Гепатотропні засоби: оргднопротекторна дія (огляд літератури)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

© Поготова Г. А., Горчакова Н. О., *Белешчев I. Ф., Чекман I. С.
УДК 615. 244. 03
Поготова Г. А., Горчакова Н. О., *Белешчев I. Ф., Чекман I. С.
ГЕПАТОТРОПШ ЗАСОБИ: ОРГАНОПРОТЕКТОРНА Д1Я (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ)
Нацюнальний медичний унiверситет iMeHi О. О. Богомольця
(м. Кшв)
*Запорiзький державний медичний унiверситет (м. Запорiжжя)
Дана робота е фрагментом НДР «Експеримен-тальне обфунтування комбшованого застосуван-ня кардiотропних препаратiв», № держ. реестраци 0111и9 417.
Печiнка, яка е найбтышою залозою органiзму людини, що володiе вираженою бiологiчною актив-нiстю, вiдiграе провiдну ролы в 11 найважливших бiохiмiчних процесах, а також змши II метаболiзму, пов'-язанi з коливаннями обмшу речовин в шших життево-важливих органах. Згiдно з сучасними принципами фармакотерапи захворюваны печш-ки програма комплексно! терапп патологiI включае кiлыка основних напрямiв: профiлактичну терапю, покликану забезпечити первинний захист печшки вiд пошкодження, а також шших органiв i систем- етiотропну терапю, спрямовану на пригычення патологiчного збудника, його елiмiнацiю i санацiю оргаызму- патогенетичну терапiю, що мае метою адекватну фармаколопчну корекцiю унiверсалыних мулытифакторних ланок патогенезу захворювання не ттыки в тканинах печiнки, а також в шших життево важливих органах.
Серед лкарсыких засобiв, що використовуюты для лiкування захворюваны печiнки, можна видти-ти порiвняно невелику групу лЫв, для яких гепато-тропна дiя е вирiшалыною, переважаючою або мае самостмне клiнiчне значення [27]. Дiя цих препара-тiв спрямована на вщновлення гомеостазу в печшщ, пiдвищення стiйкостi органу та оргаызму в цiлому до впливу патогенних факторiв, нормалiзацiю функцю-налыно! активност i стимуляцiю репаративно-реге-неративних процеЫв у печiнцi [28].
1снуюты рiзнi класифiкацiI гепатотропних засобiв. Однiею з найбтыш поширених, в якiй проаналiзованi i систематизованi вiдомостi з ключного застосуван-ня лiкарсыких засобiв, для яких гепатотропна дiя е основною переважаючою або мае самостмне кгмыч-не значення, вважаетыся наступна:
Класифка^я гепатотропних засобiв
1 Препарати рослинного походження:
1.1. Препарати розторопшi.
1.2. Препарати шших рослин.
2. Препаратитваринного походження.
3 Препарати, що мютяты ессен^алыы фосфол^ пiди (ЕФЛ) та препарати натвненасичених жирних кислот.
4. Препарати з переважною детоксикуючою д1ею:
4.1. Препарати прямо! дм.
4.2. Препарати непрямо! дм:
4.2. 1. Препарати, що зменшують утворення ен-догенних токсикант1 В.
4.2.2. Препарати, що активують утворення ендо-генних детоксиканпв.
4.2.3. Препарати, що прискорюють метабол1зм токсикант1 В.
5. Препарати р1зних груп [27].
З препарат1 В рослинного походження найбтыш часто призначають моно- або комплексы препарати, у склад1 яких е розторопша. До монопрепарат1 В належать Легалон, Сил1мар, Карсил, Росил1мар, до комб1нованих — Гепабене, Б1еносил1м, Сибек-тан, Фосфонц1але, Гепафор, а також препарати бтьш складного складу, наприклад, Л1вонорм. До складу капсули л1вонорму входять: екстракт роз-торопш1 плямисто! — 140 мг, кислоти аскорбшо-во! — 120 мг, вггамш Е — 30 МО, в1тамш, А — 300 мг, а-л1поева кислота — 25 мг, N-ацетилцистеш — 30 мг, селен — 25 мкг, цинк — 10 мг.
Вс1 препарати розторопшм мютять у своему скла-д1 флавоно! д сил1марин, яки представляе собою сум1ш 3 основних 1зомер1в: сил1б1н1ну, сил1крист1ну i сил1д1ан1ну. Сил1бшш е основним компонентом не ттьки за змiстом, але i за ключною дiею. Протиза-пальна дiя силiбiнiну зумовлена блокадою, залеж-ною вiд фактора некрозу пухлин, а (TNF-а) активаци ядерного чинника NFkB, модулюючого синтез бага-тьох прозапальних медiаторiв i каспаз. Крiм того, си-лiбiнiн блокуе фосфодiестеразу, що сприяе уповть-ненню розпаду цАМФ i, отже, стимулюе зниження концентраци внутрiшньоклiтинного кальцiю в гепа-тоцитах, а також зменшуе Са2±залежну активацю фосфолiпаз, що ушкоджують мембрани [14, 43, 57].
Антиоксидантний ефект силiбiнiну обумовле-ний його фенольною структурою, що дозволяе пов'-язувати високоактивн форми та сполуки кисню i переривати процеси перекисного окиснення ло-дiв (ПОЛ), тим самим посилюючи захист печшки при окисному стресi [33, 44, 54].
Метаболiчна дiя силiбiнiну полягае в стимуляцй'- РНК-полiмерази I в кгмтинному ядрi, активаци тран-скрипцп, пiдвищеннi швидкостi синтезу РНК, а отже,
i бтка в клггинах печшки без впливу на змшеы клгги-ни, що виключае можливють пухлинопролiферирую-чо! дм [41, 42].
Силiбiнiн при внутрiшньовенному введеннi здат-ний блокувати специфiчнi мiсця зв'-язування i транспорты системи одного з токсиыв блщо! поганки — а-амантину (iнгiбiтора РНК-полiмерази II), що до-зволяе (за даними неконтрольованих i контрольова-них дослiджень) значно знизити летальнють у хво-рих з отруенням ксенобютиками [43].
Показаннями до застосування Cилiмарину е захворювання печiнки з клiнiчними та бiохiмiчними ознаками активностi. У декiлькох невеликих рандо-мiзованих контрольованих клiнiчних дослщженнях продемонстрована здатнiсть Cилiмарину швидко усувати у хворих на вiруснi гепатити, А явища цито-лiзу (оцшка за рiвнем аланiн — i аспартатамшотранс-ферази /АлАТ i АсАТ/), знижувати рiвень бiлiрубiну i скорочувати тривалють госпiталiзацiI порiвняно з плацебо [55]. 6 результати дослщжень щодо ефек-тивностi Cилiмарину при хроычному вiрусному ге-патитi [42, 52, 59].
Активнють Cилiмарину при цирозi печiнки алкогольно! етiологiI вивчена в дектькох клiнiчних дослщженнях. Прийом препарату протягом 6 мю-3,5 рокiв знижував рiвень трансамiназ i маркерiв фiбро-зу печiнки у сироватц кровi при алкогольному ура-жены цього органу [58].
Доотджена нейропротективна дiя Cилiбiнiну в експериментах на мишах з цукровим дiабетом. Встановлено, що Cилiбiнiн забезпечуе захист ДНК в невронах i зменшуе прояви окислювального стресу в головному мозку завдяки активаци гемооксигена-зи [51].
При моделюванн iшемiчного ураження мюкарду у тварин встановлено, що Cилiмарин може захисти-ти серце, мозок, печшку i нирки вщ iшемiI/реперфузiI в результатi прекондицiювання, хоча мехаызм за-хисту серця вщ iшемiI повнiстю недослiджений [62].
Екстракти розторопшi входять до складу комбг нованих препаратiв, що додатково мютять, як правило, рослиннi вилучення з жовчогшним ефектом. Так, Сибектан, до складу якого входять екстракти з розторопшм, пижма, берези i звiробою, надае гепа-тотропну, жовчогшну, спазмолiтичну, протизапальну дiю i застосовуеться, головним чином, при хроычних ураженнях печшки [21].
Близькими властивостями володiе препарат Пепабене, який складаеться з екстракпв розто-ропшi та рутки лкарсько! (надае спазмолiтичну дiю). Бieносилiм, крiм силiмарину, мiстить бiен-комплекс етилових ефiрiв полiненасичених жир-них кислот, отриманих з лтщв мщелярного гриба Entomophthora virulenta. Препарат застосовуеться при хроычних гепатитах, цирозi печшки та алкоголь-них ураженнях печшки [5].
Новим тдходом у використанн препаратiв роз-торопшi стало створення силiбiнiн-фосфолiпiдного комплексу з вiтамiном Е (комплекс SPV). У дектькох дослщженнях показано, що у хворих з жировою хворобою печшки застосування препарату зменшуе
рiвень трансамшаз, у-глутамштранспептидази (ГГТП) та лужно! фосфатази (ЛФ).м того, знижуються рiвнi 1РЫ-у, ТЫР-а та iнтерлейкiну 6 (11--6) в сироватцi кровi [45].
Комплексний препарат Лiвонорм призначають в схемах фгготерапи пухлин при метастазах в печшку [22, 38]
1.2. Препарати шших рослин: Лив. 52, екстракт листя артишоку (Артихол), Дипана, олiя насiння гарбуза (тиквеол), Бонджигар, Ропрен.
Екстракт листя артишоку (Артихол) чинить основну гепатопротекторну дю за рахунок наявност в препарат фенолокислот (кавово!, хлорогеново! та iн.), флавонощв i сесквiтерпенлактону. Данi компо-ненти препарату володтть помiтною антиоксидант-ною активнютю, завдяки чому Артихол ефективний при ураженнях печшки, що супроводжуються яви-щами посилення активаци перекисного окиснення лтщв (ПОЛ) (вiруснi ураження печшки, штоксикаци гепатотропними отрутами, включаючи алкоголь). Вщновлення активностi оксидоредуктаз сприяе пщ-тримцi клiтинного дихання та зниженню вираженос-тi процесiв ПОЛ. Екстракт листя артишоку впливае на функцюнальну активнiсть клiтин печiнки, стиму-люе вироблення ферментiв, пiдвищуе антитоксичну функцю органу. За гепатопротекторним ефектом препарат ствставимий з Cилiбiнiном [43].
Жовчогшна дiя препарату в першу чергу обу-мовлена наявнiстю в його складi цинарину, який дiе переважно як холагог (збтьшуе продукцiю жовч^ i меншою мiрою як холеретик (пiдвищуе плиннiсть жовчi) i холеюнетик (стимулюе скоротнiсть жовчови-вiдних шляхiв). Описано гiполiпiдемiчну, ппоазоте-мiчну i дiуретичну дiю екстракту листя артишоку [56].
Артишок мае коронаророзширюючу дю завдяки впливу на iндуцибельну ЫО-синтезу [61]. Комплек-сним препаратом артишоку е Детоксил. Одна таблетка Детоксилу мютить: екстракт артишоку — 25 мг, екстракт грейпфрута — 25 мг екстракт кульба-би лкарсько! — 25 мг, кислоту аскорбшову — 60 мг --метюнш — 20 мг, пантотенову кислоту — 25 мг, вг тамш Е — 15 мг, вггамш В1 — 6 мг, вггамш В2 — 2,5 мг втамш В6 — 5 мг, р-каротин — 1 мг, бiотин (вггамш Н) -15 мкг, вггамш В12 — 10 мкг, вггамш, А — 200 мкг, втамш й — 2,5 мг, фолiеву кислоту 200 мкг, фосфотидилхо-лш — 5 мг, Ы-ацетилцистеш — 15 мг, залiзо — 2,5 мг йод — 100 мкг, марганець — 2 мг мщь — 0,5 мг, селен — 60 мкг, цинк — 7,5 мг. Складовi частини Детоксилу володють, крiм гепатопротекторно!, також нейро-протекторною i кардiопротекторною властивiстю.
Лив. 52 мютить лкарсью рослини, якi викорис-товують в аюрведичнiй медицинi (дiючi речовини: кора каперцiв трав'-янистих- насшня цикорiю дикого- пасльону чорного- каси захщно!- кори термша-ли аржуни- тамариксу кальського- насiння дерева звичайного- залiза оксиду). 6 даы, що препарат за-хищае паренхiму печiнки вiд токсичних агентiв (за рахунок шдукцп цитохрому Р-450 i ацетальдегiдцегi-дрогенази), мае деяку антиоксидантну ефективнють (внаслiдок збiльшення рiвня клгтинних токоферолiв), нормалiзуе активнiсть Ыа+/К±АТФази i зменшуе
юльюсть гепатотоксичного лiзолейцину. При алкогольна жировiй хворобi печшки в гепатоцитах пщ впливом препарату вщбуваеться пiдвищення екс-преси рецепторiв PPAR-y i супутне пригнiчення ви-кликаного етанолом збiльшення рiвня TNF-a [53].
Аналiз застосування Лив. 52 у па^енпв з рiзною патолопею печiнки i жовчовивiдних шляхiв свщчить про ефективнiсть препарату (по впливу на сурогатн точки терапи) при моторнм дискшези жовчовивiдних шляхiв, гострих i хроычних гепатитах, включаючи цироз печшки [47, 48].
1ншими препаратами, що мютять дiючi речовини рослин, е Дипана i Бонджигар. До складу входить комплекс рiзних бюлопчно активних рослинних ви-тягiв гепатотропно'-|, жовчогшно1, спазмолiтичноi дм. Передбачаеться, що препарати можуть використо-вуватись при рiзноманiтнiй патологи печiнки, однак е поодинок вiдомостi щодо клiнiчних даних, що до-зволяють судити про |'-х ефективнiсть та безпеку [16, 29].
Гепатозахисна дiя оли& quot- насгння гарбуза (Тик-веолу) визначаеться полiненасиченими i ненаси-ченими жирними кислотами, ЕФЛ, токоферолами, каротинощами, стiролами, фггостеринами, ефiрни-ми маслами, вiтамiнами, що входять до його складу. Використовують препарат при хроычних захворю-ваннях печшки рiзноi етюлогп (гепатитах, цирозах), холецистохолангггах i дискiнезii жовчовивiдних шля-хiв [30].
Препарат Ропрен, одержаний з хво! сосни, мю-тить концентрат полiпренолiв. Передбачаеться, що в органiзмi екзогеннi полiпреноли беруть участь у синтезi долiхолiв (беруть участь в утворенн глко-протеiнiв), холестерину i коензиму Q. Доведена його ефективнють в якост гепатопротектора при засто-суваннi lзонiазиду [26].
2. Препарати тваринного походження (Лаен-нек, Гепатосан, Ентеросан, Прогепар, Ербгсол) в даний час не знаходять широкого застосування, що вщображае загальну тенденцю до скорочення використання гепатотропних засобiв таких засобiв в медицинi.
Лаеннек являе собою гiдролiзат плаценти лю-дини, репаративна дiя якого, очевидно, пов'-язана з наявнютю в його dcr^i амiнокислот, низькомолеку-лярних метаболтв i, можливо, фрагментiв ростових факторiв. Призначаеться при неалкогольнiй жировiй хворобi печiнки, токсичних ураженнях органу [40].
Гепатосан мютить iзольованi гепатоцити, отри-манi з допомогою сублiмацiйноi сушки кгмтин печш-ки тварин. Прийом препарату сприяе детоксикацп за рахунок сорбци в кишечнику токсичних продукпв i принаймнi часткового вiдновлення функцюнально'-| активностi гепатоцитiв. Значення в механiзмi дii Ге-патосану може мати використання кл^инами печш-ки продукпв деградацii екзогенно введених гепато-ци^в для вiдновлення своеi структурноi цшюностк За даними дослiджень, Гепатосан здатний обмеж-увати явища цитолiзу, посилювати протешсинтетич-ну спроможнiсть печiнки, надавати детоксикацмний
ефект у хворих на ЦП з явищами печiнково-клiтинноi недостатностг
Ентеросан мае в своему складi лiофiлiзовану масу слизовоi оболонки шлунка птахiв. Регулятор-нi пептиди нормалiзують моторну функцiю органiв шлунково-кишкового тракту. Глкозамшоглкани ак-тивують окисно-вiдновнi процеси [11].
Ербгсол мiстить низькомолекулярнi, бюлопчно активы пептиди, що активуе природы системи ор-ганiзму, активуе iмунну систему, сприяе пiдвищенню репаративних процеЫв. Ефективний при лiкуваннi гострих i хроычних гепатитiв рiзного походження [30].
3. Препарати, що мютять ессен^альы фосфо-лiпiди (ЕФЛ) та препарати полшенасичених жирних кислот.
Монопрепарати: Ессенцгале Н, Ессенцгале форте Н, Резалют Про.
Комбiнованi препарати: фосфоглгв, Еслгвер, фосфонцгале, Лгволгн форте, Еслгдин.
Препарати полшенасичених жирних кислот або Омега-3-триглiцеридiв: Епадол-нео, Вгтрум Кар-дго Омега-3, Омакор, Ейконол, Сикод, риб'-ячий жир.
Субстан^я ЕФЛ являе собою високоочищений екстракт з бобiв соi i мютить переважно 1,2-дилшо-леоiл — фосфатидилхолш (ФХ) з високою концен-трацiею полiненасичених жирних кислот.
Гепатотропна дiя ЕФЛ досягаеться шляхом без-посереднього вбудовування iх молекул в пошко-дженi фосфолiпiднi мембраннi структури печiнкових клiтин, що дае виразний антицитолггичний ефект. Ненасиченi жирнi кислоти фосфолш^в покращу-ють функцiональнi властивост i плиннiсть мембран, зменшують щтьнють фосфолiпiдних структур, нор-малiзують проникнють. Екзогеннi ЕФЛ сприяють активаци розташованих в мембранi фосфолтщзалеж-них фермен^в та транспортних бiлкiв, що, в свою чергу, надае пщтримуючий вплив на обмiннi процеси в кттинах печiнки, пiдвищуе ii детоксикацiйний i екскреторний потенцiал.
Ефект ЕФЛ може бути обумовлений шпбуванням процеЫв ПОЛ. Проте не варто переоцшювати анти-оксидантний потенцiал ЕФЛ, так як вони самi можуть залучатися в процеси лтопероксидацп.
У ктычнм практицi препарати ЕФЛ використову-ються за трьома основними напрямками: при захво-рюваннях печшки i ii токсичних ураженнях- при патологи внутршых оргаыв, ускладнено'-| пошкодженням печiнки- як «медикаментозне прикриття» при за-стосуваннi лiкарських препара^в, що викликають ураження печiнки. В той же час агресивне паренте-ральне застосування препара^в ЕФЛ при активних гепатитах вимагае деяко'-| обережносД особливо у пацiентiв з рiзко вираженими явищами холестазу.
Фосфолiпiднi монопрепарати представлен Ессенцгале Н, Есенцгале форте Н i Ргзалютом Про. Близькими до них за складом е Еслгвер i Лгволгн, що мютять крiм субстанцп ЕФЛ лкувальн дози вгга-мiнiв (В1, В2, В6, В12, Е i РР), фосфонцгале, який
додатково мютить екстракт розторопшм [3, 10, 15, 19, 35].
За даними експериментальних i кгмычних дослг джень, фосфолiпiднi препарати здатн покращувати гiстологiчну картину печiнки при хроычних гепатитах, обмежувати явища фiброзу, цитолiзу та холес-тазу. Умовою ефективност ЕФЛ е застосування до-сить високих доз при достатнм тривалостi курсiв лiкування.
В якост комбiнованого фосфолiпiдного засо-бу можна розглядати препарат фосфо^в, який схожий за складом з японським препаратом неомг нофаген С (БЫМО) i складаеться iз субстанцп ЕФЛ i глщиризиново! кислоти. Пероральна форма тако! комбшаци розглядаеться в першу чергу як ЕФЛ-препарат (вмют глiциризинату дуже мiзерний i вш мае низьку бiодоступнiсть), а парентеральна форма дiе насамперед за рахунок глщиризинату [37].
Глiциризинова кислота чинить iмуностимулю-ючу дiю, обумовлюючи актива^ю фагоцитозу, пщви-щення активностi ЫК-кттин та iндукцiю! РЫ-у. Крiм того, вона надае противiрусну дiю, виявляе антиок-сидантнi властивостi, впливае на ядерний фактор кВ (ЫКкВ), ТЫРа. Встановлено, що глiциризинова кислота модиф^е глiкозилювання та сiалирування поверхневого антигену вiрусу гепатиту В (НВвАд), приводячи до його затримки в апарат Гольджи [2].
Встановлена кардiопротекторна та гепатопро-текторна дiя у препара^в омега-3-ненасичених жирних кислот, що зарекомендували себе як моду-лятори лшщного обмiну, антиоксиданти та мембра-ностаб^затори [18, 24, 39].
4. Препарати з переважною детоксикуючою дiею:
4.1. Препарати прямо! дм (Орнiтин-аспартат (Гепа-мерц), Глутамш-арпнш (Глутаргiн)).
Препарати з переважною детоксикуючою дiею володiють здатнiстю зменшувати явища токсемi!, що розвиваеться при печшково-кттиннм недостатностi рiзного генезу, за рахунок безпосередньо! взаемодi! з ендогенними токсикантами (в першу чергу амiаком).
Ь-орштин-Ь-аспартат мiстить орнiтин i аспар-тат, якi беруть участь в бiохiмiчних процесах: орнiтин стимулюе карбамо! лфосфатсинтетазу ! (перший фермент циклу сечовини) i включаеться в цикл се-човини як субстрат (на етап синтезу цитрулiну) — аспартат включаеться в цикл сечовини (на етап синтезу аргшшсукцинату) i служить субстратом для синтезу глутамшу, бере участь у зв'-язуванн амiаку в перивенозних гепатоцитах, мозку та iнших тканинах. Застосовуеться препарат при жировм дис-трофi!, гепатитах, цирозах, при ураженнях печшки в результатi алкоголiзму i наркоманi!, для лiкування порушень з боку головного мозку, що виникають внаслiдок дисфункцп печiнки, що супроводжуеться гiперамонiемiею [31].
Глутамш-арпнш складаеться з аргшшу i глу-тамiново! кислоти. У механiзмi його дi! основну роль грае здатнють зв'-язувати ендогенний амiак, що утворюеться у високих концентрацiях у разi
порушення детоксикацiйно! функцi! печшки. Це е результатом активацп перетворення амiаку в сечовину в орытиновому циклi сечоутворення (циклi Кребса-Гензелейта) i зв'-язування амiаку глутамшово! кислотою з утворенням глутамшу. Ефективнють препарату встановлена при гострих i хронiчних гепатитах (зни-жуються прояви iнтоксикацi!, зменшуються ознаки печшково! енцефалопатi!, спостерiгаеться порушення пам'-ят та iнтелекту при хронiчнiй печшковм недостатностi) [1].
4. 2. Препарати непрямо! дм
4.2.1. Препарати, що зменшують утворення ен-догенних токсикан^в: (Лактулоза (Дюфалак), Лактитол (Експортал)).
Лактулоза являе собою дисахарид (галакто-за+фруктоза), що не зустрiчаеться в природа для розщеплення якого органiзм людини не володiе гiдролiзуючими ферментами. Це дозволяе лактулозi проходити через шлунково-кишковий тракт у незмшеному виглядi (бюдоступнють 0,25−2,0%) [6].
При печшковм енцефалопатi! лiкувальну дiю препарату реалiзують за рахунок пригнiчення утворення амiаку бактерiями, пригнiчення розкла-дання амшокислот i сечовини до ЫН3, зниження рiвня амiаку в клубовм кишцi (можливо, внаслiдок пригнiчення активност глутамiнази або за рахунок зв'-язування амiаку з лактулозою).
4.2.2. Препарати, що активують утворення ен-догенних детоксикан^в: (Адеметiонiн (Гептрал), ремаксол).
Препарати цiе! групи здатн зменшувати явища токсемi! при печшково-кттинм недостатностi шляхом утворення метаболтв, надають детоксикуючу дiю.
Адеметюнш являе собою 8-аденозил---метiонiн, що грае центральну роль у бiохiмiчних реак^ях трансметилювання (бiосинтез фосфолiпiдiв), тран-сульфатування (синтез i обiг глутатiону i таурину, кон'-югацiя i детоксикацiя жовчних кислот i багатьох ксенобiотикiв) i амiнопропiлювання (синтез таких полiамiнiв, як путресцин, спермiдин i спермiн, що мають важливе значення у формуванн структури рибосом i в процесах регенераци), де служить або донором груп, або модулятором ряду фермен^в. Пщ впливом Адеметiонiну стимулюеться експреЫя гена МАТ1А, що кодуе синтез метюншаденозилтрансфе-рази (iзоформи !/!!!), яка необхщна для перетворення метюншу, що надходить з! жею. Важлива участь в реалiзацi! гепатотропних ефекпв адеметiонiну та його продукту обмшу — метилтiоаденозину. Препарат чинить також антинейротоксичну i антидепре-сивну дю, якi з'-являються до кшця першого тижня лiкування i стаб^зуються протягом 2 тижнiв [49].
Адеметюнш найбтьш ефективний при патологи печiнки, що супроводжуеться печiнковою енцефалопа^ею. Максимальний гепатотропний ефект досягаеться в тому випадку, якщо препарат вводити парентерально. Переважний вплив аде-метюншу впливае на прояви токсемi!, i в меншiй мiрi дiе на показники цитолiзу та холестазу. За
антихолестатичного i антицитолггичного ефекту препарат поступаеться урсодезоксихолiевiй кислотi [60].
Схожий з адеметюншом ефект мае БетаГну цитрат, що представляе собою аналог природного для органiзму метаболiту, утворюеться при окисненнi холiну. Бетаiн, вступаючи в реакцю трансметилю-вання з гомоцистешом, утворюе метiонiн, який у виглядi S-аденозилметiонiну служить унiверсальним джерелом металевих груп у реакцiях трансметилю-вання (бiосинтез фосфолiпiдiв). Крiм того, в альтернативному шляху утворення ФГ беташ може замщати SAM в якост донора метальных груп для прямого метилювання фосфатидилетаноламшу. При НАЖХП препарат покращуе бiохiмiчнi показники печшки без впливу на пстолопчну картину захворю-вання (тривалiсть застосування — не менше 12 мю) [24].
Ремаксол — оригшальний препарат, що поеднуе властивост збалансованого полпонного розчину (до складу додатково введен метiонiн, рибоксин, ы-котинамiд та бурштинова кислота) i гепатотропного засобу [4].
Метгонгн активно включаеться в синтез холшу, лецитину та шших фосфолшщв. Крiм того, пiд впли-вом метiонiнаденозилтрансферази з метiонiном i АТФ в органiзмi утворюеться при введены адеметю-нiну та шших препара^в, якi його мiстять [50].
За рахунок шозину досягаеться збтьшення вмю-ту загального пулу пуринових нуклеотидiв, необ-хiдних для ресинтезу не ттьки макроергiв (АТФ i ГТФ), але i вторинних месенджерiв (цАМФ i цГМФ), а також нуклешових кислот. Певну роль може грати спроможнють iнозину пригнiчувати активнють ксан-тиноксидази, зменшуючи тим самим продукцю ви-сокоактивних форм i сполук кисню [46].
Янтарна кислота у складi препарату чинить антиппоксичну (пщтримання активностi сукцина-токсидазноi ланки) i непряме антиоксидантну дю (збереження пулу вщновленого глутатiону), а нкоти-намiд активуе НАД-залежнi ферментнi системи. За-вдяки цьому вiдбуваеться як актива^я синтетичних процесiв у гепатоцитах, так i пщтримання |'-х енерге-тичного забезпечення. Крiм того, передбачаеться, що бурштинова кислота може виступати як пара-кринний агент, що видтяеться пошкодженими гепа-тоцитами (наприклад, при шеми), що чинить вплив на перицити (клггини 1то) в печiнцi через специфiчнi G-спряженi рецептори (GPR91) [17].
В експеримент встановлено, що Ремаксол здатний зменшувати пошкодження печiнки гепато-токсичними агентами, знижуючи вираженiсть вуг-леводноi, бiлковоi та жировоi дистрофи, активуючи процеси регенерацii органу. Ктычне вивчення препарату показало, що найбтыш помггну дiю вона надае на прояви токсеми, а також цитолiзу i холестазу, що дозволяе використовувати в якост унiверсального гепатотропного засобу при рiзних ураженнях печшки як у л^вальних, так i в л^вально-профтак-тичних схемах. Ефективнють Ремаксолу встанов-лена при ХГС, лкарських (протитуберкульозними i
протипухлинними агентами) та токсичних (етано-лом) ураженнях печшки. Отриман данi про ефективнють препарату при неалкогольному стеатогепатит (полшшення функцiональних показникiв, регресю основних симптомiв захворювання). У цьому випад-ку вiн може бути використаний як заЫб iнiцiальноi терапи завдяки вираженм антигiпоксичнiй, непряма антиоксидантнiй i репаративнiй дii. Подiбно ек-зогенно застосованому Адеметгонгну, Ремаксол мае м'-яку антидепресивну i антиастеычну дiю. Крiм того, при гострих алкогольних штоксика^ях препарат знижуе частоту розвитку i тривалiсть алкогольного делiрiю, скорочуе термiни перебування хворих у ОР1Т i загальну тривалють лiкування, дещо пере-вершуючи по ефективнос^ Адеметгонгн [9].
4.2.3. Препарати, що прискорюють метаболiзм токсиканлв: (Бензобарбгтал (Бензонал), фено-барбгтал, Метадоксин (Метадоксил)).
Препарати даноi групи не володють здатнiс-тю безпосередньо взаемодiяти з токсинами, що утворюються при печшковоклггиннм недостат-ностi рiзного генезу, але здаты стимулювати в печш^ активнiсть систем метаболiзму ендо- та екзогенних токсикан^в. Вони ефективнi при хро-нiчному внутрiшньопечiнковому холестазi, функщ-ональних гiпербiлiрубiнемiях у хворих хроычними дифузними захворюваннями печiнки (у тому чи^ при хворобi Жильбера), при л^ваны жовтяницi новонароджених.
В якостi препарату, що прискорюе метаболiзм токсикантiв (в першу чергу бктрубшу), ранiше ви-користовували флумецинол (Зиксорин), а також фенобарбгтал i Бензобарбгтал. Лiкувальний ефект у цьому випадку досягаеться за рахунок шдук-цii в печш^ iзоферментiв цитохрому Р-450 СУРЗА4 i СТР2С9 пщродини ПВ, в результат чого вiдбуваеть-ся прискорення метаболiзму як самого фенобарбi-талу, так i рiзних екзо- та ендогенних сполук (у тому чист лшв, що призначаються одночасно).
Метадоксин — препарат, в основi дii якого ле-жить спроможнiсть активувати ферменты системи печшки, що в першу чергу вщповщають за метабо-лiзм етанолу i ацетальдегiду. В органiзмi Метадоксин метаболiзуеться до активних метаболтв — три-доксину i тролщонкарбоксилату, якi i забезпечують: збтьшення активной алкогольдегiдрогенази i аце-татдегщрогенази, що прискорюе метаболiзм i ви-ведення продуктiв розпаду алкоголю з оргаызму- пiдвищення рiвня вiдновленого глутатюну в печiнцi, забезпечуе захист вщ високоактивних форм i сполук кисню- активацю холiнергiчноi та ГАМК-ергiчноi не-йротрансмiтерних систем, що сприяе регресу функ-цiональноi нейропатологiчноi симптоматики.
Препарат показаний при рiзних (особливо алкогольних) ураженнях печшки, у тому чист на тт проведеноi хiмiотерапii, при гострiй та хронiчноi алкогольна iнтоксикацii. При неалкогольнiй жировм хворобi печiнки застосування Метадоксину (перо-рально 1500 мг/добу) призводило до невеликого, але вiрогiдного зниження рiвня бiлiрубiну, АлАТ, АсАТ,
ГГТП- зменшення вираженост жирово! iнфiльтрацi! печiнки (за даними УЗД) [32].
5. Препарати рiзних груп (Урсодезоксихо-лieва кислота (Урсофальк), кислота тiоктова (a-лiпоeва кислота) (Tiоктацид, Альфа-лтон, Берлiтiон, Tiогамма, Еспа-лiпон), Tiотриазолiн (Далмаксин), Селеназа.
Урсодезоксихолieва кислота — гщрофтьна, нетоксична третинна жовчна кислота — 7р-етмер хенодезоксихолево! кислоти. Прийом урсодезокси-холiево! кислоти призводить до зменшення ентеро-гепатично! циркуляцi! гiдрофобних жовчних кислот, попереджаючи! х токсичний вплив на мембрани гепатоци^в i на еттелм жовчних проток, пригнiчуе вироблення iмуноглобулiнiв, впливае на експресiю антигеыв Н-А-йЯ на поверхнi кJliтинних мембран, зменшуе холестаз-опосередковану iмуносупресiю. Певне значення надаеться антиоксидантнм i хо-леретичнм дi! урсодезоксихолiево! кислоти. При-значення урсодезоксихолiево! кислоти вважаеться виправданим при захворюваннях печшки, що су-проводжуються або викJlиканi холестазом. Препарат застосовують при гострому гепатит В i хроыч-них гепатитах, у тому чист аутоiмунних, токсичних (в тому чи^ алкогольних) ураженнях печшки. Препарат здатний значно зменшувати рiвень трансамiназ, достовiрно не впливаючи на показники вiрусного навантаження [12].
а-Лтоева (тiоктова) кислота е коферментом, що бере участь в окисному декарбоксилюванн тро-виноградно! кислоти та а-кетокислот, вiдiгрaе важ-ливу роль у бюенергетиц кJliтин печiнки, у регулю-вaннi вуглеводного, бiлкового, лтщного обмiну, мае лiпотропну та антиоксидантну дт [20].
Tiотриазолiн мае широкий спектр фармаколо-гiчно! aктивностi, в тому чи^ гепато-, кaрдiо-, не-йропротекторнi, aнтиоксидaнтнi та iмуностимулюючi
властивостк Дiя препарату реaлiзуеться внaслiдок посилення компенсаторно! активаци анаеробно-го глiколiзу та aктивaцi! процесiв окиснення в цикл Кребса з збереженням внутрклгтинного фонду АТФ. Нaявнiсть в структурi сiрки, що мае окислюваль-но-вщновы влaстивостi та третинного азоту, який зв'-язуе надлишок iонiв водню, обумовлюе активацт антиоксидантно! системи, а також антирадикальних ферментв. Препарат пригнiчуе перекисне окиснення лтщв, полiпшуе реолопчы влaстивостi кровi. Вiн рекомендований до використання при рiзнiй патологи печiнки, в кaрдiологi!, неврологi! [23, 35].
З багатьох антиоксидан^в доведен позитивнi влaстивостi мають препарати селену, що е пщста-вою для! х додаткового введення хворим. Доведений позитивний ефект застосування препарату селенази при лкуваны панкреатиту та критичних стаыв. Зважуючи на розповсюдженiсть захворю-вань печшки, серцево-судинно! та нервово! системи. 1снують вiдомостi про застосування препарату при захворюваннях серцево-судинно!, нервово! системи [7, 8, 13, 34]
Таким чином, застосування гепатотропних засо-бiв при ураженнях печшки рiзно! етюлогп е обфунто-ваним з точки зору мехaнiзмiв патогенезу дано! но-зологi! Лiкувaння захворювань печшки передбачае комплексну фармакотератю, що включае етюло-гiчну терaпiю лiкaрськими засобами, як впливають на чинник захворювання, i патогенетичну терaпiю медикаментами, здатними полшшувати структуру i функцiонaльну активнють гепaтоцитiв. 1снування мультифакторних ланок патогенезу гепати^в по-яснюе порушення функцм i метaболiзму не тiльки печшки, але також шших життевоважливих оргаыв i систем, що вимагае призначення лкарських за-собiв, якi, крiм реaлiзaцi! гепатотропного ефекту, мають загальну органопротекторну дiю.
Лiтература
1. Алмакаева Л. Г. Аргинин и его применение в медицине и фармации / Л. Г. Алмакаева, Е. В. Литвинова // Лки Укра! ни. — 2011. — Т. 5, № 1. — С. — 23−26.
2. Базилевич А. Я. Дисфункцп гепатоб^арного тракту та особливост! х л^вання / А. Я. Базилевич, О. М. Мишанич, М. О. Одинець // Мистецтво л^вання. — 2014. — Т. 107, № 1. — С. 20−23.
3. Балакина И. В. Изучение эффективности препарата Резалют® в лечении неалкогольного стеатогепатита, сопровождающегося дислипопротеидемией / И. В. Балакина // Поликлиника. — 2012. — № 1. — С. 118−119.
4. Безборова О. А. Оценка детоксицирующего действия препарат «Ремаксол» на модели токсикоза, индуцированного цисплатином / О. А. Безбородова, Е. Р. Немцова, Л. Н. Александрова [и др.] // Экспериментальная и клиническая фармакология. — 2011. — Т. 74, № 3. — С. 26−31.
5. Бычков О. Ю. Клиническая фармакология гепатотропных препаратов / О. Ю. Бычкова, В. Н. Савченко, Е. Е. Томина, А. Ю. Картвелишвили // Вюник ХНУ iменi В. Н. Каразша. — 2011. — № 938. — С. 1−6.
6. Васильев Ю. В. Печеночная энцефалопатия / Ю. В. Васильев // Consilium medicum. — 2003. — № 7. — С. 24−27.
7. Вдовиченко В. I. Поширенють неалкогольно! жирово! хвороби печЫки серед померлих, яю страждали на цукровий дiабет 2 типу / В. I. Вдовиченко, Х. Б. Аксентмчук // Сучасна гастроентеролопя. — 2013. — Т. 69, № 1. — С. 41−46.
8. Заремба 6. Х. Цитопротекторна тератя серцево-судинних захворювань / 6. Х. Заремба, В. М. Карпляк // Львiв. мед. часопис. — 2011. — Т. 17, № 1. — С. 106−111.
9. Заривчацкий М. Ф. Оценка эффективности применения ремаксола у больных цирозом печени / М. Ф. Заривчацкий, Е. Д. Каменских, И. Н. Мугатаров // Хирургия. — 2013. — № 3. — С. 79−82.
10. Звягинцева Т. Д. Современные аспекты применения «Эссенциале форте Н» при неалкогольном стеатогепатите: настоящее и будуще / Т. Д. Звягинцева, А. И. Чернобай // Сучасна гастроентеролопя. — 2008. — Т. 42, № 4. — С. 61−65.
11. Иванченкова Р. А. Энтеросан и Гепатосан в лечении диспепсии при хронических заболеваниях желчевыводящих путей / Р. А. Иванченкова, В. П. Гаценко, Е. Р. Атькова // Гастроэнтерология. — 2009. — № 2. — С. 48−50.
12. Калиаскарова К. С. Эффективность препарата «Урсофальк» в высоких дозах при вирусных гепатитах / К. С. Калиаска-рова, С. К. Туганбекова, А. В. Нерсесов // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга. — 2008. — № 4. — С. 23−24.
13. Камышников В. С. Клинико-лабораторная диагностика заболеваний печени / В. С. Камышников. — М.: МЕДпресс-информ, 2013. — 96 с.
14. Квиташвили М. А. Оценка эффективности гепатотропного препарата легалон (обзор материалов научной конференции) / М. А. Квиташвили // Georgian medical news. — 2011. — № 6 (195). — С. 71−76.
15. Клименко Ж. Б. Ефективнють & lt-^волшу форте" при хрошчному гепатит С / Ж. Б. Клименко, А. Д. Вовк // Сучасна гастроентеролопя. — 2007. — Т. 34, № 2. — С. 66−68.
16. Кононов В. М. Оптимiзацiя медичноУ реабштацп хворих на хрошчний некалькульозний холецистит, поеднаний з ожиршням, з використанням фтопрепарату «Бонджигар» / В. М. Кононов // Сучасна гастроентеролопя. — 2010. -Т. 52, № 2. — С. 55−60.
17. Коршунов Д. А. Влияние эссенциале и янтарной кислоты на биоэнергетику печени при интоксикации парацетамолом в эксперименте / Д. А. Коршунов // Бюллетень сибирской медицины. — 2009. — № 4. — С. 71−75.
18. Косинец В. А. Влияние препарата «Омегавен» на состояние мембран на состояние мембран митохондий печени при эксперименатальном распространенном гнойном перитоните / В. А. Косинец, С. С. Осочук, Н. Н. Яроцкая // Новости хирургии. — 2012. — Т. 20, № 1. — С. 10−15.
19. Костюченко Л. Н. Современные тенденции нутриционной поддержки / Л. Н. Костюченко // Эффективная фармакотерапия. — 2013. — № 7. — С. 20−26.
20. Кравчун Н. О. Цукровий дiабет 2 типу, неалкогольна жирова хвороба печшки та оксидативний стрес. Терапевтичш тдходи. (Огляд лтератури та власш даш) / Н. О. Кравчун, О. Г. Дорош // Проблеми ендокринноУ патологи. — 2012. -№ 4. — С. 116−125.
21. Крепкова Л. В. Доклиническое изучение безопасности комплексных лекарственных фитопрепаратов, разработанных на основе Расторопши пятнистой / Л. В. Крепкова, Т. А. Сокольская // Химико-фармацевтический журнал. — 2007. -Т. 41, № 10. — С. 26−29.
22. Литвиненко А. А. Лечение метастатических опухолей печени / А. А. Литвиненко, С. А. Лялькин С. А. // Проблемы медицины. — 2000. — № 4. — С. 12−15.
23. Мазур И. А. Тиотриазолин / И. А. Мазур, Н. А. Волошин, И. С. Чекман [и др.]. — Львов: Наутилус, 2005. — 156 с.
24. Матвеев А. В. Гепатопротекторы. Анализ международных исследований по препаратам группы лекарств для печени / А. В. Матвеев. —мферополь: ИТ «АРИАЛ», 2013. — 384 с.
25. Митченко Е. И. Роль и место омега-з-полиненасыщенных жирних кислот в рационе питания пациентов с метаболическим синдромом / Е. И. Митченко, В. Ю. Романов, И. В. Чулаевская // Укр. мед. часопис. — 2011. — Т. 84, № 4. -С. 57−59.
26. Можокина Г. Н. Экспериментальное обоснование применения ропрена для профилактики поражений печени, вызванных изониазидом / Г. Н. Можокина, Н. А. Алистратова, Л. П. Михайлова [и др.] // Туберкулез и болезни легких. -2014. — № 7. — С. 47−53.
27. Оковитый С. В. Гепатотропные средства: современное состояние проблемы / С. В. Оковитый, Д. С. Суханов,
A. Ю. Петров, М. Г. Романцов // Терапевтический архив. — 2012. — № 2. — С. 62−68.
28. Приходько В. Ю. Гепатопротекторы в терапевтической практике / В. Ю. Приходько, И. Р. Микропуло, Е. А. Кононеко // Лки УкраУни. — 2011. — № 9 (155). — С. 84−89.
29. Радченко В. Г. Качество жизни больных неалкогольным стеатогепатитом на фоне терапии препаратом Дипана /
B. Г. Радченко, В. А. Мигунов // Гастроентеролопя. — 2008. — № 5. — С. 8−11.
30. Севастьянова Т. В. Характеристика сучасних гепатозахисних засобiв (огляд лтератури) / Т. В. Севастьянова // Вестник Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина. Серия «Медицина». — 2004. — Т. 639, № 9. -
C. 83−92.
31. Соловьева Г. А. Гепа-Мерц в лечении алкогольного и неалкогольного стеатогепатита / Г. А. Соловьева, Е. Л. Кваче-нюк // Лки УкраУни. — 2011. — Т. 153, № 7. — С. 64−70.
32. Сологуб Т. В. Возможности использования метадоксила в комплексной терапии хронического гепатита С / Т. В. Сологуб, О. Ю. Осиновец, И. И. Токин // Terra medica. — 2011. — № 2. — С. 13−18.
33. Степанов Ю. М. «Легалон» в терапии хронических заболеваний печени / Ю. М. Степанов, В. И. Залевский // Сучасна гастроентеролопя. — 2007. — № 6 (38). — С. 14−21.
34. Усенко Л. В. Опыт применения селеназы в комплексе интенсивной терапии при критических состояниях / Л. В. Усенко, Ю. Ю. Кобеляцкий, Н. Ф. Мосенцев, И. А. Йовенко // Медицина неотложных состояний. — 2011. — № 7−8. -С. 147−151.
35. Федяк I. О. Клiнiко-економiчний аналiз фармакотерапй'- хворих з хрошчними вiрусними гепатитами / I. О. Федяк // Лки УкраУни. — 2010. — № 1. — С. 40−46.
36. Фурик О. О. Динамка параметрiв прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на гострий гепатит iз супутшм хрошчним алкогольним ураженням печшки на тл л^вання L-арпшном та тiотриазолiзном / О. О. Фурик, О. В. Рябоконь // Буковинський медичний вюник. — 2012. — Т. 16, № 4. — С. 165−169.
37. Чернобровкина Т. Я. Эффективность применения фосфоглива у больных гепатитом С / Т. Я. Чернобровкина // Международный медицинский журнал. — 2006. — № 1. — С. 94−98.
38. Шалимов С. А. Современные подходы к лечению больных с метастатическими опухолями печени / С. А. Шалимов, А. А. Литвиненко, С. А. Лялькин [и др.] // УкраУнський хiмiотерапевтичний журнал. — 2001. — № 3, (11). — С. 8−19.
39. Шиш А. М. Омега-3 ПНЖК модулюють функцюнальний стан прооксидантно-антиоксидантноУ системи i попереджа-ють набухання мтохондрм серця за умов експериментального ЦД / А. М. Шиш, А. С. Жуковська, О. О. Мойбенко // Мед. пдролопя та реобшп& quot-. — 2012. — Т. 10, № 4. — С. 32−34.
40. Ярилин А. Гуморальная иммунорегуляторная сеть кожи (к обоснованию использования препарата Лаеннек) / А. Яри-лин // Инъекционные методы в косметологии. — 2010. — № 4. — С. 30−36.
41. Ahmed-Belkacem A. Silibinin and related compounds are direct inhibitors of hepatitis C virus RNA-dependent RNA polymerase / A. Ahmed-Belkacem, N. Ahnou, L. Barbotte [et al.] // Gastroenterology. — 2010. — Vol. 138, № 3. — P. 11 121 122.
42. Bosch-Barrera J. Silibinin administration improves hepatic failure due to extensive liver infiltration in a breast cancer patient / J. Bosch-Barrera, Corominas- B. Faja, E. Cuyas [et al.] // Anticancer Res. — 2014. — Vol. 34, № 8. — P. 4323−4327.
43. Chien C. F. Biological analysis of herbal medicines used for the treatment of liver diseases / C. F. Chien, Y T. Wu, T. H. Tsai // Biomed. Chromatogr. — 2011. — Vol. 25, № 1−2. — P. 21−38.
44. Dhiman R. K. Herbal medicines for liver diseases / R. K. Dhiman, Y K. Chawla // Dig. Dis. Sci. — 2005. — Vol. 50, № 10. -P. 1807−1812.
45. Falaska K. Treatment with silybin-vitamin E-phospholipid complex in patients with hepatitis C infection / K. Falaska, C. Ucciferri, P. Mancino [et al.] // J. Med. Virol. — 2008. — Vol. 80. — P. 1900−1906.
46. Hu Z. Quantitation of substitutions at amino acid 70 in hepatitis C virus genotype 1b / Z. Hu, Y Liu, L. Qiu // Virol. J. — 2014.
— Vol. 11. — P. 148.
47. Huseini H. F. The efficacy of Liv-52 on liver cirrhotic patients: a randomized, double-blind, placebo-controlled irst approach / H. F. Huseini, S. M. Alavian, R. Heshmat [et al.] //. Phytomedicine. — 2005. — Vol. 12. — P. 619−624.
48. Kolhapure S. A. Meta-analysis of phase III clinical trials in evaluation of eficacy and safety of Liv-52 in infective hepatitis / S. A. Kolhapure, S. K. Mitra // Med. Update. — 2004. — Vol. 12. — P. 51−61.
49. Li T. W. S-Adenosylmethionine and methylthioadenosine inhibit p-catenin signaling by multiple mechanisms in liver and colon cancer / T. W. Li, H. Peng, H. Yang [et al.] // Mol. Pharmacol. — 2015. — Vol. 87, № 1. — P. 77−86.
50. Liu Y Hepatoprotective and antioxidant activities of extracts from Salvia-Nelumbinis naturalis against nonalcoholic steatohepatitis induced by methionine- and choline-deficient diet in mice / Y Liu, H. Song, L. Wang [et al.] // J. Transl. Med.
— 2014. — Vol. 12, № 1. — P 315.
51. Marrazzo G. Neuroprotective effect of silibinin in diabetic mice / G. Marrazzo, P. Bosco, F. La Delia [et al.] // Neurosci Lett. -2011. — Vol. 504, № 3. — P. 252−256.
52. Milic N. New therapeutic potentials of milk thistle (Silybum marianum) / N. Milic, N. Milosevic, L. Suvajdzic [et al.] // Nat. Prod. Commun. — 2013. — Vol. 8, № 12. — P. 1801−1810.
53. Mitra S. K. Liv. 52 regulates ethanol induced PPARgamma and TNF alpha expression in HepG2 cells / S. K. Mitra, S. R. Varma, A. Godavarti, K. S. Nandakumar // Mol. Cell. Biochem. — 2008. — Vol. 315. — P. 9−15.
54. Muriel P. Beneficial drugs for liver diseases / Muriel P., Rivera-Espinoza Y // J. Appl. Toxicol. — 2008. — Vol. 28, № 2. -P. 93−103.
55. Negi A. S. Recent advances in plant hepato-protectives: a chemical and biological proile of some important leads // A. S. Negi, J. K. Kumar, S. Luqman [et al.] // Med. Res. Rev. — 2008. — Vol. 28. — P. 746−772.
56. Pittler M. H. Artichoke leaf extract for treating hypercholesterolaemia / M. H. Pittler, C. J. Thompson, E. Ernst // Cochrane Database Syst. Rev. — 2002. — Issue 3. — CD003335.
57. Sun B. NF-kappaB signaling, liver disease and hepatoprotective agents / B. Sun, M. Karin // Oncogene. — 2008. — Vol. 27, № 48. — P. 6228−6244.
58. Testino G. Silymarin and S-adenosyl-L-methionine (SAMe): two promising pharmacological agents in case of chronic alcoholic hepathopathy. A review and a point of view / G. Testino, S. Leone, F. Ansaldi, P. Borro // Minerva Gastroenterol. Dietol. — 2013. — Vol. 59, № 4. — P. 341−356.
59. Verma S. Complementary and alternative medicine in hepatology: review of the evidence of eficacy / S. Verma, P. J. Thuluvath // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2007. — Vol. 5. — P. 408−416.
60. Virukalpattigopalratnam M. P. Heptral (ademetionine) in patients with intrahepatic cholestasis in chronic liver disease due to non-alcoholic liver disease: results of a multicentre observational study in India / M. P. Virukalpattigopalratnam, T. Singh, A. C. Ravishankar // J. Indian Med. Assoc. — 2013. — Vol. 111, № 12. — P. 856−859.
61. Xia N. Artichoke, cynarin and cyanidin downregulate the expression of inducible nitric oxide synthase in human coronary smooth muscle cells / N. Xia, A. Pautz, U. Wollscheid [et al.] // Molecules. — 2014. — Vol. 19, № 3. — P. 3654−3668.
62. Zholobenko A. Silymarin and its constituents in cardiac preconditioning / A. Zholobenko, M. Modriansky // Fitoterapia. -2014. — Vol. 97. — P. 122−132.
УДК 615. 244. 03
ГЕПАТОТРОПН1 ЗАСОБИ: ОРГАНОПРОТЕКТОРНА Д1Я (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ)
Поготова Г. А., Горчакова Н. О., Белешчев I. ф., Чекман I. С.
Резюме. В оглядi лтератури узагальнен дан щодо гепатотропних препара^в, надана ix класифка^я, головы аспекти фармакодинамки. Серед лкарських препаратв, що використовують для л^вання захворювань печшки, порiвняно у невелика груп лшв гепатотропний ефект е виршальним. 1х дiя спрямована на пщвищення стмкост оргаызму, вщновлення функци та метаболiзму життевоважливих оргаыв. Наводиться змшана класифка^я гепатотропних засобiв, що включае походження та мехаызм дм. В кожнм груп видтеы монопрепарати та комплексы лкарсью засоби. Розкриваються головы аспекти фармакодинамки монопре-паратв, а також комплексних препаратв кожно'-| групи. Зазначаеться вплив препара^в на печшку i життево-важливi системи та органи.
Ключовi слова: гепатотропн лкарсью засоби, класифка^я, фармакодинамка, органопротекторна дiя.
УДК 615. 244. 03
ГЕПАТОПРОТЕКТОРНЫЕ СРЕДСТВА: ОРГАНОПРОТЕКТОРНОЕ ДЕЙСТВИЕ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)
Поготова Г. А., Горчакова Н. А., Беленичев И. ф., Чекман И. С.
Резюме. В обзоре литературы обобщены данные о гепатотропных препаратах, представлена их классификация, главные аспекты фармакодинамики. Среди лекарственных препаратов, используемых для лечения заболеваний печени, в сравнительно небольшой группе лекарств гепатотропный эффект является решающим. Их действие направлено на повышение устойчивости организма, восстановление функции и метаболизма жизненноважных органов. Приводится смешанная классификация гепатотропных средств, включающая происхождение и механизм действия. В каждой группе выделены монопрепараты и комплексные лекарственные средства. Раскрываются главные аспекты фармакодинамики монопрепаратов, а также комплексных препаратов каждой группы. Отмечается влияние препаратов на печень и жизненноважные системы и органы.
Ключевые слова: гепатотропные лекарственные средства, классификация, фармакодинамика, орга-нопротекторное действие.
UDC 615. 244. 03
Hepatropic Medicines: Organoprotective Action (Literary Reviev)
Pogotova G. A., Gorchakova N. A., Belenichev I. F., Chekman I. S.
Abstract. The review is generalized the information about hepatotropic agents, their classification and pharmacodynamics. The liver is the largest gland of the human body, has expressed biological activity, plays the leading role in 11 of the most important biological process. The changes of its metabolic processes are associated with the metabolic disturbances in the other vital organs and systems. The pharmacotherapy program of the liver diseases includes the preventive therapy for liver damages'- protection, ethiotropic and pathogenetic therapy directed towards the correction of the function, metabolic and structure not only of liver but also of other vital organs and systems. Among the medicaments used to treat liver diseases'- it is possible to distinguish a relatively small of group of drugs for which hepatotropic action is decisive, dominant or have, the independent clinical significance. Most of hepatotropic drugs with different origin and different mechanism of action restore not only the liver metabolism, but the function of organs and systems. The classification of hepatotropic drugs is mixed, includes the drugs origin and mechanism of action. Due to these functions, hepatic diseases continue to be among the main threats to public health, and they remain problems throughout the world. Despite enormous advances in modern medicine, there are no completely effective drugs that stimulate hepatic function, that offer complete protection of the organ, or that help to regenerate hepatic cells. Thus, it is necessary to identify pharmaceutical alternatives for the treatment of liver diseases, with the aim of these alternatives being more effective and less toxic. The use of some plants and the consumption of different fruits have played basic roles in human health care. Herbal drugs may consist of one drug — monodrug or of medicines combination. The main substance in such drug is Milk Thistle. Legalon, Silimar, Carsil, Rosimar belong to the monodrugs. Hepabene, Bienosilim, Sibectan, Phosphonciale, Hepafon to the complex drugs. The most complex combination is Livonorm. All drugs from Milk Thistle have antioxidant properties and stimulate RNA-polymerase 1 in cell nucleus, activate transcription. These medicines posses neuroprotective, cardioprotective effects also. There is monodrug of Cynara scolymus — Artichoke extract (Artihol), and complex drug — Detoxyl. Laennek, Hepatosan, Enterosan, Prohepar, Erbisol have the animal origin. They are used very seldom. Drugs containing essential phospholipids may be plant products as Essentiale N, Essentiale Forte N, Resolute Pro or belong to the complex drugs as Phosphogliv, Esliver, Phosphonciale, Livolin forte, Eslidin. To the drugs of unsaturated fatty acids or omega-3-triglycerids belong Epadol-neo, Omacor, Eiconol, Vitrum cardio-omega-3, Fish oil. The drugs of unsaturated fatty acids include into phospholipids'- membranes, have antioxidant, neuroprotective, cardioprotective action. Drugs with primary detoxication effect are divided in two groups: drugs with primary direct action — ornithinum aspartate (Hepa-Merz), argininum glutamathe (Glutarginum), and drugs of indirect action that may reduce of endogenous toxicants'- formation — Lactulose (Duphalac), Lactitol (Exportal) or activate the endog-enouse detoxicants formation — Ademethionin (Heptral), Remaxol. Ademethionin may be used as antidepressant. There are the drugs accelerating the toxicants metabolism — Pentobarbital (Benzonal), Phenobarbitalum, Metha-doxin (Methaxil). There are also the drugs of different groups, such as Ursodeoxycholic acid (Ursofalk), Acidum Thiocticum (Alpha-Lipon, Berlithion, Thioctacidum), Thiotriazolin (Dalmaxin), Selenasa. The existence of multifac-tors of the hepatitis pathogenesis explain dysfunction and metabolism, disturbances not only in the liver but also in the other vital systems. The hepatitis treatment is required such drugs use that posses not only hepatotropic but also organoprotective action. The treatment of liver diseases of the complex pharmacotherapy including the ethio-logical and pathogenical threatment with drugs that effect the reason of the disease and improve the structure and functional activity of hepatocytes.
Keywords: hepatotropic medicines, classification, pharmacodynamics, organoprotective action.
Рецензент — проф. Бобирьов В. М.
Стаття надшшла 1. 12. 2014 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой