Планування фонду оплати праці на підприємстві

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

В умовах ринкової економiки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка ставиться в залежність не тільки від результатів праці робітників, але й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці - Це заробіток, розрахований, як правило у грошовому вираженні, що за трудовим договором виплачує власник або уповновжений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу або надані послуги.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці та заробітної плати — один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбувається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Облік праці та заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників підприємства.

Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.

Фонд оплати праці - основна складова частина фонду споживання.
Зарплата становить ту частину суспільного продукту, яка в грошовій формі виплачується працівникам для задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб.

На кожному стані розвитку суспільства рівень зарплати повинен відповідати вкладові кожного працівника, що дасть йому змогу достатньою мірою задовольнити свої матеріальні і духовні потреби. Надбавки до зарплати повинні бути чітко вираженого стимулюючого характеру і завжди зв`язуються з діловими якостями конкретного працівника. З метою підвищення ефективності виробництва система зарплати повинна стимулювати зацікавленість робітників, спеціалістів і службовців у результатах праці, сприяти раціональному витрачанню коштів на зарплату, дотримання встановлених співвідношень між зростанням продуктивності праці та середньої зарплати.

Актуальність даної теми полягє у тому, що питання організації оплати праці є істотним на підприємстві. Оплата праці є основним інструментом підвищення ефективності праці працівників.

Об'єкт дослідження — БЦДСС.

Предмет дослідження — заробітна плата як одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально — економічних явищ.

Мета курсової роботи — висвітлити питання планування фонду оплати праці на підприємстві; показати, які існують види, форми і системи оплати праці та які з них використовує підприємство.

Завдання:

1. Дослідити сутність і складові елементи організації оплати праці;

2. Вивчити основоположні принципи організції оплати праці;

3. Показати структуру заробітної плати і елементи її організації;

4. Проілюструвати як нараховується заробітна плата на підприємстві та як розраховується річний тарифний фонд заробітної плати;

5. Проаналізувати стан організації оплати праці на підприємстві;

6. Запропонувати можливі напрямки вдосконалення фонду оплати праці;

7. Показати методику планування розцінок оплати праці в господарстві.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи оплати праці

1.1 Поняття та принципи оплати праці

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. [

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно -ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як важлива соціально — економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці виконує такі основні функції:

· Відтворювальна — підтримка і покращення умов життя працівників, які повинні мати необхідні засоби для нормального існування, а також реальні можливості для відпочинку та роботи, щоб поновлювати сили, необхідні для роботи.

· Стимулююча — встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості ті результатів праці.

· Регулююча — регулює ринок праці, в умовах різного рівня оплати праці в окремих галузях народного господарства, певною мірою формує собівартість продукції підприємства — регулює прибутковість підприємств.

· Соціальна — забезпечення соціальної справедливості, соціальної захищеності, відповідної винагороди за вкладену працю для самоствердження працівників.

Одним з основних принципів оплати праці є дотримання законодавчого положення про розмір мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Вона є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Важливим принципом організації оплати праці є те, що вона здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних та трудових договорів.

1.2 Форми, види та системи оплати праці

Структура заробітної плати включає: основну заобітну плату, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Її особливість — гарантованість та регулярність виплати.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов’язанні з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають виплати у формі винагород за підсумкові роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбаченні актами чинного законодавства.

Основна оплата праці має 2 форми: відрядну і погодинну. Форми заробітної плати в сільськогосподарських підприєсствах визначаються способами обліку праці. Там, де облік ведеться за виробленою продукцією або обсягом виконаних робіт, застосовується відрядна форма оплати праці. Якщо ж облік ведеться за відпрацьованим робочим часом, застосовується погодинна форма оплати праці.

Відрядна форма оплати праці - це така форма, при якій розмір заробітку залежить від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаної роботи. Вона складається з декількох видів: пряма необмежена, прогресивна, та акордно — відрядна.

Погодинна форма оплати праці - це така форма, при якій розмір заробітку залежить від кількості фактично відпрацьованого часу, незалежно від кількості фактично виробленої або обсягу виконаної роботи. Вона немає різновидів.

Залежно від способу розрахунку основної оплати праці та її погодження з додатковою оплатою, умов виробництвавизначають системи оплати праці.

Під системою, як правило, розуміють спосіб поєднання основної, додаткової оплати праці та премії, що забезпечують найбільш оптимальне співвідношення між кі лькістю та якістю вкладеною праці й її оплатою. Обидві форми оплати праці застосовують в сільськогосподарських підприємствах у вигляді таких систем: відрядної, відрядно — преміальної, відрядно — прогресивно — преміальної і акордно — преміальної, погодинно — преміальної, від валового доходу, за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами.

При простій відрядній системі оплати праці заробіток працівників залежить від їх фактичного виробітку. На відрядну оцінку не впливає рівень виконання норм виробітку. Премії при ній не виплачуються.

Розцінка за од. Роботи = тарифна ставка/норма виробітку

Якщо, крім оплати за незмінними відрядними розцінками, виплачується ще й премія, система оплати вже називається відрядно — преміальною.

Відрядно — прогресивно — преміальна система оплати праці - є різновидом відрядно — преміальної. Вона передбачає додаткове заохочення працівників за виробництво понадпланової продукції чи робіт. Розмір оплати за понаднормову роботу визначається в самому господарстві, однак максимально допустиме збільшення розцінок не може перевищувати тарифну розцінку більш як у 2 рази.

За характером виплат відрядна форма оплати праці у підприємствах може бути індивідуальною і колективною.

Погодинна форма оплати праці ділиться на: просту погодинну і погодинно — преміальну системи. При простій погодинній системі - розмір заробітку виконавця залежить лише від величини тарифної ставки і кількості відпрацьованого часу. Місячний заробіток при погодинній оплаті визначається: денна тарифна ставка * на кількість відпрацьованих годин або змін. При погодинно — преміальній системі беруть до уваги і якісні результати праці. Ця система оплати праці знаходить застосування як в основному, так і в допоміжних виробництвах. Акордно преміальна система оплати праці різновидом відрядної форми оплати праці. Сутність цієї системи в тому, що завчасно визначається загальна сума заробітної плати на весь обсяг роботи або на всю продукцію, що виробляється в конкретному розрахунковому періоді. Основна оплата праці здійснюється за двома показниками:

· Обсяг виконаних робі (відпрацьований час);

· Кількість і якість виробленої продукції.

Перша її частина виступає у формі авансу, а друга формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок 25−50% при визначення розцінок оплати за продукцію. Методика розрахунку розцінок оплати праці за продукцію грунтується на використанні показників оплати за тарифрм та доплат за продукцію й виходу валової продукції і розраховується за формулою:

Роп = Тх * Кт / В

Де Роп — розцінка оплати за од. Продукції, грн. ;

Тх — тарифний фонд оплати праці на виробництво певної продукції, грн. ;

Кт — коефіцієнт збільшення тарифу (1. 25 — 1. 50);

В — валова продукція, ц, шт., гр.

Розмір акордної оплати праці визначають, як правило, н основі існуючих нор виробітку і відрядних розцінок за одиницю роботи. При акордній оплаті праці може вводитися преміювання за певні кількісні та якісні показники. В цьому випадку акордна оплата праці.

Система оплати праці від валового доходу

В умовах ринкової економіки кінцевий результат господарської діяльності підприєства визначає валовий та чистий доход. Від отриманого обсягу валового доходу залежать формування фонду оплти праці та його розмір. Валовий дохід характеризує економічну ефективність виробництва.

Для формування фонду оплти прці залежно від величинивалового доходу господарства використовують певні норативи.

Розрахунок питоої ваги оплати праці у валовоу доході по категоріях працівників визначають за форулою:

Р = Фо / В * 100

Де Р — питома вага оплати праці у валовому доході, %;

Фо — Фонд оплати праці, грн. ;

В — валовий дохід.

Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності.

Диференціація оплати праці сільськогосподарських підприємств здійснюється за допомогою тарифної системи, яка складається з довідника тарифікації робіт, тарифних сіток, тарифних ставок і схеми посадових окладів. Тарифна система являє собою сукупність нормативів, що визначають співвідношення між розіром заробітної плати, кваліфікацією працівників та умовами праці.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Довідник тарифікації робіт.

На відміну від промисловості, де тарифікуються робітники, в сільськоу господарстві, як правило, тарифікуються роботи. Показниками якості праці є її складність, терміновість виконання робіт, відповідальність, умови праці, а також час, необхідний для оволодівання даною професією.

До умов праці належать: шкідливість, небезпечність і важкість роботи. Довідник тарифікації сільськогосподарських робіт віщує перелік робіт із зазначенням присвоєного кожній із них розряду. Тарифно — кваліфікаційні довідники розробляються Міністерством праці України.

Тарифна сітка — це друга частина тарифної системи. В ній встановлені групи робіт за якістю праці. Вона формується на основі тарифної ставки першого розряду і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок. У господарствах переважно користуються 6 -ти розрядними тарифними сіткаи, для різних категорій працівників.

Тарифні ставки — третє складова частина тарифної системи. Розмір ставки встановлюється, виходячи з тарифної ставки першого розряду, який виконує просту роботу. Мініальний розмір тарифних ставок встановлюється галузевою угодою, яка укладається іж профспілками та Урядом України.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці за одиницю робочого часу або за обсяг виконаних робіт. Це ще не заробітна плата і не оплата праці, а тільки мінімальна величина заробітку, яка є основою для обчислення оплати праці з урахуванням її якості.

Окремим висококваліфікованим працівникам, які зайняті на особливо важких, відповідальних роботах, можуть встановлюватись місячні оклади на умовах колективного договору.

Таблиця 1 Методологія розрахунку заробітної платні за різними системами оплати праці

Система оплати праці

Формула для розрахунку

Відрядна:

— пряма індивідуальна

,

Де Р — розцінка, Q — кількість оброблених виробів,

m — годинна тарифна ставка розряду, грн. ,

Нвр — норма часу на обробку одиниці продукції

— відрядно-преміальна

Де p — розмір премії у % до тарифної ставки,

k — розмір премії за кожен % перевиконання плану,

n — % перевиконання встановлених показників

— непряма відрядна

,

Де Рнеп — непряма відрядна розцінка,

Qосн — обсяг продукції, що вироблена основним робітником,

mдоп — тарифна ставка допоміжного робітника,

Носн — норма виробітку основного робітника

Почасова:

— проста

Де m — годинна (денна) тарифна ставка робітника відповідного розряду,

T — фактично відпрацьоване на виробництві час (години, дні)

— почасова-преміальна

1.3 Планування фонду оплати праці на підприємстві

Відповідно до законів України «Про державне підприємство» і «Про оплату праці» встановлено використання нормативного методу планування заробітної плати.

Фонд заробітної плати — це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати входять:

а) заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

б) суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової оплати праці включаються:

а) надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

б) премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів;

в) винагороди (процентні надбавки) за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві, передбачені чинним законодавством;

г) оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;

д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

е) оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

є) суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати;

ж) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передбачені чинним законодавством.

Залежно від одиниці виміру, за якою обчислюється фонд заробітної плати (людино-година, людино-день, людино-місяць тощо), розрізняють годинний, денний, місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати.
Годинний фонд заробітної плати являє собою заробітну плату, нараховану робітникам за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості зміни.

Денний фонд заробітної плати складають суми, нараховані за час фактичної роботи, а також суми, нараховані за невідпрацьований час. Він характеризує оплату фактично відпрацьованих людино-днів. До суми денного фонду заробітної плати включають: годинний фонд заробітної плати; доплати за роботи в понаднормовий час і святкові дні, оплату внутрішньозмінних перерв у роботі не з вини робітника; оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей; оплату внутріш-ньозмінного часу, витраченого на виконання державних та громадських обов’язків.
До місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати включають: денний фонд заробітної плати; оплату чергових відпусток; винагороди за стаж роботи; виплату вихідної допомоги; оплату людино-днів, витрачених на виконання державних і громадських обов’язків; виплату заробітної плати робітникам, відрядженим на інші підприємства або для проходження навчання без виключення зі списків підприємства; оплату цілоденних простоїв не з вини робітника.

При плануванні й аналізі рівня оплати праці та використання фонду заробітної плати на підприємствах обчислюються показники середньої годинної, середньої денної, середньої місячної (квартальної) заробітної плати.

Середньогодинна заробітна плата характеризує рівень оплати праці за час чистої роботи і визначається діленням годинного фонду на кількість відпрацьованих людино-годин.

Середньоденна заробітна плата залежить від величини середньо-годинної заробітної плати, тривалості робочого дня (кількості годин роботи протягом дня) і від доплат, що не пов’язані з відпрацьованими людино-годинами протягом робочого дня. Рівень середньоденної заробітної плати визначається відношенням денного фонду заробітної плати до кількості відпрацьованих людино-днів.

Найбільш повною характеристикою, яка відбиває величину заробітної плати на підприємстві, у галузі чи в економіці в цілому, є середня місячна (річна) заробітна плата. Середня місячна заробітна плата визначається діленням місячного фонду оплати праці на середньомісячну облікову чисельність працівників.

За часом формування розрізняють плановий та фактичний фонди заробітної плати.

Плановіш фонд заробітної плати на підприємствах являє собою суму грошових засобів, передбачену в кошторисі для розподілу між працівниками підприємства, необхідну для забезпечення виконання виробничого завдання на плановий період.

До планового фонду заробітної плати підприємства входять такі витрати на оплату праці:

а) усі форми відрядної та погодинної оплати праці за відрядними розцінками і тарифними ставками, посадовими окладами;

б) премії з фонду заробітної плати (окрім премій, що виплачуються зі спеціальних фондів, які формуються за рахунок прибутку);

в) витрати грошових засобів на оплату часу простою не з вини працівника, якщо працівник попередив власника або уповноваженого ним органу;

г) витрати на оплату праці у святкові і передсвяткові дні;

д) доплати за роботу в нічний час;

е) оплата часу виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством ці обов’язки здійснюються у робочий час;

є) оплата часу чергових відпусток та відпусток на навчання та ін.

У процесі аналізу використання фонду заробітної плати необхідно фактичний фонд насамперед зіставити з плановим фондом заробітної плати. Необгрунтоване перевищення величини фактичного фонду заробітної плати над плановим фондом небажане, оскільки може сприяти зростанню загальних витрат виробництва, собівартості одиниці продукції і, як наслідок, зумовить зменшення загальної суми прибутку підприємства[9].

До фактичного фонду заробітної плати входять усі витрати з оплати праці, які нараховані на підприємстві за звітний період і які підлягають виплаті виробничому персоналу, керівникам, спеціалістам та службовцям, що перебувають у обліковому складі підприємства, незалежно від того, з яких джерел ці виплати здійснювалися або будуть здійснюватися. До фактичного фонду заробітної плати як окрема позиція входять також виплати особам, які не зараховані до облікового складу.

При порівнянні фактичного фонду заробітної плати з плановим фондом передусім останній необхідно скоригувати з урахуванням рівня виконання плану виробництва продукції.

РОЗДІЛ 2. Організаційно — економічна характеристика БЦДСС

2.1 Виробничий потенціал станції та його ефективність

Державне підприємство «Білоцерківська дослідна — селекційна станція інституту цукрових буряків» розташовано в Київській області, Білоцерківському районі в селі Мала Вільшанка за адресою вулиця Радянська, 1 індекс 9 175.

Середньорічна кількість опадів припадає на літні місяці (червень, липень). Основний запас продуктивної вологи в ґрунті створюється за рахунок осінньо — зимових опадів.

Район розташування господарства знаходяться в помірно-посушливій зоні степу.

Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій м. Біла Церква та агрокліматичного довідника по Київській області характеризується недостатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, низькою відносною вологістю повітря, сильними суховіями.

Клімат даного району континентальний з високими тепловими ресурсами. Сума ефективних температур 3250. Зима коротка, м’яка з частими сильними відлигами. Середня тривалість періоду 175 днів.

Територія господарства представляє рівнину.

Ґрунти представлені каштановими чорноземами слабо солонцюваті. Ці землі пригідні для вирощування сільськогосподарських культур.

Державне підприємство БЦДСС складається з двох основних галузей — рослинництва і тваринництва.

Білоцерківська дослідна — селекційна станція державної науково — дослідної установи Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук була створена у 1893 році. Сьогодні це одна з провідних наукових установ України.

Станція створена з метою здійснення науково дослідницьких робіт згідно з програми Інституту цукрових буряків. Основними напрямками і видами наукової діяльності станції є:

· Створення та впровадження у виробництво нових інтенсивних конкурентоспроможних сортів і гібридів цукрових буряків, озимої пшениці ярої вики;

· Розробка адаптованих технологій вирощувань сільськогосподарських культур, що базуються на використанні нових сортів і гібридів, нових технологічних та хімічних засобів;

· Виробництво високоякісного елітного насіння сільськогосподарських культур районованих сортів;

В БЦДСС в 2010 році працювало 138 чоловік: в тваринництві - 38 чол. Із них операторів машинного доїння — 6 чол., в рослинництві - 33 чол. Із них механізаторів — 18 чол., спеціалістів та ІПТ — 28 чол., робітників допоміжних та обслуговуючих виробництв — 39 чол.

Нині на станції працюють 7 наукових відділів і лабораторій: відділи селекції однонасіньових цукрових буряків, селекції поліплоїдних цукрових буряків, селекції і насінництва зернових культур, насінництва цукрових буряків, землеробства, захисту рослин, лабораторія агрохімічних аналізів і технологічних якостей цукрових буряків.

Наведені дані про роботу підприємства свідчать про те, що воно в останні три роки невпинно скорочувало кількість зайнятих працівників: порівняно з базовим роком чисельність персоналу підприємства у звітному році зменшилась на 48,6% (100−124*100/241), обсяг випуску продукції -- на 21,6% (100 — 1807 * 100: 2305) за практично незмінної виробничої потужності. Виробіток продукції на одного працюючого підвищився на підприємстві за ці роки на 52,4% (1457 * 100: 956 — 100), що не компенсувало скорочення чисельності персоналу. Це, звичайно, призвело до різкого спаду коефіцієнта використання виробничої потужності: з 72,03% у базовому році до 57,4% у звітному.

Таблиця 2. Дані про роботу підприємства

№ п/п

Показник

1-й рік

2-й рік

3-й рік

Звітний рік

1

Виробнича потужність, тис. грн

3200

3105

3250

3149

2

Обсяг товарної продукції у зіставній оцінці, тис. грн

2305

1998

1802

1807

3

Середньорічна чисельність персоналу основної діяльності, осіб

241

198

154

124

4

Коефіцієнт використання виробничої потужності (р. 2: р. 1)

72,03

64,3

55,4

57,4

5

Виробіток товарної продукції на одного працівника (р. 2: р. 3), грн

956

1009

1170

1457

2.2 Рівень та ефективність виробництва продукції

Для того, щоб охарактеризувати розміри підприємства нам необхідно проаналізувати основні показники — обсяг виробництва (продаж) продукції допоміжні - площа земельних угідь, кількість працівників, вартість основних виробничих фондів, поголів'я худоби та ін.

Таблиця 3 — Розмір виробництва БЦДСС за 2008 — 20 010 роки

Показники

2008

2009

2010

Відхилення +/-

%

Основні:

Вал. пр-я в спів. цінах, тис. грн.

3012

2598

2497

-515

-82,90

Товарна продукція, тис. грн

2012

2302

1998

-14

-99,30

Додаткові:

Земельна площа всього, га

3258

3498

3194

-64

-98,03

В т.ч. с/г угіддя га

3194

3194

3200

+6

+100,1

З них рілля, га

3092

3093

3099

+7

+100,2

Середньорічна вартість основ-них виробних фондів, всього тис. грн.

5170

5825

5844

+674

+113

В т.ч. виробничих фондів с/г призначення, тис. грн

4136

4660

4675

+539

+113

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.

2186

2141

2362

+176

+108

Енергетичні потужності кВт

3647

5517

5513

+1866

+151,1

Всього працівників, чол.

198

154

124

-74

-62,62

З них працездатних, чол.

198

154

124

-74

-62,62

Поголів'я тварин на к.р. ВРХ

59

46

21

-38

-35,59

В т.ч. корів

24

19

11

-13

-45,83

свиней

242

200

163

-79

-67,35

Виходячи з даних таблиці. Розмір виробництва БЦДСС" за 2008 — 2010роки, видно що: валова продукція сільського господарства в співставних цінах у 2010 році знизилась на -82,90%, а абсолютному виразі на -515 тис. грн. В звітному році порівняно з базисним, зменшилась товарна продукція на -99,30%.

Зменшення обсягів виробництва та зниження виробництва продукції в основу зумовило погіршення погодних умов.

Земельна площа господарства у 2010 році відносно 2008 року зменшилась на 98,03% або 64га. Це спричинене тим, що більшість сільськогосподарських угідь не використовувались за призначенням.

Разом зі зменшенням земельної площі, зменшується і численність робітників.

Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва можна визначити на основі товарної продукції. Товарна продукція — це частина валової продукції, виготовленої сільськогосподарськими підприємствами для реалізації. Розраховується в натуральному виразі і грошовій оцінці. Враховує сільськогосподарські товари продані населенню, державі підприємством. Розглянемо зміну складу та структури товарної продукції та проаналізуємо в якому році господарство працювало краще.

Таблиця 4 — Склад та структура товарної с/г продукції БЦДСС за 2008−2010 роки

Види продукції

Вартість товарної продукції

За 3 роки в середньому

%

2008

2009

2010

Зернові культури

745,7

2011,1

1647,4

1468,1

49,41

Соняшник

834,2

936,4

1078,6

949,7

31,96

Інша продукція

9,6

1,8

6,6

6

0,2

Разом по рослинництву

1589,5

2949,3

2732,6

2423,8

81,6

Скотарство

187,8

139,4

109,2

145,5

4,9

Свинарство

118,2

127,1

70,2

105,2

3,5

Інша продукція

6,5

0,8

1,2

2,8

0,09

Разом по тваринництву

312,5

267,3

180,6

253,5

8,5

Промислова продукція

158,5

220,6

221,6

200,2

6,7

Роботи та послуги

75,8

112,7

83,2

93,9

3,2

Всього по підприємству

2136,3

3559,9

3218,0

2971,4

100

Аналізуючи дані таблиці «Склад і структура товарної сільськогосподарської продукції БЦДСС за 2008−2010 роки» можна зробити висновки, що продукція зернових культур у 2010 році збільшилась, її питома вага в структурі товарної продукції склала 49,41%, це відбулося внаслідок того, що збільшилась врожайність зернових культур, продукція соняшника також зросла у звітному році порівняно з базисним на 29,3%. Питома вага соняшника в структурі товарної продукції займає 31,96%.

Певну увагу приділяють і промислові продукції, питома вага якої в структурі складає 6,7%.

Реалізація скотарської продукції в звітному році порівняно з базисним, зменшилась на 41,9%, зменшилась і продукція свинарства на 40,6%. Це зумовлене тим, що підприємство має нестійкі канали реалізації та дуже високою собівартістю скотарства і свинарства.

В структурі товарної продукції займають 3,2% роботи і послуги.

Головною галуззю в господарстві є рослинництво, його питома вага складає 81,6%, а головними видами продукції є зернові культури і соняшник.

Для того, щоб краще розглянути економічну характеристику господарства, треба розглянути забезпеченість господарства основними і оборотними фондами та ефективність їх використання.

Основні фонди — це грошове вираження основних засобів (їхня вартісна оцінка).

Таблиця 5 — Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання в БЦДСС

Показник

2008

2009

2010

Відхилення

%

Вартість валової продукції, тис. грн.

3494,8

4752,5

2667,7

-827,1

-76,33

Виробничі фонди с/г призначення, тис. грн.

4136,4

4660,3

4675,7

539,3

113,04

Площа с/г угідь, га

3258

3498

3194

-64

-98,03

Середньорічна к-сть робітн., чол.

198

154

124

-74

-62,62

Фондовіддача

0,84

1,02

0,57

-0,27

-67,86

Фондомісткість, тис. грн.

1,18

0,98

1,75

0,57

148,3

Фондоозброєність, тис. грн.

13,3

16,3

16,6

3,3

121,05

Фондозабезпеченість, тис. грн.

0,72

0,86

0,89

0,17

123,61

Фондорентабельність, %

8,76

1,49

17,15

8,39

195,77

Норма прибутку, %

5,73

1,22

11,39

5,66

198,78

Аналізуючи дані таблиці «Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання в БЦДСС ми бачимо, що фондовіддача в 2010 році відносно 2008 року зменшилась на 67,86, або на 0,27 тис. грн. Фондомісткість в 2010 році відносно 2008 року зросла на 121,05, або на 3,3 тис. грн. Це зумовлене тим, що вартість фондів зростає, а численність робітників зменшується.

Фондозабезпеченість також в господарстві зростає і в 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 123,61%, або на 0,17 тис. грн. Причина в тому, що зменшується кількість площі сільськогосподарських угідь з одночасним ростом вартості фондів.

Хоча вирішальне значення в господарстві належить основним виробничим фондам, найважливішу функцію по безперебійному обслуговуванню виробництва виконують оборотні засоби.

Оборотні засоби — це сукупність грошових коштів, які вкладені в оборотні фонди і фонди обігу. Забезпеченість господарства оборотними фондами наведено в таблиці.

Таблиця 6- Показники ефективності використання оборотних засобів в БЦДСС

Показники

2008

2009

2010

Відхилення 2010 — 2008

%

Виручка від реалізації, тис. грн.

2136,3

3559,9

3218

1081,7

150,63

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.

2186,6

2141,7

2362,7

176,1

108,05

Коефіцієнт оборотності

0,98

1,66

1,36

0,38

138,78

Коефіцієнт закріплення

1,02

0,6

0,73

-0,29

-71,57

Трудомісткість 1 обороту, днів

367

271

265

-102

-72,21

Розглянувши таблицю можна зробити висновки, що середньорічна вартість оборотних засобів зросла на 108,05%, або на 176,1 тис. грн. в 2010 році відносно 2008 року. Поряд з цим зростає коефіцієнт оборотності і зменшується коефіцієнт закріплення, свідчить, що господарство скращує свою діяльність, бо число оборотів оборотних засобів протягом року склало 1,66, зменшується коефіцієнт закріплення, що свідчить про зменшення матеріальних витрат. Час, протягом якого оборотні засоби повертаються господарству зменшився на 91 день і складає 217 днів. Виробництво в сільському господарстві не можливо без трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина населення, яка має сукупність фізичних і духовних здібностей, що дають змогу працювати. В господарстві до трудових ресурсів належать особи, які уклали з ним трудові угоди, зараховані до складу працівників і працюють в їхній галузі виробництва.

2.3 Фінансово — економічні показники та конкурентоспроможність підприємства

Фінансово — економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності кпіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватись за борговими зобов’язаннями.

Для того, щоб визначити заходи щодо зниження затрат праці і засобів виробництва на одиницю продукції в перспективі, порівняємо рівень собівартості і затрат праці на одиницю продукції в динаміці, а також визначимо тенденцію поведінки цих показників в таблиці.

Таблиця 7. Динаміка собівартості і затрат праці на 1 ц основних видів продукції.

Вид продукції

2008 р.

2009 р.

2010р.

2010 р у % до 2008 р.

собівар. тис. грн. 1 га

затр. пр. люд. год

собівар. тис. грн. 1 га

затр. пр. люд. год

собівар. тис. грн. 1 га

затр. пр. люд. год

собівар. тис. грн. 1 га

затр. пр. люд. год

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Зернові

1,6

51

2,55

16

2,95

12

1,84

23,2

Цукрові буряки

7,47

293

-

-

8,88

326

118,8

111,2

Кукурудз. на Зерно

1,45

400

4,36

380

2,93

300

208,9

75

Силос

156

3

412

3

224

4

155,9

133,9

Сіно: багаторіч. трави

99

5

155

3

96

3

96,98

60

Молоко

5,21

9

7,01

8

10,68

9

205

100

Прирости ВРХ

5,33

45,12

694

36,73

766

37,9

143,7

84

Свині

70,8

40,75

1185

32,76

1480

38,29

209

94

Проаналізувавши показники даної таблиці можна зробити висновки, що в господарстві собівартість даних видів продукції виросла в декілька раз, це пов’язано з підвищенням цін на пальне для техніки на 25%, а також підвищення заробітної плати, збільшення вартості насіння, кормів, запчастин.

Собівартість зернових зросла на 85%, кукурудзи на зерно зросла в 2 рази, також зеленої маси багаторічних і однорічних трав собівартість знизилася відповідно на 5%. Затрати праці на вирощування зерна зменшилася на 76,47%, на вирощування кукурудзи на зерно зменшилася на 25%. Затрати праці на виробництво молока, вирощування зеленої маси багаторічних трав та однорічних трав зменшилися затрати праці на виробництво та вирощування ВРХ та свиней.

З метою виявлення резервів зменшення собівартості одиниці продукції та економічного обґрунтування переходу на нові технології виробництва проведемо аналіз структури собівартості прирізних організаційних, технологічних економічних умовах виробництва.

Таблиця 8. Порівняльний аналіз розміру і структури собівартості одиниці продукції

Статті витрат

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2010 р. у % до 2009 р.

? грн.

% до підс.

? грн.

% до підс.

? грн.

% до підс.

Оплата праці

954

15,39

1243

15,63

1247,5

12

130,8

Вартість кормів

1033

16,67

1580

19,87

2065,2

20

199,9

Витрати на утримання 03:

Амортизація

Поточний ремонт

Автотр. (пал.)

Інші прямі витрати

275

491

647

341

4,4

8,1

10,4

5,5

316

703

1051

641

3,9

8,8

13,2

8

787,1

875,4

1189,5

555,7

7,57

8,4

11,45

5,3

286,2

178,2

183,8

162,9

Загальног. витрати

719

11,6

739

9,2

1077,7

10,37

149,9

Всього

6197

100

7953

100

10 389

100

167,6

Проаналізувати дані таблиці можна зробити висновок, що в господарстві найбільшу питому вагу серед витрат здійснюють витати на придбання кормів і оплату праці, ці витрати становлять майже половину всіх витрат. Це пояснюється тим, що господарство має велику кількість ВРХ та поголів'я свиней. Але як видно з порівняльного аналізу в господарстві майже всі витрати збільшилися в 2−3 рази.

Для повної економічної оцінки діяльності господарства проведемо аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Таблиця 9. Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства

Показники

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2010 р. у % до 2009 р.

На 100 га с/г угідь тис. грн. ОВФ:

с/г призначення

6612

6420

5606

84,8

Валової продукції

6607

7927

10 323

156,2

Економічного прибутку

1191

149

403

33,8

Розрахункового прибутку

1325

1745

1931

145,7

Нормального прибутку

1340

1596

1528

138,4

Енергозабезпеченість к.с.

4,04

2,87

2,56

63,3

Енергоозброєність к.с.

23,2

32,2

22,7

97,3

Фондовіддача, грн.

0,99

1,23

1,84

185,8

Рівень рентабельності %

12,85

12,58

14,6

113,6

Норма прибутку %

11,23

1,39

3,62

32,3

Коефіцієнт конкурентності

1,15

1,26

1,8

156,5

Провівши аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства, бачимо, що рівень рентабельності за останні три роки підвищився на 13,6%. Норма прибутку підвищилася на 32. 3%. Підрахувавши норму прибутку та визначивши коефіцієнт конкурентоспроможності можна сказати, що продукція господарства здатна витримати конкурентність, підприємство здатне вижити і про це свідчить, що підприємство постійно отримує прибуток, і має досить міцні засади для виживання.

Результати виробництва характеризуються наступними показниками, такими як:

1. ОВФ на 100 га с/г угідь = (ОВФ с/г призначення / площу с/г угідь)*100;

2. Валова продукція на 100 га = (Валова продукція всього/площу с/г угідь)*100;

3. Нормальний прибуток = (Чистий дохід/ площу с/г угідь)*100;

4. Енергозабезпеченість виробництва визначається шляхом ділення енергоресурсів підприємства на його посівну площу;

5. Енергоозброєність праці шляхом ділення енергоресурсів підприємства на середньорічну кількість працівників;

6. Фондовіддача розраховується як відношення валового продукту до всіх виробничих фондів;

7. Рентабельність визначається за наступною формулою:

Р=П/Сб

Ще один важливий показник фінансово — економічної діяльності підприємства — конкурентнопроможність.

Формування конкурентноспроможних господарських структур ринкового типу, здатних здатних забезпечувати стабільну продовольчу безпеку держави, є важливою складовою аграрної політики.

Конкурентоспроможність продукції знаходиться шляхом ділення середньої реалізаційної ціни по Україні на середню ціну по господарству.

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення оплати праці на підприємстві

3.1 Планування фонду оплати праці на БЦДСС

Питання оплати праці на підприємстві регулює «Положення про оплату праці робітників» БЦДСС. Метою розробки такого Положення є підвищення продуктивності праці, збільшення обсягу виробництва, прибутку, підвищення якості праці, і персональної відповідальності кожного на своєму робочому місці, а також особистої зацікавленості в кінцевих результатах роботи. Окремими розділами в цьому Положенні зазначені умови оплати праці робітників-відрядників, керівних робітників, спеціалістів і службовців апарату управління.

Фонд заробітної плати працівників БЦДСС складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших виплат і заохочень.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно за встановленими нормами праці норми часу, вироблення, обслуговування посадові обов’язки. Вона встановлюється згідно затверджених тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові досягнення. Вона містить у собі доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться: винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні і матеріальні виплати, що не передбачені актами діючого законодавства, але визначені галузевою угодою.

В БЦДСС для оплати праці застосовуюсть 2 основні форми:

1. відрядна; 2. погодинна.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно — кваліфікаційні характеристики.

Оплата праці поділяється на 3 категорії:

1. основна заробітна плата за кількістю виробленої продукції, відпрацьованих люд. -год., обсяг виконаних робіт;

2. додаткова оплата праці за кваліфікацію виконавця, надбавка за роботу із захисту рослин, підвищена оплата на збиранні врожаю.

3. преміювання за збереження і ефективне використання технологій.

В БЦДСС застосовується система оплати праці за фактично вироблену продукцію згідно тарифних ставок; визначається з розрахунком семигодинного робочого дня і місячної норми робочих годин.

Оплата праці тваринників при відрядній формі здійснюється по розцінках за ц виробленої продукції. Тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінки за продукцію визначається на підставі нормативної чисельності працівників, розраховується по нормах обслуговування, професійного складу тваринників і відповідних тарифних ставок. Оплата праці керівників і спеціалістів здійснюється за місячними посадовими окладами плюс преміальні.

В БЦДСС в 2010 році працювало 138 чоловік: в тваринництві - 38 чол. Із них операторів машинного доїння — 6 чол., в рослинництві - 33 чол. Із них механізаторів — 18 чол., спеціалістів та ІПТ — 28 чол., робітників допоміжних та обслуговуючих виробництв — 39 чол.

Нас конкретно цікавлять працівники і їх розряди в галузі рослинництва і тваринництва.

В галузі рослинництва: головний агроном — V, агроном по захисту рослин — III, бригадир тракторно — рільничої бригади — ІІІ, помічник бригадира — ІІІ, обліковець — ІІІ, вагар — ІІ, трактористи — 13 чол. IV — V, робочі рослинництва — 4 чол. ІІ, робочі теплиць — 4 чол. ІІ, токар — ІІІ, слюсар по ремонту — ІІІ.

В галузі тваринництва: машинного доїння — 4 чол. VI, тваринники — 2 чол. V, слюсар по молоку — 2 чол. V, слюсар по гною — IV, ветсанітар — І, технік штучного осіменіння — V, тракторист по вичисткі гною — IV, пасічник — IV, старший слюсар — наладчик — IV.

З 01. квітня 2012 року на БЦДСС встановлена мінімальна з/плата робітника, що виконує просту роботу в сумі 1094. 00 грн.

У таблиці 3.1. показано розрахунок місячних тарифних ставок для працівників, що працюють в галузі тваринництва.

Таблиця 3.1 Розрахунок місячних тарифних ставок для працівників тваринництва, (тривалість робочого часу — 167,58 год. в міс.)

Категорія працівників

Розряді чисельність

Денна тариф. ставка

Місячна тариф. ставка

Премії та доплти у %

сума

Всього місячний фонд заробітної плати

ветсанітар

1 — І

4,22

707,20

10

70,72

777,92

Технік штучного запліднення

1 — V

45,78

1396,29

80

1117

1675,50

Пасічник

1 — IV

39,90

1216,95

70

851,86

851,86

Робітник по забою худоби

0,5 — V

6,54

1095,97

25

274

1369,97

Ст. Слюсар — наладчик

1 — IV

6. 75

1164,68

20

232,94

1397,62

Облік виробітку робітниками-відрядниками на підприємстві здійснюють за нарядами. А для робітників із погодинною формою оплати праці використовують відомість на виплату премій.

Для того, щоб нараховувати заробітну плату, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на БЦДСС здійснюють у розрахунково-платіжній відомості. При розрахунку податку на доходи з фізичних осіб, використовується соціальна пільга.

Для виплати заробітної плати використовуються платіжні відомості.

В наступній таблиці представлені дані по заробітній платі за 3 роки.

Таблиця 3.2 Заробітна плата по БЦДСС

Показники

2009 рік

2010 рік

План факт

+, — до 2009 рок

Фонд заробітної плати, тис. Грн.

3838,2

4761,7 3930,5

+92,3

Середньоспискова чисельність, чол.

150

145 147

-7

Середньомісячна заробітна плата, грн.

2132,30

2736,60 2290,50

+158,20

Мінімальна заробітна плата, грн.

669,00

869,00 922,00

30%

За звітний період 2010 року було нараховано і виплачено 3930,5 тис. грн., було утримано із заробітної плати податків на суму 552,5 тис. грн., Середньооблікова чисельність працівників склала 143 чоловіка, середньомісячна заробітна плата 1 працівника склала 2290,50 грн при мінімальній заробітній платі - 869 — 9022 гривень.

3.2 Методика планування розцінок оплати праці в галузях господарства

1. Розрахунок розцінки за 1 ц молока оператору машинного доїння:

— встановлюється норма навантаження на 1 доярку — 45 гол.

— плановий нормативний надій на 1 корову — 50 ц

— валовий надій по групі тварин: 45 гол. * 50 ц = 2250 ц, в тому числі

пасовищний період — 955,5 ц, стійловий період — 1294,5 ц.

— Тарифний фонд оплати праці доярки складе:

365 днів * 57,04 грн = 20 819,6 грн.

— Відрядний фонд оплати праці доярки складе:

20 819,6 * 1,25 = 26 024,5 грн.

— Відрядна розцінка за 1 ц молока становитиме:

26 024,5 грн / 2250 ц = 11,56 грн.

2. Розрахунок розцінки слюсарям — наладчикам:

— тарифний розряд — IV працівників ремонтної майстерні:

6,75 грн/год * 7 = 47,30 грн.

— тарифний фонд оплати праці за рік:

47,30 грн * 305 днів * 1,25 = 18 033,13 грн.

— валовий надій по поголів'ю, що обслуговується:

400 гол. * 50 ц = 20 000 ц молока

— відрядна розцінка за 1 ц молока складатиме:

18 033,13 грн / 20 000 ц = 0,90 грн.

3. Оплата праці в галузі свинарства:

— норма навантаження — 20 свиноматок

— плановий приплід — 180 голів

— тарифний фонд оплати праці за рік становитиме:

365 * 57. 04 = 20 819,6 грн.

В т.ч. 40% на приплід — 8327,84 грн, 60% за приріст — 12 491,76 грн.

— розцінка за 1 гол. приплоду:

8327,84 * 180 гол = 46,27 грн.

4. Оплата праці техніка штучного осіменіння:

Тарифний розряд VI — 69,18 грн. Денна тарифна ставка.

Норма навантаження — 200 гол.

Тарифний фонд = 305 днів * 69,18 грн = 21 100 грн.

Розцінка за запліднену корову = 21 100 * 200 = 105,5 грн.

Місячний аванс = 69,18 * 24 = 1660,32 грн.

3.3 Проблеми та напрями щодо поліпшення розміру фонду оплати праці на дослідній селекційній станції

Сьогоднішню ситуацію у сфері оплати праці можна охарактеризувати як таку, що має певну невизначеність, невідрегульованість, не контрольованість. Низька заробітна плата, затримка її виплати негативним чином позначаються на ставленні працівників до своїх прямих обов’язків і є одним з мотивів вимушеної вторинної зайнятості. Тому цілями і шляхами реформування заробітної плати є створення кожній працездатній людині умов для підтримання своєю працею необхідного рівня життя; забезпечення реалізації відтворювальної, стимулюючої, регулюючої та стимулюючої функції заробітної плати.

За сучасних умов соціально-економічного розвитку підприємств України істотно зростає актуальність проблеми підвищення рівня заробітної плати та вдосконалення механізму управління оплатою праці.

На мою думку, основним складником організаційно-економічного механізму управління оплатою праці є її організація на підприємстві. Питання організації заробітної плати, визначення її рівня завжди перебувають у центрі уваги як роботодавців, так і найманих працівників та їх об'єднань. Відповідно до чинних на сьогодні законодавчих актів (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 Кодексу законів про працю України), основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники. Суть тарифної системи оплати праці полягає в тому, що роботи розподіляються залежно від їх складності, а працівники — залежно від їх кваліфікації відповідно до розрядів тарифної сітки, що є основою для формування розмірів заробітної плати.

Існує така точка зору стосовно тенденції використання так званого «гнучкого тарифу» у тарифній системі. Його суть полягає в тому, що в межах кожного кваліфікаційного розряду робітників або посад службовців встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів. Це сприяє підвищенню ефективності стимулювання працівників в межах одного й того самого розряду або посади без переведення до іншого розряду або на іншу посаду вищої кваліфікації. Класифікуючи всіх працівників підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці, спеціалісти, керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і фізіології людини, відносяться як 1:3.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими завданнями оптимізації високопродуктивної, якісної праці та її гідної оплати є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Отже, удосконалення оплати праці на підприємстві матиме вищу ефективність за дотримання таких принципів:

— відповідність заробітної плати ціні робочої сили;

— залежність заробітної плати від кількості і якості праці та від кінцевих результатів роботи підприємства;

— забезпечення переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять найбільший трудовий внесок у виробничі результати підприємства;

— удосконалення тарифної системи та нормування праці;

— відповідальність керівників підприємств за порушення законодавства про оплату праці;

— поєднання індивідуальних інтересів з колективними (за розвитку колективних форм організації праці).

Також велику роль в удосконаленні оплати праці відіграє використання в тарифній системі «гнучкого графіка». Результати роботи кожного працівника оцінюються по трьохбальній шкалі і відповідно з одержаною кількістю балів він може просуватися по вертикалі тарифної сітки на один, два, три ряди. Тому навіть в межах однієї кваліфікації у кожного є можливість самостійно добиватися збільшення розміру своєї заробітної плати. Використання такої системи виключає автоматичний ріст заробітної плати не підвищуючи реальної кваліфікації і результативності працівників.

Нині перед керівниками вітчизняних підприємств постало нове складне завдання — максимально зацікавити персонал в реалізації свого фізичного або інтелектуального потенціалу. На сьогодні очевидно, що потрібні нові механізми і інструменти, які б створювали могутні стимули для продуктивної, якісної праці і максимальної реалізації потенційних здібностей людини. Першим завданням в реформуванні оплати праці за стимулюючим механізмом має бути підвищення реальної заробітної плати до вартості робочої сили. Заробітна плата — категорія не тільки економічна, а й соціальна, покликана забезпечити людині певний соціальний статус. Необхідно визначити найбільш ефективні системи оплати праці для окремих категорій працівників із урахуванням ефекту її застосування на прибуткових підприємствах:

— для робітників основного виробництва доцільна відрядно-преміальна; не доцільні погодинна проста, відрядна колективна, погодинна преміальна та безтарифна;

— для робітників допоміжного виробництва доцільна погодинно-преміальна; менш доцільна погодинна проста; недоцільні акордна, відрядна (всі форми) та безтарифна;

— для службовців доцільна погодинна преміальна; менш доцільна погодинна проста; недоцільна відрядна (всі форми) та безтарифна;

— для професіоналів та фахівців та керівників доцільна погодинна преміальна; менш доцільна безтарифна; недоцільні всі інші.

Визначення систем оплати праці для окремих категорій працівників дасть змогу підвищити ефективність виробництва та збільшити обсяги виробітку та реалізації продукції.

Необхідно зосередити увагу на продуктивності і якості. Для цього потрібно визначити вимоги до організації виробництва: всі програми повинні виконуватися в строк або достроково; всі роботи необхідно виконувати з якнайменшими витратами; якість повинна знаходитися на першому місці; потрібно використовувати найдосконаліші технології, інструменти і методи.

Висновки та пропозиції

Отже, Оплата праці - Це заробіток, розрахований, як правило у грошовому вираженні, що за трудовим договором виплачує власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу або надані послуги. Оплату праці з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой