Необхідність, сутність та напрями соціальної орієнтації економічного розвитку

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

~ 18 ~
ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728−3817
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2014- 12(165): 18−22
УДК 330. 34:316. 42
JELO100
Л. Кириленко, канд. екон. наук, доц.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
НЕОБХІДНІСТЬ, СУТНІСТЬ ТА НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Обґрунтовано підходи до розуміння сутності процесів соціалізації економічної системи, що виступають дієвим каталізатором перетворення людини в активного суб'-єкта, який здобуває повноваження на регулювання соціально-економічних процесів відповідно до своїх власних цілей, умов та потреб розвитку- підходи до аналізу проблеми адаптації національної економіки до вимог постіндустріального суспільства: основна ідея національної соціалізації економічної політики полягає в усвідомленні та реалізації того, що забезпечення суспільного добробуту є прерогативою не тільки держави, але й кожного громадянина України- стратегічним напрямом економічної політики в процесі соціалізації є спрямованість зусиль держави на розвиток здібностей громадян до самозабезпечення, і як наслідок — до самореалізації- ініціювання механізмів самоорганізації- розвиток соціального партнерства. Розроблено пропозиції щодо формування цілісної дієвої соціальної стратегії на основі поетапного розмежування завдань та виділення пріоритетів соціалізації економічної системи.
Ключові слова: соціалізація- соціалізація економічної системи- соціальна орієнтація економічного розвитку- соціальна стратегія- постіндустріальне суспільство.
Вступ. Соціалізація соціально-економічної системи за своїм змістом є результатом узгодження взаємодії між продуктивними силами і відносинами економічної власності відповідно до вимог законів і координаційної діяльності з боку певних інститутів. Характерна риса постіндустріального суспільства полягає в тому, що воно буквально пронизано процесом соціалізації, який є масштабним, стійким і постійним співробітництвом, що зумовлює зацікавлене, взаємовигідне, відкрите людське спілкування, посилюючи необхідність подолання замкненості (відчуженості). У такому контексті, соціалізація розглядається як процес, завдяки якому забезпечується включення індивіда в систему соціальних дій.
Вона повністю визначається потребами суспільної інтеграції, що є одним із функціональних імперативів пост-індустріальної економічної системи. Ще більш виразно зазначена позиція проявляється в межах структурного функціоналізму. Таким чином, сучасне розуміння процесу соціалізації економічної системи має очевидний дослідницький інтерес у зв'-язку із кардинальними змінами, що відбуваються в сучасному соціумі.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аспекти проблеми соціалізації економіки знайшли відображення в роботах представників зарубіжної економічної думки Р. Ґільфердінга, Й. Шумпетера, Дж. Ґобсона,
Дж. М. Кейнса, Р. Гейлбронера. Проблема соціалізації економіки досліджується багатьма вітчизняними науковцями: О. Бєляєвим, А. Бебело, А. Гальчинським, Ю. Зайцевим, С. Мочерним, В. Гришкіним, С. Тарасовим,
М. Дєєвой, а також відомими російськими економістами Л. Абалкіним, А. Бузгаліним, Т. Заславською, В. Інозем-цевим, Т. Юр'-євою та ін. Однак, процеси трансформації суспільства усе з більшою гостротою вимагають дослідження поставленої проблеми, що безпосередньо пов'-язана з формуванням соціально-орієнтованої національної моделі економіки.
Нині недостатньо розкриті можливі стратегічні напрями та тенденції соціалізації економічної системи на основі виділення пріоритетів її розвитку в сучасних умовах.
Методологія дослідження. У відповідності до мети та завдань дослідження в статті використовуються фундаментальні та спеціальні наукові методи. Вивчення сутності соціалізації в економічній системі ґрунтується на системі принципів (розвитку, детермінізму, єдності і відмінності досліджуваних процесів і явищ) і методів (абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, спостереження). При дослідженні напрямів економічної політики в процесі соціалізації використані
© Кириленко Л., 2014
методи сучасної економічної теорії (системний, еволюційний, інституційний, статистичного аналізу).
Інформаційну основу дослідження становлять дані офіційної статистики міжнародних організацій та результати досліджень, що містяться в монографіях, статтях вітчизняних і зарубіжних економістів, матеріалах періодичних видань.
Результати. Застосування терміну & quot-соціалізація"- до економічної системи в цілому або до окремих її елементів є доречним, коли зміст терміну розглядають як посилення елементів суспільного регулювання в економічному відтворенні з наголосом на відтворенні людини. У такому розумінні, соціалізацію слід представляти як послідовне, поетапне включення людини в різні сектори соціально-економічного процесу, зайняття в цьому просторі власної ніші, яка б відповідала потребам і можливостям індивідуума, відповідному рівню культури, залежно від стратегії і тактики економічної поведінки. При цьому, переносячи даний термін з соціології в економічну теорію, у ньому необхідно утримати смисловий зв'-язок між поняттями & quot-індивід — норми — суспільство& quot-, наповнивши її власним економічним змістом, використовуючи для цього не соціологічні, а економічні підходи до взаємозв'-язку людини і суспільства.
Складність цього полягає в тому, що соціалізація -це & quot-наскрізний"- процес, який охоплює відразу три рівні економіки: нанорівень економіки окремих індивідів, мік-рорівень економіки організацій, фірм і макрорівень економіки — держави. При цьому, відносини в системі & quot-економічна система-суспільство& quot-, & quot-індивід-суспільство"-
якісно змінюються під час розгортання економічного процесу під впливом нескінченного різноманіття культурних, політичних, інформаційних, природних та інших чинників. У зв'-язку з цим, можна стверджувати, що термін соціалізація як сукупність характеристик, об'-єктивно і суб'-єктивно виражають відповідні можливості людини (групи людей, суспільства в цілому), має історичний характер [9, с. 16−17].
Інтенсивність процесів соціалізації залежить не лише від періоду історичного розвитку певних економічних систем, а і від їх техніко-технологічного типу. Факторами, які прискорюють процес соціалізації, є:
• економічний фактор (пов'-язаний з процесом виробництва, який слід розглядати як безмежне зростання влади людини над природою, що знаходить свій прояв через певні заходи, спрямовані на економію праці та підвищення її продуктивності) —
• людський фактор (соціальна природа людини- соціально-культурний прогрес цивілізації) —
ISSN 1728−2667
ЕКОНОМІКА. 12(165)/2014
~ 19 ~
• комунікаційний фактор (розширення і поглиблення соціальних та економічних зв'-язків- формування всесвітнього інформаційного простору) —
• інноваційний фактор (розвиток нових інформаційних технологій- нові комунікаційні технології) [9, с. 17].
Теоретична інтерпретація соціалізації економіки в еволюційному розвитку, представляється як безмежно зростаючий, за своєю складністю, процес, який змінюється від первісних абстрактно-спрощених варіантів до більш конкретного процесу. Використання цивілізаційно-го (постіндустріального) підходу до дослідження соціалізації економіки дає можливість звузити просторові і часові межі дослідження соціалізації до процесів, які активно проявили себе в економіці постіндустріальних країн у середині XX ст. Таким чином, постіндустріальний підхід виступає методологічною базою дослідження соціаліза-ційних процесів у сучасній економічній системі. Оскільки теорія постіндустріального суспільства має необхідний набір методологічних інструментів аналізу, то це дає можливість досліджувати соціалізацію з позицій взаємодії успадкованих і придбаних нею властивостей, через призму взаємовпливу економічних і соціальних чинників, соціальної та економічної ефективності, соціальної та ринкової справедливості. Застосування запропонованого підходу удосконалить апарат дослідження цієї проблеми та допоможе провести комплексний аналіз і зробити низку висновків щодо управління соціалізацією економічної системи в умовах ринкової трансформації.
Постіндустріальне суспільство характеризується якісними змінами в матеріальних умовах життя суспільства, які багато в чому зумовлені науково-технічною революцією (гнучкі технології, автоматизація виробництва, інформатизація і комп'-ютеризація, глобальні транспортні і інформаційні мережі і т. ін.). Розвиток науково-технічного прогресу об'-єктивно впливає на соціалізацію, оскільки: по-перше, зростають масштаби виробництва, якість продукції, її відповідність сучасним вимогам- по-друге, відбуваються зміни у змісті і характері праці, яка стає творчою, пов'-язаною з використанням переважно духовних здібностей та інтелекту працівників- по-третє, виконання працівниками складної специфічної роботи призводить до зміни відносин експлуатації відносинами соціального партнерства між робітниками і роботодавцями, стає умовою і стимулом до реалізації соціальних потреб працюючих. Таким чином, соціалізація економіки, орієнтація на розвиток людини постають як процеси постійного пошуку й удосконалення засобів її реалізації на шляхах науково-технічного прогресу. Тут діє загальне правило: чим вищий економічний потенціал суспільства, тим більше можливостей в індивідуума розкрити свій творчий потенціал, долучитися до зростання економічної сфери, суспільного добробуту.
Розуміння змісту поняття соціалізації економіки в умовах становлення постіндустріального суспільства полягає у трансформації економічної діяльності, тобто у кардинальній зміні способу її здійснення, організації виробництва та виробничих відносин унаслідок зміни і розвитку як виробничої, інформаційної і знаннєвої, так і загальної культури працівників, трансформації їх ставлення до оточення загалом і середовища життєдіяльності зокрема. Отже, в умовах становлення постіндустріального суспільства становлення інституцій сучасної економічної системи відбувається розвиток якісно нових суспільних форм функціонування найманих і само-зайнятих працівників в їх взаємодії з іншими суб'-єктами господарювання.
Таким чином, поняття & quot-соціалізація економіки& quot- формує нові елементи економічної системи, що характеризує постіндустріальний розвиток, до якого має прагнути
усе людство. З цього випливає, що загальна закономірність соціалізації економіки формулюється як специфічна закономірність економіки постіндустріального суспільства. Тобто, постіндустріальна економічна система дає можливість розглянути процес соціалізації з погляду нагромадження елементів якісно нового соціально-економічного стану. Вона інтегрує і прискорює в економічному просторі різні сторони відтворювальних процесів. Її основою виступає становлення нової сутнісної форми існування системи: соціалізованої економічної системи.
Соціалізована економічна система має в ролі основної функції обслуговування потреб суспільства, головного його суб'-єкта й об'-єкта — людини. Як відомо, людина не обмежується лише споживанням матеріальних благ: вона повинна задовольняти свої соціальні і духовні потреби. Більше того, усі ці потреби не можуть бути раз і назавжди даними (у кількісному і якісному аспекті) — вони мають історичний характер та змінюються залежно від різних обставин. По суті, проблема соціалізації економіки зводиться до ціннісного ставлення людини до життя, до якості задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людей. Високий рівень знань, самооцінки та відповідальності людини формує нові потреби не лише економічного, але й соціального, духовного спрямування, що пов'-язані із стрімким розвитком нового виду власності - інтелектуальної. І, відповідно, з потребою використовувати цю власність у своїх інтересах в усіх сферах економічної та позаекономічної діяльності: у праці, забезпеченні творчого її характеру, прийнятті рішень, управлінні, розподілі, конкурентній боротьбі за зміну свого соціального статусу, у забезпеченні політичної, економічної, екологічної, культурної та духовної безпеки, у чому, власне, і виявляється сутність соціалізації як суспільного, так і економічного життя. Отже, духовний розвиток, з одного боку, слугує чинником підвищення матеріального добробуту людини, з іншого -ставить розумну верхню межу задоволення потреб. Звільнившись від споживання і нагромадження зростаючих матеріальних благ, вже духовнорозвинена людина спрямовується на збільшення духовності. Духовність надає можливість людині одночасно бути високоосвіченою, комунікабельною, соціально і матеріально забезпеченою. Розвиваючи духовність, людина знаходиться в процесі нескінченної гармонізації матеріального і духовного, у результаті це позначається на темпах економічного розвитку у бік якісного зростання.
Важливим етапом соціалізації економічної системи в Україні має стати активна соціальна політика, але за умови стабілізації та пожвавлення економіки. На цьому етапі найважливішими умовами її соціалізації стає істотне піднесення ефективності економіки, зусиль на розв'-язання найгостріших соціальних проблем та формуванні нових механізмів реалізації соціальних програм, які б забезпечували скорочення безпосередньо бюджетних витрат і раціональніше використання інших джерел ресурсів для функціонування та розвитку соціальної сфери. Суттєвим аспектом у зміні цієї моделі соціалізації є перехід від переважно соціальної підтримки до соціального страхування з диференціацією ризиків і залежністю розмірів страхових виплат від страхових внесків. Це — одна з найважливіших форм переходу від системи соціального патерналізму до адресної соціальної системи, що принципово змінює і характер даного блоку економічних відносин.
Найефективнішою та найраціональнішою формою соціальної політики у розвинутих країнах вважається модель адресної соціальної допомоги. Однак дана модель вимагає адекватних перетворень в економіці (що формує можливість) і в політиці (що визначає прийнят-
~ 20 ~
ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728−3817
тя рішень). Серед основних рис адресної соціальної політики слід виокремити:
• поетапне визначення пріоритетів соціальної політики-
• диференціацію виплат соціальної допомоги держави відносно різних верств населення-
• конкретне (адресне) виокремлення категорій одержувачів соціальної допомоги-
• забезпечення доведення фінансових результатів до одержувачів соціа

Статистика по статье
  • 167
    читатели
  • 43
    скачивания
  • 0
    в избранном
  • 0
    соц. сети

Ключевые слова
  • соціалізація- соціалізація економічної системи- соціальна орієнтація економічного розвитку- соціальна стратегія- постіндустріальне суспільство,
  • socialization- socialization of economic system- social orientation of economic system- social strategy- postindustrial society,
  • социализация- социализация экономической системы- социальная ориентация экономического развития- социальная стратегия- постиндустриальное общество

Аннотация
научной статьи
по экономике и экономическим наукам, автор научной работы & mdash- Кириленко Лариса Михайлівна

Обоснованы подходы к пониманию сущности процессов социализации экономической системы, которые выступают действенным катализатором превращения человека в активного субъекта, который приобретает полномочия на регулирование социальноэкономических процессов согласно своим собственным целей, условиям и потребностям развития- подходы к анализу проблемы адаптации национальной экономики к требованиям постиндустриального общества: основная идея национальной социализации экономической политики состоит в осознании и реализации того, что обеспечение общественного благосостояния является прерогативой не только государства, но и каждого гражданина Украины- стратегическим направлением экономической политики в процессе социализации есть направленность усилий государства на развитие способностей граждан к самообеспечению, и как следствие — к самореализации- инициирование механизмов самоорганизации- развитие социального партнерства. Разработано предложения относительно формирования целостной действенной социальной стратегии на основе поэтапного размежевания задач и выделения приоритетов социализации экономической системы.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой