Планування основної діяльності підприємства

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Планування основної діяльності підприємства

План

1. Планування основної діяльності підприємства

2. Складання кошторису витрат на виробництво

Задача

Використана література

1. Планування основної діяльності підприємства

Планова робота на підприємстві охоплює великий комплекс питань: дослідження ринку, визначення обсягу попиту, вивчення та аналіз дій конкурентів, визначення обсягів закупівлі матеріальних ресурсів та постачальників, розроблення планів основного, допоміжного та обслуговуючих цехів, планування технічного розвитку, удосконалення виробництва та праці, планування матеріальних та фінансових витрат, собівартості продукції, прибутку, а також доведення планів до виробничих підрозділів та організацію контролю їх виконання.

Діяльність функціональних відділів здійснюється згідно з організаційним планом. Він визначає зміст діяльності адміністративного апарата підприємства, чисельність працівників у різних ланках, їх посади та обов’язки.

Загальний розділ організаційного плану дає уявлення щодо організаційної структури управління фірмою, облікової чисельності працівників управління вищої, середньої та низової ланок, кількості, назви та завдань окремих відділів та комітетів, розподілу повноважень та сфер контролю між окремими адміністраторами та комітетами.

Наступний розділ має інструктивний характер. Він визначає права і обов’язки працівників фірми, рівень їх відповідальності, межу підпорядкованості та влади. У плані наводиться графічна схема організаційної структури управління підприємством.

Головне завдання організаційного плану полягає в максимальному пристосуванні діяльності адміністративного персоналу, його організаційної структури до виконання загального плану підприємства.

Узгодження планів та складання проекту зведеного плану здійснюють відділи економічних та маркетингових служб. Роботи зі складання зведеного плану потребують значного часу та витрат. Але це компенсується двома позитивними факторами. Зведений план складається з обмеженого кола показників (обсяг збуту товарів, прибуток, валові витрати за основними елементами, обсяг інвестування).

Побічним результатом роботи над зведеним планом є системний аналіз діяльності підприємства в усіх його ланках, який потребує їх спільної узгодженої роботи. Більша частина заходів, необхідність яких визначається в процесі роботи над зведеним планом, виконується паралельно зі складанням поточних планів. Узгоджений та скоригований план підприємства затверджує Рада директорів.

При плануванні діяльності змішаних та експортних підприємств особливу увагу звертають на розроблення таких розділів:

— планування збуту. Першим кроком при плануванні збуту є збір первинної інформації для визначення стану й тенденцій ринку. Здійснюють аналіз товарообігу підприємства, обороту продажу, кількості, вартості, цін на власний товар та товар конкурентів. Складають власні прогнози збуту, враховуючи прогнози збуту в минулому, визначають відхилення фактичних показників від планових, що мали місце в минулому. Аналіз дозволяє з більшою ймовірністю прогнозувати обсяги збуту в майбутньому;

— аналіз ринку продажу. При аналізі звертають увагу на чисельність населення району збуту, середнє споживання продукції на душу населення, динаміку доходів населення та його купівельну спроможність, динаміку загального попиту на порівняльні товари та їх замінники. Такий аналіз дозволяє коригувати виробничу програму підприємства, виявляти групи товарів, попит на які зростає, падає або залишається незмінним.

Важливим засобом стимулювання збуту є реклама. План рекламних заходів складається з таких розділів:

* поточні рекламні заходи;

* термін проведення окремих рекламних заходів;

* план проведення виставок та експозицій;

* загальний план рекламних заходів поточного року;

* плани проведення спеціальних рекламних заходів.

План збуту продукції складається з таких розділів:

* розрахунок обсягів збуту в натуральних показниках та асортименті;

* розрахунок обсягів збуту в грошовому вимірі;

* інструкції щодо термінів та умов платежів і знижок.

Важливим інструментом управління експортних та змішаних підприємств є планування прибутку. Розрахунок прибутковості підприємства здійснюють за такими показниками:

— плановий коефіцієнт обороту капіталу:

де Кобо — коефіцієнт оборотності капіталу;

ОБк — планова сума оборотних коштів, тис. грн;

Квкл — вкладений у виробництво капітал, тис. грн;

— коефіцієнт прибутковості:

де К — коефіцієнт прибутковості; Обкап — оборот капіталу, тис. грн;

Рпр — реалізована продукція за планом, тис. грн;

— коефіцієнт рентабельності:

де К — коефіцієнт рентабельності;

Пр — прибуток від реалізації продукції, тис. грн. ;

Рпр — реалізована продукція за планом, тис. грн.

Аналізують також ліміт рентабельності, перекриття ліквідності та регресивний розподіл товарообігу. За даними аналізу готують висновки щодо ефективності діяльності підприємства в плановому році.

Планування фінансів в умовах ринку досить складне. Основна увага при плануванні фінансів підприємства приділяється пошуку джерел фінансування поточної та перспективної діяльності, ефективному використанню обмежених фінансових коштів, визначенню оптимальної структури капіталу, умовам отримання кредитів та впровадженню ефективних методів фінансового контролю. У фінансовому плані визначають порядок складання бюджету, обліку та звітності підприємства, порядок видачі та отримання коштів за рахунками, прибуток, заборгованість та дивіденди.

При плануванні фінансів складають короткострокові та довгострокові фінансові плани.

У довгостроковому фінплані визначають потребу в капіталі, окремо для поповнення обігових коштів та відновлення основних виробничих фондів. Сума капіталовкладень на розвиток підприємства обґрунтовується з точки зору терміну окупності та їх рентабельності.

Короткостроковий фінплан дозволяє контролювати та аналізувати ліквідність, а передбачені в ньому резерви надають інформацію щодо потреби в ліквідних коштах. План складається з таких розділів:

* поточний фінансовий план, у якому розраховують доходи від товарообігу, зменшені на суму валових витрат, податків, виплат вхідного та вихідного мит і чистий прибуток від реалізації продукції;

* фінплан нейтральної галузі діяльності (наприклад, продаж старого обладнання);

* кредитний план поточного року;

* планові інвестиції;

* план забезпечення ліквідності підприємства в поточному році. При плануванні прибутку йдеться про чистий прибуток, тобто прибуток після сплати податку. Якщо філії спільних підприємств перебувають у різних країнах, то в країні, де менші податкові ставки, планують більші прибутки, а там, де податкові ставки більші, -менші прибутки. Після завершення розрахунків розділів довгострокових і поточних планів вони розглядаються та затверджуються Радою директорів або президентом фірми.

Планування основної діяльності починають з маркетингових досліджень ринку: вивчають обсяг попиту, смаки різних груп споживачів, визначають маршрути постачання сировини та збуту готової продукції, узгоджуються ціни на сировину та готову продукцію, оптові знижки та ін.

Планування виробничої програми здійснюється за двома схемами залежно від особливостей галузі.

Перша схема ґрунтується на плановій потужності, рівні її використання та попиті на готову продукцію:

де: Пдо6 — потужність, т/доб;

Теф — ефективний час використання потужності, год. ;

Ппл — планова потужність, т/доб;

Квик — коефіцієнт використання потужності;

Опр — плановий обсяг виробництва продукції, т;

Опопит — обсяг попиту, т.

Схема застосовується у хлібопекарній, спиртовій та пивоварній галузях і передбачає коригування рівня використання потужності залежно від попиту на готову продукцію.

Друга схема ґрунтується на обсязі переробки сировини та виходу готової продукції:

При використанні схеми попередньо обґрунтовується обсяг переробки сировини, виходячи з обсягів заготівлі, втрат при заготівлі й зберіганні сировини та планового виходу готової продукції.

За підсумками розрахунку виробничої програми складають таблицю.

Щоб виробничі програми основних цехів узгодити у часі й просторі їх складають з оберненою послідовністю до технологічного процесу.

Ґрунтуючись на виробничих програмах основних цехів, складають плани виробництва для допоміжних і обслуговуючих підрозділів: ремонтних, енергетичних, транспортних, складських. Методика планування показників для цих підрозділів аналогічна методиці складання планів для основних цехів.

Після складання планів виробництва окремих цехів розробляються плани виробничих дільниць. Заключним етапом планування виробничої програми підприємства є доведення завдань з окремих виробничих процесів безпосередньо до робочих місць.

Здійснюючи аналіз плану з виконання виробничої програми, потрібно встановити:

* виконання планової номенклатури продукції;

* динаміку реалізації продукції, яка свідчить про наявність на неї попиту;

* відповідність якості продукції діючим стандартам;

* ритмічність випуску у відповідності з плановими термінами;

* можливість збільшення обсягів виробництва.

При виконанні плану під впливом різних чинників виникають відхилення від планового асортименту продукції (нестача матеріалів, зміни замовлення споживачів, відсутність попиту на продукцію). Відхилення також виникають у зв’язку з намаганням підприємства виробляти більш прибуткові види продукції.

Для оцінки плану випуску продукції з асортименту, план випуску якої виконаний і перевиконаний, зараховують тільки планові завдання. Обсяги продукції, план з яких не виконаний, зараховують фактичне виконання.

2. Складання кошторису витрат на виробництво

Для спрощення планування, обліку та аналізу собівартості продукції витрати на виробництво розраховують за економічними елементами та статтями витрат.

Класифікація й розрахунок за економічними елементами потрібні для визначення планових та фактичних витрат з усіх видів виробничої діяльності підприємства.

Економічні елементи у кошторисі групуються в такій послідовності:

* допоміжні матеріали — 5,2%;

* паливо-51%;

* енергія — 0,5%;

* амортизація — 25,5%;

* фонд заробітної плати — 11,4%;

* інші витрати — 6,4%.

Наведена структура витрат типова для теплових електростанцій. Вона може змінюватися залежно від виду палива, потужності ТЕС та рівня її використання.

У елементі «Допоміжні матеріали» враховується вартість матеріалів, які використовуються у виробничому процесі для забезпечення його нормального функціонування або витрати на інші виробничі та господарські цілі, а також вартість запасних частин для ремонту обладнання, спецодягу та малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШЗП)

У елементі «Паливо» враховуються витрати на придбання усіх видів палива, яке використовується у виробничому процесі, для опалення приміщень, продажу своїм працівникам за пільговими цінами, а також паливо для транспорту.

У елементі «Енергія» розраховується вартість усіх видів енергії, яку купує підприємство для виробничих та невиробничих потреб.

У елементі «Амортизація» визначається річна сума амортизації основних виробничих фондів підприємства у відповідності до норм амортизаційних відрахувань.

У елементі «Заробітна плата» визначається заробітна плата промислово-виробничого персоналу з урахуванням премій із фонду заробітної плати.

У елементі «Інші витрати» враховуються витрати на відрядження, орендну плату, податки, стипендії працівникам підприємства, винагороди за рацпропозиції, оплата послуг підприємствам зв’язку, пошти та ін.

За калькуляційними статтями витрати групуються в такій послідовності:

1. Матеріальні витрати, в тому числі:

— сировина на технологічні потреби;

— основні матеріали на технологічні потреби;

— паливо на технологічні потреби;

— електроенергія на технологічні потреби;

— теплова енергія на технологічні потреби;

— відходи, що підлягають реалізації (вираховуються);

— технологічні втрати;

— втрати внаслідок браку;

2. Операційні витрати, в тому числі:

— фонд заробітної плати робітників та змінних ІТП;

— відрахування на соціальні заходи;

— адміністративні витрати;

— витрати на НДР;

— витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури;

— цехові витрати;

— загальновиробничі витрати;

— витрати на реалізацію продукції;

— витрати на експлуатаційне обслуговування обладнання;

— витрати на освоєння виробництва;

— витрати на утримання та експлуатацію нематеріальних активів;

— короткостроковий кредит;

— відсотки за кредити;

— інші фінансові витрати;

3. Амортизаційні відрахування.

За структурою витрати за калькуляційними статтями розподіляються на прості та комплексні.

До простих витрат відносять ті, які неможливо розподілити на складові частини (заробітна плата, сировина, матеріали, паливо, амортизація).

До комплексних відносять ті, які складаються із кількох однорідних елементів (витрати на експлуатацію та утримання обладнання, цехові та загально виробничі витрати).

За способом віднесення витрат на одиницю продукції вони розподіляються на прямі та опосередковані. Прямі витрати безпосередньо відносяться на певний вид продукції.

Опосередковані витрати неможливо віднести на певний вид продукції (витрати на допоміжні матеріали для утримання приміщень та обладнання, ремонт машин, фонд зарплати ІТП).

Витрати, які залежать від обсягів виробництва, розподіляють на умовно-постійні та пропорційні. Умовно-постійні витрати не змінюються при зміні обсягів виробництва, але суттєво змінюються на одиницю продукції (цехові та загальновиробничі витрати, витрати на освітлення, опалення та ремонт приміщень). Пропорційні витрати змінюються пропорційно змінам обсягів виробництва продукції (сировина, матеріали, паливо).

Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис витрат складається з метою визначення усіх планових витрат підприємства та встановлення взаємозв'язку цього розділу з іншими розділами плану. У загальному кошторисі враховуються усі витрати підрозділів підприємства, які виникають при виробленні продукції. У випадках, коли промислово-виробничий персонал не бере участі у виробництві або виконує роботи з капітального ремонту приміщень та споруд, об'єктів житлово-комунального господарства, з власного капітального будівництва, ці витрати враховуються у кошторисі.

У кошторисі враховуються також витрати, пов’язані з розробкою та освоєнням нової продукції, які відносять на витрати майбутніх періодів. У цих витратах не враховують вартість продукції власного виробництва, яка споживається підрозділами підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрішньовиробничий оборот).

Винятком є підприємства текстильної, шкіряно-взуттєвої, хутрової, м’ясної, цукрової, олійножирової, борошняної, тютюнової галузей, де напівфабрикати передаються з цеху в цех не за собівартістю, а за розрахунковими цінами. На цих підприємствах у кошторисі враховують внутрішньозаводський оборот, тобто вартість напівфабрикатів і продукції власного виробництва, які потребують подальшого оброблення на підприємстві.

Для складання зведеного кошторису виконуються такі розрахунки:

* розрахунок витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на потреби основного виробництва згідно норм витрат та цін;

* розрахунок фонду заробітної плати робітників основного виробництва;

* кошториси витрат допоміжних цехів;

* кошториси витрат на підготовку та освоєння виробництва;

* кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання;

* кошториси цехових та загальновиробничих витрат;

* кошториси транспортно-заготівельних цехів;

* кошториси позавиробничих витрат.

Розрахунки здійснюються з урахуванням обсягів виробництва та технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних, енергетичних та трудових ресурсів. Ці норми використовуються як при складанні зведеного кошторису, так і при розрахунку планових калькуляцій.

Задача

Діяльність підприємства характеризується нижче наведеними даними

Показник

Одиниця виміру

Значення

Плановий випуск продукції в натуральному виразі:

Виріб А

Виріб Б

Виріб В

од

2000

5000

5000

Трудомісткість виготовлення одиниці виробу

а) на початок року:

Виріб А

Виріб Б

Виріб В

б) за планом:

Виріб А

Виріб Б

Виріб В

нормо-годин

9,45

7,8

9,6

9,0

7,5

9,7

Корисний фонд робочого часу одного працівника в базисному році

годин

1650

Середній коефіцієнт виконання норм виробітку:

на початок року

в плановому році

1,2

1,25

Розрахувати відносну економію кількості робітників підрядників внаслідок зниження трудомісткості продукції і підвищення середніх норм виробітку в плановому році порівняно з початком року, а також зростання продуктивності праці за рахунок впливу кожного фактора.

Розв’язок:

1. Економія за рахунок зниження трудомісткості продукції:

= 0,92 або 1чол.

2. За рахунок підвищення середніх норм виробітку:

== 1,97 або 2 чол.

3. Зростання продуктивності праці в цілому:

= 6%

Чп.п == 53 чол.

4. За рахунок зниження трудомісткості продукції:

= 2%

5. За рахунок підвищення середніх норм виробітку:

= 4%

Використана література

планування прибутковість кошторис витрата

1. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. — К.: Скарби, 2002. — 336 с.

2. Пасічник В.Г., Акіліна О. В. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. — Київ: Центр навч. літератури, 2005. — 256 с.

3. Семенов А. Г., Станчевський В. К. Організація і планування на підприємстві: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літератури, 2006. — 528 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой