Демократическая трансформация общества и роль политической идентичности в этом процессе

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политика и политические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

9. Чичкин А. АТЭС: избирательная интеграция [Электронный ресурс] / А. Чичкин // Столетие: информ. -аналит. изд. фонда истор. перспективы. — 07. 09. 2012. — Режим доступа: http: //www. stoletie. ru/geopolitika/_ates_izbiratelnaja_integracija691. htm
10. Чичкин А. АТЭС: избирательная интеграция [Электронный ресурс] / А. Чичкин // Столетие: информ. -аналит. изд. фонда истор. перспективы. — 07. 09. 2012.
— Режим доступа: http: //www. stoletie. ru/geopolitika/_ates_izbiratelnaja_integracija691. htm
11. Чичкин А. АТЭС: избирательная интеграция [Электронный ресурс] / А. Чичкин // Столетие: информ. -аналит. издание фонда исторической перспективы. -07. 09. 2012. — Режим доступа:
http: //www. stoletie. ru/geopolitika/_ates_izbiratelnaja_integracija691. htm
12. Manila action plan for APEC (MAPA) [Електроний ресурс] // Ministry of foreign affairs of Japan. — 1996. — Режим доступу:
http: //www. mofa. go. jp/policy/economy/apec/1996/mapa/index. html
13. APEC Business Advisory Council [Електроний ресурс] // APEC official cite. -Режим доступу: http: //www. apec. org/Groups/Other-Groups/APEC-Business-Advisory-Council. aspx
14. APEC 1995 Summit [Елетроний ресурс] // Foreign Affairs and International Trade, Canada, Osaka, 19 November, 1995. — Режим доступу:
http: //www. international. gc. ca/apec/summitsommet_1995. aspx? lang=eng&-view=d
15. Дмитриев В. Главная цель АТЭС — углубление внутрирегиональных экономических отношений [Электронный ресурс] / В. Дмитриев // АТЭС 2012. -28. 08. 2012. — Режим доступу: http: //rus. apec2012. ru/news/20 120 828/462876594. html.
16. Дмитриев В. Главная цель АТЭС — углубление внутрирегиональных экономических отношений [Электронный ресурс] / В. Дмитриев // АТЭС 2012. -28. 08. 2012. — Режим доступу: http: //rus. apec2012. ru/news/20 120 828/462876594. html.
17. Что такое АТЭС? [Электронный ресурс] // АТЭС-2012. — Режим доступа: apec. primorsky. ru/.
18. Чичкин А. АТЭС: избирательная интеграция [Электронный ресурс] / А. Чичкин // Столетие: информ. -аналит. изд. фонда истор. перспективы. — 07. 09. 2012.
— Режим доступа: http: //www. stoletie. ru/geopolitika/_ates_izbiratelnaja_integracija691. htm
Стаття надшшла до редакцп 12. 04. 2013.
R. Shakhmatenko
THE PRINCIPLE OF & quot-OPEN REGIONALISM& quot- IN THE ACTIVITY OF APEC
The article views contemporary integration processes in the Asia-Pacific region on the example of APEC. The main differences between the functioning of other integration associations is shown. The essence of & quot-open regionalism& quot- in activity of APEC is descovered.
Key words: APEC, regionalism, integration, co-operation, the GATT /WTO, the Asia-Pacific region, ASEAN.
УДК 321. 74(477)
Н. П. Пашина
ДЕМОКРАТИЧНА ТРАНСФОРМАЦ1Я СУСПШЬСТВА ТА РОЛЬ ПОЛГТИЧНО1 1ДЕНТИЧНОСТ1 В ЦЬОМУ ПРОЦЕС1
До^джуються суттсть, основт тдходи до аналiзу сустльних трансформацт, моделi та фактори демократичног трансформаци сустльства, визначаються роль полтично'-г iдентичностi як основи консолiдованог демократа та нащональног eдностi.
Робиться висновок, що демократична Konconida^n грунтуеться на позитивно opieHmoearnu iдентичнocтi навколо вибору мoделi демократичного розвитку.
Ключов1 слова: демократична трансформащя, демократичний транзит, полтична iдентичнicть, демократична кoнcoлiдaцiя, нацюнальна едтсть, позитивна iдентичнicть, негативна iдентичнicть.
Сучасне укра! нське суспшьство перманентно переживае процеси системно! трансформаций яю охоплюють практично вс сфери суспшьного життя кра! ни. Ui зрушення зумовленi необхщшстю адекватно реагувати на змiни та виклики динамiчного свiтоустрою. Дослiдження пострадянських суспiльних трансформацiй е одним з першочергових завдань сучасно! пол^ично! науки. Iснуючi концепци перехiдного перiоду характеризують його як рух вiд недемократичного до демократичного суспшьства. Специфiка перетворень бшьшосп посткомунiстичних кра! н радянського табору полягае в тому, що суспшьш змши не завжди призводили до встановлення тих чи шших форм демократи. Функцiонування змiшаного типу пол^ичних режимiв -найбiльш об'-ективне трактування перюду трансформаци пострадянського простору. Особливостями пол^ично! системи Укра! ни та шших кра! н СНД е поеднання демократичного та авторитарного або демократичного та тотал^арного режимiв з потужним впливом фiнансово-олiгархiчних груп на полiтичний процес.
Теоретично в Укршш iснують демократичш iнститути (вибори, багатопартiйнiсть тощо), але фактично — це квазщемократичш утворення, яю функцiонують за принципом отримання корист для конкретних полiтичних сил або окремих поттиюв. Успiшнiсть замши фасадних шститу^в на реальнi демократичш залежить вщ сутнiсного пiдходу до усвщомлення ролi таких установ. Як стверджуе вщомий дослiдник С. Телешун, у процесi демократичного транзиту в рядi пострадянських кра! н демократичнi шститути насаджувалися згори, iнодi полiтичнi гравщ не тiльки не розумiли глибинного змюту цих процесiв, а й не мали легитимно! пiдтримки з боку як основних полггико-економiчних сил, так i широких верств населення. Негативш наслiдки такого процесу породили ряд суспшьних проблем: новi демократичнi полггичш iнститути, з одше! сторони, не стали достатньо ефективними, оскшьки не користуються потрiбною пiдтримкою з боку масових i елiтних груп суспшьства, з шшо! — отримати цю пiдтримку та легiтимiзуватися цi шститути не можуть, оскшьки для бшьшосп населення вони е неефективними, нездатними виршувати т проблеми, якi е значущими для суспiльства. При шаленш демократичнiй зовнiшнiй та внутрiшнiй риторищ i збереженнi загальних демократичних принцитв укра! нське суспiльство зiштовхнулося з неефективними владними та пол^ичними iнституцiями i неякiсним державним менеджментом, якi не змшили якiсть i сутнiсть суспшьних вщносин [8].
Суспiльна практика пщтверджуе, що вектор розвитку всiх без винятку ствтовариств — суб'-ектiв суспшьних вщносин, у виршальнш мiрi визначае колективна щентичшсть! хшх членiв як комплекс уявлень, що утворюють узгоджену, солщарну мотивацiю шдивщуально! та групово! поведiнки [4]. Тому перехiд до демократично! пол^ично! системи та ii успiшне функцiонування безпосередньо залежать вщ пол^ично! iдентичностi учасникiв полiтичного процесу.
Полтична наука придiляе значну увагу вивченню закономiрностей, яким пiдпорядковуються трансформаци полiтичних режимiв. Визначена проблематика широко обговорюеться в сучаснiй полiтологiчнiй, соцюлопчнш, юридичнiй лiтературi. Зазначенi проблеми, зокрема, розглядаються у монографiях та статтях Р. Даля, С. Лiпсета, Р. Гастша, Т. Парсонса, Й. Олсона.
Роль пол^ично! iдентичностi як фактора демократично! трансформаци суспшьства висв^люеться у працях зарубiжних учених, зокрема Ю. Габермаса, М. Емерсона,
М. Кастельса, В. Лапкша, В. Лота, У. Мшлер, I. Нойманна, С. Перегудова, О. Попово!, Т. Райсс, Р. Роуз, I. Семененко, Б. Страта, С. Хантшгтона, Ф. Черутп та ш.
1стотний внесок в осмислення процеав пол^ично'-1 щентифшацп, значення пол^ично'-1 iдентичностi для формування загальнонащонально'-1, громадянсько'-1 iдентичностi в Укрш'-ш внесли О. Антонюк, С. Горобчишина, О. Картунов, I. Кресша, I. Курас, Л. Нагорна, М. Обушний, I. Отщенко, Г. Палiй, Б. Попов, В. Ребкало, С. Римаренко, Ю. Римаренко, В. Степаненко, М. Степан, Ю. Тищенко та iн.
Метою статп е дослiдження сутностi, моделей та факторiв демократично! трансформацп сустльства та визначення ролi пол^ично'-1 щентичносп в цьому процесi.
Перелiк вимог та характеристик, яю дозволяють вважати режим демократичним, були свого часу запропоноват Робертом Далем та мютять низку складових. Серед них:
• свобода утворювати оргатзацп i приеднуватися до них-
• свобода вшьно висловлювати сво'-1 думки-
• свобода голосування-
• вибортсть органiв влади-
• право пол^ичних лiдерiв змагатися за тдтримку i голоси на виборах-
• альтернативн джерела шформацп-
• вiльнi i чеснi вибори- наявтсть громадських iнституцiй, що змушують урядову полiтику залежати вiд голоав виборцiв та iнших способiв вираження 1'-хшх преференцiй [2, с. 64−79].
!снуе два загальновизнаних рамкових тдходи, яю використовують при вивченнi пол^ичних трансформацiй в порiвняльнiй перспективi. Перший тдхщ, що позначаеться як «структурний» або «функщональний», пов'-язуе причини i наслiдки змiни полiтичного режиму з «об'-ективними» передумовами полiтичних змiн. Дослщники аналiзують ефекти впливу таких макрозмшних як рiвень соцiально-економiчного розвитку, масовi цiнностi та установки, соцiальний каттал та iн. Однак, оцiнки впливу цих «об'-ективних» причин можуть бути надшт лише при аналiзi щодо довгострокових процесiв, у той час як в короткостроковш перспективi вони наштовхуються на виклики з боку реально'-1 практики регионального полiтичного розвитку.
Другий тдхщ — «процедурний» або «генетичний» — певним чином заперечуе «об'-ективт» передумови демократизации Його основою служить пояснення причин i наслщюв змiни полiтичного режиму шляхом аналiзу процесу переходу як такого. В якосп основного набору змiнних тут використовуються взаемодп акторiв, 1'-х стратегш та характер вiдносин у межах елт
У цьому аспектi, дослщжуючи суспiльнi трансформаций Е. Дюркгейм вважав, що еволющя суспiльства проходить вщ мехатчно'-1 до оргатчно'-1 солiдарностi. Ним було сформульоване телеолопчне розумiння розвитку, згщно якого суспiльство рухаеться шляхом ускладнення щнностей. Соцiальна солiдарнiсть, на думку вченого, грунтуеться на стльносп моральних цiнностей. Традицiйне суспiльство, зокрема, об'-еднуе «мехатчна солiдарнiсть» та одш й тi ж священнi щнность В сучасному суспiльствi, де юнуе безлiч рiзноманiтних iнтересiв та щнностей, а ресурси обмежет, розвиваеться конкуренщя мiж iндивiдами, виникають складнi суспшьш структури. Тут, як вважае Е. Дюркгейм, необхщна органiчна солiдарнiсть, яка в такому складному свт може бути сформована лише системою осв^и та виховання, де особлива роль в цьому процес належить державним осв^шм iнститутам [3, с. 284].
Пщтримуе таку думку також i Д. Растоу, стверджуючи, що устшна демократизацiя суспiльства неможлива без наявносп нащонально'-1 едностi громадян держави. Значна бшьшють громадян у майбутнiй демократа не повинна мати сумнiвiв i засторог щодо того, до яко'-1 пол^ично'-1 спiльноти вони належать. Нащональна еднiсть виступае як основна умова в тому розумшт, що вона повинна передувати всiм iншим
стадiям демократизаца. Але ця умова може бути реалiзована найповнiше, коли нащональну eднiсть визнають як данiсть. Тож, фактично, будь-який усний консенсус I3 приводу нащонально& quot-1 eдностi повинен стривожити нас. Бшьшють нацюналютично1 риторики походить з вуст людей, що були найменш упевнеш у своему чутп нащонально& quot-1 iдентичностi — нiмцiв таалшщв у XIX столiттi i арабiв та африканцiв у XX сташтп, проте нiколи з вуст англшщв, шведiв чи японцiв [7, с. 583−604].
Серед пол^олопв немае едност в визначеннi термiна «демократична трансформащя». Часто у загальному визначенш пiд демократичною трансформацiею суспiльства розум^ть перехiд вiд недемократичних форм правлшня до демократичних. Необхiдно наголосити, що надмiрно широке використання даного поняття з метою характеристики рiзновидiв суспшьних трансформацш, пов'-язаних з демократичними хвилями розвитку, не е коректним, оскшьки процес демократизаца не завжди приводить до становлення сучасно! демократа. Деяю дослщники пропонують використовувати iнше поняття — «демократичний транзит», яке не включае в себе обов'-язкове становлення демократа, а визначаеться як процес «з вщкритим фшалом».
Концепца поличного транзиту мiстять значну кiлькiсть моделей переходу вщ недемократичних режимiв до демократичних. Цей факт пояснюеться рiзноманiтнiстю i специфiкою демократично! трансформаца в рiзних кранах. Так, Д. Растоу вважае, що демократичний перехщ включае в себе три фази: 1) «пщготовча фаза», 2) «фаза прийняття ршення», 3) «фаза звикання». Г. О'-Доннел i Ф. Шмттер розрiзняють три стада переходу до демократа вщ авторитаризму або тоталiтаризму: 1) лiбералiзацiю- 2) демократизацiю- 3) соцiалiзацiю [11, с. 16−27].
Модель переходу вщ тоталiтаризму до демократа А. Пшеворського складаеться з двох перiодiв: лiбералiзацii i демократизаца, i подшяеться на двi стада — «звшьнення з-пiд авторитарного режиму» i «конституювання демократичного правлiння» [5]. При цьому автор характеризуе демократ^ як «царство невизначеносп». Вiн зазначае, що демокра^я — не единий можливий пiдсумок процесу «переходу» i можна допустити, що юнують рiзнi стратега розвитку пол^ично! системи. Найважливiшим, на думку науковця, е питання про модальшсть rid системи, яка виникае в кшцевому пiдсумку. Характеристиками тако! модальностi е вiдповiдi на питання щодо завершення процесiв створення демократа або диктатури, рiвня стабiльностi новоутворено'-'- демократа, зокрема ii iнституцiональноi складово'-, ii ефективностi та результативностi, а також здатносп демократа сприяти встановленню iндивiдуальноi свободи i соцiальноi справедливосп [6].
Виходячи з того, що демократизащя представляе собою процес з невизначеними результатами для визначення кiнцевоi мети демократичного транзиту, теоретиками транзитолога було введено поняття «консолiдованоi демократа», в основi якого лежить процес консолщаца якщо не всiх, то бшьшосп соцiальних класiв, прошаркiв i груп. Причому консолщуючою пiдставою виступае саме демокра^я [12, с. 82−89]. Таким чином, консолщована демократiя представляе собою пол^ичний стан, при якому суспшьство консолщуеться щодо демократичних норм i принцитв. Так, Л. Даймонд вважае, що «мшмальний пор^ масово1 пiдтримки демократа в консолiдованому режимЬ& gt- складае двi третини громадян [13, с. 179].
Таким чином, в науковш лiтературi iснуе достатньо багато пiдходiв до визначення основних рис та факторiв демократизаца суспiльства. Але з уах факторiв особлива увага зазвичай придшяеться широкому консенсусу навколо вибору моделi суспiльного розвитку, особливо на останшх етапах становлення демократа, нацiональноi едностi та iдентичностi. Дшсно, коли бiльшiсть суспiльства об'-едналася навколо однiеi щй, iдентифiкуе себе з нею i докладае максимальних зусиль для демократичного реформування пол^ично, 1 системи, перехщ до демократа неминучий.
Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що пол^ична iдентичнiсть, пiд якою розумieться ототожнення cy6'-eKTIB полiтичного процесу з певними пол^ичними iнститyтами та щейно-пол^ичними цiнностями в колективному вираженнi, складае основу демократично! держави. Ii пол^ичт iнститyти формуються на rрyнтi певних демократичних щнностей, яю визначають поведшку та погляди елiти i сустльства. Тому прюритетне завдання полiтичних шститутсв та органiзацiй полягае в пщтримщ тих умов, за яких певна щентичшсть дае Им необхiдний рiвень легiтимностi.
В зв'-язку з цим, можна видшити два глобальних виклики сучасним пол^ичним системам. Перший, це поступова втрата лептимност1 пол1тичних шститут1 В. Ефективне фyнкцiонyвання дiйсних iнститyтiв парламешйв та виборiв пов'-язане з юнуванням колективних iдентичностей як клас чи нащя. Тому сьогоднi Ихня дiяльнiсть розповсюджуеться фактично на ту частину сустльства, яка все ще збер^ае цю iдентифiкацiю. Доказом втрати лептимносп е падiння виборчоН явки в розвинутих крашах та низький рiвень зацiкавленостi в полiтичних подiях.
Другий виклик — це новий р1вень конфл1кт1 В. Будь-яка iдентичнiсть апрiорно конфлштуе з iншими, оскiльки прагне встановити гегемотю над iндивiдом або групою. Конфлiкт е одним iз способiв тримати певну iдентичнiсть прiоритетною. Тому на змшу релiгiйним та нащональним вiйнам будуть приходити грyповi, часто внутршньопол^ичт. Важко сказати, наскiльки вони будуть кровопролитними, наприклад, етшчш конфлшти теж можна сюди вiднести, однак саме непрогнозоватсть розвитку даноИ ситуацп становить особливу загрозу.
Формування i вщтворення колективних типiв iдентичностi мае подвшну основу: iнститyцiйнy та щеолопчну. Iнститyцiйна основа пов'-язана з тим, що колективна суб'-екттсть спiльнот спираеться на певну оргатзащю — державну, церковну чи засновану у виглядi культурно! комуткацп (яка мае, однак, виразт iнститyцiйнi ознаки — мова, л^ература, мистецтво, наука, освiта, фольклорна традищя, феномен культурноИ елiти тощо). Iдеологiчна основа iдентичностi полягае у тому, що ототожнення шдивща з даною спiльнотою спираеться на засвоет ним уявлення про спiльне походження, колективну мiсiю, об'-еднyвальнi цiнностi, суш^ вiдмiнностi вiд iнших спiльнот того ж типу. На такш пiдставi сyчаснi дослiдники визначають певний тип щентичносп як такий, що характеризуе приналежтсть людини до уявленог стльноти (Б. Андерсон) [10, с. 7].
Оскшьки на сучасному етап розвиток нових групових iдентичностей не досяг того рiвня, щоб пропонувати альтернативний тип пол^ичних систем iснyючим, щ виклики ставлять перед державою завдання посилення своеН легiтимностi через пошук нових форм колективно'-1'- щентифшацп. Або фактично, через конструювання щентичносп [1]. Пщсумовуючи вищезазначене, необхiдно наголосити, що пщвищення наукового iнтересy до проблеми впливу пол^ичноИ iдентичностi на становлення демократичних пол^ичних режимiв в крашах СхщноИ Свропи i на пострадянському просторi на початку 90-х роюв ХХ столiття бачиться цiлком обгрунтованим. Трансформацiя пол^ичноИ iдентичностi та утвердження нових пол^ичних цiнностей призвели до значноИ диференщаци полiтичних уподобань серед громадян у цих крашах. Кризовi стани, пов'-язаш з глибокими структурними реформами в посткомушстичних крашах, зростання корупцп i полiтичне лавiрyвання ел^ загрожували «негативною конвераею», викликали ностальгию за соцiалiстичним цiнностям, переорiентацiю пол^ичних уподобань у бiк лiвих щей.
Роль щентичносп в процесi формування консолщованоИ демократа в Укршш висв^люеться у роботi украшських дослiдникiв Ю. Тищенко i С. ГоробчишиноИ «Громадянське сyспiльство в Укршш та «пол^ика щентичносп»» [9]. Автори пiдкреслюють, що формування нащонально'-1'- iдентичностi, культура в ii широкому розумшш та консолщащя демократа — це процеси й поняття, якi набагато тiснiше
пов'-язаш одне з одним, нiж може здатися на перший погляд. Адже, наприклад, демократизащя в «роз'-еднаних суспшьствах» (розколотих етнiчно, культурно чи сощально, за ознаками мови чи за сощальними складовими) вiдбуваеться проблемно та болюно, якщо взагалi може бути реальною. Причиною цього е насамперед те, що «глибою сощальш розрiзнення е серйозною проблемою для демократа, тому що, як правило, бшьш складно встановити та пщтримувати демократичний споаб урядування в роздiлених, шж у гомогенних державах» [9, с. 5].
Сьогодш украшський соцiум у цшому, на думку авторiв, вщчувае брак об'-еднуючих складових, а нестача усвщомлення громадянсько1 iдентичностi опосередковано може компенсуватися локальними рiзновидами культурних щентифшацш, а етнiчнi, релiгiйнi, мовнi щентичносп доволi часто виступають у ролi чинникiв, що розхитують ii фундамент. При цьому юторико-культурш особливостi на региональному рiвнi, дефiцит об'-еднуючих щнностей позначаються на процесах демократизаца.
Автори вважають, що збшьшення соцiального катталу, розвиток традица та вiдтворення ствпращ ОГС е одним iз чинниюв затвердження консолiдованоi демократа в Укршш чи об'-еднання украшського суспiльства навколо демократичних основ. Це принаймш е одним iз запобiжникiв зворотностi демократичних перетворень, яю весь час юнують у суспiльствах, що трансформуються.
Пщводячи пiдсумок дослiдження ролi полiтичноi щентичносп в демократичнiй трансформаца суспiльства, можна зробити наступш висновки:
1. Демократизащя передбачае не тшьки змiну поличного режиму, перетворення авторитарних структур i процедур в демократичш шститути, але i змшу самих громадян, що виявляеться у вiдмовi вщ уявлень про позитившсть авторитаризму i в змщненш переконаностi в перевагах демократа.
2. Процес демократичного транзиту залишаеться незавершеним до того часу, поки демокра^я не отримае безумовноi пщтримки з боку переважноi бiльшостi громадян, тобто консолщаца громадян навколо демократичних щнностей.
3. Консолщащя грунтуеться на позитивно орiентованiй iдентичностi. Така щентичшсть передбачае пiдтримку широкого консенсусу навколо вибору моделi суспiльного розвитку, готовшсть до дiалогу в публiчнiй сфер^ громадянську лояльнiсть.
4. Одним iз чинникiв утвердження консолiдованоi демократii i перешкодою вщкату демократичних перетворень е збшьшення сощального капiталу на основi довiри до полiтичних iнститутiв i людей один одному, утвердження полiтичноi терпимосп, готовностi до компромiсу i ствроб^ництва.
5. Пiдтримка демократii з боку громадян — багаторiвневий феномен. Вона включае ставлення до демократа як до щеального типу, а також переконання i ощнки, що вщносяться до роботи реальних демократичних шститупв. Серед цiнностей, установок i переконань, що становлять необхщну для демократичного розвитку пол^ичну культуру, найбшьш фундаментальним е переконання в тому, що демокра^я мае бiльше переваг, шж будь-яка з ii альтернатив.
Таким чином, процес полiтичноi щентифшаца вiдiграе основну роль у формуванш мотивацii полiтичноi дiяльностi людей, в об'-еднанш iхнiх зусиль для виршення суспiльно важливих завдань. Це визначае вагомють полiтичноi iдентичностi як одного з важливих факторiв сучасного розвитку i як предмета наукового осмислення ресурав суспшьних змш.
Список використаноУ л1тератури
1. Андрусiв В. Конструювання колективноi iдентичностi: виклики глобальним державам [Електронний ресурс] / В. Андруав. — Режим доступу: http: //politiko. ua/blogpost68429.
2. Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль. — М.: РОССПЭН, 2003. — 576 с.
3. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм — [пер. с фр. А. Б. Гофмана]. — М.: Канон, 1995. — 352 с.
4. Лапкин В. Идентичность в системе координат мирового развития [Электронный ресурс] / В. Лапкин, И. Семененко, В. Пантин // Политические исследования. — 2010. — № 3. — Режим доступа:
http: //gtmarket. ru/laboratory/expertize/2010/2699.
5. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / А. Пшеворский — [пер. с англ. под ред. проф.
B. А. Бажанова]. — М.: РОССПЭН, 1999. — 320 с.
6. Пшеворский А. Переходы к демократии [Электронный ресурс] / А. Пшеворский // Хрестоматия. Политология. Раздел VI. Политические процессы. Гл. 15. Политическое развитие и модернизация. — Режим доступа: http: //www. gumer. info/bibliotek Buks/Polit/Hrestom/index. php.
7. Растоу Д. А. Переходи до демократа: спроба створення динамiчноi моделi / Д. А. Растоу // Демократ: [антология / упоряд.: О. Проценко]. — К.: Смолоскш, 2005. — С. 583−604.
8. Телешун С. Публiчна пол^ика i управлшня в перехщних суспшьствах ново! демократа [Електронний ресурс] / С. Телешун. — Режим доступу: http: //municipal. gov. ua>-data/loads/2009 teleshun.
9. Тищенко Ю. А. Громадянське суспшьство в Укра! ш та «пол^ика щентичносп» / Ю. Тищенко, С. Горобчишина — Укр. незалеж. центр полт дослщж. — К.: [Агентство «Укра!на"], 2010. — 76 с.
10. Укра! на: пол^ичш стратега модершзаца: зб. наук. -анал^ичних доп. / за ред. М. М. Розумного (заг. ред.), О. А. Коршевського, В. М. Яблонського,
C. О. Яшшевського. — К.: Н1СД, 2011. — 328 с.
11. Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии / Ф. Шмиттер // Полис. — 1996. — № 5. — С. 16−27.
12. Юшкевич А. В. Консолидированная демократия: проблема конвенциональности понятия в рамках теорий демократического транзита / А. В. Юшкевич // Без темы. — 2008. — № 1 (7). — С. 82−89.
13. Diamond L. Developing Democracy: Toward Consolidation. Baltimore and London / L. Diamond. — JHU: Press, 1999 — 384 p.
Стаття надшшла до редакца 12. 04. 2013.
N. Pashina
DEMOCRATIC TRANSFORMATION OF SOCIETY AND THE ROLE OF POLITICAL IDENTITY IN THIS PROCESS
The democratic political regime essence and its main constituents are investigated. The main approaches for the analyses of social transformations are considered. It is emphasized that evolution of the society transmits from mechanical to organic solidarity and the successful democratization of society is impossible without national unity of citizens of the state.
A notion of & quot-democratic transit& quot-, a democratic transit model and its stages have been identified. A final target of democratic transit has been revealed as a formation of consolidated democracy, such a political state when a society consolidates according to democratic norms and values. The author emphasizes the increase of social capital on the basis of confidence to political institutions and people towards each other, political tolerance and readiness to compromise and cooperation to be one of factors establishing consolidated democracy.
It has been ascertained that the basis of consolidated democracy and national unity is a collective political identity of citizens. The role of political identity in the process of forming consolidated democracy in Ukraine has been highlighted. The conclusion has been made that
political identification plays a leading part in forming motivation to people'-s political activity, to uniting their efforts for decision of socially important tasks.
Key words: democratic transformation, democratic transit, political identity, democratic consolidation, national unity, positive identity, negative identity.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой