Петриковская роспись - Жемчужина народного искусства мирового уровня

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История. Исторические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МАТЕР1АЛИ СТУДЕНТСЬКО1 НАУКОВО-ПРАКТИЧНО1 КОНФЕРЕНЦП: «ТРАДИЦН УКРАШСЬКОГО ХАТОБУДУВАННЯ»
УДК 7. 031. 2−288. 22(477. 63)
ПЕТРИК1ВСЬКИЙ РОЗПИС — ПЕРЛИНА НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА
СВ1ТОВОГО Р1ВНЯ
Г. П. Свсеева, д. н. держав. управ., доц.
Ключов1 слова: Петримвсъкий розпис, насттний розпис, традицИ'- укратсъкого народу, укратсъка хата, школа декоративного малювання
Вступ. Петришвський розпис — перлина народного мистецтва, згусток краси i таланту не тшьки Дшпропетровщини, а й уае! Укра! ни.
Про визнання таланту i майстерност петришвських майстрiв свiдчить той факт, що цього року ЮНЕСКО прийняла ршення про внесення Петри^вського розпису до Списку нематерiальноi культурноI спадщини людства. Вперше у сво! й юторп Укра! на виборола такий почесний статус. Пишаемося тим, що наш нацюнальний культурний скарб визнано в усьому свiтi. Таке важливе для Украши ршення було прийнято на 8-й сеси Мiжурядового комiтету з охорони нематерiально! культурно! спадщини ЮНЕСКО. У робот! 8−1 сеси взяли участь 600 експерлв iз 95 кра! н свiту.
Аналiз публiкацiй. Хату як мистецький витвiр оцшювали вiдомi укра! нськ1 дослiдники архiтектури й мистецтва, зокрема, Стефан Таранушенко [9], Архип Данилюк [2- 3], Хведiр Вовк [2], Володимир Самойлович [8], Леошд Прибега [6] та iншi. 1сторто Петришвського розпису вперше описано в етнографiчному звiтi вiдомого харшвського етнографа Василя Бабенка, який на запрошення Д. I. Яворницького збирав етнографiчний матерiал Катеринославсько! губернп. Зiбраний матерiал став основою етнографiчно! виставки в рамках роботи XIII Археолопчного з'-!зду [1]. Саме цi працi та матерiали стали основою наших знань про архгтектуру укра! нського житла та Петришвський розпис.
Виклад основного матерiалу. «Петришвка — це нацiональний бренд Украши. Петришвка — це душа Укра! ни, в нiй зберiгаеться славетне козацьке минуле, яке органiчно доповнюе безцiнну культурну спадщину людства. Надання Петрикiвському розпису статусу нематерiально! культурно! спадщини людства — це юторична подiя для нашо! держави. Це потужний стимул для змiцнення мiжнародного iмiджу Укра! ни у свiтi як сучасного центру розвитку унiкального самобутнього мистецтва», — сказав вще-прем'-ер Олександр Вiлкул, з iнiцiативи якого i було представлено цей народний доробок на одвiчне збереження на мiжнародному рiвнi.
Звiдки ж народилося це чудодiйне, красиве мистецтво?
Слобода Петришвка, що ранiше мала назву Петрiвка, була заснована у 1772 рощ переселенцями iз старовинного запорозького поселения Куритвка, землi яко! перiодично заливалися весняними повеневими водами. Iнiцiатором цього переселення був останнiй кошовий отаман Вшська Запорозького Петро Калнишевський, збудувавши тут дерев'-яну церкву. На честь Петра Калнишевського село i стало називатися «Петришвка».
Спочатку село входило до Полтавсько! губернi!, а згодом, коли була заснована Катеринославська губершя, воно ввiйшло до складу Новомосковського повгту цiе! ж губернi!
Пюля лiквiдацi! Запорiзько! Сiчi жителi Петришвки стали називатися «казенними», тобто державними, тодi як сусiднi села були ввддаш за указом Катерини II у володiння помiщикiв. Отож, петришвщ нiколи не були крiпаками. Ця обставина, безумовно, сприяла розвитковi народно! творчосп, а саме настольного орнаментального розпису.
Наспнний розпис у побуп укра! нських селян мае свою давню традицiю. Вiн т^сно пов'-язаний з умовами побуту укра! нських селян, насамперед, iз матерiалом з якого укра! нсьш селяни будували свое житло, особливо у степових та лiсостепових зонах Укра! ни. Селянськ1 хати були глиняш або ж саманнi, i бшилися крейдою. Так1 оселi зумовлювали прикрашення! х наст^нним розписом.
Зовнiшнi стши хат прикрашалися пiд стрiхою i по краях кольоровою глиною у виглядi смуг — «пiдведення», кольорових плям, крапок («горошок^& gt-). Також прикрашалися в виглядi карнизiв, рам, колонок, призьб, що вирiзняли архiтектурнi деталi будови i вiдзначались вдалим тдбором кольорiв.
Але головне малювання настенного розпису було всерединi хати. В iнтер'-ерi розписом особливо видiлялась тч, верхня !! частина — комин, вiн був розмальований квiтками, твнями, дивовижними птахами, гронами калини (рис. 1).
ра. вмло, зл! ва отвором до фаса днем стороки будинку
ВИЛО, ЗЛИ основним
При вход1 в хатуТТГ розташовувалася шч — о с н доюиийед е лл с н т планування, «году вал ьниця лжуеальниця, нагр1вальниця I розважа льниця «. И звичаияо б! лили 1 розмальовували узорами.
Рис. 1. Шч украгнсъког хати, розмальована Петриювсъким розписом
Кр1м печ1 на побшених стшах хати кольоровою плямою видшявся мисник 1з гончарним посудом, скриня, на зеленому пол1 яко!, горши червой та оксамитов1 барви. I це все барвисте оздоблення внутршнього 1нтер'-еру цшком гармошювало з рештою оздоб укра! нсько! хати, з вишитими рушниками, глиняним посудом.
Наспнний розпис виконували ж1нки — господин хати, як правило за допомогою дуже простих засоб1 В 1 матер1ал1 В. Основними барвниками були кольоров1 глини 1 саморобш рослинш фарби, як виготовляли домашшм способом 1з р1зних трав, листя, япд, квтв. Так, наприклад, зелену фарбу видобували 1з соку пирто або пасльону- синю — з квтв пролюка або зм1шуючи бшу глину з сажею або з потовченим деревним вугшлям чи плодами бузини- жовту — 1з цибулиння, пелюсток соняшника. Фарби розводили на молощ або ж на жовтках яець. Для надання фарбам довгов1чносп та блиску у фарби вводили перепалений крохмаль.
Розписували, як правило, дуже простими засобами: за допомогою ганч1рки-в1хтя, щгточками, зробленими з колосшв, або ж просто пальцем. Часом жшки-умшьщ застосовували саморобш пензлг жмут котячо! шерст прив'-язували до палички 1 малювали. Особливють такого «котячого» пензля, полягае в тому, що вмочений у фарбу, тсля будь-якого дотику вш сам випростовуеться — отже, завжди готовий до накладання все нових 1 нових мазков.
А мазки у петришвчан своервдш. Ось основн 1 найбшьш уживаш: «гребтчик» — може накладатися в будь-якому напрямку, починаеться такий мазок 1з натиску 1 зашнчуеться ледь помгтним дотиком. Декшька таких мазков нагадують «гребтчик" — «зернятко» — починаеться з найтоншого дотику 1 зашнчуеться натиском (нагадуе зернятко злакових рослин) — «горшок» -складаеться 1з двох трохи вигнутих обернутих один до одного мазшв (нагадуе чашолистик люного гор1ха) — «цибулинка» — являе собою квгтку, виконану натвкруглими мазками- «перехгдний» мазок -обов'-язково двокольоровий 1 накладаеться так, що один кол1р шби переходить в 1нший, для його виконання пензель вмочують спочатку в одну фарбу потгм в шшу.
1з покол1ння в покол1ння все бшьше удосконалювались, передавались традицп орнаментики. Протягом багатьох десятилгть 1з петришвських селян видшилася група майстр1 В, як розписували реч1 домашнього вжитку: сани, скриш, в1ялки — 1 вивозили! х на продаж. Згодом з'-явилися так зван «малъовки» — в1зерунки виконан на папер1, як потгм можна було почепити на будь-якому просторому мющ. Господин^ як не мали хисту до малювання, купували т «малъовки» та прикрашали сво! осел1.
Раннш петришвський розпис збер1гся до сьогодшшнього дня тшьки в котях художниц К. Евенбах, як вона виконала в 1911 — 1913 роках на замовлення Д. I. Яворницького, який дуже високо щнив творчють петришвських майстринь. Зб1рка цих копш 1 сьогодш збер1гаеться в
Дшпропетровському юторичному музе!
Вище згадувалося, що наспнне малювання було властиве майже всш територп степово! та люостепово! Укра! ни, але як бачимо нiде воно не збереглося до сьогодшшнього дня. Саме тому ми шанобливо i вдячно вклоняемося сьогоднi тим самоввдданим ентузiастам, якi забезпечили петришвському розпису шлях у майбутне. Таким був Олександр Статива — подвижник i оргашзатор, який заснував у Петришвщ в 1935 рощ перший навчальний заклад народного мистецтва, так звану «Школу декоративного малювання». На той час вона мала дворiчний термш навчання i статус училища. Викладачами до училища були запрошенi художники-професюнали Т. Пата та li талановита дочка Текля Кучеренко. Школа проюнувала тiльки до 1941 року, драматично склалася доля оргашзатора школи О. Стативи, репресованого в 1937 роцi, проте вiдiграла винятково важливу роль у подальшш долi петришвського розпису. Адже випускники саме ще! школи, учш Т. Пати i О. Стативи розвивали i продовжували традицп петришвського розпису аж до сьогодн — Федiр Панко, Полiна Глущенко, Марфа Тимченко, Галина Соколянко, Надiя Шулик, Андрiй Пiкуш, Валентина Михайличенко та ш.
«Петришвський розпис — це вiзитiвка Днiпропетровщини та всГе! Украши. Ми не тшьки зберiгаемо виховання майстрiв, а й максимально популяризуемо Петришвський розпис серед населения обласп, Украши та за кордоном. Ми пишаемося тим, що масштабна робота, яка була проведена тд керiвництвом Олександра Вiлкула протягом трьох роив, заклала потужну основу юторично! перемоги — наданн Петрикiвському розпису статусу всесвгтньо1 спадщини ЮНЕСКО», — сказав Свген Удод. Вiн зазначив, що ця подiя стане найкращою рекламою Дшпропетровщини та Украши за кордоном, а також потужним сигналом для iнвесторiв i туристiв з усього свгту.
До Книги рекордiв Украши увшшов 120-метровий Петрикiвський орнамент ручно! роботи. У створення цього розпису свш внесок внесли i визнан майстри пензля, i юнi жителi селища, i европейськi дипломати. В останш три роки реалiзуеться проект iз просування Петрикiвського бренду за кордоном. Було проведено понад 50 виставок Петришвського розпису в багатьох кра! нах свгту. Зокрема, Петришвський розпис уже презентовано в посольствах Украши кра1н Свросоюзу, Свропейському Парламент в БрюсселГ, музе! сучасного мистецтва в Кувейп, в штаб-квартирi ЮНЕСКО в Парижу, а також у ввдомш iспанськiй культурно-науковiй шституцп «Ateneo de Madrid», ушверситет Мадрида i в мютах Барселона i Малага.
«Ми робимо все для того, щоб знання, унiкальиий талант i професiоналiзм петришвських майстрiв передавалися майбутшм поколшням», — сказав вiце-прем'-ер Олександр Вшкул. Саме з такою метою реалiзуеться спецiальна освггая програма у рамках вщкрито! на кафедрi укра1нознавства лабораторп юторп традицiй укра1нського хатобудування, до функцш яко! входить висвiтления i поширення шформацп про традицп украшського хатобудування, у тому числГ архгтектурш, технiчиi, технологiчиi, регiональнi та юторичш ознаки традицiйиого укра1нського житла як елемента самобутност та ушкальносп укра! нсько! тради^ино! культури у !! синхрошчному та дiахроиiчному розвитку. Виконуючи щ завдання, науковцi кафедри разом зГ студентами розпочали дослщження щодо юторп традицш укра1нського хатобудування [5] та започаткували роботу майстер-класГв Гз Петришвського розпису, на яких студенти-умшьщ передають свою майстершсть тим, хто хоче навчитися цього красивого сакрального мистецтва. Майстер-класи охоче вщвГдують не тшьки студенти, а й ствробггники та викладачГ ПДАБА. Серед майстринь слад вщзначити студенток економГчного факультету, зокрема, Настю Бондаренко, 1рину Коновалова, Надто Каракаш, як щоразу щиро запрошують на сво! заняття всГх бажаючих.
Украшщ завжди сприймали власну хату як мистецький i сакральний витвГр, тому з прадавшх вЫв зберГгали не тшьки традицп i особливост забудови, а й все що передувало забудовГ та оточувало оселю поттм. Так, зокрема, украшщ особливу увагу ввдводили вибору м^ця для новоi хати, закладин. закладанню сволока (балки), буд1вельнш жертв1, завершенню буд1вництва («кв1тка») тощо. Це було одним Гз найважливших обрядодшств, пов'-язаних Гз народним житлом. Для цього брали до уваги багато чиннишв: вщдаленють житла вщ вулищ, рельеф садиби, розташування хати щодо сторш свГту тощо. Для виконання вах обрядГв тд час побудови житла необхвдно задовольняти цший ряд вимог. На жаль, колись суворо каношзований та регламентований комплекс обрядовосп, пов'-язано! з житлом, сьогодн юнуе лише у виглядГ розрГзнених елеменпв i побутуе серед невелико! частини сшьського населення Украши. Завдання молодого поколГння — вивчити та зберегти народн традицп юторп забудови укра! нсько! хати як колиски украшського народу.
Забудовуючи новГ мюта i села в сучасшй Укра! иi, молодому поколГнню ГнженерГв-будГвельнишв потрГбно якомога бшьше приглядатися до пам'-яток народно! архГтектури i вивчати! х. Прилучаючись до спадщини предшв, ми стаемо зршшГ, прозорлившГ, впевнешшГ в собГ, бо завжди вщчуваемо пульс могутнього культурного пласту, на якому творимо сьогодшшш щнносп. Звертаючись до минулого, ми не лише шукаемо, що можна запозичити в ньому для нашого життя, а
й прагнемо тзнати самих себе, вщкриваемо джерела високих моральних якостей людини пращ. Вивчення пам'-яток культури минулих епох, зокрема укра! нсько! хати, школи не може завершитися чи завмерти, адже воно несшнченне I дае змогу безмрно заглиблюватись у його багатства. Нин нам украй потр1бен накопичений вшами «запас краси», який заповши творщ укра! нсько! хати.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. Днепропетровский национальный исторический музей им. Д. И. Яворницкого. — Харшв, 2013. — 152 с.
2. Вовк Х. В. Студи укра! нсько! етнографп та антропологи. — К.: Мистецтво, 1995. — 324 с.
3. Данилюк А. Г. Укра! нська хата [Текст] / А. Г. Данилюк. — К.: Наук. думка, 1991. — 110 с.
4. Данилюк А. Г. Давня архгтектура укра! нського села. Етнограф1чний нарис. — К.: Техшка, 2008. — 256 с.
5. Свсеева Г. П. Укра! нська хата як об'-ект матер1ально-духовно! культури у вивченн юторп укра! нського етносу // Укра! на в етнокультурному вим1р1 столгть. До 175-р1ччя з дня народження видатного укра! нського етнографа Павла Чубинського: зб. наук. праць. — К.: 1нститут етнологп та краезнавства, 2014. — Вип. 3. — С. 272 — 280.
6. Етнограф1я Укра! ни [Текст]: навч. поаб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. С. А. Макарчука. — 2-е вид., переробл. 1 допов. — Льв1в: Свгт, 2004. — 518 с.
7. Прибега Л. В. Народное зодчество Украины.- К.: Буд1вельник, 1987. — 104 с.
8. Петришвський розпис включено ЮНЕСКО до Списку нематер1ально! культурно! спадщини людства [Текст з екрану] // Режим доступу: http: //www. kmu. gov. ua/control/publish/article?art_id= 246 896 748
9. Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество Украины. — К.: Буд1вельник, 1989. -344 с.
10. Таранушенко С. А. [Текст] // Енциклопед1я укра! нознавства. У 10 т. / Головний редактор Володимир Кубшович. — Париж- Нью-Йорк: Молоде життя, 1954 — 1989.
УДК 75. 058
НАСТ1ННИЙ РОЗПИС ЯК Р1ЗНОВИД ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО
МИСТЕЦТВА
В. Сгорова, асист., А. Черепанова, студ., С. Бедрик, студ.
Ключов'-1 слова: народно-прикладне мистецтво, живопис, Петрикгвсъкий розпис, насттний розпис, орнамент, сттопис, народы майстри
Постановка проблеми. Народне декоративно-прикладне мистецтво, як { музика, фольклор, театр та шш1 види народно! творчосп, е важливою галуззю художньо! культури. Воно розкривае безмежний св1т краси [ мудросп народу, вт1люе його талант, розушння добра I краси. Народне декоративно-прикладне мистецтво тюно пов'-язане з життям [ побутом людей. Археолопчш досл1дження п1дтвердили високий мистецький р1вень вироб1 В ужиткового мистецтва, наскальних зображень, орнаментального оздоблення, створюваних нашими пращурами.
Саме тому основною метою нашоТ стат^ е досл1дження настшного розпису в1д час1 В далеких пращур1 В. Також ми пор1вняемо орнаментальний розпис таких регюшв Укра! ни: Хмельниччина, Вшниччина, Херсонська та К1ровоградська област1, Швдень Укра! ни та б1льш детально розглянемо особливосп Петрик1вського розпису. Звернемо увагу на традиц1!'-, 1нструменти, звича!, елементи розпису. Проанал1зуемо творч1сть народних умшьщв Петрик1вського розпису, як1 красою, естетичним смаком [ техн1кою виконання й сьогодш зачаровують нас.
Народний декоративний розпис ув1йшов яскравою стор1нкою в юторто культури укра! нського народу. Д1яльнють Д. I. Яворницького як етнографа е неввд'-емною частиною розвитку ус1е! етнограф1чно! науки в Укра! н1. До Яворницького шхто не звертав уваги ш на декоративний, н1 на настшний розписи, н1хто! х не колекцюнував. Не знав про цей вид народного мистецтва навгть такий в1домий укра! нський етнограф як Фед1р Вовк. В1дв1давши Катеринославський музей незадовго перед Першою св1товою в1йною, вш, за св1дченням Д. I. Яворницького, був здивований [ вражений тим, що побачив у музе!, I вив1з у Петербург, де працював, дек1лька зразк1 В для тод1шнього музею Олександра III.
Декоративний розпис, як [ настшний, Яворницький вважав справжшм мистецтвом. На 1923 р1к у його музе! було з1брано близько тисяч1 р1зноман1тних узор1 В цих розпиав. За 1н1ц1ативою Яворницького в Катеринославському музе! незабаром побувала петербурзька художниця

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой