Проблема ответственности личности в контексте морали

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 371. 13. 37
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
ПРОБЛЕМА В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ОСОБИСТОСТ1 В КОНТЕКСТ МОРАЛ1
Зд1йснено сощалъно-фшософсъкий анал1з проблеми в1дпов1далъност1 особистост1 в контекст1 морал1. Досл1джено моралъну в1дпов1далътстъ особистост1 в сучасних умовах. Обгрунтовано, що моральна в1дпов1далътстъ на в1дм1ну в1д юридичног та профеаоналъног являе собою внутрШню складову в1дпов1далъност1, що характеризуе людину як «приватну» ?стоту поза гг сощалъною роллю.
Ключовi слова: моралъ, в1дпов1далътстъ, д1ялъмстъ, особист1стъ, сощалъний суб'-ект, сустлъство.
Актуальтсть проблеми. Проблема вщповщальносп особистосп завжди була 1 лишасться одшею з найбшьш життево важливих для людства за своею значущютю 1 складшстю, тим бшьше вщповщальнють особистосп в контексп моралi. Особливо це актуально для особистосп, яка обiймае висою посади. Наприклад, важко уявити бшьшють сучасних чиновникiв, або полiтикiв, як хоча б раз визнали сво'-1 помилки i взяли на себе хоча б моральну вщповщальнють за недолши у сво'-й роботi. Кожна епоха мала сво'-1 уявлення про моральну вщповщальнють людини перед сустльством та iншими людьми.
Аналiз наукових джерел i публЫацш засвiдчуе, що, незважаючи на досить широке коло дослщжень проблеми вiдповiдальностi (О. Бондаренко, Ф. Василюк, Г. Васянович, Г. Зiммель, О. Клепiков, С. Несенко, В. Понок, В. Рибалко, В. Семиченко, Ю. Стребков, О. Т^аренко, I. Тимощук та iн.), вщповщальнють особистосп в контексп моралi висв^лено ще недостатньо.
Отже, метою статтi е спроба проаналiзувати сутнiсть вiдповiдальностi особистостi в контексп моралi в сучасних умовах.
Виклад основного матерiалу. Проблема вщповщальносп аналiзуеться в основному на та права, тобто юридично'-1 вiдповiдальностi, почасти професшно! вiдповiдальностi. Щоправда, вже у Платона i Арiстотеля право мало моральш аспекти (поряд iз сощальними i полiтичними), оскiльки правове i неправове характеризують дп людини. Але нас щкавлять не моральнi аспекти правово'-1 вiдповiдальностi, а вiдповiдальнiсть особистосп в контексп мораль I тут треба вiдрiзняти щ пiдходи. Якщо розглядати правову i професiональну вщповщальнють, то вони на шдивщуальному рiвнi становлять зовнiшню складову вiдповiдальностi, а моральна складова е внутршньою складовою
© Мануйлов М., 2014
вщповщальносп, котра характеризуе людину як «приватну» ютоту поза 11 публiчною роллю.
Мораль як регулятор людсько'-1 поведшки виконуе такi основнi функцп: регулятивну, виховну, вiдображальну, оцiнну, цшнюно орiентовану, мотивацiйну, комунiкативну та ш
[11, с. 4].
Важливим елементом моралi як регулятора людсько'-1 поведшки е спшкування. Будучи незмiнним компонентом особистюно'-! структури, спiлкування виступае ушверсальним засобом гумашзацп само'-! людини. Воно потребуе вщ людини вмiння орiентуватися в рiзноманiтних, нерiдко суперечливих ситуащях, знаходити моральнi розв'-язання поставлених проблем. Усе це, на думку О. Клеткова, потребуе усвщомленого обрання шдивщуально'-! поведiнки, що вимагае розвитку творчого мислення, усвщомлення цiлей, завдань, мотивiв не тiльки самих вчинкiв, а й 1'-х наслiдкiв [6, с. 237].
Моральш вщносини як невiд'-eмна складова мiжособистiсних взаeмостосункiв вiдiграють керiвну роль у формуванш ново! людини, i як аспект вони присутш у вах взаемозв'-язках людей. Моральнi вiдносини — це сукупшсть особливого виду зв'-язюв i залежностей, що вiдновлюються в результат стосункiв з iншими людьми, iз суспiльством. У реальному процес спiлкування мiжлюдськi вiдносини безпосередньо вщображають моральнiсть, яка не може юнувати поза цими вiдносинами. Процес стлкування, вважае Г. Зiммель, утворюе щеальний свiт, в якому радiсть кожного безпосередньо пов'-язана з радютю шших, i нiхто принципово не може задовольнити свое прагнення за рахунок незадоволення шшого [4, с. 5]. Отже, моральнють у контексп стлкування е тим самим вимiром, який визначае поведшку людини, 11 ставлення до стврозмовника, охоплюе внутрiшню потребу особистосп до здiйснення моральних дш i вчинкiв. Саме моральнi дп 1 вчинки складають змiст вщповщальносп особистостi в контекстi моралi. Ця вiдповiдальнiсть несе у собi суспшьно цiннiсний змiст, виступае способом детермшацп поведiнки людини, накладае на людину певнi обов'-язки.
Кожний людський вчинок як наслщок обраного рiшення в ситуацп морального вибору так чи шакше порушуе iнтереси iнших людей, суспшьства. Оскiльки моральний вибiр виражае реальний зв'-язок особистосп з шшими людьми, а одержаний результат набувае певного значення для шших людей, це завжди накладае вщповщальшсть на особиспсть. Ця вiдповiдальнiсть, як вважае Г. Балл, умовно може бути подшена на внутршню та зовшшню. Внутрiшня вiдповiдальнiсть е атрибутом тако! морально! категори, як совiсть. Вона виражае прагнення особистосп усвiдомлювати наслщки сво! х учинкiв, дiяти вiдповiдно до цих усвiдомлень, керуючись нормами мораль Зовшшня вiдповiдальнiсть виявляеться у вигляд1 санкцiй суспiльства на дп особистосп [3].
Отже, вщповщальшсть особистосп в контексп моралi означае брати на себе вс наслщки сво! х вчинюв. Вiдповiдальна поведiнка особистостi в контексп моралi протисто! ть безвiдповiдальнiй, тобто це вчинки, яю вiдбуваються без урахування наслщюв для себе та шших. Безвщповщальшсть завжди пов'-язана з байдуж1стю i легковажнiстю або з надмiрною самовпевненiстю. На жаль, така безвщповщальшсть притаманна деяким украшським полiтикам та лщерам полiтичних партiй.
Серед чинниюв, якi слiд ураховувати при аналiзi проблем, пов'-язаних з вiдповiдальнiстю в контексп морал^ це, по-перше, повнота обiзнаностi з реальними обставинами даного поведшкового акту, можливiсть 1хнього адекватного усвщомлення- по-друге, здатнiсть особистостi до вщповщно! дii, ймовiрнiсть бажаних i небажаних результатiв цих дiй.
Разом з тим власне моральна вщповщальшсть особистосп — це, звичайно, не синошм екзистеншального вщповщання як такого, вона мае особливi риси, пов'-язаш iз специфiкою моральностi. Показовим для не! е насамперед осмислення вщповщання як гарантованого додержання певних моральних зобов'-язань, принципово вщкритого для контролю з боку тих, перед ким щ зобов'-язання прийняп. Крiм того, моральна вщповщальшсть мютить таю питання. По-перше, дшсно морально свiдома особиспсть вщповщае за все, по-друге, вщповщае головним чином перед самою собою або перед якимись зовшшшми шстаншями.
Говорячи про особливостi моральних вимог стосовно вщповщальносп особистосп, треба звернути увагу й на особливосп реалiзацп морально! свщомосп та моральних категорш. Так, автори довiдкового видання «Морфолопя культури: тезаурус» стверджують, що вщповщальшсть — це поняття морально! свщомосп i категорiя етики, яка характеризуе вщповщшсть дiй, поведiнки вимогам морального обов'-язку, виходячи з можливостей особистосп [1].
Серед чинниюв, яю слщ ураховувати при аналiзi морально! вщповщальносп, — спроможшсть людини виконати приписи, вимоги, яю ставляться до не!- повнота !! обiзнаностi з реальними обставинами поведшкового акту та мiра! х розумiння i тлумачення- чи повинна вона вщповщати за досягнення результату та наслщки сво! х дш, на як1
впливають зовшшш обставини- чи може вона передбачити щ наслщки- як далеко поширюються меж 11 дiяльнiсних здiбностей тощо.
Вiдповiдальнiсть мае два вимiри: за що вiдповiдати людинi- перед ким вона вщповщае. У моралi людина вiдповiдае перед собою, перед шшими, перед суспiльством.
Мiра вщповщальносп визначаеться мiрою свободи i прав, яю надае людинi суспiльство. Свобода — це проспр для вщповщальносп. Людинi притаманнi свобода вибору, свобода ди, вона здатна обмiрковувати, проектувати ди, обирати засоби для досягнення результату, а тому мае вщповщати за обране, вчинене нею [1, с. 232−233].
Крiм того, якщо звернутися до дослщжень морально1 вщповщальносп з точки зору фшософсько1 етики, то, як стверджують дослщники ще1 проблеми (О. Тiтаренко, I. Тимощук), всi дискуси щодо теори моралi визначаються розмежуванням трьох точок зору: аргументащя розгортаеться з арiстотелевських, канпвських або утилiтаристських позицiй. Усi iншi можна охарактеризувати як намагання синтезувати назваш пiдходи. Це, наприклад, можна вщнести до релшйно1 етики [12, с. 99].
Класичний пщхщ до морально1 вiдповiдальностi пов'-язаний з орiентацiею iндивiда на вчинки, тобто, як «Я» маю поводитися, що «Я» маю робити. Причому це питання треба виршувати практично. I залежно вщ того, на яку позищю доцшьносп ми станемо, — блага чи справедливости, на нас чекатимуть рiзнi пщходи до уведення моральних норм [11, с. 5].
Представники утил^аристсько1 етики виходять iз того, що моральш ди, вчинки, лшя поведiнки iндивiда приносять найбiльшу користь переважнш кiлькостi людей. Поняття корисп в утилiтаристськiй етицi пов'-язуеться тшьки з наслiдком певних дiй або вчинюв. Вiдповiдно в утилiтаризмi особлива увага звертаеться на процес обрання засобiв для його досягнення. У цьому вщношенш уташтаристська етика е теолопчною, оскiльки нашi дГ1 пщдаються моральним оцiнкам, i результати цих дш уже частково детермiновано нашими цшями i цiнностями. Свобода нашого вибору фактично пов'-язана тiльки з юнуючими альтернативами в обраннi засобiв. У такiй ситуаци вибору ми виходимо iз уявлення ефективностi або якихось iнших принципiв, не перетинаючи меж рацiональностi. Моральш норми мають тут форму спричиненого iмперативу, змют якого може бути iнтерпретований як вщносини повинностi. Подiбна моральна норма стверджуе, що «повинно» або що «необхщно» зробити для реалiзацii певних цшей.
Разом з тим, як тшьки самi цiлi або щнносп стають проблематичними, ситуацiя вибору виводить нас за межi цiлерацiональностi. Тут йдеться про важливi цiннiснi ршення, якi, починаючи з Арiстотеля, розглядаються як кардинальш питання життя, яке треба добре прожити. Тут вибiр робиться з позици блага, i ми тим самим вступаемо у сферу етики [2].
Отже, вибiр з позици блага е розумшням людиною само1 себе, яке залежить не тшьки вщ того, як вона сама себе описуе (дескриптивна компонента), а й вщ тих зразюв, яю вона наслiдуе (нормативна компонента). Вибiр у цiй ситуаци орiентовано на якусь абсолютну мету, благо самодостатнього життя.
!ншими словами, те, що «повинно» або «необхщно» робити, означае: для шдивща поводитися таким чином «добре», причому «добре» завжди або у крайньому разi в переб^у тривалого часу, доки збер^аеться самототожшсть «Я». Саме у цьому зв'-язку Арютотель говорив про шляхи досягнення доброго i щасливого життя. I в цьому пiдходi етичнi питання ще не потребують повного розриву з егоцентричною точкою зору [10, с. 27].
Як слушно вiдмiчае О. Тiтаренко, тшьки категоричний iмператив I. Канта вперше поривае з егоцентризмом. Представники деонтолопчного пiдходу слiдом за Кантом припускають, що юнують майстерно вбудованi розумом моральш правила — iмперативи, наслщуючи якi суб'-ект дiе морально [12, с. 101−102].
Сучасний пщхщ до аналiзу морально1 вiдповiдальностi особистостi також мае свою специфшу.
Моральна вщповщальнють особистосп, соцiального суб'-екта в сучасних умовах набувае особливого значення. Це вщповщальнють кожно! дшчо! людини в мiру того, як вона усвщомлюе сучасний стан суспiльства, сучасну боротьбу за демократичш перетворення та сощальний прогрес.
При такому пiдходi до морально! вiдповiдальностi особистостi ця вщповщальнють постае не тiльки як обов'-язок додержуватися мiри морального впливу в разi невиконання обов'-язку, а й виступае як позитивна моральна якють особистосп, змушуючи людину дiяти вiдповiдно до вимог обов'-язку.
Отже, моральна вщповщальнють особистосп — це обов'-язок виконувати вс зобов'-язання як вираження об'-ективно! необхщносп i закономiрностi суспiльного життя.
Висновки. З'-ясування феномену вщповщальносп особистостi в контекстi моралi показуе, що вона е складною та багатогранною. Основним компонентом тако! вщповщальносп виступае мораль, оскшьки саме мораль визначае, що е добро, а що — зло, виходячи з цього, особистiсть обирае правильний варiант поведiнки i дiяльностi, тобто такий, що зобов'-язуе !! поводитися i дiяти подiбним чином вщповщно до моральних норм, установлених у суспшьному життi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Морфолопя культури: тезаурус / за ред. В. О. Лозового. — Х.: Право, 2007. — 384 с.
2. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Соч.: в 4 т.: пер. с древнегреч. / общ. ред. А. И. Довотура. — М.: Мысль, 1983. — С. 53−293.
3. Балл Г. О. Феномен вибору в контекст! сощально! поведшки / Г. О. Балл // Соц. психолопя. — 2005. — № 1 (9). — С. 13.
4. Зиммель Г. Избранное [Электронный ресурс]: в 2 т. / Г. Зиммель. — М.: Юрист, 1996. — Т. 2: Созерцание жизни. — С. 1−11. — Режим доступа: http: //www. Krootov. info/ иЬг-тт//^тте12Ыть
5. Кант И. Критика практического разума / И. Кант. — СПб.: Наука, 1995. — 528 с.
6. Клетков О. I. Основи творчосп особи / О. I. Клетков. — К.: Вища шк., 1996. — 295 с.
7. Копилов В. О. Влада I знання: генезис ще! етстемократп / В. О. Копилов. — Х.: НАУ? м. М. С. Жуковського «ХА1», 2009. — 514 с.
8. Матюс А. В. Змют та сутнють адмшютративно! вщповщальносп / А. В. Матюс // Право Укра! ни. — 2006. — № 1. — С. 33−37.
9. Мануйлов С. М. Етика: навч. пос1б. / С. М. Мануйлов, М. П. Требш. — Х., 2001. — 240 с.
10. Мануйлов С. М. Морально-етична вщповщальнють суб'-екта д1яльносп / С. М. Мануйлов // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра! ни ?м. Ярослава Мудрого. Сер1я: Ф1лософ1я, фшософ! я права, пол! толопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. — Х.: Право, 2011. — Вип. 9. — С. 24−31.
11. Мануйлов С. М. Фшософський анатз морально! вщповщальносп сощального суб'-екта / С. М. Мануйлов // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра! ни ?м. Ярослава Мудрого. Сер1я: Ф1лософ1я, фшософ! я права, полгголопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. — Х.: Право, 2012. — Вип. 8. — С. 38.
12. Тггаренко О. Г. Вщповщальнють в управлшш (сощально-фшософський анал1з):
дис. … канд. фшос. наук: 09. 00. 03 / О. Г. Тггаренко — ХУПС? м. I. Кожедуба. — Х., 2006. — 178 с.
13. Тимощук I. Г. Формування морально-етично! вщповщальносп особистосп майбутнього практичного психолога: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19. 00. 07 / I. Г. Тимощук. — К., 2003. — С. 19.
14. Йонас Г. Принципи вщповщальносп. У пошуках етики для технолопчно! цившзацп: пер. з шм. / Г. Йонас. — К.: Л1бра, 2001. — 400 с.
ПРОБЛЕМА ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ В КОНТЕКСТЕ МОРАЛИ
Мануйлов Е. Н.
Осуществлен социально-философский анализ проблемы ответственности личности в контексте морали. Исследована моральная ответственность личности в современных условиях. Обосновано, что моральная ответственность в отличие от юридической и профессиональной представляет собой внутреннюю составляющую ответственности, которая характеризует человека как частное лицо за пределами ее социальной роли.
Ключевые слова: мораль, ответственность, деятельность, личность, социальный субъект, общество.
PhlLOSOPhYCAL ANALYSIS OF SOCIAL RESPONSOBILITY OF MORAL
SUBJECT
Manuylov E. N.
Done sociophilosophical analysis of the problem ofpersonal responsibility in the context of morality. Explores the moral responsibility of the individual in modern conditions. It is proved that moral responsibility as opposed to legal and professional component represents the internal responsibility that characterizes a person as an individual outside of its social role.
Key words: morality, responsibility, work, personality, social subject and society.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой