Кризис идентичности и глобализация общества: вопросы или ответы?

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Полiтологiя
УДК 008. 415. 84:51. 39
В. Л. Погрiбна, доктор сощолопчних наук, професор
КРИЗА 1ДЕНТИЧНОСТ1 I ГЛОБАЛ1ЗАЦ1Я СУСП1ЛЬСТВА: ПИТАННЯ ЧИ В1ДПОВ1Д1?
Розглянуто мехатзми виникнення кризи? дентичност1 кр1зъ призму теорт со^алъног ?дентичност1 А. Тешфела i самокатегоризацИ Дж. Тернера. Доведено, що в умовах глобал1зацИ'- сустлъства i полтулътурност1 ключовим стае поняття «можлива ?дентичтстъ», яке припускае здаттстъ особистост1 не ттъки «вписатися» в певну групу або епоху, а й ращоналъно з1ставити свое минуле, съогодення та майбутне.
Ключовi слова: теор1я сощалъног? дентичност1, теор1я самокатегоризацИ, часова? дентичтстъ, просторова? дентичтстъ, криза iдентичностi, глобал1зац1я.
Актуальтсть проблема. У книзi вщомого сощолога З. Баумана, що порiвняно недавно вийшла росшською мовою, стверджуеться, що «дослщження щентичносп стають сьогодш незалежною галуззю знань, яка швидко розбудовуеться & lt-… >-, можна сказати, що „щентичшсть“ стае призмою,зь яку розглядаеться, оцiнюеться та вивчаеться багато важливих рис сучасного життя» [1, с. 176].
В юторп науки сформувалася традищя звертатися до проблеми щентичносп. Сам по собi факт зв'-язку мiж двома сторонами щентичносп — сощальною i особистiсною — було у свш час досить докладно дослiджено Е. Дюркгеймом. Однiею з його центральних щей була щея сощально'-х солщарносп як найважлившо'-1'- умови функцiонування суспшьства, оскiльки саме ii iснування забезпечуе сощальний порядок, гуртуе суспiльство, гарантуе устшну соцiальну взаемодiю мiж людьми i виникнення колективно'-1'- свiдомостi. «Солщарне буття», на думку Дюркгейма, — вища мета
© Погр1бна В. Л., 2014
людства, своерiдний критерiй юторичного прогресу. Тiльки такi умови, коли люди поеднаш мiж собою культурними нормами, правилами та щнностями, дозволяють домогтися гармонiчного соцiального iснування. Але саме це означае можливють адекватного осмислення особиспстю свого iснування в сощальнш реальностi. Коли ж щ умови втрачають свою цiннiсть, настае стан аномп.
Соцiологiя
Вщповщно, якщо стабiльнiсть суспiльства («солщаршсть» за Дюркгеймом) втрачаеться, то для людини виявляеться втраченим i значення юнуючих соцiальних рекомендацiй. При цьому виникае своерщна «особистiсна» вiдповiдь на умови, що склалися у суспшьста [2]. Пiдхiд Дюркгейма переконливо показуе зв'-язок вщповщного стану суспiльства i мiри руйнування самоiдентичностi. Утiм, це був класичний пщхщ, що сформувався майже 100 роюв тому. чи змшилося щось сьогоднi, в умовах нестримно'-1 глобалiзащi суспiльства, в яку активно включилася Украша? Спробуемо визначити, чи не е це питання риторичним.
Викладення основного Mamepiany. В сучасних сощальних науках щея сощальнох щентичносп е всебiчно розробленою. Найбшьш повно вона репрезентована в роботах А. Тешфела (теорiя сощальнох щентичносп — Social Identity Theory) та його учня i послiдовника Дж. Тернера (теорiя самокатегоризацп — Self-categorization Theory) [3]. На вщмшу вiд особистюно'-1'- iдентичностi, яка означае здатнiсть шдивща не тiльки осмислити свою «особиспсть», а й пiдтримувати свою «цшсшсть», Тешфел визначае соцiальну iдентичнiсть як усвщомлення особистiстю свое належностi до сощально'-1'- групи i визнання емоцшно'-1'- значущостi такох належностi.
Найважливiшим шструментом здiйснення сощальнох iдентичностi е процес сощально'-1'- категоризацii, у перебiгу якого шдивщ упорядковуе свое соцiальне оточення в термшах виявлення рiзних груп (категорш), «розташування» себе в однш з них (власне процес щентифшаци) та ототожнення з нею (досягнення щентичносп).
У теори соцiальноi iдентичностi Тешфела педальована насамперед щея мiжгрупових вiдносин: при щентифшацп iндивiд порiвнюе свою групу з шшими групами, i сам факт належносп до групи як до деяко! категорi'-i зумовлюе соцiальну щентичшсть (так звана «мiнiмальна групова парадигма») [4]. Природно, при цьому неминуче виникае потреба в сощальному порiвняннi «свое!» групи i «чужо!», хоча протиставлення такого плану може мати й бшьш складний характер: не просто «свш» — «чужий», а, наприклад, «свш» — «шший» — «чужий» — «ворог». Така класифшащя часто застосовуеться в сучасних дослщженнях «образу ворога». Проте щея мiжгрупового порiвняння досить чiтко прослiдковуеться в мiркуваннях Тешфела про соцiальну щентичшсть.
Важливим компонентом теори Тешфела е щея множинно'-1 iдентичностi, тобто припущення того, що iндивiд може одночасно усвщомлювати свою причетнiсть до багатьох сошальних груп, оскiльки вiн точно так само одночасно ввдграе в житп не одну, а багато сошальних ролей. Цю обставину важливо враховувати, зокрема, при розв'-язанш проблеми «труднощiв» розумiння власно'-1 iдентичностi, що часто тлумачаться як «порушення». При множиннш щентифшаци слушним i доречним е згадування лише одше'-1 з щентичностей у якiй-небудь конкретнiй ситуаци: якщо, наприклад, гравець волейбольноi команди в колi сво'-1'-х спортсменiв почне щентифшувати себе як «батько двох д^ей» або як «перекладач», то чи буде це порушенням щентифшаци? На наш погляд, швидше це буде елементарним ускладненням, природшм для самого процесу.
Лопчно пов'-язана з теорiею Тешфела концепцiя його учня i послiдовника Тернера — теорiя самокатегоризацп [5]. Для нього особистiсна i соцiальна iдентичностi виступають не стшьки як рiзнi форми iдентичностi, скшьки як рiзнi форми самокатегоризацп: особистють «помiщае» себе в континуумi ближче то до одного, то до шшого з полюав щентифшацл. 1ншими словами, важливо з'-ясувати, як окрема особистють iдентифiкуе себе, як у нш спiввiдносяться особистiсний i сощальний рiвнi iдентичностi: «…теорiя самокатегоризацп, — зазначае автор, — заснована на тому, що сощальна щентичшсть поширюеться й на особисте & quot-Я"-, що сощальш норми визначають i формують активнiсть особистого & quot-Я"- i навпаки» [6, с. 216].
Отже, з'-ясовано, що юнуе зв'-язок процесу самокатегоризацп i рiзних внутрiшньогрупових процесiв. Наприклад, групова згуртованiсть е результатом «впливу подiбностi, сприймано'-1 всiма членами групи- подiбностi, яка виникае внаслiдок утворення певно'-1 соцiальноi категорп, що включае всiх членiв дано'-1 групи». В остаточному пщсумку в теорiях Тешфела i Тернера обговорюються два питання: а) про те, як при визначенш шдивщом себе спiввiдносяться таю показники, як подiбнiсть людей, що належать до одшё групи, i вiдмiнностi людей, що належать до рiзних груп- б) про те, як виявляються вщмшносп мiж людьми, що належать до одше'-1 й пе'-1 само'-1 групи.
Таким чином, безсумшвно важливим для особистостi е володшня позитивною iдентичнiстю, оскiльки тшьки це формуе певне соцiальне самопочуття людини i дозволяе ш вщчувати себе комфортно в оточуючiй сощальнш реальностi. Але справа, зрозумiло, не просто в комфортносп, а й у поведшкових наслiдках тих або iнших виявiв самоiдентифiкацii. Зiставлення свое! групи щентичносп з iншими слугуе пiдставою для формування стратеги взаемодii мiж ними. П. Бергер та Т. Лукман роблять висновок: «…щентичшсть як елемент суб'-ективнох реальносп перебувае в динамiчному взаемозв'-язку зi станами суспiльства, вона формуеться в процеа освоення шдивщом сошального свiту, що одночасно виявляе себе в ньому i засвоюе цей св^ як значущу реальшсть» [7, с. 29].
Характер сошальних перетворень кiнця ХХ — початку XXi ст. у свiтi, зокрема в Укршш, сприяе iстотному розширенню уявлень про соцiальну iдентичнiсть. Так, уводяться там характеристики, як «часова щентичшсть» (time identity) та «середовищна щентичшсть» (place identity), що позначають вщповщно усвщомлення людиною своех належносп до певного часу i певного середовища проживання [8- 9]. В кшцевому результат^ як слушно зазначае В. Ядов, «йдеться про яюсне зрушення в сприйняттi людиною сощального простору» [10]. Адекватна орiентацiя в ньому тепер не може бути забезпечена тшьки усвщомленням своех включеносп в позитивну соцiальну групу, але, як мшмум, i вiдчуттям можливосп «вписатися» у переживаний особистiстю вiдрiзок iсторичного часу, що у деяких соцюлопчних концепцiях позначаеться як феномен «вбудовування у час». Е. Головаха та О. Кроник уважають, що у свщомосп кожно'-1 людини формуеться особлива «концепшя часу особистостi в масштабах ii (особистостi) життя» [11]. Це вщповщае iдеi К. Левша про наявнють у людини часовох перспективи [12].
Необхщшсть стввщнесення часу свого життя з епохою, що переживаеться, означав для кожного шдивща необхiднiсть досягти адекватносп власних можливостей i можливостi! х реалiзацii, що даеться цим вiдрiзком iсторичного часу. I. Кон ставить запитання: наскшьки час здiйснення поди вщповщае нормативним соцiальним очiкуванням i е своечасним або несвоечасним для даного вiдрiзка життевого шляху? [13, с. 43]. Проблема «загублених поколшь» — це проблема саме тих поколшь, якi вiдчули себе незатребуваними в перюд «проживання» ними свого життя. Це означае, що ними не засвоеш пропоноваш епохою сощальш ролi, не досягнутi потрiбнi рiвнi освiти, не схоплений новий темп переб^у часу. Але це й означае втрату «часовоi iдентичностi» як важливого компонента процесу iдентифiкацГi. Зрозумшо, що таке темпоральне тлумачення феномену щентичносп е особливо актуальним для епохи бурхливих соцiальних трансформацiй, у першу чергу, пов'-язаних iз процесом глобалiзацii свiту.
Аналопчним е i удар по процесу щентифшацп з боку «середовищно! iдентичностi». Безпосередне життеве середовище виступае основою щентифшацп особистосп з певним мiсцем 11 юнування i перебування. Якщо в повсякденних обставинах для людини не настшьки значущим е ототожнення себе з яким-небудь «мюцем», то у виняткових випадках це спорiднення набувае особливого значення. Ностальпя за покинутою крашою, «трьома берiзками» на малiй батьювщиш при переiздi у велике мюто, земляцтвом для новобранцiв в арми слугуе пiдставою для «занурення себе» у певне середовище проживання. Така щентифшащя часом е бшьш очевидною, шж вiднесення себе до певно! сощально! групи, — середовище сприймаеться як ютотна характеристика соцiального буття людини. Ё показником стае процес надшення «свого» середовища певними перевагами 1 стереотипами, особливими символами, розглянутими як позитивш характеристики «середовищноi щентичносп».
Таке розширювальне тлумачення сощально! щентичносп дае змогу розглянути особиспсть у всш повнотi п виявiв у широкому сощальному просторi, тобто з урахуванням уах сфер, у яких трансформоване сучасне глобальне суспшьство.
Невипадково в науковому дискурс останнiх роюв основною проблемою, пов'-язаною з дослщженням iдентичностi, називаеться проблема И кризи. Вводиться навт поняття «кризова щентичшсть» [14, с. 61]. Традицiйно криза щентичносп визначаеться як особлива ситуащя свщомосп, коли бiльшiсть соцiальних категорш, за допомогою яких людина визначае себе i свое мiсце в суспшьсга, здаються такими, що втратили сво! межi та свою щннють.
Криза iдентичностi неминуче пов'-язана зi змiною ролi ще однiеi перемiнноi — референтноi групи. 1дея референтноi групи, як вiдомо, належить Г. Хаймену i полягае у тому, що шдивщу властиво розрiзняти свою реальну належшсть до деякоi «групи членства» i належнiсть до уявлюваноi групи, в яку вiн не входить реально, але цiнностi i зразки поведiнки яко! вiн сприймае. Реальна i уявлювана групи позначають деякий фокус щентифшаци. Отже, якщо i група членства, i референтна група втрачають риси привабливостi, то з'-являеться ще один доказ наявносп кризи щентичносп [14, с. 62].
У контексп цього дослщження доцшьно проаналiзувати не тiльки основнi умови виникнення кризи щентичносп, а й форми п вияву. Можна назвати принаймш три сфери, де ускладнення сощального простору виявляеться i впливае на характер сощально'-! iдентифiкацii, спричиняючи кризу щентичносп.
З одного боку, суттево змшюеться соцiальна структура суспшьства. Проблема «вiднесення» себе до сощально'-! групи стае по сутi принципово новим завданням. Рiч не тшьки у виникненнi нових соцiальних груп або зникненнi старих, а й в «розпливчастосп» категорiй, за допомогою яких щ групи оцiнюються в масовш свiдомостi (чи зберiгаеться до них позитивне ставлення або виникае рiзко негативна оцшка). Додатковi труднощ1 виникають i з професiйною щентичшстю, оскiльки разом зi зламом традицшних одиниць соцiальноi структури принципово змшюеться як структура професш, так i '-1х престиж у
суспшьсга. У зв'-язку з цим пo-нoвoмy тлумачиться пoняття yспixy в дiяльнoстi iндивiда з пoглядy йoгo пpичeтнoстi, членства в тiй абo шшш гpyпi [15- 16].
У цiлoмy ж змiни в сoцiальнiй стpyктypi спpияють загальнiй змiнi oбpазy св^у, фактичнo poзпадy йoгo звичнoгo oбpазy, щo, за слoвами Л. Ънша, «спpичиняe масoвy дeзopieнтацiю, втpатy щентифшацш на iндивiдyальнoмy i гpyпoвoмy piвняx, а такoж на piвнi сустльства в ц^му» [17, с. 208].
З дpyгoгo бoкy, у pамкаxei змiнeнoi сoцiальнoi стpyктypи yскладнюeться стpyктypа вiднoсин. Пpи цьoмy ламаються багато звичниx зpазкiв сoцiальнoi взаeмoдii, чoмy спpияe не тшьки зpoстаюча пpipва мiж пpибyтками piзниx сoцiальниx гpyп, а й стввщнесення свoгo сoцiальнoгo стану зi станoм аналoгiчниx статyсниx гpyп в iншиxmrax свiтoвoгo спiвтoваpиства. Цi кoливання у стpyктypi взаeмoдiй вiдбyваються не тшьки мiж шаpами, а й мiж oкpeмими людьми, у peзyльтатi чoгo piшeння дoвoдиться yxвалювати в ситуацп кpайньoi нeвизначeнoстi. Внаслiдoк цьoгo таке пopoджye пpoблeмy «iдeнтичнoстi у нeвизначeнoстi» [18].
Для визначення свoei групи, свoгo часу, свoгo сepeдoвища налeжнoстi пepeд людинoю виникаe низка пepeшкoд, насампepeд тpyднoщi уквалення життeвo важливик piшeнь, нeмoжливiсть ix^oro кoнтpoлю i пoбyдoви бiльш-мeнш сталoгo пpoгнoзy. Зoкpeма, дoсить xибкими стають уявлення npo «^p^py», «yOTix», «пpoцвiтання». На думку Баумана, глибину таш'-1 пepeopieнтацii с^ичине^ не стiльки замiнoю oдниx тpадицiй на iншi, скiльки станoм пoстiйнoгo сyмнiвy, щo й змyшye «бшьш мiнливo poзyмiти себе» [1, с. 154]. Пpoдoвжyючи свoi мipкyвання, вш пepeнoсить вeктop аналiзy на enoxy пoстмoдepнy i пiдкpeслюe: якщo в минутому акцeнтyвалoся на тoмy, щo в oсoбистoстi була мoтивацiя дютати дoсить надiйнy «нiшy» в piзнoманiттi iснyючиx гpyп i сoцiальниx спiльнoт, тo сьoгoднi гoлoвним стаe те, як шдивщу уникнути надсий^'- фшсаци свoei щентифшацп з пeвнoю гpyпoю.
Осoбливий аспект пpoблeми — тpyднoщi самoiдeнтифiкацii, пoв'-язанi з пpoцeсoм глoбалiзацii. Сама iдeя глoбалiзмy не e нoвoю для сyспiльствoзнавства: вoна дoсить давнo пoсiла свoe мiсцe в poзpoбцi пpoблeми iстopичнoгo пpoгpeсy. Як вiдзначаe Штoмпка, «з'-являються piзнi нoвi oбpази свiтy, пpичoмy дeякi з н^ знаxoдять висвiтлeння в спeцифiчниx кoнцeпцiяx глoбалiзмy абo антиглoбалiзмy. Ц oбpази стають незалежними пpичинними пepeмiнними, щo фopмyють тенденци дo глoбалiзацii, тoбтo, будучи пopoджeннями глoбалiзацii, вoни пepeтвopюються на ii дeтepмiнанти» [19, с. 131]. У ситуацп сyчаснoi У^аши дoсить спeцифiчнoгo ефекту набyлo oднoчаснe сплетення pадикальниx сoцiальниx пepeтвopeнь yсepeдинiаши i кpoкiв глoбалiзацii, щo все бiльш oчeвиднo виявляються.
и цьoмy нeoбxiднo мати на yвазi глибoкo спeцифiчнi yмoви У^аши у цьoмy кoнтeкстi. Тoй факт, щo певне спpийняття «iншoгo», насампepeд заxiднoгo свiтy yтвopюe такий кoмпoнeнт нацioнальнoi самoсвiдoмoстi, який сьoгoднi спpиймаeться масoвoю свiдoмiстю як щoсь таке, щo йде iз «Заxoдy», i тому так чи шакше цей пpoцeс пoв'-язаний з дoдаткoвими «тpyднoщами» щентифшацп. Така ситyацiя мoжe бути ташж poзглянyта як виявизи iдeнтичнoстi, кoтpy мoжна пoзначити «кpизoю вxoджeння».
Дoцiльнo в цьoмy pазi знoвy пpивeсти слoва Бауманаo те, щo «пpoблeма, яка мучить сьoгoднi людей, пoлягаe не стшьки у тoмy, як знайти oбpанy iдeнтичнiсть i змусити oтoчyючиx визнати ii, скшьки в тoмy, яку щентичшсть oбpати i як зум^и вчаснo зpoбити iнший вибip, якщo iдeнтичнiсть, яка pанiшe була oбpана, втpатить цiннiсть абo пoзбавиться ii пpивабливиx pис» [1, с. 185].му нoвi спpoби iндивiда визначитися зi свoeю iдeнтичнiстю пpизвoдять дo тoгo, щo в глoбальнoмy сустльсга дopeчнiшe гoвopити пpo пpoцeс щентифшацп, «який нiкoли не закiнчyeться, завжди e нeзавepшeнoю, нeзакiнчeнoю, вiдкpитoю в майбyтнe дiяльнiстю, в яку ва ми з пoтpeби абo свiдoмo залyчeнi» [1, с. 192].
Висновки. У числeнниx xаpактepистикаx пpoцeсy глoбалiзацii — eкoнoмiчниx i пoлiтичниx — oбoв'-язкoвo пiдкpeслюeться думка пpo те, щo сyспiльствo стаe
полшультурним. Останне безпосередньо стосуеться проблеми щентичносп [8]. На piBHi фундаментально'-1 науки цей зв'-язок можна розкрити за допомогою поняття «можлива щентичшсть», що припускае вмiння особистостi вписатися не тшьки в певну групу або епоху, а й ращонально стввщнести свое минуле, сьогодення та майбутне, що являе собою конкретизащю часово'-1 iдентичностi. У ситуацп наступаючо'-1 глобалiзацii особливого значення для особистостi набувають й ощнювання ii минулого, i проектування нею свое майбутньоi щентичносп. «Минуле» у цьому разi важливе стосовно того, що юнування груп у ньому зручно порiвняти з '-1'-хшм iснуванням зараз завдяки колективнш пам'-ятi. Таке порiвняння дозволить у тому чист виршити питання про те, чи стае бшьш позитивним ощнювання «сьогодшшшх» груп, якi вписуються у процес глобалiзацii. Це може послужити й тому, як будуватиметься ставлення до самого процесу глобалiзацii.
Що ж стосуеться прогнозування майбутньо'-1 щентичносп, то глобалiзацiя ставить тут низку досить важких завдань. Труднощi полягають насамперед у тому, що доводиться прогнозувати наявшсть нових сощальних груп, нових темпiв i моделей обчислення часу, можливо — особливих типiв середовищ проживання. Конкретне питання — вибiр майбутньо'-1 групи належносп при врахуваннi глобальних змiн ситуащй i обставин, у тому чист змш рiвня значущостi нових груп, — дiяльнiсть величезно! складностi. Не можна недоощнювати значення ще й певного щншсного аспекту: iдентичнiсть завжди пов'-язана з переважанням деякого набору щнностей. Така властивiсть глобального суспшьства, як його полiкультурнiсть, робить питання про iерархiю обираних у майбутньому груп щентифшацп особливо важким: чи збереже обрана нами група в майбутньому свою позитивну характеристику, коли при виборi я маю досить обмежену шформащю про те, яка буде в глобальному суспшьсга «щна» прийнятних для нас сьогоднi щнностей.
Зрозумшо, що вiдповiдi на щ питання можуть бути наданi лише в результат низки емпiричних дослщжень.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бауман З. Идеализированное общество / З. Бауман — пер. с англ. В. Л. Иноземцева. — М.: Логос, 2002. — 198 с.
2. Самоубийство. Социологический этюд / Э. Дюркгейм. — М.: Мысль, 1994. — 156 с.
3. tajfel h. the social identity theory of intergroup behavior / h. tajfel, J. turner //
s. Worchel, W. austin. (Eds). Psychology of inter group relations. — chicago: nelsonhall, 1986. — P. 724.
4. Стефаненко Т. Г. Изучение идентификационных процессов в психологии и смежных науках / Т. Г. Стефаненко // Трансформации идентификационных структур в современной России. — М.: Моск. обществ. науч. фонд, 2001. — С. 11−30.
5. turner J. c. self-categorization theory and social influence / J. c. turner, P. J. oakes // Paulus P. B. (Ed.). the psychology of group influence. — hillsdale, nJ: Erlbaum, 1989. — P. 233−275.
6. Тернер Дж. Социальное влияние / Дж. Тернер. — СПб.: Питер, 2003. — 348 с.
7. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т. Лукман. — М.: Аспект Пресс, 1995. — 225 с.
8. Андреева Г. М. Личность в поисках идентичности в глобальном мире / Г. М. Андреева // Социальная психология сегодня: поиски и размышления. — М.: Изд-во Моск. психол. -соц. ин-та, 2009. — 155 с.
9. Андреева Г. М. К вопросу о кризисе идентичности в условиях социальных трансформаций [Электронный ресурс] / Г. М. Андреева // Психологические исследования: электрон. науч. журн. — 2011. — № 6(20). — Режим доступа: http: //psystudy. ru 421 100 116/0060].
10. Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе / В. А. Ядов // Социол. журн. -1994. — № 1. — С. 35−52.
11. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кроник. — Киев: Наук. думка, 1984. — 127 с.
12. Левин К. Теория поля в социальных науках / К. Левин. — СПб.: Речь, 2000. — 177 с.
13. Кон И. С. В поисках себя / И. С. Кон. — М.: Политиздат, 1984. — 96 с.
14. Климов И. А. Психосоциальные механизмы возникновения кризиса идентичности / И. А. Климов // Трансформация идентификационных структур в современной России. — М.: Моск. обществ. науч. фонд, 2001. — С. 54−81.
15. Лапшина В. Л. Устшний професюнатзм в органах внутршшх справ: «експертиза експертизи» / В. Л. Лапшина // Право i безпека. — 2006. — Т. 5, № 1. — С. 201−204.
16. Погребная В. Л. Социальная престижность профессиональной группы как фактор формирования профессиональной морали / В. Л. Погребная // Методолопя та практика соцюлопчного аналiзу сучасного суспшьства: зб. наук. пр. — Х.: Вид. центр Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша, 2012. — С. 255−259.
17. Ионин Л. Г. Социология культуры: учебник / Л. Г. Ионин. — М.: Логос, 1998. — 349 с.
18. Белинская Е. П. человек в изменяющемся мире — социально-психологическая перспектива: [монография] / Е. П. Белинская. — М.: Прометей, 2005. — 297 с.
19. Штомпка П. Социология социальных изменений / П. Штомпка — [пер. с англ. ], под ред. В. А. Ядова. — М.: Аспект Пресс, 1996. — 416 с.
КРИЗИС ИДЕНТИЧНОСТИ И ГЛОБАЛИЗАЦИЯ ОБщЕСТВА: ВОПРОСЫ ИЛИ ОТВЕТЫ?
Погребная В. Л.
Рассмотрены механизмы возникновения кризиса идентичности через призму теорий социальной идентичности А. Тешфела и самокатегоризации Дж. Тернера. Доказано, что в условиях глобализации общества и поликультурности ключевым становится понятие «возможная идентичность», предполагающая способность личности не только «вписаться» в определенную группу или эпоху, но и рационально сопоставить свое прошлое, настоящее и будущее.
Ключевые слова: теория социальной идентичности, теория самокатегоризации, временная идентичность, пространственная идентичность, кризис идентичности, глобализация.
CRISIS OF IDENTITY AND SOCIETY gLOBALISATION: ThE qUESTIONS OR ThE ANSWERS?
Pogribna V. L.
Tells about Crisis of Identity throught the Social Identity Theory by H. Tajfel and the Self-categorization Theory by J. C. Turner. Nowadays individuals identify themselves increasingly according to civil state, place of residence, passport, etc., but not according to culture. In the article it is shown that the concurrence between national and cultural identifications is more important, i.e. it is exactly that «cementing material» that can retrain nation from collapse.
Key words: Social Identity Theory, Self-categorization Theory, time identity, place identity, Crisis of Identity, globalisation.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой