Правовий статус Конституційного Суду України

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

за темою

Правовий статус констутиційного Суду України

Вступ

конституційний суд правовий

Актуальність теми. Закріплені в Конституції України принципи конституційної державності, які визначають державу як правову, (верховенства права, поділу влади, верховенства основних прав і свобод, діяльність конституційної юстиції) все більш проявляються у конституційних правовідносинах. У цьому зв’язку заслуговують на увагу дослідження теоретичних і практичних аспектів правового статусу Конституційного Суду України, що покликаний не тільки займати позицію формального захисника незмінюваності та стабільності Основного Закону, а й забезпечувати творчу, динамічну інтерпретацію та розвиток його положень з урахуванням динаміки конституційних правовідносин.

Актуальність дослідження Конституційного Суду України як гаранта конституційного ладу України та формування її як правової держави зумовлена необхідністю визначити системоутворюючі засади взаємодії інститутів публічної влади та громадянського суспільства. У цьому контексті особливої ваги набуває проблематика правосуб'єктності Конституційного Суду України, притаманних для цього органу форм і засобів забезпечення конституційного ладу.

Об'єктом дослідження виступають суспільні конституційні правовідносини, що визначають Україну як правову конституційну державу, повязані зі здійсненням відповідних функцій Конституційним Судом України.

Предметом дослідженя є система основних організаційних та процесуальних дій Конституційного Суду України як заходів по формуванню і функціонуванню України як правової держави.

1. Загальні засади конституційного ладу України

За своєю суттю конституційний лад становить певний усталений тип конституційно-правових відносин і за своїм змістом опосередковує передбачені та гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, систему демократичного устрою, конституційно-правовий статус особи тощо [1]. Тобто конституційний лад є каркасом конституційної державності, визначає основні напрямки організаційних та правових форм діяльності учасників конституційно-правових відносин.

Характеристика конституційного ладу передбачає встановлення його співвідношення з такими поняттями, як «державний лад», «громадянське суспільство».

Державний лад — це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами. Державний лад може бути конституційним, якщо мова іде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (установлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обовязки перед людиною і суспільством, і неконституційним — державний лад тоталітарної держави.

Громадянське суспільство — це поняття, яким позначають систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління [8].

Взаємозвязок держави і громадянського суспільства виявляється в тому, що держава здійснює свій регулятивний вплив у сфері громадянського суспільства лише в певних межах, які встановлюються для захисту інститутів і механізмів громадянського суспільства. Отже, громадянське суспільство функціонує і як система, що частково (в певних межах) управляється державою, і як саморегульована система. Своєю чергою, конституційна держава також перебуває в певній залежності від саморегульованого громадянського суспільства і його потреб; останнє, як зазначалося вище, виступає необхідною передумовою конституційної держави.

Засади конституційного ладу — це система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. [9].

До засад конституційного ладу входять закріплені Конституцією України риси Української держави, які характерізують її як саме конституційну правову державу. Так ст. 1 Конституції України визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну і соціальну, правову державу.

Україна — суверенна і незалежна держава. Суверенітет як необхідний атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить віжливу засаду конституційного ладу України. Ознаками суверенітету Української держави є:

— верховенство державної влади на всій теріторії України;

— єдність і неподільність державної влади;

— незалежність і самостійність державної влади.

Україна — демократична держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина.

Україна — соціальна держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості, щоби забезпечити кожній людині гідне існування.

Україна — правова держава, де забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визначаються й гарантуються права і свободи кожної людини.

2. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції

Конституційний Суд України є згідно з Конституцією України (ст. 147) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це — незалежний від законодавчої і виконавчої гілок влади сцеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їхню відповідність Конституції України способом конституційного судочинства.

Порядок формування й діяльності, завдання, повноваження Конституційного Суду України визначаються Конституцією України (розділ XII) та Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року [2].

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України:

— шість суддів призначаються Президентом України після консультації з Премєр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України.

Призначеною на посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видан Указ Президента України, скріплений підписами Премєр-міністра України та Міністра юстиції України;

— шість суддів призначаються Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також можуть вносити не менш як 1 / 4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються.

Призначеними на посаду суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування;

— шість суддів призначаються зїздом суддів. При цьому зїзд суддів України за пропозицією делегатів зїзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх більшістю голосів присутніх делегатів зїзду визначає кандидатури на посади суддів для включення до бюлетенів для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від загалу обраних делегатів зїзду суддів України.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на девять років без права бути призначеним повторно.

Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках порушення суддею присяги чи передбачених чинним законодавством вимог- Верховною Радою України.

Повноваження судді припиняються в разі його смерті.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій теріторії України.

Функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України чинне законодавство відносить прийняття рішення та дання висновків у справах щодо:

— конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока пяти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

— відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обовязковість;

— додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

— офіційного тлумачення Конституції та законів України [7].

Однак цими функціями не вичерпується юрисдикційна діяльність Конституційного Суду України. Основне покликання Суду — забезпечення верховенства Конституції, гарантування конституційного ладу, верховенства основних прав і свобод. Як вищий спеціалізований конституційний орган Конституційний Суд України впливає на політичні відносини у державі та суспільстві, виступає одним із їх суб'єктів. Тому мета та завдання конституційної юстиції виступають за межі безпосереднього здійснення юрисдикційної діяльності. Конституційний Суд України покликаний забезпечити також баланс інтересів гілок влад, держави та місцевого самоврядування, а також інститутів громадянського суспільства, вносячи у політичні відносини стабільність та упорядкування за допомогою правових засобів.

Конституційний Суд України не вправі вирішувати питання законності щодо правових актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (ст. 14 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року).

Наведене дає підстави розуміти конституційну юстицію як особливий процесуальний порядок вирішення конституційно-правових спорів з метою забезпечення верховенства Основного закону, конституційного ладу, гідності індивіда, верховенства прав і свобод людини і громадянина, зв’язаності публічної влади основними правами і свободами. Тим самим Конституційний Суд України виступає спеціалізованим органом публічної влади серед гарантів конституційного ладу України.

Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України, а також звернення Верховної Ради України про дання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Субєктами права на конституційне подання є Верховна Рада України, Президент України, не менш як сорок пять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Субєктами права на конституційне звернення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймає рішення.

Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України ішшим правовим актам (їхнім окремим положенням), окрім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дання висновку в справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їхні окремі положення) неконституційними.

Закони, інши правові акти або їхні окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законом порядку.

У справах із питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обовязковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки.

Рішення ухвалюються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обовязковими для виконання [11].

Отже, можна зробити висновок, що Конституційний Суд України як конституційний орган спеціалізованої компетенції забезпечує інтерпретацію конституційних норм при вирішенні конституційно-правових спорів. У конституційній державі орган конституційної юстиції забезпечує функції конституційного контролю, конституційності ратифікації міжнародних договорів, примирювальну, арбітражну функцію, захист основних прав і свобод та взаємодії громадянського суспільства і публічної влади.

Зауважимо, що статус Конституційного Суду України визначається його конституюванням як вищого органу публічної влади, який володіє самостійними повноваженнями, особливим порядком формування, специфічними формами діяльності, як єдиного органу конституційної юрисдикції. Конституційний Суд України є органом конституційної юстиції, оскільки він вирішує спори про право, які стосуються функціонування політичних інститутів суспільства. В системі інституту права захисту Конституційний Суд України виступає субсидіарною судовою установою по захисту основних прав і свобод.

3. Межі тлумачення Конституції та законів України Конституційним

Судом України

Однім з основних напрямів діяльності Конституційного Суду України є офіційне тлумачення Конституції і законів України. Конституція — особливий нормативно-правовий акт держави і суспільства. Це покладає особливу відповідальністьна Конституційний Суд України при тлумаченні її норм. Безумовно, значно важче тлумачити положення Конституції, ніж звичайних законів, враховуючи її статус та значущість для всієї правової системи. Треба враховувати й те, що конституційні норми, як правило, узагальнюючі, не деталізовані в конституційному тексті, а розкриваються у поточному законодавстві. Тому до суддів Конституційного Суду в процесі їх правотлумачної діяльності ставляться великі вимоги. Треба враховувати й те, що рішення Конституційного Суду обовязкові до виконання і оскарженню не підлягають. Тому ця високоінтелектуальна діяльність суддів уже аналізується науковцями,і тематика тлумачення Конституції повинна розвиватися й далі, тим більше, що правотлумачна практика Конституційного Суду порушує чимало проблем, які повинні спільно вирішувати спеціалісти різних галузей права, насамперед конституційного.

Однією з таких проблем є межі тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України. Вона безпосередньо повязана з питанням, хто має право тлумачити Конституцію і закони України, якою є юридична сила рішень Конституційного Суду, чи може Конституційний Суд переглядати свою правову позицію, чи може він сам себе «самообмежити» тощо [10].

В умовах демократичної правової державності важливо забезпечити баланс влади. А з цього випливає проблема обмежень дії кожної державної інституції в межах Конституції і законів України. Повною мірою це стосується і єдиного органу конституційної юрисдикції. При цьому слід враховувати, що Конституційний Суд у державній структурі посідає особливе місце і відіграє суттєву роль у забезпеченні механізму стримувань і противаг. Сам принцип формування Конституційного Суду шляхом представництва від різних гілок державної влади також впливає на специфіку його правового статусу і на значущість його рішень щодо тлумачення Конституції і законів України. Разом з тим це не означає, що це тлумачення не має відповідних меж. Ст. 19 Конституції України встановлює, що всі органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Це, безумовно, стосується і Конституційного Суду України, який свою правотлумачну діяльність будує на положеннях Конституції і Закону України «Про Конституційний Суд України».

Єдиний орган конституційної юрисдикції не має права виходити за межі Конституції України при інтерпретації її положень, інакше він виступатиме як порушник Конституції. Конституційний Суд має право тільки тлумачити норми Конституції і законів України, а не бути «другим» законодавцем. Він не може модифікувати конституційну норму ні за нормативного, ні за казуального тлумачення Конституції України. Критерій тут один: конституційний суддя не може вносити нічого в норму, яка ним тлумачиться, інакше він перетвориться на законодавця, а це не є функцією єдиного органу конституційної юрисдикції. При офіційному тлумаченні Конституції і законів України Конституційним Судом важливо не допустити підміни ним законодавця — Верховної Ради України [5].

У конституційному законодавстві закріплені деякі обмеження, які мають істотне значення для інтерпретації діяльності органу конституційної юрисдикції. Насамперед, це функціональні межі, оскільки Конституційний Суд приймає рішення в межах своїх конституційних функцій, тобто не замість законодавчих і виконавчих органів або судів загальної юрисдикції. Ними ж визначається і вимога до Конституційного Суду не виходити за межі призначення тлумачення, оскільки тлумачення не має нічого спільного з модифікацією, створенням нових норм під виглядом інтерпретації Конституції і законів України.

Треба враховувати й те, що Конституційний Суд України за своєю ініціативою не має права ні перевіряти конституційність законів, ні тлумачити Конституцію і закони України. Це він може робити тільки за запитом відповідних субєктів звернення, чітко перелічених у законодавстві. Це має суттєве значення для забезпечення конституційної законності, обєктивності рішень Конституційного Суду.

Для сучасної конституційної практики істотне значення має положення про те, що рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України є остаточними і оскарженню не підлягають. Це унікальна правова ситуація, коли акти певного органу, в цьому разі - єдиного органу конституційної юрисдикції, в національній правовій системі мають особливий статус. Таких можливостей немає ні у парламенту, ні у Президента України, акти яких можуть бути оскаржені до Конституційного Суду. Особливий статус рішень Конституційного Суду України, в тому числі й з питань тлумачення, обєктивно порушує проблему якості цих рішень, недопущення помилок, оскільки їх майже неможливо виправити в звичайному режимі, а потребується прийняття Верховною Радою в новій редакції відповідного закону або внесення змін до Конституції України. Це питання повязане і з межами тлумачення, і з наслідками інтепретаційної діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції, і з питанням, як виправити помилку, якщо вона була допущена Конституційним Судом у процесі тлумачення [7].

Тлумачення Конституції і законів України, яке дається Конституційним Судом, обовязкове до виконання, і немов би «звязує» представницькі, виконавчі та судові органи, органи місцевого самоврядування, інших субєктів правовідносин. Вважається, що з моменту проголошення рішення Конституційного Суду у справі щодо тлумачення правових норм або їх сукупності невизначеність у розумінні норм або їх сукупності невизначенність у розумінні норм Конституції і законів України, які стали предметом тлумачення, є подоланою. Офіційне тлумачення Конституційного Суду України є обовязковим на всій теріторії України, для органів зовнішніх звязків України, вітчизняних юридичних і физичних осіб, які перебувають за кордоном. Таким чином, кожний правозастосувач повинен керуватися тим розумінням положень Конституції і законів України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України [6].

Коли рішення щодо тлумачення відповідних норм є помилковим, стаття 68 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлює, що Суд може відкрити нове провадження у справі при виявленні нових обставин у справі, які не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі. А якщо було прийняте поилкове рішення і все обставини справи були відомі, Конституційний Суд не може подолати свою ж правову позицию, зявляються нові чинники, які необхідно враховувати, якщо бажано, щоб правова позиція єдиного органу конституційної юрисдикції не ставала дестабілізуючим фактором [7].

Отже можна зробити висновок, що будь-який інтерпретаційний акт, у тому числі й рішення Конституційного Суду України, носить допоміжний характер. Відповідно, юридична сила інтерпретаційного акта не може бути прирівняна до юридичної сили нормативно-правових актів, що стали предметом тлумачення. Безумовно, рішення Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України за юридичною силою є «підконституційним» і «підзаконним».

ВИСНОВКИ

Конституційний Суд України як конституційний орган спеціалізованої компетенції забезпечує інтерпретацію конституційних норм при вирішенні конституційно-правових спорів. Статус Конституційного Суду України визначається його конституюванням як вищого органу публічної влади, який володіє самостійними повноваженнями, особливим порядком формування, специфічними формами діяльності, як єдиного органу конституційної юрисдикції. В системі інституту права захисту Конституційний Суд України виступає субсидіарною судовою установою по захисту основних прав і свобод. Владні повноваження Конституційного Суду України по забезпеченню конституційного ладу полягають у гарантуванні належного функціонування публічної влади, верховенства основних прав і свобод, провідних інститутів суспільства (сім'я, власність, моральність тощо). Організація та форми реалізації компетенції Конституційного Суду України тісно пов’язані з конституційними цінностями, в основі яких лежать невідчужувані та невід'ємні права і свободи індивіда

Оскільки у Законі України «Про Конституційний Суд України» предмет конституційно-правових спорів, підвідомчих Суду, закріплено у контексті процедури розгляду справ, то юрисдикція органу конституційної юстиції зводиться до двох основних напрямків.

Основною формою реалізації владних повноважень Конституційного Суду України є рішення, які ухвалюються у формі висновків та безпосередньо рішень. Рішення Конституційного Суду, які містять остаточні висновки судової колегії при розгляді конституційно-правового спору, є інтерпретаційними актами Конституції України. Рішення Конституційного Суду є джерелом права, однак це не нормативне джерело, сукупність цих актів складають прецедентне конституційне право України, тобто є складовою конституції у її матеріальному значенні. Суд ухвалюючи рішення, забезпечує узгодження змісту конституційної норми із юридичною практикою, звичаями та науковою доктриною.

За юридичною силою рішення Конституційного Суду України мають силу закону і підлягають неухильному дотриманню з моменту їх ухвалення на всій території України.

Крім того слід наголосити на тому, що Конституційний Суд України відіграє важливу і помітну роль у збереженні балансу закріплених Основним Законом повноважень Президента, парламенту, народних депутатів, виконавчої влади, місцевого самоврядування, основу яких становить вільне волевиявлення Українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. № 422/ 96 — ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 49.- 272 С.

3. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. № 3018- III // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- № 27−28.- 180 С.

4. Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку: матер. наук. -практ. конф. [Київ] 18−19 жовтня 2001 р./ Упоряд. Г. Сурначова, І. Шевляк.- К.: «Юрінком Інтер», 2002.- 272 С.

5. Кляйн Ханс Х. Юрисдикция конституционного суда и структура конституции. От правового государства к конституционному государству // ГиП. — 1999. — № 8.

6. Конституційний Суд України // Тлумачення Конституції та законодавчих актів, принципи конституційного контролю.- 5−6 червня 1998 р.

7. Кравченко В. В. // Конституційне право України: Навч. посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2008.- 592 С.

8. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського.- С. 187.

9. Савчин М. В. // Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу: Автореф. дис. на зд. наук. ст. канд. юрид. наук / Ин-т государства и права им. В. М. Корецького НАН України.- К., 2003.

10. Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології. // Право України, 1997.- № 8.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой