Анализ основных положений аксиологической науки в философском и педагогическом аспекте

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Народное образование. Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

э
2011
ш
Аналіз основних положень аксіологічної науки у філософському та педагогічному аспекті
Демінська Л.О.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України
Анотації:
Розглянуто зміст аксіологіч-ного підходу до професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів. Наведено аналіз публікацій що до питань історії формування аксіологічної науки, та змісту основних аксіологічних положень. Встановлено, що у процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання особливого значення набуває необхідність формування ціннісних орієнтацій, які змогли б створити ціннісне відношення учителя до особистості та здоров'-я своїх учнів. Аналіз змісту таких понять як «цінність» та «ціннісні орієнтації» дозволять створити теоретичну основу для реалізації аксіологічного підходу в навчальному процесі.
Ключові слова: аксіологія, цінність, система, орієнтації.
Деминская Л. А. Анализ основных положений аксиологической науки в философском и педагогическом аспекте. Рассмотрено содержание аксиологического подходакпрофессионально-педагогической подготовке будущих учителей. Проведен анализ публикаций по вопросам истории формирования аксиологической науки и содержания основных аксиологических положений. Установлено, что в процессе профессионально-педагогической подготовки будущих учителей физического воспитания особенное значение приобретает формирование ценностных ориентаций для создания ценностного отношение учителя к личности и здоровью своих учеников. Анализ содержания таких понятий как «ценность» и «ценностные ориентации» позволят создать теоретическую основу для реализации аксиологического подхода в учебном процессе.
аксиология, ценность, система, ориентации.
Deminskaya L.A. Analysis of substantive provisions of axiological science in, а philosophical and pedagogical aspect.
Maintenance of the axiological going is considered near professionally-pedagogical preparation of future teachers. The analysis of publications is conducted on questions of history of forming axiological science and maintenance of substantive axiological provisions. It is set that in the process of professionally-pedagogical preparation of future teachers of physical education the special value acquires forming valued orientations for creation valued attitude of teacher toward personality and health of the students. Analysis of maintenance of such concepts as «a value» and «valued orientations» will allow to provide a theoretical basis for realization of axiological approach in an educational process.
axiology, value, system of values, valued orientations.
Вступ.
На сучасному етапі розвитку людського суспільства виникає необхідність вивчення таких понять, як «цінності» та «ціннісні орієнтації» людини і суспільства в цілому. Зміна змісту та значення ціннісних понять обумовлена перед усім суспільними чинниками, такими як економічні, культурні, політичні та інші рівні розвитку суспільства. У теперішній час зростає актуальність аксіологічного підходу до педагогічної системи. Основна причина даної актуальності обумовлена переоцінкою цінностей в педагогічній системі, де провідна позиція належить особистості та здоров’ю учнів. Саме здоров’я школяра розглядається як загальнолюдська цінність, що вимагає індивідуального підходу у навчальному процесі. Особливого значення набуває особистість вчителя фізичного виховання, на уроках якого відбувається формування не лише фізичного, але й психологічного і духовного здоров’я учнів. Перш ніж приступити до формування ціннісної орієнтації майбутнього вчителя фізичного виховання, звернемося до аналізу основних положень аксіологічної науки. Саме цій темі і буде присвячена дана стаття.
Дане дослідження проводиться в рамках науково-дослідної теми Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту: «Формування системи професійного самовизначення дітей та молоді в галузі фізичного виховання та спорту».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: проаналізувати основні положення змісту аксіології та етапів її розвитку.
Завдання дослідження:
• Розглянути основні етапи розвитку аксіологічної науки.
© Демінська Л.О., 2011
• Вивчити такі дефініції аксіології, як «цінності», «система цінностей», «ціннісні орієнтації».
Результати дослідження.
Перш за все, розглянемо декілька визначень поняття «аксіологія». Отже, філософський словник дає таке тлумачення: аксіологія (від греч. axios — цінність і logos — слово, поняття) — вчення про цінності, філософська теорія загальнозначущих принципів, що визначають спрямованість людської діяльності та мотивацію людських вчинків. Аксіологія вельми різноманітна сфера, яка охоплює низку філософських дисциплін: естетику та етику, всі релігійні доктрини, а також гуманітарні науки і мистецтво. Використання аксіологічних трактувань можна знайти в текстах, написаних задовго до появи перших розгорнутих повних філософських систем: у міфології, в ученнях легендарних діячів стародавніх культів: Фролов І.Т., 2001.
Словник з педагогіки так трактує поняття аксіології: «Аксіологія — філософське вчення про матеріальні, культурні, духовні, етичні та психологічні цінності особистості, колективу, суспільства їх співвідношення зі світом реальності, зміни ціннісно-нормативної системи в процесі історичного розвитку» [4- с. 12−13].
Таким чином, можна зробити висновок, що основу визначення аксіології складає таке поняття, як «цінність».
Великий енциклопедичний словник дає наступне визначення: «Цінність — позитивна або негативна значущість об'єктів зовнішнього світу в цілому, визначається ступенем залучення до сфери людської життєдіяльності інтересів, потреб і це критерії та способи оцінки цієї значущості, які виражені в етичних принципах, нормах ідеалах, установках і цілях» [1- с. 1213].
І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біологічні
'---«-----------1 проблеми фізичного
виховання і спорту ______________________
Поняття „цінність“, яке починає розвиватися в області філософської думки в ХУП-ХУПІ вв., у епоху формування наукової картини світу, поклало початок спеціальної галузі філософської науки, яка досліджує природу цінностей їх місце в реальності, структуру ціннісного світу, розглядає взаємозв'язки різних цінностей між собою їх віддзеркалення в структурі особистості.
Само вчення про цінності отримало теоретичне оформлення у XIX столітті, коли системи цінностей стали предметом наукового обговорення і вивчення. Проблему цінностей розглядали вчені різних галузей знань: філософії, педагогіки, психології історії, етики та інше. Особливу увагу заслуговують філософські роботи Іммануїла Канта і Георга Гегеля.
Іммануїл Кант вважав, що цінності самі по собі не мають буття, у них є тільки значущість: сморід суть вимоги, звернені до волі і мить. Він писав наступне: „Лише розумна істота має волю, або здатність поступати згідно уявленню про закони, тобто згідно принципам. Оскільки для виведення вчинків із законів потрібний розум, то воля є не що інше, як практичний розум. Якщо розум неодмінно визначає волю, то вчинки такої істоти, що визнаються за об'єктивно необхідні, необхідні також і суб'єктивно, тобто воля є здатність вибирати лише ті, що розум незалежно від схильності визнає практично необхідним, тобто добрим“ [3- с. 76].
Саме добру волю Кант називає вищою цінністю: „…необхідність моїх вчинків з чистої пошани до практичного закону є те, що складає борг, якому повинна поступитися всяка інша спонукальна причина, оскільки він — умова самій по собі доброї волі, цінність яка вища за все інше“ [3- с. 68−69].
Георг Гегель побудував свою філософську систему на основі змістовного взаємозв'язку пізнання оцінки і цінності, використовуючи принцип доцільності. У цій системі мета розвивається в ідею, що поєднує логіку понять з об'єктивною реальністю через доцільну діяльність. Ця ідея — людська свідомість в єдності пізнань оцінки, істини і цінності. Це єдність Гегель також називає пізнанням, але більш високого рівня, що несе в собі істину „як таку“ [2- с. 13].
Розгорнене вчення про цінності дав в середині XIX ст. німецький філософ Рудольф Герман Лотце в своїй роботі „Мікрокосм“. В цій праці Р. Г Лотце поклав початок ціннісній проблематиці, ввів поняття „значущість“, яке не залежить від досвіду і відіграє роль критерію істини в пізнанні, поклавши, тим самим, початок розробці ціннісної проблематики.
Визначення „аксіологія“ було введено в науковий тезаурус французьким філософом Полем Лапі в 1902 році. В 1908 році термін аксіологія був використаний німецьким філософом Максом Шелером.
Теорія цінностей (аксіологія), як певний напрям буржуазної філософії, сформувалася в 20−50-х рр. XX сторіччя в працях німецьких і американських філософів — М. Шелера, Н. Гартмана, Р.Б. Перрі.
Макс Шелер вивчав ієрархію людських цінностей в межах якої-небудь системи цінностей і розглядав
цінності у взаємозв'язку один з одним. Згідно теорії цінності М. Шелера, цінність буття передувала сприйняттю. Аксіологічна дійсність цінностей передувала знанню. Цінності й відповідні ним нецінності існують в об'єктивно впорядкованих рангах:
• цінності святого проти нецінностей порочного-
• цінності розуму (істина, краса, правосуддя) проти нецінностей брехні, неподобства, неправосуддя-
• цінності життя і честі проти нецінностей безчесття-
• цінності задоволення проти нецінностей незадоволення-
• цінності корисності проти нецінностей даремного: Шелер М., 1994.
Ніколас Г артман розглядав теорію незмінних етичних цінностей, як проблему співвідношення цінностей і свободи людини. У вступній статті до праці Н. Гартмана „Етика“ Ю. В. Перов і В. Ю. Перов пишуть наступне: „Філософія цінностей могла скластися лише на базі суб'єктивного принципу новоєвропейської метафізики з фундаментальним для неї „об'єктним для суб'єкта відношенням“, ще важливіше, що вона стала необхідним результатом розвитку і послідовного граничного узагальнення цього суб'єктивного принципу. Як самостійна і тим більше домінуюча філософська тенденція аксіологія оформляється лише на завершуючій стадії еволюції класичної новоєвропейської філософії“: Гартман Н., 2002.
Ралф Бартон Перрі, американський філософ, вивчав систему цінностей з точки зору „функції інтересу“. „Будь-який об'єкт інтересу є ціннісним фактом. Таким чином, цінність визначається інтересом…, який сам детермінований чеканням результату“ писав Р.Б. Перрі у своїй праці „Загальна теорія цінностей“. Р.Б. Перрі також розкриває чотири головні принципи градації цінностей: правильність, інтенсивність, перевага і включаємість.
Перший критерій — правильність: розрізняє цінності за якістю знання, яке орієнтує інтерес. Цінність правильна, якщо інтерес правильно орієнтований. Якщо знання про об'єкт, тобто орієнтація „схильності“, не відповідає дійсному відношенню між об'єктом і схильністю, то цінність неправильна.
Другий критерій — інтенсивність: знаходиться залежно від сили енергії, вимогливості інтересів, з якими цінності пов’язані. Сила інтересів може бути результатом їх вправи, але може бути також і природженою. Критерій інтенсивності застосовний для розрізнення декількох фаз або станів одного і того ж інтересу в одному і тому ж об'єкті.
Третій критерій — перевага: розрізняє цінності один від одного і розташовує їх в ряд по мірі переваги. Р.Б. Пері вважає даний критерій самостійним, бо він не визначається безпосередньо ні інтенсивністю інтересу, ні усвідомленням наслідків дії, ні тими можливостями вибору, які існують для нас в якійсь ситуації. Цей критерій робить можливим порівняння декількох об'єктів того ж самого інтересу.
Четвертий критерій — включаємість: характеризує інтерес і відповідну цінність з боку їх узгодженості з іншими інтересами і цінностями, їх здатність бути
ПСИХОЛОГІЯ
32 011
і!
включеними в якусь ширшу систему в суспільстві або усередині окремої особи. Цінність будь-якого об'єкту зростає із збільшенням числа погоджених інтересів, які на нього направлені. Узгодженість інтересів досягається шляхом їх взаємної участі один в одному, шляхом опосередкування їх іншими інтересами і шляхом „рефлексії“.
Включаємість Р.Б. Пері вважає вищим критерієм по відношенню до всіх інших. Цей критерій додається до інтересів без їх попередньої оцінки, він не залежить від якості погоджених інтересів і є тому формальним [7- с. 35].
До рубежу XIX — XX століть аксіологія набуває актуальності як філософське осмислення цінності людського буття, що поклало початок сучасному етапу розвитку філософії.
Вагомий внесок в розвиток філософського підходу до визначення сутнісних зв’язків: цінність — особистість — суспільство, вніс російський філософ-ідеаліст
Н.О. Бердяєв. Свою філософію Н.О. Бердяєв часто називав „антропологічною“, тобто філософією, що центрується на проблемі людини і заснованою на живому духовному досвіді. При цьому він чітко розділяв поняття „індивідуума“ і „особистість“, роздумуючи про творче визнання людини, про рабство і свободу, про долю людини на сучасному світі. Кажучи про ієрархію цінностей, Н. А. Бердяєв стверджував, що установка ієрархії ціннісних орієнтації є трансцендентною функцією свідомості людини, та виділяв духовні, соціальні і матеріальні цінності: Бердяєв Н.А., 1990.
У СРСР аж до початку 60-х років XX століття аксіологія знаходилася під офіційною забороною як буржуазна „лженаука“. Філософські роботи В.П. Тугарі-нова, якого вважали філософом-новатором, змінили уявлення про аксіологію, як науку про цінності. Він писав: „Система цінностей людини є „фундаментом“ його відношення до світу. Цінності - це відносно стійке, соціально обумовлене вибіркове відношення людини до сукупності матеріальних і духовних суспільних благ. Цінності - це те, що потрібне людям для задоволення потреб і інтересів, а також ідеї і їх спонуки, як норма, мета та ідеал“. Ціннісний світ кожної людини неосяжний. Проте існують деякі „крізні“ цінності, які є практично стрижневим в будь-якій сфері діяльності. До них можна віднести працьовитість, освіту, доброту, вихованість, чесність, порядність, терпимість, людяність. Саме падіння значущості цих цінностей в той або інший період історії завжди викликає у нормальному суспільстві серйозне занепокоєння»: Тугарінов В.П., 1968.
Розглядаючи категорію цінностей, В. П. Тугарінов розділяє їх на три категорії:
• духовні (освіта, наука, мистецтво) —
• суспільно-політичні (свобода, братерство, рівність, справедливість) —
• матеріальні (техніка і матеріальні блага, які можуть виконувати функцію стимулятора індивідуально-психічного розвитку лише в сукупності з суспільно-політичними і духовними цінностями): Тугарінов В.П., 1968.
На думку Ткачової Н.О. система сучасних цінностей складеться з п’яти компонентів.
Перший компонент — це група фундаментальних, базових, наближених до загальнолюдських цінностей, які відображають сталі ціннісні орієнтири людства. До них належать такі цінності: життя, людина, добро, природа, суспільство, щастя, справедливість, свобода, рівність, гуманізм, праця, знання (істина), краса (гармонія) тощо.
Другий компонент — це група національних цінностей (цінностей національної культури): національна ідея, рідна мова, народні свята, традиції й звичаї, фольклор, національні символи та інше.
Третій компонент — це група громадянських цінностей (цінностей демократичного суспільства): демократичні права й обов’язки, толерантність до інакомислячих, релігійна терпимість, повага до культурних і національних традицій інших народів, безперервна освіта, інформаційна культура тощо.
Четвертий компонент — це група сімейних цінностей (цінностей родинного життя), до якої належать: любов, повага, вірність, взаємодопомога, взаємопідтримка, взаємопіклування, гармонія взаємостосунків, довіра, взаємовідповідальність, шанування предків та ін.
П’ята група — це група особистих цінностей (осо-бистісних, персональних цінностей), яка включає такі: повноцінна життєва самореалізація як особистості (здатність до продуктивної діяльності, творча активність, життєвий оптимізм, успішність, конкурентоспроможність, всебічна досконалість і т. ін.), освіченість, морально-вольові якості (чесність, доброта, милосердя, принциповість, відповідальність, ощадливість, помірність, дисциплінованість, ініціативність, наполегливість, заповзятливість, працелюбність та ін.), здоров’я (здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих звичок, особиста гігієна і т. ін.), засвоєність правил етикету (шляхетність, акуратність, зовнішня привабливість, добрий смак тощо) [6- с. 80−82].
Аксіологія, розвиваючись в різних галузях знань, знайшла своє застосування і в педагогіці. Система цінностей, яка належить до загальнонаукових понять, має вагоме методологічне значення в педагогіці. Аксі-ологізація освіти, як явище, з’явилося з виникненням педагогічної аксіології, ставши методом та самостійним розділом філософії цінностей.
Словник з педагогіки так трактує питання аксіології в рамках педагогіки: «…аксіологія у сучасній педагогіці виступає як її методологічна основа, що визначає систему педагогічних поглядів, в основі яких лежить розуміння і затвердження цінності людського життя, виховання і навчання, педагогічної діяльності і освіти» [4- с. 12−13].
Педагогічна спрямованість аксіології передбачає розвиток різного роду цінностей. Для педагогічної науки, в процесі формування системи цінностей майбутніх вчителів, важливу роль має таке поняття як «ціннісна орієнтація» людини.
Поняття «ціннісна орієнтація» було введено в соціологію Ульямсом Томасом і Флоріаном Знанецьким та стали використовуватися в середині 60-х років XX сторіччя.
І ПЕДАГОГІКА I
ПСИХОЛОГІЯ
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
І.С. Кон розглядав ціннісні орієнтації як цілісну систему установок. Вчений підкреслює, що ціннісна орієнтація обумовлює думки людини, її цілі й прагнення, шляхи розв’язання життєво важливих завдань: Кон І.С., 1999.
Н.Н. Нікітіна вказує, що в ціннісних орієнтаціях вчителя можна виявити три типи ставлень до значущих моментів професійної діяльності:
• до педагогічної праці (визначення мети і особистіс-ного сенсу даної діяльності) —
• до особистості учня (її безумовне прийняття і проектування розвитку) —
• до особистості вчителя і до самого себе як педагога (професійний ідеал і Я — концепція вчителя): Нікіті-на Н.Н., 2000.
На думку Ю.А. Райсвіх формування ціннісних орієнтацій у майбутніх педагогів — процес складний, який вимагає певної тимчасової протяжності, не передбачає нав’язувань, та вимагає делікатності у визначенні і становленні аксіологічних позицій. Повний цикл формування даних орієнтацій може включати наступні етапи:
• пред’явлення цінності студентам-
• усвідомлення ціннісної орієнтації особистістю майбутнього вчителя-
• схвалення ціннісної орієнтації-
• реалізація ціннісної орієнтації в діяльності і поведінці студентів-
• закріплення ціннісної орієнтації в спрямованості особистості у майбутнього вчителя і перехід її в статус якості особистості-
• актуалізація потенційної ціннісної орієнтації у студентів [5- с. 37].
Висновки.
Таким чином, розглянув теоретичні основи аксіо-логічної науки можна зробити наступні висновки:
Виникнення аксіологічного напряму в науковій думці відбулося в рамках філософських учень. Вагомий внесок у формування аксіології внесли такі мислителі, як: І. Кант, Г. Гегель, Р Лотце, М. Шелер, Н. Гартмана, Р.Б. Перрі, Н.О. Бердяєв, В. П. Тугарінов та інші. На кожному етапі розвитку суспільства філософи робили свій внесок до розвитку аксіології, своє розуміння в сенс матеріальних, культурних, духовних, етичних, національних та інших цінностей. Серед всієї різноманітності систем цінностей, можна виділити основополога-ючі такі як: загальнолюдські і особистісні цінності.
У засадах всіх визначень аксіології знаходиться поняття «цінності», як вираження значення об'єктів зовнішнього світу, а також інтересів і потреб самої людини. Поняття цінність завжди пов’язано з такими поняттями як «значення», «потрібність», «інтерес», «сенс», «норма». Існуючі системи цінностей відображають ціннісне відношення людини до всіх прояв приватного та суспільного життя. Так виникають такі ціннісні системи, як: особисті, національні, культурні, сімейні, громадські, педагогічні, професійні та інш. Формування системи цінностей молоді відбувається на основі ціннісних орієнтацій, які дозволяють людині розуміти мету своєї діяльності та основні шляхи досягнення даної мети. Система цінностей, перш за все, виявляються як свідоме відношення до своєї професії та своєї ролі в майбутній професійній діяльності.
Перспективи подальшого дослідження передбачають вивчення системи педагогічних цінностей та використання аксіологічного підходу до професійної підготовки майбутніх вчителів фізичного виховання.
Література
1. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 2-е, перераб. и доп. — М.- СПб., 2000. — С. 12−13.
2. Гегель Г. Феноменология духа / Г. Гегель. — М.: Академический Проект, 2008. — С. 13.
3. Кант И. Основы метафизики нравственности // Кант И. Основы метафизики нравственности. Критика практического разума. Метафизика нравов. СПб.: Наука, 199З. — С. ЗЗ-119.
4. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике /Г.М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров — М.: ИКЦ «МарТ» — Ростов н/Д: Издательский дом «МарТ», 200З. — С. 12−13.
З. Райсвих Ю. А. Формирование аксиологической направленности будущего учителя: дис … кандидата пед. наук: 13. 00. 08 / Райсвих Юлия Александровна — Челябинск, 2009. — С. 3б-37.
6. Ткачова Н. О. Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах: дис… доктора пед. н: 13. 00. 01. / Ткачова Наталія Олександрівна — Луганськ, 200б. — С. 80−82.
7. Perry R.B. Realms of Value. A Critique of Human Civilization / R.B. Perry. — Harward University Press, Cambridge Mass, 19З2. — P. 3.
Информация об авторе: Деминская Лариса Алексеевна
dgizfvs-nayka@mail. ru Донецкий государственный институт здоровья, физического воспитания и спорта ул. Байдукова, 83 048, Донецк, Украина.
Поступила в редакцию 04. 10. 2011 г.
References:
1. Prokhorov A. M. Bol'-shoj enciklopedicheskij slovar'- [Collegiate dictionary], Moscow, 2000, pp. 12−13.
2. Gegel' G. Fenomenologiia dukha [Phenomenology of spirit ], Moscow, Academic Project, 2008, pp. 13.
3. Kant I. Osnovy metafiziki nravstvennosti [Fundamentals of metaphysics of morals], Saint Petersburg, Science, 1995, pp. 55−119.
4. Kodzhaspirova G.M., Kodzhaspirov A. Iu. Slovar'- po pedagogike [Dictionary of pedagogy], Moscow, IKT MapT, 2005, pp. C. 12−13.
5. Rajsvikh IU.A. Formirovanie aksiologicheskoj napravlennosti budushchego uchitelia [Formation of the axiological orientation of future teachers], Cand. Diss., Chelyabinsk, 2009, pp. 36−37.
6. Tkachova N.O. Aksiologichni zasadi pedagogichnogo procesu v suchasnikh zagal’noosvitnikh navchal’nikh zakladakh [Axiological principles of the pedagogical process in modern secondary schools], Cand. Diss., Lugansk, 2006, pp. 80−82.
7. Perry R.B. Realms of Value. A Critique of Human Civilization. Harward University Press, Cambridge Mass, 1952, pp. 3.
Information about the author: Deminskaya Larisa Alekseevna
dgizfvs-nayka@mail. ru Donetsk State Institute of Health, Physical Education and Sport Baidukov str., 83 048, Donetsk, Ukraine.
Came to edition 04. 10. 2011.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой