План фінансової санації

План фінансової санації

Розгортання фінансової кризи на підприємстві може призвести навіть до його банкрутства. Найефективнішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Санації - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Наявність плану фінансового оздоровлення у підприємства-боржника є основним критерієм його санаційної спроможності, а звідси і прийняття обґрунтованого рішення про можливість санації як у судовому, так і в досудовому порядку. Однак у практиці часто зустрічаються розбіжності між підприємством та інвесторами щодо обсягу капіталу, джерел фінансування, фактора ризику тощо. Тому план необхідно складати так, щоб була забезпечена умова транспарентності діяльності підприємства та інвесторів.

У плані повинно бути враховано інтереси і пріоритети: податкових органів; кредиторів; власників цінних паперів; постачальників; споживачів; персоналу і робітників. Він повинен містити всі компоненти короткострокових і довгострокових дій підприємства-боржника. Готовий план, який складається зі вступу і чотирьох розділів, затверджується господарським судом.

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Для розробки плану санації використовують весь методичний та функціональний арсенал контролінгу.

Планування охоплює фінансові, виробничі й трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо. План санації може складатися зі вступу та чотирьох розділів.

Вступ містить загальну характеристику об'єкта планування: відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, коротку історичну довідку про розвиток підприємства. Визначаються мета складання плану, його замовник та методи розробки.

Розділ 1 відбиває вихідну ситуацію на підприємстві.

1.1. Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента. Враховуються розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища.

1.2. Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти: виробничо-господарську діяльність; фінансовий стан.

Наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

1.3. Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць — полягає в систематизації та оцінюванні відповідних чинників і їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства.

1.4. Наявний потенціал. Характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Потенціал розвитку підприємства визначається такими головними чинниками: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу; наявність кваліфікованого персоналу; наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини; наявність ринків збуту продукції; виробничий потенціал; ефективна організаційна структура; висока якість менеджменту.

У разі тривалої фінансової кризи чинники, що визначають потенціал підприємства, поступово втрачають силу, а позиції підприємства послаблюються.

На підставі аналізу вихідної ситуації доходять висновку про доцільність та можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Подається оперативна (Crash-) програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства.

До переліку санаційних заходів згідно з Crash-програмою можуть входити: рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до господарського суду); мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів; зменшення та збільшення статутного капіталу; реструктуризація кредиторської заборгованості; заморожування інвестиційних вкладень; зворотний лізинг; розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Третій розділ (план антикризових заходів) є основною частиною плану санації (рис. 1). Він включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Наведемо коротку характеристику змісту підрозділів основної частини плану:

Рис. 1 — Структура основної частини плану санації

3.1. План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; ступінь еластичності попиту та рівень платоспроможного попиту на продукцію підприємства; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхні переваги та недоліки, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та шляхи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

3.2. План виробництва: містить дані про планові обсяги виробництва продукції в розрізі окремих її видів, а також характеристику виробничих потужностей, необхідних для виробництва планових обсягів продукції. Наводиться інформація про рівень зносу виробничих засобів, витрати, пов’язані з відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Слід вказати, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау», у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. На основі цього проводиться оцінка потреб в інвестиціях. Також характеризується виробничий цикл, його тривалість, «вузькі» місця, комерційні зв’язки з постачальниками сировини (включаючи наявність альтернатив). Конкретні заходи щодо покращення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.

3.3. Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонуються заходи щодо посилення мотивації працюючих та покращення організації менеджменту. У разі необхідності, визнаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

3.4. Система фінансових планів включає в себе:

а) первинний бюджет, яким здебільшого є бюджет продаж б) бюджет виробництва з необхідним набором часткових бюджетів (бюджет товарно-матеріальних запасів, бюджет матеріальних витрат, бюджет витрат на персонал тощо);

в) план інвестицій;

г) план прибутків та збитків (складається на основі показників бюджетів по доходах і витратах за всіма видами діяльності);

д) прогнозні графіки грошових надходжень та видатків (графік грошових надходжень від реалізації продукції, залучення позик, графіки грошових виплат за придбану сировину та матеріали тощо), які складаються з урахуванням показників відповідних бюджетів та коефіцієнтів інкасації кредиторської та дебіторської заборгованості;

е) фінансовий бюджет (складається на основі графіків грошових надходжень та витрат);

є)зведений бюджет, яким є, як правило плановий баланс чи прогнозний звіт про Cash flow, складений за непрямим методом.

У фінансовому плані також відображається сума затрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (у разі необхідності). На основі показників фінансового бюджету розраховується загальна потреба підприємства в фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об'єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана величина коригується на позитивний чи негативний операційний Cash-Flow, який очікується в період проведення санації. Іншими словами, для визначення необхідного обсягу залучення зовнішній джерел санації слід розрахувати прогнозний Free Cash-flow, тобто сумарний чистий грошовий потік в результаті операційної та інвестиційної діяльності.

Найбільш вразливим є фінансовий план, як складник загального плану санації, в якому має бути зазначена величина потреби в капіталі на фінансування антикризових заходів та джерела покриття цієї потреби за окремими періодами. Рішення щодо залучення та використання фінансових ресурсів приймаються на основі двох основних критеріїв: прибутковості та ліквідності (платоспроможності). Особлива потреба підприємства у фінансових ресурсах задовольняється із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні оборотні кошти) і прогнозною виручкою від реалізації окремих об'єктів, що входять в активи, продаж яких здійснюється в межах санації. Варто зауважити, що у процесі фінансового планування оздоровлення підприємства необхідно розмежовувати планування фінансових результатів та планування вхідних і вихідних грошових потоків, які враховуються при визначенні фінансових результатів, ведуть до відповідних грошових надходжень чи виплат у плановому періоді. Набуте значення повинно коректуватися на позитивній або негативній Cash-Flow, який передбачається (прогнозується) в період проведення санації.

Розділ 4 містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом. Деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики й збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації: ліквідність та платоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в результаті санації; конкурентні переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації визначається:

Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити, знаючи додатковий прибуток підприємства, тобто різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (збитків) до її проведення.

Додатковий прибуток підприємства в результаті проведення санаційних заходів = розмір прибутків після санації - розмір прибутків (збитків) до проведення санації.

Додаткова вартість, створена в результаті санації, являє собою абсолютний приріст вартості активів підприємства, який очікується в результаті реалізації плану санації. Вона обчислюється як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається за допомогою приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Цей метод оцінювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-Flow. Проблема полягає в точності прогнозування майбутнього грошового потоку.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за відрахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення зазначених величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги й інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах пайової участі.

Плани санації в обов’язковому порядку проходять державну експертизу щодо оцінки їх якості та визначення суб'єктів господарювання, для яких необхідна державна фінансова підтримка. У вітчизняній практиці відбір суб'єктів господарювання, яким можливо надати державну підтримку, визначається за відповідними раніше визначеними критеріями, крім того, здійснюється діагностика їх фінансово-майнового становища.

Для отримання державної підтримки проводиться обґрунтування техніко-економічних показників (факторів) санації підприємства. Найбільша увага приділяється: попиту на продукцію та аналізу ринку; собівартості продукції; оцінці ефективності заходів із санації підприємства; головним техніко-економічним показникам, які підлягають санації, і фінансовій та економічній оцінці санації; забезпеченню ресурсами, напрямам їх поповнення; персоналу, продуктивності праці та ін.

Згідно з положенням ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» планування заходів фінансової санації повинно відбуватися за визначеною процедурою, відхилення від якої може завдати підприємству-боржнику непоправної шкоди — винесення господарським судом рішення про визнання його банкрутом та подальшу ліквідацію. Крім цього надзвичайно важливо, щоб план санації обов’язково містить заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, щодо повного або часткового задоволення вимог кредиторів, зокрема переведенням боргу (частину боргу) на інвестора, терміни та черговість виплати боржникам або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань. Ці вимоги носять категоричний характер. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження.

План санації в рамках провадження справи про банкрутство має особливості порівняно з тим, який складається в рамках досудової санації.

Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Завдання 1

Визначити коефіцієнти валового доходу, операційного прибутку, чистого прибутку. Коефіцієнт витрат на одну гривну реалізованої продукції та коефіцієнт адміністративно-збутових витрат на одну гривну реалізованої продукції. Зробити висновки.

Рішення:

За даними наведеними в додатку, А проаналізуємо стан отримання доходів та прибутків на підприємстві.

Коефіцієнт валового доходу (),

та

та

Коефіцієнт операційного прибутку (),

чи

чи

Коефіцієнт чистого прибутку ()

чи

Візьмемо ставку податку на прибуток від звичайної діяльності 16,0%, тоді величина податку на прибуток від звичайної діяльності становитиме

чи

чи

Показники оцінювання отримання доходів та прибутку

Аналіз показників отриманих підприємством доходів та прибутків засвідчив, що за досліджуваний період валовий прибуток підприємства суттєво зменшився з 4000 тис. грн. до 3000 тис. грн., або на 1000 тис. грн., темпи скорочення показника склали 75,0%, що свідчило про суттєве зниження ефективності виробничого процесу на підприємстві. Коефіцієнт валового доходу незначно знизився, в абсолютних величинах на 0,01. Отже, частка витрат виробництва в валових доходах підприємства збільшилась, що оцінювалось негативно і свідчило про зниження ефективності виробництва.

В досліджуваний період коефіцієнт операційного прибутку показував тенденцію до значного зменшення з 0,60 до 0,28 або на 0,32, що оцінювалось негативно. Величина операційного прибутку зменшилась з 5426,8 тис. грн. до 1971,9 тис. грн., до того ж його частка в сукупних доходах (виручці) підприємства теж знизилась. Негативним моментом було те, що зменшення операційного прибутку відбулось як за рахунок зменшення валового прибутку, так і відсутності в звітному періоді інших операційних доходів та значному збільшенні інших операційних витрат.

За період аналізу коефіцієнт чистого прибутку дещо знизився з 0,51 до 0,24 або на 0,27. Отже, зменшення суми плати податку на прибуток підприємства не призвело до додаткового збільшення рівня прибутку підприємства, що оцінювалось негативно.

Таким чином, аналіз коефіцієнтів валового доходу, операційного прибутку, чистого прибутку засвідчив, що за досліджуваний період відбулось погіршення фінансово-економічного стану підприємства.

Проаналізуємо стан здійснених витрат діяльності на підприємстві.

Коефіцієнт витрат на 1 грн. реалізованої продукції ()

чи

чи

Коефіцієнт адміністративно-збутових витрат на 1 грн. реалізованої продукції (),

чи

чи

Коефіцієнт фінансових витрат на 1 грн. реалізованої продукції (),

та

та

Показники оцінювання здійснених витрат

Аналіз показників здійснених витрат засвідчив, що за досліджуваний період витрати віднесені на витрати виробництва дещо збільшились. Якщо в базовому році 1 грн. з виручки реалізованої продукції співвідносилось 55 копійки собівартості реалізованої продукції, то в звітному році співвідношення склало 1 грн. до 57 копійок, тобто відносне збільшення витрат склало 2 копійки. До того ж, темпи скорочення виручки від реалізації продукції 77,8% були більш глибокими, ніж собівартості 80,0%, або на 2,2%. Тенденцію до збільшення коефіцієнту витрат на 1 грн. реалізованої продукції слід вважати негативним явищем, адже можна припустити, що воно було наслідком зниження ефективності виробництва.

В досліджуваний період відбулось збільшення адміністративно-збутових витрат, про що свідчили показники коефіцієнтів адміністративно-збутових витрат на 1 грн. реалізованої продукції. Так за період аналізу збільшення коефіцієнту склало 0,06 з 0,08 в базовому періоді до 0,14 в звітному. Отже, за звітний період в кожній 1 грн. виручки адміністративно-збутові витрати збільшились на 6 копійок. Таке збільшення цих витрат слід вважати негативним явищем, адже не відбулось зростання виручки від реалізації продукції.

За період аналізу підприємство не здійснювало фінансові витрати, тому коефіцієнти фінансових витрат на 1 грн. реалізованої продукції в базовому році та звітному році дорівнювали нулю. Отже, у підприємства не було в достатній кількості вільних оборотних коштів для здійснення фінансових інвестицій, тобто втрачалося додаткове джерело можливих доходів підприємства.

Таким чином, коефіцієнтний аналіз витрат на одну гривну реалізованої продукції та адміністративно-збутових витрат на одну гривну реалізованої продукції засвідчив, що в досліджуваний період відбулось погіршення фінансово-економічного стану підприємства.

Завдання 2

Провести діагностику неплатоспроможності підприємства за трьома коефіцієнтами: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Зробити висновки Рішення:

Коефіцієнт покриття

;;(підприємство виконує зобов’язання)

та

За коефіцієнтом покриття підприємство виконувало зобов’язання і мало можливість нарощувати свої поточні зобов`язання.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами де А260 — оборотні активи;

П620 — поточні зобов’язання ;

<0,1= 0,6−0,8

Якщо коефіцієнти покриття і забезпеченості власними оборотними коштами менше нормативного значення, то розраховуємо коефіцієнт відновлення платоспроможності, якщо більше нормативного, то навпаки розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності.

та

За коефіцієнтом забезпеченості власними оборотними коштами підприємство платоспроможне за своїми поточними зобов`язаннями. Тому розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності.

Коефіцієнт втрати платоспроможності розраховується за наступною формулою:

де — коефіцієнт втрати платоспроможності;

— фактичне значення поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду;

Т — звітний період у місяцях;

3 — звітний період в місяцях.

Коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство в найближчий 3 місяці може втратити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1, що свідчило про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність.

Таким чином, аналіз розрахованих показників засвідчив відсутність ознак неплатоспроможності підприємства.

Завдання 3

санація неплатоспроможність підприємство банкрутство Провести діагностику банкрутства за R-моделлю прогнозу ризику банкрутства. Зробити висновки.

Рішення:

R-модель прогнозу ризику банкрутства.

де — оборотний капітал / актив;

— чистий прибуток / власний капітал;

— виручка від реалізації / актив;

— чистий прибуток / інтегральні витрати.

Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує R-модель прогнозу ризику банкрутства

Відповідно до проведених розрахунків величина коефіцієнту імовірності банкрутства в базовому році дорівнювала R = 3,8, тому ймовірність банкрутства підприємства була мінімальною, в звітному році - R = 4,8, тому ймовірність банкрутства підприємства була мінімальною.

Завдання 4

Провести діагностику банкрутства за моделлю Терещенка. Зробити висновки.

Рішення:

Модель Терещенка

де — кошти / зобов’язання;

— валюта балансу / зобов’язання;

— прибуток / валюта балансу;

— прибуток / виручка від реалізації;

— виробничі запаси / виручка від реалізації;

— оборотні активи / активи;

Z > 2 — не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 — порушення фінансового стану;

0 < Z < 1- існує загроза;

Z < 0 — підприємство майже збанкрутувало.

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує модель Терещенка

Відповідно до проведених розрахунків величина Z-рахунок дорівнював Отже, в базовому році Z-рахунок дорівнював Z = 2,8 тому підприємству банкрутство не загрожувало, в звітному році - Z = 6,0, тому підприємству банкрутство не загрожувало.

Література

1. Багацька К. В. Фінансовий механізм санації підприємства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / К. В. Багацька. — Запоріжжя, 2005. — 215 с.

2. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління: Монографія / Клебанова Т. С., Бондар О. М., Мозенков О. В., Раєвнєва О.В., Дубровіна Н.А., Милов О. В., Полякова О. Ю., Гур’янова Л.С., Стрижиченко К. А., Байцим В. Ф. — Х.: ІНЖЕК, 2003. — 271 с.

3. Благодєтелєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: навч. посібник / Благодєтелєва-Вовк С.Л. — К.: Ніка-Центр, 2006. — 248 с.

4. Вайн С. Глобальный финансовый кризис. Механизмы развития и стратегии выживания. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — 180 c.

5. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К.: ЦУЛ, 2003. — 503 с.

6. Гальчинський А. С. Криза і цикли світового розвитку / Гальчинський А. С. — К.: «АДЕФ — Україна», 2009. — 392 с.

7. Гудзь Т. П. Система раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств: Монографія. — Полтава, 2007. — 166 с.

8. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 528 с.

9. Карпунь І.Н. Антикризові заходи на підприємстві: управління, стратегія, цілі та завдання: монографія / Карпунь І.Н. — Львів: «Магнолія-2006», 2008. — 440 с.

10. Карпунь І.Н. Фінансова санація та банкрутство підприємств (в модулях): навч. посібник / Карпунь І.Н. -Львів: «Магнолія-2006», 2008. — 432 с.

11. Кемарська Л. Г. Моделювання плану санації / Л. Г. Кемарська // Вісник Хмельницького національного університету. — 2007. — № 1. — С. 161−170.

12. Кован С. Е. Теория антикризисного управления предприятием: [учебное пособие] / С. Е. Кован, Л. П. Мокрова, А. Н. Ряховская; под ред. М. А. Федотовой, А. Н. Ряховской.- М.: КНОРУС, 2009. 160 с.

13. Колісник М. К. Антикризове управління виробничо-господарськими структурами у машинобудуванні: Монографія. — Л.: Нац. унт «Львів. політехніка», 2009. — 206 с.

14. Масенко Б. П. Антикризове управління: навч. посіб. / Б. П. Масенко, Т. М. Афонченкова. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. — 264 с.

15. Подольська В. О. Фінансовий аналіз: [навч. посібник] / Подольська В. О. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 488 с.

16. Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия. 2е изд. — М: ИНФРАМ, 2006. — 810 с.

17. Ситник Л. С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством: Автореф. дис… дра екон. наук: 08.02.03. — Донецьк: НАН України. Ін-т економіки пром-сті, 2002. — 20 с.

18. Словарь иностранных слов. — 11-е изд., стереотип. — М.: Русский язык, 2008. — 608 с.

19. Терещенко О. О. Антикризовий фінансовий менеджмент — вимога «нової економіки» // Ринок цінних паперів України. — 2004. № 9−10. — С. 25−32.

20. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / Терещенко О. О. — К.: КНЕУ, 2004. — 412 с.

21. Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку: Монографія / Гончарова Н. П., Федонін О.С., Швиданенко Г. О., Мендрул О. Г., Павленко І.А. — К., 2006. — 288 с.

22. Фінанси підприємств: підручник / за заг. ред. А.М. Поддєрьогіна. — 4те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 584 с.

23. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е. Ф. Борисов. — М.: Юристъ, 2000. — С. 509.

24. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: [учеб. Пособие] / Чернявский А. Д. — К.: МАУП, 2000. — 204 с.

25. Янковский Н. А., Макогон Ю. В., Рябчин А. М. Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов: Монография / Под ред. Ю. В. Макогона. — Донецк: ДонНУ, 2009. — 331 с.

Додатки

Вихідні дані для розрахункової роботи