Податкова система в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

http: ///

http: ///

Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України

Миколаївський Чорноморський державний університет імені Петра Могили

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: «Податкова система в Україні»

Дисципліна «Основи економічної торії»

виконала: Круглова В.

перевірив: кандидат економічних наук, доцентКузьменко Б. П.

Миколаїв — 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історичний аспект розвитку сучасної податкової політики

1.1 Історія розвитку податків

1.2 Еволюція податкової політики

Розділ 2. Податки і податкова система в Україні

2.1 Економічна сутність та функції податків

2.2 Класифікація податків

2.3 Система оподаткування України

2.4 Порівняння податкових систем України та країн ЄС

Розділ 3. Шляхи реформування податкової системи в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Подальший розвиток України значною мірою залежить від ефективності фінансової стратегії, яка забезпечує підвищення добробуту населення, виконання державою своїх обов’язків та функцій. Адже стабільність і економічний розвиток держави залежать від її податкової політики. Однією з основних складових фінансової стратегії на всіх рівнях -- від держави до підприємства -- є податкова стратегія, яка залежить від того, наскільки вона відповідає потребам сьогодення. Податкова стратегія розробляється на визначений період.

Податкова політика -- досить складний механізм, що поєднує податковий менеджмент і податкову систему, яка існує в державі. Нажаль, в Україні вони перебувають на низькому рівні. В умовах перехідного періоду до ринкової економіки кожне підприємство повинне розробляти свою податкову політику, яка визначає не тільки його фінансовий стан, а в деяких випадках і напрям діяльності в майбутньому. Податкова політика повинна мати ту ж спрямованість, що і державна податкова політика, основою якої є чинна законодавча база. На жаль, в Україні законодавчі акти постійно змінюються, більшість підзаконних актів не конкретизовані, що дає змогу та об'єктивні можливості для їх порушень як з боку платників, так і збоку податкових адміністрацій. Нестабільність законодавчої бази впливає на те, що більшість підприємств не розробляють своєї податкової політики, а тільки визначають суму податку, яку їм потрібно сплатити. А це не дає змоги підприємству розробити стратегію своєї майбутньої діяльності.

Тому розробка податкової політики є одним з найважливіших елементів розробки всієї економічної стратегії підприємства. [6, с. 3]

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч. Податки — це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. [13]

Податки є частиною фінансової системи як на макро-, так і на мікрорівні. Вони виконують фіскальну, розподільчу та соціальну функції. Податки мають досить високу питому вагу в дохідній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є основним джерелом його наповнення.

В усіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з дохідної частини, тобто з кількості зібраних податків. Якщо при плануванні з’являється дефіцит бюджету, уряд при введенні нових податків, обов’язкових зборів та платежів повинен передбачати можливі негативні наслідки насамперед для населення і підприємців. У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50% загального валового внутрішнього продукту країни. Більшу питому вагу податкові платежі мають у країнах із командно-адміністративним шляхом розвитку економіки (Швеції, Данії, Бельгії, Нідерландах, Фінляндії). Значні зміни в податковій політиці країн світу відбулися у 70−80-хроках ХХ ст.

Підвищення ставок податків має бути ретельно обґрунтованим і відбуватися тільки за форс-мажорних обставин, коли необхідно збільшити витрати бюджету. У більшості країн світу перед платником податків не стоїть питання, платити чи не платити податки. Їх необхідно сплачувати згідно з чинним законодавством. [7, с. 3]

Розділ 1. Історичний аспект розвитку сучасної податкової політики

1.1 Історія розвитку податків

Будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фінансові ресурси. Основним джерелом таких ресурсів є кошти, які держава збирає з фізичних і юридичних осіб у вигляді податків.

В понятті «податок» міститься не тільки економічний, але й філософський зміст. [ 8, 154] Податок — це встановлений вищим органом державної законодавчої влади обов’язковий платіж, що сплачується юридичними особами і громадянами в бюджет у розмірах і в строки, передбачені законом.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. [ 4, с. 50]

Тема податків завжди була актуальною і згадується ще у філософських трактатах античних мислителів. Так, Міністр Франції Кольбер три століття тому, зауважив: «…збирання податків подібне до скубання гусака: необхідно отримати максимальну кількість пір'я з мінімальним шипінням». Суддя Олівер Уенделл Холмс сформулював, що «податки — це те, чим оплачуємо цивілізованість суспільства». Бенджамін Франклін, один із батьків Декларації незалежності США, висловив таку історичну фразу: «В житті немає нічого більш неминучого, ніж смерть і податки». Відомий французький вчений Монтеск'є у свій час дав визначення податків як «частини, яку кожний громадянин віддає зі свого майна для того, щоб забезпечити охорону тієї частини, що залишається в нього, та використання її з більшим задоволенням». Це трактування податків було визнано більшістю дослідників і політичних діячів свого часу. Воно стало відправною точкою для появи багатьох напрямів у теорії податків.

На початку людської цивілізації філософи трактували податок як суспільно необхідне і корисне явище, незважаючи на те, що відомі на той час форми стягнення податків були варварськими: військові трофеї, жорстоке використання праці рабів, жертвоприношення.

Окремі податки носили парадоксальний характер. За свідками істориків, персидський цар Дарій брав податки євнухами, а правитель Пакистану Раджит Сінгх протягом 21 року збирав податки — по сотні відрізаних голів щорічно. У середньовічній Німеччині податки стягували з мешканців, які були досить жалібними до горобців і не хотіли їх вбивати. Такий платіж виник у зв’язку із зростаючою популяцією птахів, які докучали мешканцям Вюртемберга. Прусський король Вільгельм Фрідріх ввів податок за носіння париків, ним заохочувались різноманітні бліц-перевірки, коли контролери вдиралися в будинки і зривали з голів господарів парики, таким чином перевіряючи чи за них сплачений податок.

Більшість податків і зборів в Росії започатковано під час царювання Петра І, коли він намагався перетворити Росію в могутню державу і країна потребувала багато коштів. Саме у цей час до основних податків відносили — придворний та кінний збір, драгунський збір, збір на будівництво суден, податки за полоскання білизни, прогін худоби по річці, мито, всього з’явилося 50 різноманітних платежів. Саме у цей час з’явився курйозний податок на носіння бороди.

Податок на бездітних громадян, який існував в СРСР, не мав жодних аналогів у світі і крім СРСР існував лише в Монголії.

А. Лаффер обґрунтував залежність між рівнем оподаткування та доходами бюджету і відобразив цю залежність у так званій кривій Лаффера. [ 8, с. 78]

З розвитком поділу праці і розвитком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки.

Одним з тих, хто спробував створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотланд­ський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. Він стверджував, що податки для платника -- ознака не рабства, а волі. Праця «Дослідження про природу і причину багат­ства народів», нарешті, визначила основні принципи оподаткування, які актуальні й дотепер:

— принцип справедливості;

— принцип визначеності;

— принцип зручності;

— принцип економії.

Отже, у XVIII ст. Європа вже могла пишатися раціональною системою справляння податків, як прямих, так і непрямих. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. [5, с. 7]

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі. [14]

1.2 Еволюція податкової політики

Податкова система є найдавнішою фінансово-економічною системою людства. У період натурального господарства ватажок сплачував як податок частину здобичі. За первіснообщинного ладу оподаткування мало вигляд жертвування, причому становило 10% сукупних доходів. Звідти й пішов термін «десятина». Пізніше таку ж частину брали собі й релігійні організації (церкви, монастирі та інші установи).

Так, в Римській імперії існував особливий механізм стягнення податків -- найбільший тягар оподаткування випадав на вибраних магістратів, які працювали на користь міста безкоштовно. У подальшому податкові системи змінювались, кількість податків зменшувалась (або збільшувалась). На початку I тисячоліття в Римській імперії, крім державних і поземельних податків, встановлювалась плата за фруктові дерева, виноградну лозу та ін. Існувала також подушна подать.

Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались. Наприклад, фінансова система Київської Русі стала формуватися наприкінці IХ ст. У той же час почала складатися і податкова система, яка була практично єдиним джерелом доходу великого князя Русі. Існували два способи оподаткування: «візки» -- коли платники привозили данину до князя в Київ; «полюдно» -- коли за податками їздив сам князь або його військова дружина. На відміну від західноєвропейських держав податки розподілялися князем на утримання військової дружини та інші державні потреби. [6, с. 9−11]

У кінці ХV ст. почали зароджуватись нова фінансова система і особиста податкова політика. Головним чином податок збирався грошима. Він стягувався з селян і посадових осіб. Крім того, були введені ямські, пищальні (для виробництва гармат) податки, міські збори, засічки (спрямовувались на будівництво оборонних укріплень, засік). Цар Іван IV ввів стрілецький податок на утворення військ, а також полонений податок -- для викупу російських полонених. [6, с. 12] У ті часи на території України збиралися й інші податки.

Загалом податки в тогочасній Україні стягувались головним чином з диму і мали різні норми. Тут враховувався ступінь дохідності сім'ї. Незакріпачені, вільні селяни за користування державною землею повинні були сплачувати податки. Таких категорій громадян було по Україні 75−80%, і вони при сплаті податків поділялись на три групи. [6, с. 13−15]

Розділ 2. Податки і податкова система в Україні

2.1 Економічна сутність та функції податків

Податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого — одночасно вступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес. [10, c. 55]

Основним джерелом формування фінансових ресурсів для існування держави і виконання нею своїх функцій є податки, отримувані від фізичних і юридичних осіб, суб'єктів економічного життя. Податкові надходження є основою частиною державного бюджету, і водночас найбільш важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Податки сплачуються періодично, тому формується постійний потік коштів до бюджету: в Україні вони акумулюються на Єдиному казначейському рахунку в Національному банку України і водночас витрачаються відповідно до регламентованих Державним казначейством України дій розпорядників бюджетних коштів.

У податковій термінології для деталізації видів і особливостей платежів до централізованих фондів застосовують такі терміни: плата, відрахування, внески, податки і збори. Податок — це обов’язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо. [10, c. 257]

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави в цілому, так і окремих її суб'єктів. Крім того, вони виступають однією з категорій ринкової економіки. Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки -- це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна й сфера їх дії. [6, c. 136]

Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок -- це обов’язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян. [11, 126]

Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через ті функції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків. Фіскальна функція. Її сутність полягає в забезпеченні надходження коштів до державного бюджету. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, призначених для покриття витрат, пов’язаних із виконанням державою своїх функцій -- економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров’я, екологічних тощо.

У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вчені виділяють їх окремо): контрольну та розподільчу. Контрольна функція. Вона полягає в обліку кількості податків і розміру кожного з них, а також в оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Крім того, виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Основна мета цієї функції -- досягнення своєчасної і повної за обсягом сплати податків. Виконання розподільчої функції пов’язане зі стягненням податків і забезпеченням наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.

Регулююча функція. Її сутність полягає в перерозподілі вартості ВНП між державою та платниками податків. Мета цієї функції -- забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню коштів. [6, c. 136−139] Через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання. [10, c. 56]

Розподільча функція податків реалізується державою для забезпечення певного рівня соціальної справедливості. Ринок реагує лише на «грошові» голоси. Держава забезпечує через функціонування бюджету, доходну частину якого формують переважно податки, умови для соціального вирівнювання, забезпечує умови виробництва (у тому числі внаслідок наданих податкових преференцій) соціально важливих товарів і послуг, зокрема виробництво «неподільних благ» у вигляді будівництва мостів, доріг, утримання армії, фінансування закладів освіти, науки, медицини тощо. [ 8, c. 36] Її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів. [ 10, c. 59]

податковий економічний політика соціальний

2.2 Класифікація податків

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов’язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:

повністю надходити до державного бюджету;

повністю надходити до місцевих бюджетів;

розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення.

За способом стягнення розрізняють два види податків — розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. [ 1, c. 69]

Податки стягуються не один раз, а періодично, в строки, визначені чинним законодавством. Відносини, що складаються при визначенні розміру податку та його сплаті, регулюються нормами фінансового права, які в сукупності створюють інститут податкового права. У ньому передбачаються спеціальні норми, які встановлюються щодо кожного податку, регулюється порядок нарахування, стягнення та відміна податку, строки сплати, пільги, відповідальність платника, порядок оскарження та застосування штрафних санкцій. Податки не мають територіальної закріпленості і не належать до конкретних витрат платника.

Оподаткування фізичних осіб. Стягнення прибуткового податку стосується всіх громадян України, які повинні сплачувати цей податок і мають дохід, що підлягає, згідно з чинним законодавством, оподаткуванню. Якщо платник податку має право самостійно встановлювати ціни на свій виріб або послугу, то він може перекласти сплату податку на споживачів.

Акцизний збір. Сфера дії перерозподілу цього податку невелика. Платнику важко перекласти сплату акцизного збору на споживача, наприклад, алкогольних напоїв, кондитерських виробів, тому що останній може купити інші товари та вироби за нижчою ціною, у тому числі товари іноземного виробництва (або алкогольні напої домашнього виробництва). Підвищення ціни може настільки зменшити обсяги виробництва, що платник згоден буде ці податкові витрати взяти на себе. Але й тут виникають різні варіанти. Наприклад:· збільшення ціни відбувається поступово й у невеликих розмірах, тобто споживач поступово звикає до незначного підвищення ціни; перекладання сплати податків можливо в тих випадках, коли наданому ринку відсутні товари-замінники, а аналогічні вироби дуже відрізняються від них за якістю.

Отже, перекладання акцизного збору на споживачів відбувається насамперед через підвищення ціни.

Податок на майно, яке здається в оренду. В цьому разі перекладання податку відбувається через підвищення орендної плати, й податковий тягар перекладається на орендаря.

Велике значення при дослідженні системи оподаткування, впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, при розробці податкової політики держави відіграє класифікація податків за різними ознаками. Її необхідність визначається різновидами податкових форм і застосуванням різних податкових режимів. При цьому враховуються особливості їх розрахунку, сплати, віднесення на витрати виробничої діяльності тощо. [6, c. 140−142]

2.3 Система оподаткування України

Функціонування податкової системи в Україні пов’язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним. [10, c. 92]

Державою проводиться податкова політика — цілеспрямована діяльність держави у сфері встановлення правового регламентування і організації справляння податків, податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Ця політика має на меті забезпечення доходної частини бюджету та формування оптимальної структури національної економіки. За ступенем відповідності податкової політики продекларованим державою принципам можна робити висновки про напрямок розвитку податкової системи, а відповідно й про його коригування.

Інструментом реалізації податкової політики є податкова система. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову спроможність держави, а з іншого — виступає важливим знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Податкова система розвивається в умовах активного впливу на неї комплексу різних соціально-економічних процесів, які породжуються внутрішніми і зовнішніми факторами. Адекватна (тобто найбільш відповідна об'єктивним економічним умовам) структурно-функціональна організація податкової системи повинна враховувати в повному обсязі вплив всіх цих факторів, частина з яких неминуче носить деструктивний характер. [8, c. 26]

Податкова система є однією з найскладніших в правовій системі України. При цьому спостерігається тенденція щодо її нестабільності. Проте, як показує практика правозастосування податкового законодавства, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми. [ 2, c. 521−522]

Податкова система — це сукупність правових норм. Що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну та інвестиційну активність.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:

— економічній ефективності;

— адміністративній простоті;

— гнучкості;

— політичній відповідальності;

— справедливості.

Податки і збори — це платежі до бюджету і державних цільових фондів. Що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними законодавчими актами України.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до законів України. Що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб.

Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України.

Платники податків і зборів зобов’язані:

1) сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;

2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;

3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Закону України декларації. Бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів;

4) допускати посадових осіб державних органів для перевірок, обчислення і сплати податкових платежів і зборів.

Припиняється обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів — зі сплатою податку, збору чи його скасуванням, а також у разі смерті платника. Заборгованість платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

Платники податків і зборів мають право:

1) оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових осіб та дії їхніх посадових осіб;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійсненими державними податковими органами;

3) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України. [12, c. 225]

Облік платників податків та зборів здійснюється податковими органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умов пред’явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування» № 77/97-ВР від 18. 02. 97 р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки та відповідальність платників. Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України. [ 9, c. 73]

Недоліки чинної податкової системи України:

1. Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є основою для більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки.

2. Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми — недостатньо узгоджені, інколи суперечливі.

3. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

— викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незацікавленість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

— створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування.

5. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

6. Діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів, їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

7. Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

8. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб. [16]

2.4 Порівняння податкових систем України та країн ЄС

В сучасних умовах порівняння української податкової системи з її аналогами в країнах-членах ЄС потрібно для визначення конкурентоспроможності нашої країни на світовому ринку товарів та інвестицій та вибору головних векторів реформування податкових відносин. Порівняння необхідне у деяких напрямах: за рівнем загального податкового навантаження, його розподілу між основними видами податків та групами платників, фіскальної ефективності податкової системи; ефективності регулюючої дії останньої; достовірності розрахунків податкових зобов’язань тощо.

За всіма видами основних податків (ПДВ, податок з корпоративного прибутку, податок з доходів громадян, обов’язкові збори соціального страхування) навантаження в Україні є вищим або на рівні середнього за країнами Європейського Союзу. Так, ставка ПДВ в Україні - 20%, в ЄС — 19,4%; податок з прибутку — відповідно 25,0% і 27,4%; соціальні внески підприємств -39,0% і 24,7%. Тільки за рівнем акцизних зборів, які є найефективнішими регулюючими податками, середні ставки в Україні (2,1% до ВВП) є нижчими, ніж в країнах ЄС (3,1%).

Особливо важливим є порівняння в оподаткуванні України та нових членів Євросоюзу — так званої групи ЄС-10. Практично в усіх цих країнах корпоративний прибуток, додана вартість, індивідуальні доходи громадян, фонд зарплати підприємств оподатковуються за значно нижчими ставками, ніж в Україні. В Ірландії ставка податку з корпоративного прибутку (12,5%) нижча вдвічі, в Естонії вона взагалі дорівнює 0%. Ставка ПДВ в Іспанії, Німеччині, Великобританії, Люксембургу знаходиться у межах від 15% до 17%. Соціальний податок підприємств (роботодавців) становить 16,3% у Нідерландах, 10,7% - у Ірландії, 9,9% - у Великобританії та 0,5% - у Данії. Індивідуальні доходи громадян в країнах ЄС- 10 в середньому оподатковуються на рівні від 6% до 12%, в Португалії -5,6%, у Греції -0,6% доходів.

Фіскальна ефективність системи оподаткування в Україні є нижчою від країн Євросоюзу практично з усіх видів податків. Маючи більш високі ставки в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян, Україна акумулювала їх у 2006 році у сумі, що дорівнювала лише 3,8% обсягів ВВП, тоді як в країнах ЄС частка цих податків складала у 2006 р. 8,8% ВВП. Сума ПДВ, зібраного того ж року в Україні, становила 4,9% ВВП, в той час як у країнах Євросоюзу -7,7% ВВП.

Тільки з податку на прибуток підприємств фіскальна ефективність української системи може бути порівняна з аналогічними європейськими країнами: цей податок дорівнював в Україні 4,7% ВВП, а у країнах ЄС — 3,1%.

Значно гірше виконується українською податковою системою й регулятивна функція. Наприклад, ПДВ у європейських країнах стягується за декількома ставками для різних за соціальною й економічною значимістю груп товарів і послуг, що забезпечує відповідну зацікавленість щодо їх виробництва і споживання. В Україні ж, як відомо, застосовується єдина ставка, що позбавляє цей податок регулюючого впливу.

Ми можемо зробити висновок з вищенаведеного порівняльного аналізу, що податкова система України має суттєві вади і є набагато обтяжливішою як для ведення бізнесу, так і для споживчого попиту порівняно з податковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниження загального податкового навантаження, зміни структури рівня оподаткування, покращення податкового клімату, вдосконалення виконання фіскальної та регулюючої функцій податків, реорганізації самої податково-митної служби тощо.

Отже, підготовка реформаційних змін повинна відбуватись випереджаючими темпами для того, щоб не відновлювати наше відставання від Євросоюзу. При цьому орієнтуватися потрібно на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах — нових членах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринках товарів і капіталів. [15]

Розділ 3. Шляхи реформування податкової системи в Україні

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки. На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону -- Податкового кодексу. [3, c. 42]

Українська податкова система формується в складний для країни період переходу до економіки ринкового типу, що супроводжується кризовими явищами практично у всіх сферах громадського життя. Прийняття і дія податків носять непослідовний характер, що само по собі знижує ефективність кожного з елементів податкової системи. Економічна нестабільність висуває підвищені вимоги до стійкості бюджетної системи. У цій ситуації професійність законодавців повинна виразитися в умінні знайти оптимальне співвідношення рівнів податкових ставок, адекватних сучасному моменту. Для отримання оптимальних податків, на наш погляд, найбільш важливими є такі вимоги:

а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і піднесення економіки країни;

б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;

в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинен бути мінімальним;

г) система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув’язаною із загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної платні;

д) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.

Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.

Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу для контролю і своєчасної сплати податків.

Варто також забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон’юнктури. Насамперед, мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, розстрочки з оплати податків, стягуванню пені і введення штрафних санкцій залежно від фінансового становища платника податків і перспектив його розвитку, з дотриманням єдиної умови -- наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов’язаний повністю оплатити всю суму заборгованості.

Необхідно звести до мінімуму негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, що склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність приносить збитки однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцеві. Тіньова економіка небезпечна ще і тим, що активно залучає до своєї сфери все нових і нових суб'єктів підприємницької діяльності. Тому головне завдання стоїть перед податковою адміністрацією і поліцією -- не розпорошувати сили на нескінченні перевірки лотків і кіосків, а систематично відпрацьовувати найбільш значні факти ухиляння від сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства.

Таким чином, поняття податкової реформи містить у собі не тільки зміну законодавства, що регулює розміри і процес збору податків, але і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність із уже існуючими ринковими нововведеннями, що могло б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бюджет. [3, c. 90]

Для спрощення податкової системи в Україні, слід звернути також увагу на те, який відсоток податків сплачують різні верстви населення в нашій державі. І бідні, і багаті віддають до держбюджету певну частину свого доходу, при цьому сплачуючи такий відсоток податку, який зазначений у Законі України. Необхідно внести деякі корективи до ПКУ, а саме: встановити різний відсоток для різних верств населення.

Проаналізувавши недоліки чинної податкової системи та проблеми, до яких вони призвели, можна виділити основні стратегічні цілі податкової реформи:

ь підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

ь легалізація тіньового сектора;

ь активізація інвестиційних процесів в економіці;

ь простота та зрозумілість податкових норм для суб'єктів господарювання;

ь скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави на їх адміністрування;

ь адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

ь забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

ь запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

ь автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.

Реформування податкової системи має проводитися за певними принципами:

— добровільність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

— рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов’язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

— стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

— стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

— справедливість — забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.

Проаналізувавши усе вищесказане, при проведенні реформування податкової системи України можна виділити такі її напрями:

— забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

— забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов’язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;

— формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності. [16]

Висновки

Отже, система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Регулювання сучасних економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами підприємництва, рядових платників податків. З переходом до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої.

Тож можна зробити висновок, що метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Все це тільки підтверджує думку про те, що чинну податкову систему потрібно реформувати і робити це якнайшвидше. Отже, до теоретичних рекомендацій слід віднести таке:

— провадити більш стабільну податкову політику;

— прийняти комплексний податковий документ — Податковий кодекс, в якому будуть прописані усі механізми оподаткування в Україні;

— спростити саму організаційну структуру податкової системи;

— зменшити кількість обов’язкових податків та платежів.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку — це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з другого — забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

До практичних рекомендацій слід віднести, що реформування податкової системи має відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, а й на регіональному, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, що має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами бюджетів регіонів.

Список використаної літератури

1. Білик М. Д., Золотько І. А. Податкова система України: Навч. -метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. -- К.: КНЕУ, 2000.

2. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. — Вид. 2-е, доп., перероб. — К.: Атіка, 2007.

3. Данилов О. Д., Фліссак Н. П. Податкова система та шляхи її реформування. -- К., 2001.

4. Комарницький І.Ф., Економічна теорія: підручник. -- Чернівці: Рута, 2006.

5. Кощий В. Шляхи податкової реформи // Фінанси України. — 1998. — № 7.

6. Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003.

7. Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004.

8. Лондар С. Л. Фінанси: навч. посібник. — Вінниця: Нова Книга, 2009.

9. Омелянович Л. А., Папалка А. А., Орлова В. А. Податки і податкові системи. -- Донецьк: Дон. ДУЕТ ім. Тугана-Барановського, 2002.

10. Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. --К.: Юрінком Інтер, 2003.

11. Стельмащук А. М., Державне регулювання економіки: Навч. посіб. -- Тернопіль: ТАНГ, 2000.

12. Ярошенко Ф. О., Павленко В. Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навч. посіб. -- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой