Использование рекомбинантного интерферона альфа-2b в педиатрической практике

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 615. 281. 8:615. 37:616−053. 2
МАРУШКО Ю.В., ГОЛУБОВСЬКА Ю.С., МАРУШКО ?.Ю.
Нацюнальний медичний унверситет? мен/ О. О. Богомольца, м. Ки/в, Укра/на
застосування рекомбнантного? нтерферону альфа-2ь у пед|атричн1й практищ
Резюме. Система ттерферотв е ключовим елементом противiрусного захисту дитячого оргатзму, що етюпатогенетично обГрунтовуезастосування назальних таректальнихформ препаратiврекомбтант-ного ттерферону альфа-2Ь з метою профлактики та лкування гострихрестраторних вiрусних тфек-цй у дтей.
Ключовi слова: дти, гострiрестраторт вiруснi тфекцп, рекомбтантний ттерферон альфа-2Ь.
За даними Всесвггаьо! оргашзацп охорони здоров'-я (ВООЗ), при аналiзi структури причин звернення до педiатра чи лжаря загально! практики — амейно! медицини близько 70% випад-юв припадае на гострi респiраторнi захворювання (ГРЗ) [2]. Значну роль серед них вщграють гострi респiраторнi вiруснi шфекцп (ГРВ1), що е найбгльш поширеною групою iнфекцiйних захворювань та об'-еднуються за принциповою спiльнiстю етдемю-логiчних, патогенетичних, клiнiчних характеристик.
За даними рiзних авторiв, на ГРВ1 припадае вiд 70 до 90% уае! шфекцшно! патологГ! дитячого в^ [3, 20]. В Украш серед дитячого населення щороку рееструеться 4,5−5 млн випадкiв ГРВ1, яю, з одного боку, призводять до порушення безперервностi навчального процесу в дошкгльнят та школярiв, а з шшого — до тимчасово! непрацездатностi в дорос-лих унаслщок потреби догляду за хворою дитиною. У середньому частота ГРВ1 в дггей становить 4−6 випадкiв на рж, а в дiтей, яю часто хворiють, — 6−10 випадюв на рiк [1, 2, 11]. Така висока захворюва-нiсть у дггей пояснюеться численнiстю тропних до рестраторного епiтелiю вiрусiв (понад 200 титв, що належать до 9 рiзних нозологiчних груп), легюс-тю передачi збудника, його значною мшливютю та циклiчнiстю циркуляцГ! в популяцп, особливостями iмунiтету дитини (iмунодефiцит дозрiвання). Часто ГРВ1 е причиною вторинних бактерiальних усклад-нень та загострення юнуючо! хрошчно! патологГ! Част ГРВ1 призводять до ослаблення захисних сил дитячого органiзму, спричиняють алерпзащю, перешкоджають проведенню профглактичних ще-плень, затримують фiзичний та нервово-псих1чний
розвиток дитини [14]. Усе вищезазначене вказуе на те, що вдосконалення шдходiв до профiлактики та лiкування ГРВ1 залишаеться актуальною проблемою педiатрii.
Найчастiшими збудниками ГРВ1 у дггей е:
— ортомiксовiруси (вiрус грипу) —
— парамiксовiруси (вiрус парагрипу, рестратор-но-синцитiальний вiрус) —
— аденовiруси-
— пiкорнавiруси (вiруси ЕСНО, вiруси Коксаю, риновiруси) —
— реовiруси-
— коронавiруси.
Для усiх ГРВ1 клiнiчно характерне поеднан-ня iнтоксикацiйного синдрому (лихоманка, зни-ження апетиту, слабкiсть, мiалrii, головний бiль та iнше) з катаральним. Перший з них найбгльш виражений при сезонному грит А, катаральний синдром при цьому мае переважно ознаки ура-ження трахе!, при аденовiрусних захворюваннях це фарингокон'-юнктивiт, при парагрит — ларингiт, при респiраторно-синцитiальнiй шфекцц — бронхiт i/або бронхiолiт.
Патогенез уск ГРВ1 мае багато спгльного, що зумовлене епiтелiотропнiстю вiрусiв, !х токсичною
Адреса для листування з авторами: Марушко Ю. В.
Б-тяП: Pr-Marushko@yandex. ru
© Марушко Ю. В., Голубовська Ю.6. ,
Марушко 6.Ю., 2016 © «Здоров'-я дитини», 2016 © Заславський О. Ю., 2016
дieю, вiремieю. При недостатностi мiсцевого гму-нгтету (вмгст у ceKpeTi верхнгх дихальних шляхiв секреторного IgA, лiзоцимy, пропердину, гнтерфе-рону (IFN)) вiрyс починае швидко рeплiкyватися, iнфiкyючи нижш дихальнi шляхи та спричинюючи ларинггт, трахей& quot-, бронхiт чи пнeвмонiю. При цьому вщзначають дегенеративно-десквамативний про-цес з частковим некрозом клггин цилшдричного eпiтeлiю. Слизова оболонка залишаеться без захис-ту та стае вхщними воротами для вторинно! бактериально! флори. У патологiчний процес втягуються розташованi нижче тканини, розвиваються набряк, гшерем1я, що клiнiчно проявляеться катаром дихальних шляхiв. З верхнгх дихальних шлях1 В вiрyс потрапляе в кров та призводить до вгремп. Вiрeмiя разом iз токсичними продуктами взаемодГ! вiрyсy й клiтин сприяе розвитку синдрому штоксикацп. Особливо чутливг до токсикозу центральна нервова та серцево-судинна системи [14].
Визначну роль в захист1 дитячого организму в1д в1русних шфекцш, особливо у ранньому вгцг, вщ-грають неспецифгчнг фактори захисту гмунно! системи, до яких також належать гнтерферони. Так, при потраплянш респираторного вгрусу в ештелш слизо-вих оболонок дихальних шлях1 В повгтряно-крапель-ним чи контактним шляхами вщбуваеться первинна його репродукция з розвитком мгсцево! реакцп. При цьому активуються в1дпов1дн1 То11-под1бн1 та цито-зольнг рецептори еп1тел1оцит1 В, дендритних клггин, альвеолярних макрофаггв респираторного тракту макрооргангзму патоген-асоцшованими молеку-лярними структурами (pathogen-associated molecular patterns) вгрусного агента, вщбуваеться активацгя гнтерферонрегулюючих факторгв, що контролюють продукцию лейкоцитами штерферошв I виду, а саме штерферону альфа. Останнг, у свою чергу, гндуку-ють транскрипцгю велико! групи генгв, що вщгра-ють провгдну роль у процесах саногенезу при вгрус-них гнфекцгях [1, 10, 15]. 1нтерферон, а спричиняе такг змгни в клгтинг, що запобггають розмноженню вгрусгв (табл. 1).
Як видно з наведеного вище, система гнтерферо-нгв е ключовим елементом противгрусного захисту дитячого органгзму. Особливу роль вщдграе гнтер-ферон альфа, що починае визначатися в тканинах плода з 10-го тижня гестацГ! Надалг мае мгсце ви-сока здатнгсть до гнтерфероноутворення протя-гом усього термгну ваптностг. Пгсля народження дитини ргвень гнтерферону альфа знижуеться, а в
бгльш тзньому в1ц1 починае поступово нароста-ти та досягае максимального р1вня у 12 роюв [10]. Особлива його роль пщтверджуеться результатами дослщжень р1зних автор1 В, як1 вказують на те, що зниження продукцй 1нтерферону альфа е одшею з вагомих причин частих в1русних 1нфекц1й, що ма-ють тенденц1ю до затяжного переб1гу та розвитку бактер1альних ускладнень [10−12, 15, 19]. Саме тому з метою етютропного л1кування ГРВ1 використову-ють препарати 1нтерферону чи препарати, що шд-вищують синтез власного штерферону (1ндуктори 1нтерфероногенезу). Останн1 зареестроваш та широко використовуються лише в крашах СНД. При ix призначенш необхщно пам'-ятати:
— в1рус е потужним 1нтерфероногеном, що пщ-вищуе у хворого власний штерфероногенез, а до-даткова штучна стимуляция може призвести до зри-ву компенсаторних можливостей 1мунно^ системи, ймов1рного розвитку алерг1чних та авто1мунних захворювань. Особливо це стосуеться стимуляцп продукцп у-штерферону [21]. Зг1дно з результатами дослщжень 6.1. Юл1ша та ствавт. (2010), у часто хворгочих д1тей (ЧХД) на фош персистуючого переб1гу респраторно^ в1русно^ шфекцп мае м1сце значне п1двищення у кров1 р1вня у-штерферону та зниження в 1,5 раза р1вня а-штерферону пор1вняно з1 здоровими д1тьми [25, 28]-
— наявшсть г1пореактивност1 — прогресивного зниження р1вня продукцп штерферону при введен-н1 кожное наступно^ дози 1ндуктора штерфероноге-незу аж до повно^ в1дсутност1 в1дпов1д1. Це явище е захисним механ1змом, що запобпае гшерпродукцп 1нтерферону. Воно здшснюеться за принципом негативного зворотного зв'-язку [37].
Отже, додаткова стимуляция 1нтерфероногенезу медикаментозно не завжди е ефективною, а 1нод1 бувае небезпечною.
Другу групу медикамент1 В становлять власне препарати штерферошв. Ще до ЗСх в1дкриття в 1935 рощ в1русологи з1ткнулися з малозрозумшим тод1 феноменом штерференцй (взаемного пригшчення) в1рус1в: п1сля зараження клггин в1русом одного типу вони стають несприйнятливими до зараження ш-шими в1русами протягом усього 1нфекц1йного про-цесу, викликаного першим в1русом. Це пов'-язано з продукщею зараженими клгганами низькомолеку-лярного б1лка, який у 1957 рощ вщкрили англ1ець Alick Isaacs та швейцарець Jean Lindenmann та назвали штерфероном [31].
Таблиця 1. 1мунолог1чн1 ефекти? нтерферону, а та ix значення при iмуннiй вщповщ1 на в'-русну ?нфекц1ю
1мунолопчш ефекти Значення при iMyHHrn вiдповiдi на BipycHy iнфекцiю
Активують внутрiшньоклiтиннi ферменти, що пригшчують синтез мРНК та бтшв оболонки вiрусу lHri6yeTbcq реплiкацiя як РНК-, так i ДНК-вмiсних BipyciB
Стимулюють цитотоксичш Т-лiмфоцити (СТ1_) й натуральнi кшери, фагоцитарну активнiсть макрофагiв Посилюються елiмiнацiя вiрусних areHTiB, апоптоз шфтованих клiтин
Посилюють диференцтовання В-лiмфоцитiв, утворення ними антитiл та експреЫю антигенiв молекулами головного комплексу пстосумюност (МНС) I типу Пiдвищуeться ймовiрнiсть розтзнання iнфiковaних клiтин iмунною системою
Iнтерферoни — це грyпа цитoкiнiв з кoнтрoльнo-регyлятoрними фyнкцiями, щo за стрyктyрoю та 6io-лoгiчними властивoстями пoдiляються на 3 типи — альфа, бета та гамма (а, ?, у), яю oб'-eднaнi y 2 види: 1-й — а i ?, 2-й — у. Належать дo клaсy шдуцибель-них бглюв та являють сoбoю глiкoпрoтеiни з мoле-куляргою мaсoю 20−30 кД. Iнтерферoни, а i? прoдy-куються лейкoцитaми й фiбрoблaстaми y вiдпoвiдь на вiрyснy шфекцго, iнтерферoн у — Т-клiтинaми y в^дов^ь на антиген чи мюген [9, 10]. Пiзнiше бyлo виявлего ще 2 типи iнтерферoнiв — oмегa (ш) i тay (т). Bстaнoвленo, щo рiзнi клiтини чyтливi дo штер-ферoнiв рiзних титв. Так, iнтерферoни а, ?, ш на пoверхнi клiтин мають спгльний рецептoр IFNAR, iнтерферoн у — oкремий IFNGR. Bплив iнтерферo-шв на функцИ клiтин дуже ширoкий, вiн включае:
1) iнгiбyвaння:
— прoлiферaцii клiтин-
— рoстy пухлин-
— диференцiювaння фiбрoблaстiв-aдипoцитiв-
2) стимулящю:
— диференцiювaння прoмieлoцитiв i мoнoблaст-них лейкoзних клiтин-
— фагоцитозу мaкрoфaгaми-
— iндyкoвaнy ендoтoксинaми секрещю мaкрo-фагами штерлейкшу-1-
— генераций цитoтoксичних Т-лiмфoцитiв-
— aктивнoстi натуральних кглерГв-
— експресИ aнтигенiв МНС I i II титв та Fc-рецептoрiв-
3) змiшaнi ефекти:
— диференщювання клiтин еритрoлейкoзy-
— ^o^^ro aнтитiл за рaхyнoк пoсилення ди-ференцiювaння B-лiмфoцитiв-
— фегомен клiтиннoгo iмyнiтетy — iнтерферoни, а i ?, щo видiляються з уражених вiрyсoм клiтин, да-ють на сyсiднi клiтини, перешкoджaючи реплжацИ вiрyсy в них i ствoрюючи таким чинoм прoтивiрyс-ний статус [9, 35].
Клгтина, щo зазнала дп iнтерферoнy в невеликiй кoнцентрaцii, y мaйбyтньoмy пiсля вiдпoвiднoi стимуляций вирoбляe йoгo вже бгльше — явище priming [26].
ОкрГм прoтивiрyснoi, iмyнoмoдyлюючoi та ан-типрoлiферaтивнoi дп дoведенo ще й антибактерь альну дго iнтерферoнiв, яка гов'-язана з iндyкцieю NO-синтетази, щo призвoдить дo зменшення вмюту L-триптoфaнy, негативто впливаючи на метaбoлiзм бaктерiaльнoi клгтини [10]. Усе це дoзвoляe ефек-тивнo викoристoвyвaти iнтерферoни в лкуванш бiльше нГж 50 ввддв шфекцшних, запальних, oнкo-лoгiчних зaхвoрювaнь [3].
Прoтягoм iснyвaння препaрaтiв iнтерферoнy змшювалися пiдхoди дo 1х вирoбництвa. Так, першГ препарати видглялися з лей^ци^в дoнoрськoio-вГ, були дoсить дoрoгими, алергенними, мали ризик шфГкування пащента вГрусами (BIЛ, гепатити B та С, цитoмегaлoвiрyс). Однак Гз рoзвиткoм геннoi ГнженерИ бyлo впрoвaдженo три oснoвних методики oтримaння iнтерферoнiв для клiнiчнoгo вита-
ристання. Один з них, рекoмбiнaнтний iнтерферoн aльфa-2b, прoдyкyeться E. coli, y ДНК я^ вбyдoвa-ний ген iнтерферoнy людини. Це знaчнo зменшуе вартють вирoбництвa й звoдить дo нуля ймoвiрнiсть передачГ шфекцп вщ дoнoрa [9]. Ген а-2b IFN, ви-кoристaний для вигoтoвлення препарату, дoмiнye в людськш пoпyляцii, тoмy дo ньoгo не синтезують-ся антитгла, щo забезпечуе стшкий терапевтичний ефект. Iнтерферoн, прoдyкoвaний бактерГею, не мае вyглевoдневoi частини, та це не впливае на toro 6io-лoгiчнy актившсть [1, 10, 19, 29].
Рaндoмiзoвaне дoслiдження з oцiнки клшь кo-iмyнoлoгiчнoi ефективнoстi рекoмбiнaнтнo-гo iнтерферoнy aльфa-2b y дгтей вщ 1 дo 14 рoкiв, прoведене пд керiвництвoм прoф. B.n. Тимiнoi (1998−2000 рр.), перекoнливo дoвелo дoцiльнiсть toro витаристання при rPBI 5-денним куршм. Бyлo виявленo таю клшГчш ефекти iнтерферoнoте-рапИ: пришвидшення закшчення лихoмaнки, зменшення термшв тривaлoстi штоксикацИ, нежитю, кашлю, крупу. У рoбoтi нaгoлoшyeться, щo штерфе-рoнoтерaпiя сприяе швидшoмy регресуванню кль шчних oзнaк rPBI y дгтей, а це на 1−2 дш скoрoчye тривалють стaцioнaрнoгo лГкування та дае значний етагомГчний ефект [23].
Пoкaзaнo, щo iнтерферoн альфа y дгтей мае ад'-ювантш влaстивoстi при прoведеннi ^ora^^ пoзнoi вакцинацИ [22, 38]. КрГм тoгo, y перioд пан-демп грипу в прoтивiрyснy тератю дггей ретамен-дoвaне включення рекoмбiнaнтнoгo iнтерферoнy aльфa-2? як oбoв'-язкoвoгo зaсoбy лГкування таo-фглактики [6, 7, 24].
У дoслiдженнях на тваринах дoведенo, щo штер-ферoн альфа знижуе вГрусне навантаження в легене-вш тканин при iнфекцiйнoмy ^o^ri, викликаго-му вГрусами грипу, А титв H5N1 та H1N1, загобГгае летальгому кшцю в мишей при шфкуванш 1х вГру-сoм грипу, А типу H5N1, при цьoмy не чинить ток-сичнoгo впливу на печшку та селезшку [30].
B oднoмy iнoземнoмy дoслiдженнi бyлo гоказа-нo, щo iнтерферoн альфа мае ширoкy антивГрусну дго, пригшчуе реплжацго вГрусу птaшинoгo грипу, А (H7N9) — як ди^го штаму, так i штаму, резис-тентнoгo дo дИ iнгiбiтoрiв нейрамшщази [34].
На сьoгoднi на фaрмaцевтичнoмy ринку Украши е препарати рекoмбiнaнтнoгo iнтерферoнy aльфa-2b людини y фoрмi штраназальних крапель (спре'-1в), пoрoшкiв для приготування рoзчинiв для паренте-рaльнoгo введення, ректальних сyпoзитoрiiв.
У ширoкiй педГатричнш практищ ш'-екцшш фoр-ми iнтерферoнy не знайшли ширoкoгo зaстoсyвaння через ряд недoлiкiв. Найбгльш частий — це рoзви-тoк грипoпoдiбнoгo синдрoмy, щo спoстерiгaeться прoтягoм 3 годин тсля введення препарату io-являеться лихoмaнкoю, oзнoбoм, швидкoю втом-лювашстю, гoлoвним бoлем, мГалпею, артралпею та aнoрексieю [9]. Тaкoж для маленьких пащенпв е травматичним саме прoведення ш'-екцИ.
1нтраназальне введення рекoмбiнaнтнoгo штер-ферoнy aльфa-2b людини ширoкo застошвуеть-
ся з позитивним ефектом у клшчнш практиц1 для профшактики та л1кування ГРВ1, особливо на по-чатковому етат при появ1 перших симптом1 В. Так, результати досл1джень показують, що застосування IFN в еп1дем1чний перюд ГРВ1 дозволяе зменшити захворюван1сть бшьше н1ж на 75−76% пор1вняно з використанням плацебо. 1нтраназальне застосування штерферошв при появ1 перших симптом1 В ГРВ1 дозволяе уникнути машфестаци захворювання у 80% випадюв [16]. У дослщженш Kugel та ствавт. (2009) доведено, що штраназальне призначення альфа-1нтерферону в1рог1дно зменшуе захворюва-н1сть на сезонний грип, А у тхор1 В [32].
Назальна форма штерферошв у вигляд1 спрея та крапель е дуже зручною для використання. Проте при тяжкому переб1гу ГРЗ, при подальшому роз-витку шфекцп, ii системних проявах е необх1дн1сть застосування препарапв, що впливають системно, потрапляючи в орган1зм дитини.
У цьому плаш 1нтерес становить л1карська форма препарапв рекомб1нантних 1нтерферон1 В у ви-гляд1 ректальних супозиторпв. Ректальне введення лжарсько! речовини (ЛР) мае ряд переваг: завдяки 1нтенсивному кровопостачанню прямое кишки ЛР швидко надходить у системний кровот1к- вщсутнш метабол1чний ефект першого проходження через печшку (кров в1д прямое кишки через нижш рек-тальн1 вени потрапляе в нижню порожнисту вену, минаючи портальну вену печ1нки, де вщбуваеться модифжац1я та шактивац1я значно! кшькосп ЛР) — можлив1сть уникнути подразнення ЛР слизово! обо-лонки шлунка, безболюний шлях введення, можли-в1сть застосування при утрудненш ковтання (пщ-вищення блювотного рефлексу). Завдяки першим двом перевагам досягаеться висока бюдоступшсь ЛР, що забезпечуе швидкий терапевтичний ефект та знижуе ризик небажано! взаемодп з шшими препаратами [5, 33]. При ректальному введенш 1нтер-ферону альфа:
— бюдоступшсть становить понад 80%-
— максимальна концентрац1я INF у сироватщ кров1 досягаеться через 5 годин тсля введення препарату-
— основним шляхом виведення е нирковий ка-табол1зм-
— пер1од натввиведення становить 12 годин, що обумовлюе необх1дн1сть застосування препарату 2 рази на добу-
— усуваються поб1чш ефекти (грипопод1бний синдром), характерн1 для парентеральних форм препарату [18, 24, 33].
У дослщженнях В. Г. Бекетово! (2011) та А. Н. Васильева (2010) продемонстровано: комбшац1я ш-терферону з антиоксидантом мае бшьш високу против1русну активн1сть пор1вняно з тератею монопрепаратом 1нтерферону. Це дозволяе знизити курсову дозу препарату та час прийому антибактерь альних медикаменпв [4, 8].
Представником ректально! форми рекомбшант-ного 1нтерферону альфа-2Ь на фармацевтичному
ринку Укра! ни е Лаферобюн® (ТОВ «ФЗ «Бюфар-ма»), що широко використовуеться в пед1атричн1й практищ. Один супозитор1й м1стить 1нтерферону альфа-2Ь рекомб1нантного людини 150 000 МО або 500 000 МО, що мае виражену антив1русну, анти-прол1феруючу та 1муномодулюючу д1ю. Комплек-сний склад препарату обумовлюе ряд нових ефек-т1в: завдяки поеднанню з токоферолу ацетатом та аскорбшовою кислотою антив1русна актившсть ш-терферону альфа-2Ь рекомб1нантного збшьшуеться в 10−14 раз1 В, п1дсилюеться його 1муномодулюю-ча д1я на Т- та В-л1мфоцити, нормал1зуеться вм1ст 1муноглобулшу Е. Не утворюються антитша, що нейтрал1зують антив1русну активн1сть 1нтерферону альфа-2Ь рекомб1нантного, нав1ть при його застосу-ванн1 протягом 2 рок1 В, нормал1зуеться функцюну-вання ендогенно! системи [13].
Св1чки Лафероб1он® виготовлен1 на основ1 твердого жиру, що дозволяе легко ввести супозиторш до того, як вш почне танути в руках (це пов'-язано з ви-сокою температурою плавлення) та знижуе ймов1р-н1сть алерг1чних реакц1й (на вщмшу в1д ректальних форм на основ1 масла какао) [3, 10, 19].
Зпдно з 1нструкц1ею Лаферобюн® супозиторп призначаеться д1тям у комплекснш терапГ! ГРВ1, в1н дозуеться так:
— новонародженим i недоношеним д1тям препарат призначають ректально ректально по 150 000 МО 2 рази на добу з 12-годинною перервою. Курси лжування й перерви м1ж курсами — по 5 дшв-
— недоношеним новонародженим д1тям з геста-цшним в1ком менше н1ж 34 тижш призначають препарат по 150 000 МО 3 рази на добу (через 8 годин), курс становить 5 дшв-
— дгтям вжом вщ 1 до 7 роюв — по 500 000 МО 2 рази на добу протягом 5 дшв-
— дгтям вщ 7 до 14 роюв — по 1 000 000 МО 2 рази на добу протягом 5 дшв.
Ус1 поб1чш реакци, пов'-язаш 1з застосуванням Лаферобюну®, е незначними або середньо! тяжко-ст1. П1сля зак1нчення л1кування вони зазвичай зни-кають.
Ефективн1сть використання Лаферобюну® для профшактики гострих респ1раторних захворювань у дггей 1−3 рок1 В вивчалася О. Б. Безкаравайним та ствавт. (2011). Пд спостереженням перебували 30 дггей з групи ЧХД, у яких середня частота ГРЗ ста-новила 7,05 ± 0,42 випадку на рж, а середня трива-лють — 8,35 ± 0,45 доби. Для профшактики ГРЗ патентам призначався Лаферобюн® у супозитор1ях за такою схемою: по 150 000 МО дв1ч1 на добу 10 дшв. Було проведено 2 курси з 5-денною перервою у ве-ресш за 1−2 мюящ до передбачуваного росту захво-рюваносп на ГРЗ. Протягом року за даною групою дггей проводилося спостереження. Було встановле-но, що захворюван1сть дггей на ГРЗ в1рог1дно зни-зилася на 24,8% (p & lt- 0,05), становлячи при цьому 5,30 ± 0,37 випадку на рж. Аналопчна тенденц1я в1дм1чалась вгдносно показниюв середньо! трива-лост1 одного випадку ГРЗ, що зменшилася на 21,6%
(p & lt- 0,05) та становила 6,55 ± 0,38 доби. Авторами зроблений висновок, що ректальна форма Лаферо-6ioHy® е ефективним засобом профшактики ГРЗ у дiтей раннього вжу [3].
У роботi проф. А. П. Юрцево! та спiвавт. (2014) зазначено, що застосування ректально! форми Ла-феробiонy® в дiтей, якi часто хворготь на ГРВ1, yскладненi бронхообструктивним синдромом, сприяе модуляцп гмунно! вщповщ клiтинною й гуморальною ланками, тд його впливом пщви-щуеться вмют iнтерферонy у та IL-4, знижуеться концентрац1я загального IgE. Крiм того, автори зазначають, що пiд впливом лжування Лаферобю-ном® вiдзначаються зменшення iнтенсивностi про-цесiв перекисного окислення лiпiдiв та позитивна динамiка показниюв антиоксидантного захисту. Свiдченням цього е зниження вмiстy продyктiв перекисного окислення лшщв та тенденцiя до нор-м^за^! активностi антиоксидантних фермента глyтатiонового блоку (глyтатiонредyктази й глута-тiонпероксидази) та церyлоплазмiнy. У висновках автори зазначають, що профшактичне призначен-ня Лаферобiонy® сприяе зниженню частоти ГРВ1 та нападiв бронхообструкщ! Використання препарату е перспективним засобом профшактики бронхооб-структивного синдрому в дггей на xni ГРВ1. Дослщ-никами було встановлено, що включення Лаферо-бiонy® в комплекс лiкyвання та профшактики в ще! групи пащента сприяе зменшенню частоти ГРВ1 у 2,6 раза, зниженню частоти нападiв бронхообструкщ! на тлi ГРВ1 у 2,8 раза, зменшенню трива-лосп бронхообструкщ! [29].
Професор 6.1. Юлш у сво! х наукових публжащ-ях (2013) розглядае клтчну ефективнiсть застосування Лаферобюну® та зазначае, що застосування рекомбшантних iнтерферонiв альфа-2Ь е перспективним напрямком для профшактики й лжування вiрyсно-бактерiальних захворювань у дггей уск в1-кових груп, включаючи недоношених новонаро-джених i дiтей раннього вiкy. Це пов'-язано зi здат-нiстю альфа-2Ь штерферошв не тiльки блокувати розмноження шфекцшних агентiв, зокрема вiрyсiв, але й обертати вщ iнфiкyвання здоровi клгтини, що сприяе зменшенню тяжкостг захворювань, зниженню частоти ускладнень i рецидивiв шфекцп [27].
У публ! кац!ях С. Л. Няньковського та спiвавт. (2015) шдтверджуеться клiнiчна ефективнiсть i безпечшсть препарату Лаферобiон® у свiчках при лшуванш гострих в1русних iнфекцiй у дией р1зного в1ку [20].
Отже, з огляду на вищевикладене можна зробити такi висновки:
1. Система штерферошв е ключовим елементом против! русного захисту дитячого органiзмy, що еть опатогенетично обГрунтовуе застосування препара-т1 В рекомбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь з метою профшактики та л! кування ГРВ1 у дией.
2. Назальнi форми препарата рекомбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь доц1льно застосовувати для профшактики ГРВ1 та при появ1 перших ознак за-
хворювання, ректальнi — з перших годин хвороби при наявносп виражено! симптоматики.
3. Перевагами ректальних форм препарапв ре-комбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь е зручшсть застосування, в1дсутн1сть грипопод16ного синдрому, високий р! вень абсорбцп лжарсько! речовини, в1дсутн1сть метаболiчного ефекту першого прохо-дження через печiнкy.
Список лператури
1. Абатуров А. Е. Роль интерферонов в защите респираторного тракта. Часть 2. Механизмы действия интерферонов /
A.Е. Абатуров, Е. И. Юлиш // Здоровье ребенка. — 2007. — № 6(9).
2. Баранов А. А. Педиатрия: Национальное руководство: В 2 томах. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009.
3. Безкаравайный Б. А. Актуальные аспекты профилактики острых респираторных заболеваний у детей раннего возраста / Б. А. Безкаравайный, А. Н. Волошин, Т. В. Гибнер, Е.Л. Войлова// Здоровье ребенка. — 2011. — № 6(33). — С. 64−66.
4. Бекетова Г. В. Интерфероны в лечении острых респираторных инфекций у детей / Г. В. Бекетова // Лжи Украгни. -
2011. — № 3. — С. 106−109.
5. Белоусов Ю. В., Гуревич К. Г. Клиническая фармакология. Практика дозирования лекарств. — М.: Литтера, 2005. — 38 с.
6. Булгакова В. А. Противовирусная терапия острых респираторных инфекций у детей / В. А. Булгакова //Лечащий врач. -
2012. — № 8.
7. Бурцева Е. И. Мониторинг чувствительности эпидемических штаммов вирусов гриппа, изолированных в России, к этио-тропным препаратам / Е. И. Бурцева, Е. С. Шевченко, Н. В. Белякова и др. //Вопр. вирусол. — 2009. — Т. 54, № 5. — С. 24−87.
8. Васильев А. Н. Оценка влияния антиоксидантов на специфическую противовирусную активность интерферона альфа-2b человеческого рекомбинантного в отношении вируса простого герпеса в культуре клеток / А. Н. Васильев // Антибиотики и химиотерапия. — 2010. — № 7. — С. 20−25.
9. Дитяча iмунологiя / За ред. Л.1. Чернишовог, А.П. Воло-хи. — К.: Медицина, 2013. — 720 с.
10. Дранник Н. Г., Дудник В. М. Клиническая иммунология и аллергология. — К., 2010. — 552 с.
11. Заплатников А. Л. Иммунопрофилактика и иммунотерапия острых респираторных инфекций у детей / А. Л. Заплатников //Лечащий врач. — 2006. — № 9. — С. 50−56.
12. Знаменская А. А. Лечение и профилактика острых респираторных инфекций у часто болеющих детей/А.А. Знаменская,
B.Л. Фомина, В. Ф. Учайкин и др. // Лечащий врач. — 2011. — № 1.
13. 1нструкщя iз застосування препарату Лаферобюн® супозиторИ.
14. 1нфекцшт хвороби у дтей: Клшчт лекцй'- / За ред.
C.О. Крамарева. — К.: Морюн, 2003. — С. 69−82.
15. Казмирчук В. Е., Мальцев Д. В. Пособие по клинической иммунологии для практических врачей. — К.: Здоров'-я Украгни, 2012. — 368 с.
16. Крамарев С. О. Оцшка ефективностiрекомбшантного штерферону альфа для профыактики та лкування гострих рестраторних вiрусних щфекцт у дтей / С. О. Крамарев,
B.В. Евтушенко // Здоров '-я Украгни. — 2008. — № 18/1. -
C. 49−50.
17. Лыткина И. Н. Профилактика и лечение гриппа и острых респираторных вирусных инфекций среди эпидемиологически значимых групп населения / И. Н. Лыткина, Н. А. Малышев // Лечащий врач. — 2010. — № 10. — С. 65−69.
18. Марушко Ю. В. КлМчт аспекти використання лаферобюну в педiатрu'-/Ю.В. Марушко, О.С. Мовчан// Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 1−4.
19. Намазова Л. С. Часто болеющие дети мегаполисов: лечение и профилактика острых респираторных инфекций /
Л. С. Намазова, Р. М. Торшхоева, В. В. Ботвиньева // Педиатр. фармакология. — 2005. — № 1. — С. 3−7.
20. Няньковський С. Л. Клшчт особливостi використання штерферошв при лжувант ГРВ1 у дтей / С. Л. Няньковський, О. С. Няньковська, М. С. Яцула // Здоровье ребенка. — 2015. — № 5(65). — С. 77−82.
21. Свистушкин В. М. Возможности лечения больных с острыми респираторными вирусными инфекциями в настоящее время / В. М. Свистушкин, Т. Н. Никифорова, Н. П. Власова // Лечащий врач. — 2013. — № 1.
22. Чеботарева Т. А. Эффективность Виферона® в терапии и профилактике гриппа и других ОРВИу детей/ Т. А. Чеботарева, Л.Н. Мазанкова//Новини медицини та фармаци. — 2010. — № 2 (307). — С. 15−19.
23. Чеботарева Т. А. Применение Виферона при гриппе и других острых респираторных вирусных инфекциях у детей / Т. А. Чеботарева, В. П. Тимина, В. В. Малиновская // Детский доктор. — 2000. — 5. — С. 16−18.
24. Чеботарева Т. А. Современная интерферонотерапия гриппа и острых респираторных инфекций у детей / Т. А. Чеботарева, Е. Н. Выжлова, И. Н. Захарова, А. Л. Заплатников // Лечащий врач. — 2013. — № 4.
25. Юлиш Е. И. Клинико-иммунологический статус детей, воспитывающихся в доме ребенка / Е. И. Юлиш, И.В. Балычев-цева, С. Г. Гадецкая // Совр. педиатрия. — 2010. — № 1(29). — С. 63−71.
26. Юлиш Е. И. Подходы к терапии острых респираторных заболеваний у часто и длительно болеющих детей /Е.И. Юлиш, Б. И. Кривущев, С. Я. Ярошенко // Здоровье ребенка. — 2011. — № 2(29). — С. 85−89.
27. Юлиш Е. И. Противовирусная терапия в лечении острых респираторных заболеваний у детей/Е.И. Юлиш// Совр. педиатрия. — 2013. — № 5(53). — С. 75−78.
28. Юлиш Е. И. Реабилитация часто и длительно болеющих детей при различном течении персистирующих инфекций / Е. И. Юлиш, С. Я. Ярошенко // Вестн. физиотерапии и курор-тол. — 2010. — Т. 16, № 6. — С. 193.
Марушко Ю. В., Голубовская Ю. Е., Марушко Е. Ю. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев, Украина
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ РЕКОМБИНАНТНОГО ИНТЕРФЕРОНА АЛЬФА-2Ь В ПЕДИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. Система интерферонов является ключевым элементом противовирусной защиты детского организма, что этиопатогенетически обосновывает применение назальных и ректальных форм препаратов рекомбинантного интерферона альфа-2Ь с целью профилактики и лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей.
Ключевые слова: дети, острые респираторные вирусные инфекции, рекомбинантный интерферон альфа-2Ь.
29. Юрцева А. П. Ефективтсть застосування Лаферобюну в дтей i3 рецидивуючим бронхообструктивним синдромом, ят часто хворють на гострiрестраторт захворювання/А.П. Юрцева, О. В. Фофанова, Н. Б. Осадець, О. П. Боднар // Здоровье ребенка. — 2014. — № 5(56). — С. 81−86.
30. Haasbach E. Low-dose interferon Type treatment is effective against H5N1 and swine-origin H1N1 influenza A viruses in vitro and in vivo / E. Haasbach, K. Droebner, A. Vogel et al. // J. Interferon Cytokine Res. — 2011. — 31(6). — Р. 515−525.
31. Isaacs A. Virus interference. I. The interferon / A. Isaacs, J. Lindenmann // Proc. R. Soc. London B. Biol. Sci. — 1957. -Vol. 147. — P. 258−267.
32. Kugel D. Intranasal Administration of Alpha Interferon Reduces Seasonal Influenza A Virus Morbidity in Ferrets / D. Kugel, G. Kochs, K. Obojes // J. Virol. — April 2009. — Vol. 83. — P. 38 433 851.
33. Lakshmi Prasanna J. Rectal drug delivery: A promising route for enhancing drug absorption / J. Lakshmi Prasanna, B. Deep-thi, N. Rama Rao // Asian J. Res. Pharm. Sci. — 2012. — Vol. 2, Issue 4. — P. 143−149.
34. Liu Q. Emergence of a novel drug resistant H7N9 influenza virus: evidence based clinical potential of a natural INF-а for infection control and treatment / Q. Liu, J. Ma, D.R. Strayer et al. // Expert review of Anti-infective Therapy. — 2014. — 12(2). — Р. 165−169.
35. Randall R.E. Interferons and viruses: an interplay between induction, signalling, antiviral responses and virus countermeasures / R.E. Randall, S. Goodbourn // J. Gen. Virol. — 2008. — Vol. 89. -P. 1−47.
36. Stites D.P., Terr A.I. Review of Basic and Clinical Immunology. — 7th ed. — Norwalk, CT: Apleton & amp- Lange, 1990. — Р. 93.
37. Stringfellow D.A. Production of the interferon protein: hypore-sponsiveness// Tex. Rep. Biol. Med. — 1997. — Vol. 35. — P. 126−131.
38. Tovey M.G. Adjuvant activity of interferon alpha in influenza vaccination/M.G. Tovey, F. Bloch, O. Launay et al. // Cytokines. -2006. — 17. — 132.
Отримано 15. 03. 16 ¦
Marushko Yu.V., Holubovska Yu. Ye., Marushko Ye. Yu. National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
USING RECOMBINANT INTERFERON ALPHA-2b IN PEDIATRIC PRACTICE
Summary. Interferon system is a key element of antiviral defense of the child'-s body that etiopathogenetically justifies the use of nasal and rectal formulations of recombinant interferon alfa-2b for the prevention and treatment of acute respiratory viral infections in children.
Key words: children, acute respiratory viral infections, recombinant interferon alfa-2b.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой