Проблема оценки и измерения высоты входных барьеров в мировой практике

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

О.В. Малш
ПРОБЛЕМА ОЦ1НКИ ТА ВИМ1РЮВАННЯ ВИСОТИ ВХ1ДНИХ БАР'-СР1 В У СВ1ТОВ1Й ПРАКТИЦ1
Оцiнка та вимiрювання висоти бар'-eрiв входу е важливою для вшх суб'-eктiв ринку: укорiнених фiрм, новачкiв, споживачiв, державних антимонопольних служб, зобов'-я-заних захищати й пщтримувати так звану «слабку ланку» економiчних агентiв, якими е потенцiйно новi учасники ринку та споживачi. Новi фiрми здiйснюють аналiз висоти бар'-ерiв для ухвалення рiшення про найбшьш ефективнi методи входу на ринок. Для споживачiв iснування значних вхщних бар'-ерiв на ринках свiдчить про обмеження! х свободи вибору якосп й асортименту домiнуючими фiрмами на ринку. 1з точки зору держави ощнка бар'-ерiв входу необхiдна як для пщтримки й захисту вгтчизняних ринкiв i виробникiв вiд шоземно! конкуренци, так i для виявлення шструменив пiдтримки й заохочення конкуренци в цiлях максимiзащl рiвня суспшьного добробуту. У даному дослiдженнi ми проведемо нормативний i позитивний аналiз оцiнки висоти вхiдних бар'-ерiв з точки зору нових фiрм i держави.
Аналiз останнiх наукових дослщжень показав, що питання оцiнки та вимiрювання висоти бар'-ерiв входження постшно перебувае в центрi уваги науковщв. Методику аналiзу висоти вхiдних бар'-ерiв розробляють як iноземнi (С. Салоп, Р. Шмаленз^ Д. Карлтон, Ф. Шерер, Д. Росс), так i вiтчизнянi (Н.М. Розанова, Л. В. Рой, В. П. Третяк, С.А. Лук'-янов) дослщники.
Метою статп е пiдвищення ефективносп дiй потенцiйно нових учасникiв ринку щодо виявлення та пристосування до юнуючих вхiдних бар'-ерiв i пiдвищення ефективносп дiй антимонопольних служб щодо регулювання останнiх шляхом визначення основних показниюв висоти бар'-ерiв входження на ринок потенцшно нових його учасникiв i формування систематичного пiдходу до! х застосування.
У сучасних умовах глобалiзацil економiчного розвитку вiдбуваеться активне освоення нових ринюв, iнтенсивний обмiн
шформащею та технологiями. За цих умов одш фiрми намагаються ввiйти на новi ринки, диверсифiкувати свою дiяльнiсть, зменшити ризики вiд можливих шоюв економiки тощо. Iншi ж змщнюють рiзними способами сво! позицп на старих ринках i намагаються не допустити на них нових учасникiв — сво! х потенцiйних конкурентiв.
Одним з основних завдань антимонопольно! полгтики е регулювання проблеми входження нових фiрм на ринки. Бiльшiсть ринюв мае перешкоди об'-ективного та суб'-ективного характеру на шляху доступу до них нових учасниюв, що може деформувати структуру ринку й негативно впливати на суспшьний добробут. Тому необхщно здшснювати ощнку висоти юнуючих бар'-ерiв входження для запобiгання виникненню антиконкурентних дiй з боку юнуючих фiрм на ринку i тим самим сприяти формуванню ефективних ринкових структур.
На наш погляд, вхщш бар'-ери — це вщносини мiж виробниками щодо перерозподiлу та привласнення надлишку споживача за рахунок використання сукупностi економiчних, технолопчних й iнституцiональних умов, що призводить до тдвищення витрат для потенцшних новачкiв i тим самим зменшуе! х прибуток порiвняно iз прибутком укоршених фiрм на ринку.
Завдання ощнки та вимiрювання висоти вхщних бар'-ерiв ускладнюеться тим, що не юнуе унiверсального, загальноприйнятого визначення «висоти» вхщного бар'-ера, тобто антимонопольнi служби кожно! кра! ни самостiйно встановлюють величину тих чи шших бар'-ерiв входження у грошовому або часовому вираженш залежно вiд специфiки ринку та стадп його розвитку. Через вщсутнють згоди у визначеннi висоти вхщних бар'-ерiв не iснуе й ушверсально! формули пiдрахунку! х «висоти». Крiм того, деякi бар'-ери взагалi не пщдаються кiлькiсному вимiрюванню, а економюти
© Малiй Олена BiKropiBHa. Ки1вський нaцiонaльний унiверситет iMeHi Тараса Шевченка.
ISSN 1562−109X
використовують лише шту! тивш та професiйнi навички.
Таким чином, для оцшки та вимiрювання ринкових вхiдних бар'-eрiв використовусться нормативний i позитивний аналiз. Якщо бар'-ер входження пiддаeться формальному (кшьюсному) вимiрюванню, то ми говоримо про використання позитивного аналiзу, якщо ж аналiз базуеться виключно на суб'-ективних припущеннях i оцiнках — про нормативний.
Позитивний аналiз вимiрювання висоти бар'-ерiв входження можна здiйснювати за допомогою нижченаведених моделей та показниюв.
Модель С. А. Лук'-янова. Дослiдником сформована економетрична модель, за допомогою яко! можна оцiнити основнi вхщш бар'-ери для даного ринку:
Е^= fSignD, SignA, SignT).
У моделi вводяться три вектори, що описують значущiсть бар'-ерiв iз точки зору нового учасника ринку: Е^ - ймовiрнiсть входу на ринок ново! фiрми, SignD -ютотшсть вхiдного бар'-ера залежно вiд розмiру фiрми, SignA — вплив на вхщш бар'-ери з боку укоршених фiрм, SignT -природа вхщного бар'-ера (структурний або стратегiчний). Значущють даних параметрiв оцiнюеться в кожному конкретному випадку за допомогою рiзних iнструментiв аналiзу (статистичнi спостереження, економетрична оцшка, система експертних оцiнок тощо) залежно вiд ринкових, технологiчних та шституцшних умов [1].
Статистика входження на ринок спираеться на норму входження (кшьюсть фiрм, що ввшшли на ринок, до загально! кшькосп фiрм на ринку) i норму проникнення (обсяг продажiв нових учасниюв ринку до сукупного обсягу продажiв усiх учасникiв ринку). Розходження мiж нормою входження й нормою проникнення показуе вщносну величину бар'-ерiв входу. Фiрма може зарееструватись у виглядi самостiйного утворення (норма входження), але не зумгги органiзувати беззбиткового виробництва в галузi (норма проникнення). У такому випадку реального входу на ринок не вщбудеться.
Розм1р новог ф1рми пор1вняно з розм1ром старог ф1рми ринку. У США цей показник
становить у середньому 24,8%, у Великобританп — 33, у Кмеччиш — 66%. Такий сильний розкид показника свщчить про рiзний стутнь висоти вхщних бар'-ерiв у рiзних кра! нах.
Час, необх1дний нов1й ф1рм1, щоб досягти розм1ру старог, також характеризуе динамшу ринку. Наприклад, у США цей перюд досягае в середньому 10 роюв.
Зм1на процентного числа ф1рм, що вижили, на ринку вгд загального числа ф! рм, що ввШшли. Так, даш дослщжень показують, що до кшця першого року залишаеться 95% фiрм, до кшця другого — 81, до кшця третього — 68, до кшця четвертого — 57, а до кшця п'-ятого року — 49% початкового числа фiрм галузi [2, 106−107].
Нормативний аналiз оцшки значущост бар'-ерiв входження на ринок для потенцшних його учасниюв складаеться з нижченаведених пiдходiв.
В1дмтност1 в часов1й перспектив7 м1ж випадками концентрацИ'- та дом1нування (монополгзацгг). Хоча т самi види чинниюв входу розглядаються в обох випадках ^ концентраций i домiнування), але головна рiзниця полягае в тому, що шкоду у випадку концентрацп треба передбачити, а у випадку домшування — констатувати. Це спричинене вщмшнютю у природi цих видiв антиконку-рентних дiй: концентрацiя е явищем майбутнiм, !! створення потребуе дозволу з боку антимонопольних служб, а тому наслщки дiй фiрм, що об'-еднуються, необхiдно передбачити або спрогнозувати. У той час як домшування (монополiзацiя) -явище тепершне, викликане дiями в минулому, а тому антимонопольним службам необхщно оцiнити ди домiнуючих фiрм i визначитися зi шкодою, заподiяною ринковш конкуренци та суспiльному добробуту. Це робить аналiз легшим, оскiльки фшсуе увагу на минулому, на ретроспективу, а не на прогнозуваннi та сподiваннi.
Але не в ушх антиконкурентних дiях можна використовувати ретроспективний аналiз. Наприклад, споживачi не страждають вiд хижацького цшоутворення домшуючо! фiрми до моменту початку фази окупносп. Тому антимонопольний аналiз як з боку
антимонопольних служб, так i у процес судових тяжб мае бути обернений у майбутне, прогнозуючи та дослщжуючи етапи дiяльностi пiдозрiлих фiрм [3, 39].
Прикладом використання даного шдходу антимонопольними службами може служити ситуащя на фармацевтичному ринку Iрландii [3, 139]. На ринку дiяли три велик фiрми. Коли четверта фiрма ввiйшла на ринок, то ii фiнансовi результати через декiлька роюв лишали бажати кращого, а тому коли постало питання злиття чотирьох фiрм, уряд вирiшив, що новачок не зможе шдняти рiвень iснуючих бар'-ерiв i зашкодити тим самим конкуренци. Тому ршення про злиття не отримало шяких аргументiв проти.
Оцшка exidnux 6ap'-epie на ocHoei ве-личини безповоротних витрат. На погляд Р. Шмалензу чим меншими е безповоротш витрати, тим меншими будуть ринковi щни й перешкоди доступу на ринки нових фiрм, i тим вищим буде споживчий добробут [4, 69]. Але шдхщ буде обмеженим, якщо буде використовувати вщособлено вщ iнших показникiв входу. Наприклад, вхщ може бути блокований за будь-яких витрат через те, що у фiрми е патент на здшснення дiяльностi на даному ринку. Крiм того, розмiр безповоротних витрат е поняттям вiдносним, адже рiзнi ринки потребують рiзноi величини початкових вкладень, а також рiзнi господарюючi суб'-екти, що мають рiзну схильнiсть до ризику й рiзнi абсолютнi розмiри капiталу, можуть по^зному поставитися до однаковоi величини безповоротних витрат.
Багато дискусш точиться на тему того, що вщносити до безповоротних витрат, i якою мае бути 1'-х величина, щоб знеохотити новачка вступати на ринок. Щодо першо1'- суперечки, то безповоротними витратами вважають витрати, що несе бажаюча вступити на ринок фiрма i як вона не може повернути у випадку виходу з ринку [4, 2]. Зпдно iз методикою Органiзацii економiчного спiвробiтництва i розвитку та до безповоротних витрат належать витрати на рекламу i просування товару до споживача, швестици в людський капiтал (п^^р персоналу та його навчання), витрати
вщ продажiв за акцiйними щнами, витрати на розвиток i вдосконалення продукци, витрати на реестрацiю, лщензування бiзнесу тощо [3, 28]. Тобто безповоротш витрати можна ототожнювати з витратами започаткування бiзнесу за мшусом постiйних витрат, що можуть бути повернул фiрмi у випадку ii виходу з ринку.
Окремi ринки Коре1'- потребують початкових швестицш у сумi як мiнiмум 5 млн. дол. США. А тому й не дивно, що головною проблемою антимонопольних служб ще1'- краши е саме проблеми злитпв та поглинань.
Методичш рекомендаци США щодо питання горизонтальних злитпв
передбачають, що високим вхiдний бар'-ер буде для новачюв, якщо початковi iнвестицii, що були вкладенi, не будуть окуплеш протягом року дiяльностi фiрми.
Турецький уряд для визначення висоти вхiдних бар'-ерiв у цементнш промисловостi використовуе величину виробничих потужностей, а саме 1 млн. т цементу на рш. Саме стшьки мае виробляти новозбудована фабрика. У грошовому е^валент це становить близько 100 млн. дол. США. Не кожна фiрма може отримати такий кредит для сво1'-х швестицш, знаючи проблеми на ринку каппатв Туреччини.
Оцшка новачками рiвnя np^ymKoeocmi та часу для ii отримання. Фiрми мають ураховувати те, як вплине на ринковi щни 1'-х входження на ринок. Якщо фiрми, що планують вступити на ринок, сподiваються на низький рiвень цiн пiсля свого входження для досягнення прибутковосп, то вони утримаються вiд входження.
Французький уряд висувае
припущення, що вщсутшсть входу нових фiрм на ринок через брак рентабельности i прибутковосп на даному ринку вже е вхщним бар'-ером, а тому велика увага придшяеться аналiзу прибутковостi окремих галузей економши крахни для запобтання виникненню подiбного бар'-ера, як страх банкрутства [3, 125].
На наш погляд, найбшьш повним та загальним е nidxid С. Салопа до о^нки зnачущocтi вxiдnux бар'-eрiв. Дослщник указував на хибнють висновюв про
доступнють ринюв, що базуються лише на гшотетичнш реакци на гiпотетичнi тдвищення цiн, ретроспективному аналiзi поведiнки господарюючих суб'-екпв тощо. Значущiсть вхiдних бар'-ерiв може бути зумовлена безлiччю факторiв, але вiн зосередив увагу на найбшьш суперечливих iз них, подшивши! х на чотири групи.
До першо! групи належать несприятливi умови попиту та витрат. Вони мютять ситуацп, за яких новачки спостертають вищi витрати порiвняно з укоршеними фiрмами так само, як i ситуацп, у яких новачки мають упроваджувати знижки для покриття розриву в кшькосп продажiв порiвняно з укоршеними фiрмами. Це призводить до зменшення доступу до штелектуальних прав та шших ресурсiв, ефектiв, пов'-язаних iз репутацiею та лояльнiстю до бренда. Цього достатньо, щоб виявити, у якому ступеш укорiнена фiрма може пiдняти цiни без ризику сприяти входженню нових фiрм на ринки. Якщо, наприклад, витрати укоршених фiрм меншi на 15% вщ витрат новачкiв, то новачок не зможе запобэти пiдвищенню цiни укор& gt- неною фiрмою, скажiмо, на 10%.
Друга група чинниюв пов'-язана з вщносним часом вступу на ринок. Чим бiльше часу потрiбно для завершення входження на ринок, тим менш ризикованим буде ршення укоршено! фiрми пiдняти цiни. Це справедливо через те, що укоршеш фiрми мають не лише бшьше часу для отримання надконкурентних прибуткiв у перюд входження, але й бiльше часу для пристосування сво! х цiн у промiжку часу, коли новачки починають входження, завершують входження i стають ефективними конкурентами. Слiд також звернути увагу на зауваження С. Салопа про те, що вщносний час вступу на ринок передбачае не лише перюд вщ початку входження i до його завершення, але й перюд до отримання достатнього рiвня продажiв для здобуття статусу значного конкурента на ринку. Таким чином, цей час охоплюватиме не тшьки час побудови нового заводу, а також час на здобуття прихильносп споживачiв продукци свого конкурента [3, 40].
Третьою групою е безповоротш витрати. Учений дотримуеться точки зору Р. Шмалензi щодо значущостi даного фактора для потенцшних учасникiв ринку.
Четвертою групою факторiв е економiя вiд масштабу, що дозволяе вщносно великим виробникам випускати, а отже, i продавати товари з бшьш низькими середнiми витратами виробництва, шж у вiдносно невеликих виробникiв. Зменшення величини середшх витрат велико! фiрми може бути досягнуте за рахунок скорочення перерв у процес виробництва через скорочення часу налагодження обладнання, бшьш ращ-ональну оргашзащю виробничо! дiяльностi, зростання досвiду працiвникiв фiрми. Крiм цього, зi збiльшенням масштабiв виробництва знижуються витрати на одиницю продукцi! у зв'-язку з тим, що питома вага у витратах на одиницю виробу скорочуеться. Оптова закутвля ресуршв дозволяе фiрмам, з одного боку, отримувати ре-сурси за зниженними цiнами, а з шшого -бiльш рацiонально! х використовувати [2, 117−118].
Економiя вщ масштабу може бути вимiряна за допомогою мшмально ефективного випуску (МЕВ). С. Салоп визначив МЕВ як сукупнють продажiв новачка, яка забезпечить отримання достатнього прибутку для покриття iнвестованого капiталу й виправдання доцшьносп входження на ринок. Тобто чим менший МЕВ, тим iмовiрнiшим буде входження фiрм на ринок, зменшення негативного впливу концентрацп та домшування на даному ринку. Це пояснюеться тим, що чим меншими е безповоротш витрати (а отже, i меншим ризик вступу на ринок), тим менше потрiбно буде новачку продати, щоб отримати достатнш рiвень прибутку. Але, з шшого боку, вщсутнють потреби у значних початкових вкладеннях призводить до того, що на ринок можуть вийти невелию фiрми, яких укоршеш фiрми не сприйматимуть як гiдного супротивника, а тому не зменшуватимуть сво! х цш.
Використання випадюв входження на ринок фгрм у минулому для формування висновюв про майбутне. Можливим доведенням юнування вхщних бар'-ерiв е частота входжень на ринок за таких самих
обставин на ринку в минулому, що притаманш йому на сучасному етапi. Але слщ пам'-ятати, що минулi випадки входження не обов'-язково доводять, що входження було легким i може повторитися. Крiм того, потенцiйнi учасники можуть узагалi не спостерiгати тих умов входження, що юнували на ринку за чашв входження на них попередниюв. Так само довготривалi перiоди вiдсутностi входження на ринок не доводять юнування значних вхщних бар'-ерiв на ньому чи вщсутносп ймовiрностi входу в майбутньому. Навпаки, у вшх зазначених випадках ринок може бути високо конкурентним i через це непривабливим для новачюв. Однак iсторiя входжень на ринки може надавати корисну iнформацiю щодо ймовiрностi входжень у майбутньому
[3, 11].
Використання даних про р1вень прибутюв для формування висновюв про вхгдт бар'-ери. Вважаеться, що чим бшьшими е прибутки у фiрм на ринку, тим бшьш складним е доступ нових учасниюв до цього ринку, i й навпаки. Але використання виключно даного твердження теж е хибним, адже прибутки можуть бути високими, при цьому вхщ на ринок буде необмеженим. Урядом може бути обмежена юльюсть фiрм, що ддать на ринку, унаслщок володшня певною фiрмою патентом на дiяльнiсть. У такому випадку спостер^атимуться надприбутки у фiрми, що володiе патентом. Але з часом, коли дiя патенту мине, на ринок вийдуть фiрми, що продаватимуть аналопчний товар, i надприбутки зменшаться. 1нша ситуащя, що свiдчить про неспрацювання твердження про те, що висою прибутки свщчать про обмеження входу: коли певна фiрма створила ринок, розвинула його й отримала значш прибутки на ньому. Наявнють високих прибутюв залучае на ринок новi форми, що теж мають на ньому значш прибутки через ненасиченють ринку. Але при цьому не спостертають шяких перешкод до доступу на нього [3, 43−44].
Важливгсть динамжи. Д. Карлтон по-дае свое бачення значущосп вхщних бар'-ерiв iз точки зору динамши. Вш пояснюе, що недостатнiм е вщповщь на питання, як укорiненi фiрми досягають надприбуткiв, як це було за статично! концепци. Бiльш
актуальним е питання, сюльки часу знадобиться для вирiвнювання надприбуткiв до конкурентного рiвня за умови вступу на ринок нових учасниюв. Якщо, наприклад, уряд дозволить злиття господарюючих суб'-екпв, припускаючи, що вхiд на ринок нових учасниюв приведе до встановлення цши на конкурентному рiвнi, споживчий добробут може погiршитися через те, що не було враховано чинника часу, а саме те, що входження нових фiрм може зайняти дуже багато часу [5, 9−15].
Важлив1сть анал1зу розм1ру ф1рми, що входить на ринок, при оцтщ значущост1 вхгдних бар'-ергв. Великими учасниками вважа-ються компанп, що володдать значною рин-ковою владою, мають ддаче виробництво та можуть диверсифшувати свою дiяльнiсть. Таю компанп також володдать бшьшим досвщом, сталими зв'-язками з постачальниками, споживачами i збутовою мережею, мають доступ до фшансового капiталу. Середнi й малi пiдприемства мають порiвняно менше технолопчного й органiзацiйного досвiду, а новi компанi! не мають його взагал^ Крiм того, у компанiй цього розмiру менше доступу до фшансових капiталiв.
Таким чином, значущiсть вхщних бар'-ерiв як iнструменту, що стримуе вхщ на ринок, вище для малих i середшх фiрм, шж для великих.
Ряд бар'-ерiв входу е значущими з точки зору полпики обмеження конкуренци для великих компанш. Динамiчне цiноутворення, що лiмiтуе надлишковi потужносп, i очiкуваний опiр укорiнених фiрм у галузi встановлюють вiдносно високу значущють бар'-ерiв входу для великих компанш. Iснуючi фiрми, що мають певш переваги у витратах, можуть установлювати цши, яю будуть вище граничних витрат вхщно! фiрми, або вище максимуму, при якому фiрми вщмовляться вiд входження. Коли на ринок спробуе ввшти нова фiрма, уже iснуючi фiрми можуть знизити цши до рiвня граничних витрат вхщно! фiрми для того, щоб виштовхнути фiрму з ринку (принцип динамiчного лiмiтуючого цiноутворення). Ця стратепя застосовуеться в основному при входi в галузь великих компанiй, тому що саме вони
тддають небезпещ загальний рiвень цiн на ринку й у такий спошб довгостроковий прибуток юнуючих фiрм. Невелик фiрми не вплинуть на загальний рiвень цiн, i для юнуючих фiрм кращим варiантом буде дозволити! м увiйти на ринок, нiж влаштовувати цiновi вiйни [1].
Урахування природи вxiдnux бар'-eрiв. Бар'-ери входження подшяються на структурш (виникають унаслщок
особливостей продукцii, структури витрат та технологш при ii виробництвi, унаслщок дш уряду, впливу на нацюнальну економiку зовнiшньоекономiчних зв'-язкiв, якi непщконтрольш або мало пiдконтрольнi дiям домшуючих фiрм) i стратегiчнi (виникають унаслщок стратепчно! взаемодii виробникiв у процесi перерозподiлу надлишку споживача у виглядi стратегiчного цiноутворення та нецiнових стратегш). Для нових фiрм важче подолати саме стратепчш вхiднi бар'-ери, шж структурнi, адже першi створюються суб'-ективними дiями укорiнених фiрм на ринку, яю володiють значними фiнансовими ресурсами, набули позитивно! репутацп та авторитету, мають зв'-язки з постачальниками, створили та налагодили збутовi мережi тощо. У той час як структурш бар'-ери в результат своеi об'-ективносп й незалежностi вiд дiй укоршених фiрм становлять меншу загрозу для новачюв.
Висновки. Таким чином, анатз значущостi бар'-ерiв входження як шструменту полiтики обмеження
конкуренцii залишаеться одним з актуальних питань сучасноi економши. А тому лише систематичний пщхщ i поеднання нормативного та позитивного аналiзiв в оцiнцi значущостi бар'-ерiв входження можуть служити дiевими iнструментарiями при побудовi ефективноi конкурентноi полггики як учасниками ринку, так i антимонопольними службами у процес регулювання ринюв.
Лiтература
1. Лукьянов С. А. Оценка значимости отраслевых барьеров как инструмента ограничения конкуренции [Электронный ресурс] / С. А. Лукьянов // Проблемы современной экономики. — 2008. — № 3 (27). -Режим доступа: http: //www. m-economy. ru/art. php3? Artid=24 318
2. Рой Л. В. Анализ отраслевых рынков: учебник / Л. В. Рой, В. П. Третьяк. -М.: ИНФРА-М, 2008. — 442 с.
3. Barriers to entry: OECD Roundtables on competition policy, Paris, Oct. 2005 // OECD, Directorate for Financial and Enterprise Affairs. — Paris: OECD, 2006. — 317 р.
4. Schmalensee R. Sunk costs and antitrust barriers to entry / R. Schmalensee // MIT Sloan School of Management Working paper series. — Cambridge, Massachusetts: MIT Sloan, 2004. — Working paper № 4457−04. — 12 p.
5. Carlton D.W. Why barriers to entry are barriers to understanding? / D.W. Carlton // NBER Working paper series. — Cambridge, Massachusetts: NBER, 2004. — Working paper № 106 577. — 12 p.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой