Понятие и сущностные характеристики государственной образовательной политики

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 32: 37. 014. 5
К. М. Малярчик, астрантка
ПОНЯТТЯ ТА СУТН1СН1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕРЖАВНО1 ОСВ1ТНЬО1 ПОЛ1ТИКИ
Розглянуто основт концептуальна визначення понять «державна полтика» i «державна освтня полтика» у захiдному та втчизняному наукових дискурсах. З '-ясовано значення англiйських термтв та означено гх спiввiдношення i3 тради^ею украгнськог полiтичног думки. Окреслено спiввiдношення державног полтики та державног освiтньог полтики. Проаналiзовано iснуючi тлумачення державног освтньог полтики та розкрито гг суттст характеристики.
Ключовi слова: державна полтика, державна освтня полтика, public policy, public educational policy.
Актуальтсть проблема. Зараз Украша опинилася у складному полiтикоекономiчному та сощально-культурному становища В ycix сферах суспшьного буття, серед яких й освтня галузь, накопичуються нерозв'-язаш проблеми, що з часом посилюються. Державна освтня пол^ика вбачаеться одним з найважливших напрямiв загально! полiтики держави, оскшьки справляе безпосереднiй вплив на становлення нового поколшня громадян. Отже, вона виступае шструментом забезпечення фундаментальних прав i свобод особистостi, тдвищення темпiв соцiально-економiчного i наyковотехнiчного розвитку, гумашзацп сyспiльства i зростання культури. Проблема формування зваженого та ефективного державного курсу з реформування осв^ньо! галyзi дедалi стае актyальнiшою. Для вироблення та iмплементащi державно! осв^ньо! полiтики важливо розyмiти ii змют, механiзми та основнi напрями ii реалiзацii, адже сьогоднi у цш площинi iснyе помiтна концептуальна плутанина.
© Малярчик К. М., 2014
AHani3 останнгх джерел i публЫацш. Дослщженню проблематики державно! полiтики у галyзi освiти присвячено чимало праць як втизняних, так i зарyбiжних наyковцiв, серед яких розвiдки В. Андрущенка, А. Бардашкевича, Л. Белла, В. Гальпершо!, Д. Джонса, Д. Дзвшчука, В. Журавського, I. 1ванюк, К. Корсака, В. Кременя, Б. Лшгарда, I. Налетово!, С. Иколаенка, В. Огнiв'-юка, В. Полонського, Ф. Рiзвi, В. Савельева, О. Смолша, Г. Стiвенсона, В. чистохвалова та ш.
Водночас у вггчизнянш науковш лiтературi досi не знайшла глибокого i комплексного узагальнення концептуалiзацiя державно! освггньо'-1'- полiтики у взаемозв'-язку i3 поняттям «державна пол^ика» та пiдходами до визначення цих термшв захiдною пол^ичною наукою. Не повною мiрою репрезентовано аналiз iснуючих тлумачень цих категорш.
Отже, метою статтi е визначення змюту поняття «державна осв^ня пол^ика» та виявлення ii сутнiсних характеристик.
Виклад основного Mamepiany. Перш шж розкрити змют та виявити сутшсш характеристики поняття «державна освiтня пол^ика», доречно окреслити концептуальне поле бшьш широкого поняття «державна полiтика». У сучаснш полiтико-соцiологiчнiй лiтературi iснуе значна кшьюсть його тлумачень. Останнiм часом з'-ясуванню сутностi ша категорп придшяеться дедалi бiльше уваги. Водночас очевидною е термшолопчна плутанина, що породжуе невизначенiсть i вiдсутнiсть загальноприйнятного об'-еднавчого поняття, а також використання поряд з ним шших спорщнених термшв.
Термiн «полiтика» е вельми багатозначним. В англшськш мовi iснують три рiзнi значення: polity (як форма), policy (як змют) та politics (як дiяльнiсть), що характеризують рiзнi аспекти i вияви одше'-1& quot- iз життево важливих сфер суспiльства [1, с. 86−87]. У втизняному науковому словнику для вах трьох виявiв iснуе лише одна зазначена категорiя, що впливае на семантичну невизначешсть. За словами О. Дем'-янчука, для розумшня рiзницi у змiстi цих термшв треба звернути увагу на те, що до термшаpolitics «немае сенсу додавати … якюь додатковi уточнення», тодi як термш policy вживаеться з рiзними прикметниками (публiчна, державна, урядова, освiтня, фшансова, податкова, транспортна тощо) [1, с. 89]. У цш статтi авторка дослщжуе державну полiтику у значенш англiйського термiна policy.
Для позначення сутност категори «державна полiтика» в англшськш мовi е термiн public policy, який украшською також перекладаеться як «публiчна», «громадська» або «суспшьна полiтика». Рiзнi науковцi тяжшть до того чи шшого варiанта. О. Дем'-янчук виявляе прихильшсть до «публiчноi полiтики» [2]. О. Кiлiевич та В. Тертичка тдкреслюють, що прикметник «державний» е усталеним перекладом, але разом iз цим пропонують переклад «суспшьна пол^ика» як компромiсний варiант мiж «державною» та «публiчною» [3].
Л. Сморгунов, погоджуючись iз тим, що публiчна полiтика е бшьш тотожним варiантом перекладу, зазначае, що ниш у пострадянському просторi науковщ вимушенi використовувати термiн «державна пол^ика» як бiльш адекватний
[4]. Схожу думку висловлюють Е. Янг та Л. Кушн, яю впевнеш, що для украшо- та росшськомовного середовища бiльш вiдповiдним е переклад «державна полГтика» [5].
Зазначену категорiальну неузгодженiсть також спричинено рiзними традицiями суспiльно-полiтичного устрою захiдних та пострадянських краш. Якщо на Заходi головним суб'-ектом суспiльно-полiтичних процесiв виступае народ, який обирае владу, то на теренах колишнього СРСР — це державна влада, яка «створюе» народ. Поняття «публiчна полГтика», актуальне для демократичних держав, вщображае множиншсть основних гравцiв: суспiльнi i громадсью об'-еднання, бiзнес, власне державна влада, мiжнароднi структури тощо. В Укршш полiтика за своею сутнiстю не е публiчною, тому, на нашу думку, переклад public policy у розумшш «державна полГтика» е таким, що вщповщае вiтчизнянiй полiтичнiй традицп, але у той же час не е абсолютно тотожним. Отже, враховуючи рiзнi точки зору науковщв, ми використовуемо саме поняття «державна полГтика» як усталене.
Ще одним можливим аналогом украшсько'-1'- «державно'-1 полГтики» е переклад англiйською як state policy. Однак, як зазначае В. Тертичка, цей еквГвалент е некоректним та доволi спрощеним варiантом перекладу [6, с. 38]. В американськш традицп це поняття вщображае полГтичний курс окремого штату, на федеральному рiвнi використовуеться вже зазначене public policy.
Також для позначення змюту державно'-1 полГтики деякi вiтчизнянi науковщ використовують англiйськi термiни: public administration, public management, governance. Як i з попередшм варiантом, перелiченi категорп лише частково передають ii змiст, а отже, не е повшстю тотожними поняттями. Вони радше стосуються процесу безпосереднього керування та врядування.
Таким чином, з огляду на особливосп розумшня поняття «державна полГтика» у захiдному та пострадянському наукових дискурсах спостерГгаються певнi вiдмiнностi у тлумаченш цього термiна. За тривалГ роки концептуалiзацГi цього явища захщними науковцями накопичена значна кГлькГсть визначень, яю варiюються вГд розмитих до бшьш чГтких. Наприклад, найбiльш узагальнене тлумачення пропонуе Т. Дай: «Державна полГтика — це те, що державш органи обирають робити чи не робити» [7, с. 18]. чГтюше висловлюеться Л. Пал: «Напрям дп або утримання вГд не'-1'-, обраш державними органами для розв'-язання певно'-1'- проблеми чи сукупностГ взаемопов'-язаних проблем» [8, с. 22]. Ж. -К. Тешг пропонуе визначати державну полГтику як «програму дГй, що е характерною для одного чи
декшькох публiчних або урядових оргашв влади у рамках того чи шшого суспiльного сектору або задано'-'- сфери» [9, с. 6]. Дж. Андерсон тлумачить й як «вщносно стабiльну цiлеспрямовану програму дiй, що здшснюеться одним або групою aкторiв у процесi розв'-язання тих чи шших проблем або нагальних питань» [10, с. 1632]. Б. Петерс надае таке тлумачення: «Це сума урядових дш, яка реалiзуеться або прямим чином, або за допомогою певних пол^ичних агентiв i справляе вплив на життя громадян» [10, с. 1632].
На думку Ф. Рiзвi та Б. Лшгард, державна пол^ика iснуе у виглядi текспв i письмових документiв рiзного характеру. Але у той же час вона може розглядатися як «процес» виробництва актуального тексту. Вони тдкреслюють, що «пол^ика — це набагато бшьше, шж певний полiтичний документ або текст- вона швидше е одночасно процесом i продуктом» [11, с. 4]. У рамках тако'-1 концептуалiзацii «полiтика включае виробництво тексту, власне текст, постшне внесення модифшацш до текстiв та процесу 1'-х реалiзацii на практицi» [11, с. 5].
Отже, серед визначень, запропонованих захщними науковцями, присутне усвщомлення змiсту державно'-'- полiтики як тексту або/та процесу його виробництва. Пщкреслюеться провщна iдея iснування aкторiв, надшених державною владою, суспiльних проблем, що вимагають свого розв'-язання, а також забезпечення державних ршень [12, с. 24].
Серед укра'-нських i росшських науковцiв помiтнi бiльш змiстовнi неузгоджешсть та розмитiсть. До того ж вщчуваеться недостатнiсть грунтовних розробок у цьому напрям! Дослiдники вiдзначають дуальний характер державно'-1'- пол^ики, що, з одного боку, спостер^аеться в й процесуальнiй спрямованостi, а з другого — в управлшськш складовiй. У цш площинi також лежить питання щодо використання категорп «державне управлшня» як синонiма до «державно'-'- пол^ики». Незважаючи на спiльне пiдгрунтя цих термшв, вони виявляють власну специфшу. Перший мае бiльш процесуальний характер, тодi як другий — результативний.
Отже, Г. Атаманчук пропонуе вважати державну пол^ику «сукупшстю цiлей i завдань, що практично реалiзуються державою, а також засобiв, яю використовуються при цьому» [13, с. 52].
Розгорнуте визначення державно'-'- пол^ики наводиться у поабнику «Державна полiтика та управлшня» за редакщею Л. Сморгунова: це «пол^ичний процес управлiнського впливу головним чином шститупв виконавчо'-'- влади держави, на основш сфери суспшьства, що спираеться на безпосередне застосування державних владних повноважень як при розробленш, так i при здшсненш стратеги i тактики регулюючого та оргашзуючого впливу на всi компоненти та аспекти функцюнування 1
розвитку економши, сощально'-'- сфери та шших пiдсистем суспiльства шляхом розмщення ресурсiв, розподiлу, перерозподiлу суспiльних благ та шших заходiв» [4, с. 67]. Незважаючи на бажану всеосяжшсть, наведене визначення е доволi обмеженим. У ньому пщкреслюеться лише переважна роль шститупв виконавчо'-'- влади, що нiвелюе роль iнших гiлок влади i таких суб'-ектiв, як пол^ичш та громадянськi оргашзацп тощо.
Втизняна авторка А. Колодiй тлумачить державну пол^ику як «свiдому дiяльнiсть владних структур та органiв державного управлшня рiзних рiвнiв, спрямовану на регулювання суспiльних вiдносин, забезпечення 1'-х стабшьносп i розвитку вiдповiдно до визначених цшей- спосiб суспiльного врядування, що передбачае розробку i здiйснення пол^ичних програм економiчного, соцiального, культурного i полiтичного розвитку» [14, с. 503]. Це визначення виглядае доволi цшеращональним, що не завжди вiдповiдае реальнш полiтичнiй практицi, в якiй часто вщсутш «свiдомi та вiдповiднi цшям дп».
Укра'-нський дослiдник державно'-'- пол^ики В. Тертичка пропонуе визначати ii як «вiдносно стабiльну, органiзовану й цшеспрямовану дiяльнiсть/ бездiяльнiсть державних шституцш, здiйснювану ними безпосередньо чи опосередковано щодо певно'-'- проблеми або сукупносп проблем, яка впливае на життя суспiльства» [6, с. 82−83]. Слщ пiдкреслити, що у наведеному тлумаченш припускаеться можливiсть бездiяльностi, що насправдi мае мiсце у практичнiй iмплементацii державного полiтичного курсу, проте надто пщкреслюються стабiльнiсть, органiзованiсть та цшеспрямовашсть дiй.
Одним iз провiдних напрямiв загальнодержавно'-'- полiтики е державна пол^ика у галузi освiти. Останнiм часом серед пострадянських учених помiтне тдвищення iнтересу до цiеi категорii. Водночас в украшському, так само як i в росiйському, науковому дискура бiльшiсть науковцiв не розглядають пол^ику у галузi освiти як самостшний напрям, у кращому раз1 вони включають ii до структури сощально'-1'- або культурно'-1'- полiтики [15]. Втизняш вченi звертаються до питання дослщження державноi освiтньоi полiтики у взаемозв'-язку з шшими суспiльно-полiтичними темами. Це спричиняе вщсутшсть грунтовних напрацювань у цьому напрямь Натомiсть на Заходi iснують окремi галузi наукового знання: Education Policy Analysis (аналiз осв^ньо!'- полiтики) та Education Policy Study (дослщження осв^ньо'-! полiтики), що покликаш на рiзних рiвнях вивчати особливосп реалiзацii цього вектора державно'-'- пол^ики. Як i в ситуацii з категорiею «державна полiтика», iснуе проблема визначення дефшщп «державна освiтня пол^ика», що актуалiзуеться в умовах штеграцп вiтчизняного
суспшьствознавства до св^ового наукового середовища. Питання встановлення термшологл щодо аналiзу осв^ньо'-1 полiтики, яка б «вщповщала захiднiй практицi застосування основних понять та не суперечила украшським традищям», залишаеться невирiшеним [16, с. 79].
Як зазначають украшсью дослiдники В. Андрущенко та В. Савельев, узагальнене поняття «освiтня полiтика» украшською мовою «може вiдповiдати принаймнi трьом варiантам англiйською мовою — «education (al) politics», «education (al) policy» та «education politics and policy» [1, с. 100].
Визначення осв^ньо'-1 полiтики як politics спираеться на визначення ii в пол^ичнш науцi як сфери «взаемовщносин рiзних соцiальних груп та шдиввдв у межах використання iнститутiв публiчноi влади задля реaлiзaщi сво'-1'-х суспшьно значущих iнтересiв i потреб» [6, с. 66]. Вщповщно освiтня пол^ика у цьому значеннi (education politics, politics of education, politics in education) штерпретуеться украшськими дослiдниками як «поле взаемовщносин рiзних соцiальних груп, шдиввдв щодо використання рiзних владних iнституцiй задля реалiзацii сво'-1'-х штереав, потреб в однiй is найважливших сфер суспiльного буття — освт» [17, с. 8].
У широкому сена поза прив'-язкою до основного суб'-екта освiтня полiтика у значенш policy грунтуеться на ii штерпретаци як «визначеного курсу дiй, який обрала i якого дотримуеться влада, керiвник, полiтична партiя. Цей курс спрямований на розв'-язання сощально значущих проблем, в тому чист i освiтнiх» [1, с. 141]. У цьому сена осв^ня полiтикa (education policy) визначаеться як «низка дш, спрямованих на досягнення цшей осв^шх оргaнiзaцiй та/ або системи осв^и» [18, с. 14]. Ми дослщжуемо державну освiтню полiтику саме у значенш education policy.
У науковому дискурс захщних краш освiтня пол^ика (education policy) переважно тлумачиться як один iз нaпрямiв загально'-1'- державно'-1'- полiтики, що реaлiзуеться у сферi освiти. При цьому дослiдники не схильш надавати конкретнi визначення, натомють грунтовно описують змiст цього явища у власних розгорнутих роботах. Серед юнуючих тлумачень помiтнi чiткiсть та лакошчшсть.
Зокрема Л. Белл та Г. С^венсон, зважаючи на роль суб'-екта, визначають державну освiтню пол^ику як «принципи та процес вироблення пол^ики урядом в освiтнiй галузЬ» [19, с. 8]. Вони наполягають на тому, що практично у цшому свiтi саме держава ввдграе вирiшaльну роль у зaбезпеченнi та/або регулюванш освiтнiх послуг.
У визначенш М. Джонса пiдкреслюеться етaпнiсть осв^ньо'-1'- полiтики. Пiд цiею кaтегорiею вш розумiе «складне явище, що складаеться iз таких елементiв: а) визначення цшей i нaмiрiв- б) ухвалення рiшень щодо программ
6
дш i пов'-язаного з цим передбачення видатюв- в) yпровадження програми y життя- г) аналiз ефект1 В впроваджено'-1 y життя програми» [1, с. 144−145].
A. Люк та Д. Хоган зосереджyються на процесyальномy xарактерi осв! тньо'-1 полiтики та описують ii як «прескриптивне регyлювання потоюв людськиx ресyрсiв, дискурсу та катталу крiзь освiтнi системи у напрямi до нормативниx соцiальниx, економiчниx та кyльтyрниx цшей» [20, с. 171].
Ф. Рiзвi та Б. Лшгард пiдкреслюють сyтнiснi xарактеристики державно'-1 осв^ньо'-'- полiтики, якi, на ix погляд, полягають у тому, що вона iraye у виглядi державниx акпв, у якиx сформульовано стратегiчнi i тактичш цiлi та завдання. Науковщ уточнюють, що, крiм офiцiйниx докуменпв, полiтика присутня «в iншиx видаx текстiв, такиx як промови та прес-релiзи урядовия мiнiстрiв, а також докумешж: вищиx посадовиx оаб» [11, с. 5]. Так само вона iraye у виглядi конкретно'-1 дiяльностi або бездiяльностi основниx ланок.
чимало тлумачень осв^ньо'-'- полiтики пропонують украшсью та росiйськi наyковцi. Але через багатоаспектшсть i складнiсть феномену вiдтворюeться подiбна ситyацiя iз визначенням державно'-1 полiтики. Як синонiмiчнi використовуються поняття: «державна освiтня пол^ика», «нацiональна осв^ня пол^ика», «сyспiльна освiтня пол^ика», «осв^ня полiтика Украши», «офiцiйна освiтня пол^ика» тощо, що породжye плутанину та не e коректним через рiзницю у сyб'-eктаx.
Найбiльш чiткими та вдалими e коротю yзагальнюючi визначення. Наприклад, заслyговye на увагу тлумачення I. 1ванюк, яка пiд осв^ньою полiтикою розyмie «низку дiй, спрямованиx на досягнення цiлей системи освгги» [18, с. 14].
Доволi влучними виглядають визначення украшського вченого G. Краснякова та росшського науковця В. чисттвалова. Перший тлумачить освiтню полггику як «дiяльнiсть держави та ii шститупв, органiв мiсцевого самоврядування iз законодавчого, фiнансового, органiзацiйного забезпечення функцюнування й розвитку галyзi освiти» [21, с. 22]- другий — як «один з ключови^ напрямiв внутршньо'-1'- полiтики держави, що маe на мет створення економiчниx, iнститyцiйниx та дyxовно-iдеологiчниx умов для здiйснення основни^ фyнкцiй освiти, включно iз формуванням здатност особистост до самореалiзацii, вщтворенням кадрового потенцiалy сyспiльства i вимванням громадян держави вщповщно до прийнято'-1 системи цiнностей» [15, с. 9].
B. Гальтерша вважаe за необxiдне висв^лити процесуальний xарактер осв! тньо'-1'- пол^ики, що, на ii погляд, «^e такi xарактернi складовi: визначення цшей та намiрiв, прийняття рiшень та програми дш, впровадження ix у життя, аналiз резyльтатiв циx дш» [17, с. 8]. А власне
7
державну осв^ню пол^ику авторка тлумачить як «цшеспрямований, вiдносно стaбiльний процес, офшшний курс уряду, скерований на забезпечення функщонування системи освiти» [17, с. 9]. Схоже тлумачення формулюе В. Журавський: «Державна освiтня пол^ика е системою дiй щодо реaлiзaцii в суспiльствi затверджено'-1 органами державно'-1 влади i схвалено'-1 громадською думкою концепцп освiти» [22, с. 11].
К. Корсак розглядае «нащональну освггню полiтику у широкому розумiннi як сукупшсть прiоритетiв i цiлей, як формуе уряд чи iнший вищий орган для здшснення зaходiв щодо удосконалення i розвитку системи осв^и чи ii елементiв» [23, с. 112].
A. Колодш пропонуе таке тлумачення державно'-1 осв^ньо! полiтики: «Це вироблений, схвалений та виконуваний урядом i громадськими оргaнiзaцiями курс дiй, спрямований на втшення в життя визначених цшей, методiв i змiстового наповнення учбових програм, яю використовуються в осв^ньому процесi i призводять до розвитку мислення учшв та студентiв, здобуття ними знань i навичок» [24, с. 686].
У цшому украшсью i росiйськi вченi пiдкреслюють виршальну роль у формувaннi державно! осв^ньо! полiтики саме державних оргaнiв влади. Згадування про шших суб'-ектiв вщображаеться лише у визнaченнi В. Журавського. Науковщ занадто переоцiнюють цiлеспрямовaнiсть та результатившсть держaвно'-! осв^ньо! полiтики. Зокрема, у дефшщях К. Корсака та А. Колодш зовам не враховуеться можливють неефективност вектора осв^ньо! пол^ики, про що, зокрема, зазначають В. Андрущенко та В. Савельев: «А якщо дп уряду, всупереч його декларащям, мали негативш нaслiдки для осв^и, то як !'-х квaлiфiкувaти — це полiтикa чи ш? & lt-.. >- якщо дп уряду, оргашв освiти, адмшютрацп навчального закладу призвели до протилежних результaтiв, i розвитку мислення не вщбулось? Це пол^ика, чи ш?» [1, с. 145−146].
B. Андрущенко та В. Савельев наполягають на тому, що визначення держaвноi осв^ньо! пол^ики повинно мати «нейтрально-шструментальний характер»: цiлi ii суб'-екпв, засоби реaлiзaцii запланованих дiй мусять визначатися в результат здiйсненого aнaлiзу (дослiдження), а не a priori, мета освггньо! полiтики мае розглядатися як функщя, а не як щеолопчно, цiлiсно визначений результат. При цьому вони зазначають, що практично в уах наявних визначеннях осв^ньо! полiтики у вiтчизнянiй лiтерaтурi одразу вщома ii мета — «розвиток освiти» [1, с. 144−145].
При aнaлiзi запропонованих визначень держaвноi осв^ньо! полiтикм виявляеться ii взаемозв'-язок iз спорiдненою кaтегорiею «державне
управлшня осв^ою». При цьому останне виступае засобом (мехашзмом, iнструментом) для здшснення першого.
Висновки. Державна осв^ня полiтика — вельми складне явище, розумшня якого залежить вiд визначення бшьш широкого поняття «державна пол^ика», що складае основу для ii концептуалiзацii. У захiднiй полiтичнiй наущ iснують два варiанти визначення державно'-'- пол^ики: public politics як пол^ична практика та public policy як державний курс або програма дш. Полiтика як policy розумiеться як продукт (текст) та як процес (дискурс). В укра'-нськш та росшськш полггичних думках вiдчутна значна термшолопчна плутанина стосовно визначення значення цього поняття, що спричинено складностями перекладу, а також особливостями юнуючо'- пол^ично'- практики. В узагальненому виглядi з урахуванням проаналiзованих визначень державну пол^ику доречно тлумачити як напрям дш органiв державно'-'- влади всiх рiвнiв та iнших залучених суб'-ектiв, що спрямований на управлшня суспшьно-пол^ичними, економiчними, культурними та iншими процесами, а також розв'-язання проблем у цих сферах з урахуванням коротко- i довгострокових цшей, iснуючих або планованих ресурав i перешкод.
У тлумаченш термiна «державна освiтня полiтика» (public educational policy) також вщзначаеться категорiальна неузгодженiсть, що ускладнюе вироблення единого об'-еднуючого поняття. Попри це юнуе низка грунтовних визначень, якi складають тдгрунтя подальших розвiдок. Спираючись на iснуючi визначення державно'-'- полiтики у сферi освiти, '-'- можна розум^и як певний курс або напрям дш держави у взаемодп з шшими полiтичними акторами щодо способу реалiзацii освiтнього процесу та управлшня осв^ньою системою в цiлому.
Отже, подальшого вивчення вимагае надбання св^ово& quot- пол^ично'- думки та приведення укра'-нського категорiального апарату у спiввiдношення до нього. Важливим вбачаеться створення об'-еднавчого концептуального поля для дослщження окремих сутшсних характеристик державно'- осв^ньо'- пол^ики.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрущенко В. Осв1тня пол1тика (огляд порядку денного) / В. Андрущенко, В. Савельев. — К.: Леся, 2010. — 368 с.
2. Дем'-янчук О. П. «Державна полынка» та «публ1чна полынка»: вар1ант перехщного перюду / О. П. Дем'-янчук // Наук. зап. — 2000. — Т. 18: Полггичш науки. — С. 31−36.
3. Аналiз державно'- полiтики в Укра'-ш: навчальна дисциплiна, сфера професшно'- дiяльностi, галузь прикладних дослiджень: [зб. док. i матерiалiв / уклад. О. I. Кшевич, В. В. Тертичка]. — К.: К. I. С., 2004. — 210 с.
4. Государственная политика и управление / [за ред. Л. В. Сморгунова]. — М.: «Рос.
полит. энцикл.» (РОССПЭН), 2007 -. — (Концепции и проблемы государственной политики и управления). ч. 1. — 2006. — 384 с.
5. ЯнГ Е. Як написати дieвий анал^ичний документ у галузi державно'- пол^ики: [практ. пошб. для радника з держ. пол^ики у Центр. i Сх. Сврош] / Е. ЯнГ, Л. Кушн — [пер. з англ. С. Соколик — наук. ред. пер. О. Кшевич]. — К.: К. I. С., 2003. — 120 с.
6. Тертичка В. Державна пол^ика: анатз та здшснення в Укра'-ш / Валерш Тертичка. — К.: Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2002. — 750 с.
7. Dye th. understanding Public Policy / thomas r. Dye. — nJ: Prentice-hall, 1972. — 305 p.
8. Пал Л. Аналiз державно'- пол^ики / Ле^ Пал — [пер. з англ. I. Дзюб]. — К.: Основи, 1999. — 422 с.
9. thoenig J. -c. L'-analyse des politiques publiques / J. -c. thoenig, m. Grawitz, J. Leca // traite de science Politique. — 1985.: tome no 4. — Paris: Presses universitaires de france. — Р. 1−60.
10. Encyclopedia of Public administration and Public Policy / [edited by E. m. Berman, J. rabin founding editor] (second edition, 3-volume set). — n. Y.: taylor & amp- francis Group, 2008. — 2104 p.
11. rizvi f. Globalizing education policy / fazal rizvi, Bob Lingard. — London: routledge, 2010. — 228 p.
12. Public Policy analysis / [P. Knoepfel, c. Larrue, f. Varone and other]. — Bristol: the Policy Press, 2007. — 317 p.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: курс лекций / Г. В. Атаманчук. — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.
14. Полгголопя / [А. Колодш, В. Харченко, Л. Климанська, Я. Космина]. — К.: Ельга-Н, Нша-Центр, 2000. — 584 с. (Кн. перша: Пол^ика i суспшьство. Кн. друга: Держава i суспшьство).
15. чистохвалов В. Н. Современная образовательная политика России: учеб. пособие / В. Н. чистохвалов. — М.: РУДН, 2008. — 246 с.
16. Савельев В. Проблемне поле осв^ньо'- пол^ики в Укра'-ш / В. Савельев // Фiлософiя освгги. — 2005. — № 2. — С. 78−94.
17. Гальперша В. О. Освггня пол^ика в трансформацшному суспшьство сощальнофшософський анатз: автореф. дис. … канд. фшос. наук: спец. 09. 00. 03 «Сощальна фiлософiя та фiлософiя ютори (фшософсью науки)» / В. О. Гальперша / АПН Укра'-ни, fe-т вищ. освгги. — К., 2003. — 17 с.
18. !ванюк I. Освггая полгшка: навч. пошб. / I. !ванюк. — К.: Таксон, 2006. — 226 с.
19. Bell L. Education Policy: Process, themes and impact / Les Bell, howard stevenson.
— London: routledge. 2006. — 192 p.
20. Luke a. redesigning what counts as evidence in educational policy: the singapore model / allan Luke, David J. hogan // World Yearbook of Education 2006 — Education research and policy: steering the knowledge-based economy / Jenny ozga, terri seddon, thomas s. Popkewitz (eds). — London: routledge. 2006. — Р. 170−184.
21. Красняков С. Державна осв1тня пол^ика: сутшсть поняття, системтсть, юторикополггичш аспекти / С. Красняков // В1че: теорет. i громад. -полгг. журн.
— 2011.- № 20. — С. 21−24.
22. Журавський В. С. Вища освгга як фактор державотворення i культури в Укрaiнi / В. С. Журавський. — К.: Вид. д1м «1н Юре», 2003. — 416 с.
23. Корсак К. В. Осв1та, суспшьство, людина в ХХ1 стол1тп: штегрально-фшософський анал1з / К. В. Корсак. — К. — №жин, 2004. — 210 с.
24. Основи демократа: [тдруч. для студ. вищ. навч. закл. / за заг. ред. А. Ф. Колодш]. — Льв1в: Астроляб1я, 2009. — 832 с.
ПОНЯТИЕ И СУщНОСТНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ
Малярчик Е. Н.
Рассмотрены основные концептуальные значения понятий «государственная политика» и «государственная образовательная политика» в западном и отечественном научных дискурсах. Выяснено значение английских терминов и обозначено их соотношение с традицией украинской политической мысли. Обрисовано соотношение государственной политики и государственной образовательной политики. Проанализированы существующие трактовки государственной образовательной политики и раскрыты ее сущностные характеристики.
Ключевые слова: государственная политика, государственная образовательная политика, public policy, public educational policy.
PUBLIC EDUCATIONAL POLICY: ThE NOTION AND KEY CONCEPTUAL ChARACTERISTICS
Malyarchik K. M.
This article surveys key conceptual definitions of '-public policy'- and '-public educational policy'- in Western and Ukrainian academic discourses. The author finds out the meaning of English terms and presents their correspondence to the traditions of Ukrainian political science as well as discovers their correlation against each other. The article provides the analysis of actual definitions ofpublic educational policy and discovers its essential characteristics.
Key words: public policy, public educational policy.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой