Підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство аграрної політики України

Житомирський національний агроекологічний університет

Факультет механізації сільського господарства

Кафедра механізації землеробства

«ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ»

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

«Підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса»

Спеціальність 7. 091. 902

«Механізація сільського господарства»

ОКР «Бакалавр»

Дипломник

Лазаренко Дмитро Францович

Керівник ас. Бушма Сергій Валерійович

Консультант доц. Петрівний Олександр Іванович

Консультанти з питань

охорони праці

нормо-контроль доц. Кравець Леонід Григорович

Житомир 2010р.

Реферат

Основна частина дипломного проекту викладена на 92 сторінках пояснювальної записки (без врахування списку використаної літератури та додатків) і 9 аркушів формату А1 графічної частини, відображена у 25 таблицях та ілюстрована 7 малюнками.

Пояснювальна записка складається із вступу, 6 розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури.

Об'єкт розробки: свиновідгодівельна ферма на 1000 голів.

Мета роботи — підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса.

У дипломному проекті розроблено генеральний план ферми; складено річний план графік технічного обслуговування машин і обладнання; розроблено заходи по охороні праці та навколишнього середовища; обґрунтовано і викладено технічне рішення по удосконаленню насоса-завантажувача напіврідкого гною; виконано техніко-економічне обґрунтування проекту.

Ключові слова: ФЕРМА, КОРМ, НАСОС, РАЦІОН, СХОВИЩЕ.

Вступ

Свинарство для України поряд з молочно-м'ясним скотарством — традиційна галузь тваринництва. У загальній структурі виробництва м’яса по всіх категоріях господарств свинина займає друге місце (35,8%) після яловичини і телятини [1].

Одна з головних задач у розвитку свинарства -підвищення його ефективності. При цьому особливого значення набуває впровадження прогресивних технологічних засобів, а на їх основі - потокових технологічних ліній на свинофермах.

Тому ця робота, присвячена питанням комплексної механізації потокових технологічних ліній на свиновідгодівельній фермі, є дуже актуальною.

Особливу увагу приділено лінії видалення гною. Для завантаження видалення гною напіврідкого запропонована конструкція експериментального насоса зі змінним кроком і діаметром шнека.

1 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

1.1 Коротка характеристика господарства

Господарство об'єднує три населені пункти (села). У населених пунктах дороги асфальтовані і знаходяться в задовільному стані. Польові дороги — ґрунтові. Загальна земельна площа складає 1714 га, у тому числі: орні землі - 1300, пасовища — 0,9, сінокосів — 100, багаторічних плодонасаджень — 60.

За даними метеорологічної станції, клімат господарства помірно континентальний з достатньо жарким літом і холодною зимою. Середньорічна температура повітря +7… +8 0С, середньомісячна взимку -6 …- 40С, влітку +21… +230С. Коливання абсолютної мінімальної та максимальної температур вказують на можливість вимерзання в малосніжні зими окремих культур і пошкодження плодових насаджень, а в окремі періоди жаркого літа, підгоряння озимих та ярих зернових та інших сільськогосподарських культур.

Період з середніми добовими температурами вище 00С починається в кінці березня і закінчується в другій половині листопада.

Середньорічна кількість опадів складає 320 мм. При цьому, основна їх кількість — 68%, припадає на теплий період — з квітня по жовтень, а це є позитивним фактором для розвитку рослин.

Сніговий покрив виникає в другій половині листопада.

В середньому 5 — 10 см. Внаслідок розставання снігу, а також випадання опадів у цей період поверхневий шар відтає і перезволожується. При подальшому зниженні температур утворюється льодова кірка, яка в значній мірі пошкоджує посіви.

Обмежена кількість опадів у весняний період при сильних суховійних вітрах до 50 м/с зумовлює необхідність в стислі строки проводити закриття вологи, передпосівний обробіток ґрунту і посів ранніх зернових культур із застосуванням передових прийомів агротехніки, спрямованих на збереження вологи у ґрунті.

На території господарства серед орних земель велику питому вагу мають суглинки, які залягають як однорідними масивами, так і в комплексі з лісовими грантами — до 10%.

Ґрунти повно профільні, середньо гумусові. Вони відносяться до кращих ґрунтів господарства. Невелику площу займають солонці до 30%. Ці ґрунти погані за своїми агрономічними та фізичними властивостями. Інколи ділянками зустрічаються супіщані ґрунти. Це ґрунти безструктурні, мають погані фізичні показники, легко піддаються вітровій ерозії, дуже бідні на гумус та поживні речовини.

Напрямок господарства — зерно-технічний з малорозвиненим тваринництвом м’ясо-молочного напрямку. На території господарства молочна, свинарська та птахівнича ферми.

Загальна кількість спеціалістів — 11 чоловік, з них інженерів — 2, агрономів — 2, ветлікарів — 2, техніків — 3, зооінженерів — 1.

1.2 Аналіз роботи цеха рослинництва

Аналізуючи данні таблиці 1.1 бачимо, що господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, посівні площі яких займають найбільшу частку і становили в 2006р. — 42% загальної площі посівної, в 2007р. — 38%, в 2008р.- 39%. Серед зернових найбільшу вагу мають озимі, їх площа в 2008р. досягла 612га, що на 148га більше ніж в 2006році. Друге місце серед посівних займають посіви кукурудзи.

Таблиця 1.1 Характеристика посівних площ

Культура

Площа, га

2006р.

2007р.

2008р.

Озима пшениця

454

464

612

Жито

76

59

26

Ячмінь

100

98

91

Овес

47

64

78

Горох

75

78

13

Разом ранніх зернових

Кормові культури

389

150

96

Просо

42

-

50

Найбільш вдалим роком для вирощування зернових був 2006рік, коли врожай ранніх зернових у середньому склав 2,32 т/га, що на 0,33 т/га (14,2%) більше ніж в 2004 та 2005 роках.

Найвищий урожай озимої пшениці господарство отримало у 2006р. — по 2,43 т/га, що на 0,23 т/га (9,5%) більше ніж в 2008році.

Порівнявши всі наведені вище дані, приходимо до висновку, що наша агротехніка далеко відстала від досвіду передових господарств, в яких одержують врожаї озимих по 6,0 т/га і більше, а цукрового буряку по 40т/га, що на 25 т/га більше ніж в нашому господарстві в найбільший врожайний рік.

Валове виробництво продукції залежить від посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур (табл.1. 2).

Таблиця 1.2 Виробництво продукції основних с-г культур

Культура

Збір, т/га

2006р.

2007р.

2008р.

Озима пшениця

898

724

883

Жито

105

137

13,9

Ячмінь

164

82,8

209

Овес

80

89,6

177

Горох

147

84,2

20,7

Разом ранніх зернових

1494

1517,6

1903,6

Кормові культури

1892

223,7

42,7

Просо

159

-

53,8

1.3 Аналіз роботи цеха тваринництва

Для аналізу галузі тваринництва приводимо дані поголів'я тварин та їх продуктивність (табл.1. 3,1. 4).

Як бачимо у господарстві постійно відновлюється поголів'я всіх груп тварин. Так за останні три роки поголів'я ВРХ збільшилося на 39%, молочної худоби на 49%, свиней — 62%, молодняку робочих коней — 28%. У господарстві помітна тенденція віднови стада.

Таблиця 1.3 Поголів'я тварин

Групи тварин

Поголів'я, гол

2006р.

2007р.

2008р.

ВРХ

373

414

609

Основне стадо молочної худоби

140

125

275

Основне стадо свиней

155

212

407

Молодняк робочих коней

23

27

32

Із таблиці 1.5 видно, що спостерігається тенденція до підвищення надоїв молока на фактичну корову за рік. Однак виробництво молока збільшилося в загальному. Це пояснюється збільшенням поголів'я дійних корів.

Таблиця 1.4 Динаміка продуктивності тварин

Показник

Значення показника

2006р.

2007р.

2008р.

Виробництво молока, т

259,8

415,7

531,0

Середньорічний надій молока від корови, кг

1624,0

1511,0

20 783,0

1

2

3

4

Виробництво м’яса, т

29,3

45,6

54,7

в т.ч. ВРХ

15,3

27,3

45,6

Свиней

-

14,0

27,4

Одержано приросту живої маси, т

ВРХ

13,0

21,5

32,1

Свиней

-

13,7

26,9

Середньодобовий приріст, г

ВРХ

143,0

216,0

250,0

Свиней

-

270

300

Середньодобовий приріст досяг свого максимуму в 2008р., що на 34 г більше ніж в 2007 році і на 107 г ніж у 2006 році.

Підвищення середньодобового приросту спостерігається і у свиней.

Аналізуючи рівень механізації в тваринництві (табл.1. 5) бачимо, що в господарстві жоден з процесів не виконується без затрат ручної праці.

Таблиця 1. 5

Рівень механізації технологічних процесів у тваринництві

Технологічний процес

Рівень механізації по роках, %

2006р.

2007р.

2008р.

Напування тварин

95

95

95

Роздавання кормів

83

83

87

Доїння

75

75

75

Прибирання гною

67

67

67

1.5 Аналіз ефективності роботи господарства

З даних таблиці 1.8 видно, що у 2008 році виробництво молока на 100га сільськогосподарських угідь було найбільшим, також яловичина й свинина збільшилися в порівнянні з 2006 та 2007 роками.

Собівартість продукції один із основних показників, від якого залежить рентабельність виробництва.

Таблиця 1.6 Виробництво продукції на 100га

Види продукції

Розрахункова площа, га

Виробництво продукції, т

2006р.

2007р.

2008р.

Молоко

2154,0

12,5

19,30

24,6

Яловичина

2145,4

-

2,77

3,2

Свинина

2081,8

-

0,6

2,75

Рентабельність характеризується показниками: загальною величиною продукції; нормою прибутку; рівнем рентабельності.

Аналіз даних таблиці 1.9 показує, що собівартість 1 т молока з роками поступово підвищується. Причиною цього стало збільшення затрат праці на виробництво 1 т молока.

Аналогічна ситуація склалася з собівартістю приросту живої маси свиней та ВРХ.

Затрати праці по всіх видах продукції у 2001 році дещо зменшилися порівняно з попередніми роками. Це пов’язано з ростом механізації та автоматизації деяких виробничих процесів.

Таблиця 1. 7

Собівартість і затрати праці виробництво продукції

Вид продукції

2006р.

2007р.

2008р.

Собі вар тість 1 т, грн

Затрати праці на 1 т, год

Собі вар тість 1 т, грн

Затрати праці на 1 т, год

Собі вар тість 1 т, грн

Затрати праці на 1 т, год

Молоко

446,9

124

674,2

194

958

196

Приріст живої маси свиней

-

-

5871,5

365,8

5820

330,7

Приріст живої маси ВРХ

960

1530

2094

710

3071

817

Рівень рентабельності - це відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції. Рентабельна у господарстві продукція рослинництва. Рентабельність склала 1,7,6%, у т.ч. пшениці - 23,3%, ячменю — 30,1%, овса — 48,9%, соняшнику — 92,1%.

Виробництво молока, яловичини, свинини теж рентабельне в господарстві. Однак рентабельність яловичини та свинини дуже низька — 2,3 та 6,5% відповідно.

1.6 Висновки і пропозиції

З метою підвищення продуктивності тваринництва, зниження затрат праці та собівартості основних видів тваринницької продукції у господарстві необхідно:

— покращити племінну роботу;

— зміцнити кормову базу за рахунок розширення площ під кормові культури та збільшення внесення органічних добрив;

— удосконалити годівлю тварин за рахунок згодовування кормів тваринами тільки в підготовленому вигляді у відповідності з науково-обґрунтованими раціонами;

— більше уваги приділяти подальшому розвитку свинарства — найбільш скороспілої галузі скотарства;

— впроваджувати промислові технології в поєднанні з технічними досягненнями, прогресивні форми організації виробництва, праці та її оплати.

2. Технологія і механізація виробничих процесів свиновідгодівельної ферми

2.1 Обґрунтування, розрахунок структури стада

На фермах для виробництва свинини доцільно утримувати п’ять груп свиней (у віці 2−3, 3−4, 4−6, 6−8, 8−10 місяців з однаковою питомою вагою (20%) [2].

Користуючись цими даними розраховуємо склад і структуру стада для ферми, що проектується, на 1000 голів (таблиця 2. 1)

Таблиця 2.1 Склад і структура стада

Виробнича група свиней

Кількість тварин

%

голів

Поросята у віці, міс

2−3 (масою 20−30кг)

20

200

3−4 (масою 30−40кг)

20

200

Молодняк на відгодівлі у віці, міс

4−6 (масою 40−55кг)

20

200

6−8 (масою 55−80кг)

20

200

8−10 (масою 80−100кг)

20

200

2.2 Обґрунтування способу утримання тварин

У свинарстві застосовують дві основні системи утримання свиней: вигульна та без вигульна. Безвигульна система утримання найбільш поширена у великих свинарських господарствах. При цій системі тварини від народження до реалізації знаходяться у приміщеннях в індивідуальних, або групових станках.

Його недолік — в спеціалізованих господарствах промислового типу цілорічне без вигульне утримання тварин може призвести до ослаблення конструкції, зниження їх резистентності й навіть до захворювань. Тому нормами технологічного проектування свинарських підприємств передбачається вигульна система утримання всього поголів'я племінних ферм і племінних репродукторів свинокомплексів (крім відлучених поросят, а також кнурів-плідників, ремонтного молодняку, холостих свиноматок (при груповому утриманні) та маток з визначеною супоросністю на товарних фермах і комплексах промислового типу.

Все інше поголів'я свиней на товарних фермах і великих комплексах, як правило утримується без вигульно [2].

З урахуванням викладеного вище проектованій свиновідгодівельній фермі застосовуємо без вигульну систему утримання тварин.

У будівлях свиней будемо розміщати в групових станках з урахуванням їх вікових груп.

2.3 Розробка режиму роботи ферми

Режим роботи ферми являє собою конкретні розпорядки робочого дня для свинарів, що обслуговують свиней і для операторів приготування кормів.

При розробці розпорядку робочого дня визначають його тривалість, фізіологічно обґрунтований час початку і кінця роботи, час початку і тривалість обідньої перерви. Розпорядки робочого дня повинні забезпечувати повну та рівномірну завантаженість виконавців, своєчасне виконання встановлених обов’язків, раціональний початок і кінець робочого дня.

Розпорядок робочого дня свинарів по обслуговуванню свиней на відгодівлі, розроблений нами з урахуванням рекомендацій [3], наведений у таблиці 2.2. Робочий тиждень п’ятиденний з двома вихідними днями, що надані у відповідності зі змінним графіком. Підготовка до роботи, заключні роботи, виконання інших робіт — це все розпорядок дня.

Таблиця 2.2 Розпорядок робочого дня для свинарів по обслуговуванню свиней на відгодівлі

Вид роботи

Початок, год. -хв.

Кінець, год. -хв.

Тривалість, год. -хв.

Підготовка до роботи

5−30

5−40

0−10

Огляд поголів'я, обладнання

5−40

6−00

0−20

Приймання кормів, годівля та напування поголів'я

6−00

7−00

1−00

Прибирання гною

7−00

8−30

1−30

Виконання інших робіт

8−30

9−50

1−20

Обідня перерва (відпочинок)

9−50

16−20

Чистка лігва, огорожі, обладнання

13−20

14−50

1−30

Виконання інших і разових робіт, участь у ветобробках

14−50

16−00

1−10

Приймання кормів, годівля та напування поголів'я

16−00

17−00

1−00

Заключні роботи

17−00

17−20

0−20

2.4 Обґрунтування і вибір раціонів годівлі і розрахунок добової і річної потреби в кормах

Типові раціони для свиней розробляються у відповідності з набором кормів, виробництво яких найбільш рентабельне та забезпечує максимальне отримання поживних речовин із одиниці площі.

У свинарстві найчастіше використовують три основні типи годівлі свиней з урахуванням природно-кліматичних зон і системи кормо виробництва:

Концентратно-коренеплодний, концентратно-картопляний, концентрат ний.

Важливим критерієм при виборі раціонів є середньодобовий приріст живої маси тіла тварини. Плануємо такі показники продуктивності:

Середньодобовий приріст на відгодівлі та вирощуванні- 385−420г;

Середньодобовий приріст на відгодівлі - 450−490г (у відповідності із завданням); виробництво свинини (в живій масі) на початкову голову — 104−113кг.

З урахуванням викладеного вище вибираємо концентратно-коренеплодний тип годівлі (характерний до лісостепу України). Раціони для свиней при даному типи годівлі наведені в таблиці 2.3 [2].

Таблиця 2. 3

Раціони для свиней при концентратно-коренеплодному типи годівлі

Склад раціонів

Поросята 2−4 місяці

Молодняк на відгодівлі

Зима

Літо

Зима

Літо

Ячмінь, кг

0,6

1,0

0,8

0,9

Кукурудза, кг

0,2

-

0,5

0,8

Горох, кг

0,1

-

0,3

0,2

Трав’яне борошно, кг

0,06

-

0,2

-

Шрот соняшниковий, кг

0,2

0,2

0,1

-

Знежирене молоко, кг

1,2

1,0

0,8

0,8

Буряк напівцукровий, кг

0,7

-

4,0

-

Зелена маса бобових, кг

-

0,8

-

3,0

Крейда, кг

8

5

-

-

Фосфат обезфторений, г

10

-

45

-

Преципітат, г

-

9

-

27

Сіль поварена, г

5

5

17

17

Премікс, г

15

15

34

34

Добову Рд (кг) і річну Рр (кг) потребу в кормах розраховуємо за формулами:

Рд= n1m1+n2m2

Ppдлtлдзtз

де n1, n2 — добова норма видачі корму в розрахунку на одну тварину для різних груп, кг;

m1,m2 — поголів'я тварин у групах;

Рдл, Рдз — добова витрата кормів у літній та зимовий періоди року, кг;

tл, tз — тривалість літнього та зимового періодів використання даного виду корму, днів (приймаємо tл=185 днів, tз =180 днів);

к — коефіцієнт, що враховує витрату кормів під час зберігання та транспортування (для концентрованих кормів к = 1,01; для коренеплодів к = 1,03; для зеленої маси к = 1,05).

Таблиця 2.4 Добова та річна потреби в кормах

Корм

Потреба в кормах, кг

Добова

Річна

Зима

Літо

Ячмінь

720

940

306 535

Кукурудза

380

480

158 772

Горох

220

120

62 418

Трав’яне борошно

144

-

26 179

Шрот соняшниковий

140

80

40 400

Знежирене молоко

960

880

335 600

Буряк напівцукровий

2680

-

496 872

Зелена маса бобових

-

2120

411 810

Крейда

3,2

2

955

Фосфат обезфторений

31

-

5636

Преципітат

-

19,8

3700

Сіль поварена

12,2

12,2

4498

Премікс

26,4

26,4

9732

2.5 Обґрунтування і вибір типових проектів основних і допоміжних приміщень, споруд, сховищ кормів, гною і розрахунок їх необхідної кількості

Для утримання поросят у віці 2−4 місяців (400 голів) і молодняку на відгодівлі (600 голів) нами вибраний свинарник-відгодівник на 1000 місць.

Приміщення розроблено на основі свинарника-відгодівника на 1500 голів за ТП 802−163 [5]. Воно розділено на дві секції, які обладнані груповими станками на 30 голів (24шт. в одній секції) і 10 голів (4 шт.). Розташування станків у кожній секції чотирьохрядне з двома кормовими проїздами. Підлога в станках — частково-щілинна.

Доставка кормів — транспортними засобами. Лінія роздачі кормів на базі кормороздавача КЭС-1,7 дворядна в комплекті з естакадами і засобами завантаження: приймальний бункер, похилий транспортер ТС-40, ОМ-3, шнек завантажувальний ШЗС-40, ОМ-Ш.

Гноєвидалення — лоткова система періодичної дії, яка складається з одного поперечного, чотирьох повздовжніх каналів, перекритими гратами щілинної підлоги.

Вентиляція — припливно-витяжна з механічним збудженням.

З допоміжних приміщень нами вибрані такі: кормоцех КЦС-100/1000, ветпункт із забійним майданчиком, ізолятор для свиней, санітарний пропускник і ін. (див. аркуш 1 граф. частини).

При виробі типових проектів виробничих будівель передбачали виконання наступних зоотехнічних і інженерних вимог: впровадження комплексної механізації процесів; застосування вибраної технології утримання та годівлі тварин; дотримання норм будівельного проектування по вмісту парів і пилу в повітрі, по його температурі та вологості; відповідність приміщень для розміщення поголів'я тварин; забезпечення протипожежних норм.

Потребу в одно типових будівлях для утримання тварин визначають за формулою

де Мі — поголів'я тварин одного виду на фермі;

mi — поголів'я тварин, що розміщуються в приміщенні згідно до обраного проекту.

Для зберігання кормів використовуємо спеціальні сховища (таблиця 2. 5).

Загальна місткість V (м3) і необхідна кількість сховищ N визначені за такими формулам

Таблиця 2. 5

Вибір і розрахунок необхідної кількості сховищ кормів

Вид сховища

Річна потреба в кормах, Рр, т

Об'ємна маса, с, т/м3

Загальна місткість сховища, V, м3

Місткість одного сховищаVc, м3

Коефіцієнт використання місткості сховища, о

Не обхідна кількість сховищ, N

Склад концентрованих кормів*(ячмінь, кукурудза, горох, шрот соняшниковий)

91

0,50

182

150

0,65

2

Сховища сіна, бобових

2,6

0,12

217

500

1,0

1

Траншея для коренеплодів

497

0,63

789

500

0,85

2

Склад кормо Виходобавок (премікс сіль поварена, крейда, фосфат обезфторений, преципітат)

25

1,50

17

50

0,65

1

*- запас концентрованих кормів складає 16% необхідної річної кількості.

де Рр — річна потреба в кормах, т

с — об'ємна маса корму, т/м3

Vc — місткість сховища, м3

О — коефіцієнт використання місткості сховища.

Місткість механізованого гноєсховища визначаємо виходячи з поголів'я свиноферми, норм виходу гною та терміну його зберігання.

Приблизну кількість гною без використання підстилки Рдоб (т), що одержується на фермі від певного виду тварин визначаємо за формулою [6]

Рдоб=0,001(Ревдмах

де Ре — добовий вихід екскрементів від однієї тварини, кг

Рв — добова кількість води, що додається в систему видалення гною в розрахунку на одну тварину з врахуванням миття годівниць, підлоги, промивання гноєзбірник каналів, підтікання автонапувалок, л;

Рд — добова кількість води, що припадає на одну тварину при додатковому розведенні гною водою, що утворюється в кормоцеху та інших об'єктах ферми, л;

Рмах — кількість механічних включень, що надходять до системи гноєвидалення за добу в розрахунку на одну тварину виробничої групи, кг, Рмах = (0,002−0,01)Ре, приймаємо Рмах=0,006Ре;

П — кількість тварин, що знаходяться в одній виробничій групі, гол.

Дані виходу гною без використання підстилки на відгодівельній фермі (сплавній системі видалення) представлені в таблиці 2. 6

Таблиця 2.6 Розрахунок кількості безпідстілкового гною, що отримується на свиновідгодівельній фермі

Група тварин

Ре, л

Рв, л

Рд, л

Рмах, кг

П, гол

Рдоб, т

Поросята масою, кг

20−30

2,4

1,5

3,2

0,014

200

1,4

30−40

3,5

2,5

4,0

0,021

200

2,0

Свині на відгодівлі масою, кг

40−80

5,1

2,5

4,0

0,031

400

4,7

> 80

6,6

2,5

6

0,040

200

3,0

Всього

11,1

Загальну площу гноєсховища визначаємо за формулою

де nзб — кількість діб зберігання гною, приймаємо nзб = 120 діб

h — висота укладки гною, приймаємо h = 2,5 м

с — густина гною, приймаємо с=0,9 т/м3

м2

Приймаємо два гноєсховища площею 300 м2 кожне.

2.6 Розробка генерального плану і визначення його основних техніко-економічних показників

Проектування генерального плану ферми починали з вибору земельної ділянки.

Обрана ділянка під ферму повинна задовольняти виробничі та санітарно-гігієнічні вимоги.

До виробничих вимог відносяться: зручність розташування ферми відносно кормової бази; наявність хороших будівель і доріг; добрий зв’язок із селом; наявність надійного водопостачання, енергопостачання та теплопостачання; придатність ґрунтів для зведення будівель; залягання підземних вод повинне бути не менше 2,0−2,5 м від поверхні землі; наявність уклону місцевості в межах 3−50.

До санітарно-гігієнічних вимог відносяться: створення ветеринарної зони, наявність санітарних розривів між виробничими приміщеннями, ізоляція ферми від навколишньої території смугою насаджень чагарнику та дерев.

Ділянка для свиноферми повинна мати санітарно-захисну зону шириною 500 м.

Ділянка повинна знаходитись нижче населеного пункту, водозабірних споруд і вище ветеринарних об'єктів та гноєсховищ. Вона повинна бути віддалена від транзитних доріг не менше ніж на 100 м. Напрямок пануючих вітрів повинен проходити від селища, кормоцеху до свинарників і далі до гноєсховищ. Площа земельної ділянки для ферми розраховується виходячи з нормами земельної площі на одну відгодівельну свиню — до 30 м2.

Після вибору земельної ділянки розробили раціональну схему плану ферми, виходячи з зонування території, тобто розробили територію на окремі зони (утримання тварин, ветеринарна, зберігання та приготування кормів, зберігання та переробка гною, інше). При цьому зону утримання тварин обрали в якості основи.

Розроблений за наведеною методикою генеральний план свиновідгодівельної ферми на 1000 голів зображено на аркуші 1 графічної частини.

Техніко-економічні показники генерального плану такі: коефіцієнт щільності забудови k3 0. 5; коефіцієнт використання ділянки kв = 0,6; Ці коефіцієнти визначені за формулами

де F3 =14 946м2 — площа забудови на фермі;

F0 = 29 893 м2 — загальна площа ферми;

Fс = 17 935 м2 — площа під спорудами, майданчиками з твердим покриттям і дорогами.

2.7 Вибір машин та обладнання для технологічних ліній і їх розрахунок

2.7.1 Механізація приготування кормів

З урахуванням рекомендацій [2] свиням усіх виробничих груп на фермі (поросятам у віці 2−4 місяці та молодняку на відгодівлі у віці 4−10 місяців) корми будемо роздавати два рази на добу (о 6 та 16 годинах).

При цьому приймаємо рівномірний розподіл добової норми кормів (по масі та видам) під час ранкового та вечірнього годувань [3]. Кількість корму, необхідної для разової дачі тваринам розраховано на основі таблиці 2.3 і наведено в таблиці 2.7.

Рисунок2. 1- Технологічна схема підготовки до згодування кормових компонентів

Визначимо добову продуктивність кормоцеху Wдоб (кн., доб) за формулою

де Q1, Q2… Qn— добове (максимальне) споживання різних кормів, що підлягають обробці, кг (див. табл. 2. 7),

Wдоб=2((228+539)+(12+60)+(140+1200)+(240+240)=5318 кг/доб=5,3т/доб

Таблиця 2. 7Витрати кормів на разову видачу

Вид корму

Витрата корму, кг

Поросята 2−4 місяці (400 голів)

Молодняк на відгодівлі (600 голів)

Зима

Літо

Зима

Літо

Концентрований (ячмінь, кукурудза, Горох, шрот соняшниковий, кормові добавки)

228

247

539

594

Трав’яне борошно

12

-

60

-

Коренеплоди (буряк)

140

-

1200

-

Зелена маса бобових

-

160

-

900

Знежирене молоко (молочні відвійки)

240

200

240

240

Годинна продуктивність кормоцеху складатиме

де Трд — час роботи кормоцеху за добу, год. (приймаємо Трд = 7 годин);

Wдоб — добова продуктивність кормоцеху, т/доб

т/год

Виходячи з годинної продуктивності кормоцеху та технологічної схеми кормоприготування вибираємо кормоцех КЦС 100/1000 продуктивність якого при приготуванні запарених сумішей складає 1,5 т/год.

До складу кормоцеху КЦС 100/1000 входять такі технологічні лінії: лінія концентрованих кормів; лінія зелених кормів і трав’яного борошна; лінія коренеплодів; лінія приготування відвійок; лінія приготування кормових сумішей; лінія вивантаження готових кормових сумішей (див. арк.2 графічної частини)

Лінія концентрованих кормів складається із бетонного приймального бункера місткістю 15 м3, норій НЦГ-10 і живильника ПК-6,0 концентрованих кормів, які по необхідності подаються в завантажувальний шнек ШЗС-40 і далі в змішувач С-12.

Лінія зелених кормів і трав’яного борошна складається із універсальної дробарки КДУ-2, подрібнювача кормів «Волгарь-5», живильника трав’яного борошна ПСМ-10 і скребкового транспортера ТС-40С.

Лінія коренеплодів включає два бетонні приймальні бункери місткістю 9 м3 кожний, транспортер коренеплодів ТК-5Б і подрібнювач ИКМ-5.

До лінії приготування відвійок входить резервуар РМВЦ-2 для зберігання молока, відцентровий насос 36МЦ-10−20, система трубопроводів і кранів.

Лінія приготування кормових сумішей включає в себе завантажувальний шнек ШЗС-40 і змішувач С-12.

Лінія вивантаження готових кормових сумішей складається із вивантажувального шнека ШВС-40М з скребковим транспортером ТС-40М.

Для приготування кормів на фермі, що проектується, вибираємо кормоцех КЦС-100/1000.

Перевіримо пропускну здатність ліній.

Лінія концентрованих кормів

Продуктивність Wл. конц. (кг/год) лінії дорівнює

де Qр. конц.  — максимальна маса концкормів, що витрачається на разову дачу, кг, Qр. конц = 594 кг (табл.2. 7)

tл — час, відведений на підготовку однієї видачі з максимальною кількістю даного виду корму, год., приймаємо tл = 0,5год,

кг/год=12т/год.

Концкорми дозуються живильником ПК-6,0, який має номінальну продуктивність 6т/год [4]. Як бачимо Wжив. >Wл. конц. , отже одного живильника досить для завантаження концкормів у змішувач С-12.

Приймаємо, що в господарстві використовуються не готові концентрати (комбікорми), а зерно, тоді необхідна продуктивність дробарки Wдр. (кг/год) буде дорівнювати

де Qдоб.з.  — максимальна маса зерна, що використовується для приготування добової норми концкормів, кг, Qдоб. з = 1540 кг (див. табл.2. 4)

Трд — час роботи кормоцеху за добу, год (приймаємо Трд = 7 годин);

кг/год

Вибираємо дробарку КДУ-2,0 (продуктивність на зерні до 2,0 т/год).

Враховуючи те, що дробарка такої ж марки встановлена в лінії сінного борошна і використовується лише в зимовий період для приготування незначних об'ємів сінного борошна, використаємо її і для подрібнення зерна.

Лінія сінного борошна

Продуктивність лінії визначимо по аналогії з лінією концкормів:

кг/год =0,12т/год

Продуктивність дробарки КДУ-2,0 на сіні становить 0,8т/год [11]. Отже, для приготування сінного борошна достатньо однієї дробарки КДУ-2,0 (продуктивність на зерні до 2,0 т/год, на сіні становить 0,8 т/год)

Лінія зелених кормів

Продуктивність лінії визначаємо по аналогії з лініями концкормів та сінного борошна:

кг/год=1,8т/год

Продуктивність подрібнювача кормів «Волгарь-5» при подрібненні зеленої маси — до 6т/год

Лінія коренеплодів

Продуктивність лінії (допустима тривалість переробки і зберігання коренеплодів рівна 2год, приймаємо tл=0,8год)

кг/год=1,5 т/год

Продуктивність транспортера коренеплодів ТК-5Б до 5т/год, мийки-коренерізки — до 7т/год [11]. Як бачимо, виконання операцій «дозованої подачі коренеплодів із приймального бункера в подрібнювач» і «миття, каменеуловлювання та подрібнення коренеплодів» достатньо мати один ТК-5Б та один ИКМ-5.

Лінія змішування кормів

Продуктивність технологічної лінії змішування кормів визначаємо за формулою

де — сумарна маса компонентів, що входить у суміш із n видів кормів на разову дачу (максимальну), кг,

=539+60+1200+240=2039 кг (табл.2. 7)

tц — тривалість циклу змішування кормів, год.

tл= tзав+ tнагр+ tвив

де tзав — час завантаження змішувача, год, приймаємо tзав= tл. корен. =0,8 год;

tнагр — час нагрівання суміші, год., tнагр=0,8−1,2 год., для змішування С-12 [11], приймаємо tнагр = 0,8 год;

де W — продуктивність змішувача С-12 на вивантаження кормо сумішей, W=40 000 кг/год;

— сумарна маса компонентів;

год

tц=0,8+0,8+0,05=1,65 год

кг/год=1,2 т/год

Продуктивність змішувача з запарюванням (нагріванням) 5т/год (за технічною характеристикою). Отже, одного змішувача досить для приготування кормів на разову дачу молодняку на відгодівлі.

Визначимо кількість води Рв (кг), яку необхідно додати в суміш для отримання заданої вологості кормо суміші

де Qрац — маса суміші раціону без води, кг;

В0 — задана вологість кормо суміші, %;

Врац — вологість кормо суміші (без додавання води), %.

Маса суміші раціону без води для молодняка на відгодівлі (зима)

Qрац==2039 кг, для поросят 2−4 місяці (зима), Qрац=228+12+140+240=620 (табл.2. 7).

Найбільш доцільно згодувати свиням кормо суміші вологістю

Во=57−70% [10], приймаємо Во=65%.

Вологість кормової суміші Врац (%) визначаємо за формулою

де В1,В2,…, Вп — вологість компонентів раціону, % (для концентрованих кормів — 14%, сінного борошна — 16%, коренеплодів — 82%, знежиреного молока (молочних відвійок) — 91%) [3];

П1, П2,…, Пп — вміст компонентів в раціоні, % (табл. 2. 7)

Врац молодняку на відгодівлі

,

Кількість води, яку необхідно додати в суміш для отримання вологості В0=65%. При приготуванні кормо суміші для молодняку на відгодівлі

кг,

Приприготуванні кормо суміші для поросят

кг.

Необхідна кількість пари Рп (кг) нагрівання кормо суміші разової дачі визначається виходячи з витрати пари на нагрівання лише компонентів кормо суміші (води та молочних відвійок)

де q — норма витрати пари на нагрівання 1 кг води від 7 0С до 87 0С, кг, q = 0,20…0,25 кг [5], приймаємо q = 0,22 кг.

Qр.к.  — витрата різних компонентів (води та молочних відвійок) на приготування разової дачі кормо суміші, кг,

Qр. к=(228+539)+(240+240)=1247кг

Рп=0,22*1247=274кг

Інші види волого-теплової обробки (варка, пропарювання) кормів нами не передбачаються.

2.7.2 Механізація роздавання кормів

Для транспортування кормів від кормоцеху до свинарника вибираємо мобільний кормороздавач КУТ-3А.

Необхідну кількість кормороздавачів КУТ-3А визначаємо за формулою

де GM — максимальна разова видача корму, кг, взимку з урахуванням доданої в суміш води GM = 2;

Qр — продуктивність роздавача, кг/год;

ТД — час, що відводиться на доставку кормів, год., приймаємо ТД = 0,5год (згідно з розпорядком робочого дня, тривалість приймання та роздачі кормів становить 1год, в тому числі роздача — не більше 0,5год згідно вимог для мобільних роздавачів) [9].

Продуктивність роздавача може бути визначена так:

де G — фактична вантажопідйомність роздавача, кг;

t0 — тривалість однієї ходки (одного циклу), год.

Фактична вантажопідйомність роздавача

G=Vсц

де V — місткість бункера, м3, V = 3 м3;

с — об'ємна маса кормо суміші, с = 610кг/м3;

ц — коефіцієнт заповнення ємності бункера, ц=0,75,

G=3*610*0,75=1373кг

Тривалість ходки

t0= tз+ tр+ tв+ tхх+ tм

де tз+ tр+ tв+ tхх+ tм — відповідно тривалість завантаження корму в роздавач; руху з вантажем; вивантаження корму в приймальний бункер свинарника; руху без вантажу (холостий хід); маневрування при в'їзді на розвантажувальний майданчик, год.

Тривалість завантаження корму в роздавач

де Wл.в. — продуктивність лінії вивантаження готових кормів, кг/год,

Wл. в=20 000 кг/год [10],

год

Тривалість руху з вантажем

де L- відстань між кормоцехом і свинарником, км, приймаємо L=0,3 км;

хр — швидкість руху агрегату з вантажем, км/год, приймаємо хр=6км/год

год

Тривалість вивантаження

де QВ— продуктивність вивантажувального пристрою роздавача км/год, QВ становить до 54т/год [11], приймаємо QВ=25 000кг/год;

G- фактична вантажопідйомність, кг,

год

Тривалість холостого ходу

де ххх — швидкість руху порожнього роздавача, приймаємо ххх=9км/год;

L — відстань між кормоцехом і свинарником, км, приймаємо L=0,3 км;

год

Час маневрування приймаємо tM=0. 03год

Тоді

t0= 0,07+0,05+0,05+0,03+0,03=0,23год;

кг/год

шт

Лінія роздачі кормів у свинарнику-відгодівельнику складається з приймального бункера-дозатора, завантажувального транспортера та двох кормороздавачів КЭС-1,7. Фактично її можна розділити на дів ділянки, що обслуговуються індивідуальними роздавачами. Кожна ділянка розрахована на 500 голів свиней.

Перевіримо пропускну здатність індивідуальних ділянок лінії роздачі кормів.

Пропускна здатність ділянки Wділ (кг/год) дорівнює

де Qмах. розд.  — максимальна кількість корму, яку необхідно роздати за одне годування, кг, Qмах. розд = 1800 кг для 500 голів молодняку на відгодівлі (зима, з врахуванням води);

Тр — час неперервної роботи роздавача корму, год., приймаємо Тр=0,5год

кг/год

Продуктивність кормороздавача при роздачі вологого корму (за технічною характеристикою)

Як бачимо Wрозд. > Wділ., отже одного роздавача КЭС-1,7 досить для роздачі кормів на ділянці.

2.7.3 Механізація водозабезпечення

Середньодобова витрата води Qсер. доб.3/доб) на свиновідгодівельній фермі визначається за формулою

Qсер. доб = 0,001(q1n1 + q2n2 +…+ qmnm)

де q1, q2,…, qm — середньодобова норма споживання води однією твариною, л, q1=5л/доб для поросят 2−4 місяців, q2=15л/доб для свиней на відгодівлі;

n1, n2,…, nm — кількість споживачів, голів, n1=400 голів, n2=600 голів,

Qсер. доб=0,001(5*400+15*600)=11м3/доб

Максимальна добова витрата води

Qмах. доб= Кмах. доб*Qсер. доб

де Qсер. доб — середньодобова витрата води;

Кмах. доб — коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання,

Qмах. доб=1,3*11=14,3 м3/добу

Максимальна годинна витрата води

де Кмах. год — коефіцієнт годинної нерівномірності водопостачання,

Qмах. доб — максимальна добова витрата води,

м3/год

Продуктивність насосної станції визначаємо за формулою

де Т — тривалість роботи станції за добу, год, приймаємо Т=7год;

Qмах. доб — максимальна добова витрата води,

м3/год

За каталогом вибираємо заглибний насос марки ЭВЦ4−2,5−65, який має такі характеристики: діаметр свердловини 4*25=100мм; подача 2,5 м3/год; напір65м вод. стовпа. Насос комплектується електродвигуном марки 1ПЭДВ-1−93; потужність 1,0кВт; частота обертання 2840 хв-1 [7].

Визначаємо місткість резервуара Vрез3) водонапірної башти

Vрез=(0,15…0,20) Qмах. доб

де Qмах. доб — максимальна добова витрата води,

Vрез=0,20*14,3=2,9 м3

Приймаємо Vрез=10м3 (найближчий стандартний розмір).

Діаметр труб d (м) зовнішнього водопроводу на початковій ділянці, через яку проходить уся кількість води, визначаємо за формулою

де qc — максимальна секундна витрата води, м3/с,

м3/с;

х — швидкість води в трубах, м/с, х=0,4…1,25м/с, приймаємо 0,4м/с;

р — стала величина, р=3. 14,

м

Вибираємо стальні водогазопровідні труби з діаметром d=40мм (умовним). Приймаємо, що ввід водопроводу в будівлі відгодівельника виконаний з стальних водогазопровідних труб 25 і 15 мм.

Для напування поросят у віці 2…4 місяців (відлучених поросят0 обираємо одночашкові самоочисні автонапувалки ПСС-1, а для молодняку на відгодівлі - соскові напувалки ПБС-1. Соскові напувалки порівняно з чашковими більш гігієнічні і дозволяють скоротити втрату води на 18−20%.

Необхідна кількість автонапувалок на фермі

де m — кількість тварин, голів;

Z — коефіцієнт, який показує на яку кількість тварин розрахована автонапувалка, Z=25 для автонапувалок ПСС-1, Z=20 для автонапувалок ПБС-1

шт.

шт.

Отже нам потрібно на ферму автонапувалок ПСС-1=16шт, ПБС-1=30шт

2.7.4 Механізація видалення гною

В залежності від способу утримання тварин і типу їх годівлі, використання підстилки, об'ємно — планувальних рішень ферми може застосовуватись механічне видалення гною з приміщень за допомогою транспортерів ы скреперних установок, а також гідравлічне.

Транспортерні та скреперні системи дозволяють видаляти гній без розведення водою, однак вони мають суттєві недоліки: велику металоємність, недостатню експлуатаційну надійність, малу довговічність в зв’язку з роботою в агресивному середовищі. Тому в більшості випадків на свинарських фермах і комплексах для видалення гною застосовують гідравлічні системи [6].

До гідравлічних відносяться: змивні, відстійно-лоткові (шлюзові), комбіновані і самопливні.

Гідрозмив потребує великої кількості води, тому він застосовується лише в господарствах, що мають достатню кількість води. Рециркуляційний спосіб гідрозмиву в нашій країні не використовується.

До недоліків відстійно-лоткової системи слід віднести: утворення важкорозчинного осаду, при тривалій експлуатації спостерігається різке підвищення загазованості приміщень.

Самопливна система проста за будовою, надійна в експлуатації та позбавлена недоліків згаданих вище систем [8].

В зв’язку з цим на свинофермі, що проектується, нами застосована самопливна система видалення гною. Її схема подана на рис. 2. 2

1 — повздовжні канали; 2 — поперечний канал; 3 — змивний трубопровід із засувкою; 4 — гноєзбірник; 5 — насосна станція; 6 — напірний трубопровід.

Рисунок 2. 2-Схема самопливної системи видалення гною на свиновідгодівельній фермі на 1000 голів

Гній, що втоптується тваринами в щілини підлоги, потрапляє в повздовжні канали 1, заповнені зарані водою до рівня поріжка 3 (рис. 2. 2). Гній, що потрапляє у канал спочатку тоне у воді, частково витісняючи її. Але протягом кількох днів густина маси в каналі зростає і досягає густини гною, що надходить.

Практично гній уже не тоне і при досягненні певної висоти потоку сповзає в поперечний канал 2. Через деякий час вільна поверхня гною утворює похил ін (0,01…0,03), який залежить передусім від структурних властивостей рідкого гною, початкового напруження зсуву та структурної в’язкості, а також вологості та органічних складових. Підпір, що створюється різницею товщини шару — це та сила, що переміщує гній по каналу неперервно зі швидкістю 1…2м/год. Розрахунки по визначенню виходу гною та місткості механізованого гноєсховища на свинофермі виконані нами в п. 2.5.

Параметри самопливнних каналів (м) гноєвидалення (рис. 2.) визначимо з рівнянь

hпоч. =Lk iH

Z=Lk ik

Hk. max = Z + hпоч + hзап

hпор. = Z + 0,1

де Lk — довжина каналу, м, Lk=45м

iH — номінальний похил гнойової маси в каналі, iH = 0,01…0,03, приймаємо iH = 0,01;

iк — похил дна каналу, iк=0,05…0,06, приймаємо iк=0,05;

Z — перепад рівнів каналу;

hпоч — рівень гною на початку каналу;

hзап — допустима відстань між hпоч. і гратчастою підлогою, hзап=0,15…0,2 приймаємо hзап=0,15 м,

Рівень гною на початку каналу

hпоч. = 45*0,01 = 0,45 м

Перепад рівнів дна каналу

Z = 45*0,05 = 2,25 м

Максимальна глибина каналу

Hk. max = 2,25 + 0,45 + 0,15 = 2,85 м

Висота поріжка

hпор. = 2,25 + 0,1 = 2,35 м.

Ширину каналів приймаємо 0,9 м.

Для перекачування напіврідкого гною з гноєзбірника до гноєсховища вибираємо насос відцентровий з подрібнювачем НЦИ-Ф-100 (продуктивністю-80…100м/год, тиск-0,1МПа; потужність-11кВт) [8].

Z — перепад рівнів дна каналу;

hпоч — рівень гною на початку каналу;

hзап — допустима відстань між hпоч. і гратчастою підлогою;

Lk — довжина каналу;

iH — номінальний похил гнойової маси в каналі;

iк — похил дна каналу;

hпор.  — висота поріжка;

hкін — рівень гною в кінці каналу;

hш — товщина шару гною над поріжком;

Hk. max — максимальна глибина каналу;

1 — повздовжній канал; 2 — поперечний канал; 3 — поріжок.

Рисунок 2. 3- Розрахункова схема самопливної системи видалення гною

2.7.5 Забезпечення мікроклімату в свинарнику

Визначаємо годинний повітрообмін (м3/год) за вмістом вуглекислого газу Lco2 та вологи Lw

де С — кількість вуглекислого газу, що виділяється однією твариною за годину, л/год, приймаємо С=43л/год для свиней на відгодівлі живою масою 100 кг;

m — кількість тварин у приміщенні, m=1000 голів;

С1 — допустима кількість вуглекислого газу в повітрі приміщення, л/м3, С1=1,5л/м3;

С2 — вміст вуглекислого газу в приливному повітрі, л/м3, С2=0,3…0,4л/м3, приймаємо С2=0,35л/м3;

W — кількість водяної пари, що виділяється однією твариною за годину, W=110г/год;

в — коефіцієнт, що враховує випаровування вологи з підлоги, годівниць, автонапувалок, тощо, приймаємо в = 1,1;

W1 — допустима кількість водяної пари в повітрі приміщення (абсолютна вологість), г/м3;

W2 — середня абсолютна вологість припливного повітря, г/м3, W2 = 3,2…3,3г/м3, приймаємо W2 = 3,25г/м3;

де щ — нормативна відносна вологість повітря тваринницьких приміщеннях, %, щ = 75% для свинарників-відгодівельників при 160С;

Wмах — максимальна абсолютна вологість повітря при даній температурі, г/м3, Wмах=13,65г/м3;

г/м3;

м3/год;

м3/год

Для подальших розрахунків беремо максимальний повітрообмін, тобто за вмістом вуглекислого газу L=Lco2=37 391м3/год.

Кратність годинного повітрообміну К (год-1)

де V — об'єм приміщення, м3, V=7630м3 (див. основні показники свинарника-відгодівельника на 1000 місць)

год-1

Кратність повітрообміну більша трьох, але менша п’яти, отже приймаємо примусову (припливно-витяжну) вентиляцію без підігріву повітря, що подається.

Сумарну продуктивність Vв3/год) витяжних вентиляторів визначаємо із певним запасом

Vв=2,5L,

де L — максимальний повітрообмін, м3/год;

Vв=2,5*37 391=93478м3/год.

Кількість вентиляторних установок визначаємо за відношенням

де Qв — продуктивність вибраного вентилятора, м3/год; вибираємо вентилятор (осьовий) МЦ№ 10 з продуктивністю Qв=2400м3/год;

Vв — Сумарну продуктивність

шт

Продуктивність припливних вентиляторів повинна на 10…20% перевищувати продуктивність витяжних вентиляторів, щоб створити в приміщенні дещо підвищений тиск повітря. Виходячи з цього для припливної вентиляції вибираємо осьові вентилятори МЦ№ 8 в кількості 6шт.

2.7.6 Складання зведеної відомості необхідної кількості машин і обладнання для ферми

Таблиця 2.8 Зведена відомість машин та обладнання ферми

Назва машин та обладнання

Марка

Кількість, шт

Заглибний насос

ЭЦВ4−2,5−65

1

Водонапірна башта

БР-15У

1

Автонапувалки

ПСС-1

16

ПБС-1

30

Насос відцентровий

НЦИ-Ф-100

1

Транспортери скребкові

ТС-40С

1

ТС-40М

1

Живильник концкормів

ПК-6Б

1

Шнек завантажувальний

ШЗС-40М

1

Шнек вивантажувальний

ШВС-40М

1

Транспортер коренеплодів

ТК-5Б

1

Живильник трав’яного борошна

ПСМ-10

1

Подрібнювач коренеплодів

ИКМ-5

1

Змішувач кормів

С-12

1

Подрібнювач кормів

Волгарь 5

1

Дробарка кормів

КДУ-2

1

Резервуар для зберігання молока

РМВЦ-2

1

Насос для молока

36МЦ10−20

1

Котел-пароутворювач

Д-721

1

Кормороздавачі

КУТ-3А

1

КЭС-1,7

2

Вентилятори осьові

МЦ№ 8

6

МЦ№ 10

4

2.8 Розробка графіка машиновикористання

Для забезпечення високопродуктивного використання машин і обладнання на фермі розробляють графік машино використання з урахуванням технології утримання та годування тварин, а також особливості господарства.

Вихідними даними для графіка є такі: годинна та змінна продуктивність, баланс машинного часу, питомі затрати праці та енергії, режим робочого дня на фермі, а також обсяг і технологія робіт.

Графік машино використання складаємо так. По горизонталі у масштабі відкладаємо години доби, по вертикалі види робіт. У першому стовпчику графіка вказуємо вид роботи, у другому — машини, у третьому — обсяг робіт, в четвертому — продуктивність, п’ятому — кількість машин. Розділивши обсяг робіт на продуктивність машини і кількість машин, одержуємо кількість годин за добу та записуємо в шостому стовпчику. В сьомому стовпчику записуємо потужність машини за технічною характеристикою. Помноживши кількість годин роботи за добу на потужність машини та кількість машин, одержуємо витрату електроенергії, яку записуємо у восьмому стовпчику. В дев’ятому горизонтальними лініями відмічаємо час початку та закінчення роботи для кожного виду обладнання.

2.9 Технічне обслуговування машин і обладнання ферми

Для визначення кількості обслуговувань і обсягу робіт з кожного обслуговування розробляємо річний план-графік технічного обслуговування машин та обладнання.

Вихідними даними для річного плану-графіку є такі: тип, марка та кількість машин; вид, періодичність та трудомісткість обслуговування; дата проведення останнього періодичного технічного обслуговування в минулому році.

Загальну трудомісткість (год) технічних обслуговувань визначаємо за формулою

де m — кількість типів машин на фермі

tі — трудомісткість і-го технічного обслуговування, год;

nі — кількість і-х обслуговувань.

Загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування склала ТЩТО = 11,3год, а загальна річна трудомісткість періодичних техобслуговувань (ТО-1, ТО-2) — ТПТО = 528,8год.

Приймаємо, що технічне обслуговування машин і обладнання на свиновідгодівельній фермі проводиться силами господарства. Щозмінне технічне обслуговування виконують слюсарі, а періодичне — спеціалізована бригада, в яку входять слюсарі та електрики господарства, що працюють на пункті технічного обслуговування ферми.

В затратах на ЩТО приблизно 1/3 робочого часу приділяють слюсарю, а 2/3- обслуговуючому персоналу ферми.

З урахуванням викладеної вище кількості слюсарів Nсл для проведення щоденного технічного обслуговування визначаємо за формулою

де к — коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів ферми на час відпусток, хвороби, вихідних і святкових днів (при п’ятиденному робочому тижні к = 1,46);

б — коефіцієнт, що враховує виконання робіт по усуненню відказів, нагляду за використанням машин та обладнання (приймаємо б = 1,25);

tзм — тривалість робочої зміни, год, tзм=8,2год;

ф — коефіцієнт використання робочого часу зміни, приймаємо ф=0,9;

ТЩТО — загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування.

чол. ,

приймаємо Nсл=2 чол.

Потребу в майстрах-наладчиках Nн для проведення періодичних технічних обслуговувань розраховуємо за виразом

де D — кількість календарних днів у році, приймаємо D=365 днів;

б1 — коефіцієнт, що враховує виконання робіт, непередбачених переліком операцій ТО, приймаємо б1=1,1;

ТЩТО — загальна річна трудомісткість періодичних техобслуговувань,

чол. ,

приймаємо Nн=1 чол.

На свиновідгодівельній фермі для слюсарів і майстрів-наладчиків передбачаємо обладнання поста технічного обслуговування. Такий пост сприятиме проведенню щоденного технічного обслуговування, а також, своєчасному усуненню нескладних неполадок машин та обладнання, що виникають у процесі експлуатації. Крім того, пост є збірним пунктом вузлів і агрегатів для здавання їх у спеціалізовані ремонтні підприємства.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой