Правосвідомість сучасної української молоді

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Теорія держави і права»

на тему: «Правосвідомість сучасної української молоді»

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФЕНОМЕНУ ПРАВОСВІДОМОСТІ

1.1Понятійний апарат і структура правосвідомості

1.2Характеристика класифікації форм правосвідомості та її функції

РОЗДІЛ 2. СТАН ПРАВОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

2.1 Категорія «молодь» як суб'єкт правосвідомості

2.2 Рівень правової свідомості української молоді на нинішньому етапі існування держави

2.3 Правосвідомість сучасної молоді - основа розвитку демократичної держави РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ УСУНЕННЯ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП З моменту здобуття незалежності Україною і до сьогодення пройшло вже 23 роки. Наша «молода» держава продовжує формування і в наслідок цього правова свідомість суспільства знаходиться в постійних змінах.

Окрему групу суспільства, соціально значиму та важливу в усіх аспектах, треба визнати сучасну молодь, правосвідомість якої, в умовах нинішньої ситуації, має знаходитися лише на підвищеному рівні, адже вона є стратегічним ресурсом, основним джерелом інновацій та головним носієм майбутнього для України. Більшість молодих людей мають уявлення про права, проте їхні знання здебільшого неповні та несистематизовані, вони не відрізняються глибиною висновків, мають абстрактний характер, що пов’язано першою чергою з браком соціального досвіду. Виняток становлять молоді люди — юристи, студенти чи майбутні абітурієнти юридичних факультетів, які мають високий рівень правових знань, що виражається в усвідомленні прав і свобод; знанні основних правових документів, які діють у цій сфері; знанні та розумінні правових обов’язків.

Тому, дана тема курсової роботи, є особливо проблематичною і актуальною. По-перше, в нашому суспільстві існує тенденція неповаги до права, яка закріпилася на підставі невірних уявлень в суспільстві про значення права. По-друге, значення правосвідомості є як соціально, так і політично важливим завданням для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні. По-третє, сучасна молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потенціалу нації, майбутнє держави, яке має бути право слухняним, розуміти правомірність і неправомірність дій, тобто зростати в умовах законності і правопорядку.

Виходячи з актуальності теми, ми сформували мету, яка полягає в комплексному теоретичному аналізі правосвідомості сучасної української молоді, що передбачає розкриття її змісту, роль, загальних закономірностей і особливостей формування.

Для досягнення поставленої мети, нам треба вирішити комплекс наступних завдань: розкрити в достатньому обсязі понятійний апарат «правосвідомості», її структуру, класифікація форм та функції; установити специфіку категорії «молодь» як суб'єкта правосвідомості; проаналізувати рівень правової свідомості сучасної української молоді; визначити, яку роль має правосвідомість молоді для розбудови демократичної, сильної української держави; виявити та охарактеризувати основні проблемні засади правосвідомості української молоді.

Об'єктом дослідження є правосвідомість як суб'єктивний елемент правової дійсності.

У сучасному юридичному просторі багато дослідницьких праць присвячено цій темі, включаючи терени нашої країни, де питання цього характеру є особливо нагальними та гострими. Проблеми правосвідомості молоді у різних аспектах досліджувалася такими науковцями, як В. Д. Бородінов, О. М. Губарь, Ю. М. Дмитрієнко, О. В. Дручек, Н. Ю. Евпалова, В. А. Іванчук, Ю. Ю. Калиновський, Н. Ю. Коваленко, О. Є. Проць, П. М. Рабінович. Саме за основу, при написання цієї роботи, ми взяли матеріали з праць вищевказаних авторів.

У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи, як феноменологічний, який полягав у визначенні правосвідомості молоді, що розглядалась як єдине психологічно-правове явище, невідривне від суспільної правосвідомості; логіко-юридичний метод дозволив охарактеризувати авторські визначення понять «правосвідомість молоді», «деформація правосвідомості молоді», уточнити вже існуючі дефініції «правосвідомість», «правовий нігілізм»; метод класифікації застосовувався для виділення окремих форм та функцій правосвідомості; соціологічний та статистичний методи дозволили дослідити і проаналізувати рівень правосвідомості сучасної молоді, встановити проблематику даного питання; при застосуванні соціально-психологічного методу вдалося з’ясувати ставлення молоді до права, їх оцінку та значення; історико-правовий метод використовувався для аналізації поглядів видатних науковців, щодо проблеми правосвідомості.

«Правосвідомість — головне джерело природного права, а також універсальний зв’язок між правом і мораллю, між природним і позитивним правом. Духовно здорова і вірна правосвідомість, якою володіє нова людина, ось те головне, чого потребують право і держава для свого процвітання»

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФЕНОМЕНУ ПРАВОСВІДОМОСТІ

1.1Понятійний апарат і структура правосвідомості

Право як соціальне явище викликає певне ставлення до нього людей, яке може бути позитивним (людина розуміє необхідність права) або негативним (людина вважає право непотрібним). Внаслідок цього одні свідомо виконують приписи правових норм, а інші (навмисно чи ні) порушують та ігнорують їх, не беручи до уваги всю важливість відступу. Людина ставиться певним чином і до права, яке існувало в минулому, і до права, яке вона хотіла б бачити в майбутньому. Це ставлення може бути раціональним, розумним і емоційним, на рівні почуттів, настрою. У кожної людини, соціальної групи різне ставлення та сприйняття юридичної дійсності, з цього випливає, що вони правосвідомість є індивідуальною, груповою та суспільною.

Якщо визнати право об'єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб'єктивної реакції людей на право, що іменується правосвідомістю. Правосвідомість — незамінний супутник права. Це зумовлено тим, що право — регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідомістю. Очевидним є те, що процес створення права (правотворчість) пов’язаний із свідомою діяльністю людей, що право є продуктом цієї діяльності. Ясно і те, що процес втілення права в життя є, як правило, усвідомлена, вольова діяльність людей.

Прикладом роботи свідомості в процесі реалізації є право кожного з нас, коли ми при здійсненні юридично значимих дій керуємося не текстом нормативних актів, а тими уявленнями про них, які склались у нашій свідомості.

Так що ж таке «правосвідомість»? Як визначає Кельман, правосвідомість — вид (форма) суспільної свідомості, що містить у собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які характеризують ставлення людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов’язаної з ним [15, с. 385].

У правосвідомості містяться оціночні судження про право, які виражаються категоріями «правомірне», «неправомірне», «законне», «незаконне».

У вітчизняній юридичній літературі часто правосвідомість визначають як «відображення юридичної дійсності» [1, с. 237], а в деяких підручниках з юриспруденції навіть просто як «відображення норм права, законодавства». Правосвідомість характеризується ставленням людей не тільки до права як сукупності офіційних правил поведінки, закріплених державою, а й ставленням до реального стану правопорядку, до всіх юридично значимих дій, до того, що відбувається у правозастосовчій та правоохоронної діяльності: як правоохоронні органи та судова влада реагують на правопорушення і злочинність, тобто ставленням до всієї юридичної матерії права, не тільки до якогось одного її компоненту, а й до всіх юридичних явищ.

Специфіка правосвідомості в порівнянні з іншими видами суспільної свідомості (політичною, релігійною, моральною) полягає в тому, що в ньому виражається ставлення до юридичної дійсності, і, що характерно для правосвідомості, це відношення передається через терміни «права» і «обов'язки». Насамперед, якою має бути міра правової свободи, чи добре захищені суб'єктивні права, якими вони мають бути, якими мають бути юридичні обов’язки, тобто в правовому повинність з акцентом на міру юридичних прав та обов’язків. Тому правосвідомість можна визначити як одну з форм, видів суспільної свідомості, в якому висловлюється ставлення людей до юридичної дійсності, до правової матерії. Правосвідомість також пов’язана і з релігійною правосвідомістю. Наприклад, відомий російський релігійний філософ і юрист І. Ільїн вважав, що правосвідомість найбільше пов’язано з релігійною свідомістю. Він писав, що «естетичний смак сам по собі не може претендувати на верховенство в питаннях правосвідомості; наукове мислення саме по собі не в змозі направляти державного діяча; і навіть совість може залишити в деякій безпорадності того, хто веде боротьбу за право. Одна релігія виявляється тут у винятковому становищі» [13, с. 485].

Так, досить часто правосвідомість переплітається з моральними переконаннями. Люди оцінюють право і правові явища з точки зору моральних категорій добра і зла, справедливого і несправедливого, совісті, честі та ін. Ставлення до права часто визначається політичними поглядами. Однобічний політичний підхід до права (який був наприклад, характерний для марксистсько-ленінського ставлення до права) не дає можливості повністю зрозуміти його сутність і роль в житті суспільства. В нашій юридичній науці й юридичній освіті необхідно прагнути до деполітизації права і правосвідомості.

Правосвідомість тісно пов’язана з філософськими теоріями, ідеологічними переконаннями, релігійними доктринами. Деякі мислителі визнавали, що норми права, їх обов’язковість і примусовість живуть лише у свідомості людей, тому право — явище психологічне (Л. Петражицький). Інші підкреслювали зовнішню примусовість права як зовнішнього засобу регулювання свободи людини (Г. Гегель). Треті визнавали право класовим регулятором суспільних відносин (К. Маркс, В. Ленін). Четверті визнавали за правом роль гаранта природних прав людини (Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо).

З точки зору особливостей сприйняття права в правосвідомості, виділяються два його основних рівня — це правова психологія і правова ідеологія. Деякі науковці також відносять до структури і правову поведінку, але ми будемо розглядати дві основних складові правосвідомості.

Правова психологія відповідає емпіричному, буденному рівню суспільної свідомості, яка формується в результаті повсякденної людської практики як окремих людей, так і соціальних груп. Змістом правової психології виступають відчуття, емоції, переживання, настрій, звички, стереотипи, які виникають у людей у зв’язку з існуючими юридичними нормами і практикою їх реалізації.

Радість чи смуток із приводу прийняття нового або скасування старого закону, відчуття задоволення чи незадоволення практикою застосування юридичних норм, дій правоохоронних органів, нетерпиме чи байдуже ставлення до порушень юридичних заборон — все це правові почуття (емоції), і в сукупності вони утворюють у суспільній правосвідомості сферу правової психології Правова психологія — найбільш «розповсюджена» форма усвідомлення права, притаманна переважно усім суспільним відносинам.

Таким чином, правова психологія — сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, елементів настрою, що домінують у суспільстві, виявляються у суспільній думці.

Крім правової психології, у структуру правосвідомості додається правова ідеологія, яка, на відміну від психологічного сприйняття оточуючого світу, відповідає рівню науково-теоретичного відображення і засвоєння дійсності.

Правова ідеологія — це сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному, систематизованому вигляді відображають і оцінюють правову реальність.

У порівнянні з правовою психологією, первинною «субстанцією» якої виступають психічні переживання людей, ідеологія характеризується цілеспрямованим, як правило, науковим або філософським осмисленням права як цілісного соціального інституту не в окремих його проявах (наприклад, у вигляді тих чи інших норм, судових рішень та ін.), а як самостійний елемент суспільства (культури, цивілізації).

Прикладом правової ідеології як засобу правового усвідомлення дійсності може служити гегелівська філософія права, природно-правова, позитивістська, марксистська доктрини держави і права, багато сучасних концепцій праворозуміння. Крім цього, сфера найбільшого «застосування» правової ідеології — не індивідуальні та стихійно-масові відносини людей, що характерно для правової психології, а націлювання на вираження інтересів, потреб достатньо оформлених, інституціоналізованих соціальних товариств: політичних партій, громадських рухів, держави, міждержавних об'єднань.

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінська ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була міфологізована державна ідеологія.

Отже, з цього питання можна підвести підсумок, що правосвідомість є системою ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом, вищою формою відображення суспільного буття, який надає цілеспрямований характер людської діяльності, дозволяє передбачити її результати, планувати поведінку з метою досягнення поставлених завдань.

Життя людини яскраво демонструє, що свідомість, думка, образ, вольове зусилля дійсно управляють поведінкою людей, ініціюють і регулюють їх дії та вчинки у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі правової. Від рівня, якості, характеру, змісту правосвідомості здебільшого залежить те, якою буде поведінка людини в суспільстві — правомірною, соціально корисною чи неправомірною, соціально шкідливою і небезпечною.

Ми з’ясували, що правосвідомість, як юридичне об'єктивне поняття, має складну змістовну морфологію, якими виступають правова психологія і правова ідеологія. Кожна своїми засобами служить здійсненню функцій правосвідомості в правовому регулюванні й в цілому правової культури суспільства.

1.2 Характеристика класифікації форм правосвідомості та її функції

Класифікацію видів правосвідомості можна зробити, виходячи з того, хто є носієм правосвідомості.

За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі форми правосвідомості:

1) індивідуальну. Правосвідомість індивіда складається як під впливом тих різноманітних відносин, в які він вступає, так і під впливом властивих йому психофізіологічних особливостей. Різне соціальне становище, різні рівні культури, освіти і т.п. зумовлюють і відмінності в рівні правосвідомості індивідів. У одних осіб воно може бути передовим, в інших, навпаки, відсталим

2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства. Спільність інтересів всіх членів даного колективу, особливий вплив в ньому окремих осіб (лідерів) обумовлюють однакове сприйняття діючих норм права, однакові уявлення про належних нормах. У результаті складається властива саме даному колективу правосвідомість (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси. Спільність інтересів всіх членів даного колективу, особливий вплив в ньому окремих осіб (лідерів) обумовлюють однакове сприйняття діючих норм права, однакові уявлення про належних нормах. У результаті складається властиве саме даному колективу правосвідомість.

Громадська правосвідомість відображає характер ставлення до права, сформованого в суспільстві в цілому. Суспільна правосвідомість розглядає право як соціальну цінність, яка повинна служити і дійсно служить інтересам всіх і кожного.

Суспільна і групова правосвідомість проявляється не інакше як через індивідуальну правосвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь призму особистих інтересів, рис характеру. Було б невірним говорити, що суспільна і групова свідомість — це сума суджень про право кожного із членів соціальних груп, народу (суспільства). Суспільна і групова правосвідомість виражає найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот.

За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути:

1) повсякденною, непрофесійною — являє собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя. Вона створюється насамперед як результат того юридичного виховання, що вона одержує, будучи членом упорядкованого суспільства;

2) професійною — спеціалізовані правові знання, що використовуються в роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор — обвинувачує, адвокат — захищає та ін.). Вона включає:

а) наукову (теоретичну) правосвідомість учених, викладачів вузів;

б) практичну правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів та ін. Правосвідомість юриста припускає високий рівень правового мислення, багато в чому є детермінованою чинним правом.

Правосвідомість відіграє дуже важливу роль у механізмі правового регулювання суспільних відносин, в забезпеченні законності і правопорядку. Різні автори по-різному виділяють і аналізують функції правосвідомості в механізмі дії права [1, ст. 324]. Можна вказати на такі основні функції правосвідомості - пізнавальна (гносеологічна); оцінна і регулятивна, додаткові - охоронна; прогнозуюча; конструктивна; комунікативна; правового мислення; емоційна; мотиваційна.

Пізнавальна функція правосвідомості виражається в сукупності правових знань щодо місця і ролі права у житті суспільства і кожної особистості. Сума теоретичних і практичних знань, вироблених людством у галузі юриспруденції, дає підставу глибше зрозуміти сутність і соціальну природу права, більш грунтовно вивчити правову дійсність. Пізнаючи юридичну дійсність, громадяни виявляють певне ставлення до неї (оцінна функція правосвідомості).

Зміст правосвідомості обумовлено його оцінним характером. Воно визначає насамперед, якими мають бути діючі норми права, і з цією метою співвідносить їх з реально існуючими суспільними відносинами, інтересами особистості, її моральними уявленнями. Далі правосвідомість встановлює, чи є діючі норми права належними нормами, тобто чи відповідають вони тим чи іншим вимогам. І нарешті, воно виробляє певне ставлення до дотримання або недотримання діючих норм права. Результат оцінки суб'єктом своїх дій надалі виступає як мотив її поведінки. Правосвідомість втілює погляди, уявлення, переконання щодо сутності і характеру правових інститутів у суспільстві.

Регулятивна роль правосвідомості здійснюється і в процесі правотворчої діяльності, і в процесі реалізації права. При правотворчої діяльності компетентних органів правосвідомість, будучи безпосереднім джерелом права, знаходить своє вираження в правових актах, надає дію на сам процес і результати цієї діяльності. У процесі реалізації права значна частина людей сумлінно і свідомо, в силу свого внутрішнього переконання, виконують розпорядження правових норм, що якраз і свідчить про регулюючої ролі правосвідомості. Чим вище рівень правосвідомості, тим більше забезпеченість законності і правопорядку.

Отже, з цього питання можна зробити висновок, що суспільна правосвідомість — система певних поглядів, переконань у суспільстві з приводу існуючих і бажаних правових явищ. Суть правосвідомості виявляється в її функціях: пізнавальна (гносеологічна); оцінна і регулятивна, охоронна; прогнозуюча; конструктивна; комунікативна; правового мислення; емоційна; мотиваційна. Ці функції тісно пов’язані із функціями юридичної науки права, держави й інших суб'єктів суспільних відносин. Важливу роль суспільна правосвідомість відіграє і в правотворчому процесі, реалізації й застосуванні правових норм. Підставою поділу правосвідомості на види взято рівень усвідомлення необхідності права, глибину проникнення в сутність права і правових явищ у суспільстві, що дозволять дати його, так би мовити, якісну характеристику.

РОЗДІЛ 2. СТАН ПРАВОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

2.1 Категорія «молодь» як суб'єкт правосвідомості

Правосвідомість молоді - складова суспільної правосвідомості. Правосвідомість молоді, як різновид групової правосвідомості, є сукупністю рис суспільної правосвідомості, що властиві молоді як специфічній соціально-демографічній групі. Правосвідомість молоді - це структурний компонент суб'єктної структури суспільної правосвідомості та в цьому сенсі повністю однорідне з нею явище. Правосвідомість молоді, як зазначає Дмитрієнко, може бути розглянута як окремий випадок (форма існування) суспільної правосвідомості, специфіка якого пов’язана із суб'єктом-носієм [9, с. 53]. Тобто ключем для пізнання природи правосвідомості молоді є діалектика цілого та частини. Не зрозумівши суспільства, у якому живе молодь, не дослідивши особливостей суспільної правосвідомості, не можна зрозуміти особливості правосвідомості молоді та її специфічних проблем. І навпаки, не зрозумівши правосвідомості молоді окремого суспільства, не можна осягнути всіх його загальних суперечностей та проблем. Проблеми правосвідомості молоді є проблемами суспільства в цілому, суспільними проблемами. І навпаки, останні по суті багато в чому починаються з молоді та вже тому є молодіжними.

Найбільшу частину молоді, як відомо складають студенти і вони становлять достатньо велику суспільнодемографічну групу в Україні. Як відносно самостійна соціальна група, студентство є суб'єктом групової правосвідомості. У свою чергу, саме правосвідомість студентської молоді являє собою основний чинник формування її правової поведінки та поряд із іншими факторами впливає на вчинки студентів, визначаючи їх правомірність і неправомірність. За таких умов, на нашу думку, особливої актуальності набувають питання специфіки формування та функціонування правової свідомості студентства як окремої соціальної групи.

У зв’язку з цим, а також зважаючи на те, що правосвідомість студентства є одним із видів групової правової свідомості, маємо підстави припустити, що на формування юридичної свідомості студентської молоді впливає її соціальне середовище, і специфічні риси студентства як соціальної групи обумовлюють особливості правосвідомості. У цьому аспекті, на нашу думку, цілком доцільно встановити та проаналізувати характерні риси студентства і визначити їх вплив на формування та функціонування правової свідомості цієї соціальної групи.

Однією з особливостей студентської молоді, яка дає підстави визнавати її як окрему соціальну групу, є те, що студентство об'єднано спільного роду діяльністю — навчанням. Цей факт свідчить про належність студентства до певної соціально-професійної групи, яка характеризується власним суспільним становищем, роллю і статусом, що мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури та притаманних даному суспільству закономірностей соціалізації. У процесі навчання студентська молодь накопичує певний соціальний досвід, тобто проходить один із етапів процесу соціалізації. При цьому слід відмітити, що соціалізація — є історично обумовленим, здійснюваним у діяльності та спілкуванні процесом і результатом засвоєння індивідом соціального досвіду, який проходить на дотрудовій і трудовій стадії і здійснюється через соціальні інститути (сім'я, школа, вуз, трудовий колектив тощо). Таким чином, зазначене свідчить про те, що процес навчання у будь-якому з ВНЗ України характеризується і паралельно супроводжується процесом соціалізації студента.

Якщо розглядати правову соціалізацію наприклад, то, на наш погляд, необхідно звернути увагу на те, що цей процес спрямований на розуміння і засвоєння правових норм, на формування здатності до усвідомленої діяльності в суспільному житті на основі засвоєння особистістю правових приписів, на виникнення внутрішньої мотивації, що орієнтує людину на їх виконання.

Орієнтуючись на зазначене, необхідно зробити декілька модифікованих тверджень стосовно впливу правової соціалізації студентства на його правосвідомість. По-перше, правова соціалізація безпосередньо пов’язана з процесом формування правосвідомості. По-друге, напрями правової соціалізації студентства відповідають структурним елементам її правосвідомості. Так, приміром, розуміння і засвоєння правових норм, як напрям правової соціалізації, безпосередньо пов’язано з таким елементом психологічної сторони правосвідомості, як інтелектуально-раціональний елемент. Виникнення внутрішньої мотивації, що орієнтує людину на виконання на основі засвоєння особистістю правових приписів, впливає на вольовий елемент психологічної сторони юридичної свідомості.

Тому, основним шляхом формування інтелектуально-раціонального елементу правосвідомості особистості у процесі правової соціалізації виступає навчання, завдяки якому людина отримує конкретні правові знання.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, маємо підстави зазначити: по-перше, молодь є окремою соціальною та віковою групою; по-друге, певна цілісність і самостійність по відношенню до інших соціальних груп студентської молоді характеризується її специфічними віковими характеристиками, соціально-психологічними рисами, яка виявляється в характері праці (навчання), пізнання, спілкування, організації життє-діяльності, в якості і способі життя; по-третє, як окрема соціальна група, є самостійним носієм (суб'єктом) правосвідомості, що, у свою чергу, обумовлена її специфічними рисами.

2.2 Рівень правової свідомості української молоді на нинішньому етапі існування держави

Основна частина української молоді виступає носієм буденної правосвідомості, яка формується під впливом конкретних умов життя молодої людини, її емпіричних знань про право, законність, юридичну відповідальність тощо. На рівні буденної правосвідомості багато молодих людей ототожнюють поняття «право» і «закон», а сам закон сприймають як імператив: наказ діяти тим або іншим чином або заборону певної поведінки під загрозою застосування покарання. Одним із найважливіших факторів, що безпосередньо і досить активно впливає на правосвідомість молодої людини, вважається культура правотворчості. Підґрунтям смислової позиції в даному разі є ставлення до вже готового, закріпленого у нормі права варіанта поведінки за співвідношенням «правильно — неправильно», «врегульоване — не врегульоване». Звичайно, право «в текстах» активно впливає на формування тих чи інших правових знань, уявлень та оцінок, а домінанта позитивних чи негативних оцінок права і закону детермінує тип правосвідомості. «Валовий» підхід до законотворчості, прийняття законів без надійних механізмів їх реалізації або взагалі непродуманих, розбіжності між законами і підзаконними нормативно-правовими актами, порушення законних прав і свобод людини і громадянина формують негативне ставлення до права і закону у суспільства в цілому та молоді зокрема.

Свідомість сучасної української молоді не випадково зараз характеризується як «розколота» [21, с. 267]. Кризові явища політичного, економічного та соціального характеру суттєво впливають на правосвідомість молоді, зумовлюючи різні види її деформації. Як справедливо вважає Ю. Калиновський, «деформації правосвідомості являють собою викривлення форми та змісту правових настанов, навичок та звичок на інституційному та неінституційному рівнях, що відображається перш за все у діяльності та дискурсивних практиках суб'єктів правовідносин, а також у засобах вирішення конфліктних ситуацій, стерео типізованих серед широких верств населення».

Як свідчать статистичні дані [4, с. 28], існують негативні тенденції молодді, щодо зростання порушення норм законодавства. У молодіжному середовищі процвітають неповага до закону, права, правовий нігілізм.

Динаміка розвитку правосвідомості у молоді і формування правового мислення, адекватного суспільним змінам, пов’язані з вирішенням ряду завдань, однією з яких, на наш погляд, є оволодіння молодими людьми відповідними знаннями про соціальної та духовної цінності права як явища світової цивілізації, усвідомлення нерозривного зв’язку цивільних прав та обов’язків.

З метою вивчення рівня правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини обрано метод соціологічного дослідження — анкетування. У лютому 2009 р. соціологічною лабораторією та кафедрою правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка було проведено соціологічне опитування В анкетуванні взяли участь молоді люди двох вікових груп: 1) 14−17 років, 2) 18−24 років. Респонденти були представлені так: 53% - жінки, 49% - чоловіки. Деяка непропорційність чоловіків і жінок у проведеному анкетуванні пояснюється нерівністю цих статевих груп в населенні України. Оскільки дослідження має характер зондування, тому не претендує на повну репрезентативність результатів. Його результати підтверджують, що молодь віком до 18 років не має чіткого розуміння поняття права та його соціальної значущості.

Знання молоді в сфері прав і свобод людини — є важливим складовим компонентом правосвідомості молоді щодо прав і свобод людини. Це пояснюється тими важливими функціями, які виконують знання в сфері прав і свобод людини, а саме: 1) вплив на формування ставлення до людини, її прав як однієї з головних цінностей суспільства; 2) вироблення уявлення про права і свободи людини; 3) сприяння формуванню власної морально-правової поведінки та застосування отриманих відомостей в особистій поведінці; 4) накопичення соціального досвіду в галузі дотримання прав людини. Отже, знання в сфері прав і свобод людини виступають основою правової орієнтації людини в навколишньому середовищі.

Результати анкетування показали, що більшість молодих людей (80,5%) під поняттям «права людини» розуміють «узаконену можливість щось робити, задовольняти свої потреби»; 8,0% респондентів — «відсутність будь-яких обмежень»; 6,2% - «виняткову пільгу, яка надається певній людині, на відміну від інших осіб». 5,3% респондентів вибрали «інший варіант» і спробували сформулювати власні дефініції «прав людини». Результати дослідження дають можливість дійти такого висновку — більшість молодих людей правильно розуміють сутність прав і свобод людини — молодь сприймає права людини як обмежену, а не абсолютну свободу, вседозволеність. Такий висновок підтверджується і результатами соціологічних досліджень. Дослідження показали, що керівний принцип, згідно з яким межа моїх прав — це межа, де закінчують діяти твої права, відомі школярамю На питання «Що Ви вкладаєте у поняття «право»? Із запропонованих варіантів 38,3% студентів вибрали відповідь «Право — це перелік свобод, які держава гарантує своїм громадянам»; 28,4% - «Право — це сукупність загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки»; 15,7% ототожнюють право і закон, що виражає волю держави; 17,3% студентів сприймають право як один із видів соціальних норм, що має таку ж силу, як мораль чи релігія; тільки 0,3% опитаних вказали інший варіант відповіді.

У відповідях на питання «Оцініть свій рівень правової культури» Виявляється певний суб'єктивізм. 53,1% першокурсників відповіли, що не досконало знають закони, однак намагаються їх не порушувати; 11,2% - законів не знають, але ніколи не порушують ніяких моральних чи етичних правил поведінки. Тільки 15,8% опитаних визнали, що знають закони, ніколи не порушують правових норм, водночас 17,4% студентів відповіли, що знають закони, але інколи можуть їх порушувати, якщо впевнені, що це не стане відомо. 1,9% студентів не знають законів, але їм байдуже, чи порушують їх чи ні, оскільки завжди діють у власних інтересах, та 0,6% - не змогли оцінити свій рівень правової культури.

Питання «У яких правових знаннях Ви відчуваєте найбільшу потребу?». Виявило, що 67,5% студентів відчувають потребу у знаннях своїх прав, свобод та обов’язків; 22,1% - у знаннях трудового, сімейного, цивільного законодавства; 9,8% - у знаннях адміністративного та кримінального права; 0,6% - не відчувають потреби у правових знаннях.

Відповідаючи на питання «Що для Вас є основним джерелом правової інформації», Студенти вказали спеціальні друковані видання (6,3%), спілкування з родичами, друзями, знайомими (26,0%), засоби масової інформації (27,7%), навчальну дисципліну «Основи правознавства» у школі та ВНЗ (38,0%).

Наведені результати соціологічного опитування підтверджують, що основою правової свідомості молодої людини є системні правові знання про суспільство, його інститути та процеси, про державу та її органи, про норми, що регулюють відносини людей між собою та з владою, про взаємні права, свободи та обов’язки людини і держави. Правові знання формують раціональний елемент у структурі правової свідомості молоді. Тому молодь повинна здобувати ці знання систематично і безперервно, у процесі шкільного, вищого і професійного навчання, а також шляхом самоосвіти.

Практика свідчить, що людина може знати правові норми, але діяти всупереч, і навпаки, — може не знати конкретної юридичної норми, але діяти в межах права, керуючись внутрішніми переконаннями. Підтвердженням високого рівня правової свідомості особи є інтеріоризація, тобто глибоке засвоєння нормативних вимог права і перетворення його з жорсткої системи зовнішніх приписів на її усталені внутрішні якості.

Загальною особливістю правової свідомості української молоді є випереджання правових знань порівняно з набутим життєвого досвіду. У сучасних умовах молоді люди отримали можливість досить активно включатися в соціально-правову практику. Наприклад, право на підприємницьку діяльність, закріплене ст. 42 Конституції України [17], зумовила утворення окремої групи — молодих підприємців — зі своєю правосвідомістю, якій властиві знання цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права. Молоді люди — наймані працівники — володіють знаннями трудового права та права соціального забезпечення тощо. Однак обсяг, змістовна сторона цих знань та їх систематизованість можуть бути різними.

За спостереженнями соціологів, особливість сучасної правосвідомості українського суспільства полягає в парадоксі між правовим нігілізмом, відторгненням від права як регулятора відносин, несприйняттям права й престижністю юридичних професій, про що свідчать високі конкурси в юридичних вузах. Право ще не стало однією з першорядних цінностей, потрібних для повсякденного життя, вплетених в тканину правосвідомості та поведінці груп, окремих особистостей, але воно набуло значення важливого чинника соціальної мобільності.

Приблизно дві третини експертів вважають, що в Україні рівень правосвідомості залишиться без змін. Одна десята частина впевнена в тому, що правосвідомість підвищиться. За результатами прогнозних досліджень встановлено тенденцію підвищення оцінок експертів в напрямі «країна — регіон — місто».

З наведеного питання, можна підвести підсумок, що в цілому правосвідомість молоді відображає якісний стан правового розвитку цієї специфічної соціальної групи. Разом з тим рівень правової свідомості української молоді у недалекому майбутньому визначатиме рівень правового розвитку українського суспільства в цілому і впливатиме на наступні покоління. Зараз, виходячи із результатів проведених досліджень, якість рівня правосвідомості млоді знаходиться на низькому рівні. Для забезпечення прогресивної гуманістичної динаміки суспільних відносин необхідно підготувати молодь до самостійних творчих дій у сфері реалізації права, створити належні умови для засвоєння молодими громадянами України правових цінностей (правових норм, принципів, навичок правомірної поведінки) й практичного впровадження їх у правову діяльність.

2.3 Правосвідомість сучасної молоді - основа розвитку демократичної держави Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного громадянського суспільства неможлива без підвищення рівня правової свідомості всього населення країни, особливо молодого підростаючого покоління.

У соціально-політичному розвитку людини на етапі формування правової демократичної держави найважливішу роль відіграє правосвідомість, яка репрезентує правову поведінку громадян в правовому полі соціуму. Саме правосвідомість і правова культура є системоутворюючими факторами соціально-політичного розвитку людини, які слід розглядати в цивілізаційному вимірі і в контексті аксіології загальнолюдських цінностей.

У демократичній державі стрижнем правосвідомості є визнання принципу верховенства права, життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, беззастережна повага до прав людини і громадянина як невід'ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності людини.

Сьогодні правосвідомість молоді може стати тим загальнозначущим підґрунтям, яке здатне об'єднати суспільство на шляху підвищення ефективності функціонування інститутів громадянського суспільства та правової держави в період їх становлення. І особливо це стосується правосвідомості найважливішого інтелектуального, культурного та професійного резерву українського суспільства — молоді. Потреба в науковому обґрунтуванні складного та багатофакторного процесу формування правосвідомості молоді в сучасній Україні суттєво активізувала дослідницький пошук у цьому напрямі.

Тому, можна говорити, що молодь є особливою соціальною групою сучасного українського суспільства. Від її здатності бути активною та творчою, залежать перспективи модернізації суспільства та розвиток демократичної держави в Україні. Зокрема, ідея формування громадянського суспільства та правової держави може стати в Україні реальністю лише за умови, що політичні, економічні, соціальні реформи у державі поєднуватимуться із підвищенням рівня правової свідомості усіх соціальних груп українського суспільства, особливо молоді. Державна молодіжна політика як один із найважливіших та пріоритетних напрямів діяльності держави, що здійснюється в інтересах як молодих громадян, так і суспільства в цілому, повинна створювати належні умови для самореалізації молоді, у тому числі у сфері формування її правової свідомості. Сучасна модель державної молодіжної політики не відповідає масштабу визначених завдань; її удосконаленню сприяють всебічні наукові пошуки розв’язання актуальних проблем молодого покоління, якими займаються сьогодні правники, філософи, соціологи, психологи та педагоги. Дослідження правосвідомості молоді в умовах радикальних перетворень в усіх сферах суспільного життя має важливе теоретичне і практичне значення: виявлення взаємозв'язку між особливостями соціально-правового статусу та особливостями правової свідомості молодих людей допоможе внести необхідні корективи у механізм їх правової соціалізації з метою підвищення його ефективності.

Правосвідомість молоді формується з урахуванням таких факторів, як освіта, професійна приналежність, ставлення до релігії, проживання в місті чи сільській місцевості, побутова середовище, в тому числі і можливе спілкування з особами, що побували за злочини у місцях позбавлення волі. Здорова правосвідомість, повага молодих людей до закону і є основою фортеці держави, ефективного функціонування політичної і правової систем. Правильні правові уявлення про справедливість, значення прав та обов’язків людини, дозволів і заборон — все це впливає на формування мотивів і установок поведінки молоді в правовій сфері життя суспільства.

Отже, в основі соціальної політики, в сучасному суспільстві мають діяти в гармонічному поєднанні правосвідомість і правова культура сучасної молоді, що забезпечує адекватну соціально-психологічну модель її поведінки шляхом синтезу моральної та правової свідомості, тобто правильне сприйняття юридичної дійсності, повага до закону і визнання верховенства права.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ УСУНЕННЯ Сучасний період розвитку Української держави характеризується глибоким реформуванням політичних, економічних, духовних, організаційних основ життя суспільства. Вихід загальнолюдських цінностей на перший план докорінно вплинув на оновлення світогляду населення України. Зазначені зміни в світогляді населення поставили перед юридичною наукою нове завдання — дослідження правосвідомості. В цьому контексті особливий інтерес викликають наукові дослідження, пов’язані з поглибленим вивченням питань, пов’язаних із формуванням правосвідомості молоді.

Перетворення, які відбулися в пострадянських країнах, докорінно змінили свідомість молодих людей взагалі і правосвідомість зокрема. Радикальні зміни правового буття значною мірою відобразилися на розумінні молоддю права, законодавства, прав і свобод людини та громадянина, ставленні до правотворчої і правозастосовчої практики, готовності застосовувати набуті правові знання. В такій ситуації значно зростає інтерес до дослідження проблематики правосвідомості молодих людей.

Парадоксальність взагалі української свідомості полягає в тому, що з погіршенням життя населення, з поглибленням незадоволення громадян своїм становищем, посиленням конфліктних очікувань реальна готовність особисто взяти участь у соціальних конфліктах, акціях протесту не тільки не зростає, але й істотно зменшується. Характер взаємодії держави та масової свідомості значною мірою визначає стан суспільної стабільності й безпеки, впливає на засади і підйоми авторитетності й легітимності влади. З цим твердженням можна провести аналог сучасної ситуації, яка відбувається в нашій країні, оскільки, особливо гостро відчувається не дуже високий рівень правосвідомості.

Розрізняють кілька видів деформацій правосвідомості:

правовий нігілізм;

правовий ідеалізм (романтизм);

правовий інфантилізм;

правовий дилетантизм;

правова демагогія. правова свідомість молодь Українській молоді певною мірою притаманний правовий інфантилізм, який характеризується слабкістю правових знань при твердій впевненості особи у їх належному рівні. Із ним межує правовий дилетантизм, тобто в цілому легковажне ставлення (поверхове або неадекватне тлумачення правових норм, відсутність системного підходу при їх оцінці тощо) до права за наявності поверхневих, безсистемних правових знань.

Найбільш небезпечним видом деформації правової свідомості молоді є правовий нігілізм, який проявляється у байдужому, зневажливому або негативно-заперечувальному ставленні до права, закону і правового порядку. Правовий нігілізм взагалі вважається характерною рисою правової свідомості українців, його коріння — у нешанобливому ставленні до права, яке століттями служило інтересам держави, а не суспільства та особи. У молодих людей правовий нігілізм обумовлений перед усім такими негативними соціально-психологічними рисами, як недосвідченість, соціальна апатія, конформізм, агресивність, відмова від традиційних моральних і культурних цінностей та ін.

Правовий нігілізм у молоді може переростати у більш небезпечні форми: спочатку виробляються антиправові настанови і стереотипи, з’являється почуття вседозволеності, яке у кінцевому результаті підштовхує до вчинення правопорушень. Наведене твердження набуває особливої актуальності для сучасної молоді, яка значною мірою виховується в атмосфері духовного зубожіння, спустошення, бездушності, аморальності, зневаги до батьків, невіри в майбутнє. Крім цього, відсутність можливості заробити необхідні кошти на життя та пропаганда засобами масової інформації культу сили і легко-го успіху сприяють переоцінці молоддю моральних цінностей, стимулюють у їх середовищі вседозволеність, культ грошей, розкутість, яка межує із розпущеністю. Все зазначене, а також поширення у суспільстві правового нігілізму та скептичного ставлення до таких цінностей, як громадянськість, патріотизм, соціальна відповідальність, обумовлює потенційну готовність молоді до вчинення правопорушень, підвищення її терпимості до порушення юридично-правових заборон.

Такий різновид деформації правової свідомості, який характеризується наявністю у носіїв наміру на здійснення правопорушень, називається переродженням правосвідомості [10, с. 64]. Аналіз сучасних тенденцій злочинності молоді виявляє, що молоді люди все частіше скоюють злочини з особливою жорстокістю з корсними чи неусвідомленими мотивами, які раніше вчиняли тільки дорослі. Злочинність молоді набуває все більш організованого, групового характеру, останнім часом виникають тенденції до автономізації злочинності молоді як наслідок прагнення до незалежного способу життя (особливо в матеріальному плані). Це завдає значної шкоди процесу реалізації принципів верховенства права, недоторканності основних прав і свобод людини, становлення демократичної, правової держави, підвищенню рівня правової культури молодої людини і суспільства в цілому.

Очікування від права результатів, які воно об'єктивно не здатне забезпечити, закономірно призводить з часом до розчарування в ньому і далі до нігілістичних поглядів і оцінок права. За 10 років незалежності тільки парламентом було прийнято близько 2000 законів, а ще 10 000 підзаконних норма-тивно-правових актів видано Президентом України, Кабінетом Міністрів, іншими органами виконавчої влади. Однак помилковий вибір предмета регулювання, відмова від проведення попередньої правової, економічної, соціальної експертизи нормативних актів, недосконалість використовуваної законодавчої техніки, відсутність системного підходу при реформуванні певної сфери суспільних відносин і, нарешті, відсутність необхідних політичних, економічних, соціальних, культурних передумов для їх реалізації унеможливило досягнення очікуваних результатів, а відтак породило кризу довіри значної частини суспільства, і найбільш вразливого впливу зазнає молодь, яка ще не сформувала свою правову позицію та думку в цій системі.

Деякі фахівці спостерігають також негативну тенденцію криміналізації.

В наш час молодь — це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Внаслідок такого становища з’являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикомани; алкоголізму, проституції. Нажаль, рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має сталу тенденцію до зростання.

Правосвідомость, під якою розуміють поширення антисуспільних поглядів, уявлень і настанов, які частково виправдовують ті чи інші злочинні дії, культивування цінностей і норм кримінального середовища, перенесення у масову культуру і повсякденний побут субкультури пенітенціарних установ. Розвитку таких поглядів та установок серед молоді сприяє романтизація злочинного світу в кінематографі, у художній літературі та інших сферах мистецької діяльності. Певною мірою впливають засоби масової інформації, які висвітлюють силу криміналітету, його зв’язки з представниками політичної еліти і силових структур, корумпованість органів влади тощо.

Для забезпечення прогресивної гуманістичної динаміки суспільних відносин необхідно підготувати молодь до самостійних творчих дій у сфері реалізації права, створити належні умови для засвоєння молодими громадянами України правових цінностей (правових норм, принципів, навичок правомірної поведінки) й практичного впровадження їх у правову діяльність. Метою подальших наукових досліджень повинна стати розробка й обґрунтування концепції формування високого рівня правової свідомості молодої людини із врахуванням її індивідуальних особливостей — віку, соціального досвіду, професійної підготовки, інтересів, звичок, схильностей тощо.

Важлива роль у протидії різним видам деформації правосвідомості молоді традиційно відводиться підвищенню рівня правової культури молодих людей, формуванню у них позитивного ставлення до права та довіри до закону. Варто врахувати позитивне значення таких правових засобів, як адаптація правових приписів до існуючих у молодіжному середовищі ціннісних орієнтацій, сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі правовій.

Ще давньогрецький філософ Сократ висловив думку, згідно якої людина вчиняє погано, тому що не знає, як саме вона має вчиняти, оскільки моральне зло йде не від незнання, значить знання — джерело моральної досконалості. Виходячи з цього твердження слід зазначити, що особливе завдання в прищепленні та формуванні правосвідомості належить освітянам. Тому, сучасним завданням освіти є виховання людини моральної, високоосвіченою, духовної, національно свідомою, з добрими помислами, яка розвивається в гармонії із світом та власною душею. Учні для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійної діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань. Засвоєння основ правознавства, ще з шкільних років, а саме розуміння базових понять конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового та інших галузей права дасть можливість здійснювати свої соціальні ролі в суспільстві на належному, законному рівні.

Розрахунки свідчать, що реалізація заходів з підвищення соціального статусу і престижу громадян у сучасному суспільстві, рівня їх юридичної освіти може збільшити рівень правосвідомості приблизно на 18%. Впровадження в повному обсязі заходів щодо формування загальної, духовної, правової та професійної культури може підвищити рівень правосвідомості більше, ніж на 20%. Підвищення рівня юридичної діяльності та правової активності громадян в період соціалізації може забезпечити збільшення показника правосвідомості на третину.

Правова грамотність сприятиме протидії деформації правосвідомості, зокрема правовому нігілізму, підвищенню загальної і правової культури населення, зміцнення дисципліни, законності і правопорядку.

Тому, підводячи підсумок до цього розділу, слід зазначити, що в Україні, яка стала на шлях просування до демократичної, правової державності, де діють принципи верховенства права і правового закону, боротьба з деформацією правової свідомості повинна розглядатися як пріоритетний напрямок діяльності компетентних державних органів і суспільства в цілому. На рівні державної політики повинен бути розроблений комплекс спеціальних засобів протидії деформації правосвідомості, зокрема правовому нігілізму. До таких напрямків слід віднести: завершення конституційної, правової, адміністративної, судової реформ; подолання політичної та економічної кризи; підвищення ролі та ефективності суду; удосконалення організації та забезпечення ефективності функціонування системи правоохоронних органів; організація системи правового виховання і освіти, здійснення ефективної профілактики правопорушень; якісна підготовка і перепідготовка юридичних кадрів тощо. Проблеми правосвідомості будуть існувати доти, поки не станеться конституційного проголошення України провової, законної держави. Нехтування правом, недотримання законодавчих норм та приписів призводять до моральної загибелі людей, сімей, держав і всього світу.

ВИСНОВКИ По закінчення дослідницької роботи, можна зробити висновок, що мета та завдання, які були поставленні нами перед виконанням курсової роботи — були розкриті в достатньому обсязі. Ми дослідили теоретичний матеріал, розглянули основні положення і визначили проблемність питання правосвідомості сучасної української молоді. Тому викладений матеріал, ми доцільно поділили на розділи, які конкретизували важливі головні питання.

У першому розділі, керуючись науковими розробками дослідників, ми охарктеризували основний зміст понять «правосвідомість», її структуру, класифікація форм та функції. Визначили, що правосвідомість є усвідомленням права, сукупність уявлень і почуттів, що виражають відношення людей як до чинного, так і до бажаного права. Воно формується під безпосереднім впливом об'єктивно обумовлених потреб та інтересів суспільства, різних соціальних груп; динамічно розвивається під впливом мінливих об'єктивних умов і процесів; є частиною суспільної свідомості і тому відчуває на собі вплив філософських, ідеологічних і політичних поглядів. З’ясували, що правосвідомість, як юридичне об'єктивне поняття, має складну змістовну морфологію, якими виступають правова психологія і правова ідеологія. Кожна своїми засобами служить здійсненню функцій правосвідомості (пізнавальна (гносеологічна); оцінна і регулятивна, охоронна; прогнозуюча; конструктивна; комунікативна; правового мислення; емоційна; мотиваційна).

У другому розділі, ми встановили особливість категорії «молодь» як суб'єкта правосвідомості, яка характеризується її специфічними віковими характеристиками, соціально-психологічними рисами, яка виявляється в характері праці (навчання), пізнання, спілкування, організації життєдіяльності, в якості і способі життя. Виходячи із данних, які надані соціологами, приблизно дві третини експертів вважають, що в Україні рівень правосвідомості залишиться без змін. Одна десята частина впевнена в тому, що правосвідомість підвищиться. Зараз, враховуючи нинішній етап розвитку держави, правосвідомість молоді знаходиться далеко не на тому рівні, який би мав бути в сучасному громадянському суспільстві, тому що право ще не стало однією з першорядних цінностей, потрібних для повсякденного життя, вплетених в тканину правосвідомості та поведінці молодого покоління. Здатність молоді бути активною та творчою, визначає перспективи модер-нізації суспільства та розвиток демократичної держави. Формування громадянського суспільства та правової держави може стати в Україні реальністю лише за умови, що політичні, економічні, соціальні реформи у державі поєднуватимуться із підвищенням рівня правової свідомості усіх соціальних груп українського суспільства, особливо молоді, яка є основним показником розвитку.

Оскільки правсвідомість молоді знаходиться на низькому та середньому рівні сформованості, то дане явище призвело до численних проблем. Ми сформували основні деформації правосвідомості, як правовий нігілізм, правовий ідеалізм (романтизм), правовий інфантилізм, правовий дилетантизм, правова демагогія. Основними причинами виникнення цих проблем є недовіра до права та влади, яка формується в молоді під впливом сучасної правової ситуації в державі, корупція та хабарництво, не покарання осіб, які порушили права, що мають охоронятися державою, неналежне правове виховання молоді та викривлене сприйняття юридичної дійсності.

Відтак важливим і актуальним є питанням вирішення проблем деформації на рівні правосвідомості молоді. Тому треба вжити комплекс необхідних заходів. До таких заходів, на нашу думку, можна віднестиі:

— у сфері загальнодержавної стратегії - націленість державної політики на захист інтересів особи, вироблення єдиної правової політики, всебічне забезпечення добробуту громадян, суворе дотримання конституції та законів усіма державними органами та посадовими особами;

— у сфері правозастосування — розвиток судової системи, забезпечення прямої дії норм Конституції, посилення юридичної відповідальності за порушення правових норм;

— у сфері юридичного виховання — формування правового світогляду молоді у контексті загальнолюдських цінностей; розвиток сімейного правового виховання; організація та проведення на державному та місцевому рівнях правового просвітництва для молодих людей; стимулювання інтересу молоді до правозахисної діяльності (наприклад, через відзначення преміями найактивніших учасників правозахисного руху);

— у сфері юридичної науки та юридичної освіти — подальший розвиток наукових досліджень щодо проблем правосвідомості із залученням кваліфікованих фахівців; проведення порівняльного аналізу світового та вітчизняного досвіду; подолання розриву між наукою та практикою; розроблення практичних рекомендацій по здійсненню просвітницької діяльності для відповідних (державних і недержавних) органів, організацій, інститутів; підвищення ефективності вищої юридичної освіти; підготовка та видання підручників, навчальних та методичних посібників з цієї проблематики для студентів юридичних факультетів, вузів;

— у сфері громадянського суспільства і особистої ініціативи — розвиток системи громадських організацій та їх залучення до практичних заходів, спрямованих на підвищення рівня юридичних знань молодих людей.

Зазначені заходи матимуть успіх і реальний вплив на підвищення рівня правосвідомості молоді лише за умови їхньої комплексної взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Алексеев C. С. Теория права / Алексеев C. С. — М.: Прадигма, 2007. — С. 240.

Анучина Л. В. Правове виховання: бажання й реальність / Л. В. Анучина, В. Г. Грицаненко // Проблеми правового виховання в сучасній Україні («Круглий стіл»). — 2009/103. — С. 260−263.

Бородінов В. Д. Молодь і духовність / Бородінов В. Д., Бородінова В. В. // Молодежь и государство: Материалы II междунар. науч.-практ. конф., г Святогорск, 24−26 октября 2003 г — Донецк, 2003. — С. 65.

Васькович Й. Про що свідчать результати соціологічного дослідження //Право України. — 1994. -№ 1−2. — С 20−22.

Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: Аналітично-інформаційні матеріали. — К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.

Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О. О. Ганзенко. — К., 2003. — С. 16.

Губарь О. М. Тенденции развития правосознания молодежи в современной Украине / Губарь О. М. // Молодежь и государство: Материалы II междунар. науч.- практ. конф., г. Святогорск, 24−26 октября 2003 г — Донецк, 2003. — С. 69.

Денисова О. С. Сучасні підходи до поняття та структури правової свідомості / О. С. Денисова // Вісник Луганського ін-ту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. — Вип. 4. — С. 16−23.

Дмитрієнко Ю. М. Підходи до дослідження правової свідомості підлітків [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. univ. km. ua/visnyk/1410.pdf

Дручек О. В. Правовий нігілізм сучасної молоді: причини та форми прояву / О. В. Дручек // Держава і право. — 2009. — 46. — С. 18−25.

Евпалова Н. Ю. Правосознание молодёжи: теоретический и социальный аспекты: дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н. Ю. Евпалова. — Самара: Самарская государственная экономическая академия, 2001. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://leb.nlr.ru/edoc/122 587

Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді в процесі навчання / Іванчук В. // Шлях освіти. — 2000. — № 2.

Ільїн І.А. Про сутність правосвідомості / Зібрання творів: У 10 т. Т. 4. М.: Російська книга, 1994. С. 387.

Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: ґенеза та сучасність: Монографія / Ю. Ю. Калиновський. — Х.: Право, 2008. — С. 288.

Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — С. 230.

Коваленко Н. Ю. Правосвідомість студентської молоді в сучасний період / Н. Ю. Коваленко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2006. -№ 5 (55). — С. 116−121.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Феміна, 1996 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Лазарев В. В. Становление философского сознания нового времени [отв. ред. Д. В. Джахадзе]. — М.: Наука, 1987. — С. 136.

Правосвідомість і правова культура як базові чинники державо-творчого процесу в Україні: монографія / [Герасіна Л. М., Данильян О. Г., Дзьобань О. П. та ін.] - Х.: Право, 2009. — С. 352.

Проць О. Є. Структура та функції правосвідомості молоді / О. Є.Проць // Форум права. — 2011. — № 2.

Ромашов Р. А. Правовая культура и правовой нигилизм в молодежной среде / Р. А. Ромашов, Е. Г. Шукшина // История государства и права. — 2006. — № 2. — С. 2−8.

Яницька Н. Сучасні тенденції злочинності серед молоді // Право України. — 1998. — № 12. — С. 86−88.