Частно-правовые основы хозяйственного правопорядка: современное состояние и перспективы модернизации

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014 УДК 346. 3(477)
До 210рччя Утверситету
ПРИВАТНО-ПРАВОВ1 ЩДВАЛИНИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВОПОРЯДКУ: СУЧАСНИЙ СТАН I ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРШЗАЦП
В. С. М1ЛАШ,
д-р юрид. наук, доц., доцент кафедри господарського права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харкв
Розглянуто актуальш питания формування тдвалин господарського правопорядку в контекст1 забезпечення реал1зацп публгчних I приватних? нтереЫв у сфер1 господарювання. Особливу увагу придшено формам вияву ринкового св1домого саморегулювання господарських в1дносин, результати якого об'-ективуються в приватно-правовг засади господарського правопорядку.Актуал1зовано важливе значення господарського договору в процес1 формування тдвалин господарського правопорядку.
Ключов1 слова: господарський договiр, господарський правопорядок, шдивщуальне правове регулювання, правовий режим господарського договору, договiрна дисциплша.
Системне правове забезпечення ефективного й збалансованого
функцюнування господарського обороту можливе за умов утвердження та
шдтримки господарського правопорядку. Правовий господарський порядок
поеднуе ринкове саморегулювання (приватш штереси суб'-екпв
господарювання) з державним регулюванням, що мае вщдзеркалювати публ1чш
штереси (штереси економжи як важливо! сфери суспшьного життя) та

забезпечувати стабшьнють 1 динам1чний розвиток сфери господарювання, враховуючи найбшьш типов! законш штереси И учасниюв [8, с. 136].
Публ1чно-правов1 тдвалини господарського правопорядку створюються та тдтримуються за допомогою розгорнуто! системи засоб1 В державного регулювання господарсько! д1яльносп нормативного (законодавчого), адмшютративно-виконавчого контролюючого характеру. Вщповщно до ст. 7 Господарського кодексу Укра! ни нормативну основу господарського правопорядку утворюють норми Конституцп Укра! ни, Господарського кодексу
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
Укра! ни, закошв Укра! ни, нормативно-правових акпв Президента Укра! ни та Кабшету Мiнiстрiв Укра! ни, нормативно-правових акпв iнших органiв державно! влади та оргашв мiсцевого самоврядування [4- 2003. — № 18, № 1920, № 21−22. — Ст. 144], а також шших акпв, що мають забезпечити надiйний «плацдарм» ефективного функцюнування господарського обороту в складних економiчних реалiях сьогодення. Проте за умов ринково! економiки господарський правопорядок повинен забезпечуватися через оргашчне поеднання публiчно-правових та приватно-правових засад господарсько-правового регулювання, що дозволяе адекватно та своечасно реагувати на трансформаци господарського обороту та забезпечувати реаизащю усього спектра штере^в, що виникають й реалiзуються в його межах.
Питанням концептуального обгрунтування публiчно-правових засад
господарського правопорядку в економiчнiй системi Укра! ни та визначення
/ w / lit / / II \А
… перспектив 1х вдосконалення присвячено науковi правi вщомих укра1нських
Х\ zj ЛШнй S-I
фахiвцiв у галузi господарського права: О. М. Вшник, Д. В. Задихайла, В. К. Мамутова, Г. Л. Знаменського, О. П. Подцерковного, В. С. Щербини та ш. Однак проблемi комплексного анашзу приватно-правових пiдвалин господарського правопорядку та пошуку шляхiв 1х модершзаци наразi не придiлено належно! уваги.
Приватно-правовi засади господарського правопорядку представлен насамперед на рiвнi автономного й координацшного iндивiдуального господарсько-правового регулювання (субординацшне iндивiдуальне
я я g i 7 1 I g 1 щ м % ^^
регулювання е частиною публiчно-правового регулювання господарськ вiдносини). Варто зауважити, що у правовш науцi вiдсутнiй единий погляд на сутнють i змiст шдивщуального регулювання як такого. Однi дослщники вважають, що на вказаному рiвнi правового регулювання вiдбуваеться реалiзацiя норм права шляхом перетворення юридичних щеальних моделей на дшову систему суспшьних вiдносин- другi — визначають його як вид правомiрноl дiяльностi суб'-еклв права, яка пов'-язана з виршенням юридично значущих питань i результатом яко! е iндивiдуальний правовий акт (судове
Теорiя i nракmuка nравознавсmва. — Bun. 1 (5) /2014 До 210^ччя Унiверсumеmy
ршення, aдмiнiстрaтивний a^ тощо) — трет — репрезентують нaзвaний рiвень iндивiдyaльними нормaми, a не aктaми реaлiзaцii прaв тa обов'-язюв, якi e похiдними вiд них. Сутнють iндивiдyaльного прaвового регyлювaння, вiдзнaчae С. Г. Kрaсноярyзький, полягae в yпорядковaномy впливi нa сyспiльнi вщносини 3a допомогою ненормaтивних прaвових зaсобiв, що не володiють юридичною зaгaльнообов'-язковiстю [1V, с. 133−134]. Т. В. Kaшaнiнa визнaчae iндивiдyaльне регyлювaння як елемент системи прaвового регyлювaння, що зaсновaно нa прийняттi суб'-ектом прaвa влaсних рiшень, в яких виявляються його влaснi воля, потреби тa iнтереси, що втiлюються у форму прaвил поведiнки. Дослiдниця спрaведливо зayвaжye, що iндивiдyaльне регyлювaння полягae у виршенш питaнь, якi стосуеться сфери прaвового регyлювaння, нa влaсний розсуд, одшк у межaх, окреслених зaконом [15, с. 123−124], що свщчить про
необхiднiсть вiдрiзняти aкти прaвореaлiзaцii вiд iндивiдyaльних прaвових
/ W /11 / / /11 д VV

зaсобiв, якими предстaвлений рiвень iндивiдyaльного прaвового регyлювaння.
/• О. С/ \ШШпк 2-
Ha теоретичному рiвнi ознaки iндивiдyaльного прaвового регyлювaння подiляють нa обов'-язковi тa фaкyльтaтивнi. До обов'-язкових озшк iндивiдyaльного прaвового регyлювaння нaлежaть як спiльнi для нормaтивного й iндивiдyaльного регyлювaння ознaки, тaк i специфiчнi сaме для iндивiдyaльного прaвового регyлювaння ознaки. Серед остaннiх слщ виокремити тaкi: здiйснення iндивiдyaльного прaвового регyлювaння нa основi нормaтивного прaвового регyлювaння для розвитку й доповнення остaннього- спрямовaнiсть iндивiдyaльного прaвового регyлювaння нa впорядкyвaння
Лгтр Лж я 11 i /1 11 и к 11
конкретних ситyaцiй стосовно персошфшових осiб- створення в процес iндивiдyaльного прaвового регyлювaння iндивiдyaльних aктiв як iнстрyментiв iндивiдyaльного впливу. Фaкyльтaтивнi прaвовi ознaки iндивiдyaльного регyлювaння можуть мaти мiсце 3a вiдповiдних обстaвин, aле 3a 1'-х вiдсyтностi iндивiдyaльне прaвове регyлювaння зберiгaeться як сaмостiйне прaвове явище. До фaкyльтaтивних озшк iндивiдyaльного прaвового регyлювaння, як прaвило, зaрaховyють: можливiсть сyб'-eктa дiяти m влaсний розсуд- виконaння функцп прaвозaповнення (зaповнення прогaлин у нормaтивно-прaвовомy регyлювaннi) —
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
можлив. сть у процес. шдивщуального правового регулювання визначити його процедуру [5, с. 18−20]. Наведен. ознаки св. дчать про притаманшсть iндивiдуальному регулюванню суспшьних вiдносин, зокрема господарських, високого ступеня казуальности, а також про можливють визнання його формою св. домого саморегулювання господарського обороту, яке не варто ототожнювати зi стихшним ринковим саморегулюванням.
Основою стихшного ринкового саморегулювання господарських в. дносин е об'-ективн. економiчнi закони, наслiдки д. яких з погляду сощально-економiчних. нтерес. в суспшьства не завжди об ективуються в позитивн. тенденци розвитку цих в. дносин. Традицшно до вияв. в ринкового ф. аско належать так.:. гнорування ринком проблем зовтшшх ефект. в- незащкавлешсть ринку в нерентабельних виробництвах суспшьних благ-
концентращя й монопол. зац. я виробництва- безроб. ття й шфлящя- байдуж. сть • б ¦ ¦
ринку до сощальних проблем- неможлив. сть за допомогою внутр. шнього
йШ С/. ?1Ш
ринкового механ. зму здшснити прорив у галуз. фундаментально! науки й техшки, а також глибоку структурну перебудову нац. онально! економ. ки- надм. рна диференщащя регютв кра! ни тощо.
Бшьшють законодавчих акт. в, як. встановлюють шдвалини регулювання того чи шшого виду господарсько! д1яльносл, здебшьшого закршлюють основн. засади й форми державного регулювання, а також коло суб'-ект. в, уповноважених його здшснювати. Ут. м окрем. законодавч. акти безпосередньо виокремлюють й суб'-екпв св. домого саморегулювання. Так, зпдно з. ст. 7 Закону Укра! ни «Про
Jtlf if я И Ш1 /1 11 1 к 11 I ^к/ /
зовшшньоеконом. чну д. яльшсть» в. д 16. 05. 1991 р. регулювання зовшшньоеконом. чно! д. яльност. в Укра! ш здшснюеться, по-перше, Укра! ною як державою в особ. !! оргашв в межах! х компетенци- по-друге, недержавними органами управлшня економ. кою (товарними, фондовими, валютними б. ржами, торговельними палатами, асоц. ац. ями, сп. лками та. ншими орган. зац. ями координацшного типу), що д. ють на шдстав. !х статутних документов- по-трете, самими суб'-ектами зовшшньоеконом. чно! д1яльност. на шдстав. вщповщних координацшних угод, що укладаються м. ж ними [4- 1991. — № 29. — Ст. 377].
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
Св. доме саморегулювання господарських в. дносин на доктринальному р. вн. часто звужують до легитимного об'-еднання б. знесу для розроблення правил господарсько! д1яльносп й контролю за! х дотриманням. Мова йде про професшне ринкове саморегулювання, суб'-ектами якого е нацюнальш галузев. асощаци, професшш громадськ. оргашзацп, як. групують суб'-екпв господарсько! д1яльност. за ознакою едносп вщповщного ринкового сегменту (Укра!нське товариство оцшювач. в, Усеукра! нська рекламна коалщя, Асощащя зовшшньо! реклами Укра! ни, Укра! нська асощащя маркетингу, Асощац1я фармацевтичних виробниюв
V / i
Укра! ни, Асоц. ац. я укра! нських банк. в, рег. ональн. асоц. ац. страховик. в тощо) з метою оптим. зацп регулювання господарських в. дносин та зам. нюючи там, де це потр. бно, публ. чно-правов. засади такого регулювання на приватно-правов. Важливе значення приватно-правових засад господарського правопорядку у форм. професшного ринкового саморегулювання зумовлено тим, що його суб'-екти
найбтьше розумшть специф. ку певних ринюв (товар. в, послуг). здатн.
/ И '--LA И J) / / /^яО^ ?Л с& gt-«
оперативно реагувати на зм. ни, що в. дбуваються в! х межах, через запровадження
правил та вимог до сво! х члешв з метою шдвищення якост. послуг. забезпечення
добросов. сно! конкуренц. на певному ринковому сегмент. Проте св. доме
саморегулювання господарсько! д. яльност. не зводиться виключно до д. яльност.
саморегул. вних оргашзацш. Так, у сфер. ринков их в. дносин набули поширення
сформован. самими учасниками сусп. льних в. дносин правила повед. нки, як.
внасл. док! х одноман. тного повторення (однор. дно! практики застосування)
перетворилися на самостшш позаюридичн. форми права (звича!, узвичаення,
я я g i 7 1 I g ¦ м и Ш 1 /
заведений порядок тощо). як. застосовують ниш досить широко.
У свгтовш комерцшнш практиц. активно використовують стандарта. форми договор. в, як. об'-еднано узагальненою назвою „формулярне право“ (йдеться про типов. форми МТП, Draft Common Frame of Reference (DCFR) та ш), у структур. якого виокремлюють так. види типових1 контракта: 1) типовий
1 На ввдшну в. д укра! нського законодавства, де типовий догов. р розглядають як нормативно-правовий акт, затверджений КМУ, чи у випадках, передбачених законом,. ншим органом державно! влади, коли сторони не можуть в. дступати в. д зм. сту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, поняття „типовий контракт“ у св. товш комерцшнш практиц. визначають як синошм поняття „модельний контракт (догов. р)“.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
контракт-зразок — зразок, що мае рекомендацшне значення шд час формулювання сторонами змiсту контракту- 2) типовий контракт-оферта (акцепт) — за^б висловлення пропозицй однiею стороною чи обома разом обов'-язкових умов майбутнього договору у виглядi оферти чи акцепту- 3) типовий контракт-формуляр — набiр оптимальних для певного виду договору умов, що вироблено багаторiчною практикою великих корпорацш для ушфшаци договiрних умов у певнш сферi дiяльностi (типовi форми чартерiв, публжацп оголошень, розмiщення телевiзшноi реклами тощо) — 4) загальнi умови — окремi визначенi однiею iз сторш (або сторонами спiльно) договiрнi умови, включення яких до змiсту декшькох договорiв за участi цих сторш заплановано- 5) контракт приеднання — стандартна (типова) форма договору, в якш обумовлено вс умови майбутнього договору в певнш стандартнш форм^ та яка може бути прийнята шшою стороною шляхом приеднання до не! без можливост внесення змш й доповнень [2, с. 204−207].
[^?ш& amp-К\ О7 ШШ/А Вп
Одним iз центральних елементiв пiдсистеми саморегулювання на доктринальному рiвнi традицiйно називають договiр, а право сторш договору вщступати вiд положень чинного законодавства — одним iз виявiв реалiзащi саморегулювання в договiрнiй сферi [21, с. 32−33]. Враховуючи, що договiрна проблематика об'-еднуе цший комплекс теоретико-правових питань, деякi представники загально! теорii права обстоюють потребу видшення окремо! сфери загальнотеоретичного знання про право — теорй правового контрактивiзму [1, с. 120]. Шд час концептуального обгрунтування договорiв
Jt& quot-T? || а ш g1 7 1 ¦ g 1 I 11 I … ••'-
бiльшiсть сучасних науковцiв визнають самостiйну регулювальну роль договору й шдкреслюють, що саме вона зближуе його iз законами й нормативними актами, оскшьки умови договору (як i правила, що мютяться в позаюридичних формах договiрного права) вiдрiзняються вiд юридично! норми насамперед сво! м походженням: вони виражають волю сторiн — суб'-ектiв економiчноi дiяльностi, а юридична норма — волю органу, який видав нормативний акт, до якого включено цю норму. Договiрна регламентащя е самостшним правовим способом оргашзацп конкретних шдив^ально-
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
договiрних зв'-язюв суб'-екпв господарювання, який юнуе поряд i3 нормативно-
правовою регламентащею, а державною волею визначаються лише И межi [24,
с. 112−113]. Саме наявшсть власного iнтереcy у кожного з учасниюв договору,
на думку А. Д. Корецького, свщчить про вщповщну автономнicть договiрних
правил щодо юридично! норми. Самоcтiйно визначенi сторонами договiрнi
умови як форма шщативно! регламентаци вiдноcин, найчаcтiше дають змогу
поеднати протилежнi iнтереcи yчаcникiв без звернення до заходiв примусу [16,
с. 45]. Отже, договiрне регулювання е другим „щаблем“ регламентаци.
суспшьних вiдноcин, коли етап нормативно-правового регулювання на локальному рiвнi доповнюе свщома cаморегyляцiя. Про значне розширення регулятивних можливостей договору cвiдчить i те, що в цiлiй низцi юридичних норм передбачено можливicть саморегулювання у виглядi уточнення — „…якщо
iнше не передбачено в договор^“).
/ w /1 / / /11 д
Основу гоcподарcько-договiрного регулювання становить свщоме
/ ^ С/ У. ?Шч! I Si
саморегулювання (грунтуеться на принцип свободи договору), яке, поеднуючись iз законодавчим нормуванням договiрних вiдноcин, трансформуеться в пyблiчно-приватнi договiрнi засади господарського правопорядку. Завдяки господарським договорам у дда вводять комплекс правових заcобiв як диспозитивного, так й iмперативного характеру, спрямованих на досягнення оптимального результату, що мае вщповщати штересам як сторш договору, так i cycпiльcтва в цiломy. Способи реалiзацil приватних iнтереciв у договiрнiй cферi суб'-ект обирае cамоcтiйно, керуючись
J^jjj I | ж Я Н | 7 и I g 1 I 11
фактом законноcтi власного штересу та використовуючи законнi способи його реалiзацil, тому незаконний iнтереc (або незаконний cпоciб його реалiзацil) виключае можливicть правово! охорони [3, с. 83] i призводить до недшсносп договiр загалом або його окремi умови. 1накше кажучи, воля сторш договору спрямована на досягнення бажаного для них правового результату й мае отримати визнання з боку правопорядку. Саме правопорядок мае встановити факт належного узгодження волевиявлень сторш, !х здатнicть до укладення договору, оцiнити правомiрнicть договiрноl мети [20, с. 24].
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
1мперативш норми е шструментом лептимацп засобiв державного регулювання рiзних видiв господарсько! дiяльностi, здшснення яких опосередковуеться договорами. Означенi норми мають важливе значення пiд час формування змюту правосуб'-ектностi сторiн господарського договору (державна реестращя, лiцензування), та правового режиму об'-екта договору (сертифшащя, стандартизащя, проведення державних випробувань, квотування, застосування нормативiв та лiмiтiв тощо). Iмперативнi норми договiрного права закршлюють окремi обов'-язковi аспекти договiрних вщносин (останнi зазвичай стосуються обов'-язковостi дотримання певно! форми договору, порядку його укладення, включення до договору певних ютотних умов, використання примiрних та типових договорiв тощо) та визначають межi свiдомого саморегулювання договiрних вщносин. Утiм аналiз змiсту низки норм
договiрного права (норм, що регулюють переддоговiрний етап та усi стадп • ¦ б '-) ¦
¦снування договiрного зобов язання) не завжди дозволяе чггко визначити природу (характер) цих норм.
Наукове ствтовариство зарубiжних кра! н виходить з визнання презумпцп диспозитивностi норм договiрного права як одше! з форм вияву принципу свободи договору. У Коментарях до Принцишв европейського договiрного права резюмуеться, що за умов вщсутност прямо! вказiвки в текстi норми щодо ii характеру (диспозитивного або ¦мперативного) останнiй визначають шляхом судового тлумачення ще! норми. Надання судам функцй квалiфiкувати норми як iмперативнi або диспозитивш, у випадку вiдсутностi прямо! вказiвки щодо ii
fg я я g i 7 1 I g 1 щ м %
характеру в текстi законодавчого акта, е офщшно! позицiею бшьшост европейських кра! н. Презумпцiя диспозитивностi норм договiрного права спростовуеться або прямою вказiвкою в законi на й iмперативнiсть, або полiтико-правовими та/або економжо-правовими чинниками, що зумовлюють потребу обмеження договiрноi свободи [14, с. 120−123]. При визначенш диспозитивностi або ¦мперативност вiдповiдноi норми договiрного права (за умови вщсутност прямо! вказiвки законодавця щодо ii природи) слiд з'-ясувати тишзащю iнтересiв, на реалiзацiю та захист яких спрямовано ii дш (на захист
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
приватних штереЫв чи особливо важливих цшностей господарського правопорядку).
Встановлення потрiбного балансу мiж свободою договору у сферi господарювання та чинниками, як ii обмежують, — важливе теоретичне i практичне завдання, яке неможливо вирiшити раз i назавжди. Динамiчний розвиток ринкових вiдносин вимагае проведення! х постiйного монiторингу для виявлення „слабких ланок“ механiзму ринкового саморегулювання, що можуть призвести до дисбалансу усю систему ринкових вщносин. Втручання держави в ринковi вщносини повинно забезпечувати недопущення такого дисбалансу та бути спрямованим на стабшьне функцюнування господарського обороту.
У законодавствi низки европейських кра! н е конституцшш норми, якi тим чи ¦ншим чином указують на вiдповiднiсть мiж обмеженням прав i публiчними цшями. Концепцiя пропорцiйностi була сприйнята Свропейським судом справедливостi як загальний принцип европейського права. Принцип пропорцiйностi вимагае обов'-язково! наявностi причинного зв'-язку мiж дiями та цiлями, для яких щ дii здiйснюються, i передбачае вибiр розумних, найбiльш ефективних засобiв досягнення мети [6, с. 22, 28]. Бтьшють захщних науковцiв протягом тривалого часу наголошують на потребi замши принципу свободи договору принципом справедливости, а також його тдпорядкування вимогам публiчного порядку. Однак повне заперечення принципу свободи розсуду сторш договору тотожно запереченню самого шституту договору, шдмт його адмiнiстративними методами регулювання [10, с. 39]. Принцип свободи
Лгтр i I в ш if 171 1 g I 1 11 | ж ••
договору е похiдним вiд принципу економiчноi свободи, вiдповiдно на рiзних етапах економiчного розвитку (у контекст рiзних систем господарювання) формуються рiзнi межi договiрноi свободи. Вищевказане повною мiрою стосуеться господарського договору, адже йдеться не про заперечення означено! традицшно! засади договору, а про ii адаптащю до нових умов та чинниюв економiчного розвитку.
На доктринальному рiвнi неодноразово висловлювалася думка про те, що обмеження принципу свободи договору можуть мати як законодавчо-
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
нормативний, так i позазаконодавчий характер. Так, Д. В. Задихайло вщзначае, що нормативний характер мають т обмеження, яю встановленш законом та шшими актами чинного законодавства. Таю обмеження свободи договору е допустимими й необхщними [9, с. 115]. Крiм нормативних, зазначае Р. Тельгарин, на принцип свободи договору суттево впливають також позанормативш обмеження, до яких вш зараховуе звича! дiлового обороту, вимоги розумност та cправедливоcтi, а також моральш засади cycпiльcтва [22, с. 13−14]. В. В. 1ванов розрiзняe „зовтшт“ та „внyтрiшнi“ обмеження свободи договору. „Зовшшшми“, на думку вченого, е обмеження, що не залежать вщ волевиявлення cторiн договору та подшяються на законнi й позазаконнi. Законш обмеження безпосередньо вcтановленi в законах та в шших нормативних актах, а позазаконш — це узагальнеш ще! та принципи, якi
обов'-язково повинш бути приcyтнi в договорах („добрi звича!“, „громадський
7/у 111 / | ill ^
порядок“ та ш). У свою чергу, „внyтрiшнiми“ обмеженнями договiрно!
г '- Ж'-Ъл
свободи е включенi до змicтy договору самообмеження cторiн, якi вимушеш йти на поступки одна однш [11, с. 22−23].
Тако! ж позици дотримуеться К. I. Забоев, який подшяе вищезазначенi обмеження на об'-ективш (обмеження, якi мicтятьcя в нормативних актах) та суб'-ективш (обмеження, прийняп на себе сторонами добровольно). Вчений пiдкреcлюe, що межi договiрноl свободи повиннi бути чiтко окреслеш, при цьому не повиннi дозволяти, з одного боку, пyблiчно-правовим суб'-ектам втручатись у сферу приватно-правових вщносин, а з шшого — вони повинш
Jt& quot-T? || а ш /1 7 1 ¦ g 1 1 1 1 1 ^^ & quot- '-
повною мiрою враховувати iнтереcи держави, пiдтримyвати icнyвання правопорядку, забезпечуючи прюритет пyблiчних iнтереciв у вiдповiдних сферах життeдiяльноcтi економiки. На думку К. I. Забоева, загальш обмеження свободи договору встановлюють ll зовнiшнi межi й фактично е „дозволяючими“ обмеженнями, яю забороняють усе навколо спещально окресленого ними сектора приватно! свободи, натомють внyтрiшнi обмеження — забороняють певш дi! у межах „сектора свободи“ [7, с. 89, 101].
Варто вщзначити, що на теоретичному рiвнi юнуе думка про необхщшсть
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
розрiзнення меж та обмежень договiрноi свободи. Прихильники ще! позицй шд межами свободи договору вбачають загальш вимоги щодо ii здiйснення як суб'-ективного права (дотримання прав та законних iнтересiв третх осiб, дотримання публiчного порядку, неприпустимють зловживання правом), а до обмежень зараховують виключення з принципу свободи договору (обмеження свободи вщносно укладання договорiв, вибору контрагента, вибору виду договору, визначення договiрних умов за власним розсудом т ш.) [18, с. 15−17].
Господарський договiр на шдивщуальному рiвнi завершуе процес формування тдвалин господарського правопорядку шляхом забезпечення потрiбноi для подолання невизначеностi ринкового середовища правово! органiзованостi у господарсько-договiрнi вiдносини (створення !х цшсно! модел^, що, зрештою, трансформуеться у правовий режим договору, який утворюеться шляхом поеднання основних положень, вщбитих у нормах
/ w /II / / 11 Х. ^
чинного законодавства й договiрних умовах, що визначають порядок
\ СЗ7 С/ llffM
укладання, дii, змiни та припинення договору, а також вимоги до його змюту та форми. Режим господарського договору забезпечуе „адресний“ порядок господарсько-правового регулювання конкретних господарсько-договiрних зв'-язюв, та е важливим засобом забезпечення договiрного правового порядку, який досить часто ототожнюють з договiрною дисциплшою. Проте категорiя „договiрний правовий порядок“ мае бшьш широкий змiст, оскшьки характеризуе не тiльки належне виконання договiрних зобов'-язань, але й весь спектр стану впорядкування договiрних вщносин [1, с. 139]. Натомiсть
Ny ш t j Г~71 ¦ 1 и |1 1 ^щ/
дотримання господарсько-договiрноi дисциплiни пов'-язане виключно з належним виконанням господарсько-договiрних зобов'-язань вщповщно до вимог закону й умов договору та е обов'-язковою умовою ефективного функцiонування господарського обороту, спрямованою на забезпечення договiрного правового порядку зокрема та правового господарського порядку в цшому.
Слщ тдкреслити, що виконання господарських договорiв належним чином полягае не тшьки в належному виконаннi договiрних умов, що
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
самостшно сформульоваш сторонами, але й умов, що включено до змюту договору внаслщок дп iмперативних норм, якi вимагають! х обов'-язково! наявноcтi (змicт цих умов може бути нормативно визначений або сторонам може дозволятися визначення! хнього змюту на власний розсуд). У контекст розгляду взаемозв'-язку договiрно! дисциплши та законност I. В. Цветков вщзначае, що обидва цi правовi явища е певними правовими режимами встановлення й реалiзацi! cycпiльних вщносин. Основою режимiв договiрно! диcциплiни i законноcтi е вимоги об'-ективних соцюлопчних i економiчних законiв фyнкцiонyвання тих суспшьних вiдноcин, у яких щ режими „живуть“, а також загальносистемш закономiрноcтi фyнкцiонyвання складних систем. Договiрна диcциплiна вплiтаeтьcя в тканину абсолютно вЫх господарських взаeмозв'-язкiв i як невщ'-емний компонент цих взаeмозв'-язкiв, надае! м винну цiлеcпрямованicть i стшюсть, вiдповiдно здiйcнюe безпоcереднiй вплив на кшцеву ефективнicть економiки. Отже, договiрнy диcциплiнy, пiдкреcлюe
И л

I. В. Цветков, слщ розглядати як особливий фyнкцiональний стан суспшьних вщносин, який досягаеться через формування й шдтримку в цих вщносинах адекватного реалiям ринково! економши правопорядку. Вiдповiдно реальний стан законност й договiрно! диcциплiни в господарських вщносинах е одним з важливих факторiв i оцiночних показникiв якост й ефективноcтi дiючого правопорядку [23, с. 104−115].
Основою договiрно! дисциплши е вщомий принцип „pacta sunt servanda“ (договiр повинен виконуватися), для обгрунтування якого наyковцi в рiзнi
I | ш я ?11 7 и I g 1 ill 1 ж /
перiоди висували рiзнi теорi! (вольову, теорiю общянки, делiктнy, теорiю ефективноcтi тощо).
У радянськш економiцi принцип примусово! сили договору вщгравав важливе значення, оскшьки забезпечував виконання планових установок бюрократичного апарату. Державний арбгграж, вiдповiднi державш контролюючi органi мали можливicть припинити або змшити укладений договiр, вщповщно договiрнi вiдноcини мiж пiдприeмcтвами закшчувалися, якщо у держави не було бажання! х продовжувати [14, с. 103]. Останшм часом в
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
етцен^ уваги зарyбiжних фахiвцiв з договiрного права перебувае питання визначення сучасних полггико-правових шдстав застосування принципу примусово! сили договiрних зобов'-язань. Актyальнicть i cкладнicть цього питання полягае в узгодженш принципу примусово! сили договору iз загальною установкою лiберально! етики, що домшуе в захiдних кра! нах та обстоюе максимальну свободу оcобиcтоcтi вiд примусу. Не випадково теоретичний аналiз принципу примусово! сили (обов'-язковост^ договору досить часто супроводжуеться розглядом питання про характер його стввщношення з принципом свободи договору. У контекст розгляду зазначеного питання на сторшках наукових видань фахiвцi у cферi договiрного права звертають увагу на втрату принципом свободи договору значно! частини свого значення за вiдcyтноcтi системи примусового судового захисту договiрних прав. О^м того, судова практика бшьшост економiчно розвинених кра! н для тдтримання договiрного правопорядку застосовуе принцип неприпустимост зловживання
МШж\ -О7, ^ //#56 Ъл.
правом до оцшки змicтy договiрних умов. Мова йде про випадки вщмови в забезпеченнi судовим захистом права (прав) одше! зi сторш договору, якщо воно зафiкcоване в договiрнiй yмовi, що е результатом недобросовюних переговорiв або мае недобросовюний (диcкримiнацiйний) характер. Свобода договору, визнана правом yciх кра! н, пiд час !! реалiзацi! призводить до обмеження особисто! свободи, тобто свобода на переддоговiрнiй стадп перетворюеться на „несвободу“ тсля укладення договору („несвободу вщ договору“) [12, с. 9, 23−24].
я я g i 7 1 I g ¦ м и 1 1 /
Отже, „договiрна дисциплша“ е важливим структурним елементом „договiрного правового порядку“, а „правовий режим договору“ виступае основним правовим засобом забезпечення останнього. Варто вщзначити, що правовий режим договору мае важливе значення як тд час реалiзацi! норм договiрного права, що здшснюеться в конкретних договiрних правовiдноcинах, так i в процеci застосування вказаних норм судовими шстанщями пiд час розв'-язання гоcподарcько-договiрних cпорiв. Загальний режим господарського договору грунтуеться на загальних принципах та положеннях договiрного права
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
щодо порядку укладання (в тому чи^ нотарiального посвщчення та/або державно! реестрацй), змши й розiрвання господарського договору, а також стосовно його змюту й форми. Спещальний режим господарського договору — е похщним вiд загального режиму, що запроваджуеться до певних видiв договорiв, та формуеться спецiальними нормами господарського договiрного права, у тому чи^ пiд час залучення позанормативних джерел, обраних сторонами для регулювання сво! х договiрних взаемозв'-язкiв, i самостшно розроблених ними умов. Засобом корегування окремих елеменлв правового режиму господарського договору е включення до його змюту захисних застережень та укладання додаткових договорiв. Останш фактично видозмшюють змiст основного договору шляхом його доповнення абсолютно новими умовами, що покладають на сторш новi (додатковi) права та/або
обов'-язки, чи шляхом змшення ранiше узгоджених договiрних умов, дiю яких
/ W / 1 I / I / I I У. ^
вiн фактично скасовуе.
/ & lt->-„“ \ I ILJrxr v^A О»
Загальний договiрний режим виходить з можливост укладення господарського договору як у формi единого документа, тдписаного сторонами та скрiпленого печатками (письмова форма), так i у спрощений споЫб (шляхом обмiну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо або шляхом тдтвердження прийняття до виконання замовлень). За загальним правилом спрощений спошб допускаеться, якщо законом не встановлено спещальш вимоги до форми й порядку укладення вказаного рiзновиду договорiв. Це означае, що якщо закон не висувае спещально! вимоги
Jt& quot-T? if в ш /1 71 ¦ g 1 I 11 I … ••'-
щодо форми конкретного виду господарського договору, то письмову (усну) пропозицiю стосовно його укладення може бути акцептовано або шляхом направлення оферентовi як одного примiрника пiдписаного ним договору, так i листа, телеграми, електронного повiдомлення тощо, або шляхом учинення фактичних дiй, що свiдчать про тдтвердження прийняття замовлення до виконання. Спещальними нормами чинного законодавства для окремих видiв договорiв можуть установлюватися як обовязковi спецiальнi процедури! х укладання (проведення публiчних торгiв (аукцюну), конкурсу та ¦н.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
Загальний режим господарського договору виключае можливють одностороннього розiрвання господарських договорiв (тобто односторонньо! вщмови вiд договору), якщо iнше не передбачено законом або договором (див. ст. 188 ГК Украши). Розiрвання договорiв, що в зазначеному аспекл пiдпадають пiд дiю загального режиму, може здшснюватися виключно в юрисдикцшнш формi за наявностi пiдстав, передбачених чинним законодавством. Установлений щодо окремих видiв договорiв спецiальний режим допускае можливють! х одностороннього розiрвання (наприклад, вiдповiдно до ч. 3 ст. 374 Г К Украши кожна зi сторш договору комерцшно! концеси, укладеного без зазначеного строку, мае право в будь-який час вщмовитися вщ договору, повiдомивши про це шшу сторону за 6 мюящв). Крiм того, сторони можуть у самому договорi передбачити можливiсть його розiрвання в односторонньому порядку (коли законом безпосередньо не

I
передбачено таку можливiсть), однак тiльки за умови вщсутност прямо!
а^Ч КГ} //л у/И о*
заборони щодо одностороннього розiрвання такого рiзновиду договору наприклад, за ст. 291 Г К Укра! ни не дозволяеться одностороння вщмова вiд договору оренди). Передбачене в договорi право на його розiрвання в односторонньому порядку е структурним елементом спещального договiрного режиму.
Одним iз дискусiйних питань договiрного права сьогодш залишаеться питання правового режиму непойменованих договорiв (договорiв, якi не «покриваються» жодною з пойменованих договiрних моделей i при цьому не е
'-& quot-х, Л^Ш || § я § | 71 1 ^ | 1 |1
змшаними). Окремi фахiвцi у сферi договiрного права (i радянсько! доби, i сучасностi) уважають за потрiбне застосовувати до непойменованих договорiв норми про схожий вид пойменнованих договорiв i тiльки за умови! х вщсутносп — загальнi норми договiрного та зобов'-язального права. Однак! хнi опоненти тдкреслюють нелогiчнiсть указаного пiдходу, оскшьки вiн значною мiрою позбавляе будь-якого сенсу виокремлення самих непойменованих договорiв пiд час застосування щодо них спещального режиму схожого виду пойменованого договору, та наполягають на шдпорядкуванш непойменованого
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
договору загальним положенням зобов'-язального й договiрного права. Iншi науковщ, приеднуючись у цшому до вищезазначеного тдходу, пiдкреслюють незастосовнiсть вщносно непойменованих договорiв спецiальних норм чинного законодавства у сферi укладання та виконання окремих видiв господарських договорiв, однак визначають можливiсть застосування спещальних норм про подiбнi пойменованi договори тшьки за аналогiею закону.
Право на укладання непойменованих договорiв е одним ¦з найвагомiших елементiв договiрноi свободи, однак у виняткових випадках законодавець може обмежити розвиток договiрних моделей (зокрема непойменованих договорiв) для блокування можливост встановлення ¦ншого правового режиму реаизаци договiрних прав та обов'-язюв через надання монопольного статусу певному пойменованому договору [13, с. 121, 143−145, 158], а в низщ випадюв й цшому договiрному блоку, що використовуеться тд час упорядкування договiрних
¦ 1ж/мУ^Ж 7 м ¦ Т!^ Жч^свл
вiдносин на певному ринковому сегмент. Так, чинне законодавство встановлюе
чА \. I //
¦мперативну модель договiрних взаемовщносин пiд час залучення коштiв
фiзичних i юридичних осiб в управлшня з метою фiнансування будiвництва
житла та особливост управлiння цими коштами. Згщно зi ст. 4 Закону Укра! ни
«Про iнвестицiйну дiяльнiсть» вщ 18. 09. 1991 р. ¦нвестування та фшансування
будiвництва об'-ектiв житлового будiвництва з використанням недержавних
коштв, залучених вщ фiзичних та юридичних осiб, у тому чи^ в управлiння,
може здшснюватися виключно через фонди фшансування будiвництва, фонди
операцiй з нерухомютю, ¦нститути спiльного ¦нвестування, а також шляхом
я я g i 7 1 I g ¦ м и Ш 1 /
емiсii цшьових облiгацiй пiдприемств, виконання зобов'-язань за якими здшснюеться шляхом передачi об'-екта (частини об'-екта) житлового будiвництва. Iншi способи фiнансування будiвництва таких об'-еклв визначаються виключно законами [4- 1991. — № 47. — Ст. 646]. Система функцюнування фондiв фшансування будiвництва (дlлi — ФФБ) детельно регламентована ст. 13 Закону Укра! ни «Про фшансово-кредитш механiзми i управлшня майном при будiвництвi житла та операщях з нерухомютю» вiд 19. 06. 2003 р. [4- 2003. — № 52. — Ст. 377]. Частиною означено! системи е
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
законодавча модель договiрних взаемовщносин мiж забудовником та управителем ФФБ, управителем ФФБ з довiрителями про участь у ФФБ.
1ншим показовим прикладом е сформоваш iмперативна багатоструктурну модель договiрного забезпечення функщонування ринку електрично! енерги Так, за ст. 5 Закону Украши «Про засади функщонування ринку електрично! енерги Украши» вiд 24. 10. 2013 р. договiрне забезпечення функцiонування ринку електрично! енерги утворюеться наступними видами договорiв: 1) про
участь у ринку електрично! енерги- 2) про кушвлю-продаж електроенерги на
\ ?1
ринку двостороншх договорiв- 3) про участь у ринку «на добу наперед" — 4) про купiвлю-продаж електроенерги на ринку «на добу наперед" — 5) про кутвлю-продаж електрично! енерги з метою балансування обсяпв виробництва (в тому числi iмпорту) та споживання (в тому чи^ експорту) електрично! енерги в об'-еднанш енергетичнiй системi Украши (договiр про участь у балансуванш) — 6) про кушвлю-продаж електрично! енерги з метою врегулювання небалансiв електрично! енерги (договiр про врегулювання небалансiв) — 7) про надання допомiжних послуг- 8) про надання послуг з передачi електрично! енергil- 9) про надання послуг з розподшу електрично! енерги- 10) про надання послуг з централiзованого диспетчерського (оперативно-технолопчного) управлiння- 11) про приеднання електроустановок до мапстральних (мiждержавних) або мiсцевих (локальних) електричних мереж- 12) про доступ до пропускно! спроможностi мiждержавних електричних мереж- 13) про постачання електрично! енерги- 14) про надання послуг комерцшного облшу електрично!
J~& quot-]w § § я И /1 7 1 ¦ I 1 1 1 I 1 ^^ ••
енергИ- 15) про надання послуг з вирiвнювання умов для конкуренци- 16) про купiвлю-продаж електрично! енергil за «зеленим» тарифом [19- 2013. — № 95. -Ст. 3521. — С. 8]. Для забезпечення функщонування ринку електрично! енерги суб'-екти ринку укладають мiж собою вищезазначеш договори, iстотнi вимоги до яких, а також вимоги до порядку укладення яких встановлюються цившьним та господарським законодавством з урахуванням особливостей, передбачених Законом Украши «Про засади функщонування ринку електрично! енерги Украши». Типовi та примiрнi договори, передбачеш цим Законом,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
затверджуються нащональною комiсiею, що здшснюе державне регулювання у сферi енергетики, за погодженням з Антимонопольним комитетом Укра! ни.
Складнiсть i багатограннiсть сучасного господарського обороту об'-ективно призводить до ускладнення його договiрного оформлення, зокрема спричиняе потребу комбшування елеменпв рiзних видiв господарських договорiв, проте унеможливлюе надання законодавцем власно! назви для кожно! договiрноl моделi й розроблення щодо не! спещально! господарсько-правово! регламентацi! При цьому, як справедливо зауважують А. Г. Карапетов та О. I. Савельев, далеко не кожний непойменований договiр рано чи тзно стае поiменованим, а вщповщш договiрнi вщносини охоплюються спецiальною законодавчою регламентацiею, так само не кожна популяризащя «змшування» елементiв рiзних поiменованих договорiв на практищ зумовлюе законодавче визнання такого договору самостшним пойменованим видом. Дослщники
* пС/ 11]
обгрунтовано пiдкреслюють нелогiчнiсть застосування до змшаних договорiв
ШШШк С/. 1ШнЖ{
правового режиму пойменованих договорiв. Як у вiтчизнянiй, так i зарубiжнiй правовiй доктринi вiдсутнiй единий загальновизнаний пiдхiд щодо його правового режиму. Основш пiдходи до визначення правого режиму змшаного договору, що склалися в зарубiжнiй практицi, зведено до двох найбшьш популярних принцитв регулювання: 1) принцип поглинання (вщокремлення панiвного елементу змiшаного договору вщ другорядних i пiдкорення всього договору правовому режиму пашвного елементу вщповщного пойменованого договору) — 2) принцип комбшування (розподш змiшаного договору на
Я Я g i 7 1 I g ¦ М И 1 1
складники та застосування щодо кожного з них правового режиму вщповщного пойменованого договору, до якого належить такий елемент) [13, с. 165−167, 174−175].
Однак, ураховуючи можливють використання двох основних варiантiв моделювання конструкци змшаного договору, по-перше, мехашчного поеднання рiзнорiдних договiрних елементiв, яю здебiльшого належать до рiзних договiрних типiв (за такого поеднання вщсутнш единий комплексний об'-ект договору), по-друге, змютовно-лопчного компонуваннi елементiв рiзних
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
видiв договорiв, що, як правило, належать до одного договiрного типу (при такому поеднанш моделюеться единий комплексний об'-ект договору), нам видаеться неможливим монопольне використання одного з вищезазначених принцишв регулювання договiрних вщносин, що набувають форми змшаного договору.
Шдсумовуючи все сказане, слщ ще раз наголосити на важливому значеннi приватно-правових тдвалин господарського правопорядку й необхщност проведення подальших дослiджень змiстовоi компоненти! х взаемодii з публiчно-правовими засадами забезпечення ефективного та збалансованого функцюнування господарського обороту. Спiввiдношення часток публiчно-правових та приватно-правових засад пiд час упорядкування господарських вщносин на конкретному ринковому сегмент (ринку товарiв,
робгг, послуг) зумовлюеться реальним рiвнем розвитку його ¦нфраструктури та
/ 11 ^ ступенем концентрацii публiчних iнтересiв, що мають бути реаизоваш в його
межах. Результамом тсно! взаемодй вищезазначених засад е трансформацiя
(оновлення) традицшних господарсько-правових засобiв та формування нових
елеменлв правового регулювання господарських вщносин, зокрема нових
правових конструкцш.
Список л1тератури-
1. Актуальнi граш загальнотеоретично! юриспруденци: [кол. моногр.] / Ю. М. Оборотов, В. В. Завальнюк, В. В. Дудченко [та ш.] / за ред. Ю. М. Оборотова. -Одеса: Фенкс, 2012. — 492 с.
2. Бахин С. В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права) / С. В. Бахин. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. — 311 с.
3. Венедгктова I. Реалiзацiя охоронюваних законом штереав у договiрних правовщносинах / I. Венедштова // Право Украши. — 2012. — № 9. — С. 78−84.
4. Вщомосп Верховно! Ради Украши.
5. Григорьев А. С. Механизм индивидуального правового регулирования общественных отношений: моногр. / А. С. Григорьев. — М.: Юрлитинформ, 2012. — 144 с.
6. Дедов Д. И. Общеправовой принцип соразмерности и ограничение свободы предпринимательства / Д. И. Дедов // Вестник Москов. ун-та. — Серия 11: Право. — 2002. -№ 6. — С. 22−38.
7. Забоев К. И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора / К. И. Забоев. — СПб.: Юрид. центр «Пресс», 2003. — 278 с.
8. Задихайло Д. В. Господарсько-правове забезпечення економiчноi полггики держави: моногр. / Д. В. Задихайло. — Х.: Юрайт, 2012. — 456 с.
9. Задыхайло Д. В. Реализация конституционного права на предпринимательскую
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014
До 210^ччя Утверситету
деятельность как фактор государственных доходов / Д. В. Задыхайло // Правове регулювання державних доходiв та видатюв: матерiали мiжнар. наук. -практ. конф. — Х.: Акад. правових наук Украши, 1998. — С. 111−126.
10. Зыкин И. С. Договор во внешнеэкономической деятельности / И. С. Зыкин. — М.: Меджунар. отнош., 1990. — 221 с.
11. Иванов В. В. Общее вопросы теории договора / В. В. Иванов. — М.: Эдиториал УРСС, 2000. — 160 с.
12. Карапетов А. Г. Свобода договора и ее пределы. Т. 1: Теоретические, исторические и политико-правовые основания принципа свободы договора и его ограничений / А. Г. Карапетов, А. И. Савельев. — М.: Статут, 2012. — 452 с.
13. Карапетов А. Г. Свобода договора и ее пределы. Т. 2: Пределы свободы определения условий договора в зарубежном и российском праве / А. Г. Карапетов, А. И. Савельев. — М.: Статут, 2012. — 453 с.
14. Карапетов А. Г. Свобода договора и пределы императивности норм гражданского права / А. Г. Карапетов // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. — 2009. — № 11. — С. 100−130.
15. Кашанина Т. В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере / Т. В. Кашанина // Советское государство и право. — 1992. — № 1. — С. 122−130.
16. Корецкий А. Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре | А. Д. Корецкий. — СПб.: Юрид. центр «Пресс», 2001. — 211 с.
17. Краснояружский С. Г. Индивидуальное правовое регулирование: общетеоретический аспект / С. Г. Краснояружский // Государство и право. — 1993. — № 7. -
публично-правовые аспекты: моногр. / М. В. Кратенко. — М.: Волтерс Клувер, 2010. — 208 с.
19. Офщшний вюник Украши.
20. Погребняк С. Договiр: загальнотеоретичне розумшня / С. Погребняк // Вюник академи правових наук Украши. — 2011. — № 4 (67). — С. 17−28.
21. Погргбний С. Регулювання договiрних вщносин у цившьному правi Украши: стввщношення! х внутршнього (саморегулювання) i зовшшнього (державного) регулювання / С. По^бний // Право Украши. — 2012. — № 9. — С. 26−36.
22. Тельгарин Р. О свободе заключения гражданско-правовых договоров в сфере предпринимательства / Р. Тельгарин // Российская юстиция. — 1997. — № 10. — С. 13−15.
23. Цветков И. В. Договорная дисциплина в предпринимательской деятельности: дис. … д-ра юрид. наук: 12. 00. 03 / И. В Цветков. — М., 2006. — 336 с.
24. Шевченко Л. И. Об экономической и социальной ценности гражданско-правового договора в условиях рыночной экономики / Л. И. Шевченко // Цивилистические исследования. — Вып. 1: сб. науч. тр. памяти профессора И. В. Федорова / под ред. Б. Л. Хаскельберга. — М.: Статут, 2004. — С. 111−122.
Милаш В. С. Частно-правовые основы хозяйственного правопорядка: современное состояние и перспективы модернизации.
Рассмотрены актуальные вопросы формирования основ хозяйственного правопорядка в контексте обеспечения реализации публичных и частных интересов в сфере хозяйствования. Особое внимание уделено формам проявления рыночного сознательного саморегулирования хозяйственных отношений, результаты которого объективируются в частно-правовые начала хозяйственного правопорядка. Актуализировано важное значение хозяйственного договора в процессе формирования основ хозяйственного правопорядка.
Ключевые слова: хозяйственный договор, хозяйственный правопорядок, индивидуальное правовое регулирование, правовой режим хозяйственного договора, договорная дисциплина.
С. 127−135.
Teopia i npaumuua npaeo3naecmea. — Bun. 1 (5) / 2014
?o 210-pinna Ynieepcumemy
Milash V. S. Private and law foundations of the economic rule of law: present situation and prospects of modernization.
The article deals with the investigation of actual questions of formation of foundations of economic rule of law in the context of implementation of public and private interests in the sphere of economic management. Special attention was given to the disclosing forms of market conscientious self-regulating economic relations, the results of which objectify into private and legal foundations of economic rule of law. There has been made relevant the meaning of economic agreement in the process of formation of foundations of economic rule of law.
Key words: economic agreement, economic rule of law, personal legal regulation, legal status of the economic agreement, contract discipline.

Розширена анотащя статт Мiлаш BiKTopii'- Сергпвни на тему «Приватно-npaBOBi шдвалини господарського правопорядку: сучасний стан i перспективи
модершзацй»
Milash V.S., Doctor of Law, Associate professor of the economic law department Yaroslav The Wise National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Private and law foundations of the economic rule of law: present situation and prospects of modernization»
Problem setting. Present economic rule of law must be based on the pluralistic legal source, thereafter set accordingly via the combination of parts of public and law and private and law considerations, correspondence of which during the economic relations collating on the specific commercial segment is determined by real level of development its infrastructure and concrete definition of the public interests, that must be realized within its limits.
Recent research and publications analysis. In the economic law branch a lot of studies of well-known Ukrainian specialists were dedicated to many questions of conception foundation of public law considerations of the economic rule of law and prospects of determination for their improvement, among them: Vinnyk O.M., Zadyxaulo D.V., Mamutov V.K., Znamenskyu G.L., Podzerkovnyu O.P., Cherbyna V.S., etc. Nevertheless, haven'-t been given due diligence to the problem of the complex analysis of private law considerations of economic rule of law and search for the way of modernization.
Paper objective. Main objective of the article is investigation of the formation of vital questions of private and law considerations of the economic rule of law in the context of security terms its legitimacy at the present stage of Ukrainian economic progress.
Paper main body. Theoretical methods of approach according to the content of personal legal regulation and its features were analyzed. The content of
commercial self-regulation was interpreted. Special attention was given to the form of commercial conscientious self-regulation of economic relationships display. There were justified principles that economic agreement at the individual level finalizes the process of formation and consolidation the bases of economic rule of law via creating complete line of policy for members of economic and agreement relations. There were raised considerable questions due to the theoretic and practical positions as regards adaptation of liberty principle agreement to new conditions and factors of economic progress through the determination of limits to this freedom. There was submitted Author'-s conception of agreement legal status, actualized its function in the creation process of the economic rule of law principles. Special attention was given to questions of the legal status of unnamed and mixed agreements.
Conclusions of the research. Economic rule of law affects the transistors'- private interests via providing possibilities of their realization and assertion by the legal devices, first of all represented at the autonomous and coordinating (contracting) level of the personal economic legal regulation. Form and device correlative link of the government regulation of economic activity with contemporary configuration of forms and devices of conscientious (professional) commercial self-regulation requires reinterpretation the significance of private and law considerations during the security of economic rule of law and implementation of further researches in this way.
Key words: economic agreement, economic rule of law, personal legal regulation, legal status of the economic agreement, contract discipline.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой