Плавание, как средство реабилитации студентов с болезнями дыхательной системы, которые занимаются в специальных медицинских группах

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Плавання, як засіб реабілітації студентів із хворобами дихальної системи, які займаються у спеціальних медичних групах
Корягін В.М., Блавт О. З., Цьовх Л. П. Національний університет «Львівська політехніка «
У статті запропонований методичний проект введення занять з плавання до курсу фізичного виховання студентів із захворюваннями дихальної системи, які займаються у спеціальних медичних групах. В проекті програми основна увага приділена методиці організації занять з плавання під час курсового навчання у ВУЗі з метою фізичної реабілітації студентів, які мають захворювання дихальної системи, покращення їхнього фізичного стану та психологічного здоров'-я, і таким чином, сприяти досягненню основної мети занять у спеціальних медичних групах — переведення студента у загальну групу фізичного виховання.
фізична реабілітація, психоемоційний стан, оздоровче плавання, функціональне відхилення фізичного розвитку.
Корягин В. М., Блавт О. З., Цьовх Л. П. Плавание, как средство реабилитации студентов с болезнями дыхательной системы, которые занимаются в специальных медицинских группах. В статье предложен методический проект проведения занятий по плаванию в курсе физического воспитания студентов с заболеваниями дыхательной системы, которые занимаются в специальных медицинских группах. В проекте программы основное внимание уделено методике организации занятий по плаванию во время курсовой учебы в Вузе, с целью физической реабилитации студентов, которые имеют заболевание дыхательной системы, улучшения их физического состояния и психологического здоровья, и таким образом, способствовать достижению основной цели занятий в специальных медицинских группах — перевод студента в общую группу физического воспитания.
физическая реабилитация, психоэмоциональное состояние, оздоровительное плавание, функциональное отклонение физического развития.
Koriagin V. IW., Blavt О.Z., Tsiovh L.P. The swimming as a method of rehabilitation students'- with respiratory system which studies at special medical groups. This article propose the methodical project for introduction swimming courses in to general course of physical education students'- with the sickness of respiratory system, which studies at special medical groups. At this project the main aim spared to new method of organization of education occupation in swimming at the main course in Height Education University with the aim of physical students'- rehabilitation, which have the sickness of respiratory system. This method permit to make better physical state and physiological health this students'-, and the such case, to help to achieve the main aim of this education in special medical groups — to transfer of student in to general groups of physical education.
physical rehabilitation, psychological emotional state, improving Gotation, functional dismissal of physical development.
Вступ.
У зв’язку з екологічною та економічною ситуацією в Україні (забруднення навколишнього середовища радіоактивними елементами, широке застосування хімічних продуктів у побуті, зростання урбанізації, тощо), значно зросла кількість студентів із патологією дихальної системи. Захворювання органів дихання посідають окреме місце в структурі захворюваності серед студентів. Починаючи з моменту народження і потім у дошкільному та шкільному віці, ці патології призводять до порушень у системі життєдіяльності організму, а надалі до ранньої інвалідності та зниження основних показників «якості життя» хворого.
Технічний прогрес і пов’язані з ним зміни в оточуючому середовищі, високий рівень емоційного та інтелектуального навантаження під час навчання у ВУЗі, ставлять сучасне студентство у ситуацію, яка вимагає граничного напруження психіки на межі її адаптаційних можливостей. Враховуючи, що ми розглядаємо категорію студентів із порушеннями в діяльності дихальної системи, ця проблема має державне, наукове та практичне значення. Фізична культура у цьому випадку є не тільки засобом виховання та поліпшення фізичної підготовки студентів, але й нерідко основним фактором відновлення та зміцнення здоров’я в період становлення та кінцевого формування організму, засобом ліквідації недоліків у фізичному розвитку, джерелом підвищення працездатності [1].
З кожним роком кількість студентів, які за станом здоров’я належать до спеціального навчального відділення, збільшується. Особливо помітно прогресують захворювання органів дихання. Якщо у 2007 — 2008 н. р. кількість студентів із цими захворюваннями становила 18% серед дівчат, та 11% серед хлопців- то у © Корягін В.М., Блавт О. З., Цьовх Л. М., 2009
2008 — 2009 н. р. вже 26% серед дівчат та 14% серед хлопців.
Патологія дихальної системи студентів переважно представлена хронічною пневмонією, хронічним бронхітом, бронхіальною астмою, залишковими явищами після перенесеного бронхіту, емфіземи легень, компенсованими формами туберкульозу в стадії стійкої ремісії. Патологічні зміни, що виникають в наслідок хронічних захворювань дихальної системи, послаблюють дихальну мускулатуру і порушують бронхіальну прохідність.
Захворювання дихальної системи належать до найтяжчої патології організму студента, оскільки спричинений ними порушений газообмін в тканинах легень, стає причиною порушення газообміну між легенями і кровотоком- та порушення прохідності бронхіального дерева призводить до посилення опору руху повітря. Як наслідок розвивається порушення дихальної функції системи, що, своєю чергою веде до погіршення стану серцево-судинної системи та її нездатності транспортувати кров у необхідній кількості для нормального функціонування органів і систем організму загалом. Наявна хвороба тягне за собою багато різних несприятливих змін в організмі, в результаті чого, у процес захворювання втягуються не лише дихальна, а й серцево-судинна та травна системи. Усі ці явища, як правило, мають функціональний характер і можуть бути ліквідовані. В іншому випадку тривале «ігнорування» хвороби приводить до незворотних морфо-функціональних змін у дихальних органах, а саме, побструктивних порушень вентиляції, формування хронічного легеневого серця [2 — 10].
Процес виникнення захворювання дихальної системи є багатофакторним процесом та результатом
великої кількості чинників. Існує багато, причин виникнення цих хвороб (хронічні ураження слизової оболонки дихальних шляхів, окремі інфекційні захворювання, алергія на певні речовини, забруднення навколишнього середовища та багато інших) [2 -10]. Зважаючи на те що, ми не можемо вплинути на їх усунення в процесі навчання у ВУЗі. Проте ми розглядаємо можливість пошуку дійових факторів реакреаційно-відновлювальної спрямованості на зміцнення здоров 'я студентів, які у зв’язку з перенесеним захворюванням не спроможні повною мірою використовувати засоби та можливості загальноприйнятої системи фізичного виховання і за станом здоров 'я належать до спеціальних медичних груп. Пошук шляхів розробки та опти-мізації програми фізичної реабілітації для студентів під час навчання у ВУЗі, беручи до уваги весь спектр порушень в організмі, до яких приводять хвороби органів дихання, визначає актуальність та необхідність цієї роботи.
Соціальна практика свідчить, що у більшості студентів усі погляди на збереження власного здоров 'я цілком і повністю асоціюються з медициною. Однак у лікуванні цих захворювань, фізична реабілітація розглядається як потужний фактор покращення стану здоров’я. У зв’язку з постійним зростанням кількості студентів з хворобами органів дихання, виникає необхідність постійного вдосконалення засобів, форм та методик фізичної реабілітації студентів в умовах навчання у ВУЗі, що й зумовило вибір теми дослідження. Зазначимо, що реабілітаційні заходи в системі лікування мають низку істотних переваг, і, головне, будучи профілактичними, дають змогу уникнути повторення хвороби чи її подальшого розвитку.
У сучасній теорії та практиці фізичної реабілітації студентів з хворобами органів дихання існує досить велика кількість думок і підходів щодо визначення та добору найефективніших засобів [1, 11 -17]. Останнім часом все більше стверджується реабілітаційний напрямок занять із фізичного виховання як процесу відновлення здоров 'я та працездатності. Так, у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту від 28. 09. 2004 року № 11 482 004 наголошується на необхідності розвитку оздоровчих заходів із використанням методів фізичної реабілітації. В умовах ВУЗу ми пропонуємо проведення курсу реабілітації з хворобами дихальної системи в рамках занять із фізичного виховання, використовуючи плавання, оскільки цей вид фізичних вправ повною мірою сприяє реалізації завдань навчального процесу в спеціальних медичних групах. Цінність методики використання плавання як методу загальної реабілітації полягає в тому, що його вплив визначається не локальною дією, а реактивними змінами всього організму.
В доступній спеціальній літературі нам не зустрічались наукові дані про створення програми з фізичної реабілітації під час курсового навчання у ВУЗі студентів з хворобами органів дихання з використанням занять з плавання. Аналіз літературних джерел [1, 11 — 17] показав відсутність програми реабілітації цієї категорії студентів з використанням плавання. Своєю чергою, численні літературні дані вказують на ефективність занять плаванням з погляду впливу на стан
саме дихальної системи. На основі проведеного аналізу та узагальнення таких літературних джерел [18 -29] а також практичного досвіду, виникає можливість подальшого вивчення та обґрунтування використання плавання як інноваційної методики у режимі курсового навчання у ВУЗі. Тому ми пропонуємо створення спеціальних медичних груп студентів з хворобами дихальних органів, основним засобом реабілітації в яких стало б плавання. Заняття у таких групах проводяться не за спортивною спрямованістю, а з метою покращення фізичного, психічного здоров’я та усунення вад у стані дихальної системи.
Дослідження має прямий зв’язок із Державною цільовою комплексною програмою «Фізичне виховання — здоров’я нації», пунктом 85 «Розробити фізкультурно — оздоровчі програми для різних вікових груп населення».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета нашої роботи: розробка проекту використання занять з плавання як методу реабілітації студентів з хворобами дихальної системи під час курсового навчання у ВУЗІ.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати в межах ВУЗу стан змін у стані дихальної системи студентів, які займаються у спеціальних медичних групах.
2. Дослідити можливість використання занять з плавання як методу фізичної реабілітації студентів із хворобами дихальної системи.
3. Розробити проект методики використання занять з плавання під час занять фізичною культурою в умовах навчання у ВУЗі студентів з хворобами дихальної системи, які займаються у спеціальних медичних групах.
Результати досліджень.
Мета впровадження занять з плавання в курс фізичного виховання у ВУЗі - якнайповніше відновлення втрачених унаслідок перенесеного захворювання можливостей організму та уповільнення прогресування захворювань дихальної системи. Заняття з плавання як засіб лікування та реабілітації показані при всіх захворюваннях дихальної системи, вони ґрунтуються на принципі максимально можливого використання ресурсів дихальної системи, що й сприяє відновленню її порушеної функції.
Плавання вважається «ідеальним видом» фізичних вправ. Водне середовище та його фізичний, механічний, біологічний, температурний впливи викликають потужні позитивні реакції організму які, в своєю чергою, стимулюють лікування систем організму, і, насамперед — дихальної. Заняття плаванням — найкраще тренування дихальної системи. Під час вдиху відбувається посилена робота м’язів, які на даний момент переборюють силу тиску води на поверхню грудей. Видих також ускладнений. Внаслідок цього регулярні заняття плаванням укріплюють та розвивають м' язи, які беруть участь у процесі дихання, а це своєю чергою, сприяє збільшенню рухомості грудної клітки, життєвої ємкості легень та удосконаленню дихального ритму. Дихання стає глибоким і повним, тому рідшим. Як правило, людина у стані спокою виконує за хвилину 14−16 дихальних циклів, а під час плавання
— 7 — 8. За такої частоти дихання легені та пов’язані з ними органи встигають добре відпочити та одержати повноцінне живлення. Систематична гіпервентиляція під час плавання істотно змінює дихальну мускулатуру та специфічні легеневі тканини. Під час плавання в диханні беруть участь найвіддаленіші ділянки легень, внаслідок чого виключаються застійні явища в них. Глибоке ритмічне дихання залучає до активного дихального акту всю легеневу тканину, що перешкоджає розвитку там бактерій та вірусів. В ході занять плаванням підвищується еластичність легень, тренуються бронхи та альвеоли, кількість останніх збільшується. Через добре працюючі альвеоли, організм спочатку повністю забезпечується киснем, а під час видиху легко звільняється від вуглекислого газу. В результаті цього збільшується поглинання кисню кров’ю. З кожної літри повітря, яке видихається під час плавання, утилізується більше кисню (4−6%), ніж у стані спокою (3−4%). Розширення грудної клітки під час плавання сприяє роботі діафрагми, що допомагає розсмоктуванню та розтягуванню спайок, утворених внаслідок перенесеного захворювання, та ліквідації больових відчуттів. Отже, плавання є потужним засобом тренування дихального апарату, що зумовлює лікувальний вплив на фізіологічні показники порушень функції дихання. Водночас необхідно врахувати, що плавання сприяє значному покращенню загального фізичного стану студентів та підвищенню їхньої розумової та фізичної працездатності, сприяє вдосконаленню фізіологічних механізмів організму загалом [18 -29].
Звичайно оздоровчо-тренувальні заняття плаванням не можуть бути панацеєю від усіх порушень дихальної функції, водночас правильно спланований і організований навчальний процес занять плаванням спроможний значною мірою покращити здоров’я хворих студентів з такими порушеннями. Систематичні заняття плаванням зміцнюють дихальну мускулатуру. Просвіт бронхів при цьому збільшується, що сприяє повноцінному поновленню повітря в альвеолах і підвищенню ефективності легеневої вентиляції загалом [1].
Усе вказане вище дозволяють визначити заняття з плавання, для студентів з хворобами дихальної системи, як:
• Метод неспецифічної реабілітації, що втягує у відповідний процес організм на всіх його рівнях.
• Метод спеціальної реабілітації, що впливає на стан дихальної системи та на перебіг патологічного процесу в ній.
• Метод функціональної реабілітації, що стимулює роботу дихальної системи.
• Реабілітаційно-педагогічний процес, що передбачає свідому та активну участь студента у процесі реабілітації та використання набутих навичок у подальшому житті.
Все вищесказане, зумовлює доцільність використання плавання як засобу реабілітації для студентів з проблемами дихальної системи. Окрім того необхідно зазначити, що плавання дає змогу одночасно зняти психо-емоційне навантаження, компенсувати недостатню рухову активність, а також сприяє підвищен-
ню адаптаційних можливостей організму студентів під час навчального процесу.
Заняття з плавання рекомендуємо використовувати при всіх захворюваннях органів дихання. Проте під час проведення курсу плавання необхідно обов 'язково враховувати протипоказання кожного виду захворювання дихальної системи, а також те, що для цієї категорії захворювань є характерним: порушення нормального стереотипу дихання, зміна газообміну, зменшення дієздатності дихальних м’язів, порушення нервово-рефлекторного механізму керування вегетативними функціями організму [2, 6, 10]. Всі названі фактори визначають особливості курсу занять плаванням з даною категорією студентів.
Ми пропонуємо введення занять з плавання до курсу фізичного виховання під час навчання у ВУЗі для студентів з хворобами дихальної системи, які займаються у спеціальних медичних групах, впродовж дев’яти місяців. Запропонований курс складається з двох періодів:
Перший період (протягом першого семестру навчання): спрямований на підвищення загального рівня фізичної підготовленості- набуття та закріплення навичок із плавання та спеціальних дихальних вправ у воді- покращення функціональної підготовленості дихальної та серцево-судинної системи- оволодіння навичкою правильного дихання під час плавання (що приводить до зменшення задишки, яка може з’являтись у разі підвищення фізичного навантаження) — розвиток стійкості дихальної системи до анаеробних навантажень.
Другий період (протягом другого семестру навчання): спрямований на закріплення результатів реабілітації- підтримання функціонального рівня дихальної, серцево-судинної системи та загального рівня фізичної підготовленості, набутих впродовж першого періоду занять- самоаналіз ефективності процесу реабілітації- об'єктивний аналіз змін рівня функціональної підготовленості та параметрів позитивних зрушень у перебігу хвороби та діяльності дихальної системи.
Після закінчення кожного з періодів ми пропонуємо проводити оцінювання функціонального стану дихальної системи та рівня позитивних зрушень. Крім того, проводиться також поточний контроль (раз на 10 днів). На основі отриманих даних цього контролю проводиться подальша корекція змісту занять. Перед та по закінченню кожного заняття є обов’язковим експрес-контроль, який дає змогу оцінити стан студента до та після заняття і в такий спосіб визначити влив фізичного навантаження на організм студента та зробити висновок про ефективність заняття (терміновий ефект). Для цього визначають ЧСС, показники дихання та артеріальний тиск до заняття, після та під час заняття. Якщо заняття сплановане правильно, то після його закінчення показники повинні наближатись до вихідних. Під час заняття дуже важливим є самоконтроль та оцінка викладача, що дозволяє здійснювати індивідуалізацію навантажень [11]. Отже, з перших днів занять студентів спеціального медичного відділення, які займаються плаванням, необхідно навчити прийомам самоконтролю та визначення ступеня втоми. Викладач контролює фізичне навантаження в ході
занять за допомогою спостереження за реакціями-відповідями організму. Для цього впродовж занять постійно проводиться вимірювання ЧСС.
Наприкінці навчального року рекомендуємо провести етапний контроль для оцінювання ефективності всього курсу занять плаванням та його впливу на процес реабілітації.
Головна мета курсу плавання для усунення вад у стані дихальної системи — всіма формами, методами, засобами навчання привчати студентів до здорового способу життя, навчати їх пошуку індивідуальних шляхів самовдосконалення, сприяючи цим відновленню функціонального стану дихальної системи та досягненню головної мети занять у спеціальних медичних групах — переведенню студента у групу загального фізичного виховання. Для реалізації цієї мети в рамках запропонованого курсу з плавання в умовах навчання у ВУЗі, повинні вирішуватись такі чотири групи завдань.
1-ша група — лікувальна:
• Зменшення та лікування наявного запального процесу в органах дихання.
• Поліпшення та відновлення функції зовнішнього дихання.
• Збільшення рухливості грудної клітки, діафрагми та сили дихальних м’язів.
• Запобігання розвитку плевральних спайок, а в разі їх наявності - розтягненню.
• Підвищення прохідності бронхіального дерева, виділенню слизу та мокротиння, тобто відновлення дренажної функції бронхів.
• Відновлення газообміну.
• Поліпшення та відновлення функції зовнішнього дихання.
• Оволодіння навичкою вільно керувати дихальними фазами, паузами, та глибиною дихання для його оптимізації.
• Стимулювання лімфо- та кровообігу в уражених ділянках легень.
• Адаптації серцево-судинної системи до зростаючого навантаження
2-га група — реабілітаційно — розвиваюча:
• Напрацювання рухових навичок, розвиток та вдосконалення (в міру можливості) фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості).
• Сприяння процесам загального фізичного розвитку.
• Підвищення толерантності до фізичних навантажень.
3-тя група — освітня:
• Оволодіння технічними прийомами різних способів плавання.
• Опрацювання життєво необхідних навичок поведінки на воді.
• Вироблення оздоровчо-гігієнічних навичок.
4-та група — оздоровча:
• Позитивна зміна психоемоційного стану.
• Створення оптимістичного настрою під час занять.
• Вироблення навичок здорового способу життя.
Всі вище вказані завдання є взаємозв' язаними, вирішення їх забезпечує ефективність процесу реабілітації під час занять плаванням.
Запропонований методичний проект курсу плавання в рамках занять із фізичного виховання в умовах ВУЗу для студентів з хворобами дихальної системи повинен складатися з:
1. Теоретичного розділу:
• інформація про басейн, де проводяться заняття-
• правила поведінки та безпеки на заняттях плаванням з метою попередження простудних захворювань, травмувань та нещасних випадків-
• гігієнічні правила та вимоги до занять у басейні-
• правила та методика допомоги потопаючому-
• лікувально-оздоровче плавання та його значення в процесі реабілітації дихальної системи-
• вплив занять плаванням на стан дихальної системи та організму в цілому.
2. З розділу практичних навичок:
• загальна характеристика імітаційно-підготовчих та підготовчих вправ з плавання, техніка їх виконання-
• основні вправи звикання до води та спеціальні дихальні вправи-
• особливості методики початкового навчання плаванню та вивчення спортивних стилів з урахуванням специфіки уражень органів дихальної системи.
3. Ігрові вправи та розваги на воді.
Основною формою організації занять з плавання у спеціальних медичних групах є заняття з фізичного виховання, яке рекомендуємо проводити два рази на тиждень, тривалістю 45 хвилин (безпосередньо у воді) та 15 хвилин на суші. Заняття має складатися з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Підготовча частина заняття проводиться на суші. Рекомендує -мо використовувати вправи для загального розвитку, імітаційні плавальні та спеціальні дихальні вправи. Під час виконання всіх видів вправ особлива увага приділяється диханню. Протипоказані вправи з натужуванням та затримкою дихання. Дихальні вправи повинні бути простими для виконання, а також у невеликому дозуванні (оптимальна кількість повторень
4−6 разів). Також виконуються дихальні вправи, які допомагають засвоїти техніку дихання у воді. На це треба звернути особливу увагу, оскільки дихання у воді значно відрізняється від звичайного. Якщо студент не володіє технікою правильного дихання у воді, у нього не вистачить кисню на повний цикл рухів, внаслідок чого він буде поспішати, збільшувати темп рухів, що, своєю чергою, спричинить перевтому, недопустиму в заняттях студентів з порушеннями стану здоров’я.
В основній частині вирішується основне завдання заняття — вправи з вивчення техніки різних способів плавання з виконанням індивідуальних завдань. У заключній частині пропонуємо ігри на воді поєднувати із вільним купанням для приведення організму у порівняно спокійний стан та підвищення інтересу до занять.
Варто зазначити, що під час комплектації груп для заняття плаванням слід урахувати насамперед рівень плавальної підготовки та характер порушень дихальної системи. Підготовленість визначається безпосередньо у воді. При цьому звертаємо увагу на те, що
плаванням можуть займатись усі без винятку студенти, тобто навіть ті, які ніколи до цього не займались. Для цього повинна бути створена окрема група початкової підготовки. Чисельність групи має становити 7−10 студентів на одного викладача.
Методика занять визначається поставленими завданнями та засобами і формами занять з плавання, що добираються для їх вирішення в ході реабілітації. В заняттях з плавання для студентів із хворобами дихальної системи необхідно дотримуватись таких методичних вказівок:
• Фізіологічне навантаження та дозування плавальних вправ повинні відповідати загальному стану здоров 'я студентів та мірі їх натренованості.
• У занятті необхідно поряд із загальними плавальними вправами застосовувати спеціальні дихальні вправи.
• В плануванні плавального заняття чітко дотримуватись принципів поступовості та послідовності у підвищенні та зниженні фізичного навантаження.
• У реабілітаційному курсі плавальних занять що заняття частково змінювати та ускладнювати вправи.
• Обсяг занять, інтенсивність та складність мають визначатись з урахуванням порушень у здоров'ї студента та рівня його плавальної підготовки.
Величина, складність, міра плавальних навантажень, інтенсивність заняття, емоційний рівень — усе це підбирається індивідуально з урахуванням проявів основного захворювання. Лікувально-реабілітаційний вплив занять плаванням найсильніший тоді, коли вони технічно правильні та індивідуально дозовані. Окрім того, реабілітаційно-оздоровчий вплив занять з плавання може бути досягнутий тільки у разі систематичності занять. Поступово зростаючі навантаження в ході систематичних занять плаванням забезпечують зростання тренованості дихальної системи, що є основою її реабілітації. Перерва ж у заняттях може звести нанівець усі досягнуті результати у процесі реабілітації. Зазначимо те, що студенти із хворобами дихальних органів мають значну більшу потребу у заняттях плаванням, ніж їхнім однокурсники, які займаються в основному навчальному відділенні.
Поступово збільшувати навантаження, не перевантажуючи організм, а навпаки, даючи йому можливість адаптуватися, справлятися з усе більшими та складнішими завданнями, можна такими методами:
• Збільшення щільності занять. На перших заняттях щільність складає приблизно 45−50%. В міру адап -тації організму студентів до фізичних навантажень вона може досягати 70−75% загального часу занят -тя.
• Збільшення інтенсивності занять, темпу, в якому пропливають певні дистанції. Це потрібно робити обережно, оскільки швидке пропливання дистанції може викликати задишку. В зв’язку з цим, необхідно чергувати інтенсивне пропливання дистанцій з розслаблюючим плаванням, яке дозволяє вирівняти роботу дихальних органів та ліквідувати задишку.
• Ускладнення завдань.
У разі низької початкової тренованості збільшення навантаження повинне становити 3−5% за заняття
відносно досягнутого рівня, а після засвоєння певного набору плавальних навичок — менше.
Контроль інтенсивності плавальних навантажень проводиться шляхом контролю пульсу. Дозування плавального навантаження здійснюється на основі визначення ЧСС (пульс не повинен перевищувати 130 уд. на хвилину). Для визначення пристосування організму до певного навантаження слід провести 2−3 контрольні запливи. В заняттях із студентами з хворобами дихальних шляхів рекомендуємо використовувати плавальні вправи малої та середньої інтенсивності.
На підставі принципів послідовності та поступовості дозування плавальних вправ можна здійснювати так:
• Скорочення або подовження дистанції.
• Збільшення чи зменшення темпу гребкових рухів руками або ногами.
• Подолання усієї дистанції з рівномірною швидкістю або з чергуванням прискореного та уповільненого плавання, високого або низького темпу гребків.
• Зниження або підвищення якості кожного гребка (його амплітуди, швидкості, рівня м' язевого зусилля).
Застосовуючи названі способи дозування, можна проплисти одну й ту саму дистанцію з малим або середнім навантаженням.
Під час навчальних плавальних занять необхідно дотримуватись принципу «від простого до складного»
. Бажано надавати перевагу простим вправам з переважанням коротких плавальних дистанцій, оскільки у заняттях студентів спеціального медичного відділення не допустима перевтома. Протипоказані вправи з натужуванням та затримкою дихання. Найефективнішим для цієї категорії порушень є плавання брасом чи кролем на грудях. Пропонуємо також використовувати пірнання та занурення у воду які тренують стійкість до гіпоксії. У разі виникнення задишки, погіршення загального стану, блідості, больових відчуттів, підвищення пульсу у стані спокою чи порушення серцевого ритму необхідно знизити навантаження або припинити заняття. Якщо після заняття плаванням студент відчуває значну втому, в' ялість, відсутність апетиту, неспокійно спить, необхідно звернутись до лікаря та тимчасово припинити заняття [30].
Для урізноманітнення процесу занять плаванням ми пропонуємо включати в заняття зі студентами з хворобами дихальних органів вправи з аква-аеробіки (комплекс ритмічних рухів тривалістю 20 хвилин), вправи з водної йоги на розслаблення у заключній частині заняття (вода найкраще середовище для релаксації), водний шейпінг та гідрокінезетерапію (лікування рухами у воді- застосовується у вигляді гімнастичних вправ). Застосування цих нововведень ґрунтується на властивостях води та особливостях її впливу на організм (позитивний вплив гідростатичного тиску води на дихальну систему [31, 32].
Успішність процесу реабілітації значною мірою залежить від переконання студента в необхідності та корисності систематичних занять з плавання для покращення стану свого здоров’я. Важливо проводити заняття так, щоб у студентів існувала віра у свої мож-
ливості, наочно демонструючи ріст майстерності у плаванні. Позитивне ставлення викладача надає впевненості у своїх силах та сприяє процесу реабілітації. Ознайомлення студентів з даними лікарського контролю також розширює знання студентів та зміцнює їхню впевненість у необхідності занять з плавання. Курс занять з плавання повинен проводитися так, аби поряд із засвоєнням спеціальних знань, умінь і навичок ці заняття давали знання і навики, які студенти могли б використовувати у своєму подальшому житті.
Звичайно оздоровчо-тренувальні заняття плаванням на можуть бути панацеєю від усіх порушень дихальної функції, водночас правильно спланований і організований навчальний процес з використанням занять з плавання спроможний значною мірою покращити здоров 'я хворих студентів з деякими типами цих порушень. Ефект від грамотно і вдумливо спланованих тренувань може бути просто вражаючим. Введення в навчальну програму з фізичного виховання занять з плавання у спеціальних медичних групах дозволяє чинити потужну протидію функціональним порушенням дихальної системи та організму загалом. Після того, як організм «поборов» захворювання під впливом занять плаванням, у ньому відбуваються інші позитивні зміни, які дозволяють розширити фізіологічний резерв організму.
Висновки
Раціональне використання запропонованого методичного проекту введення занять з плавання до курсу фізичного виховання студентів з хворобами дихальної системи, які займаються у спеціальних медичних гру -пах, дозволяє усунути наявні проблеми у діяльності дихальної системи, а також покращити загальний стан здоров 'я цієї категорії студентів. Позитивними особливостями використання занять з плавання для фізичної реабілітації студентів є: їхня глибока біологічність та адекватність, відсутність негативної побічної дії у разі використання оптимальних навантажень, можливість довготривалого використання.
Науково обґрунтована методика фізичної реабілітації студентів з хворобами дихальної системи за допомогою плавання дозволяє: ввести зміни та доповнення до програми фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп ВУЗу- сприяти процесу реабілітації студентів із хворобами дихальної системи під час навчання у ВУЗі і в такий спосіб досягти основної мети занять у спеціальних медичних групах
— переведення студентів у групи загального фізичного виховання.
Проект програми дозволяє використовувати заняття з плавання в навчальному процесі для вдосконалення курсу «Фізична реабілітація студентів із хворобами дихальної системи «у галузі вищих учбових закладів та визначити подальші перспективи у цій області знань.
В перспективі пропонуємо розробку методичного проекту занять з плавання в поєднанні урочних планових з позаурочними під час канікул та заліково-екзаменаційних сесій. Крім того, таких студентів пропонуємо залучати до посильної участі у масових фізкультурних виступах, святах, прогулянках, екскурсіях, спортивних вечорах. Це дозволить підвищити
зацікавленість студенів у заняттях фізичним вихованням, толерантність до фізичних навантажень та нормалізувати різні психофізичні функції організму.
Література:
1. Присяжнюк С. І. Фізичне виховання / Станіслав Іванович При-сяжнюк. — Київ: Центр учбової літератури, 2008. — 504 с.
2. Хвороби органів дихання: Довідник для лікарів / [під. ред. В. К. Таточенко ] - М.: Медицина, 1987. — С. 381 — 401.
3. Вроджені та спадкові захворювання легень / [під. ред. Ю. Є. Вальтищева, С. Ю. Каганова] - М.: Медицина, 1996. — С. 213 -283.
4. Бернс П. Бронхіальна астма / П. Бернс, С. Годри. — М.: Біном -прес, 2003. — 128 с.
5. Глобальна стратегія лікування та профілактика бронхіальної астми / Під. ред. Чучаліна А. Г. — М.: Атмосфера, 2002. — 125 с.
6. Макаревич А. Е. Захворювання органів дихання / А. Е. Макаревич. — Мн.: Вища школа, 2000. — 363 с.
7. Геппе Н. А. Національна програма «Бронхіальна астма у дітей. Стратегія лікування та профілактика» / Н. А. Геппе, С. Ю. Коганов // Російський педіатричний журнал. — № 2. — І998. — С. 23−30.
8. Кірєєв А. С. Алергія: лікування та профілактика / А. С. Кірєєв. -М.: Ч. А. О. і К., 2001. — 92 с.
9. Навроцька Г. А. Цей безкінечний кашель / Г. А. Навроцька // Урядовий кур'єр. — № 4 — 1995. — С. 14.
10. Велика медична енциклопедія / [під. Ред. Петровського Б. В.] -М.: Сов. энциклопедия, Т. 1. — 1974. — С. 287−293.
11. Порада А. М. Основи фізичної реабілітації / Порада А. М., Солодовник О. В., Прокопчук Н. Є. — Київ: Медицина, 2008. — 248 с.
12. Ріпа М. Заняття фізичною культурою зі школярами, віднесеними до спеціальної медичної групи / М. Ріпа, В. Велитченко. — Київ: Освіта, 2002. — 98 с.
13. Нікішина Л. Т. Методи фізичної корекції дітей з обмеженими можливостями / Л. Т. Нікішина, І. В. Байбуза // Теоретичні та методичні проблеми фізичної реабілітації. — Херсон: ПП Више-мирський В. С., 2006.- С. 50−59.
14. Мухін В.М. Фізична реабілітація. / Володимир Михайлович Мухін — Київ: Олімпійська література, 2003. — 362 с.
15. Боднар І. Організаційно -методичні особливості занять з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи / І. Боднар // Молода спортивна наука України. Збірник наук. праць. — Вип. 7. — Т. 2. — С. 327 — 330.
16. Булич Е. Г. Фізичне виховання в спеціальних медичних групах / Е. Г. Булич — М.: Вища школа, 1996. — 255 с.
17. Фізичне виховання студентів, віднесених за станом здоров 'я до спеціальної медичної групи / [А. Д. Дубогай, В. І. Завацький, та ін.]. — Луцьк: Надстир’я, 1998. — 218 с.
18. Глазирін І. Д. Основи диференційованого фізичного виховання: Посібник / І. Д. Глазирін. — Черкаси: Відлуння Плюс, 2003. -322 с.
19. Міхеєнко О. І. Оздоровчий вплив плавання / О. І. Міхеєнко. -Суми: СумДПУ, 2002.- 52 с.
20. Глазирін І. Д. Плавання: Навчальний посібник / І. Д. Глазирін. -К: Кондор, 2006 р. — 502 с.
21. Короп Ю. А. Плавати повинен кожний / Ю. О. Короп, С. Ф. Цвек. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 17−23.
22. Булгакова Н. Ж. Плавання / Ніна Жанівна Булгакова. — М.: ФіС, 2004. — 160 с.
23. Парфенов В. А. Плавання / В. А. Парфенов. — К.: Вища школа, 2003. — 288 с.
24. Гончар І. Л. Плавання: теорія та методика викладання. Підручник / І. Л. Гончар. — Мн.: Екоперспектива, 2000. — 208 с.
25. Булатова М. М. Плавання для здоров’я / М. М. Булатова, К. П. Сахновський. — К.: Здоров’я. — 1988. — 136 с.
26. Сахновський К. П. Плавання: від масовості - до майстерності / Костянтин Павлович Сахновський. — К.: Здоров’я, 2005. — 140 с.
27. Плавання. Підручник для ВУЗів. [під. ред. Булгакової Н. Ж.]. -М.: Фізкультура і спорт, 2001. — 150 с.
28. Вікулов А. Д. Плавання: навчальний посібник для вищих навчальних закладів / А. Д. Вікулов. — М.: Владос — Пресс, 2003.
— 386 с.
29. Булгакова Н. Ж. Познайомтесь — плавання / Ніна Жанівна Бул-гакова. — М.: Издательство АСТ, 2002. — 223 с.
30. Зінов'єв О. І. Роль теорії функціональних систем у фізичній реабілітації / О. І. Зінов 'єв // Молода спортивна наука України: Зб. Наук. праць в галузі фізичної культури і спорту. — 2003. -Вип. 7. — Т. 1. — С. 338−342.
31. Керівництво по кінозотерапії. [під ред. Бонєва Л.]. — Софія, 1998. — 56 с.
32. Мосунов Д. Ф. Педагогічна гідрореабілітація / Д. Ф. Мосу-нов, А. В. Кубасов, Л. Я. Ковальова // Нове в плаванні: Спорт, реабілітація, здоров’я. Зб. наук. і практ. робіт. — 1999. — Вип. № 1.
— С. 34−38.
Надійшла до редакції 18. 06. 2009р.
Корягін Віктор Максимович Блавт Оксана Зіновіївна Цьовх Лариса Петрівна zmykytyuk@polynet. lviv. ua

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой