині підприємства як виробничій системі. Централізований розподіл ресурсів і результатів діяльності сприяв накопиченню ресурсів, які не використовувалися найкращим способом. Підприємства звикли працювати не приділяючи уваги економічній ефективності своєї виробничої системи. Пріоритетними були технологічні задачі, економічні цілі практично були поза увагою, що і призвело до створення систем виробництва з дуже високими витратами.

В умовах ринкової економіки відсутнє жорстоке закріплення споживачів за виробниками, немає твердих цін і державних гарантій за відвантаження продукції. Виник ризик відмови заявок, ризик в поверненні заборгованості, ризик в зміні ситуації на ринках збуту. Але ризик — це природна відмінна риса ринкової економіки від планової. Завданням управління є мінімізація рівня економічного ризику. Саме тому в умовах конкуренції всі підприємства зобов’язані постійно підвищувати свою продуктивність, тобто збільшувати ефект від використання ресурсів.

В умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні протягом останніх років — одним з головних завдань сьогодення є зростання і підвищення ефективності підприємства на основі новітніх технологій і методів господарювання з залученням висококваліфікованих фахівців. Серед економічних методів управління за різних форм власності важливу роль відіграє економічний аналіз.

Завдання аналізу визначаються місцем і часом проведення, специфічними умовами діяльності об'єкта, що аналізується. Завданням аналізу стану та руху основних засобів є встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами — відповідність величини складу і технічного рівня активів, потреби в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття, вивчення технічного стану, особливо їх активної частини — машин та устаткування, визначення ступеня використання основних засобів.

Завданнями аналізу основних засобів є (рис. 1.2. 2):

— оцінка складу та структури основних засобів;

— визначення наявності, технічного стану та руху основних засобів;

— вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства та обладнання;

— аналіз узагальнюючих та часткових показників ефективності використання основних засобів;

— аналіз техніко-експлуатаційних показників ефективності використання освоєних засобів;

— аналіз впливу ефективності основних засобів на показники фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, володіння основними засобами забезпечує нормальне функціонування суб'єкта господарювання, посилює конкурентоздатність на ринку, підвищує ефективність функцій управління. Досягнення поставленого завдання можливе лише за умови ефективного управління основними засобами на основі раціональної організації обліку, аналізу та аудиту.

1.3 Характеристика господарсько-фінансової діяльності ДП «Шишацький завод мінеральних вод» та постановки обліково-аналітичної роботи

Дочірнє підприємство Полтавської облспоживспілки «Шишацький завод мінеральних вод» — саме таку назву має випробник відомої в Україні та за кордоном газованої води «Гоголівська». Змінювались власники, змінювалась назва, але джерело відкрите ще в 1936 році не переставало експлуатуватися. За 3 км на південний захід від смт. Шишаки, урочище «Бутова гора», свердловина № 1 дає 120 м3/добу мінеральної лікувально-столової води. Невеликий за обсягами цех розливу задовольняє попит на мінеральну воду «Гоголівська» в повному обсязі. Постійно працює одна зміна робітників близько 15 чоловік, а у спекотні погоду, коли попит на прохолодні напої збільшується, додатково на сезонну роботу набирають ще одну чи дві зміни.

Протягом 2006−2008 рр. ДП «Шишацький завод мінеральних вод» за результатами діяльності одержало прибуток.

Ефективність діяльності залежить від раціональності організації та ведення бухгалтерського обліку і аналізу на підприємстві.

Підприємство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність і подає її у встановленому порядку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П (С)БО, інших нормативно-правових актив, наказу про облікову політику (додаток Д).

Згідно наказу про облікову політику ДП «Шишацький завод мінеральних вод» від 2 січня 2007 року «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2007 рік» (Додаток А) ведення бухгалтерського обліку покладено на бухгалтерську службу заводу мінеральних вод на чолі з головним бухгалтером. Відповідальність працівників бухгалтерської служби за ведення бухгалтерського обліку регулюється посадовими інструкціями.

Головний бухгалтер ДП «Шишацький завод мінеральних вод» виконує свої обов’язки відповідно до Положення про головного бухгалтера та посадової інструкції. До обов’язків головного бухгалтера входить зокрема:

— складати та надавати керівництву на затвердження план роботи бухгалтерії, організовувати контроль за їх виконанням;

— здійснювати розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії;

— забезпечувати ведення бухгалтерського обліку підприємства відповідно до єдиних методологічних вимог бухгалтерського обліку, складати та подавати у встановлені терміни фінансову, статистичну та податкову звітність;

— організовувати контроль за своєчасністю відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

— підписувати разом з керівником підприємства всі документи, що є підставою для одержання грошових коштів, кредитні та фінансові зобов’язання, візувати господарські угоди, а також постанови та розпорядження про затвердження працівникам посадових окладів, надбавок та премій;

— правильно нараховувати та своєчасно перераховувати податки та збори, передбачені чинним законодавством, здійснювати розрахунки з банками за кредитами та позиками, сплачувати процент за їх користування, своєчасно погашати заборгованість з постачальниками за товари, роботи, послуги;

— перевіряти стан бухгалтерського обліку тощо.

Раціональна організація обліку сприяє формуванню достовірної, неупередженої інформації про грошові потоки підприємства.

Безпосередньо аналітичною роботою на підприємстві займається економічний відділ, представлений головним економістом та економістом. Для досягнення мети, аналізуючи діяльність підприємства, відділ вирішує наступні задачі:

— визначення структури управління підприємством по основних напрямках діяльності;

— оцінка показників динамічності розвитку підприємства;

— оцінка прибутковості підприємства.

Результатом такого аналізу стає доповідна записка, що подається керівнику підприємства, про результати діяльності підприємства за звітний рік з рекомендаціями та висновками.

Напрями аналітичної роботи працівниками здійснюються за трьома етапами: підготовчим, основним і завершальним.

Підготовчий етап:

1. Розробка плану та програми аналітичної роботи.

2. Вибір і визначення загального стану об'єкта аналізу.

3. Формування цілей та завдань аналізу і напрямів використання його результатів.

4. Розробка системи синтетичних та аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу.

5. Розподіл роботи між аналітиками.

6. Розробка макетів і форм аналітичних таблиць, графіків, схем.

7. Перевірка достовірності джерел інформації та вивчення матеріалів попередніх обстежень.

8. Визначення конкретних виконавців та розподіл обов’язків між ними, а також інші організаційні питання.

Основний етап:

1. Збір та опрацьовування необхідної інформації,

2. Перевірка повноти й вірогідності звітних даних, проведення арифметичного, логічного і балансового зведення показників.

3. Визначення загальних відхилень величини показників виконання завдань від базових величин.

4. Виявлення взаємодіючих факторів і обчислення їхнього впливу на зміну величини показників.

5. Виявлення зайвих витрат і невикористаних можливостей (перспективних резервів) підвищення ефективності виробництва.

Завершальний етап:

1. Проведення підсумкової оцінки діяльності і узагальнення результатів аналізу.

2. Розробка висновків і пропозицій щодо прийняття належних управлінських рішень за результатами аналізу, відповідно до цілей і завдань діяльності. Ці висновки та пропозиції оформляються у вигляді пояснювальної записки до звіту чи доповідної записки на ім'я керівника підприємства або менеджера, за дорученням якого проводився аналіз.

3. Розробка організаційно-технічних заходів щодо усунення недоліків, підвищення ефективності використання виявлених резервів (за виконанням заходів встановлюється дійовий повсякденний контроль).

4. Підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень.

5. Контроль за впровадженням пропозицій, які було висунуто за результатами аналізу.

Обробку та достовірність аналітичної інформації забезпечує використання ПЕОМ для здійснення відповідних оцінок. Але відсутність спеціальних прикладних аналітичних програм суттєво знижує ефективність аналітичної роботи.

За інформацією фінансової звітності протягом 2007−2008 рр. чистий прибуток ДП «Шишацький завод мінеральних вод"становив 3,1 тис грн., що на 0,9 тис грн. більше, ніж у 2006 р.

Аналіз основних показників діяльності підприємства за табл. 1.3.1 свідчить, що протягом 2006−2008 рр. динаміка валюти балансу підприємства неоднозначна

На кінець 2008 р. величина майна становила 1490,7 тис грн., що на 4,7 тис грн. або на 0,3% менше, ніж на кінець 2006 р. та на 54,3 тис грн. або на 3,8% більше показника 2007 р. (додатки Е, Ж, И).

Таблиця 1.3.1 Показники фінансово-господарської діяльності ДП «Шишацький завод мінеральних вод» за 2006−2008 роки

Показники

2006 рік

2007 рік

2008 рік

Відхилення

2008 р. від:

2008р.

у % до:

2006р.

2007р.

2006р.

2007р.

1

2

3

4

5

6

7

8

1. Капітал (станом на кінець періоду), тис. грн.

1495,4

1436,4

1490,7

-4,7

54,3

99,7

103,8

1.1. Власний капітал, у т. ч.

1198,8

1201,9

1205,0

6,2

3,1

100,5

100,3

власний оборотний капітал

28,8

107,4

40,6

11,8

-66,8

141,0

37,8

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

3,0

3,1

3,1

0,1

0,0

103,3

100,0

1.2. Позиковий капітал, у т.ч.

296,6

234,5

285,7

-10,9

51,2

96,3

121,8

поточні зобов’язання за розрахунками

124,9

112,7

110,7

-14,2

-2,0

88,6

98,2

2. Ресурси, тис. грн

2.1. Середньорічна вартість основних засобів основного виду діяльності

2200,7

2224,7

2308,5

107,9

83,8

104,9

103,8

2.2. Середньорічна вартість оборотних активів, у т. ч.

375,1

333,7

334,1

-41,0

0,5

89,1

100,1

запасів

321,2

289,5

290,2

-31,0

0,7

90,3

100,2

2.3. Середньооблікова чисельність працівників, чол

70

72

72

2

0

102,9

100,0

2.3. Фонд оплати праці, тис. грн.

375,7

499,8

642,3

266,6

142,5

171,0

128,5

3. Економічні показники

3.1. Виручка від реалізації, тис. грн.

2844,1

3545,9

3863,7

1019,6

317,8

135,8

109,0

3.4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис грн

2259,8

2842,6

3163,9

904,1

321,3

140,0

111,3

3.5. Витрати, тис. грн.

— від операційної діяльності

2476,2

3096,6

3320,1

843,9

223,5

134,1

107,2

3.6. Витрати на 1 грн виручки від реалізації, коп.

0,87

0,87

0,86

-0,01

-0,01

98,7

98,7

3.7. Прибуток (збиток), тис. грн. :

— валовий прибуток (збиток)

584,3

703,3

699,8

115,5

-3,5

119,8

99,5

— від операційної діяльності

49,1

48,9

1,7

-47,4

-47,2

3,5

3,5

— від звичайної діяльності до оподаткування

18,8

25,8

61,1

42,3

35,3

325,0

236,8

— чистий прибуток

2,2

3,1

3,1

0,9

0,0

140,9

100,0

3.8. Продуктивність праці, тис грн.

40,6

49,2

53,7

13,0

4,4

132,1

109,0

Аналіз динаміки джерел утворення активів підприємства показує, що власний капітал має певну тенденцію до нарощування. Станом на кінець 2008 р. власний капітал становить 1205,0 тис грн., що на 6,2 тис грн. або на 0,5% більше, ніж на кінець 2006 р. та на 3,1 тис грн. або на 0,3 більше чинника 2007 р. (додатки Е, Ж, И, К, Л, М).

Власний оборотний капітал у порівнянні з показником на кінець 2007 р. збільшився на 11,8 тис грн. або на 41,0%. Одночасно спостерігається зниження чинника у порівнянні з 2006 р. на 66,8 тис грн. або у 2,6 рази.

Протягом 2006−2008 рр. у структурі власного капіталу ДП «Шишацький завод мінеральних вод» мало нерозподілений прибуток, однак його величина становить всього 3,1 тис грн. протягом 2007−2008 рр., що на 0,1 тис грн. або на 3,3% перевищує чинник 2006 р.

Позиковий капітал підприємства на кінець 2008 р. становив 285,7 тис грн. Це менше, ніж на кінець 2006 р. на 10,9 тис грн. або на 3,7% та перевищує чинник на кінець 2007 р. на 51,2 тис грн. або на 21,8%. У тому числі поточні зобов’язання за розрахунками становили у звітному році 110,7 тис грн., що на 14,2 тис грн. або на 11,4% менше показника на кінець 2006 р. та на 2,0 тис грн. або на 1,8% менше, ніж у минулому році. Зменшення кредиторської заборгованості у цілому характеризує погашення ДП «Шишацький завод мінеральних вод» своїх поточних зобов’язань за розрахунками протягом 2006−2008 рр. Втім протягом 2008 р. підприємством було взято короткостроковий кредит банку, що зумовило зростання величини позикових коштів в цілому в порівнянні з 2007 р.

Аналіз динаміки ресурсів характеризує збільшення вартості основних засобів основного виду діяльності підприємства. Так, середньорічна вартість основних засобів основного виду діяльності (за первісною вартістю) у 2008 р. склала 2308,5 тис грн., що на 107,9 тис грн. або на 4,9% перевищує чинник 2006 р. та на 83,8 тис грн. або на 3,8% більше, ніж у 2007 р. Збільшення вартості основних засобів може характеризувати зміцнення матеріально-технічного забезпечення, що є позитивним для виробничого підприємства.

Варто відмітити, що ефективність використання основних засобів поліпшилась: у 2008 р. фондовіддача становила 1,67 грн, що краще, ніж у 2006 р. на 0,38 грн. або на 29,5% та краще, ніж у минулому році на 0,08 грн. або на 5,0%. Рентабельність основних засобів у 2008 р. становила 2,65%, що на 1,79% або у 3,1 рази більше, ніж у 2006 р. та на 1,49% або у 2,3 рази краще чинника 2007 р.

Середньорічна вартість оборотних активів у 2008 р. становила 334,1 тис грн., що на 41,0 тис грн. або на 10,9% менше, ніж у 2006 р. та на 0,5 тис грн. або на 0,1% більше чинника минулого року. В цілому зменшення оборотних активів проти чинника 2006 р. оцінюється умовно негативно, оскільки саме вони створюють додаткову вартість. Одночасно скорочення вартості запасів (на 31,0 тис грн. або на 9,7% проти 2006 р.) необхідно оцінити двояко: з одного боку, це може свідчити про оптимізацію асортименту та вдосконалення політики реалізації продукції підприємства; з іншого, скорочення залишків запасів сприяє зменшенню оборотних коштів та може характеризувати згортання діяльності в цілому. У порівнянні з показником 2007 р. залишки запасів у місцях зберігання зросли несуттєво: на 0,7 тис грн. або на 0,2%.

Середньооблікова чисельність персоналу протягом 2007−2008 рр. залишається на рівні 72 чол., що на 2 особи більше, ніж у 2006 р. Фонд оплати праці зростає: у 2008 р. фонд оплати праці становив 642,3 тис грн., що на 266,6 тис грн. або на 71,0% більше, ніж у 2006 р. та на 142,5 тис грн. або на 28,5% перевищує показник 2007 р. Динаміка середньомісячної заробітної плати відповідає динаміці зростання фонду оплати праці: у 2008 р. — 743,4 грн, що більше, ніж у 2006 р. на 296,1 грн або на 66,2% та більше, ніж у 2007 р. на 164,9 грн або на 28,5%.

Продуктивність праці можна оцінити позитивно: у 2008 р. показник становив 53,7 тис грн, що на 13,0 тис грн або на 32,1% перевищує чинник 2006 р. та на 4,4 тис грн. або на 9,0% більше, ніж у 2007 р.

Виручка від реалізації за 2008 р. становила 3863,7 тис грн., що перевищує чинник 2006 р. на 1019,6 тис грн. або на 35,8% та більше, ніж у минулому році на 317,8 тис грн. або на 9,0%. Виручка від реалізації - основний обсяговий показник діяльності ДП «Шишацький завод мінеральних вод», тому його нарощування необхідно оцінити позитивно.

Аналогічну динаміку має і собівартість реалізації: показник у 2008 р. становить 2163,9 тис грн., що на 904,1 тис грн. або на 40,0% більше, ніж у 2006 р. та на 321,3 тис грн. або на 11,3% більше, ніж у 2007 р. За умови зростання виручки від реалізації цілком природнім є збільшення величини собівартості реалізації (рис. 1.3. 3).

Однак перевищення темпів зростання собівартості реалізації над темпами зростання виручки від реалізації необхідно оцінити умовно негативно. Такий факт свідчить про істотний вплив інших факторів, ніж реалізація, на формування собівартості реалізації (наприклад, зростання цін на сировину, тарифів на електроенергію тощо).

За 2008 р. величина витрат операційної діяльності становить 3320,1 тис грн., що на 843,9 або на 34,1% більше, ніж за 2006 р. та на 223,5 тис грн. або на 7,2% перевищує чинник 2007 р. Тобто темп зростання витрат майже відповідає (не перевищує) темпу зростання виручки від реалізації, що необхідно оцінити умовно-позитивно.

Відповідно показник витрат на 1 грн виручки від реалізації становив у 2008 р. 0,86 грн, що на 0,01 грн або на 1,3% менше показників 2006—2007 рр. З одного боку, така динаміка повинна оцінюватись позитивно. З другого — рівень витрат є доволі високим, що для виробничого підприємства є тривожним сигналом фінансової нестабільності.

Аналіз прибутку ДП «Шишацький завод мінеральних вод» протягом 2006−2008 рр. свідчить, що валовий прибуток у 2008 р. становив 699,8 тис грн., що на 115,5 тис грн. або на 19,8% більше, ніж у 2006 р., але на 3,5 тис грн. або на 0,5% менше, ніж у 2007 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой