Adaptive model of decision making on the management of enterprise flexibility

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Висновки. Таким чином, в данш стати визначет елементи теоретико-методичного забезпечення процесу управлiння iнновацiйним розвитком щдприемства на засадах конIролiнгу, встановленi лопчт зв'-язки мiж ними, що доповнюе науково-теоретичне забезпечення використання конIролiнгу в управлiннi розвитком шноващйних процесiв на щдприемствах. Перспективним напрямом подальших дослвджень вважаемо формування мехатзму управлiння iнновацiйним розвитком щдприемства на засадах контролшгу.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Азаренков Г. Ф. Можпивостi контролшгу в системi управлшня шновацшним розвитком тдприемства / Г. Ф. Азаренков, О. Г. Зима, О. В. Писарчук // Проблеми економжи. — 2010. — № 4. — С. 74−78.
2. Аксентюк М. М. формування адаптивно! системи контролшгу в менеджмент аграрних тдприемств: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня к.е.н. за спещальтстю 08. 00. 04 / М. М. Аксентюк. — Кив, 2008. — 21 с.
3. Амосов О. Ю. Контролшг мехатзми в системi управлшня п1дприемством / О. Ю. Амосов // Економжа та управлшня. — 2012. — № 1. — С. 82−86.
4. Борисенко И. Л. Методика анализа результативности бизнес-процессов при формировании системы контроллинга на инновационном предприятии / И. Л. Борисенко, Н. Н. Кудрявцева // ИнВестРегион. — 2009. — № 1. — С. 8−13.
5. Григораш I. О. Формування та розвиток системи управлшня тдприемством на засадах контролшгу: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня к.е.н. за спещальтстю 08. 00. 04 / I. О. Григораш. — Ктв, 2012. — 21 с.
6. Гудзинський О. Д. Контролшг в системi менеджменту (теоретико-методолопчний аспект): монограф1я / О. Д. Гудзинський, М. М. Аксентюк, О. М. Деменша. — К.: 1ПК ДСЗУ, 2009. — 225 с.
7. Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. М. Л. Лукашевича, Е. Н. Тихоненковой. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 336 с.
8. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления / Э. Майер- под ред. С.А. Николаевой- пер. с нем. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 301 с.
9. Манн Р. Контроллинг для начинающих. Система управления прибылью / Р. Манн, Э. Майер- [пер. с нем. Ю.Г. Жукова]. — М.: Финансы и статистика, 2004. -304 с.
10. Михайличенко Н. М. Проблеми визначення кола функцш контролшгу шноваци / Н. М. Михайличенко // Маркетинг i менеджмент шновацш. — 2012. — № 1. — С. 164−168.
11. Михайлишин Н. П. Контролшг шновацшно! дяльносп як зааб реалiзацil шновацшного потенциалу тдприемства / Н. П. Михайлишин, Н. Г. Мельник // 1нновацшна економжа. — 2010. — № 1. — С. 101−105.
12. Пестовская Е. В. Концепция контроллинга инноваций / Е. В. Пестовская // Век качества. — 2010. — № 4. -С. 56−59.
13. Пушкар М. С. Контролшг — шформацшна тдсистема стратепчного менеджменту: Монограф1я / М. С. Пушкар, Р. М. Пушкар. — Тернопль: Карт-бланш, 2004. -370 с.
14. Стратепя шновацшного розвитку Украши на 2010 — 2020 роки в умовах глобалiзацiйних виклиюв / Авт. -упоряд.: Г. О. Андрощук, 1.Б. Жиляев, Б. Г. Чиженський, М. М. Шевченко. — К.: Парламентське вид-во, 2009. — 632 с.
15. Сухарева Л. А. Контроллинг — основа управления бизнесом / Л. А. Сухарева, С. Н. Петренко. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2002. — 208 с.
16. Тарасюк М. В. Контролшг в управлшш торивельними мережами: теор1я, методологя, практика: монограф1я / М. В. Тарасюк. — К.: КНТЕУ, 2010. — 547 с.
17. Терещенко О. О. Контролшг у система антикризового управлшня тдприемством / О. О. Терещенко // Фшанси Украши. — 2001. — № 12. — С. 56−63.
18. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Д. Хан- [пер. с нем. под ред. А. А. Турчака, Л. Г. Головача, М.Л. Лукашевича]. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 800 с.
19. Чобгток В. I. Контролшг мехатзми управлшня потенциалом конкурентоспроможносп тдприемств / В. I. Чобгток // Бiзнес 1нформ. — 2011. — № 12. — С. 162−164.
20. Яковенко К. В. Особливоси контролшгу процесу шновацшно! даяльносп промислових тдприемств / К. В. Яковенко // бгзшс-шформ. — 2012. — № 5. — С. 75 --78.
Рецензент д. е. н., доцент НТУ «ХП1″ Кузьминчук Н. В. ЕкспертредакцшноИ колеги к.е.н., доцент УкрДАЗТПолякова О.М.
УКД 338. 264
МОДЕЛЬ ПРИЙНЯТТЯ АДАПТИВНИХ Р1ШЕНЬ ЩОДО УПРАВЛШНЯ
ГНУЧК1СТЮ ШДПРИеМСТВА
Геращенко I. О., к.е.н., доцент, Мiрeйчiк I. А., студент (У1ПА)
В статтi викладено суттсть управлтського рiшення, розглянута та охарактеризована блочна модель тдготовки i прийняття адаптивного рiшення. Проаналiзованi етапи прийняття адаптивного управлiнського рiшення з урахуванням гнучкостi, яю представлен у виглядi по^довних етатв, операцт, процедур мiж якими кнують прямi i
© Геращенко I.O., Мiрейчiк I.A.
зворотю зв '-язки. Для визначення найбтьш обгрунтованого порядку прийняття управлiнського рiшення, запропонована модель прийняття адаптивногоуправлiнськогорiшення з урахуванням гнучкостi тдприемства.
Ключовi слова ефективт рШення, модель прийняття адаптивного рШення, етапи прийняття управлшських рШень з урахуванням гнучкост
МОДЕЛЬ ПРИНЯТИЯ АДАПТИВНЫХ РЕШЕНИЙ ПО УПРАВЛЕНИЮ
ГИБКОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ
Геращенко И. А., к.э.н., доцент, Мирейчик И. А., студент (УИПА)
В статье изложены сущность управленческого решения, рассмотрена и охарактеризована блочная модель подготовки и принятия адаптивного решения. Проанализированы этапы принятия адаптивного управленческого решения с учетом гибкости, которые представлены в виде последовательных этапов, операций, процедур между которыми существуют прямые и обратные связи. Для определения наиболее обоснованного порядка принятия управленческого решения, предложена модель принятия адаптивного управленческого решения с учетом гибкости предприятия.
Ключевые слова эффективные решения, модель принятия адаптивного решения, этапы принятия управленческих решений с учетом гибкости.
ADAPTIVE MODEL OF DECISION MAKING ON THE MANAGEMENT OF
ENTERPRISE FLEXIBILITY
Herashchenko I. O., assistant professor, Mireychik I. A., the student (UIPA)
The article describes the nature of the administrative decision, considered and characterized block model preparation and adoption of adaptive solutions. The stages of adaptive management solutions with flexibility, which are presented as a series of steps, operations, procedures, among which there are forward and backward linkages. Revealed that the model management decision involves a movement from one block to another. After discovering the problem, establish the conditions and factors that contribute to its occurrence, developed solutions from which to choose the best. To determine the most reasonable order management decision, a model of adaptive management decision making, taking into account the flexibility of the enterprise. An important factor is the competitive advantage of the enterprise management flexibility, the ability of companies to rapid restructuring of administrative influence, adoption and implementation of adaptive to the current economic circumstances (situations) management solutions for enterprise support of innovative activity and increase its competitiveness.
Keywords: effective solutions, a model of adaptive solutions, the stages of decision-making with flexibility.
Постановка проблеми. Упpaвлiння гнучюстю в екожмчнш дяльносп xapaктеpизye здaтнiсть менеджмент пiдпpиeмствa тa ваа системи до швидко1'- пеpебyдови y^ta^^b^^» впливу, пpийняття тa pеaлiзaцii aдaптивниx до сфоpмовaниx економiчниx обстaвин (cmyaqrn) yпpaвлiнськиx piшень 3apan^ пiдтpимки iнновaцiйноi aктивносri пiдпpиeмствa i нapощyвaння його конкypентоспpоможностi. Упpaвлiння гнучюстю дозволяе пiдпpиeмствy генеpyвaти i pеaлiзовyвaти m^ma^f, комеpцiaлiзyвaти новi вде^ яю фокусуються та тдвищент ефективносп дяльносп пiдпpиемствa, швидко pеaгyвaти та змши у внутршньому i зовтшньому pинковомy сеpедовищi в межax внyтpiшнix можливостей оpгaнiзaцii.
Вищa стутнь гнучкосп — це повта фiнaнсовa лшшдтсть: швидке пеpетвоpення всix pесypсiв пiдпpиемствa в ^ош^ Дяний aспект pозглядy гнучкосп пiдпpиемствa таближений безпосеpедньо до фiнaнсовоi гнучкосп,о що сввдчить
aкцентyвaння увяги нa однiй з ii xapaктеpистик -фiнaнсовоi лiквiдностi.
Гнучк1 mдпpиемствa зaвжди
конкypентоспpоможнi, оск1льки вони своечaсно aдaптyються до змiн i мякль можливiсть швидше виводити влaснi пpодyкти та pинок. Пpоцеси тpaнсфоpмaцii економiчниx вщносин i pозвиткy pинковиx стосунюв, що xapaктеpизyються вягомою змiною зовтшнього сеpедовищa господapювaння, зaгостpенням i посиленням конкypентноi боpотьби, вимaгaють ввд кеpiвникiв пошуку i зaстосyвaння новиx, тайбшьш ефективниx пiдxодiв, фоpм тя моделей пpийняття aдaптивниx piшення щодо y^ab^^ гнучк1стю пiдпpиемствa.
Анaлiз остантх до^дженъ i публтацш. Зтачний вкляд у фоpмyвaннi зтань пpо особливосп пpийняття yпpaвлiнськиx piшень зpобили тям вiдомi вiтчизнянi тя зapyбiжнi вчет, як Юкaевa В.С. 1], ЛИТВЯК Б.Г. 4], Фaтxyтдинов Р.А. 5], Смиpнов
Е.А. 6]. Питания адаптивносп розглядали таю вчет, як Березии Ф. Б. [2], Казначеев В. П. [3].
Метою статт1 е розробка модел прийняття адаптивних ршень щодо управлшня гнучк1стю щдприемства.
Виклад основного матералу. Ефективт ршення — основа юнування комерц1йного щдприемства. Вони е ютотним елементом кожно! з п'-яти функц1й управлшня. Оскшьки кер1вники середнього р1вня повинт, як правило, приймати ршення, необхвдт для устшно! роботи сво! х щдроздшв, початювепь — керуючий незабаром усвщомлюе значення ршень 1 те, як важко знайти правильне.
Управлшське ршення — це акт вироблення остаточного судження. Стосовно до управлшського
ршення — це означае вибрати певний курс дш з можливих альтернатив [1].
Адаптивтсть — це природжена та набута здаттсть до адаптаци, тобто пристосування до вае! багатоматтносп життя при будь-яких умовах [2].
В якосп компоненту адаптац1йних можливостей можна розглядати поняття адаптац1йного потенщалу, який характеризуе р1вень розвитку взаемопов'-язаних характеристик, що найбшьш значущ1 для регуляцп й процесу адаптацЦ, 1 зумовлюе величину дапазону фактор1 В зовтшнього середовища, до яких щдприемство може пристосуватись [3].
Для подготовки 1 прийняття ршення, як правило, використовуеться блочна модель (рис. 1).
Рис. 1. Блочна модель тдготовки i прийняття управлтського рiшення
6 Прийняття ршення
У блощ 1 ввдбуваеться зб1р, обробка та зберпання шформацп. Ця шформащя класифшуються, систематизуеться 1 при необхвдносп передаемся в шш1 блоки для подготовки та прийняття ршення.
У блоц1 2 сформована ситуащя вдентифшуеться з ратше необх1дно1 для використання вже апробованого досввду виршення задача
Виршенням завдань з цього блоку займаються спещальт апал1тичн1 служби оргатзацп. Вони дагностують проблему, виявляють 11 & quot-симптоми"- 1 причини виникнення, виявляючи шформащю, вщповщну конкретнш проблема
У блоц1 3 дослвджують вплив гнучкосп на управлшсью ршення. Гнучюсть забезпечуе своечасний 1 обгрунтовапий переход на нов1 методи розробки 1 реал1зацп управлшського ршення.
У блощ 4 виробляються проекти виршення проблеми на основ1 врахузання обмежень 1 критерив. Складиiсть проблеми визначае засоби и виршення.
У блоц1 5 ощнюють альтернативи виршення проблеми, використовуючи стандарта (критери) прийняття ршення, що знаходяться в шформащйному блоц1 1, встановлет в оргатзацп, враховуючи обмеження в можливостях 1 способи ощнки, якими володють особи, що приймають ршення, 1 персонал управлiния.
У блощ 6 приймають ршення. При цьому якщо проблема була правильно визначена, а
альтернативт ршення об'-ективно ощнет, то прийняти ршення неважко, якщо т, то слад звернеться до блоку 4. [4]
Оц1нка альтернатив розр1зняеться, виходячи з1 ступеня впевненосп, пов'-язашэ! з можливими майбугнiми умовами. Тут звичайно розглядають три вар1анти: впевнетсть, ризик, невизначетсть.
Коли ввдомо, яке з прийнятих ршень, здшсниться вибираеться альтернатива, яка мае найбшьший ефект у цих умовах (кер1вник може прогнозувати можлив1 результати в р1зних обставинах або станах середовища. В цьому випадку особа, яка приймае ршення, точно знае результат кожного з вар1анпв вибору, 1 ршення приймаеться в стапi впевненосп.
Прийняття ршення в умовах невизначеносп — повна протилежтсть попереднш умов1, так як ввдсутня шформащя про ймов1ртсть р1зних умов. Коли неможливо оц1нити ймов1ртсть потенц1йних результата, ршення приймаеться в умовах невизначеносп. Часто це ввдбуваеться, якщо чинники середовища неввдом1 або склада 1 не можна отримати релевантну шформащю (ввдповвдну ситуацп).
Ризик — це стан м1ж двома полярними випадками — впевнетстю 1 невизначешстю. [5]
Процес прийняття ршення в технологичному аспекп можна представити як послвдовтсть етатв, операц1й, процедур, м1ж якими юнують прям 1 зворотш зв'-язки.
На рисунку 2 представлений варiант процесу ухвалення рiшення, що складаеться з восьми етапiв. Фактична шльшсть етапiв, операцiй,
процедур визначаеться складшстю i типом проблеми, яка вирiшуеться.
1нформацшни
й анашз (усвщомлення необхщносп ПР, фжсащя ускладнень)
Сигнали
2
Виявлення,
опис проблемно! ситуаци (анашз проблемно! ситуаци)
Д1агнос-
тика проблеми
Мiсiя, цiлi, стратепя
Дослщження проблеми
Прогнозуван ня
Розрахунок ризику
5
Виявлення альтерната в ршення проблеми з урахування м гнучкосл
Анатз обмежень, можливостей та критерив ршення
J
Оцшка варiантiв рiшення, наслiдкiв
6
Вибiр варiанту рiшення з урахуванням гнучк ост1
Оцiнка
ефективностi
ризику
7 X
Прийняття рiшення
1 * J
Вар! анти, прiоригеги
з урахуванням
гнучкосп
Проблема не сформована
Реалiзацiя рiшення
4
3
8
Рис. 2 Етапи процесу прийняття адаптивного ршення щодо управлтня гнучюстю тдприемства
На першому етап здшснюеться збiр, обробка та ан^з шформаци. Основне завдання цього етапу — своечасне виявлення сигналiв утруднень у функцiонуваннi, попередне визначення причин оповщення осiб, як1 приймають ршення.
На другому етат описуеться проблемна ситуащя. Визначаеться проблемний характер ситуаци, яка проявилася як наслвдок впливу системи зовнiшнiх факторiв, не врахованих прогнозом або суб'-ективну дiяльнiсть персоналу управлшня, яку можна скорегувати. Ввдбираеться релевантна iнформацiя.
На третьому етат дагностуеться виявлена проблема. На основi шформаци, що надходить, фiксуються й! симптоми, причини виникнення проблемно! ситуаци стають зрозумiлими.
Диагностика, формулювання й
обгрунтування проблеми складна теоретична i практична задача. Iденгифiкацiя проблеми е ще i центральною частиною процесу. Якщо допускаеться помилка, змiст шших етапiв може отримати не правильну & quot-наповнюватсть"-. Так, зусилля за ршенням проблеми можуть бути спрямованi на усунення & quot-симпшшв"-, а не на саму проблему. Проблема в цьому випадку залишаеться i проявляеться тзнше.
Як правило, виявляються групи проблем, i особам, що приймають ршення, слад визначити прiоригетнiсть! х виршення. Для подальшого вибору головно! проблеми необидно визначити стандарта, критери ощнки можливих рiшень.
Це можуть бути прибуток, диввденди, витрати, зростання продуктивности ризик, можливий вплив на попит, iмiдж оргатзаци. Особи, що приймають ршення, повинш з'-ясовувати обмеження (наприклад, неадекватнiсть кошт1 В потрiбно у закутвт ресурсiв, нових технологiй, низька квалiфiкацi! персоналу, сповiдуваннi в оргашзаци етичн норми).
На четвертому етапi успшне вирiшення проблеми залежить ввд розроблених альтернатив Г! вирiшення. При цьому завжди iснуе небезпека, що частина кращих альтернатив буде упущена. Тому, як правило, зусилля спрямовуються на ретельне виявлення й обгрунтування варiангiв усiх альтернатив.
Допустим альтернативи вибираються з урахуванням обмежень, можливостей органiзацii i кригерi! в. Не чтко сформованi проблеми вирiшуються в умовах невизначеносп.
На п'-ятому етат попередньо вибираеться найкраща альтернатива. На основi прогнозiв, розрахунку ризику виконуеться ретельний аналiз допустимих з позицш досягнення поставлених цiлей, витрат ресурав, вщповвдносл конкретним умовам! х реалiзацi! При цьому з'-ясовуеться, що при виршент складних завдань на основi к1льк1сних показник1 В важко виробити однозначн рекомендацii про вибiр конкретно! альтернативи.
К1нцевий результат роботи на п'-ятому етат -винесення судження про перевагу альтернатив, запропонованих темними аналiтиками особi, що приймае рiшення з дано! проблеми.
На шостому erani альтернативи оцшюються особами, що приймаютъ рiшeння, на 0CH0Bi шформаци, наданъ aнaлiтикaми, та додатково! шформаци (суб'-ективних судженъ, думок aкцiонeрiв i т.п.). При цьому використовуютъся резулътати aнaлiтичних розрахунк1 В р1зних вaрiaнтiв, ризик1 В, а також особистий досв1д осiб, приймаютъ рiшeння, i! х iнтуiцiя. У осiб, що приймаютъ ршення з'-являеться судження про перевагу вaрiaнтiв досягнення ц1лей. Якщо ц1 особи сумнiвaютъся у виборi нaйбiлъшоi альтернативи i можливосп експерименталъно! пeрeвiрки, оргатзовуеться оц1нка ефективносп ршення i вивчення додатково! шформаци на основi експерименту.
На съомому етап1 остаточно приймаеться та оформлюеться рiшeння. Структура, зм1ст рiшeння i особливосп його подалъшо! реал1заци визначаютъся
рiвнeм управлшсько& quot- ieрaрхli, де воно прийнято, культурою прийняття рiшeння i керування в цшому.
Восъмим етапом е реалгащя упрaвлlнсъкого рiшeння. Вaжливiстъ iнформaцii в процеа прийняття рiшeння визначаеться вже тим, що у ведомому сена суттсть д1ялъност1 оргaнiв упрaвлlння полягае в li переробщ. [6]
У процеа виробничо& quot- д1яльност1 доводиться приймати багато рiзномaнiтних рiшeнъ. У деяких випадках кeрiвнику потр16но вм1ти приймати ршення в умовах нeвизнaчeностi i пот1м продовжувати рух дaлl. Для визначення нaйбiлъш обгрунтованого порядку прийняття управлшського рiшeння, пропонуемо модель прийняття управлшського ршення з урахуванням гнучкосп щдприемства (рис 3).
Рис. 3 Модель процесу прийняття адаптивного управлшського ршення з урахуванням гнучкостг
пгдприемства
Модель прийняття управлшського ршення передбачае собою рух в1д одного блоку до шшого. П1сля виявлення проблеми, встановлення умов i фaкторiв, що сприяють И виникненню, розробляються ршення, з яких вибираеться оптимальне.
I. Постановка проблеми: виникнення ситуаци, прояв проблеми, зб! р необхгдног шформаци, опис проблемки. '- ситуаци.
II. Розробка вaрiaнтiв ршення: формування вимог-обмежень, з61р нeобхiдноi шформаци, розробка можливих вaрiaнтiв.
III. ви61р рiшeння: визначення критерив вибору- виб! р рiшeнь, як1 в1дпов1дають критeрiям- ощнка можливих насл1дк1в- виб1р найкращого ршення з урахуванням гнучкосп щдприемства.
Постановка мети ршення (дагноз проблеми). Будь-який процес прийняття р1шень
повинен починатися з ясного анатзу необхщносп прийняття цього рiшення. Тому на першому кроц1 керуючий повинен вщповюти на три питання:
1. Який вибiр я намагаюся зробити (тобто яке ршення прийняти)?
2. Чому це рiшення необхвдно (тобто чи не можна розглянути можливють прийняття iншого рiшення, яке призвело б до бажаного результату)?
3. Яким було останне прийняте рiшення (тобто яке ршення могло створити або не усунуло ту проблему, яку я намагаюся виршити)?
Вироблення альтернатив. Зазвичай, у вас вже е уявлення про можливi альтернативнi ршення. Якщо число альтернатив недостатне, ввдповщно, у вас недостатньо шформаци, факпв для вироблення альтернатив. Однак до збору додатково! шформаци слад пдходити виважено. Потрiбно вмiти вiдрiзняти релевантну (що стосуеться справи) iнформацiю ввд не релевантно! Ще один споаб вироблення додаткових альтернатив — & quot-мозкова атака& quot-, розпочата або самостшно, або за участю iнших. При & quot-мозковш атац1& quot- забороняеться критика яких би то не було, навггь самих неймовiрних рiшень i альтернатив.
Вибiр кращо! альтернативи. Далi розглядаються альтернативи, го^внюються i вибираеться найкраща з них — вона i е по^бним вирiшенням проблеми. В основi порiвняння альтернатив лежить принцип ощнки та зiставлення (зважування) 1х насладив. Для цього розроблет досить точт методи к1льк1сно1 оц1нки (системи бальних оц1нок бажаностi, серйозносп, ризику).
Наступним етапом повинна бути реалiзацiя ршення — а iнакше який сенс його приймати? Проте, по можливосп, не поспiшати з цим кроком. Перш за все продумайте, яю наслвдки ваше рiшення може мати для шших. Потм продумайте, як ви будете контролювати виконання ршення, тобто порiвнювати фактичнi результати з очшуваними. Це називаеться & quot-встановленням зворотного зв'-язку& quot-. Заключний крок е юнцевою оц1нкою якосп прийнятого та реатзованого рiшення. Але перевiрка результату важлива не тшьки тому. На цьому кроц1 ви купуете безц1нний досввд: якщо ваше рiшення виявилося вдалим, ви будете знати, що робити в подiбнiй ситуаци наступного разу, якщо навпаки — ви будете знати, чого не робити.
В умовах нацюнально! та управлшсько! культури можливо припустити, що в Украт доц1льно використовувати запропоновану модель прийняття адаптивного управлiнського ршення з урахуванням гнучкосп пдприемства.
Висновок. Важливим фактором
конкурентних переваг являеться управлшська гнучк1сть пдприемства, тобто здатисть пдприемства до швидко! перебудови управлшського впливу, прийняття та реалiзацil адаптивних до сформованих економiчних обставин (ситуацш) управлiнських рiшень заради пдтримки шновацшно! активностi пдприемства i нарощування його конкурентоспроможносп.
В статп викладено сутисть адаптивного управлiнського рiшення, розглянута блочна модель подготовки i прийняття адаптивного управлшського ршення, проаналiзованi етапи прийняття управлшського ршення з урахуванням гнучкосп та запропоновано модель процесу прийняття адаптивного управлiнського рiшення з урахуванням гнучкосп пдприемства.
Ефективнi ршення — застава iснування комерц1йного пдприемства. Вони е етотним елементом кожно! з п'-яти функц1й управлiння.
Сьогоди виграе той, хто зумiе швидше за всiх iнших конкуренпв ввдгукнутися на запити покупц1 В i осво! ти виробництво ново! продукцй. Гнучк1сть i швидк1сть реакци стали головним чинником виживання в конкурентнiй боротьбi. Мова йде про те, що гоо^бно швидко адаптуватися i вмiти переходити ввд одного типу виробництва до шшого з використанням тих же самих знарядь прац1 i виробляти набагато менше продукцй'-, нж в епоху масового конвеерного виробництва.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Юкаева В. С. Управленческие решения. Учебное пособие / В. С. Юкаева. — М.: Дашков И К, 1999. — 292 с.
2. Березин Ф. Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. / Ф. Б. Березин. — Л.: Наука, 1988. — 270 с.
3. Казначеев В. П. Современные аспекты адаптации. / В. П. Казначеев — Новосибирск: Наука, 1980. — 192 с.
4. Литвак Б. Г Управленческие решения / Б. Г. Литвак. — М.: Экмос, 1998. — 248 с.
5. Фатхутдинов Р. А. Управленческие решения. Учебник для вузов / Р. А. Фатхутдинов. -М.: Инфра-М, 2001. — 283 с.
6. Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений / Э. А. Смирнов. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 271 с.
Рецензент д.е.н., професор У1ПА Прохорова В. В. Експерт редакцшноИ колеги к.е.н., доцент УкрДАЗТБоровик Ю.Т.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой