Повість-притча Річарда Баха "Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон" як відображення світогляду "розбитого покоління"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Повість-притча Річарда Баха «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» як відображення світогляду «розбитого покоління»

1. Літературний процес 60−70-х років XX сторіччя

1.1 Літературне середовище

Розвиток літератури США в другій половині XX сторіччя — процес важкий та неоднозначний. Історія американської літератури цього періоду наповнена величезним творчим змістом, своєрідністю авторських концепцій, гострою ідейно-естетичною боротьбою. Американська словесність — безупинний пошук способів адекватного реагування на динамічне життя XX сторіччя, наповненого соціальними змінами [7].

Одна з головних особливостей американської літератури 1960−1970-х років — інтенсивний пошук та усвідомлення моральних ідеалів. Письменники все більше почали звертатися до вічних цінностей.

Література США починає поділятися на літературу масову та літературу високу [14]. Масова література робила світ більш зрозумілим та допомагала читачу змиритися з реальністю, наповнюючи її здоровим глуздом. Вона доносила до читача різноманітні моральні заповіді на зрозумілій звичайній людині мові.

Антон Євгенійович Назаров у своїй дисертації писав, що саме масова белетристика, як продукт нової культури американського суспільства, намагалась знайти спосіб подолати матеріалістичний соціум шляхом революції свідомості. Якість літератури визначалась атмосферою епохи, белетристика швидко та активно реагувала на всі суспільні процеси 1960−1970-х років [15].

Також не останню роль у вихованні нації відіграв новий тип літератури «moral fiction», або моральна проза. До початку 1970-тих років «moral fiction» займає домінуюче положення в літературі США. «Moral fiction» стала своєрідним способом вираження конфлікту між старою мораллю та новим світоглядом [15].

Слід також відзначити, що література «moral fiction» є невід'ємною частиною американської словесності та має широкий спектр ідей. За думкою критиків, письменники «moral fiction» концентрують увагу на тих же фундаментальних ідеях: літератори намагались дати визначення особистості, попередити світ про небезпеку засилля техніки та відтворити ідеал людини [15].

Духовні пошуки покоління призвели до появи в літературі нового способу пізнання дійсності, який прийнято називати неоромантизмом. Однією з особливостей американського неоромантизму стало не тільки закликання до традицій загальнолюдської моралі, але й звернення до східних релігій [6].

Що стосується життя американців в цілому, то саме в 1960—1970 роках Америка переживала модернізацію, новаторство в усіх сферах життя, наукові відкриття, покращення рівню життя та освіченості. Політика ставила перед собою задачу побудови єдиного механізму, який би працював на користь держави [7]. Через це все менше та менше уваги приділялось окремому індивідууму, людина не мала можливостей до самореалізації та самовдосконалення. Але ані церква, ані держава не змогли задовольнити потреби суспільства. Назрівала необхідність до корінних змін релігійних традицій американців.

А. Є. Назаров вважав, що саме нетрадиційні релігійні течії 60−70-х років зумовили зародження та інтенсивний розвиток мислення нового часу («New Age»). Завдяки «New Age» в уявленнях молоді зникали межі між світоглядом Сходу та культурою Заходу [15].

В першу чергу соціальні протиріччя виявилися з-поміж молоді, важливе значення мали наслідки війни у В'єтнамі [12]. У молоді одночасно з’явилось і відчуття провини (за те, що їх однолітки гинуть в боях) і відчуття незадоволення. Було написано багато книг присвячених саморозвитку, теорії рішення матеріальних та духовних проблем. Самодопомога була відповіддю на постмодерністські посилання про розпад особистості та культурний релятивізм [12]. Юне покоління США прагнуло вирватись з-поза рамок стереотипів, замінюючи соціальні та духовні догми на повне визволення особистості. Все це призвело до бунтів та формування молодіжних течій (бітників, хіпі, рокерів, панків) які проявлялися в усіх сферах життя та стали частиною масової культури, особливостями якої стало возведення особистості у ранг культу та нове розуміння духовного світу людини.

1.2 Початок зародження молодіжних неформальних течій

Початком формування різноманітних молодіжних течій слід назвати період після Другої світової війни. Це була молодь, яка підростала у часи війни, часи серйозної переоцінки цінностей та серйозних змін у суспільстві. О. Ю. Ольшванг у своїй дисертації відзначає, що Америка так не воювала, як Європа, тому у молоді була можливість спостерігати за війною збоку, оцінювати [9].

Після перемоги над нацистською Німеччиною та її союзниками країни-переможці почали активно розвивати економіку, що посприяло збагаченню населення та підвищенню рівня життя. Особливо у цьому відношенні відзначились США, де навіть виник образ життя — «американська мрія»: доглянута жінка-домогосподарка, щасливі діти, робота у великій кампанії, гарна машина та великий будинок. Споживча культура та хвастощі своїм прибутком не всім були до вподоби і знайшлись молоді люди, які почали відверто протестувати проти такого стилю життя.

Також на розвиток соціальних протиріч вплинула політика Джона Кеннеді, який з усіх сил намагався покращити життя американців в усіх сферах діяльності. Американці пам’ятають і часто повторюють слова президента Дж. Кеннеді: «Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни». У них закладена глибока філософська думка: будь-яка ініціатива, спрямована на поліпшення добробуту американців, знайде підтримку в суспільстві [6].

Становлення США як постіндустріальної країни також вплинуло на появу молодіжних течій: у цей чаc збільшився термін навчання, біологічне дорослішання відбувалось раніше ніж здобуття соціального статусу, що ослабило бажання успіху та перехід до дорослого життя. Е. Фром, кажучи про молодіжну революцію у США, відзначив, що молодь того часу бажала знову стати дітьми [6].

Вони бажали самоствердитись. Метою неформальних молодіжних з'єднань — э самовираження і створення власного соціального статусу, який би визнавало оточення. Ця ідея бунту для молоді була більш цікава, аніж одноманітне життя звичайного американця [12].

Слід виокремити три етапи розвитку молодіжних течій протесту в США другої половини 1950-х — першої половини 1970-х років, які мали відмінності в залежності від їх форм.

У політичному протесті виокремлюють наступні етапи:

I. 1960−1964 роки (посилення боротьби афроамериканців, студентські виступи, створення перших молодіжних організацій протесту);

II. 1964−1970 роки (потужні студентські бунти в крупних університетах країни, відокремлення руху чорної молоді, поява радикальних угрупувань молоді);

III. 1971−1975 роки (спад течії, перехід до конкретної діяльності на місцях).

Межі етапів аполітичного протесту є більш розмиті:

I. друга половина 1950-х — початок 1960-х років (поява та розвиток руху бітників);

II. початок 1960-х — кінець 1960 років (протест хіпі);

III. кінець 1960-х — середина 1970-х років (падіння комун хіпі, масовий перехід представників аполітичного руху у нові релігіозні об'єднання сектантського типу).

О.Ю. Ольшванг у своїй дисертації писала, що спочатку бітники були лише літературною групою — це була кампанія молодих письменників і поетів, які сповідували ідеологію несприйняття влади та естетичних установок [9]. У руслі течії бітників стоять три фігури: Джек Керуак, Аллен Ґінсберґ, Вільям Барроуз. Ці письменники своїми творами поширювали ідею свободи та протесту проти тогочасного суспільства.

Культурне та духовне життя суспільства — відображення громадської боротьби.

На зміну бітникам прийшли хіпі. Головними принципами яких були:

? пасивний опір технократичному суспільству;

? експресія, стирання меж між роботою та грою з метою досягнення радісного відчуття від роботи;

? індивідуалізм, як реакція на знеособленість суспільства [12].

1.3 Річард Бах. Життєвий та творчий шлях письменника

Серед перших авторів нової хвилі духовного романтизму можна назвати Річарда Баха. Творчість цього письменника відома всім, його книги знають та високо оцінюють читачі.

Життя та діяльність Річарда Баха тісно пов’язані з його творчістю, адже деякі біографічні факти лягли в основу багатьох його творів.

Про дитинство письменника, як і про його життя, відомо небагато. Головне джерело інформації - його книги. В вісім років його молодший брат Боббі загинув, залишивши у душі хлопця величезну рану, яка перетворилась у спогади, описані в книзі «Втеча від безпеки».

Річард Бах завжди мріяв стати письменником. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності.

У 1955 році вступив до Каліфорнійського Державного Університету в Лонг-Біч. Творча діяльність виявилась не єдиною його пристрастю: юний Бах завжди мріяв стати льотчиком. Саме тому після чотирьох років навчання залишив освіту заради служби у військово-повітряних силах США. В коло його інтересів входило все, що було пов’язано з літаками. У 1960-х роках він очолював Асоціацію старовинних літаків, працював пілотом-каскадером, авіаінструктором. Одночасно Бах працював незалежним письменником, продаючи свої статті таким журналам, як «Flying», «Sauring», «Air Facts» та інші. Потяг до авіації втілився у його творчості: майже в усіх книгах автор використовує образ літака як спосіб розкриття думки. Це були твори не просто письменника, а людини, яка чудово розуміється на авіаційній тематиці, що постійно домінує на сторінках більшості його текстів.

Вперше про Річарда Баха як військового льотчика та про його взаємини з небом ми дізнаємось із його перших книг «Чужий на Землі» та «Біплан».

Його перші книги яскраво демонструють процес ставлення авторської філософії та формування авторського стилю. При аналізі цих творів можна виявити джерела життєвих принципів письменника: в часи духовного визволення та експериментаторства Бах намагається вивести для себе ідеали існування особистості [9]. У найкращих романтичних традиціях письменник прославляє красу та надзвичайні моменти вільного польоту, а своїми вчителями обирає аероплан та небо. Автор досліджує стан особистості, яка знаходиться у містичному зв’язку з небом, та у своєму пошуку недосяжного наближується до буддійського світосприйняття, що відповідало загальному настрою молодіжної культури.

В своїх пошуках Річард Бах покладається тільки на свої сили, вважає що тільки наполегливість та віра в себе допомагають в досягненні бажаної мети. Можна відзначити, що такі методи вирішення проблем вказують на приналежність Баха до письменників «moral fiction» [15].

В основі світогляду Річарда Баха лежить ідеалістичне уявлення про те, що весь світ і всі існуючі в ньому заборони — лише ілюзії, які можуть бути змінені у будь-який час.

Справжнім тріумфом ранньої творчості письменника є повість-притча «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон». Книга є дуже важливою у процесі розвитку літератури США. Про що свідчить безперечний інтерес до неї критиків. «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» чудово відобразила настрій американського суспільства 1970-х років та була заснована на традиційних євангельських мотивах. Повість вміщувала у собі заклик повернення до основ загальнолюдської моралі, у той же час моральні ідеали в ній були оновлені ідеями буддизму та дзен-буддизму [8].

Повість-притча «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» переросла межі художніх творів, вона стала символом епохи, носієм комплексу ідей, властивих світогляду тих років.

Бах зробив свої твори такими, щоб кожен читач усвідомлював лише ту частину, до якої він готовий. Саме це допомогло письменнику здобути масову популярність.

В цілому, оповідання, романи та повісті Баха в 1960-х роках і справді були творами звичайного пілота, наділеного спостережливістю та життєвою мудрістю, але цей образ зазнав суттєвих змін у творах, написаних після «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон», поступившись місцем письменнику-метафізику.

Вся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом.

Новаторство Баха виявилось у тому, що він значно розширив межі філософського тлумачення дійсності, об'єднавши в «Чайці на ім'я Джонатан Лівінгстон» ідеї романтичної фантастики, традиції «moral fiction» та думки про духовне визволення. Тим самим Бах визначив новий рівень розвитку, як літератури «moral fiction», так і белетристику США в цілому [15].

2. Характеристика «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон»

2.1 Аналіз «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон»

Справедливо вважати твір Річарда Баха однією із найглибших філософських алегорій XX сторіччя. Дорога героя повісті - це дорога до свободи та безмежних можливостей людської особистості. «Стверджуючі, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності» [3] - ось кредо автора і він переконливо доводить практичну цінність цього постулату. Бах — письменник-фантаст, але його фантазії наближують читача до тієї справжньої реальності, яка прихована від наших очей завісою повсякденності. Але щоб досягти істини, потрібно принести немалу жертву — відмовитись від нудьги, тобто від обмеженості та безбарвності свого існування, та відважитись наповнити її дивами та пригодами [13].

«Ця книга Річарда Баха має подвійний вплив,? писав відомий американський фантаст Рей Бредбері, — вона дарує мені відчуття польоту та повертає мені молодість» [13].

Цей твір вражає читача не тільки своєю змістовою конструкцією, а й історією написання. Як розповідав сам Річард Бах, одного разу гуляючи по туманному узбережжю каліфорнійського каналу Бельмонт Шор він почув голос, який сказав: «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон», потім Бах побачив видіння, яке промайнуло у його голові у вигляді кінофільму [8]. Підкорившись цьому голосу, він поквапився додому, щоб записати все те, що він побачив. Але видіння було коротким, а продовження не послідкувало. Бах намагався закінчити історію, але у нього нічого не виходило до тих пір, доти через вісім років він не побачив продовження [8]. Правда це, чи рекламний трюк — невідомо, але точно можна сказати, що Річард Бах написав повість про чайку і у 1970-му році вона була надрукована в журналі, а у 1973 році був знятий фільм [13].

Спочатку вона не привернула увагу ані читачів, ані критиків. Незабаром вона здобула популярність, була перекладена багатьма мовами та зробила ім'я Річарда Баха відомим не тільки в США, а й в інших країнах. Її читали в Америці, Європі, Австралії [8].

За жанром цей твір є повістю-притчею тому, що:

? це твір малої форми;

? в основі сюжету — розповідь, історія;

? наявність моралі;

? головний художній прийом — алегорія;

? два зміста (I — текстовий — побудований на прямому розумінні фраз, які створюють текст (спроби Чайки опанувати фігури вищого пілотажу, досягти досконалості в польоті та передати свої знання учням [8]), II — символічний — побудований на символічних значеннях окремих слів.);

? образи мало індивідуалізовані;

? події не визначені ні хронологічно, ні територіально: всі польоти проходять над якимось морем, тут і зараз;

? сюжет прямолінійний: не забігає наперед, щоб створити драматичне напруження, ні повертається назад, щоб повідомити додаткові деталі;

? автор зупиняється лише на важливих, головних моментах не відволікаючись на дрібниці та описання. Але переповісти його дуже важко, бо філософський зміст дуже глибокий і має бути розгаданий читачем, і кожен читач може зрозуміти його по-своєму [13].

Темою цієї повісті-притчі є зображення героя, який не хотів бути таким як всі, якого не цікавили низькі турботи повсякденності. Це був типового для того часу герой, який намагався пізнати основу вічного життя, досягти досконалості та зрозуміти що таке доброта та любов [9].

Недарма Річард Бах для висвітлення цієї ідеї обрав саме образ чайки. «Людина створена для щастя, як птах для польоту» [11]. Ми усвідомлюємо це як аксіому: політ — щастя. Тому що тільки в польоті ми уявляємо собі абсолютну свободу, сяяння безкраїх небес і п’янливо-чисте холодне повітря. А хто як не чайка є найяскравішим втіленням безмежної свободи! У свою чергу, ім'я чайки Джонатан Лінвінгстон — ім'я славетного американського льотчика 30-х років XX ст.

Проблема пошуку сенсу життя центральна в цій притчі, одна із вічних в літературі. В повісті Річарда Баха вона набуває характер конфлікту між сірою Стаєю та геніальним вигнанцем [9].

Стая вважає, що вони не здатні пізнати сенс життя, бо він недосяжний, їм відомо лише те, що вони кинуті у цей світ лише для того, щоб їсти та жити доти, доки вистачить сил [9]. З цим категорично не згоден Джонатан, яким керує невикорінна жага пізнання: «Тисячі років ми рискаємо в пошуках риб’ячих голів, але зараз нарешті стало зрозуміло, навіщо ми живемо: щоб пізнавати, відкривати нове, бути вільними» [3].

Ідея цього твору полягає в тому, що життя — це не процес вдоволення власних потреб їжею, боротьбою за владу в Стаї, жити — це не боятися робити щось нове, розвиватися, самовдосконалюватися, не стояти на місті, постійно йти вперед та жити за власним розсудом та бажанням, а не за тими правилами, які диктує нам суспільство.

Висвітлення ідеї безмежного самовдосконалення визначає особливості композиції повісті [9]. Повість складається із трьох частин та епіграфу: «Невигаданому Чайці-Джонатану, який живе у кожному із нас» [11]. Перша частина зображує духовне пробудження незвичайної істоти, яка прагне змінити своє життя та не вдовольняється подіями буденного життя. Всі його дії не тільки не отримали підтримку Стаї, а й призвели до нерозуміння і вигнання. З відмовою від усього старого Джонатан закінчує своє земне існування.

Друга частина присвячена зображенню прекрасних небес і розумінню того, що «Небеса — це не місце і не час. Небеса — це досягнення довершеності» [3]. Цим пояснюється дивне, на перший погляд, переміщення Джонатана, який покинув Землю. Він переміщується з неба на небо. Небо в повісті одночасно зображується і яскраво освітленим і непроглядно темним. Це логічне протиріччя підкреслює відмінність між двома світами і останніми земними почуттями істоти, яка прощається з Землею [13].

Небеса допомагають Джонатану зрозуміти головне: «Я створений довершеним, мої можливості безмежні, я — Чайка!» [11]. Досконало опанувавши техніку польоту, він підготує себе для того, щоб літати вгору, тобто розуміти доброту та любов [13].

Історія земної чайки Флетчера Лінда, яка завершує другу частину повісті, — це коротко висловлена історія земного життя Джонатана, з лише однією різницею в тому, що Флетчер надмірно самовпевнений. Але головне він знаходить вчителя, який допомогає йому зробити крок вперед [9].

Третя частина побудована на виявленні невірного та дійсного розуміння суті польоту, що призводить до опозиції: учні - вчителя. Автор звертає увагу на те, що різниця між вчителем та учнем не велика, бо в головному їх інтереси спільні - вони вирішили розірвати кайдани, які їх з'єдніують з повсякденною одноманітністю. Але є дуже важлива різниця з тими, хто залишився на землі, бо вони відмовились від знань. У процес пізнання вплутано не тільки тіло (Джонатан і його однодумці постійно вдосконалюють техніку польоту), інтелект (постійно звучать питання «що робити?», «як це зробити?»), але й дух, тому наблизитись до знань — це означає здобути цілісність [3].

Це здобуття зображено через метафору польоту, бо для Джонатана все в існуванні чайки є політ, але навіть його учні не зразу зважуються прийняти це.

У третій частині повісті найбільш виразні євангельські алюзії, бо саме тут розвиток теми протистояння Джонатана і Стаї досягає кульмінації «Щоденні сварки та голосні спори на березі раптово стихли, вісім тисяч очей уставились, не моргаючи, на загін Джонатана, ніби чайки побачили велетенський ніж, який підняли на їх головами» [11].

У повісті багаторазово показані тренування польотів різних героїв — від просвітлених до тих, які ще знаходились у стані неввічливості, показані різні ступені пізнання, показана безмежність цього процесу. Тому повість закінчується символічною сценою вічних польоту — пізнання — любові [11].

Композиція твору, яка складається з трьох частин, відображує три ступені духовного вдосконалення Джонатана Лівінгстона:

? усвідомлення істини, ідеї свободи;

? досягнення досконалості;

? прагнення поділитися знанням вищої істини з учнями, щоб вони також втілили ідею Великої Чайки — всеосяжну ідею свободи [14].

Герої цієї притчі, не виключаючи і Джонатана, намальовані дуже схематично. У них одна пристрасть — політ, одна доля: вигнання із Стаї - знаходження вчителя — наполеглива праця — просвітлення (розуміння істини) — досягнення досконалості [14].

Система образів побудована на протипоставленні двох образів: сірої Стаї (вісім тисяч очей) та чайки Джонатана з його сімома учнями (число «8» як відображення восьми заповідей буддійського образу життя — благого восьмеричного шляху) [14].

С самого початку про Джонатана ми дізнаємось тільки те, що він голодний, радісний та допитливий, про його однодумців ще менше: наставник Салліван і старий Чанг — втілення мудрості, вигнанець Флетчер Лінд — дуже молода чайка, сильний, спритний, Мартін Уільям — непомітний і маленький, Клерк Мейнгард — із зламаним крилом, Чарльз-Роланд — здивований, щасливий і повний рішучості завтра піднятись ще вище. Ці образи мало індивідуалізовані, що в цілому відповідає обраному автором жанру притчі [14].

Дуже важлива деталь, що чайки здобувають ім'я та фамілію, тільки тоді, коли стають вигнанцями, коли Стая проганяє їх, бо саме в цей момент вони здобувають свою індивідуальність і безсмертну душу [14].

У цьому творі фактично немає пейзажу. Особливою привабливістю відзначається тільки перша фраза: «Настав ранок, і золоті промінці молодого сонця почали танцювати на либонь помітних хвилях спокійного моря [13]. Надалі яскраві епітети та метафори зустрічаються у повісті дуже рідко [13].

Як і в будь-якій притчі, в повісті Річарда Баха багато дієслів, дієприкметників, дієприслівників і мало прикметників — це розповідь про дію, а не про обличчя та середовище [13]. «І ось вони вже знов піднялись у повітря, тренування відновилось. Зробити фігуру вищого пілотажу удвох важко, бо в перевернутому становищі Джонатану приходилось розуміти, як вигнути крила, щоб виконати основну частину обороту, зберігаючи бездоганну узгодженість рухів зі своїм вчителем» [11].

Літературознавці вважають, що історія чайки Джонатана — фактично історія буддійського святого, який зміг звільнитись від кайданів земних умовностей, проте повернувся на Землю для того, щоб допомогти визволитись іншим страждаючим істотам [13]. Тут є і сувора аскеза (відмова від земних насолод), подвижництво (самопожертва), і ідея про те, що знання можна передати тільки тим, хто вже готовий прийняти їх [15]. Відгуки буддійської філософії видно в повісті дуже чітко, також виражена віра в многократне переродження, яке зазнає кожна жива істота [13].

Вплив філософії буддизму також позначається на тому, що Джонатану притаманно відчуття простору як блаженства і він, як і Будда, шукає не влади, а істини. До Джонатана приходить внутрішнє надлюдське бачення і кінцевий результат його експериментів — повне просвітлення, стан довершеності, вища радість. Недаром прізвисько Гаутамі «Будда» означає просвітлений. Як і Будда, Джонатан вчить своїх послідовників методам досягнення просвітлення, переходу із одного світу в інший, щоб прокинувшись від колективного сну, вони побачили, що не існує ніяких обмежень між сансарою (світом зумовленого існування) та нірваною (світом нічим не зумовленого існування) і що світ з самого початку єдин [14].

Але філософія Річарда Баха значно відрізняється від буддизму. Буддисти стверджують, що страждання — неминучий супутник буття; визволення, якого вони прагнуть — це повне припинення існування, повернення особистості в первинну і безособову порожнечу, яка є основою всіх речей. У Р. Баха ми не знайдемо нічого подібного. Перш за все він заперечує трагічність існування. На думку Баха, ми самі створюємо собі всі проблеми та нещастя, бо не знаємо іншого способу існування [15]. Визволення про яке говорить Бах — це не визволення від буття і навіть не визволення від власного Я. «Все ваше тіло від кінця одного крила до кінця іншого — це ваша думка, зображена в формі, яка доступна вашому зору. Зруйнуйте кайдани, які стримують вашу думку і ви зруйнуєте кайдани, які стримують ваше тіло.» — говорить Джонатан своїм учням [11]. Усвідомивши світ як свою ілюзію, особистість отримує нові можливості і в кінці кінців потрапляє до нового світу, який дає їй ще більше можливостей до самовдосконалювання. У творі цей світ названий небесами, але небеса — не межа у досягненні досконалості [8].

Також у повісті виражені ідеї дзен-буддизму, Джонатан зображений в стані зміненої свідомості, коли він літає відкриваючі нові світи [14]. Всі ці філософські ідеї Бах висвітлює з допомогою художніх форм. Наприклад момент перетворення Джонатана автор висвітлює з допомогою реалізації метафори просвітлення: «Його білі пера сяяли, а крила стали бездоганно гладкими, як відшліфовані пластинки» [11]. Зміна свідомості героя підкреслюється метафорами світла та висоти: «На світанку Джонатан поновив тренування. З висоти п’яти тисяч фунтiв рибацькі судна здавались крихітками на голубій поверхні моря, а Стая за сніданком — легкою хмарою танцюючих пилинок» [11]. В цьому стані те, що і раніше не хвилювало героя зникає [13].

Популярність «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон» й досі залишається загадкою, так як церковна влада у США залишилась незадоволеною побачивши у ній гріх гордості. Повість-притча була присвячена деяким обраним, які були готові між щоденною боротьбою за риб’ячі голови та безкорисним вдосконаленням польоту обрати останнє. І таких виявилось багато, дуже багато [10].

На фоні зростаючого насилля та жорстокого споживчого матеріалізму, які стали образом життя сучасної масової культури, безкорисливе прагнення чайки до досконалості стає ніби сповідання віри. Очевидна євангельська структура сюжету: вигнання та обрання, смерть та воскресіння, проповідь, чудеса, апостоли. Ясно відображена свідома модифікація його, шляхом перенесення в іншу алегоричну дійсність. Слідкування євангельських мотивам та змінення їх виявляють схожість «Чайки на ім'я джонатан Лівінгстон» з великою кількістю явищ на всіх рівнях західної культури, які отримали назву неороматичної хвилі [15].

Іншою причиною є кризи офіційної церкви. Відмова західної молоді від усіх офіційних церквей — католицької, протестантської, методистської - давно стало статистичним фактором. Але парадокс полягає у тому, що криза християнської церкви співпала з посиленням духовної спраги через модернізацію деяких християнських ідеалів у молодіжних течіях. Повернення до євангельських заповідей відбулось не на лоні церкви, а на вулицях і в театрах, у маскарадних термінах масової культури, у формах поп-арту. Епідемія «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон» стає продовженням процесу адаптації традиційних загальнолюдських цінностей в оновлених формах у сучасному світі [8]. У неоромантичній хвилі велика кількість розчарувань та іронії. Вона не знає шляху вперед, а лише дорогу назад. Вона повертається до моралі не наполегливо і без пафосу. Бо вона віддає перевагу загальнодоступному сентименталізму на противагу жорстокому реалізму. Риси традиційного євангельського міфу обновлені та підправлені за рахунок ідей буддизму та дзен-буддизму.

Десятки критиків у різних країнах намагались пояснити грандіозний читацький успіх цієї невеликої повісті. Одні теорії замінювали інші, а «Чайку на ім'я Джонатан Лівінгстон» читали та продовжують читати й досі. І напевно ще довго будуть читати, можливо, тому, що ідея високого призначення людини, яка закладена в цій невеликій повісті про птаха, не може не знайти відгук в серцях людей, пробуджуючі Джонатана-Чайку «який живе в кожному із нас».

2.2 Спільні риси та розбіжності між образом Джонатана Лівінгстона та представниками «розбитого покоління»

Тематика «розбитого покоління» є актуальної не лише для творчості Річарда Баха. В аспекті цієї проблеми творили такі визначні митці літературного слова, як Джек Керуак, Джером Селінджер, Аллен Ґінсберґ, Вільям Барроуз та інші. Серед них слід визначити Дж. Керуака та його роман «На дорозі», який є своєрідним маніфестом біт-покоління. Приналежність автора до цієї молодіжної культури дало йому можливість відверто та правдиво описати в романі ідеологічні засади бітників, їх життєві та релігійні орієнтири.

Більш завуальовано та трохи змінено образ бітників зображено в повісті-притчі Річарда Баха «Чайка на ім'я Джонатан Лівнгстон». Не випадково написання повісті-притчі збігається з часом, коли молодіжний рух набув своєї популярності, а її закінчення зі спадом руху. Завдяки цьому автор отримав можливість повністю простежити та проаналізувати події, які відбувались у той час, та зробити висновки. Саме через це Р. Бах пише не про те якими були бітники, а про те якими вони повинні були б бути, що й відповідає обраному автором жанру повісті-причті.

Аналізуючи образ Джонатана Лівінгстона та представників епохи «розбитого покоління» можна визначити спільні риси:

? вважали себе вигнанцями суспільства, яке шанувало ворожу культуру, проповідниками нового відношення до того, що вважати етичним та розумним;

? були схожі на митців, які працюють лише для себе та не шукають ні визнання, ні слави;

? вважали, що єдиний спосіб боротися із суспільством — вийти із нього, залишитись на самоті, піти іншою дорогою — в дзен-буддизм;

? демонстративно намагалися розірвати все, що пов’язувало їх з укладом життя їх батьків, прагнули вирватись із повсякденності, буденного життя — головною метою якого було здобуття грошей, їжі, задоволення власних потреб [10];

? намагалися зруйнувати застарілі традиції, сповістити про початок нової ери;

? для них був характерний колективний спосіб життя, об'єднання в угрупування;

? бажали інших взаємовідносин між людьми, взаємовідносин, де не було розрахунку;

? пошук власного Я;

? хотіли створити такий світ, у якому людину сприймали повністю, з усіма її достоїнствами та недоліками, де людину кохали б лише за те, що вона є;

? прагнули здобути безмежну свободу;

? зневажання соціальними умовностями.

Теж саме ми можемо побачити у поведінці Джонатана з єдиною різницею, що Джонатан Лівінгстон не вдався до злочинності, його дії були більш помірковані та гуманні. У своєму протесті, агресивності, фантазіях бітники та хіпі зайшли дуже далеко. Вчинками Джонатана, Річард Бах хотів показати, якщо бітники та хіпі діяли більш розумно ці дії принесли б користь, а не те що сталось насправді. У своїй повісті-притчі автор показує розумний вихід із проблеми, яка стала глобальною на той час. Він стверджує, що для вирішення її людина повинна працювати над собою, а не вимагати неможливого від суспільства у якому вона мешкає.

Висновки

Історія сучасної літератури США — це, у першу чергу, історія життя американського суспільства. Будучи складовою частиною всієї американської культури, література США XX сторіччя виявляє безпосередній зв’язок зі змістом історичного процесу, показуючи всю багатогранність проявів навколишньої дійсності.

У першому розділі була проведена робота з ознайомлення про початок зародження постмодерністського світосприйняття в суспільній свідомості, було простежено розвиток молодіжного руху та виявлено причини появи ідей саморозвитку, свободи та самовдосконалення в суспільстві.

У другому розділі у ході наукового дослідження на прикладі повісті-притчі Річарда Баха «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» було простежено зміну духовних цінностей та світогляду суспільства в 1960—1970-ті роки, виявлено причини цих змін, включаючи також події та наслідки Другої світової війни та було досліджено, як всі ці зміни вплинули на літературу США кінця XX сторіччя в цілому. Також було проаналізовано деякі твори Річарда Баха та описано творчий та життєвий шлях самого автора. У роботі визначено проблематику творів письменника та досліджено, як у повісті-притчі «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» простежується світогляд шістдесятників та їх ідеологічні засади.

У ході наукового дослідження були зроблені наступні висновки.

Серед причин появи молодіжних течій у США в 1960—1970-х роках можна назвати такі:

- швидкий розвиток економіки, перехід до постіндустріалізму;

- виникнення образу життя «американська мрія»;

- політика Дж. Кеннеді;

- збільшення терміну навчання, біологічне дорослішання молоді відбувалось раніше, ніж здобуття соціального статусу;

- індивідуалізм як реакція на знеособленість суспільства;

Визначені наступні спільні риси між представниками молодіжних субкультур та героєм повісті-притчі Річарда Баха «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон»:

? вважали себе вигнанцями суспільства, яке шанувало ворожу культуру, проповідниками нового ставлення до того, що прийнято було вважати етичним та розумним;

? були схожі на митців, які працюють лише для себе та не шукають ні визнання, ні слави;

? вважали, що єдиний спосіб боротися із суспільством — вийти із нього, залишитись на самоті, піти іншою дорогою — в дзен-буддизм;

? демонстративно намагалися розірвати все, що пов’язувало їх зі способом життя їх батьків, прагнули вирватись із повсякденності, буденного життя, головною метою якого було здобуття грошей, їжі, задоволення власних потреб [10];

? намагалися зруйнувати застарілі традиції, сповістити про початок нової ери;

? для них був характерний колективний спосіб життя, об'єднання в угрупування;

? бажали інших взаємовідносин між людьми, взаємовідносин, де не було б розрахунку;

? пошук власного «Я»;

? хотіли створити такий світ, у якому людину сприймали повністю, з усіма її достоїнствами та недоліками, де людину любили б лише за те, що вона є;

? зневажали соціальними умовностями;

? прагнули здобути безмежну свободу.

Проте можна говорити й про наступні розбіжності:

? хіпі та бітники у своїй поведінці були більш агресивні та радикальні;

? бітники та хіпі лише протестували проти суспільства, але вони не робили нічого, щоб змінити його. Джонатан Лівінгстон, у свою чергу, працював над собою, самовдосконалювався і досяг мети — суспільство змінилось. Його дії є уособленням відомої фрази Дж. Кеннеді: «Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни» [10];

Річард Бах, виражаючи ідеї конкретного часу, став носієм ідеї про загальнолюдський розвиток світу, бунт бітників був більш приземлений, був спричинений певними політичними подіями та був вписаний у визначений соціальний контекст.

суспільство лівінгстон чайка війна

Список джерел

1. Агаджанян А. С. Буддийский путь в XX в.: Религиозные ценности и современная история стран тхеравады/ Агаджанян А. С. — М: Наука, «Восточная лит-ра», 1993. — 294 с.

2. Актуальные вопросы международного молодежного движения. — М.: Мол. Гвардия, 1983. — 240 с. — (Система комс. полит. учебы).

3. Бах, Ричард. Избранное. Т. 1: Чайка Джонатан Ливингстон / Дар крыльев / Иллюзии / Далеких мест не бывает / Бах Р. Д. — Киев: «Ф1ТА Лтд. «, 1993. — 476 с.

4. Засурский Я. Н. Американская литература XX века / Засурский Я. Н. — М: Московского ун-та, 1984. — 504 с.

5. Зверев A.M. Модернизм в литературе США / Зверев А. М. — М: Наука, 1974. — 317 с.

6. Кормич Л. І., Багацький Культурологія В.В. (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник. Видання третє. — Х.: Одіссей, 2004. — 304 с.

7. Культурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под научн. ред. проф. Г. Д. Драча. Изд. 10-е. — Ростов н/Д: Феникс, 2006. — 576 с. (Высшее образование)

8. Литературно-философский журнал «Топос» [Електронний ресурс] / Алан Жуковский // Творчество и философия Ричарда Баха-16. 07. 2011-Режим доступу до журн.: http: //www. topos. ru/article/ontologicheskie-progulki/tvorchestvo-i-filosofiya-richarda-bakha-1

9. Ольшванг О. Ю. Сюжетно-пространственная и рецептивная структура романов-притч Р. Баха: дис. кандидата филологических наук: 10. 01. 03 / Ольга Юрьевна Ольшванг. — М: Наука, 2010. — 188 с.

10. Религия в политической жизни США (70-е начало 80-х) /под. ред. Ю. Л. Замокина, Д. Е. Фурман. — М.: Наука, 1985. — 223 с.

11. Ричард Бах Чайка по имени Джонатан Ливингстон / Бах Р. Д. — М: СП «ЛЕСИНВЕСТ», 1990. — 40 с.

12. Рондарев А. О. Битники и хиппи / Рондарев А. О. — М: Иностр. лит-ра, 1990. — 134 с.

13. Туровская М. Три жизни «Чайки по имени Джонатан Ливингстон» / Туровская М. А. — Новосибирск, 1989. — 89−102 с.

14. Черчесов А. Г. Проблемы массовой культуры. Неоконсервативные тенденции в массовой беллетристике США (70−80-е): автореферат кандидата филологических наук / Черчесов А. Г. — М: Наука, 1989. — 21 с.

15. Электронная библиотека дисертацій [Електронний ресурс] / А. Е. Назаров // Творчество Ричарда Баха — 2001 — С. 173 Режим доступу до журн.: http: //www. dissercat. com/content/tvorchestvo-richarda-bakha-spetsifika-formirovaniya-literaturnogo-soznaniya-ssha-v-1960−1970

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой