Планування діяльності підприємства «ЗАТ Київмлин»

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

" Планування діяльності підприємства" («ЗАТ Київмлин»)

ПЛАН

ціноутворення збут рентабельність витрата Вступ

1. Виробнича програма підприємства

2. Планування витрат на виробництво продукції і надані послуги

2.1 Сировина і матеріали

2.2 Допоміжні матеріалі

2.3 Вартість електроенергії і води на технологічні цілі

2.4 Основна і додаткова заробітна плата

2.5 Відрахування на соціальні заходи

2.6 Амортизація і поточний ремонт обладнання, будівель і споруд

2.7 Роботи і послуги

2.8 Загальновиробничі витрати

2.9 Адміністративні витрати (загальногосподарські)

2.10 Витрати на збут

3. Визначення собівартості продукції (послуг)

4. Планування ціноутворення на підприємстві. Економічна сутність та функції ціни

5. Формування плану збуту продукції (послуг) з урахуванням дослідження ринку

6. Фінансові результати підприємства. Доход, прибуток і рентабельність Висновок Список використаної літератури

ВСТУП

Планування — одна з функцій керування підприємством. В умовах ринкової економіки для підприємців планування є способом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, воно є необхідним для приведення господарчої діяльності підприємства до відповідності з вимогою ринку.

З переходом до повної господарчої та юридичної самостійності підприємств та з формуванням ринкової економіки, безумовно, змінився зміст планування, призначення планів підприємств.

Значення планування полягає в тому, що заздалегідь визначаються шляхи, засоби й методи реалізації обраної стратегії діяльності підприємства. За відношенням до «стратегії» «планування на короткий термін» часу називають оперативним. Воно виступає у вигляді тактичних планів, основна ціль яких — оволодіння ефективним інструментом досягнення стратегічних цілей підприємства.

Теоретичні основи планування безперервно розвиваються і, оскільки планування — це функція управління, то по мірі змінювання принципів господарювання змінювались принципи та методи планування.

Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов’язана чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми.

У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

Розкриття всіх аспектів, пов’язаних з плануванням діяльності підприємства є основною метою даної курсової робот

1. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству.

Вихідні дані: підприємство придбало 147 000 т пшениці, в т. ч.: ІІІ класу — 70 000 т; ІV класу — 60 000 т; V класу — 17 000 т.

Борошномельне підприємство отримало на переробку від давальців 48 000 т зерна пшениці: в т. ч. ІІІ класу — 8000 т; ІV класу — 10 000 т;

Планується два помели: перший з власного зерна; другий — з власного та давальницького зерна.

Історія Перший етап індустріального розвитку кінця 19-го — початку 20-го століття, охопивши весь світ, досягає свого максимального стану напередодні першої світової війни.

Промислове виробництво охоплює всю Російську імперію, а саме Україну та концентрується у великих містах. В цей час древній мальовничий Київ, нині столиця України, насичується фабриками, заводами, збагачується та росте.

Початок борошномельного виробництва поклали заможні купці, що малися на торгівлі та промисловому виробництві.

Перші згадки про існуючі на Подолі млини знайдено в архівних документах 1894 року «Памятная книжка Киевской губернии». Місце розташування млинів обрано було не випадково, поруч знаходилися зручні річкові причали та дорожні шляхи. Завдяки безпосередньому наближенню вантажної пристані до подільських будівель основну масу забудови складали будівлі промислово-складського призначення. Практично в кожній садибі розміщувались лавки, склади, амбари, майстерні.

У 1901 році купець першої гільдії Коган Л.І. збудував на розі вулиць Спаської та Набережно-Хрещатицької кам’яний млин з локомобилем — зараз це млин № 1.

В той час у 1902 році, в тому ж районі будується ще один великий млин, особливістю якого є наявність, крім секції пшеничного помелу, ще й секції житньго помелу (виробнича потужність секцій — 170 т та 250 т переробки зерна на добу відповідно), зараз це млин № 3.

Повертаючись у сьогодення, бачимо на місці двох вікових млинів, величезний виробничий комплекс в борошномельній галузі, назва якого «Київмлин», до якого приєднався збудований швейцарською фірмою «BULER AG» ще у 1980 році млин № 4, найпотужніший в країні, що переробляє 600 т зерна пшениці на добу.

В складі підприємства також два елеватори, один з яких — портовий, міні-елеватор, сумарна місткість яких складає 78,6 тис. тонн зерна, автотранспортний цех.

У 90 -х роках на підприємстві проведено технічне переоснащення млина № 3, а саме: заміна обладнання на високопродуктивне, реконструкція застарілих частин будівель, будівництво додаткових складських приміщень.

Корінних змін у технологічній частині зазнав млин № 1 при проведенні у 1995 році реконструкції з заміною технологічного обладнання на високопродуктивне, виготовлене за ліцензією швейцарської фірми «Buler AG» .

На сьогоднішній день підприємство має величезний виробничий потенціал — сумарна виробнича потужність складає 1270 тонн переробки зерна на добу, праця 650 працівників забезпечує виробництво 1000 тонн якісного борошна: пшеничного вищого, першого, другого гатунку, житньго обійного, обдирного, сіяного, а також побічних продуктів — висівок та відходів, постачання готової продукції хлібзаводам, кондитерським підприємствам та іншим споживачам міста Києва та Київської області.

Вся продукція ЗАТ Київмлин" має сертифікат відповідності, зареєстрований у реєстрі Системи сертифікації УкрСепро.

В нових умовах господарювання підприємство знаходить шляхи співробітництва з ведучими світовими фірмами — виробниками галузевого обладнання з метою підвищення якості та збільшення асортименту готової продукції, застосування нових видів упаковки європейського зразку для виходу на нові гарантовані ринки збуту.

В пошуках нових форм діяльності підприємства було прийнято рішення про доцільність створення власного хлібопекарного виробництва. В 1997 році було введено в дію булочно-кондитерський комплекс, в складі якого хлібобулочний, кондитерський цех, що працюють на турецькому та італьянському обладнанні, введено в дію магазин «Борошно «Киівмлина» та мережу кіосків фірмового продажу власної продукції.

Велику увагу приділяють на підприємстві соціальному захисту робітників та службовців. Організовано постійне обслуговування працівників в медико-клінічному центрі. Влітку працівники мають можливість сімейного відпочинку на березі мальовничої річки Десна в будиночках власної бази відпочинку.

Склад помельних партій наведено в таблиці 1. Помели виконуються у різних секціях в одному цеху.

Таблиця 1

Склад помельних партій

Підприємство придбало 147 000 т пшениці. На першій лінії ми використовуємо 82 500 т пшениці, а на другій лінії 82 500 т пшениці. На другій лінії ми не використовуємо пшеницю 5 класу. Борошномельне підприємство отримало на переробку від давальців 18 000 т зерна пшениці. Пшениці 3 класу — 8000 т, 4 класу — 10 000 т.

Вихід продукції виходячи з технологічних можливостей наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Вихід продукції

Виробнича програма підприємства показана в таблиці 3.

Таблиця 3

Плановий обсяг (виробнича програма) продукції, т

З виробничої програми видно, що на 1 лінії ми найбільше виготовляємо борошна вищого га тунку, а найменше борошна ІІ ґатунку.По другій лінії - найбільше виготовляється борошна вищого ґатунку, а найменше манної крупи, борошно II гатунку не виготовляється.Відходів кормових по першій лінії більше ніж відходів не кормових. По другій лінія такаж ситуація.

Вироблена продукція з власної сировини буде відпущена безтарно, вибита у мішки та розфасована в пакети (табл. 4).

Таблиця 4

Планові обсяги фасування продукції з власної сировини

(враховуючи структуру фасування)

Залежно від структури фасування ми фасуємо в пакети на 1 лінії борошно вищого ґатунку, борошно 1 ґатунку та манну крупу, а на 2 лінії - борошно вищого ґатунку та борошно 1 ґатунку. Вибій у мішки проводимо на 1 і 2 лінії аналогічно — борошно вищого ґатунку, борошно 1 ґатунку, манну крупу та всі висівки. Безтарно на обох лініях відпускаємо борошно вищого ґатунку, борошно 1 ґатунку та все борошно 2 ґатунку.

Структура фасування продукції, %

Продукція з сировини давальців буде вибита у мішки.

На підприємстві є вибійний цех, де здійснюється вибій та фасування борошна.

2. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ І НАДАНІ ПОСЛУГИ

Розрахунок прямих витрат на виробництво борошна розраховуються нормативним методом.

2.1 Сировина і матеріали

Вартість зерна визначається виходячи з необхідної кількості зерна та ціни за одиницю (т), грн.

При переробці давальницької сировини її вартість не визначається.

Транспортні витрати на перевезення зерна на підприємство та борошна з підприємства на 1 т складають 60 грн.

Природні втрати складають 0,5% від вартості зерна.

Інші витрати (націнки, комісійні винагороди, витрати товарних бірж, митний збір) складають 2,5% від вартості зерна.

Планова кількість кормових відходів 1320 т (І помел — 712 т, ІІ помел — 768 т). Ціна 1 т кормових відходів становить 600 грн. Вартість кормових відходів вираховується з вартості сировини.

Некормові відходи (0,4% від кількості зерна) підприємство вивозить за його межі.

Витрати на 1 т некормових відходів становлять 20 грн.

Вартість сировини і матеріалів розраховується в таблиці 5.

Таблиця 5

Вартість сировини і матеріалів на помели

Вартість сировини і матеріалів дорожче на 1 лінії ніж на 2 лінії, адже там переробляється більша кількість зерна.

Щоб визначити суму витрат по статті «Сировина і матеріали», необхідно до вартості сировини додати вартість транспортних витрат, вартість природних втрат, інші витрати, вартість некормових відходів і відняти вартість кормових відходів.

2.2 Допоміжні матеріали

Розрахунок кількості та вартості допоміжних матеріалів (в нашому прикладі мішки і пакети) проводиться на кількість готової продукції.

На 1 т борошна потрібно 200 мішків, ціна 1 мішка 1 грн., та 500 пакетів, ціна 1 пакета 0,40 грн. Крім того, на кожен мішок і пакет розраховуємо по одній етикетці. Ціна етикетки на мішок 0,20 грн., на пакет 0,08 грн.

Таблиця 6

Розрахунок кількості та вартості допоміжних матеріалів з розрахунку на 1 т готової продукції

Кількість мішків на 1 т висівок з власної сировини у 1,5 рази більше, ніж на 1 т муки;

Кількість мішків на 1 т висівок з давальницької сировини 200 шт., етикеток 200 шт. Вартість цих матеріалів на 1 т висівок буде складати 240 грн. Решту витрат беруть на себе давальці.

2.3 Вартість електроенергії і води на технологічні цілі

Вартість електроенергії і води на технологічні цілі визначається множенням кількості затраченої енергії на вартість одиниці цих витрат по видах. Так, на 1 т перероблюваного зерна витрачається 80 кВт-год. Електроенергії та 3 м³ води (табл. 7).

Таблиця 7

Розрахунок кількості та вартості електроенергії і води

1000 кВт-год. коштує 300 грн., 1 м³ води — 6 грн.

2.4 Основна і додаткова заробітна плата

Підприємство працює у три зміни.

На кожній зміні працює 10 робітників, в т. ч.

5 робітників по ІІІ розряду, ставка ІІІ розряду за зміну 70,70 грн.

3 робітники по ІV розряду, ставка ІV розряду за зміну 75,10 грн.

2 робітники по V розряду, ставка V розряду за зміну 86,20 грн.

Фонд заробітної плати за зміну при умові виконання норми виробітку (норма виробітку за зміну переробити 83,3 т зерна) становить

(70,70 грн. Ч5) + (75,10 грн. Ч 3) + (86,20 грн. Ч 2) = 751,20 грн.

Додаткова оплата становить 30% від тарифного фонду

751,20 грн. Ч 0,30 = 225,36 грн.

Всього оплата по тарифу і додаткова оплата становить

751,20 грн. + 225,36 грн. = 976,56 грн.

На 1 т переробки зерна фонд оплати праці становить

976,56 грн.: 83,3 т = 11,7 грн.

Затрати праці за зміну

10 робітників Ч 8 год. = 80 л.-год.,

на 1 т переробленого зерна 0,9 л.-год. (80: 83,3).

2.5 Відрахування на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи становлять 38,3% від основної оплати. Всього відрахування складають

976,56 грн. Ч 0,383 = 374,02 грн.

На 1 т зерна ці витрати становлять

374,02 грн.: 83,3 т = 4,49 грн.

2.6 Амортизація і поточний ремонт обладнання, будівель і споруд

Вартість будівель і споруд 4500 тис. грн., норма амортизації 8%, коштів на поточний ремонт 5% від залишкової вартості.

Вартість обладнання 11 000 тис. грн., норма амортизації 24%, коштів на поточний ремонт 10% від залишкової вартості.

Таблиця 8

Відрахування на утримання основних засобів

На 1 т переробленого зерна ці втрати складають

3 710 000 грн.: 165 000 т = 22,48 грн.

2.7 Роботи і послуги (витрати елеватора)

Таблиця 9

Вартість послуг елеватора

Витрати елеватора розподіляються між помелами порційно об'ємами перероблюваного зерна.

Розрахунок витрат: приймання зерна 6 грн./т, сушіння зерна за 1 т/% (розраховується т/% множенням кількості зерна на % вологості, який перевищує базисну вологість і множенням на 6,9 грн.); очищення зерна — за 1 т/% (засміченість зерна становить 1%). Визначається аналогічно послугам по сушінню. Зберігання зерна в силосах в середньому 6 міс. Тариф за одиницю цих послуг складає 8,10 грн. за 1 т/міс.

2.8 Загальновиробничі витрати

Це витрати на організацію і управління виробництвом.

До них відноситься: оплата праці з нарахуваннями, відрахування на соціальні заходи, амортизація і поточний ремонт основних засобів, сума орендної плати, витрати на удосконалення технології, витрати на охорону праці і техніку безпеки, вартість швидкозношуваних інструментів та пристроїв, інші витрати.

Таблиця 10

Розрахунок витрат на організацію і управління виробництвом

(загальновиробничі витрати)

Загальновиробничі витрати розподіляються між помелами пропорційно обсягам перероблюваного зерна. Загальногосподарські витрати складають 4,2 грн на 1 т зерна.

Таблиця 11

Адміністративні витрати (загальногосподарські)

2.9 Адміністративні витрати (загальногосподарські)

До них відносяться загальногосподарські витрати, що направлені на обслуговування і управління підприємством:

— витрати, пов’язані з управлінням підприємством — це витрати на оплату праці працівників апарату управління підприємством, відрахування на соціальні заходи;

— витрати, пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням апарату управління, включаючи транспортне обслуговування, пов’язане з управлінням підприємством, витрати на оплату послуг, придбання літератури, інформаційне забезпечення;

— витрати на службові відрядження, на придбання ліцензій, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на державні послуги;

— витрати на проведення аудиту;

— витрати на організацію прийомів, презентацій, свят, представницькі витрати;

— витрати на утримання і обслуговування основних засобів загальногосподарського призначення, амортизаційні відрахування по основних засобах;

— витрати на охорону праці і техніку безпеки загальногосподарського персоналу;

— витрати зі страхування майна;

— витрати, пов’язані із забезпеченням пожежної сторожової охорони;

— витрати підприємства, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного значення;

— витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством;

— податки, збори та інші витрати, передбачені законодавством, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників апарату управління, інші витрати.

2.10 Витрати на збут

Таблиця 12

Витрати на збут продукції

Ці витрати між видами продукції розподіляються пропорційно сумі витрат на оплату праці виробничих робітників і витрат на утримання основних засобів.

3. ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Таблиця 13

Визначення повної собівартості 1 т кожного виду продукції з власної сировини (І лінія), грн.

Повна собівартість найбільша для манної крупи, а найменша для висівок.

Таблиця 13А Визначення повної собівартості 1 т кожного виду продукції з власної сировини (ІІ лінія), грн.

Собівартість 1 т продукції з власної сировини на 2 лінії зростає в такій послідовності: висівки, борошно ІІ гатунку, борошно І ґатунку, борошо вищого гатунку, манна крупа.

Таблиця 14

Визначення повної собівартості одиниці послуг на переробку давальницької сировини (ІІ лінія), грн.

Собівартість одиниці послуг на переробку давальницької сировини на 2 лінії зростає в такій послідовності: висівки, борошно І ґатунку, борошно вищого ґатунку, манна крупа.

Таблиця 15

Визначення повної собівартості реалізованої продукції і наданих послуг

Повна собівартість реалізованої продукції і наданих послуг найвища на 1 лінії, тому що там переробляється найбільше зерна.

4. ПЛАНУВАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ЦІНИ

Результативність діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, одним з яких є процес ціноутворення. У сучасних умовах господарювання ціна є засобом маркетингового впливу підприємства на споживача з метою забезпечення ринкової рівноваги між попитом і пропозицією.

Всі ціни поділяються на відпускні, оптові та роздрібні.

Відпускна ціна — це ціна за якою підприємство продає продукцію оптово — збутовим і роздрібним торгівельним організаціям та іншим споживачам.

Оптова ціна — це ціна, за якою оптово-збутові організації відпускають продукцію роздрібним організаціям та іншим споживачам.

Роздрібна ціна — це ціна, за якою роздрібні торговельні організації продають продукцію населенню і організаціям.

В залежності від ступеня участі держави в регулюванні цін використовуються фіксовані, регульовані та вільні ціни.

Фіксовані — це сталі державні ціни, максимальний чи мінімальний рівень яких підприємства не мають права перевищувати.

Регульовані — ціни, що формуються на види продукції на які держава вводить граничний рівень рентабельності.

Вільні — це ціни, які підприємство встановлює самостійно, враховуючи попит ринку.

Договірні — це ціни встановлюються на сільськогосподарську продукцію при укладанні договорів між заготівельними, переробними та аграрними підприємствами.

Конкурентна ціна — за якою продають продукцію конкуренти.

Особливий вид, що застосовується у внутрішньовиробничому господарському розрахунку — планово-розрахункові ціни. Їх використовують для оцінки об'єму виробництва при плануванні прибутку і рентабельності основних та допоміжних цехів. Вони включають у себе цехову вартість і прибуток.

У практиці господарювання підприємства АПК використовують світові ціни на товари, що формуються залежно від попиту і пропозиції на світовому ринку.

Індикативні ціни — це ціни на товари, що склалися на ринку експорту та імпорту на час здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Номінальна ціна встановлюється у процесі договору про купівлю.

Комісійні ціни встановлюються під впливом попиту і пропозиції.

Монопольна ціна встановлюється виробниками або реалізаторами, які є монополістами і займають найбільший сегмент ринку. Як правило ці ціни можуть бути завищені. Тому їх величину регулює Антимонопольний комітет України.

Таблиця 16

Визначення реалізаційної ціни одиниці продукції з власної сировини і вартості одиниці послуг на переробку давальницької сировини (без ПДВ)

Реалізаційна ціна одиниці продукції з власної сировини на 1 лінії більша ніж реалізаційна ціна одиниці продукції з власної сировини на 2 лінії.

5. ФОРМУВАННЯ ПЛАНУ ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ З УРАХУВАННЯМ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ

Таблиця 17

Виручка від реалізації продукції та послуг по підприємству

Виручка від реалізації продукції та послуг набільша від продукції на 1 лінії, а найменша від продукції на 2 лінії, де переробляється власна сировина

6. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ПІДПРИЄМСТВА. ДОХОД, ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

Таблиця 18

Визначення фінансових результатів по підприємству

Найбільший прибуток підприємство отримує від реалізації продукції що виробляється на 1 лінії, а найменше — на 2 лінії з власної сировини.

Рентабельність продукції свідчить про рівень ефективності витрат на її виробництво та реалізацію. Її розраховують за формулою:

Р_п = П_р: С _рп х 100%, де:

Р_п — рентабельність реалізованої продукції;

П_р — прибуток від реалізації продукції;

С_рп — повна собівартість реалізованої продукції.

Для борошна вищого ґатунку:

Р_п = 23 592,938: 125 829×100 = 18,75%

Для борошна І ґатунку:

Р_п = 10 875,765: 58 004,1×100 = 18,75%

Для борошна ІІ ґатунку:

Р_п = 373,725: 1994,85×100 = 18,75%

Для манної крупи:

Р_п = 1207,8: 6446,55×100 = 18,75%

Для висівок:

Р_п = 2589,465: 13 810,5×100 = 18,75%

По І лінії:

Р_п = 38 639,693: 206 085×100 = 18,75%

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним можна обчислити за формулою:

N_крит. =, де:

С _пв — сукупні витрати постійні на виробництво продукції;

Ц — ціна одиниці продукції;

С_зв — витрати змінні на одиницю продукції.

Для борошна вищого ґатунку:

С_зв = 3720 — (45 + 8,6 + 6,0) = 3720 — 59,6 = 3660,4 грн С_пв = 33 825 (45 + 8,6 + 6,0) = 2 015 970 грн

N_крит = = 2037 т Для борошна І ґатунку:

С_зв = 2604 — (45 + 8,6 + 6,0) = 2604 — 59,6 = 2544,4 грн С_пв = 22 275 (45 + 8,6 + 6,0) = 1 327 590 грн

N_крит = = 1868 т Для борошна ІІ ґатунку:

С_зв = 2418 — (45 + 8,6 + 6,0) = 2418- 59,6 = 2358,4 грн С_пв = 825 (45 + 8,6 + 6,0) = 49 170 грн

N_крит = = 74 т Для манної крупи:

С_зв = 3907 — (45 + 8,6 + 6,0) = 3907 — 59,6 = 3847,4грн С_пв = 1650 (45 + 8,6 + 6,0) = 98 340 грн

N_крит = = 95 т Для висівок:

С_зв = 620 — (45 + 8,6 + 6,0) = 620 — 59,6 =560,4 грн С_пв = 22 275 (45 + 8,6 + 6,0) = 1 327 590 грн

N_крит = = 6186,3 т Чим більшим є об'єм виробництва над критичною його величиною, тим вищою є безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (К_б), який обчислюється за формулою:

К_б =, де:

К_б — коефіцієнт безпеки виробництва;

N — фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі;

N_к — критичний обсяг виробництва.

Для борошна вищого ґатунку:

К_б = = 0,93

Для борошна І ґатунку:

К_б = = 0,91

Для борошна ІІ ґатунку:

К_б = = 0,91

Для манної крупи:

К_б = = 0,94

Для висівок:

К_б = = 0,72

ВИСНОВОК

Важливим розділом плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановому році, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-технічних ресурсах, чисельності персоналу, транспортні.

Виробнича програма підприємства визначає склад, кількість і обсяг продукції (послуг), яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції (послугах), яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Заїнчковський А.О. і інші. Економіка підприємств харчової промисловості. К.: «Урожай», 2008. — 271 с.

2. Тарасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. К.: «Каравела», 2009. — 421 с.

3. Петрович Й. М. і інші. Економіка підприємства. Львів: «Новий Світ-2000», 2004. — 678 с.

4. Кучер М.І., Гайдук Т. Г., Буценко І.М., Богатирьов А. М., Попов Л. П. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання витрат обігу заготівельних підприємств. К., 2010.

5. Галузева угода між Державною акціонерною компанією «Хліб України», галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006;2008 роки.

6. Гула О. Перетворення приватного підприємства на приватне товариство: шляхи вдосконалення організаційно-правової форми підприємництва //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 4. — C. 82−84

7. Мескон М. Х., Альберт. М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. — 702.

8. Немцов В. Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. — К. УВПК Ексоб, 2011. — 560с.

9. Осовська Г. В. Основи менеджменту. Навч. Посібник. — К.: Кондор, 2003. — 556с.

10. Питер Э. Лэнд. Менеджмент — искусство управлять / Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1995. — 144с.

11. Твердохліб М.Г., Шарапов О. Д. Організація інформування керівників: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1997. — 180с.