Підприємництво як соціальне явище в українському суспільстві

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План

підприємництво мотивація населення економічний

Вступ

1. Підприємництво як предмет дослідження соціології

1.1 Соціологія підприємництва як самостійна соціологічна галузь

1.2 Еволюція теоретичних уявлень про підприємництво як соціально-економічне явище

1.3 Риси економічної поведінки підприємця

1.4 Мотивації суб`єктів підприємницької діяльності

2. Українське підприємництво і його особливості

2.1 Історичні умови формування українського підприємництва

2.2 Види і форми підприємницької діяльності в Україні

2.3 Готовність населення до здійснення підприємницької діяльності

3. Держава і підприємництво

3.1 Вплив держави на підприємництво

3.2 Ставлення підприємців до корупції

3.3 Ставлення населення до підприємців

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зараз велику роль відіграють інформація та новітні технології, і в цих умовах підприємництво перебуває в активному розвитку. Актуальність вивчення феномену підприємництва визначена насамперед дуже важливою роллю підприємництва у розвитку економіки України, а отже і соціального розвитку. Підприємництво мобілізує виробничі і фінансові ресурси населення, дає ринковій економіці гнучкість, вирішує проблему безробіття і зайнятості та інші соціальні проблеми. В той самий час дана тема цікава ще й тим, що підприємницькою діяльністю починає займатися все більше і більше людей. Також зауважу, що розвиток підприємництва є перспективою виходу з економічної кризи, в якій зараз перебуває наша країна. Але, нажаль, підприємництво належить до недостатньо вивчених проблем і потребує більш глибокого дослідження.

Підприємництво — це особливий вид діяльності, націлений на досягнення додаткового прибутку шляхом творчого підходу до організації наявних засобів, ресурсів.

Соціологія підприємництва — це галузь, яка розглядає підприємництво як соціальний феномен і вивчає його як особливу діяльність і поведінку окремих прошарків населення, яка базується на ініціативності, цілеспрямованості, готовності до ризику, пошуку нових ідей, орієнтації на якість та покращення.

Об'єктом мого дослідження є підприємництво як соціальне явище в українському суспільстві.

Предметом мого дослідження є особливості соціокультурного контексту підприємництва, що включає умови і чинники становлення, а також субкультуру підприємництва, що формується в українському соціумі, існування та розвиток цього феномену в нашій державі.

Мета моєї роботи полягає в характеристиці соціального контексту підприємництва в умовах сучасного українського суспільства.

Реалізація даної мети вимагає вирішення таких завдань:

— відобразити основні класичні концепції теорії підприємництва;

— розглянути особливості економічної поведінки вітчизняного підприємця;

— проаналізувати мотивації суб`єктів займатися підприємницькою діяльністю;

— показати особливості формування вітчизняного підприємництва;

— розглянути роль держави у становленні та розвитку підприємництва;

— проаналізувати ставлення населення до підприємництва;

— проаналізувати готовність населення до здійснення підприємницької діяльності.

Емпіричну базу моєї роботи складають:

— дослідження «Корупція та корупційні ризики в державних адміністративних органах: громадська думка населення україни, підприємців, експертів», Фонд «Демократичні ініціативи»

— соціологічне опитування «Інноваційний потенціал українського суспільства, Інститут економіки та прогнозування НАН України та Центр «Соціальний моніторинг».

— соціологічний моніторинг «Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг», Інститут соціології НАН України

Структура роботи: 28 сторінок, 3 розділи, 7 таблиць та рисунків.

1. Підприємництво як предмет дослідження соціології

1.1 Соціологія підприємництва як самостійна соціологічна галузь

Соціологія підприємництва — це галузь економічної соціології, що вивчає історію підприємництва, проблеми його становлення, потреби, цінності, моделі поведінки та мотиви діяльності підприємців. Вона вивчає підприємництво як соціальний феномен. Підприємництво як об'єкт і предмет соціологічного дослідження є сукупністю соціальних дій та процесів, які пов’язані з господарським функціонуванням суспільства.

Підприємець може вивчатися соціологією у декількох виглядах:

— як носій певного соціального статусу;

— як людина, яка володіє певними властивостями, необхідними для заняття підприємницькою діяльністю;

— як носій особливих соціальних цінностей та культури.

— як суб'єкт економічної діяльності, виконавець певних ролей та функцій;

Соціологія підприємництва — це теорія середнього рівня, яка вивчає підприємництво як соціальне явище, вивчає його характеристики і особливості, аналізує емпіричні дані щодо цього феномену.

Феномен підприємництва вивчається не тільки у соціології. Його вивчають і економісти, і психологи, й філософи, й історики, й культурологи. І соціологія підприємництва в деякій мірі поєднує ті галузі наук, які вивчають підприємництво в його різних вимірах.

1.2 Еволюція теоретичних уявлень про підприємництво як соціально-економічне явище

Феномен підприємництва почали досліджувати у 17 столітті. Розглянути підприємництво з наукової точки зору першими спробували Річард Кантильйон і Жан-Батист Сей. Термін «підприємництво» був введений Кантильйоном, та взагалі він зробив перший аналіз цього феномену.

Також феномен підприємництва досліджувався економістами Адамом Смітом і Давидом Рікардо. Аналізуючи структуру суспільства вони говорили про капіталіста, що шукає прибуток, завдяки використанню своїх коштів, який по суті і є підприємцем. Сміт ще розглядав етику підприємництва.

Подальше феномен підприємництва розглядався у класових теоріях і підприємці виступали як окремий клас, клас капіталістів. Французький економіст-соціолог Альберт Тюрго вивчав особливості суб'єктів підприємницької діяльності. Він виділяв у них такі риси у підприємців як творчі та організаторські здібності, готовність до ризику.

На початку 20 століття почали розділяти підприємця і капіталіста. В цій сфері працювали Альфред Маршалл, І. Мангольд та Ф. Воппер.

Був також інший напрямок вивчення підприємництва. Цей підхід пов’язаний з соціально-історичними та культурними чинниками, які впливають на людину. Мова йде в першу чергу про соціолога Макса Вебера. В своїй роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» він показав як релігійні чинники впливають на трудову діяльність людини, як вони сприяють розвитку капіталізму. Вебер висловив ідею, що релігія має вплив на діяльність людини. Протестантська релігія формує в людини любов до труду, вона говорить, що можна врятувати душу лише через наполегливу працю.

В. Зомбарт, німецький соціолог, розвивав ідеї Вебера у своїй роботі «Буржуа: етюди з історії розвитку сучасної економічної людини» (1911 рік).

Дуже багато уваги феномену підприємництва приділяв австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Він стверджував, що підприємець є головним суб'єктом економіки. Він виділяє особливі характеристики підприємця. Також говорить про те, що саме підприємництво впливає на економічне зростання.

Ще підприємництво вивчали Ч. Бернард, Г. Левітт, Д. МакГрегор та інші. Вони використовували ситуаційний підхід, завдяки якому приділяли увагу соціально-психологічним якостям підприємця.

В нас підприємництво тривалий час не вивчалося. Це пов’язано з тим, що цей вид діяльності був відсутнім на протязі багатьох років.

Перші дослідження вітчизняних соціологів почалися порівняно недавно, на початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу. [1]

Отже, феномен підприємництва почав вивчатися практично відразу після своєї появи і інтерес до нього не зазнав спаду і зараз. Це свідчить про важливість вивчення цього суспільного явища.

1.3 Риси економічної поведінки підприємця

Сьогодні проводяться соціологічні дослідження якостей та характеристик підприємця ті його місця в суспільстві.

Підприємець як представник певного прошарку населення має певну поведінку, якості, що відрізняють його від іншого населення. Його поведінка та діяльність відрізняються від поведінки і діяльності інших людей.

Підприємцям властивий ризик, нестандартність мислення, дій, оперативне прийняття рішень, організаторські здібності, вміння прогнозувати ситуацію на ринку.

Підприємці є активними діячами у суспільстві, економічними новаторами.

Отже, основними властивостями економічної поведінки підприємця є:

— пошук можливостей та ініціативність;

— готовність до ризику;

— завзятість та наполегливість;

— орієнтація на ефективність та якість;

— цілеспрямованість;

— систематичне планування та спостереження;

— прагнення бути поінформованим;

— незалежність та самовпевненість.

— здатність переконувати та встановлювати зв’язки, контакти.

1.4 Мотивації суб'єктів підприємницької діяльності

Базуючись на опитуваннях підприємців, соціологи виділяють ряд таких мотивацій займатися підприємницькою діяльністю:

— «Свобода»;

— «отримувати винагороду за час, що я роблю»;

— «я можу керувати своїм часом, контролювати, коли і що мені робити»;

— «можливість втілити у життя свої задуми та задоволення від споглядання результатів своєї праці»;

— «можливість повністю розпоряджатися своїм професійним життям».

— «гордість від того, що те, що я роблю, — потрібно людям, відчуття самооцінки»;

Ці мотиви можна також висловити так:

— матеріальна зацікавленість;

— любов до творіння та творчості, змістовної праці;

— прагнення до свободи та незалежності;

— прагнення до комплексної самореалізації.

Мотиви підприємництва вкрай різноманітні і залежать від певних умов, або їх поєднання. Більшість підприємців вважає, що смисл їх діяльності найрізноманітніший і виділяють декілька мотивів своєї діяльності.

2. Українське підприємництво і його особливості

2.1 Історичні умови формування українського підприємництва

Можна сказати, що підприємництво з’явилося ще у Київській Русі. Воно виступало у вигляді промислів в торгівлі. Отже, купці були першими підприємцями. Вони торгували у Візантії, на Кавказі, в Багдаді. Також є документи про торгівельну діяльність на Київській Русі. У 907 році князь Олег проводив переговори з Візантійським імператором. Вони уклали договір, яким передбачалася безмитна торгівля руських купців у Царграді. Наприкінці 11 століття у Київської Русі з’явився перший документ, в якому приділялася увага регулюванню торгівлі і відносинам між купцями та суспільством. Це був кодекс «Руська правда» Ярослава Мудрого. Це можна вважати проявами підприємництва. Потім, протягом декількох років, не було великих змін. Підприємництво так і зводилось лише до промислу та торгівлі.

У 16−17 століттях починається зародження вже торгово-промислового підприємництва. З’являються покоління підприємців Строганових, Демідових та інших.

Надалі на розвиток підприємництва мали вплив такі події, як скасування кріпацтва, проведення різних реформ. Вже як підприємців можна розглядати багатих селян, ремісників, торговців.

До 20 століття підприємництво поширилось у Російській імперії, до якої тоді входила Україна. Серед українських підприємців були Морозов, Третьяков, Терещенки та інші. Брати Яхненки та Симиренки, цукрозаводчик Лелін — є першими українськими підприємцями-цукровиками, заводи яких вважалися кращими і в Росії.

У часи Радянського Союзу приватна власність була заборонена, а отже не існувало як такої підприємницької діяльності. Але все-таки можна знати підприємців і в радянські часи — в суспільстві завжди була певна кількість енергійних, підприємливих людей, яких можна назвати підприємцями. Деякі особи мали такі якості характеру, що властиві саме підприємцям. І вони все-таки здійснювали підприємницьку діяльність, яка була заборонена. Також в деякій мірі підприємцями можна розглядати керівників радянських підприємств. Бо вони працювали в таких умовах, що доводилося йти на певний ризик, знаходити вихід з різноманітних ситуацій, впроваджувати нові ідеї. [2]

В наш час підприємницька діяльність є легальною за законом і активно розвивається. Результати соціологічних спостережень свідчать про те, що підприємницькою діяльністю починають займатися все більше і більше людей.

2.2 Види і форми підприємницької діяльності в Україні

Згідно ст. 1 Закону України про підприємництво «Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.» [6]

Фізична особа — громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і зареєстрований як підприємець у встановленому законом порядку.

Юридична особа — є організація, що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Підприємницькі юридичні особи можуть існувати у таких видах:

— господарське товариство;

— приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)

— колективне підприємство (юридична особа, створена декількома юридичними або фізичними особами для отримання прибутку, наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство, спільне підприємство тощо)

— дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)

— державне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)

— комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником)

— казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)

— виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку). [6]

Класифікація підприємств представлена у Господарському кодексі України. Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 63) у нашій країні можуть діяти підприємства таких видів:

— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

— підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

— державне підприємство, що діє на основі державної власності; [7]

Отже, держава визнає підприємництво, як особливий вид діяльності і підкріплює його відповідними законами, визначає його види і форми існування.

2.3 Готовність населення до здійснення підприємницької діяльності

Розвиток підприємництва є головним фактором формування середнього класу та побудови громадянського суспільства. Таким чином, Україна має проводити політику, яка буде сприяти розвитку підприємництва, підтримувати малих та середніх підприємців.

В умовах фінансової кризи та зростання безробіття проблема розвитку підприємництва дуже актуальна. Вихід з економічної кризи можливий лише крізь розвиток підприємництва. Необхідно, щоб населення залучалося до підприємницької діяльності, займало активну економічну позицію.

За результатами досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України люди відповіли, що відчувають себе спроможними бути підприємцями 72% самозайнятих, 55% найманих працівників приватних підприємств, 45% найманих працівників підприємств та установ державного сектору.

Згідно з результатами дослідження найбільш спроможними займатися підприємницькою діяльністю є приватні підприємці, бізнесмени, фермери — 72%, ще 16% відчувають себе спроможними, але потребують поглибити свої знання (таблиця 2.3. 1). Це зумовлено тим, що приватні підприємці, бізнесмени, фермери і так займаються підприємницькою діяльністю. Рівень готовності державних працівників нижче. Вони зазначають, що не хочуть займатися підприємницькою діяльністю через відсутність своїх ідей, труднощі реєстрації та недосконале законодавство.

Спроможність займатися підприємництвом пов’язана й з наявністю роботи. За результатами досліджень частина безробітних зазначила, що неспроможні зараз почати власний бізнес, і цьому є наступні причини: відсутність своєї ідеї, яка могла б принести прибуток; нестача необхідних знань і навичок; нестача коштів для відкриття своєї власної справи. Можна також прослідкувати, що безробітні поділяються на дві групи: 42% відчувають себе неспроможними до підприємництва, а 46% - спроможними. [8]

За даними соціологічних досліджень більшість населення вважають себе неспроможними розпочати власний бізнес. Насамперед це зумовлено відсутністю власних ідей, нестачею необхідних знань і навичок, браком стартового капіталу. Але загалом за економічними дослідженнями кількість підприємців збільшується. Отже з часом все більше і більше людей відчувають готовність розпочати підприємницьку діяльність.

Таблиця 2.3.1.

Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи відчуваєте Ви себе спроможним займатися підприємницькою діяльністю?» (економічно активне населення за видом зайнятості, %)

Відповіді респондентів

Наймані працівники підприємств державного сектору

Наймані працівники приватних підприємств

Приватні підприємці, бізнесмени, фермери

Самозайняті (самостійно визначають місце та час роботи)

Вважаю себе неспроможним займатися підприємницькою діяльністю

45

34

10

20

В цілому відчуваю себе спроможним, але потребую поглиблення знань та набуття навичок у цій сфері

27

30

16

34

Так, відчуваю себе цілком спроможним

18

25

72

38

Важко відповісти

10

11

2

8

3. Держава і підприємництво

3.1 Вплив держави на підприємництво

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Впродовж років, з набуття Україною незалежності, для процесу розвитку підприємництва характерна багатогранність.

Найбільш інтенсивно бізнес розвивався у 1992 році. Цьому сприяло прийняття законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та інших, які спонукали підприємливих людей започаткувати свою справу.

Також були введені пільги в оподаткуванні новоутворених підприємств. Закони не надавали права податковим органам встановлювати джерела надходження майна в нові підприємства. Таким чином пільги в оподаткуванні надавались і підприємствам, які були створені громадянами, які раніше не займалися підприємницькою діяльністю, так і підприємствам, в які громадяни вносили майно, отримане після ліквідації кооперативів.

Дивлячись на статистичні дані можна прослідкувати тенденцію росту розвитку підприємництва. За період з 1999 по 2002 рік загальна кількість малих підприємств збільшилась з 197 127 до 253 791 суб'єктів, а середньорічна кількість зайнятих на них працівників з понад 1,5 млн. чоловік — до майже 2 млн.

Отже прослідковувався розвиток бізнесу. Але все-таки були чинники, які заважали розвитку малого підприємництва, це:

— відсутність чітко сформульованої державної політики у сфері підтримки підприємництва;

— збільшення адміністративних бар'єрів. Треба виконувати багато дій, щоб відкрити свій власний бізнес. Наприклад: реєстрація, ліцензування, сертифікація, регулювання орендних відносин та інше;

— відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

— тиск оподаткування та необхідність звітів;

— невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

— надмірне втручання влади в діяльність підприємців. [19]

Ці чинники мали негативний вплив на розвиток підприємництва не тільки тоді, а й зараз.

Але підприємництво продовжувало розвиватися і зростати на Україні. Потрібна була державна політика підтримки підприємництва. У 2000 році була прийнята Національна програма сприяння розвитку підприємництва в Україні.

Метою державної підтримки розвитку підприємництва були:

— створення умов для позитивних змін в структурі української економіки;

— забезпечення позитивного розвитку суспільства завдяки розвитку підприємництва;

— підтримка вітчизняних виробників;

— формування умов для забезпечення зайнятості населення, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Внаслідок цих змін, кількість фермерських господарств за період з 2001 року зросла на 4%, а кількість фізичних осіб — підприємців — на 84%. За даними 32% малих підприємств працювали у сфері торгівлі.

Операціями з нерухомим майном займалися 23,3% підприємств. 5,1% підприємств працювали у сфері транспорту і зв’язку. 3,2% - займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% - надавали комунальні послуги. 1,4% - займалися фінансовою діяльністю.

У сфері охорони здоров’я і надання соціальної допомоги були зайняті 1,3% малих підприємств, у сфері освіти — 0,6%.

Але потім, після 2005 року приватні підприємства в Україні почали здавати позиції.

Можна побачити з таблиці 3. 1, що в останні роки підприємства України працювали зі збитком.

Таблиця 3.1. 1

Фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств України до оподаткування за 2006−2009рр.

Рік

2006

2007

2008

2009

Фінансовий результат, млн. грн.

5187,1

5699,1

— 37 482,2

-21 209,9

За даними 2009 року, прибутковість українських підприємств була від'ємною (-21 209,9 млн. грн.). Але самі високі збитки були в високими 2008 році (-37 482,2 млн. грн.). Доля прибуткових підприємств різко зменшувалася, з 2007 року. В 2009 р. вона становила лише 60,1%. Найвищий прибуток було одержано в сфері фінансової діяльності. Самі великі збитки були у підприємців, які займаються операціями з нерухомим майном, орендою та наданням послуг іншим підприємцям,Є і ця тенденція простежується з 2006 року. [16].

Отже, як показують дані, підприємництво знаходиться в не найкращому стані. Результати дослідження свідчать про незадовільне становище, в якому опинилися виробники товарів та послуг.

Наприкінці 2010 року, було прийнято Податковий кодекс, який вступив в силу з 1 січня 2011 року. Цей документ передбачав тимчасове існування спрощеної системи оподаткування за єдиним податком до моменту прийняття законодавчо-нормативного документу, що буде регулювати оподаткування бізнесу. Цим документом створюється ще більше навантаження на бізнес, ніж раніше. Отже підприємцям ще важче вести свій бізнес. Також були нововведення в Податковому кодексі, завдяки яким можливості співпраці малих підприємств з середніми та великими значно скоротилися. [15]

Отже, останні роки вплив держави на підприємництво скоріше має негативний характер, хоча на початку навпаки були прийняті такі акти, що допомагали розвитку підприємництва. Зараз українське підприємництво знаходиться не в найкращому стані. Підприємцям важко започаткувати та вести свою власну справу через недоліки законодавства нашої країни. Але будемо сподіватися, що в майбутньому ці недоліки будуть усунені і підприємництво буде успішно розвиватися.

3.2 Ставлення підприємців до корупції

Проблема корупції є однією з основних в нашій державі. Корупція виникає не з нічого, вона базується на певних обставинах і в конкретних сферах діяльності. В політичній та економічній сферах корупція поширена. Боротьба з корупцією повинна базуватися в першу чергу на розумінні причин чому саме в цих сферах виникає корупція, а потім на виробленні механізмів ліквідації корупції в цих сферах.

Центр політико-правових реформ розробляє пропозиції щодо змін у законодавстві, які б могли зменшити ризик корупції. Отже, цей центр здійснив «Проект протидії корупції у сфері надання адміністративних послуг підприємцям та здійснення наглядово-контрольної діяльності». Було проведене комплексне соціологічне дослідження, спрямоване на вивчення ставлення підприємців до пропозицій змін у законодавстві, які могли б зменшити корупційні ризики у політичній та економічній сферах.

У таблиці 3.2.1 наведені порівняння трьох загальнонаціональних опитувань населення, що були проведені у травні 2004 року, червні-липні 2007 року та у березні 2008 року, а також опитування підприємців.

Згідно з даними, населення протягом всього періоду оцінює рівень корупції як «високий» і «дуже високий». Підприємці оцінюють рівень корупції не так високо.

Щодо оцінки корупції виходячи з власного досвіду давання хабара (таблиця 3.2. 2), то серед населення 56% тих, кому довелося протягом 2009 року давати хабара, визначили рівень корупції в адміністративних органах як дуже високий, а серед тих, хто за цей час ніяких хабарів не давав — 44% теж вважають рівень корупції дуже високим. Серед підприємців оцінки значно більше залежать від власного досвіду: серед тих, хто протягом року давав хабарі, 53% вважають рівень корупції дуже високим, а от серед тих, кому це робити не довелося — лише 15%. Серед тих підприємців, хто протягом року не давав хабарі, 27% оцінили рівень корупції в Україні як середній, а 15% - як невисокий. Можна зробити висновок, що оцінки підприємців більшою мірою ґрунтуються на власному досвіді, а населення — на стереотипних уявленнях.

Таблиця 3.2. 1

Як би Ви оцінили рівень корупції в Україні?

Оцінка рівня корупції

Травень-2004 Населення України

Червень-липень-2007 Населення України

Березень-2009 Населення України

Березень-2009 Підприємці

Дуже високий

32. 1

38. 7

46. 4

35. 8

Високий

37. 9

34. 1

32. 7

29. 8

Середній

16. 8

14. 8

7. 6

21. 1

Невисокий

3. 2

2. 2

0. 6

6. 3

Зовсім незначний

1. 3

1. 1

0. 9

1. 3

Важко сказати

8. 7

9. 1

11. 7

5. 8

Таблиця 3.2. 2

Чи доводилося Вам особисто чи членам Вашої сiм'ї протягом останнiх 12 місяців давати хабар (чи надавати вимушенi послуги за принципом «ти — мені, я — тобi», чи вимушено давати якiсь дарунки тощо)?

Чи доводилося давати хабарі, вимушені послуги чи дарунки?

2009, населення України

2009, підприємці

Так

27. 8

48. 1

Нi

61. 2

36. 6

Не хочу вiдповiдати на це запитання

11. 1

15. 3

Отже, бачимо, що найбільше хабарів давали підприємці (48,1%). Тож у боротьбі з корупцією і хабарництвом треба зосередитися саме на них.

Питання про причини корупції і хабарництва у сфері підприємницької діяльності досліджувалося комплексно: в опитуванні підприємців, у інтерв'ю з експертами, на фокус-групових обговореннях. Згідно з даними фокус-групових обговорень виявилося, що підприємці найчастіше дають хабар робітникам державного апарату, бо без хабар чиновники не надають певні документи та інше.

В опитуванні було таке важливе запитання, як поступлять опитувані у випадку, якщо з них вимагатимуть хабара (таблиця 3.2. 3)

Серед підприємців 29,2% готові одразу дати хабара, 6% тих, хто відмовиться від вирішення питання. 11% підприємців при вимаганні хабара звернуться до правових органів, 9,7% до громадських організацій, до ЗМІ - 8,5%.

На фокус-груповій дискусії у Львові підприємці виділили чотири головні напрями боротьби з корупцією:

— «Чіткість і зрозумілість законодавства»;

— «Робота контрольних органів»;

— «Достатній матеріальний стан того, хто представляє державу»;

— «Особиста відповідальність чиновника за завдання шкоди підприємцю». [9]

Отже, більшість підприємців оцінюють рівень корупції в нашій державі як середній високий та дуже високий, в той час коли інше населення країни — як дуже високий. Я вважаю, що оцінка підприємців більш об'єктивна, бо вони оцінюють корупцію за власним досвідом, а населення, в більшості, лише за чутками.

За даними приблизно половині підприємцям довелося давати хабар. Основною причиною розквіту корупції підприємці вважають недосконалість законодавства, де закони можуть трактуватися не однозначно. На думку підприємців держава навмисно формулює правила підприємницької діяльності так, що неможливо працювати без їх порушення. Підприємці зазначають, що вони проти корупції, але без неї неможливо вести бізнес.

Таблиця 3.2. 3

Якщо з Вас вимагатимуть хабара, щоб вирiшити Ваше питання, як Ви поступите? Що робитимуть?

Населення України загалом

Підприємці

Дадуть хабара

36. 5

29. 2

Поскаржуться керiвникам цього службовця

4. 6

7. 2

Звернуться у правоохороннi органи (мiлiцiя, СБУ, прокуратура)

4. 6

11. 0

Звернуться до суду

2. 7

6. 2

Звертатимутьсь у вищi інстанції (до Президента, прем'єр-мiнiстра, мера тощо)

1. 7

4. 2

Звернуться у засоби масової iнформацiї

1. 7

8. 5

Звернуться до громадської органiзацiї

1. 2

9. 7

Хабара не заплатять i вiдмовляться від вирiшення питания

15. 9

6. 0

Інше

3. 1

7. 0

Важко сказати

31. 1

24. 4

Вирішення проблеми корупції підприємці бачать у вдосконаленні законодавства, контролюванні дій чиновників, підвищенні плати чиновникам.

3.3 Ставлення населення до підприємців

Розглядаючи підприємництво як соціальний феномен і виділяючи підприємців як окремий прошарок населення дуже важливо з’ясувати ставлення населення в цілому до цього феномену та його суб'єктів.

Щоб з’ясувати ставлення українського населення до підприємців я проаналізувала графіки соціологічного моніторингу «Як ви ставитесь до розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні» [20] та «Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця» [21] наведені у «Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг». Дані представлені за 1992−2010 роки.

Мал. 3.3.1. Як ви ставитесь до розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні ?

Отже, можна побачити, що протягом всього періоду більшість населення схвалює розвиток підприємництва. Результати опитування показують, що протягом всіх років переважна кількість опитаних обрали відповідь «скоріше схвалюю» на питання про ставлення до розвитку приватного підприємництва в Україні, менша кількість опитаних обирали відповіді «важко сказати, схвалюю чи не схвалюю» або «скоріше не схвалюю». У 1992 році 52,7% респондентів схвалювали розвиток підприємництва, не схвалювали 14,6%. В період з 1994 по 2004 роки відповідь «скоріше схвалюю» обирали від 40,9% до 52,3% респондентів, найменшу кількість голосів цей варіант відповіді мав у 1995 році (40,9%). У цей самий період можна прослідкувати достатньо високу кількість відповідей «скоріше не схвалюю», яка коливається від 20,2% до 32,8%, найбільшу кількість голосів цей варіант відповіді мав у 1995 році. Після 2005 року відповідь «скоріше схвалюю» постійно обирали більше 50% респондентів (від 50,9% до 54,4%), тоді як відповідь «скоріше не схвалюю» була обрана менш ніж 20% респондентів (від 18. 4% до 19,8%). Варіант відповіді «важко сказати, схвалюю чи не схвалюю» протягом всього періоду набирав від 22,2% до 31,3%, найбільшу кількість голосів набрав у 1995 році. Отже, можна побачити, що протягом всього періоду переважна кількість людей схвалювала розвиток підприємництва в Україні, менше 30% населення відносилися негативно до цього явища. Протягом всього періоду прослідковується тенденція зменшення негативних відповідей щодо розвитку підприємництва, і в той самий час збільшення позитивних відповідей.

Мал. 3.3.2. Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця?

Протягом всього періоду на питання «Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця?» від 36,4% до 55,6% респондентів відповідали позитивно, негативно — від 30% до 48,6%, відповідь «важко відповісти» — від 13,2% до 20,7%. В період з 1992 по 2001 роки лідирує по кількості голосів відповідь на питання «скоріше так» (від 43,8% до 53,8% голосів).З 2001 по 2003 рік відповіді «скоріше так» і «скоріше ні» мають приблизно однакову кількість голосів. Після 2004 року на перше місце виходить відповідь «скоріше ні» (від 40,4% до 48,6), в той час як кількість відповідей «скоріше так» зменшується (від 36,4% до 43,5%). Отже до 2001 року переважна кількість населення бажала працювати у приватного підприємця, після цього все більша і більша кількість опитаних висловлювали небажання працювати у приватного підприємця.

Отже більшість населення завжди схвалювало розвиток приватного підприємництва. Щодо працевлаштування у приватного підприємця, то більше 36,4% населення давали позитивну відповідь протягом всього періоду. Також можна прослідкувати тенденцію, що ставлення до розвитку підприємництва в Україні протягом всього періоду не мало великих змін і було позитивним, в той час як ідея працевлаштування у приватного підприємця останні роки слабко підтримується населенням.

Висновки

В своїй роботі я розглянула підприємництво як соціальний феномен. Висвітлила його головні риси, історію формування в Україні та сучасне становище, визначила мотивації суб'єктів займатися підприємницькою діяльністю, ставлення населення до підприємництва.

Підприємці - це окрема соціальна верства населення, яка своєю працею в організації і виробництві забезпечує розвиток суспільства. Підприємництво займає все більше і більше простору в нашому житті. Саме підприємці є тією соціальною силою, яка може подолати економічну кризу, забезпечити розквіт економіки України.

Підприємництво являє собою не тільки особливий вид економічної діяльності, але й певний образ мислення, систему цінностей, тип поведінки. Саме це дозволяє інтерпретувати підприємництво як соціокультурний феномен.

Підприємець є представником певного прошарку населення і має певну поведінку, якості, що відрізняють його від іншого населення. Його поведінка та діяльність відрізняються від поведінки і діяльності інших людей. Економічна поведінка підприємців визначає характер їх взаємодії зі споживачами, конкурентами, діловими партнерами, державою, взагалі - специфіку їх діяльності в цілому. Головні властивості поведінки підприємців — це цілеспрямованість, незалежність та самовпевненість, пошук можливостей та ініціативність, завзятість та наполегливість, здатність переконувати та встановлювати зв’язки, контакти, готовність до ризику, невпинний пошук нових ідей.

З початку існування підприємництва на території України підприємців завжди виділяли як окрему верству населення, яка мала певні специфічні характеристики, що відокремлювали її від іншого населення. На території України підприємництво зародилося ще за часів Київської Русі у вигляді купців і поступово розвивалося. За часів Радянського Союзу розвиток підприємництва зупинився бо цей вид діяльності був суворо заборонений. Після розпаду СССР, у незалежній Україні підприємницьку діяльність легітимізували. Було прийнято ряд законів, які визначали підприємництво як особливий вид діяльності, його види та форми, обов’язки та права суб'єктів підприємницької діяльності - підприємців.

На початку існування незалежної України підприємництво перебувало в активному розвитку, але незабаром його пригальмувала економічна криза. Також завдали удару по підприємництву нововведення в Податковому кодексі України, які загнали підприємництво у вузькі рамки. Збільшились податки, а можливості співпраці підприємств скоротились. Підприємці не задоволені сучасним станом, вони прагнуть змін у законодавстві країни.

Щодо готовності займатися підприємницькою діяльністю, то зараз більшість населення вважають себе неспроможними розпочати власний бізнес. Насамперед це зумовлено відсутністю власних ідей, нестачею необхідних знань і навичок, браком стартового капіталу. Але загалом за економічними дослідженнями кількість підприємців збільшується.

Мотиви суб'єктів займатися підприємницькою діяльністю вкрай різноманітні. Основні з них — це свобода, можливість повністю контролювати своє життя, прагнення до самореалізації, творчість. Підприємці дуже цінять свою справу, бо вона надає їм можливість втілити всі свої задуми у життя.

Зараз українські підприємці стурбовані проблемою корупції в Україні. Вони визнають, що їм доводилося давати хабар представникам держапарату, але вони пояснюють це тим, що держава навмисно формулює правила підприємницької діяльності так, що неможливо працювати без їх порушення. Тому треба внести зміни в законодавство для запобігання корупції.

Населення в більшості позитивно ставиться до підприємництва, схвалює його розвиток. Щодо працевлаштування у підприємців, більшість опитаних протягом років відповідали стверджувально, але останні роки з`явилися сумніви та негативні відповіді.

Соціологи, вивчаючи підприємництво, досліджують весь спектр соціальних сторін підприємництва., а саме природу підприємництва, історію і проблеми становлення, мотиви діяльності підприємців та їх цінності, потреби, особливості та закономірності поведінки. У соціології підприємець може вивчатися як суб'єкт власності, носій особливих соціальних цінностей та культури, суб'єкт економічної діяльності, носій певного соціального статусу, тип людини, яка виконує певні ролі та функції, або, яка має певні властивості, що є необхідними для здійснення підприємницької діяльності. Підприємництво виконує такі соціально-економічні функції, як організаційну — організація певних ресурсів, зокрема працевлаштування, новаторську — невпинний пошук нових ідей.

Феномен підприємництва як соціального явища, є недостатньо вивченим на даний момент. А підприємництво відіграє важливу роль у суспільстві та впливає на такі суспільні явища як працевлаштування, безробіття, економічний та соціальний розвиток та багато інших. Отже феномен підприємництва потрібно досліджувати.

Список використаної літератури

1. Сірий Є.В. Підприємництво як предмет соціологічного теоретизування // Є.В. Сірий Пiдприємництво як предмет соцiологiчного теоретизування: автореф. дис. д-ра соц. наук / Сiрий, Євген Володимирович. — К.: Б.в., 2010 — С. 311−325

2. Сірий Є.В. Підприємництво як предмет теоретико-соціологічного осмислення // Є.В Сірий Підприємництво, як предмет теоретико-соціологічного осмислення — К.: Видавництво Київського унiверситету iм. Т. Г. Шевченка, 2008 — С. 360−388

3. Сірий Є.В. Соціологія підприємництва // Є.В. Сірий Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: навчальний посiбник для вузiв / Сiрий Євген Володимирович. — К.: Атiка, 2004. — С. 412−415

4. Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки // Ю. Ф. Пачковський Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки / Пачковський, Юрiй Франкович — Львiв: Свiт; Львiв: ЛОНМIО, 2000. — С. 157−203

5. Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки // Ю. Ф. Пачковський Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки / Пачковський, Юрiй Франкович — Львiв: Свiт; Львiв: ЛОНМIО, 2000. — С. 13−14

6. Закон України // Закон України «Про підприємництво» Стаття 1. Підприємництво в Україні /http: //jurisconsult. net. ua/zakoni/379-zakon-ukrayini-pro-pidpriyemnictvo. html

7. Господарський кодекс України// Господарський кодекс України Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств/ http: //kodeksy. com. ua/gospodars_kij_kodeks_ukraini/statja-63. htm

8. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні національна доповідь http: //do. gendocs. ru/docs/index-237 507. html? page=4

9. «Корупція та корупційні ризики в державних адміністративних органах: громадська думка населення України, підприємців, експертів» // Фонд «Демократичні ініціативи» Звіт за результатами дослідження «Корупція та корупційні ризики в державних адміністративних органах: громадська думка населення України, підприємців, експертів"/http: //www. minjust. gov. ua/21 891

10. Козоріз М. А. Роль і функції капіталізації в забезпеченні економічного розвитку суб'єктів господарювання // Інститут регіональних досліджень НАН України Регіональна економіка — К., 2007. — № 2. — С. 42−48.

11. Рябошапка Р. Необходимо минимизировать прямое общение чиновника с гражданами // Руслан Рябошапка Необходимо минимизировать прямое общение чиновника с гражданами / Бизнес-К., 2010 — № 29(912) — С. 10−11

12. Наше дело // Наше дело / Бизнес-К., 2010 — № 47(930) — С. 5

13. Всем по хуже // Всем по хуже/ Бизнес-К., 2010 — № 34(917) — С. 5

14. Бородоченко К. (інтерв'ю с Адріаном Сливоцьким) Предприимчивость — одно из багатств украинского бизнеса // Ксенія Бородоченко Предприимчивость — одно из багатств украинского бизнеса / Бизнес-К., 2010 — № 39(922) — С. 47−49

15. Білян П. Кому положено // П. Білян (інтерв'ю с соціологом Симоном Кордонським) Кому положено/ Бизнес-К., 2009 — № 48(879) — С. 45

16. Слатвінська М. О. Проблеми розвитку підприємництва в Україні // О.М. Слатвінська Проблеми розвитку підприємництва в Україні / http: //www. icp-ua. com/ru/problemi-rozvitku-pіdpriєmnitstva-v-ukraїnі

17. Ващенко К. О., Варналій З.С., Воротін В.Є., Геєць В.М., Кужель Е. М., Лібанова О.В. та інші Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні // К. О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та інші Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні / Національна доповідь — К., Держкомпідприємництво, 2008. — 226 с.

18. Ноур А. М. Ставлення готовність та мотивація економічно активного населення України до підприємництва як чинники потенційної трудової мобільності в умовах кризового стану ринку праці // А. М. Ноур Ставлення готовність та мотивація економічно активного населення України до підприємництва як чинники потенційної трудової мобільності в умовах кризового стану ринку праці / http: //www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/usoc/20092/Pages%20from%20 121−131. pdf

19. Сірий Є.В. Культура підприємництва в контексті його соціальної ролі // Є.В. Сірий Культура підприємництва в контексті його соціальної ролі / Український соціум — К., 2005 № 2−3(7−8) — С. 100−108

20. Ігнатоля Н.І. Ризики підприємництва в соціально-економічних умовах перехідного періоду// Н.І. Ігнатоля Ризики підприємництва в соціально-економічних умовах перехідного періоду / Український соціум — К., 2006 № 3−4(14−15) — С. 146−151

21. Головаха Є.І., Шульга М. О. Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. Том 2: Таблиці і графіки // Є.І. Головаха, М. О. Шульга Як ви ставитесь до розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні / За ред. д. філос. н. Є.І. Головахи, д. соц. н. М. О. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2011. — С. 142

22. Головаха Є.І., Шульга М. О. Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. Том 2: Таблиці і графіки // Є.І. Головаха, М. О. Шульга Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця / За ред. д. філос. н. Є.І. Головахи, д. соц. н. М. О. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2011. — С. 148

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой