Податкова система

Тип работы:
Курс лекций
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Податкова система

Тема 1: Сутність і класифікація податків

1. Поняття та функції податків

За економічним змістом податки — це економічні відносини між державою і платниками податків, з метою створення загальнодержавних централізованих грошових коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

До податкових платежів відносяться: податок, збір і плата.

Податок- це обов’язків платіж який справляється до бюджетів усіх рівнів з юридичних та фізичних осіб у безспірному порядку.

Збір — це платіж, який стягується в основному до державних цільових фондів та місцевих бюджетів.

Плата — це сума коштів, яка повертається державі за тимчасове або постійне користування ресурсами.

Стягнення податків в Україні регламентується законом України «Про систему оподаткування», де під податками розуміють обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду здійснено у законодавчому порядку.

Сутність податків проявляється через їх функції:

1. Фіскальна — означає формування державних доходів за допомогою акумулювання в бюджеті і позабюджетних фондах коштів для реалізації державної програми. Ці кошти витрачаються на соціальні послуги, господарські потреби, підтримку зовнішньої політики, безпека, адміністративно-управлінські витрати, платежі за державний борг.

2. Регулююча — податки розподіляють та перерозподіляють доходи між різними верствами населення та між різними галузями економіки.

2. Класифікація податків

Приводом для віднесення того чи іншого податку до певної групи слугує об'єкт оподаткування. В кожній групі податки діляться на періодичні та неперіодичні, що стягуються з юридичних та фізичних осіб або інших причин.

1. За формою оподаткування:

— Прямі (податок з фізичних осіб, податок на прибуток)

— Непрямі (ПДВ, АЗ, мито)

2. За способом встановлення податкових ставок:

— Реальні (податок на нерухомість, плата за землю)

— Особисті (ПДФО, збори)

3. За економічним змістом об'єкта оподаткування:

— Майнові (податок на нерухомість, податок з власників транспортних засобів)

— Використання різних ресурсів (рентні платежі, збір за забруднення навколишнього середовища)

— Дохід або прибуток (ПДФО, податок на прибуток)

— Різні дії (державне мито, збір за видачу ордера на квартиру)

— Інші (плата за патент)

Тема 2. Податкова система України та її структура

1. Сутність податкової системи

Податкова система як елемент механізму відповідає економічному устрою країни, рівню розвитку продуктивних сил в системі державного регулювання економічних процесів.

Податкова система в кожній країні є основою фінансової системи. Вона з одного боку забезпечує фінансову базу держави, а з іншого виступає головним знаряддям реалізації державної економічної політики.

Податкова система — це сукупність податків, зборів і платежів законодавчо-встановлених у державі, а також система дій, що забезпечує їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Необхідною умовою при формуванні ПС є врахування реальної соціально-економічної ситуації в країні.

ПС кожної країни відображає її специфічні умови:

— рівень розвитку економіки

— внутрішня і зовнішня політика

— рівень розвитку соціальної сфери

— традицій народу

— географічне положення

— клімат країни

— інші фактори

тому форми оподаткування однієї країни відрізняється від іншої.

2. Структура податкової системи

ПС України складають загальнодержавні та місцеві податки, збори, платежі.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і справляється на всій території країни, а порядок їх зарахування до бюджету певного рівня визначається відповідно чинного податкового законодавства та Закону України «Про державний бюджет».

До загальнодержавних податків зборів платежів відносять:

— ПДВ;

— АЗ;

— податок на прибуток підприємства;

— ПДФО;

— мито;

— податок на нерухомість;

— плата за землю;

— податок за транспортних засобів та самохідних машин;

— збори до пенсійного фонду і фонду соціального страхування…

Місцеві податки і збори, механізм їх стягнення та порядок сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок установлених законами України крім збору за проїзд по території прикордонних областей, автотранспортом, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Суми цих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів:

— податок з реклами, комунальний податок;

— збір за припаркування автотранспорту;

— ринковий збір;

— курортний збір;

— збір за участю в бігах на іподромі;

— використання місцевої символіки;

— проведення кіно і телезйомок;

— збір з власників собак.

Тема 3. Сутність податкової політики держави

1. Суть і типи податкової політики

Податкова політика — це система спрямованих дій та певних економічних, правових, організаційно-урядових заходів для досягнення визначених завдань, що стоять перед суспільством за допомогою податкової системи країни.

Зміст і цілі податкової політики можуть змінюватись залежно від факторів (об'єктивних та суб'єктивних) та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства.

Виділяють такі типи бюджетно-податкової політики:

— Дискреційною політика називається тоді, коли уряд свідомо вносить зміни в податкову систему і витрати бюджету з метою впливу на реальний ВВП, зайнятість, інфляцію.

Таким чином, зміни в податковій системі залежить від рішень уряду.

Вона може бути:

1) Стимулююча, яку доцільно проводити при економічному спаді. Вона передбачає зменшення податкових вилучень з доходів громадян з метою збільшення сукупного попиту.

2) Стримуюча, доцільна тоді, коли економіка знаходиться у стані надмірного підйому і попит перевищує пропозицію, тому з’являється необхідність обмеження споживчих витрат населення. Це можна зробити збільшуючи податкові вилучення шляхом підвищення ставок оподаткування чи раціоналізації податкових пільг.

— Не дискреційна політика базується на теоретичному припущенні, що ПС сама по собі має здатність автоматично впливати на економічний цикл і податкові вилучення збільшуються при зростанні ВВП і зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект.

2. Сутність системи оподаткування

Відомі такі системи:

1) Регресивна — якщо ефективні податкові ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для платників з високою платоспроможністю нижче ніж для тих, у кого ця здатність низька.

2) Прогресивна — якщо ефективні податкові ставки для платників з високою платоспроможністю вище ніж для тих, у кого ця здатність низька.

3) Пропорційна — ефективні податкові ставки для всіх груп однакові.

Податкове навантаження — це частина доходу фізичних і юридичних осіб, що перерозподіляється через державний бюджет.

Для його виміру використовують показники:

— на макрорівні - визначається частка податкових надходжень до бюджету відносно ВВП.

При характеристиці податкового навантаження на мікрорівні, можна використовувати показники:

— частку податкових виплат підприємства у загальній сумі прибутку:

— частка податкових віплат в обсязі продажу:

Задача № 1

Необхідно визначити тип податкової системи шляхом розрахунку ефективної податкової ставки, якщо:

— до оподаткування доходи групи платників з низькими доходами становлять 80 000 грн.

— доходи платників з високим доходом становлять 260 000 грн.

— сума сплачених податків платників з низькими доходами — 9000 грн.

— платникам з високими доходами — 21 000 грн.

Розв’язання:

1) Визначаємо структуру доходів до сплати податків:

2) Знайдемо ефективну податкову ставку:

3) Дохід після сплати податків:

Дпс. = 80 000 — 9000 = 71 000 — для платників з низьким доходом;

Дпс. ' = 260 000 — 21 000 = 239 000 — для платників з високим доходом;

4) Визначаємо структуру доходів після сплати податків.

Висновок: у зв’язку з тим, що ефективна податкова ставка платників з низькими доходами вище ефективної податкової ставки для платників з високими доходами, податкова система є регресивною. Після сплати податків структура доходу розподілилась на користь платників з високим доходом.

Задача № 2

Необхідно визначити податкове навантаження за різними методами, якщо податкові виплати підприємства за звітній рік становить:

— з податку на прибуток — 3,5 тис. грн.

— з ПДВ — 0,9 тис грн.

— з податків зборів, що виходять до валових витрат — 2,1 тис. грн.

— з інших податків і зборів — 0,8 тис. грн.

Балансовий прибуток підприємства за звітній рік становить 18 000 грн.

Обсяг продажу з ПДВ — 690 000 грн.

Розв’язання:

1) Визначити податкові виплати за звітній рік:

ПВ = 3,5 + 0,9 + 2,1 + 0,8 = 7,3 тис. грн.

2) Визначити навантаження:

— як частину податкових виплат у загальній сумі прибутку:

як частину податкових виплат в обсязі продажу:

Висновок: податкове навантаження визначене як частина податкових виплат у загальній сумі балансового прибутку 41%, а у обсязі продажів — 1%.

Тема 4. Організація податкової служби в Україні

1. Поняття про податкову службу та суб'єкти податкової роботи

Податкова робота — діяльність держави та її органів, а також платників в процесі правового регламентування, нарахування склад. та зарах. податків, а також контролю за своєчасністю та повного їх надходження до бюджету.

Податкова робота включає в себе такі основні елементи:

— Встановлення правової бази;

— Нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;

— Визначення способів утримання та стягнення податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);

— Розрахунки з бюджетом — визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).

Податкова служба — сукупність державних органів, які організовують і контролюють надходження податків і податкових платежів.

Суб'єкти податкової роботи:

1) ВР України — приймає закони загальної та спеціальної дії у сфері оподаткування.

2) Органи виконавчої влади (Міністерство фінансів, державне казначейство, Міністерство економіки) — забезпечує дію механізмів, справляння податків і податкових платежів.

3) Органи податкової служби:

— здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства;

— розробляють нормативно-правову базу дії законів «Про оподаткування»;

— здійснюють облік платників і податкових надходжень;

— здійснюють стягнення податків тощо.

4) Платники податків:

— нараховують і сплачують податки;

— подають податкову звітність;

— несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

2. Завдання та функції державної податкової служби

1) ДПА України — є центральним органом виконавчої влади, займає рівень Міністерства ієрархії державної влади.

Функції:

— Розробка нормативно-методичного забезпечення механізму дії законів про окремі податки.

— Координування діяльності всієї податкової служби.

— Розділення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі.

— Затверджування методик розрахунку податку та податкових платежів, а також форм податкової звітності.

— Контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби.

— Кадрова політика.

— Прогнозування, аналіз надходження податків, інших платежів, джерел податкових надходжень, розробка пропозицій щодо їх збільшення та зменшення витрат бюджету.

— Внесення в установленому податку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, розробка проектів міжнародних договорів стосовно оподаткування.

2) ДПА в областях — забезпечує інформаційний і правовий зв’язок між низовою ланкою і ДПА України, очолюють ДПА в областях голови, які призначаються на посаду Кабінету Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Завдання та функції:

— Роз'яснення правової бази щодо оподаткування.

— Контроль за діяльністю низової ланки.

— Здійснення перевірок та переперевірок, діяльності окремих платників.

— Кадрова політика.

— Інші функції («Про державну податкову службу України»).

3) ДПІ - безпосередньо виконує податкову роботу.

Завдання та функції:

— Контроль за дотриманням податкового законодавства.

— Облік платників податків і податкових платежів, їх реєстрація.

— Облік податкових надходжень до бюджету, цільових бюджетних та позабюджетних фондів.

— Роз'яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків.

— Прийняття та опрацювання податкової звітності.

— Притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства.

— Проводять перевірки фактів приховування і зниження сум податків, інших платежів.

— Здійснюють контроль за законністю валютних операцій.

— Проводять роботу пов’язано з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

— Кадрова політика.

— Інші функції відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України».

Тема 5. Відповідальність платників податків

1. Поняття платників податків, і штрафних санкцій до них

Платники податків — це особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, а також господарські одиниці на яких згідно законами покладено обов’язок утримувати та оплачувати податки і збори та пеню і штрафні санкції.

Податкове зобов’язання — це зобов’язання платників податків сплатити до бюджетів або державно цільових фондів відповідно суми коштів у порядку та строки визначені законодавством.

Податковий борг (недоїмка) — податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкції за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пеня — плата у вигляді відсотків нарахованих за суму податкового боргу, що справляється сплатника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Штраф — плата у фінансовій сумі або відсоток від податкового зобов’язання з платника ПДВ у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування.

Примусове стягнення — свернення, стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження з ним.

Активи платника податків — кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Податкове повідомлення — письмове повідомлення, контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання визначено-контролюючим органом у випадках, передбачених законом.

Податкова вимога — письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податкова декларація, розрахунок — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

2. Адміністративна відповідальність осіб винних в порушенні податкового законодавства

За порушення податкового законодавства платники податків несуть адміністративну фінансову та карну відповідальність. Рішення про застосування адмін. штрафів та фін. санкцій приймає начальник ДПІ в якій відбувається облік платника податків.

Адмін. відповідальність за порушення податкового законодавства, застосовується до винних осіб, якими на підприємстві є директор та головний бухгалтер.

Адмін. відповідальність осіб винних у порушенні податкового законодавства

Вид адміністративного порушення

Штраф на посадових осіб

1. Порушення порядку, ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків.

5−10 н.м.д.г.

(17 грн., повторно протягом року 10−15 н.м.д.г.)

2. Не подання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів.

5−10 н.м.д.г.

(17 грн., повторно протягом року 10−15 н.м.д.г.)

3. Невиконання законних вимог посадових осіб, органів, ДПС.

Попередження або штраф.

5−10 н.м.д.г.

(17 грн., повторно протягом року 10−15 н.м.д.г.)

4. Порушення порядку утримання та перерахування ПДФО і подання відомостей про виплачені доходи.

2−3 н.м.д.г.

(повторно протягом року 3−5 н.м.д.г.)

5. Порушення порядку заняття господарською діяльністю.

3−5 н.м.д.г.

За конфіскацією вигот. продукції, ОЗ

(повторно протягом року 5−8 н.м.д.г.)

6. Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку про доходи і витрати.

Попередження або

3−8 н.м.д.г.

(повторно протягом року 5−8 н.м.д.г.)

Тема 6. Податок з доходів фізичних осіб. (ПДФО)

1. Основні поняття з порядку оподаткування ПДФО

ПДФО — є прямим загальнодержавним податком, порядок нарахування якого регламентується законом України «Про ПДФО» від 22. 05. 2003р. № 889.

Платниками є:

— резиденти, які отримують доходи з джерелом походження на території України, так і іноземні доходи.

— не резиденти, які отримують доходи з джерелом походження на території України, так і іноземні доходи.

В системі оподаткування ДФО існує поняття «Податковий агент» — це юридична або фізична особа, які зобов’язані нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм оподаткування ДФО.

Загальний оподаткований дохід включає:

1) Дохід у вигляді з/п та виплат за цивільно-правовим договором.

2) Доходи від продажу об'єктів інтелектуальної власності, авторської винагороди.

3) Доходи від надання права користування нематеріальними активами.

4) Сума подарунків у межах, що підлягає оподаткуванню.

5) Страхові виплати, що сплачуються платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення.

6) Частина доходів від операцій з майном.

7) Дохід у вигляді %, дивідендів, призів (крім виграшів у державну лотерею).

8) Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню.

До складу оподаткованого доходу включають:

— державну, матеріальну та соціально допомогу, надання субсидій, дотацій, компенсацій;

— виплати, які отримуються з фондів соціального страхування;

— кошти на відрядження або під звіт;

— доходи від вкладення коштів у цінні папери емітованих Міністерством Фінансів України;

— аліменти, що виплачують платнику податку;

— виграші у державну лотерею;

— кошти, що надаються як допомога на поховання платника податку.

2. Особливості оподаткування осіб ПДФО

Податковий кредит — це витрати понесені платником податку у зв’язку з придбанням ТРП у резидентів на суму, на яку дозволяється зменшити його загальний річний оподаткований дохід одержаний за звітній рік.

Це такі витрати:

— майно передане як пожертвування або благодійні внески неоподаткована організація у розмірі, що перевищує 2%, але не є більшим 5% від суми оподаткованого доходу звітного року;

— кошти сплачені платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення в межах визначених законом;

— кошти сплачені закладом охорони здоров’я для компенсації лікування цього платника податку (члена його сім'ї першого ступеня споріднення).

Він може бути нарахований тільки резидентам, що мають ІІН, нарахування податкового кредиту не може перевищувати загального оподаткованого доходу одержаного в звітному році як зарплата.

Тема 7. Податок на прибуток

1. Об'єкти і суб'єкти оподаткування

Податок на прибуток є прямим загальнодержавним податком, порядок оподаткування прибутку встановлений законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 1997р. № 283/97-ВР.

Платниками є:

· З числа резидентів: суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші види підприємства, які здійснюють діяльність для отримання прибутку по Україні за її межами.

· З числа нерезидентів: особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ з дипломатичним статусом або імунітетом згідно з міжнародними договорами.

Філії, відділення, інші підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої … такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зниження суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

ОП = ВД — ВВ — А

Ставка податку складає 25%.

Податковими періодами є квартал, півріччя, три квартали і рік.

2. Процес оподаткування прибутку підприємства

У процесі обліку та розрахунку на прибуток слід пам’ятати, що поняття ВД і ВО суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат.

ВД — це дохід від усіх видів діяльності отриманий (нарахований протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами).

До складу валового доходу включають:

До складу валового доходу не включають:

1) Дохід від продажу ТРП, ЦП, крім операцій з їх первинного випуску і остаточного погашення.

2) Дохід від здійснення банківських, страхових і фінансових послуг.

3) Дохід від торгівлі валютними цінностями, борговими зобов’язаннями і вимогами.

4) Сума безнадійної кредитоспроможності.

5) Суть штрафів і пені отриманих за рішенням сторін.

6) Доходи не враховані в складі валового доходу минулих періодів.

7) Дохід у вигляді отриманої безоплатно фінансової допомоги.

8) Вартість безкоштовно наданих ТРП, крім неприбуткових організацій.

9) Сума приросту балансової вартості ВЗ.

1) ПДВ нарахований, отриманий.

2) Сума зайво сплачених податків, що відшкодовують підприємству з бюджету.

3) Емісійний дохід.

4) Дохід у вигляді міжнародної технічної допомоги.

Датою збільшення ВД вважається дата, яка сталася раніше:

1) Дата зарахування коштів;

2) Дата відвантаження.

ВВ — це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості ТРП, які закуповуються для їх подальшого використання у своїй діяльності.

До ВВ відносять:

— витрати на придбання ТРП для забезпечення господарської діяльності;

— витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності, періодичні видання;

— зарплата;

— нарахування на ФОП;

— витрати на відрядження;

— відсотки за борговими зобов’язаннями;

— сума безнадійної дебіторської заборгованості;

— витрати на придбання ліцензії;

— сума збитку балансової вартості товарів.

До ВВ не включають витрати:

— витрати на придбання ОЗ;

— амортизаційні відрахування;

— вартість торгівельних патентів;

— сума сплачених штрафів, пені;

— сума нарахованих (сплачених) дивідендів.

Тема 8. Плата за землю

1. Об'єкти, суб'єкти, ставки земельного податку

Плата за землю є загальнодержавним платежем, який стягується відповідно до Закону України «Про оплату за землю» від 19. 09. 1996р. № 378 96/ВР.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, ця плата запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі, ведення земельного кадастру, здійснення земноустрію та моніторингу земель, розвитку інфраструктури населених пунктів.

Платниками плати за землю є:

— власники земельної ділянки, земельної частки;

— землекористувачі, у тому числі орендарі.

Об'єктом плати за землю є:

— земельна ділянка (частка), яка перебуває у власності або користуванні.

Ставка земельного податку з одного гектару сільськогосподарських угідь встановлюється у % від їх грошової оцінки:

— для ріллі, сіножати та пасовищ — 0,1%;

— для багаторічних насаджень — 0,03%.

Ставки земельного податку з земель грошової оцінки встановлюється в розмірі 1% від її грошової оцінки за винятком:

Категорія земель

Порядок нарахування плати за землю

1. Ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражно-будівельними кооперативами, дачами громадян.

3% суми земельного податку обмеженого відповідно законодавства.

2. Ділянки для лісового господарства.

Як складова плати за використання ресурсів.

3. Ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного оздоровчого призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими господарськими будівлями, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об'єктів.

У 5-ти кратному розмірі відповідає земельному податку.

4. Ділянки для військових формувань крім збройних сил України та прикордонної служби, залізниць, гірничодобувних підприємств, водойми для виробництва рибної продукції.

25% від суми земельного податку.

Ставки земельного податку грошову ставку встановлюють за винятком вище наданих даних, справляють в розмірі 1% від їх грошової оцінки.

2. Порядок нарахування плати за змелю

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються:

Групи населених пунктів з чисельністю населення тис. чол.

Середня ставка податку, коп. /1м2

Коефіцієнт, що застосовується у Києві, Сімферополі і Севастополі та обласних містах

До 0,2

0,2 до 1

1 — 3

3 — 10

10 — 20

20 — 50

50 — 100

100 — 250

250 — 500

500 — 1000

Від 1000 і більше

1,5

2,1

2,7

3

4,8

7,5

9

10,5

12

15

21

1,2

1,4

1,6

2

2,5

3

У курортних населених пунктах до ставок земельного податку встановлюється грошова оцінка для яких не встановлений коефіцієнт:

— на ЮБК — 3

— на ПБК — 2,5

— на ЗБК — 2,2

— на чорноморському узбережжі Миколаївської, Херсонської обл. — 2

— у гірських та передгірних районах Закарпатської, Рівненської, Чернівецької обл. — 2,3

— на узбережжі Азовського моря та інших курортних місцевостях — 1,5

При визначенні розміру видатку виробничого, культурно-побутового, господарсько-будівлевого, розташовані на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об'єктів застосовується коефіцієнт міжнародного значення — 7,5, загальнодержавного значення — 3,75, місцевого значення — 1,5.

Для земель грошова оцінка яких не встановлена, ставка земельного податку застосовується з урахуванням коефіцієнту індексації визначення Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік».

Від земельного податку звільняються:

1. Заповідники, парки ландшафтні, ботанічні сади.

2. Вітчизняні дослідні господарства і навчальні заклади сільськогосподарського профілю та ПТУ.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, дитячі санаторно-курортні заклади.

4. Заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, фізкультури і спорту.

Плата за землі не справляється:

1. За сільськогосподарських зон радіоактивного і хімічного забруднення.

2. Землі, що перебуваються у тимчасовій консервації або у складі с/г освоєння.

3. Ділянки господарств, які зайняті молодими садами, виноградниками до вступу їх плодоношення.

4. Ділянки в межах хронічних норм для інвалідів I і II групи, громадян, які виховують трьох і більше дітей, пенсіонерів тощо.

Підстави для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати — договорів оренди.

Плата земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають ДПА за місцем знаходження податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой