Адаптивные стратегии финансового управления на предприятии

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Pasternak-Taranushenko, H., and Lobza, H. & quot-Ekonomichna bezpeka pidpryiemstva v umovakh rynku& quot- [Economic security company in the marketplace]. Visnyk NAN Ukrainy, no. 7−8 (1994): 109−115.
Portnova, H. O., and Antonenko, V. M. & quot-Finansova bez-peka pidpryiemstv: suchasni pohliady shchodo sutnosti ta ot-sinky& quot- [Financial security company: current views about the nature and evaluation]. http: //webcache. googleusercontent. com/ search? q=cache: qE6kNznxhdQJ: ea. donntu. edu. ua:8080/jspui/ bitstream/123 456 789/25447/1/1%2520Portnova_GO_stattya. doc+& amp-cd=1&-hl=uk&-ct=clnk&-gl=ua
Svishch, O. O. & quot-Analiz metodiv otsinky rivnia finansovo-ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstva& quot- [Analysis methods for as-
sessing the level of financial and economic security]. http: //eprints. kname. edu. ua/32 211/1/62. pdf
Vasechko, L. I. & quot-Ohliad poniatiinoho aparatu finansovo-eko-nomichnoi bezpeky pidpryiemstva& quot- [Overview of the conceptual apparatus of financial and economic security]. Formuvannia rynk-ovykh vidnosyn vUkraini, no. 9 (2012): 115−118.
Yermoshenko, M. M. Finansova bezpeka derzhavy: natsion-alniinteresy, realnizahrozy, stratehiiazabezpechennia [The financial security of the State, the national interest, the real threat, strategy support]. Kyiv: KNTEU, 2001.
Yermoshenko, M. M., and Horiacheva, K. S. Finansova skla-dova ekonomichnoi bezpeky: derzhava i pidpryiemnytstvo [The financial component of economic security: the state and business]. Kyiv: NAU, 2010.
УДК 658. 15:005. 21
АДАПТИВН1 СТРАТЕГИ Ф1НАНСОВОГО УПРАВЛ1ННЯ НА П1ДПРИ6МСТВ!
© 2014
0Л1ЙНИК т. в.
УДК 658. 15:005. 21
Олшник Т. В. Адаптивн стратеги фшансового управлшня на пщприсмст
Мета cmammi полягае у вид/лени/ адаптивных стратегй фшансового управлшня на тдприемстви Визначено адаптацю як процес пристосуван-ня, що супроводжуе фунщюнування та розвиток тдприемства. Анал'-вуючи науковi прац багатьох учених, у статтi видшено такi види адаптив-ност'-& gt-, як пасивна та активна, що в'-дрзняютьсяхарактером реакцИтдприемства на вплив змш узовн! шньому та внутршньому середовищi. Визначено, що метою адаптивного фшансового управлшня е пошук найбшьш ефективних вар'-шнт'-ю прийняття та реал'-ваци ршень, спрямованих на фунщюнування та ефективний розвиток промислового тдприемства в конкурентному середовищi. Для виршення завдання забезпечення адаптивностi фшансового управлшня та розвитку тдприемства в статт'-& gt- видшено органiзацiйнi форми та '-шструменти (стратегипасивного виживання, стратеги активного виживання та стратеги активного впливу на зовншне середовище), органiзацiйнi способи, форми та заходи стратегнноi адаптивност'-!, що в'-дпов'-дають процесам управлшня на тдприемстви
Ключов'-! слова: адаптившсть, активна адаптащя, пасивна адаптащя, тдприемство, адаптивш стратеги, ф'-шансовеуправлшня. Ббл.: 11.
Олiйник Тетяна Володимирiвна — кандидат економiчних наук, викладач кафедри фiнансiв, Хармвський нацональний економiчний утверситет! м. С. Кузнеця (пр. Ленша, 9а, Харщ 61 166, Украша) E-mail: rudik-13−13@mail. ru
УДК 658. 15:005. 21 Олейник Т. В. Адаптивные стратегии финансового управления на предприятии
Цель статьи заключается в выделении адаптивных стратегий финансового управления на предприятии. Определена адаптация как процесс приспособления, сопровождающего функционирование и развитие предприятия. Анализируя научные труды многих ученых, в статье выделены такие виды адаптивности, как пассивная и активная, отличающиеся характером реакции предприятия на воздействие изменений во внешней и внутренней среде. Определено, что целью адаптивного финансового управления является поиск наиболее эффективных вариантов принятия и реализации решений, направленных на функционирование и эффективное развитие промышленного предприятия в конкурентной среде. Для решения задачи обеспечения адаптивности финансового управления и развития предприятия в статье выделены организационные формы и инструменты (стратегии пассивного выживания, стратегии активного выживания и стратегии активного воздействия на окружающую среду), организационные способы, формы и методы стратегической адаптивности, соответствующие процессам управления на предприятии.
Ключевые слова: адаптивность, активная адаптация, пассивная адаптация, предприятие, адаптивные стратегии, финансовое управление. Библ.: 11.
Олейник Татьяна Владимировна — кандидат экономических наук, преподаватель кафедры финансов, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (пр. Ленина, 9а, Харьков, 61 166, Украина)
E-mail: rudik-13−13@mail. ru
UDC 658. 15:005. 21 Oliinyk T. V. Adaptive Strategies of Financial Management in the Enterprise
The article is aimed at the selection of adaptive strategies for financial management in the enterprise. The adaptation as a process of customization, accompanying the functioning and development of the enterprise, was determined. Analyzing the works of numerous scientists, the article highlights such types as passive and active adaptability, distinguished by the nature of the enterprise'-s reaction on changes in the external and internal environment. It was determined, that the adaptive management aimes to find the most effective options for making and implementing decisions as to the functioning and effective development of an industrial enterprise in the competitive environment. To solve the problem of providing the adaptability of financial management and business development, organizational forms and tools (passive survival strategies, active survival strategies and strategies of the active influence on the environment), organizational means, forms and methods of strategic adaptability, relevant to the management processes in the enterprise, were highlighted.
Key words: adaptability, active adaptation, passive adaptation, enterprise, adaptive strategies, financial management. Bibl.: 11.
Oliinyk Tetiana V. — Candidate of Sciences (Economics), Lecturer of the Department of Finance, Kharkiv National Economic University named after S. Kuznets (pr. Lenina, 9a, Kharkiv, 61 166, Ukraine) E-mail: rudik-13−13@mail. ru
Сучасний стан економки та фшансово! сфери характеризуемся суперечливими тенденцiями, що породжуються як об'-ективними факторами, так i помилками та прорахунками в економiчнiй полiтицi. Негативнi тенденцй економiчного розвитку, соцiальне напруження та змши законодавчо'-1 системи негативно впливають на стан в^чизняних пiдприемств, процеси! х функцiонування та розвитку. У цих умовах важливим е становлення й реалiзацiя принципово ново! системи управлшня пiдприемством, адаптовано'-1 до змiн зовнш-нього середовища за рахунок активного пошуку, форму-вання та розвитку адаптивних здатностей, створення та використання стратегiчних i фiнансових можливостей на засадах адекватно! теоретично! бази, нових концеп-туальних 1дей, пiдходiв, методiв.
Процеси адаптацй виступають необхiдною умо-вою успшно! реалiзацi! процесiв економiчного розвитку, радикальних перетворень на пiдприемствi. Адап-тивнiсть характеризуе ступiнь пристосування до змш у зовнiшньому та внутршньому середовищi шдприем-ства [1]. Властивкть адаптивностi, перш за все, визна-чають як особливiсть пiдприемства реагувати на змши параметрiв внутрiшнього й зовншнього середовища. Процесом адаптацй е процес пристосування устрою та функцш системи до реальних умов кнування [10].
Широкому спектру проблем стосовно управлшня дшльшстю пiдприемств та! х вирiшення присвяче-но науковi працi таких видатних вчених-економiстiв: I. Адизеса, I. Ансоффа, М. Бiра, Л. Грейнера, Ф. Гушра, Дж. Дак, Р. Дафта, К. Левша, Дж. Келл^ Дж. Коттера, К. Фрайлшгера. У роботах цих авторiв управлшня роз-витком пiдприемства пов'-язано з процесами адаптаци до змш на ринку та спрямовано на досягнення стшких конкурентних переваг.
Серед вггчизняних та росшських вчених питання управлiння дiяльнiстю шдприемств та! х адаптивнiстю дослiджують I. М. Аюмова, М. Д. Актов, В. М. Геець, А. Е. Воронкова, Д. К. Воронков, М. О. Кизим, Г. Б. Клей-нер, I. I. Мазур, В. С. Пономаренко, В. Н. Треньов, С. Р. Фь лоновiч, В. Ф. Шашро. Дослцники розглядають сучасш концепцй, передумови, методи та моделi управлiння адаптивнiстю пiдприемств. Разом iз тим, недостатньо уваги придкено мошторингу процесiв активно! адаптацй шдприемств до змш. Вцсутшсть едностi у шдходах, методах управлiння та оцшювання адаптивностi шд-приемства обумовлюють необхцшсть проведення по-дальших комплексних дотджень, розробки теоретич-них i методичних положень з метою '-й формування для ефективного функцiонування та розвитку шдприемств.
Адаптившсть органiзацiйно! структури управлшня полягае в оргашзацшнш шдтримщ поведiнки шдпри-емства в умовах, обумовлених зовнiшнiм середовищем i стилем керiвництва [8 — 11] i визначаеться системними властивостями структуроутворюючих елеменпв:
+ конструктивными (архтектурними) особли-востями, що вцбивають й устрiй — ккьюсть iерархiчних рiвнiв, склад структурних шдроздь лiв, !х пiдпорядкованiсть- + функцюнальними особливостями, що визнача-ють й здатнiсть забезпечувати досягнення по-
ставлених щлей — норма керованот, ступiнь об'-ективно! спрямованостi, ступiнь цкьово! спрямованостi, ступiнь однорiдностi розв'-язу-ваних завдань, повнота розв'-язуваних завдань в одному шдроздш, трудомiсткiсть рiшення завдань управлшня- + здатностями до розвитку, параметрами яких е ступшь адекватностi, надiйностi й ступiнь вц-новлення.
Основними рисами пiдприемства, що обирае прю-ритетом еффективнi знання, е [10]:
+ здатнiсть органiзацiйно! структури до автономного цкеспрямованого функцюнування у швидко мшливому середовищi, завдяки нагромаджен-ню, розвитку, узагальненню й використанню досвцу-
+ «iнформацiйна прозоршть» органiзацiйно! структури й формування у ствробиниив загальних цiнностей, роздкених потреб i поглядiв на май-бутне пiдприемства- + пiзнавальна мотивацш й сприятливий до само-навчання й розвиткумат творчого потенща-лу спiвробiтникiв- + пiдтримка процесш групового навчання як важ-ливо! передумови майбутнього спiвробiтництва.
Aдаптивнiсть економiчноl системи визначаеться двома видами адаптацй — пасивною та активною. Пасивна адаптацш е внутрiшньо властивою ор-ганiзацiйною характеристикою пiдприемства, яке роз-ташовуе певними можливостями само регулювання [9]. Активна адаптацш представляе мехашзм адаптивного управлiння й органiзацiю його ефективного здшснення завдяки тому, що спираеться на повну апрюрну шформа-цiю про керований процес та удосконалюе його через й використання та накопичення. У системах адаптивного управлшня обов'-язковим е наявшсть зворотного зв'-язку через безперервшсть процесу дослiдження характеристик об'-екта. При адаптивному управлшш змшюються параметри та структура об'-екта (самооргашзацш), про-грама, алгоритм функцюнування та керуючi дй (само-налаштування). Накопичення та узагальнення досвiду забезпечуе можливост навчання та само навчання систем управлшня. Адаптацш шдприемства проявляеться в його здатностях зберйати в процей розвитку суттевi параметри в певних межах! х варшвання, незважаючи на рiзноманiтнiсть впливiв зовншнього середовища.
Процеси створення нових оргашзацшних форм шдприемствами е певною характеристикою адаптацш-них фiнансових процесiв i виступають об'-ектом досль дження теорй органiзацiйного розвитку. Вiдповiдно й положенням адаптивне управлшня е гнучким та шно-вацшним видом управлiння промислових шдприемств, що здатш пристосуватися до нових обставин за допо-могою шструменпв i методiв стратегiчного управлшня. Адаптивне фшансове управлiння акумулюе знання про фшансовий стан i розвиток системи управлшня, методах та шструментах його застосування у системних об'-ектах, дозволяе перейти в1д емшризму в теорй та практицi управлшня до професiоналiзму дiяльностi ме-
неджерiв, тобто до науково обгрунтованого виконання управлшсько! дiяльностi [4]. Метою адаптивного фшан-сового управлiння е пошук найбкьш ефективних варГ-антiв прийняття та реалiзацil рiшення, направлених на функцюнування та ефективний розвиток промислового шдприемства в конкурентному середовищi. Завданням адаптивного фшансового управлiння е реалiзацiя цiлi функцiонування та розвитку промислового шдприемства на основi формування методологи, оргашзаци про-цесу адаптивного управлшня, розробки теоретичних i практичних механiзмiв реалiзацi! управлiння по стабш-зацГ! становища пiдприемства в конкурентному середо-вищi, оцiнки адаптивностi моделi фiнансового управлш-ня промислових пГдприемств.
Iнструментарiем управлiння адаптивнiстю шдприем-ства виступають стратеги, мехашзми (координацГ!, навчання, регулювання, збереження та захисту), ор-гашзацшш способи, форми та заходи адаптивности, а та-кож методи вибору та узгодження адаптивних заходiв, що вГдповГдають фiнансовим орiентирам пiдприемства. Розподк стратегiй адаптацГ! на види вГдповГдае, перш за все, видкеним класифжацшним ознакам адаптивностi (пасивна/активна). Так, !! можна подкити на види:
+ стратегИ пасивного вживання, якГ використо-вують наявнГ можливостГ та е типовим способом дш для шдприемства у стабГльному та пе-редбачуваному середовищГ. «ПасивнГсть» дГй визначаеться тим, що пГдприемство не намага-еться впливати на зовнГшне середовище- + стратегИ активного виживання пГдприемства, що направленГ на активний пошук та ефективне використання можливостей. Таю стратеги ре-алГзуються за рахунок перебудови внутршньо! структури пГдприемства та використання склад-них стратегГчних форм поведшки на ринку- + стратегИ активного впливу на зовншне середовище вГдповГдають Г включають дГ! з активного пошуку та створенню нових можливостей для ГнновацГйного розвитку пГдприемства. Таю стратеги реалГзуються за рахунок шновацш, стратегГчних компетенцГй та знань.
СтратегИ активноI адаптаци вГдповГдають цГлям ефективного функцГонування та стратепчного розвитку й реалГзуються за рахунок певних органГзацГйних форм та способГв. Стратеги активного впливу на зовнГшне середовище (горизонтальна штеграцш, вертикальна штеграцш, концентрична та конгломератна диверсифжацш) реалГзуються через рГзноманГтнГ форми об'-еднань, при-еднань та угод. Способами стратегш активного впливу на зовнгшне середовище виступають придбання, злиття та створення спкьних пГдприемств, яю можуть включа-ти придбання або домовленостГ з компаншми, що знахо-дяться з початку або в юнщ ланцюга створення цГнностГ дано! компанГ! — вГд виробникГв сировини до юнцевих споживачГв. Способами реалГзацГ! стратегГй активного виживання пГдприемств виступають реоргашзацш або !! форми — перетворення та реструктуризацш. РозрГз-няють таю напрямки реоргашзацш укрупнення дшчого пГдприемства (злиття, приеднання, поглинання) — подрГб-
нення дГючого пГдприемства (подк пГдприемства або ви-дкення окремого шдроздку) — перетворення пГдприемства (змГни розмГрш пГдприемства не передбачаються).
Стратегiя горизонтальноI ттеграцй здшсню-еться, коли вГдбуваеться придбання або злиття з пГдпри-емством або основним конкурентом, що дГе в Гншому сегментГ ринку. Стратегiя вертикальноI ттеграцй свГдчить, що пГдприемство розширюеться в напрямках дшльностГ що пов'-язанГ з просуванням товару на ринок.
СтратегИ диверсифжаци характеризуються роз-ширенням кнуючого портфеля продукту та ринку та реалГзуються за рахунок змш внутршнього середовища та активного впливу на зовнГшне середовище. Стратеп-ями диверсифжаци, що активно впливають на зовнГшне середовище, виступають: концентрична, яка викорис-товуеться через придбання пГдприемства, що виробляе подГбш товари та послуги- конгломератна — придбання пГдприемства, що не пов'-язано виробництвом товарГв Г послуг. ПГдприемство може обрати стратегш диверсифжаци, що вГдповГдае стратеги активного виживання, за рахунок реалГзацГ! змш у виробництвГ продукцГ!, технологи, мережГ збуту.
СтратегИактивного виживання пГдприемств пред-ставляють собою розвиток ринка або продукту, одночас-но або послГдовно за рахунок внутршнГх можливостей пГдприемства. Уа стратеги активного виживання пГдприемств пов'-язанГ мГж собою та реалГзуються за рахунок змш у: продуктГ (модифжацш/шновацш), ринку (розширення/розвиток), оргашзаци (реконструкцш/ реструктуризацш/ модершзацш), технологи (решжиш-ринг/шновацш), персоналГ (навчання/ мотивацш).
АналГз конкурентного контексту адаптивностГ пГдприемств, на думку багатьох дослГдниюв [2], виходить з факту наявностГ конкурентних пе-реваг Г певного стратепчного напрямку дшльносп пГдприемства, його цшностГ та привабливостГ Найбкьш простим Г доступним для об'-ективно! критерГально! оцГнки наявностГ адаптивностГ пГдприемства виступають показники темшв зростання: обсяпв виробництва, продажу, ринкового попиту та ш. [7]. ПорГвняння цих показникГв з темповими показниками, яю характеризу-ють тенденцГ! в нацГональнГй економГцГ — в цкому в про-мисловостГ або в окремш галузГ — дае пГдстави говорити про наявнГсть чи вГдсутшсть перспектив для напрямку дшльностГ що розглядаеться. Однак варто зауважити, що такий аналГз мае певш недолГки: макроекономГчна класифжацш галузей, яка використовуеться в офщаль-нГй статистищ, е надмГрно загальною, щоб представити необхГдш данГ- статистичнГ данГ щодо обсяпв продажу окремих товарГв вГдповГдають значному масштабу, осккьки напрямок дшльносп може охоплювати деккь-ка виробГв- аналГтичнГ данГ мають ретроспективний характер, а напрямок дшльносп здебкьшого спираеться на результати перспектив зростання.
До стратегш пасивного виживання пГдприемств можна вГднести стратеги вилучення вкладень, стратегГю без змш, згортання бГзнесу. Окремим питанням постае визначення серед таких стратегГй такий! х вид, як стратеги «без змш». Таю стратеги використовуються пГд-
приемствами з тривалим життевим циклом продукци, що е характерним для шдприемств важкого машинобу-дування.
До групи стратегш активного впливу на зовнш-не середовище сл1д в1днести й таку, завдяки якш шд-приемство кардинально змшюе свою стратег1ю з метою в1дновлення втрачених позиц1й та укршлення свого по-ложення на ринку — «стратегш повороту». Така страте-г1я базуеться на стратепчних д1ях скорочення витрат 1 включае зм1ни в загальних умовах щодо ц1ноутворення, переор1ентаци, розроблення нового товару, рацюналь заци асортименту товар1 В, зосередженш маркетингу на продажах та реклаш. Так1 способи стратег1чних д1й за-безпечують адаптивний характер будь-як1й стратеги.
Органшацшними засобами, що використовують-ся при створеш таких орган1зац1йних форм, ви-ступають: 1ерарх1чн1 в1дносини- сшльш венчурн1 п1дприемства- частков1 швестици- кооперацш — коал1ц1я п1дприемств для комбшацп, координаци та управлшня спкьними ресурсами- консорщуми з науково-досл1дних розробок- стратепчш кооперативн1 угоди- картел1- франчайзинг- лщензинг — подання права на використання запатентовано! технологи або виробничого процесу за пев-ну плату (рояли) — субп1дрядн1 мереж1- групи для розробки галузевих стандарт1в- сукупшсть спкьних дш (коротко-строков1 коалщи, учасники яких координують сво! лобшт-ськ1 дИ для впливу на суспкьну пол1тику), трансакцИ м1ж ф1рмами, що координуються через цшовий мехашзм.
Форми штеграци, кооперацИ, об'-еднань можуть значно посилювати адаптивн1сть п1дприемств за раху-нок реал1зацИ спкьних стратегш, використання нових можливостей для формування конкурентних переваг або оволодшня новими передовими технологами, за-безпечити доступ до поеднаних технолог1чних 1 твор-чих ресурсш, забезпечити доступ до великого капггалу та можливостей управлшня.
Способами реалшгщц стратеги адаптивност1, ви-ступають трансформац1я, реформування, модерн1зац1я, решжишринг, реконструкц1я, рев1тал1зац1я, регенерац1я. Багатовар1антн1сть та р1зна направлен1сть! х передбачае необх1дшсть диференщацн! х ознак та певно! систематики [5]. Поняття «трансформацш» означае перетворення, видозм1ну. Трансформац1я спрямована на вдосконалення процейв виробничо! д1яльност1, економ1чних, правових 1 соц1альних в1дносин в галуз1 б1знесу, науки, культури, утворення, в 1нших сферах д1яльност1 суспкьства.
Поняття «реформування» припускае змшу, перетворення форми процейв, що протжають. За сво! м значенням воно близько до поняття «трансформац1я». Реформування шдприемства зв'-язують 1з 1стотною зм1-ною стратеги, реорган1зац1ею й створенням ефективно! системи керування, активного розвитку персоналу, зм1-ни структури (реструктуризуй) п1дприемства, створю-вано! !м продукцИ.
Реорган1зац1я — це змгна структури й функцюну-вання орган1задИ, викликана потребою шдвищення ефективност1 або змшою мети орган1задИ [5]. Одним з вид1 В реорган1задИ виступае реструктуризац1я, яка пов'-язана з1 зм1ною орган1зац1йно! структури п1дприем-ства, зм1ною у структур! управлшня шдприемством, зм1-
ною у кадровш структур, що повязан1 з1 зм1нами в орга-н1зац1йн1й структур! шдприемства або перепрофкюван-ням його шдроздшв. 1з вс1х напрямк1 В реструктуризаци фах1вц1 вважають сьогодн1 найб1льш ефективний саме решжишринг [5, 9, 10]. Ретжитринг — це радикальне пе-репроектування б1знес-процес1 В 1 орган1зац1й для одер-жання 1стотних ефект1 В у зниженш вартост1, п1двищенн1 якост1 й зростанш обсяг1 В продаж1 В продукц11 й послуг. Решжишринг проводять не з метою проведення поверх-невих змш або пол1пшення роботи 1снуючих мехашзм1 В, а з метою рятування в1д усього застар1лого.
Реконструкщя шдприемства являе собою комплекс технко-економ1чних заход1 В для кор1нно! перебудо-ви шдприемства, пов'-язаному з розширенням 1 буд1вни-цтвом нових цех1 В 1 дкянок, зам1ною застар1лого облад-нання, впровадженням нових технолопчних процес1 В 1 т. ш. Ц1ль реконструкц11 п1дприемства полягае в шдвищен-н1 виробничо! потужност1, техн1чного р1вня, пол1пшенн1 техн1ко-економ1чних показниюв 1 умов прац1 [10].
Регенерацш — це в1дновлення, поновлення. Дане поняття найбкьше часто використовуеться як техшчний терм1н 1 означае повернення в1дпрацьованому продукту вих1дних якостей для повторного його використання.
Таким чином, трансформацш, реформування, ре-оргашзацш, реструктуризацш, ре1нжин1ринг, реконструкц1ю, рев1тал1зац1ю, регенерац1ю мож-на розглядати як сукупн1сть способ1 В адаптадИ орган1-зац1йно! й функцюнально! структури, форм власност1, напрям1 В господарсько! д1яльност1, перепроектування б1знес-процес1 В п1дприемства.
Головний метод розвитку систем адаптивного ф1-нансового управлшня — анал1з та узагальнення практичного досв1ду промислових п1дприемств, як1, не зважаю-чи на конкуренцш в умовах кризи, перетворюють роботу з розвитку систем управлшня у високоштелектуальну працю. Мехашзм взаемоди теори та практики адаптивного фшансового управл1ння зводиться до вим1ру стану промислового шдприемства, технолопзаци р1зних сфер д1яльност1 та зростання професюнально! компетенц11 менеджер1 В. Основну роль в реал1заци адаптивного ф1-нансового управл1ння в1д1грае управл1нське ршення, виб1р доц1льного способу досягнення щлей.
Складн1сть вивчення адаптивност1 — у И прихова-ност1. Важко виявити адаптивн1сть, але можна окресли-ти прост1р И формування. Будь-який прояв адаптивност1 вимагае позначення границь переходу, тобто окреслен-ня простору, що веде до змши, ново! якост1 орган1за-цИ, перетворення. Стан адаптивносй, як орган1зац1йна характеристика, визначаеться «потенщалом до зм1н» через усв1домлення колективом шдприемства цкей та оч1кувань. Анал1з потенц1алу зм1н повинен дати в1дпо-в1дь на питання, чи мае оргашзац1я! ор-характеристики, необх1дн1 для регшзаци будь-яко! стратегГ!- якщо н1, то як1 бар'-ери заважають створенню таких характеристик 1 чи е способи, що дозволяють швелювати! х.
ВИСНОВКИ
Загальним у поглядах на адаптацш п1дприемства е 11 визначення як внутршньо! орган1зац1йно! характерис-
тики, що супроводжуе процеси його функцюнування та розвитку й проявляеться в шдтримщ суттевих параме-трГв дшльносй в певних межах! х варшвання, не зважаю-чи на рГзномаштшсть впливГв зовнГшнього середовища.
Для виргшення завдання забезпечення адаптивностГ финансового управлгння та розвитку пГдприемства необ-хГдним постае видкення оргашзацшних форм та шстру-ментГв, що реалгзують та супроводжують такГ процеси. Органгзацшними формами та шструментами, що вГдпо-вГдають процесам управлгння адаптивнГстю пГдприемства, виступають стратеги адаптивностГ (пасивного виживання, активного виживання та активного впливу на зовшшне се-редовище), механГзми (координацГ!, навчання, регулюван-ня, збереження та захисту), оргашзацшш способи, форми та заходи стратепчно! адаптивностГ, а також методи вибо-ру та узгодження адаптивних заходГв. ¦
Л1ТЕРАТУРА
Khemel, G. et al. Strategicheskaia gibkost [Strategic flexibility]. St. Petersburg: Piter, 2005.
Nalyvaiko, A. P. Teoriia stratehii pidpryiemstva. Suchasnyi stan tanapriamkyrozvytku [The theory of business strategy. Current status and trends of development]. Kyiv: KNEU, 2001.
Otenko, I. P. Stratehichni priorytety pidpryiemstva [Strategic priorities of the company]. Kharkiv: KhNEU, 2008.
Otenko, V. I. Stratehichnyi vybir pidpryiemstva ta ioho real-izatsiia [The strategic choice of the enterprise and its implementation]. Kharkiv: INZhEK, 2010.
Voronkova, A. E., Kaliuzhna, N. H., and Otenko, V. I. Uprav-linski rishennia u zabezpechenni konkurentospromozhnosti pidpryiemstva: orhanizatsiinyi aspekt [Management decisions to ensure the competitiveness of enterprises: an organizational perspective]. Kharkiv: INZhEK, 2008.
Zub, A. T., and Laktionov, M. V. Sistemnyy strategicheskiy menedzhment: metodologiia ipraktika [Strategic Management System: Methodology and Practice]. Moscow: Genezis, 2001.
1. Ансофф И. Hовая корпоративная стратегия I И. Ан-софф. — СПб.: Издательство «Питер», 1999. — 416 с.
2. Бажин И. И. Управление изменениями: компакт-учебник I И. И. Бажин. — Xарьков: Консум, 2GG6. — 384 с.
3. Бояцис Р. Компетентный менеджер. Mодель эффективной работы I Р. Бояцис. — M.: ГИППО, 2GG8. — 352 с.
4. Воронкова А. Е. Управлшськ ршення у забезпечен-ш конкурентоспроможност пщприемства: оргашзацшний аспект: монографiя I А. Е. Воронкова, H. Г. Калюжна, В. I. Отенко. -Xаркiв: ВД «^ЖЕК», 2GG8.- 427 с.
5. Глиненко Л. К. Проектирование организационных структур управления I Л. К. Глиненко, Е. В. Лужко. — К.: Hора-Друк, 2GG5. — 728 с.
6. Грант Р. M. Современный стратегический анализ I P. M. Грант. — 5-е изд. I Пер. с англ. под ред. В. H. Фунтова. — СПб.: Питер, 2GG8. — 56G с.
7. Зуб А. T. Системный стратегический менеджмент: методология и практика I А. Т. Зуб, M. В. Лактионов. — M.: Генезис, 2GG1. — 752 с.
8. Наливайко А. П. Теорiя стратеги пщприемства. Сучас-ний стан та напрямки розвитку: монографiя I А. П. Hаливайко. -К.: МЕУ, 2GG1. — 228 с.
9. Отенко I. П. Стратепчш прюритети тдприемства: мо-нографiя I I. П. Отенко. — X.: Вид. XHEy, 2GG8. — 18G с.
1D. Отенко В. I. Стратепчний вибiр пщприемства та його реалiзацiя: монографiя I В. I. Отенко. — X.: ВД «^ЖЕК», 2G1G. -336 с.
11. Хэмел Г. Стратегическая гибкость I Г. Xэмел, К. Праха-лад, Г. Томас, Д. ОШл I Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2GG5. — 384 с.
REFERENCES
Ansoff, I. Novaia korporativnaia strategiia [The new corporate strategy]. St. Petersburg: Piter, 1999.
Bazhin, I. I. Upravlenie izmeneniiami [Change Management]. Kharkiv: Konsum, 2GG6.
Boiatsis, R. Kompetentnyy menedzher. Model effektivnoy raboty [The competent manager. Model of effective work]. Moscow: GIPPO, 2GG8.
Glinenko, L. K., and Luzhko, E. V. Proektirovanie organizat-sionnykh struktur upravleniia [Designing organizational structures of management]. Kyiv: Nora-Druk, 2GG5.
Grant, R. M. Sovremennyy strategicheskiy analiz [Modern strategic analysis]. St. Petersburg: Piter, 2GG8.
& lt-C
OQ I- О
S
CO
Q_ 1=
& lt-C
О
& lt-
о
Ш
БIЗНEСIHФОPM № 1G '-2G14 259
www. business-inform. net

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой