Організація та планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства (за матеріалами ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика", м. Вінниця)

Тип работы:
Магистерская работа
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДИПЛОМНА МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

Організація та планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

(за матеріалами ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», м. Вінниця)

Вінниця 2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-практичні засади організації та планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.1 Теоретичні і практичні передумови інтеграції підприємств у світову економіку

1.2 Особливості нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Розділ 2. Аналіз виробничої та зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

2.2 Аналіз основних економічних показників ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

2.3 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Розділ 3. Організація ефективної системи управління зед ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика

3.1 Стратегічне та оперативне планування ЗЕД підприємства

3.2 Оцінка ризику організації та реалізації інвестиційних проектів ЗЕД

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин, євроінтеграційні процеси та підготовка до вступу до СОТ супроводжуються лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Новий етап входження у світове господарство потребує істотних зусиль як від держави в цілому, так і від окремих підприємств, від яких залежатиме подальший економічний та соціальний розвиток країни. За даних умов виникає необхідність у формуванні дієвого механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх учасників. Значна кількість вітчизняних підприємств вже завоювали певні сегменти зарубіжних ринків, вони мають стійкі взаємовигідні відносини з іноземними партнерами. Однак за умов лібералізації, інтеграції у світовий економічний простір все більшого значення набувають прогресивні форми регулювання ЗЕД, які сприяли б завоюванню та утриманню міцних конкурентних переваг на існуючих і нових ринках.

Різні аспекти формування і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків знайшли відображення в дослідженнях зарубіжних (Р. Акоффа, І. Ансоффа, В.А. Вінокурова, У. Дж. Дункана, Д. Клілланда, У. Кінга, Б. Карлоффа, Ф. Котлера, К. Макконнелла, Т. Пітерса, М. Портера Р. Уотермена, М. Х. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі) і вітчизняних учених-економістів (О.І. Амоші, С. С. Аптекаря, Я. Г. Берсуцького, І.П. Булєєва, А.Е. Воронкової, В. М. Гейця, В. Т. Герасимчука, С. Грищенка, Н.Є. Гриньової, О.І. Кредісова, І.В. Крюч- кової, Ю. В. Макогона, І.В. Мельничука, Т.В. Ландиної, В. П. Письмака, М. Д. Прокопенка, В. Р. Сиденка, В. М. Хобти, М. Г. Чумаченка, М.А. Янковського).

Однак розвиток теоретичних і прикладних аспектів регулювання ЗЕД підприємств, що пов’язаний із формуванням ефективної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності на мікрорівні, і обумовлює набуття конкурентних переваг та зміцнення позицій в умовах загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, потребує подальшого дослідження. Тому існує необхідність узагальнення, систематизації світового і вітчизняного досвіду з урахуванням умов ринкової економіки. Дані обставини визначили вибір теми дослідження, його мету і задачі.

Метою дипломної магістерської роботи є розвиток науково-методичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств, спрямований на оптимізацію їх діяльності на світовому ринку в умовах загострення конкуренції.

Для досягнення вказаної мети у роботі поставлено і вирішено такі задачі:

узагальнено теоретичні підходи до формування ефективної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств;

на основі системного підходу визначено передумови ефективного здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств та залучення їх до світових інтеграційних процесів та глобалізації;

критично проаналізовано нормативно-правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні;

здійснено оцінку позицій українських підприємств у міжнародному конкурентному просторі на основі аналізу експортної діяльності;

проаналізовано організаційну структуру управління зовнішньоекономічною діяльністю ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика», узагальнено етапи визначення місії, формування дерева цілей з метою підвищення ефективності регулювання ЗЕД на мікрорівні;

обґрунтовано передумови створення на регіональному рівні сприятливого підприємницького клімату з використанням важелів та інструментів сприяння учасникам зовнішньоекономічних зв’язків;

розроблено методичні підходи до оцінки зовнішнього середовища підприємства на основі сценарного підходу;

підготовлено практичні рекомендації щодо реалізації інноваційно-інвестиційного проекту на основі запровадження сучасних інструментів та теоретичних положень ризик-менеджменту.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні відносини у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» в умовах нестабільного середовища існування.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні підходи до регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства, які забезпечують підвищення його адаптації до умов функціонування на зовнішньому ринку.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання економічних явищ, фундаментальні положення економічної теорії, теоретичні і методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України.

Вірогідність одержаних результатів базується на системному підході до вирішення розглянутих проблем і застосування: методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, кількісного та якісного аналізу) — для дослідження та розвитку теоретичних положень з регулювання ЗЕД підприємства; теоретичного узагальнення і порівняння — для уточнення наукового визначення управлінської категорії «регулювання»; статистичного аналізу — для групування, оцінки, визначення особливостей і напрямів розвитку світового ринку металу протягом останнього часу і на перспективу; методів експертних оцінок для визначення питомої ваги ризиків на кожному етапі реалізації інноваційно-інвестиційного проекту; фінансової математики — при вимірюванні впливу операційного ризику реалізації інноваційного проекту.

Основним науковим результатом дипломної магістерської роботи є поглиблення існуючих теоретичних положень щодо регулювання ЗЕД та розробка науково-практичних рекомендацій щодо оптимізації діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» на світовому ринку в умовах загострення конкурентної боротьби.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що запропоновано науково-методичні підходи до вимірювання операційного ризику реалізації інвестиційного проекту підприємства на основі узгодження коливання цін на продукцію, ступеня невизначеності цін на фактори виробництва, структури витрат підприємства. Це дозволить заздалегідь прогнозувати ймовірні загрози та підвищить ефективність прийняття управлінських рішень щодо заходів з регулювання ЗЕД підприємств;

Практичне значення одержаних результатів спрямовано на підвищення ефективності регулювання зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства, на посилення конкурентних переваг в умовах лібералізації зовнішніх економічних зв’язків.

Апробація результатів дипломної магістерської роботи доповідались і обговорювалися на науково-практичних конференціях.

Дипломна магістерська робота складається з 103 сторінках комп’ютерного тексту, містить 19 таблиць, 9 рисунків, додатків.

Розділ 1

ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретичні і практичні передумови інтеграції підприємств у світову економіку

Реалізація курсу на відкритість економіки, свободу торгівлі стає домінуючою світовою тенденцією, оскільки визначає перед країною ряд потенційних переваг: збільшення обсягу національного доходу у результаті зростання обсягів ресурсів та факторів виробництва, що залучаються до міжнародного обороту; перехід від традиційного товарообміну до більш високих форм співробітництва (науково-технічної кооперації, виробничої інтеграції) і тощо; збільшення ступеня мобільності національних факторів виробництва; прискорення формування у країні ринкової інфраструктури. Усе це може відбуватися завдяки здійсненню відповідної зовнішньоекономічної політики, а також зовнішньоекономічної діяльності [1, с. 15−19; 15, с. 34−40; 25, с. 23−34; 30].

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) є неодмінною складовою економіки будь-якої держави, без якої її функціонування і розвиток може бути ускладненим. Вона являє собою процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків, що включають міжнародну торгівлю, здійснення спільного підприємництва, надання послуг та інші види співробітництва.

Слід відзначити, що розвиток світової економіки може здійснюватися таким чином, що і держава, і тим більше окреме конкретне підприємство, можуть бути незатребуваними і не включаться у світові господарські зв’язки. До недавнього часу більшість підприємств не приділяли уваги організації зовнішньоекономічної діяльності як фактору розвитку, тому що внутрішні ринки були ємними та мали значний потенціал зростання. Однак зміни зовнішнього середовища стають настільки значущими в підприємницькій діяльності, що зараз вже не можна успішно функціонувати без їх урахування. З посиленням глобальної конкуренції підприємства, що функціонували тільки на внутрішньому ринку, стали відчувати тиск з боку іноземних конкурентів та залучатися до суперництва з ними. У той же час у багатьох випадках стає зрозуміло, що рамки державного устрою є занадто вузькими для досягнення цілей бізнесу й використання можливостей розвитку підприємств, які відкриваються. Взаємозалежність країн світу, що зростає, приводить до усвідомлення запровадження глобального підходу щодо розвитку власного бізнесу [4; 39; 73].

Міжнародні економічні відносини являють собою складну багаторівневу систему економічних зв’язків між економіками різних держав, що ґрунтуються на розподілі праці і постійно змінюються під впливом процесів, які відбуваються у світовому співтоваристві: удосконалення міжнародного законодавства, стану ринку капіталів, кредитів, фондового ринку, ринку цінних паперів, коливання курсів валют, корегування розмірів квот; наявності ліцензій і т.д. Національна зовнішньоекономічна політика, виходячи зі стану національної економіки, її стабільності, рівня розвитку, встановлює правила і пріоритети у відносинах з іншими державами в галузі експорту — імпорту товарів, робіт, послуг, капіталу, робочої сили, сприяє формуванню конкурентоспроможного національного виробництва, регулює питання платіжного балансу, курсів валют і т.д. [40, с. 163−174; 78; 82; 97].

Разом з тим не можна не відзначити й об'єктивні передумови включення підприємств, регіонів і держав у світовий розподіл праці. Глобальний характер змін, які відбуваються у світовій економіці, приводить до створення діючих за єдиними правилами ринку капіталів, товарів, послуг, ресурсів і т.д., рух і переміщення яких здійснюється з метою максимізації норми прибутку, проникнення на нові ринки збуту, що надалі також дасть більш високу норму прибутку, ніж на батьківщині, або одержання необхідної маси прибутку в даний час або у перспективі [103, с. 20−39; 121; 127].

Глобалізація як фактор розвитку ЗЕД сьогодні характеризується зближенням і уніфікацією бухгалтерського обліку, податкової політики, політики зайнятості, запровадженням єдиних стандартів і норм щодо параметрів технологічних процесів, експлуатаційних характеристик машин і механізмів, екологічних наслідків упровадження нової техніки і технології, правил безпеки експлуатації вже діючого виробничого апарата і т.д. У певному сенсі можна говорити про системність змін, що здійснюються, хоча до створення системи міжнародного розподілу праці і співробітництва в широкому розумінні у світовій економіці ще дуже далеко.

Більш важливим на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні вважаються економічні підходи, що можуть зосередити свій вплив на ціні товару або регулюванні обмеження обсягів товарів, які надходять в Україну [27; 55, с. 67−73; 80; 88]. Дані обсяги регулюються ліцензіями, квотами, а також може використовуватися так зване «добровільне» обмеження експорту та інші засоби (рис. 1. 31. Вплив на ціну здійснюється за допомогою митних тарифів, метою яких є одержання коштів, регулювання інтенсивності зовнішньоторговельних потоків, а також захист вітчизняних виробників. Ці засоби, незважаючи на загальнодержавний характер впливу, мають сприяти підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності окремих підприємств шляхом завантаження невикористаних потужностей, залучення до роботи кваліфікованих фахівців, посилення діяльності зі створення і виробництва нових конкурентоспроможних видів продукції, технологій, які сприятимуть просуванню товарів на зовнішні ринки і задовольнять потреби вітчизняних споживачів у якісній продукції.

Як свідчать результати досліджень, мита є найважливішим інструментом, що дозволяє державі цілеспрямовано здійснювати і формувати свою зовнішньоекономічну політику, яка є частиною загальної економічної політики України. Мито являє собою непрямий податок з товарів, що переміщуються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом. Величина мита включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача. Розміри ставок і види мита в Україні встановлено відповідно до норм Закону України «Про Митний тариф», міжнародних договорів і нормативних актів уряду [64]. У законодавчому акті наведено систематизований перелік ставок мита, якими оплачуються ввезені на митну територію України товари або ті, що вивозяться за межі цієї території, або інші предмети.

Ввізні мита стягуються митницями у разі надходження іноземних товарів на внутрішній ринок, а вивізні - це мита, нараховані на товари або інші об'єкти у разі їх вивозу за межі митної території України. Певну гнучкість митам забезпечує спосіб їх нарахування. До найбільш розповсюджених мит, за допомогою яких здійснюються регулювання процесів імпорту, належать спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні [27; 74; 96; 104; 126]. Узагальнення світового досвіду вказує на те, що спеціальні мита встановлюються на більш високому рівні порівняно зі звичайними і використовуються як захист від надмірного імпорту, коли товари ввозяться на умовах, що завдають або можуть завдати шкоди вітчизняним товаровиробникам аналогічних або конкуруючих товарів; дозволяють припиняти недобросовісну конкуренцію і часто є відповідним заходом на введення різних обмежень законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з боку окремих держав і їх союзів. Антидемпінгові мита забезпечують захист внутрішнього ринку від ввозу товарів за демпінговими цінами і застосовуються у разі ввозу на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою, ніж їх конкурентна ціна у країні експорту на момент цього експорту; у разі вивозу за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою, ніж ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент їх вивозу, якщо такий вивіз або ввіз завдає або може завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів і загальнодержавних інтересів України. Компенсаційні мита стягуються понад звичайні увізні і застосовуються для зниження конкурентоспроможності імпортних товарів на внутрішньому ринку. В Україні ці мита застосовуються у разі ввозу на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо або опосередковано використовувалася субсидія, якщо такий ввіз завдає або може завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні, а також при вивозі за межі митної території України товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або опосередковано використовувалася субсидія, або якщо такий вивіз завдає або може завдати шкоди державним інтересам України [27; 60; 61; 64].

Дослідження як світового досвіду, так і практики, що склалася в Україні, дозволяють стверджувати, що цілеспрямоване застосування мита та інших заходів протекціонізму з боку держави може стимулювати розвиток певних галузей економіки, послабляючи конкуренцію з боку іноземних товарів. Однак такий захист може дати і зворотний ефект. Захищаючи виробника за допомогою надмірно високих бар'єрів (митних або інших), держава може позбавити його стимулу до вдосконалення виробництва, зниження витрат. Це може призвести до консервації і технічної відсталості. Посилення протекціонізму негативно позначається, у першу чергу, на розвитку виробництв, які базуються на імпортних технологіях, сировині, напівфабрикатах, комплектних виробах. Підвищення мит стає у результаті вигідним для незначної кількості виробників, які стаючи свого роду монополістами, встановлюють завищені ціни на продукцію далеко не світової якості [69; 78; 82; 97].

Аналіз структури митного тарифу України (рис. 1. 2) свідчить про те, що найбільш поширеною є адвалерні ставки. Митні ставки переважно встановлюються залежно від існування і рівня товарів-аналогів, що виробляються в Україні. Для товарів, що не виробляються в Україні, застосовуються низькі, або нульові ставки, а до товарів, виробництво яких поширене та достатньо налагоджене — високі ставки [36, с. 119−131; 53; 96].

Рис. 1.2. Структура митного тарифу України

Специфічні та комбіновані ставки ввізного мита застосовуються на обмежену товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності та підакцизні товари. Як правило, за цими ставками сплачується більше мито, ніж за адвалерними. Застосування специфічних та комбінованих ставок є виправданим для товарів, стосовно яких ймовірні заниження митної вартості або ввезення продукції низької якості.

Слід підкреслити, що важливим методом державного впливу на зовнішньоекономічні відносини є комплекс адміністративних, або нетарифних методів, які на думку фахівців можна віднести до методів безпосереднього управлінського впливу [1, с. 94−98; 25, с. 115−124; 30; 41]. Нетарифні методи регулювання — це встановлені в законодавчому порядку обмежувально-заборонні заходи, які перешкоджають проникненню імпортних товарів на внутрішній ринок України з метою захисту інтересів вітчизняних виробників та споживачів. Тобто вони є ефективним засобом обмеження та захисту. До основних економічних нетарифних обмежень належать: особливі види мита, різні податки і збори, імпорті депозити, заходи валютного регулювання або паратарифні. Технічні нетарифні обмеження базуються на контролі за якістю або безпекою характеристик товару.

До методів нетарифного регулювання, запроваджених в Україні, належить також реєстрація зовнішньоекономічних договорів, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій, одержання дозволів державних органів на виконання зовнішньоекономічної діяльності тощо [97; 104; 111, с. 131−140]. Так, у ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [63] визначено підстави та види ліцензування і квотування експортно-імпортних операцій. В Україні запроваджені та є чинними такі види експортно-імпортних ліцензій: генеральна; разова (індивідуальна); відкрита (індивідуальна); антидемпінгова (індивідуальна); компенсаційна (індивідуальна); спеціальна (індивідуальна) [96; 108].

Сучасна практика регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, крім захисного, має і наступальний арсенал — заходи щодо розширення національного експорту, які здійснюються за допомогою широкого спектра засобів з прямого субсидування сільськогосподарських товарів, стимулювання виробництва, дослідно-конструкторських розробок, з надання різних послуг експортерам, виділення субсидій як за рахунок бюджетних, так і коштів державних фондів, податкових і страхових пільг, надання кредитів і державних гарантій по них. При цьому необхідно відзначити, що саме в цей бік зміщується центр ваги в зовнішньоекономічній політиці різних держав. Особлива увага приділяється заходам з підтримки експорту готової продукції, що покликано посилити позиції країни на світовому ринку в довгостроковій перспективі. Одним із варіантів такого напряму може стати активне проникнення і закріплення на ринках країн, що розвиваються, де можна забезпечити досить високий рівень конкурентоспроможності і якості цілого ряду виробів при здійсненні адекватної цінової політики вітчизняними товаровиробниками [28; 44, с. 134−145; 49, с. 87−99; 53].

Узагальнюючи практику, яка склалася, можна зробити висновок про те, що наявність такої кількості функціональних інструментів сприяє більш повній реалізації фіскальної і регулюючої функцій податків, причому стимулююча і стримуюча підфункції регулюючої функції податків із застосуванням мит набувають особливої конкретності і цільової спрямованості. Що стосується фіскального призначення мит, то вони забезпечують 3−4% доходної частини державного бюджету. Разом з тим слід відзначити неадекватність прийнятих митним регулюванням засобів результатам здійснення митної політики; так, зі зростанням митних ставок, як адвалерних, так і специфічних, обсяги їх надходжень у державний бюджет знижуються, зростають обсяги контрабандного переміщення товарів через кордон і загальної тінізації зовнішньоекономічної діяльності; умови конкуренції всередині країни порушуються, що призводить до розвитку застійних явищ у виробництві товарів, які потраплять під регулювання імпорту, а це негативно впливає на економіку держави в цілому.

Як свідчать дослідження світової практики, розвиток міжнародних економічних відносин пов’язується з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, послідовним зниженням мит, встановленням їх на досить низькому рівні (близько 3 — 4%) [113; 121]. Висновки про доцільність зниження податкового тиску на експортовані товари робить більшість сучасних зарубіжних теоретиків. Вони виходять з того, що матеріальні вигоди від послідовного застосування принципу вільної торгівлі вище, ніж втрати національної економіки від надходження конкурентоспроможних товарів із-за кордону. Досвід застосування протекціоністських засобів у Латинській Америці з 1960 — 1970 рр. показав, що в певних умовах здійснюється блокування доступу до новітніх технологій. Це негативно позначається на ринку досконалої конкуренції (з наявністю великої кількості виробників і споживачів) і спричиняє недосконалу конкуренцію — за наявності однієї або декількох монополій. Вільна торгівля є сприятливою і в умовах монопольного виробництва, коли виробник одержує надприбуток, а імпорт товарів змушує його «поділитися» надприбутком, активізувати діяльність з підвищення конкурентоспроможності продукції, зниження витрат, просування товару і т.д.

1.2 Особливості нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

У даний час в Україні зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати суб'єкти господарювання всіх форм власності. Зовнішньоекономічна діяльність цих суб'єктів регулюється нормативно-правовими документами, основним з яких є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також іншими нормативними актами, що регулюють різні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. [48; 63; 64; 67; 68]. Механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні включає сукупність програмно-координаційних, вартісних, інституційних, правових форм, методів, принципів, інструментів і важелів, які використовуються при здійсненні ЗЕД (рис. 1. 3).

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність суб'єкта господарювання України та іноземних суб'єктів господарювання, яку побудовано на відносинах між ними як на території України, так і за її межами [63].

Зовнішньоекономічна діяльність має тверді правові рамки, що дозволяють оформити зовнішньоекономічні угоди у вигляді зовнішньоекономічного договору (контракту). Контакт є матеріально оформленою угодою двох або більшої кількості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їх зарубіжних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється такими структурами: Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Міністерством економіки України, Державним управлінням митного контролю України.

Після загальної характеристики правових основ здійснення зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб'єктів необхідно здійснити більш детальний аналіз нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств та виділити його особливості в Україні.

У додатку № 1 до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зафіксовано понад 140 країн світу, яким згідно з рішенням ООН усі країни-члени організації мають надавати режим найбільшого сприяння, а у додатку 2 визначено ще 30 країн світу, яким надано режим найбільшого сприяння. Отже у сучасних умовах Україна має надавати близько 175 країнам світу режим найбільшого сприяння.

Поряд із загальними нормами, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, діють деякі спеціальні правила, що стосуються окремих видів зовнішньоекономічної діяльності, або предметом яких є певні товари.

Так, експорт та імпорт товарів військового призначення і товарів, що містять інформацію, яка є державною таємницею, регулюються Положенням про порядок надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять дані, що є державною таємницею, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08. 06. 1998 р.

У виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14. 04. 1999 р. № 593 Державною митною службою України, Міністерством економіки України та Державною податковою адміністрацією України наказом від 07. 07. 1999 р. № 411/488/357 затверджено критерії оцінки підприємств — резидентів України, під час здійснення якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння.

Згідно з цими нормативно-правовими актами під час здійснення підприємствами — резидентами України зовнішньоекономічної діяльності режим сприяння, що встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 14. 04. 1999 р. № 593, застосовується до підприємств, які відповідають таким вимогам:

є зареєстрованими в Україні резидентами — платниками податків (податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору);

здійснюють зовнішньоекономічну діяльність протягом принаймні двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

є прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;

не мають простроченої заборгованості по зовнішньоекономічних операціях протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства.

Як зазначалося у параграфі 1. 2, до засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців належить ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Згідно із ст. 381 ГК Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії [48].

Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій і види ліцензій визначаються законом.

Режим квотування зовнішньоекономічних операцій вводиться у випадках, передбачених законом, діючими міжнародними договорами України і здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, які можуть бути завезені (вивезені) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій і види квот визначаються у законодавчих актах.

Інформація про введення режиму ліцензування або квотування публікується в офіційних виданнях у порядку, встановленому законом. З метою формування раціональної структури експорту деяких видів товару і захисту внутрішнього ринку згідно із ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 18. 01. 1995 р. встановлено режим ліцензування і квотування. Згідно ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування і квотування експорту та імпорту вводяться Україною у разі:

різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;

досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;

значного порушення рівноваги щодо визначених товарів на внутрішньому ринку України, особливо стосовно сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, харчової промисловості та промислових товарів народного споживання першої необхідності;

необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві;

необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, що встановлено цим законом (вводиться як санкція режим ліцензування) та відповідно до міжнародних торгових угод, які укладає або до яких приєднується Україна (вводиться режим квотування).

На кожний вид товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Як свідчать результати узагальнень, квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за даними ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

За кожним видом товару може встановлюватися тільки один вид квоти.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством економіки України. Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестування та/або надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення на один товар режимів ліцензування та квотування, режиму оподаткування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством, і режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до ст. 19 закону.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених відповідно до форми, що затверджується і публікується Міністерством економіки України.

Однак, як свідчить аналіз нормативної бази, незважаючи на акти, згідно з якими дотримувався принцип свободи у визначенні контрактних цін безпосередньо підприємствами, існує ряд випадків, коли контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до цін, введених Міністерством економіки України.

Крім того, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт товарів, робіт, послуг за бартерним договором, були зобов’язані протягом п’яти робочих днів від дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (при імпорті або експорті за договором товарів) або органи державної податкової служби України (при імпорті або експорті роботи або послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). За кожний день неподання або несвоєчасного подання зазначеної інформації нараховується пеня в розмірі 1% вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.

Структурна перебудова економіки позначилася передусім на потребі запровадження системи ефективного менеджменту на підприємстві, що зумовлено адаптацією вітчизняних підприємств до міжнародних стандартів ведення бізнесу. У зв’язку з цим актуальним стає впровадження сучасних та ефективних форм та інструментів менеджменту, які мають підняти на більш якісний рівень діяльність підприємства, у тому числі і зовнішньоекономічну.

На підставі досліджень, проведених автором, доведено, що будь-яка сфера діяльності підприємства має бути регламентованою та обумовлена певними параметрами. Це стає можливим за умов упровадження регулювання.

Неминучість, безперервність, постійне ускладнення конкурентної боротьби обумовлюють необхідність визначення місця та ролі регулювання всіх напрямів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, як на рівні підприємства, так і на рівні держави. З цією метою уточнено сутність категорії «регулювання», виходячи з узагальнення та угрупування теоретичних положень представників різних напрямів управління. Подібний аналіз дозволив виявити закономірності та поглибити існуючі погляди. Оскільки будь-яке підприємство являє собою відкриту систему, то доцільно розглядати регулювання в контексті підходів, запропоновано теорією систем. За аналіз допомогою аналізу теоретичних джерел виявлено декілька видів регулювання: регулювання шляхом вирівнювання відхилень дійсного стану змінних від заздалегідь встановленого; регулювання шляхом усунення з навколишнього середовища системи факторів, під впливом яких система виходить із заданого стану; регулювання, яке здійснюється шляхом відокремлення системи від можливих збурень. Автором також визначено ситуації, до яких застосовується той або інший вид.

Оскільки кожна функція, зокрема і регулювання, є не тільки складовою процесу управління, а взаємообумовлюючим компонентом здійснення інших функцій управління, то досліджено основні взаємозв'язки, що існують між ними, та характер впливу один на одного.

Обґрунтовано, що регулювання тією або іншою мірою присутнє у всіх функціях управління, і саме завдяки йому стає можливим компроміс між інтересами суб'єктів управління різних рівнів, а також забезпечується формування чіткої концепції розвитку суб'єктів господарювання.

Прагнення до участі у процесах, що відбуваються у світовій економіці, зумовлює здійснення регулювання не тільки на рівні країни, але й безпосередньо підприємств. Сучасні умови та тенденції роблять зовнішньоекономічну діяльність невід'ємною складовою економіки майже будь-якої держави.

Питанням щодо побудови взаємовигідних зв’язків приділялося багато уваги ще класиками політичної економіки. А. Сміт довів, що основу добробуту нації становить не тільки розподіл праці, але і міжнародний розподіл праці. Його ідеї було поширено та поглиблено Д. Рікардо, а в першій половині ХХ ст. Е. Хекшір та Б. Олін пояснили спеціалізацію та спрямованість міжнародної торгівлі наявністю у країні відповідних виробничих ресурсів (закон пропорційності факторів). Спробу визначити закономірності між експортом та імпортом країни здійснив В. Леонтьєв.

Однак починаючи з кінця ХХ ст. значна увага приділяється проблемі побудови зовнішньоекономічної діяльності фірм. Вагомий внесок зроблено американським дослідником М. Портером.

Слід підкреслити, що всі дослідники погоджуються з тим, що регулювання експорту та імпорту на рівні держави або на рівні підприємства має здійснюватися з великою обережністю. Дослідження поглядів та уявлень, поширених у спеціалізованій літературі, дозволило обґрунтувати, що зовнішньоекономічна діяльність являє собою складний багатобічний процес, який дозволяє суб'єкту господарювання більш ефективно здійснювати виробничо-господарську діяльність підприємства в цілому. Поглиблені дослідження свідчать про те, що дана діяльність може здійснюватися за різними напрямами та на неї можуть впливати певні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

Регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою нормативно-правової бази у вигляді законів, постанов, інструкцій, методичних матеріалів, що регламентують організаційні, технічні процедури і правила ЗЕД. Для стримування імпорту і підтримки вітчизняних товаровиробників уряд держави використовує квоти та мита. Однак за умов певної нестійкості політики підприємства розглядатимуть зміни політики ЗЕД як імовірнісну складову з високим ступенем ризику.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів даної діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється відповідно до законів України.

Отже, можна зробити висновок: підприємства як суб'єкт господарювання мають високий ступінь економічної свободи, тобто мають можливість самостійно формувати стратегію, цілі і задачі своєї діяльності, налагоджувати відносини як усередині країни, так і за її межами.

Таким чином, в першому розділі розглянуті теоретичні засади організації та планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств та сформовані основні принципи правового та управлінського забезпечення. На основі визначених методів та механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності може бути організована ефективна система управління ЗЕД.

Розділ 2

аНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

2.1 Організаційна характеристика ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Відкрите акціонерне товариство «Вінницька кондитерська фабрика» є структурною одиницею всесвітньо відомої Кондитерської корпорації ROSHEN і входить у п’ятірку найбільших кондитерських підприємств України.

Відкрите акціонерне товариство «Вінницька кондитерська фабрика» засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 7 серпня 1995 року № 146-П шляхом перетворення державного підприємства «Вінницька кондитерська фабрика» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1994р. № 699/94.

Метою діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» є одержання прибутку від здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом.

Предметом діяльності підприємства є:

— виробництво кондитерських виробів, напівфабрикатів, інших товарів народного споживання та виробничого призначення;

— комерційна діяльність, пов’язана з придбанням сировини, матеріалів, реалізацією готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, а також здійснення бартерних та лізингових операцій;

— торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

— торговельна діяльність у сфері оптової торгівлі через оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини:

а) продуктами харчування та харчовими добавками;

б) предметами гігієни та санітарії;

в) косметично — парфумерними виробами;

г) алкогольними напоями;

д) тютюновими виробами; є) товарами побутової хімії;

ж) іншими товарами широкого вжитку та промислового призначення;

— торговельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі через власну фірмову

мережу магазинів, кіосків, розкладок, виїздні торговельні точки, інші

торгівельні заклади тощо:

а) продуктами харчування та харчовими добавками;

б) предметами гігієни та санітарії;

в) косметично-парфумерними виробами;

г) алкогольними напоями;

д) тютюновими виробами; є) товарами побутової хімії;

ж) іншими товарами широкого вжитку та промислового призначення;

— комісійна торгівля товарами широкого вжитку;

— торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність у сфері торгівлі непродовольчими товарами;

— оптова торгівля сировиною, продукцією виробничо-технічного призначення;

— експорт-імпорт сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, комплектуючих та запасних частин, робіт та послуг, товарів народного споживання продовольчих товарів, будівельних матеріалів тощо;

— виробництво та закупівля товарів широкого вжитку та спеціалізованої продукції згідно з програмами підприємства та подальша їх реалізація в Україні кордоном з оплатою в національній та іноземній валюті;

— створення мережі оптово-роздрібних підприємств торгівлі і надання послуг населенню;

— реалізація товарів широкого вжитку, надання торговельних послуг громадянам та організаціям;

— створення, оренда та експлуатація закладів громадського харчування в тому числі ресторанів, барів, піцерій;

— виконання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру, здійснення угод по експорту-імпорту;

— надання послуг населенню по профілю основної діяльності підприємства індивідуальними та колективними заявками;

— надання послуг автосервісу, транспортне обслуговування юридичних та фізичних осіб;

— надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг по перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;

— надання послуг з технічного обслуговування, прокату та автотранспорту;

— внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, залізничним та автомобільним транспортом;

— проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт самостійно чи з залученням співвиконавців;

— здійснення інвестиційної діяльності;

— зовнішньоекономічна діяльність.

Управління ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» здійснюють наступні ланки:

— Загальні збори акціонерів;

— Спостережна рада Товариства;

— Директор Товариства;

— Ревізійна комісія Товариства;

— Президент Товариства (рис. 2. 1).

Загальні збори акціонерів є вищим органом Товариства.

Спостережна Рада є органом Товариства, який представляє акціонерів період між Загальними зборами акціонерів, контролює і регулює діяльність: виконавчого органу Товариства — Директора.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства здійсню Ревізійна комісія Товариства.

Президент Товариства репрезентує Товариство в усіх українських іноземних установах, закладах і організаціях.

Рис. 2.1. Структура управління ВАТ ««Вінницька кондитерська фабрика».

Організаційна структура ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» побудована по принципу лінійно-функціональної організаційної структури (додаток А).

Дана структура об'єднує в собі переваги лінійної і функціональної структур. В структурі ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» при лінійному керівництві на кожному рівні управління створюються спеціалізовані підрозділи, які мають визначені права по відношенню до нижчестоящих ланок. лінійні керівники координують діяльність функціональних підрозділів, виробляють рішення для нижчестоящих ланок. Функціональні служби здійснюють управління по лінії функціональної супідрядності за допомогою інструкцій, правил, рекомендацій, норм і нормативів.

У ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» застосовують єдиний постачальницько — збутовий відділ, структура якого зображена на рис. 2.2.

Оперативна діяльність по збуту продукції у ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за змістом ділиться на дві частини: оперативне планування і безпосередньо оперативна робота.

Зміст першої частини зводиться до уточнення і деталізації раніше розроблених планів поставок, розробки календарних завдань по поставках, плануванні відвантаження, узгодженню з одержувачем конкретних термінів відвантаження продукції і на цій основі складанню календарних графіків поставки.

Рис. 2.2 Структура управління відділом постачання та збуту продукції у ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Безпосередньо оперативна робота за змістом ширша, ніж перша частина оперативно-збутової роботи, і охоплює контроль за ходом надходження продукції, її приймання, підготовку до відправки і відправку споживачам. Сюди входить також уточнення деяких умов відпустки або відвантаження продукції (самовивіз або централізована доставка по системі франко-склад споживача), постійний зв’язок із споживачами, контроль за ходом поставок, представлення своєчасної звітності про хід виконання договорів поставок.

2.2 Аналіз основних економічних показників ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

У сучасних умовах ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» виступає як самостійний суб'єкт господарської діяльності, що має статус юридичної особи і здійснює всі види діяльності з метою одержання прибутку. Тому діяльність Товариства вимагає економіко-правового аналізу фінансових результатів.

Аналіз операційної діяльності Товариства має на меті дослідження та всебічний аналіз товарообороту, його динаміки та структури, визначення впливу окремих факторів, що спричиняють зміну обсягів товарообороту, аналіз валових доходів підприємства, його прибутків та витрат [18, с. 246].

Аналіз показників, що характеризують господарську та фінансову діяльність ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» представлені у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2. 1

Основні економічні показники діяльності ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за період 2008−2010 роки (тис. грн.)

№ з/п

Найменування показника

2008р.

2009р.

2010р.

Відхилення за період 2008−2009рр.

Відхилення за період 2009−2010рр.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

1

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

41 329,6

79 366,8

99 389,9

38 037,2

20 023,1

2

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

57 159,1

67 925,3

91 189,3

10 766,2

23 264,0

3

Валовий прибуток (збиток)

-15 829,5

11 441,5

8200,6

27 271,0

-3240,9

4

Інші операційні доходи

25 755,8

8459,1

4278,9

-17 296,7

-4180,2

5.

Адміністративні витрати

3557,2

4117,8

4985,5

560,6

867,7

6.

Витрати на збут

776,1

1166,1

1486,0

390,0

319,9

7.

Інші операційні витрати

5632,8

8726,1

4635,6

3093,3

-4090,5

8

Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток (збиток)

39,8

5890,6

1372,4

5850,8

-4518,2

9.

Дохід від участі в капіталі

X

X

X

X

X

10.

Інші фінансові доходи

132,1

75,2

3,2

-56,9

-72,0

11.

Інші доходи

397,4

46,7

154,8

-350,7

108,1

12.

Фінансові витрати

X

X

X

X

X

13.

Витрати від участі в капіталі

X

X

X

X

X

14.

Інші витрати

659,4

573,2

893,1

-86,2

319,9

15.

Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток (збиток)

311,3

3910,4

273,3

3599,1

-3637,1

16.

Надзвичайні доходи

X

X

X

X

X

17.

Чистий прибуток (збиток)

311,3

3910,4

273,3

3599,1

-3637,1

За даними таблиці спостерігається вихід підприємства зі скрутного становища і покращення основних показників фінансової та господарської діяльності підприємства за період 2008−2009 роки. Але станом на 2010 рік навпаки спостерігається зниження доходів та прибутків підприємства. Так обсяг товарообороту у 2009 році збільшився на 38 037,2 тис. грн. порівняно з 2008 роком, а собівартість реалізованої продукції зросла лише на 10 766,2 тис. грн. Таким чином завдяки успішній роботі у 2009 році підприємству вдалося покрити усі збитки від реалізації продукції у попередньому році і отримати валові прибутки у розмірі 11 441,5 тис. грн. Але в період з 2009−2010 роки виручка від реалізації продукції зросла лише на 20 023,1 тис. грн., але разом зі значним зростанням собівартості продукції в абсолютному виразі на 23 264,0 тис. грн., що вдвічі більше ніж за попередній період це принесло підприємству значні збитки у 2010 році.

Такі ж тенденції спостерігаються за аналізований період у динаміці фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності. Так фінансові результатів від операційної діяльності у 2009 році зросли на 5850,8 тис. грн. в порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році знизились на 4518,2 тис. грн. Аналогічно фінансові результати від звичайної діяльності станом на 2009 рік зросли на 3599,1 тис. грн. відповідно порівняно з 2008 роком, а вже у 2010 році знизились на 3637,1 тис грн.

Отже, ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за період 2008−2009 роки від своєї діяльності отримало чистий дохід, який у 2008 році складав 311,3 тис. грн., у 2009 році стрімко зріс майже у 10 разів і складав 3910,4 тис. грн. Але у 2010 році ситуація кардинально змінилась і доходи підприємства значно знизились. Отже, можна зробити висновок, що у 2008 році підприємство пережило не найкращі часи і понесло великі втрати від реалізації продукції але у 2009 році підприємству вдалося вийти з скрутного становища і завдяки ефективній роботі впродовж року підприємству вдалось покрити збитки та отримати значні прибутки. А у 2010 році ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» недоотримало частину валового прибутку від реалізації продукції через значне зростання собівартості продукції, а також завдяки зниженню темпів росту доходу від звичайної та операційної діяльності порівняно з темпами росту витрат.

На обсяги, структуру та перспективи зростання операційної діяльності підприємства впливає багато факторів, як зовнішнього так і внутрішнього середовища підприємства. Підприємство перебуває під впливом цих факторів, тому постає необхідність дослідження, аналізу їх впливу на обсяги, структуру та перспективи розвитку товарообороту підприємства.

Товариство не має змоги впливати на фактори зовнішнього середовища, але може контролювати вплив факторів внутрішнього середовища, до яких можна віднести: стратегія діяльності підприємства на регіональному ринку; спеціалізація підприємства; місцезнаходження підприємства.

Такі ж тенденції спостерігаються за аналізований період у динаміці фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності. Так фінансові результатів від операційної діяльності у 2009 році зросли на 5850,8 тис. грн. в порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році знизились на 4518,2 тис. грн. Аналогічно фінансові результати від звичайної діяльності станом на 2009 рік зросли на 3599,1 тис. грн. відповідно порівняно з 2008 роком, а вже у 2010 році знизились на 3637,1 тис грн.

Отже, ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за період 2008−2009 роки від своєї діяльності отримало чистий дохід, який у 2008 році складав 311,3 тис. грн., у 2009 році стрімко зріс майже у 10 разів і складав 3910,4 тис. грн. Але у 2010 році ситуація кардинально змінилась і доходи підприємства значно знизились. Отже, можна зробити висновок, що у 2008 році підприємство пережило не найкращі часи і понесло великі втрати від реалізації продукції але у 2009 році підприємству вдалося вийти з скрутного становища і завдяки ефективній роботі впродовж року підприємству вдалось покрити збитки та отримати значні прибутки. А у 2010 році ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» недоотримало частину валового прибутку від реалізації продукції через значне зростання собівартості продукції, а також завдяки зниженню темпів росту доходу від звичайної та операційної діяльності порівняно з темпами росту витрат.

На обсяги, структуру та перспективи зростання операційної діяльності підприємства впливає багато факторів, як зовнішнього так і внутрішнього середовища підприємства. Підприємство перебуває під впливом цих факторів, тому постає необхідність дослідження, аналізу їх впливу на обсяги, структуру та перспективи розвитку товарообороту підприємства.

Товариство не має змоги впливати на фактори зовнішнього середовища, але може контролювати вплив факторів внутрішнього середовища, до яких можна віднести: стратегія діяльності підприємства на регіональному ринку; спеціалізація підприємства; місцезнаходження підприємства; цінова та маркетингова політика підприємства; забезпеченість товарообороту товарними, трудовими ресурсами та основними фондами.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой