Анализ опыта подготовки военнослужащих к рукопашному бою в зарубежных армиях

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Аналіз досвіду підготовки військовослужбовців до рукопашного бою в зарубіжних арміях
Маракушин А.І., Попов Ф.І., Куцевол Р. В.
Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Анотації:
Розглянуто основні системи рукопашного бою, які лежать в основі рукопашної підготовки військовослужбовців армій провідних країн світу. Узагальнено досвід рукопашної підготовки та проаналізовані основні існуючі системи рукопашної підготовки військовослужбовців зарубіжних армій. Наведено аналіз публікацій, керівних документів, настанов, статусів в яких відображено зміст рукопашної підготовки військовослужбовців зарубіжних армій. Визначено погляди, проблеми та тенденції розвитку рукопашної підготовки для розроблення методичних рекомендацій перспективної системи рукопашної підготовки військовослужбовців.
Ключові слова:
рукопашний бій, бойова діяльність, фізична підготовка.
Маракушин А. И., Попов Ф. И., Куцевол Р. В. Анализ опыта подготовки военнослужащих к рукопашному бою в зарубежных армиях. Рассмотрены основные системы рукопашного боя, которые лежат в основе рУкопашной подготовки военнослужащих армий ведущих стран мира. Обобщен опыт рукопашной подготовки и проанализированы основные существующие системы рукопашной подготовки военнослужащих зарубежных армий. Представлен анализ публикаций, руководящих документов, наставлений, уставов в которых отображено содержание рукопашной подготовки военнослужащих зарубежных армий. Определены взгляды, проблемы и тенденции развития рукопашной подготовки для разработки методических рекомендаций перспективной системы рукопашной подготовки военнослужащих.
рукопашный бой, боевая деятельность, физическая подготовка.
Marakushyn A.I., Popov F. I., Kut-shevol R.V. An analysis of military men training experience to hand-to-hand combat in the foreign countries. It is shown the basic system of unarmed combat, which underlie the melee training soldiers leading armies of the world. It is summarizes the experience of close combat training and analyzes the main existing systems melee military training of foreign armies. The analysis of publications, guidance documents, manuals, statutes which displays the contents of close combat training of servicemen of foreign armies. Defined views, concerns and tendencies of melee training to develop guidelines an advanced close combat training of troops.
hand-to-hand combat, combat activity, physical training.
Вступ. 1
Рукопашний бій представляє собою вид бойової діяльності військовослужбовців в ближньому бою з супротивником. Підготовка військовослужбовців і підрозділів до ведення рукопашного бою на сьогод-няшний день має актуальне значення для формування боєготовності військ і сил Збройних Сил України. Увага до рукопашного бою в арміях НАТО викликана тим, що командування цих армій розглядає навчання рукопашному бою не лише як прекрасний засіб військово-прикладної фізичної підготовки, але і як незамінний засіб психологічного загартування військовослужбовців, виховання у них упевненості в собі, агресивности, сміливості і стійкості до дії бойового стресу.
Дослідження проводиться відповідно до теми науково-дослідної роботи «Теоретичне узагальнення та розроблення методичних рекомендацій перспективної системи рукопашної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України» (шифр «Боєць — 2011») з номером державної реєстрації 0101U001169.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження полягала в узагальненні досвіду та аналізі основних існуючих систем рукопашної підготовки військовослужбовців зарубіжних армій.
Результати дослідження.
У збройних силах провідних країн НАТО — США, ФРН, Англії і Франції - навчання військовослужбовців рукопашному бою є самостійним розділом бойової підготовки військ, який регламентується особливими документами (статутами, настановами, керівництвом) і на який відводиться окремий час. Навчання військовослужбовців рукопашному бою в кожній з армій НАТО має свої особливості, пов'-язані з традиціями, бойовим досвідом, системою комплектування і підготовки військ. Найбільш розвинена система навчання
© Маракушин А.І., Попов Ф.І., Куцевол Р В., 2011
рукопашному бою існує нині в армії і морській піхоті США [5].
До недавнього часу навчання штиковому бою в американській армії ґрунтувалося на німецьких (прусських) і російських традиціях. Вони були впроваджені в американській армії ще у кінці 18 сторіччя прусським офіцером фон Штойбеном, значною мірою розділяючи погляди великого російського полководця А. В. Суворова. У одному з перших статутів американської армії фон Штойбен писав, що багнет — це вісь, на якій тримається боєготовність, моральний дух і дисципліна армії.
До другої світової війни навчання рукопашному бою в американській армії не мало систематичного характеру. Командири частин і підрозділів проводили його за власною ініціативою. З початком війни в армію призивались тисячі цивільних викладачів і тренерів, які в учбових центрах навчали солдатів головним чином боксу і вільній боротьбі. В ході війни американці познайомились з різними видами «бойового мистецтва» японських самураїв (джіу-джитсу, кендо, карате, дзюдо і айкидо), що зробили великий вплив на американську систему підготовки до рукопашного бою. Проте стрімкий розвиток бойової техніки в післявоєнний період породило концепцію «кнопкової війни» і, як наслідок — зневага до фізичної підготовки і, зокрема, до навчання рукопашному бою.
Втрати і поразки в Кореї та у В'-єтнамі змусили американське командування переглянути усю систему бойової підготовки військ, у тому числі зміст і організацію навчання рукопашному бою. Був навіть створений спеціальний комітет, що всебічно вивчив цю проблему. На підставі звіту комітету прийняті відповідні рішення і видані керівні документи, регламентуючі зміст і організацію навчання військовослужбовців рукопашному бою: польовий статут армії США FM 21 150, польовий статут корпусу морської піхоти США.
Крім того, видані різні посібники і керівництво, що містять методичні вказівки для керівників занять, такі, як «Енциклопедія рукопашного бою», «Холодна сталь» і інші.
Нині основним керівним документом по підготовці до рукопашного бою в армії США являється польовий статут FM 21−150. Їм передбачається навчання по так званому «інстинктивному методу», розробленому професором Илінойського університету А. Сейдлером для корпусу морської піхоти США. «Інстинктивний метод» навчання рукопашному бою ґрунтується на припущенні про те, що в бою перед лицем смертельної загрози свідомість людини блокується і дії визначаються природженими інстинктами агресивності і самозбереження. Тому техніка і тактика рукопашного бою повинні ґрунтуватися на інстинктивних реакціях. Методика навчання полягає в багатократному повторенні прийомів і їх комбінацій в поступово зростаючому темпі. Виконання прийомів супроводжується загрозливим гарчанням і пронизливими криками, сприяючими кращому прояву первинних інстинктів, а також маючи демора-лізуючу дію на супротивника [5].
Техніка рукопашного бою включає: прийоми штикового бою, прийоми бою ножем, прийоми бою без зброї (удари рукою і ногою, захоплення і звільнення від захоплень, звалювання і кидки, прийоми обеззброєння супротивника, прийоми зв'-язування, конвоювання і обшуку полонених) — Однією з головних вимог відбору прийомів вважається їх простота: жоден прийом не містить більше 2−3 елементів.
Навчання рукопашному бою в американській армії розподіляється на три етапи і включає відповідно три курси: основний, підвищений і спеціальний. Основний курс вивчається в період початкової підготовки рекрутів в учбовому центрі. Цей курс включає прийоми штикового бою і прості прийоми бою без зброї: підготовка до бою, удари рукою і ногою і ряд прийомів захисту. Підвищений курс проводиться в період індивідуального навчання в учбовому центрі і включає: прийоми самостраховки при падіннях, звалювання і кидки, прийоми обеззброєння супротивника при уколах багнетом, прийоми бою ножем. Спеціальний курс призначений головним чином для особового складу диверсійно-розвідувальних підрозділів (рейнджерів), для повітряних десантників і підрозділів військ спеціального призначення. Цей курс містить різні способи захоплень і звільнень від них, звалювання і кидки, способи зняття вартового, прийоми зв'-язування, конвоювання і обшуку полонених. На проходження кожного курсу відводиться 8−10 годин. Для закріплення і підтримання навичок рукопашного бою статут передбачає 30-хвилинні тренування 2−3 рази в тиждень в ході занять по бойовій підготовці [3].
Підготовка рекрутів до рукопашного бою в учбових центрах проводиться спеціальними інструкторами сержантами- у лінійних частинах командирами підрозділів.
Навчання штиковому бою проводиться в три етапи: засвоєння основних прийомів нападу і захисту, подолання штурмової смуги, поєдинки і групові бої в
захисному спорядженні і з тренувальними палицями. Техніка штикового бою, розроблена А. Сейдлером, дещо відрізняється від класичної техніки фехтування на багнетах і характеризується застосуванням різальних і рубаючих ударів багнетом, різноманітних ударів прикладом, підставок і блоків.
Штурмова смуга завдовжки 300−460 м з 10 рядами мішеней і 8 перешкодами польового типу долається у складі відділення. Мішені мають змінні елементи, розташування яких визначає застосування тих або інших прийомів. Штурмова смуга призначена для вдосконалення виконання прийомів штикового бою і подолання перешкод, розвитку швидкісно-силової витривалості і спритності, виховання рішучості, впевненості в собі і здобуття «командного духу» при діях у складі підрозділу. Ця вправа являється кваліфікаційною при визначенні рівня індивідуальної і групової підготовленості [3].
Поєдинки в захисному спорядженні з тренувальними палицями проводяться з метою вдосконалення техніки і тактики рукопашного бою в безпосередньому контакті з супротивником, а також для виховання сміливості, агресивності і стійкості до впливу бойового стресу. Поєдинки проводяться в парах, один проти двох, двоє проти трьох і відділення проти відділення. Переможцем в поєдинку вважається той, хто зіб'-є супротивника на землю і «докінчить» його або змусить здатися. Такі заняття, на думку американських фахівців, прекрасний засіб привиття «бойового духу» і формування «психології переможця». Військовослужбовці, що взяли визначену кількість перемог в поєдинках, отримують право на носіння значка «Fit to Fiqht» («Готовий до бою»).
Система прийомів бою без зброї, розроблена офіцером спеціальних військ О. Нейлом, ґрунтується на техніці карате, пристосованій до армійських умов. Головним засобом досягнення перемоги є удари, що наносяться в найуразливіші точки людського тіла. Захоплення, звалювання і кидки виконують допоміжну роль. Навчання ударам ведеться спочатку без ураження цілі, а потім на мішках з піском або на спеціальних пластикових манекенах, іноді одягнених у військову форму супротивника, що повинне сприяти вихованню ненависті до вірогідного супротивника.
У підрозділах рейнджерів і військ спеціального призначення для вдосконалення навичок рукопашного бою проводяться заняття по дзюдо, карате і тхек-вондо. У корпусі морської піхоти США навчання рукопашному бою має давню традицію і свою специфіку. Окрім штикового бою і прийомів бою без зброї морські піхотинці вивчають різні способи метання ножа і прийоми бою поліцейською палицею. Останнє пов'-язане з тим, що морська піхота США, окрім чисто бойових завдань, виконує поліцейські функції на кораблях і військово-морських базах, а також по охороні усіх урядових об'-єктів, включаючи дипломатичні представництва США за кордоном. Зміст і методика навчання американських морських піхотинців рукопашному бою якнайповніше викладені в посібнику Д. Сайерса «Cold Steel"(«Холодна сталь») [5].
У англійській професійній армії, так само, як і в арміях змішаного складу Франції і ФРН, навчання рукопашному бою є обов'-язковою частиною бойової підготовки, на яку відводиться спеціальний час. Крім того, надаючи особливе значення цьому виду підготовки, командування французької і західнонімецької армій прагне використовувати з цією метою і позаслужбовий час. У військах функціонує велика кількість клубів «Бойових видів спорту» (джіу-джитсу, дзюдо, карате), військовий друк періодично публікує комплекси прийомів рукопашного бою для групового і самостійного вивчення.
Фізична підготовка в арміях варшавського договору і колишніх соціалістичних державах служила важливим засобом бойової підготовки військ. Рукопашний бій був обов'-язковим розділом фізичної підготовки військовослужбовців. При цьому широко використовувався досвід російської і радянської армії, яка у всьому світі визнається хранителькою кращих традицій цього виду бою. Тому фахівці зарубіжних армій ретельно вивчають радянську систему підготовки до рукопашного бою і прагнуть застосувати її цілком або частково у себе.
В той же час в арміях багатьох країн є свої національні системи підготовки до рукопашного бою. Таким чином, поєднання елементів радянського досвіду і національних традицій створює специфічні особливості системи підготовки до рукопашного бою в кожній з армій.
У Національній народній армії НДР рукопашний бій проводився разом з подоланням перешкод і метанням гранат і входив до комплексу військово-прикладного фізичного тренування на штурмовій смузі. Зміст розділу включав: прийоми самострахов-ки, кидки, удари рукою і ногою, больові прийоми, задушення, звільнення від захоплень, удари прикладом і уколи багнетом, удари ножем і малою лопатою, прийоми обеззброювання, зв'-язування і комбінації з названих прийомів.
Техніка виконання прийомів значною мірою аналогічна опису прийомів в НФП-87, за винятком прийомів зв'-язування, які узяті з американського статуту FM 21−150. Загальна кількість прийомів менша, ніж в НФП-87, оскільки з кожної групи взяті тільки найпростіші. Послідовність навчання включала виконання прийому по розподілах і в цілому — на тренажерах (мішенях) і з партнером з різних початкових положень і у поєднанні з іншими прийомами і діями [1].
Перевірка проводилася в ході занять та в кінці періоду навчання. Перевірялася і оцінювалася тільки техніка виконання окремих прийомів. Контрольні вправи на штурмовій смузі включали також уколи багнетом і удари прикладом по мішенях.
У десантних і розвідувальних підрозділах НДР заняття з рукопашному бою проводилися окремо від подолання перешкод і метання гранат. У зміст занять і перевірки додатково включалися три комплекси прийомів бою без зброї і один комплекс прийомів бою з автоматом або карабіном. При оцінці враховувалися послідовність і правильність виконання прийомів.
В цілому за змістом і методиці навчання підготовка до рукопашного бою в НДР була близька до радянської: чітке, однакове планування, наявність типових планів-конспектів на усі заняття і стандартної матеріальної бази.
У Війську Польському рукопашний бій мав давні історичні традиції, і нині йому надається велике значення як важливому засобу фізичної і психологічної підготовки військовослужбовців.
Навчання рукопашному бою проводиться на предметних і комплексних заняттях. Прийоми і дії об'-єднані в 4 комплекси:
• перший (початковий) комплекс — зготовки до бою, способи пересування, прийоми самостраховки, прийоми бою автоматом (карабіном) і малою лопатою-
• другий (основний) — удари ножем, удари ногою і рукою, звільнення від захоплень і захисту від задушливих прийомів-
• третій і четвертий (спеціальні) больові прийоми, кидки і задушливі захоплення, прийоми обеззброєння, удари рукою і ногою.
Для перевірки і оцінки підготовленості до рукопашного бою кожен комплекс розділяється на чотири контрольних теста, що містять по три прийоми. Всього 16 тестів, що включають 48 прийомів.
У кожному періоді навчання перевіряються по два тести, тобто шість прийомів. Оцінюється якість виконання, але допускаються відступи, якщо вони сприяють досягненню кінцевого результату.
Техніка виконання прийомів рукопашного бою Війська Польського дещо відрізняється в деталях від відповідних прийомів, що вивчалися в РА і ВМФ.
У Кубинській і в Болгарській народній армії організація, зміст і методика навчання військовослужбовців рукопашному бою були в цілому аналогічні радянській системі. Відміну болгарської системи представляли тільки військово-спортивні змагання, що включають виконання комбінації прийомів без зброї і із зброєю, метання металевих пластин по ростовій мішені, а також учбові поєдинки із зброєю і без зброї.
В Угорській народній армії техніка виконання прийомів рукопашного бою і методика навчання були цілком узяті із статуту американської армії FМ 21−150. Деяка відмінність була тільки в розподілі прийомів по комплексах і в послідовності їх вивчення.
Особливе місце рукопашний бій займає в системі бойової, фізичної і психологічної підготовки особового складу Народно-визвольної армії Китая (НВАК). Курс, узятий керівництвом КНР на модернізацію збройних сил, супроводжується наполегливою, такою, що іноді доходить до фанатизму, фізичним і психічним загартовуванням бійців і командирів.
Навчання рукопашному бою розглядається командуванням НВАК як один з ефективних засобів такого загартування. У зміст навчання входять прийоми штикового бою, запозичені головним чином з радянської системи, і прийоми бою без зброї, засновані на традиційній китайській системі кулачного бою — кунфу.
Заняття по рукопашному бою проводяться при максимальній психологічній дії на солдата і
спрямовані на прищеплення йому фанатичної войовничості і почуття переваги над супротивником. Більшість занять по тактичній і вогневій підготовці супроводжується штиковими атаками, що проводяться в стрімкому темпі з подоланням перешкод і поразкою мішеней.
Значний досвід застосування рукопашного бою в сучасних умовах накопичила В'-єтнамська народна армія (ВНА), яка 30 років вела майже безперервну війну проти японських, французьких і американських імперіалістичних армій. Б'-ючись з добре озброєним і навченим супротивником, В'-єтнамська народна армія виробила свою тактику бойових дій, яка образно називалася «Розкриття квітки усередині супротивника» і заключалась в непомітному просочуванні в розташування ворога, несподіваному нападі і знищенні його в ближньому бою. Б'-ючись за принципом «тримаючи супротивника за пояс», тобто в безпосередньому зіткненні з ним, бійці ВНА нав'-язували ворогові рукопашні сутички, які зводили нанівець його перевагу в бойовій техніці і деморалізовували солдатів. Американці вимушені були визнати, що в ближньому і рукопашному бою перевага майже завжди була на стороні бійців ВНА.
Підготовка в'-єтнамських військовослужбовців до рукопашного бою проводиться і в мирний час як на заняттях по фізичній підготовці, так і в процесі бойового навчання. Навчання включає прийоми бою автоматом, ножем і малою лопатою, а також комплекси прийомів бою без зброї, в основі яких лежать національні види єдиноборств. Ці комплекси виконуються щоденно на ранковій фізичній зарядці.
Одною з основних форм оцінки якості засвоєння прийомів рукопашного бою військовослужбовцями всіх категорій у Збройних Силах Російської Федерації та Збройних Силах України є проведення змагань з рукопашного бою [4].
Під час перевірки військовослужбовців з рукопашного бою призначається п’ять передбачених програмою прийомів як з окремої вправи так і з різних вправ, що входять до програми навчання [2]. Вправи та прийоми для перевірки, підрозділам (окремим категоріям військовослужбовців) призначаються за вибором того, хто перевіряє.
Висновки.
Таким чином, вивчення досвіду підготовки військовослужбовців до рукопашного бою в зарубіжних арміях дозволяє визначити погляди і тенденцію розвитку цього виду бойової підготовки військ, які потрібно приймати до уваги з метою подальшого вдосконалення підготовки українських військових.
В арміях усіх колишніх соціалістичних країн здійснювалася підготовка особового складу до рукопашного бою на основі власного і радянського досвіду, національних традицій і поглядів на характер бойових дій.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення фізичної підготовки військовослужбовців в зарубіжних арміях.
Література:
1. Наставление по физической подготовке в СА и ВМФ (НФП-87). — М.: Военное издательство, 1987.
2. Фізична підготовка в Повітряних Силах Збройних Сил України / О. М. Ольховий, П. В. Панченко, О. Г Піддубний, В.М. Білуха, М.В. Корчагін, А.І. Маракушин, ГВ. Новодерьожкін. — Х.: ХУПС, 2006. — 260 с.
3. Дорофеев В. А. Система проверки и оценки физической подготовки вооруженных сил стран НАТО / В. А. Дорофеев, А. А. Нестеров. — Ленинград: ВИФК, 1990. — 54 с.
4. Попов Ф. И. Организация и проведение состязаний по рукопашному бою среди военнослужащих / Ф. И. Попов, И.И. Варжелен-ко, А. А. Горелов //Здоровьесберегающие технологии в ВУЗах. V международ. научн. конф. — Белгород, 2009. — С. 35−39.
5. Физическая подготовка наемных и призывных иностранных армий: Учебное пособие / Под ред. А. И. Чернюка, В. А. Дорофеева, В. Н. Утенко. — Москва: Академия Г Ш ВС СССР, 1990. — 38 с.
Надійшла до редакції 18. 01. 2011 р. Маракушин Андрей Игоревич Попов Федор Иванович Куцевол Ростислав Вячеславович sport2005@bk. ru

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой