Понятие и критерии качества закона: проблемы определения

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Court'-s decision S. A. S. v. France is one of the most recent and, perhaps, most controversial decisions on Article 9 of the European Convention on Human Rights, in which the Court drew a catalogue of such standards and gave its interpretation. The analysis of the most recent case law of the Court determines the actuality of this study.
The purpose of the article is to make an analysis of the main standards of the right for the freedom of thought, conscience and religion in their interpretation by the European Court in its 2014 decision S. A. S. v. France.
The article analyzes nine key standards of the right for the freedom of thought, conscience and religion as outlined in S. A. S. v. France decision. These are the principles that the Court examines each time while considering applications for violations of Article 9. From a researcher'-s point of view S. A. S. v. France decision is both interesting and helpful, because here the Court dedicated a special section to the key principles which it had drawn in its previous case law. The difficulty and a controversial character of the decision prompted the Court to make a compilation of its former case law in order to justify its position. This make the decision extremely helpful to the researcher because it became a certain general commentary created by the Court, and which will be referred to as to the main list of rules and principles used by the Court in many years to come.
Keywords: freedom of conscience and religion- democratic society- international standards of the right for the freedom of conscience and religion- European Court of Human Rights- limitations of the freedom of religion.
Hadiuwna do pedKomzii 03. 03. 2016 p.
Лепн Людмила Миха^вна,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри соц'-шльно-гумаштарних дисциплiн факультету № 3, Нац'-юнальна академ'-я внутршнхсправ, Украна, м. вано-Франквськ e-mail: legin. luda@gmail. com
ПОНЯТТЯ ТА КРИТЕРМ ЯКОСТ1 ЗАКОНУ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ
У статтi до^джуються основш науковi тдходи до визначення поняття «яккть закону». Акцентуеться увага на потребi формування критерйв якостi нормативно-правових актiв та, зокрема, закону. Аналщються пропоноваш критерй якостi закону. Розкриваються властивостi закону, якх характеризують його внутршню та зовншню форму.
Ключовi слова: юридична техтка- нормативно-правовий акт- закон- яюсть закону- критерш якосп закону- точшсть правових норм.
Легин Л. М., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры социально-гуманитарных дисциплш факультета № 3, Национальная академия внутренних дел, Украина, Ивано-Франковск.
e-mail: legin. luda@gmail. com
Понятие и критерии качества закона: проблемы определения
В статье исследуются основные научные подходы к определению понятия «качество закона». Акцентируется внимание на необходимости формирования критериев качества нормативно-правовых актов и, в частности, закона. Анализируются предлагаемые критерии качества закона. Раскрываются свойства закона, которые характеризуют его внутреннюю и внешнюю форму.
Ключевые слова: юридическая техника- нормативно-правовой акт- закон- качество закона- критерий качества закона- точность правовых норм.
Постановка проблеми. Останшм часом науковщ стали придшяти все бшьше уваги ефективност та якост вггчизняного законодавства, що зумовлено актив1зац1ею д1яльност1 всього сусшльства з розбудови цШсно! национально! правово! системи. Декларування Укра! ни як правово! держави мае на уваз1 насамперед роботу з удосконалення вс1е! правово! системи кра! ни, в основ1 яко! повинно бути яысне й ефективне законодавство. Ядром системи законодавства е закон. Теор1я закону базуеться на сшввщношенш змюту i форми права, оскшьки будь-який предмет, явище, процес мають сво! змют i форму. Вщповщно не юнуе змкту без форми i форми без змюту.
Як зазначае Д. Керiмов, закон мае як внутрiшню, так i зовнiшню форми. Внутрiшньою формою закону е будова, структура, що визначае його змкт (преамбула, частини, стати). Зовшшня форма закону виявляеться ззовш у виглядi !! найменувань (конститущя, конституцiйний закон, закон). Якщо внутрiшня форма надае закону певну структурну оргашзащю, то зовнiшня визначае обов'-язковють i мiру юридично! сили закону по ввдношенню до шших нормативно-правових актiв [6, с. 21].
Однак не слвд забувати, що закон е одшею iз форм права й мктить норми права, основним призначенням яких е регулювання сусшльних вiдносин. Яким би за зовшшньою формою досконалим не був закон, але якщо вш не здатен забезпечити регулювання сусшльних ввдносин, то це означае, що кнують помилки й недолжи в його змкть Ще Р. Iерiнг зазначав, що матерiальне зна-чення права мае великий вплив на його здшснення. Неможливi постанови роз-биваються об свою власну невиконувашсть, а закони, що суперечать духу часу, можуть розраховувати на сильний ошр. Яку користь принесе точний i деталь-ний закон, якщо суддя при найсильшшому бажанш ледве освоюе його! Яка користь вщ найтонших визначень, понять i розмежувань, якщо застосування до окремого випадку наштовхуеться на велию труднощi! [5].
Усе це свщчить про те, що яысть закону не е суто проблемою сучасноси, а сучаснiсть (дух часу) висувае ще бшьше вимог як до внутршньо!, так i зовнiшньо! форми закону. В основному видшяють двi групи причин, що негативно впливають як на саме законодавство, так i на процес його при-йняття. До перших вщносять «зайву» кiлькiсть або надлишок законодавчих
акив, до других — ввдсутшсть належного наукового забезпечення законо-давчого процесу. Як результат — велика кшьшсть нормативно-правових акив вищо! юридично! сили, в ефективност та якостi яких сумшваються як експерти, так i сама громадськкть.
Аналiз остантх дослiджень i публжацш. Для суб'-ективного усвщом-лення права Р. 1ершг окреслював кшьшсне та якiсне спрощення права [5]. У 90-х рр. ХХ ст. бшьшкть науковщв пов'-язували всi недолжи системи законодавства та 11 основи — закону з кшьккними показниками. З прийнят-тям Конститущ! УкраТни 1996 р. вiдбуваeться сплеск законотворчо! дiяль-ностi держави. Складалося враження, що законотворщ вважали, що велика кшьккть законiв замiнить Тхню яшсть.
Поняття якiсть закону та нормативно-правового акта з'-являеться в нау-кових дослщженнях В. Комарова, В. Косовича, М. Кравченка, Л. Луць, Н. Онщенко, М. Панова, Т. Подорожно!, П. Рабшовича, I. Шутака та шших украТнських науковцiв. Категорiя «яюсть нормативно-правових акив», за визначенням М. Панова, штегруе в собi широкий спектр проблем, пов'-язаних з науковим i прикладним обгрунтуванням цих акпв, досконалiстю технiки пра-вотворення, формальною визначешстю, доступнiстю, передбачуванiстю i зро-зумiлiстю вказаних актiв [10, с. 12].
У близькому зарубiжжi проблеми якост закону та нормативно-правового акта розглядаються теоретиками права, зокрема, В. Бабаевим, А. Мщкевичем,
A. Шголкшим, С. Поленiною, Е. Сирих, Ю. Тiхомiровим у межах теорп закону. Проводяться також науковi дослiдження з якост галузевого закону. Зокрема,
B. Прозоров дослвдив якiсть та ефектившсть господарського законодавства, а В. 1гнатенко — якiсть законiв про адмшктративш правопорушення.
Саме тому метою статтi е дослщження проблематики, пов'-язано! з яыстю нормативно-правових актiв, зокрема, закону як нормативно-правового акта вищо! юридично! сили, який регулюе найважливiшi сусшльш вiдносини. Це зумовлюе необхiднiсть виршити такi взаемопов'-язанi завдання: по-перше, розглянути шдходи до визначення поняття «яысть закону», по-друге, проа-налiзувати та запропонувати визначення поняття «яысть закону», по-трете -дослщити критерп якост закону.
Виклад основного матерiалу. Серед науковщв пануе думка, що юридична техшка стане панацеею для яысного законодавства. Юридична технiка спрямо-вана саме на досконале формування нормативно-правового акта та його змкту. Це мае забезпечити високу яысть як законодавчого, так i шдзаконного акта, тобто вщповвдшсть його всiм змктовним критерiям i формально-юридичним вимогам. Адже поняття «яюсть закону» характеризуеться сукупшстю власти-востей i зв'-язкiв, якими повинен володгги будь-який якiсно довершений закон ^ вiдповiдно, якi повиннi надаватись йому ще на стадГ! проектування. Тому термiн «якiсть закону» посвдае центральне мiсце в юридичнш технiцi. При вирiшеннi спiввiдношення яюсть закону — ефективнiсть закону можна ствер-
джувати, що саме яысть закону виступае м1рилом 1 критер1ем ефективност розроблених законодавчих акт1 В.
За результатами анал1зу наукових публшацш можна дшти висновку, що сформувались два шдходи до визначення термша «яысть закону». Одш автори пов'-язують даний термш 1з здатшстю ввдповщати економ1чним та шшим сощ-альним реал1ям. Так, яысть закону розум1еться як його ввдповщшсть сусшль-ним потребам 1 здатшсть забезпечити регулювання сусшльних ввдносин у в1дпов1дност1 до поставлених завдань [11, с. 78].
Другий шдхщ передбачае, що вихвдною е фшософська категор1я «яко-стЬ& gt-. Остання розглядаеться як сукупшсть загальних ознак, що склада-ють яшсть будь-якого явища, процесу природи, сусшльства або мислення [4, с. 12]. Необхвдно зазначити, що щ два шдходи не заперечують один одного, а знаходяться у прямому зв'-язку 1 доповнюють один одного. При дослщженш якост закону у сшвввдношенш з економ1чними, пол1тичними та шшими явищами можна говорити про яккть змкту норм права та! х сощ-альну обумовлешсть. Другий шдхщ передбачае дослвдження якост форми закону, належних йому ознак як джерела права 1 форм викладу норм права в текст закону. Оскшьки форма 1 змкт знаходяться в ткному зв'-язку, то найкраще яшсть закону розглядати через змкт 1 форму [3, с. 43].
Оперуючи термшом «яысть закону», необхщно розум1ти його значення та окреслити його дефшщш. Дощльно розпочати з етимолопчного тлума-чення цього термша. Так, у Великому тлумачному словнику украТнсько! мови «яысть» визначаеться як внутршня визначешсть предмета, яка становить спе-цифшу, що в1др1зняе його в1д ус1х шших- ступшь вартост1, щнност1, придатно-ст чого-небудь для його використання за призначенням [1, с. 1423]. У свою чергу «варт1сть» — це позитивна яысть, щншсть, а «придатний» — здатний робити, виконувати що-небудь [Там само, с. 76, 930].
Таким чином, сам термш «яюсть» можна визначити як сукупшсть загальних ознак, яю складають позитивну яысть, щншсть 1 здатшсть виконувати поставлен! завдання. Яюсть безпосередньо пов'-язана з кшьыстю, тобто сукуп-шстю властивостей, як1 визначають величину предмета, його розм1р. Зв'-язок м1ж кшьыстю 1 яюстю закршлений м1рою, яка вказуе межу, за якою змша кшькост мае наслвдком змшу якост1, або межу, за якою змша якост впливае на змшу кшькост [3, с. 43].
Яккть закону — властивкть закону, яка виражаеться сукупшстю загальних ознак, що характеризують його як ефективний регулятор сусшльних ввдносин. Таким чином, властивост (ознаки), як1 формують яккть закону необхщно, подшяти на:
— властивост1, що характеризують закон як форму та джерело права-
— властивост1, що характеризують правову норму як зм1ст закону.
Необхщно ч1тко розум1ти р1зницю м1ж змктом 1 формою: форма стосу-
еться того, що е для права внутр1шшм, а змкт — св1т, який оточуе право.
Незалежност й об'-ективност закону можна досягти, обмеживши юридичний аналiз формальним рiвнем [12, с. 45].
Яшсть закону — штегративна властивiсть закону, яка об'-еднуе його вну-трiшнiй i зовшшнш змiст та виражаеться характеристиками закону, такими як форми та джерела права.
Поняття «яккть закону» не можна зводити тшьки до його юридичних характеристик, тому що правова яккть — це не тшьки складова частина яко-стi закону, але й похвдна вiд його загально сощальних характеристик (власти-востей) [13, с. 490].
Важливо виокремити набiр властивостей закону як нормативно-правового акта, що складають його яшсть i внутрiшню та зовшшню довершенiсть. Ця довершенiсть мае ввдношення як до форми закону, так i його змкту. Такий набiр властивостей закону дозволить говорити не про абстрактний яшсний закон, а про модель, стандарт яккного закону.
Тому важливо й необхщно визначити критерп якост законодавчих актiв, тобто що виступае мiрилом оцiнки якостп Критерiй — пiдстава для оцшки, визначення або класифiкацiя чогось, мiрило [1, с. 302]. Визначити ч^ш пiдстави для оцiнки якостi закону — найбшьш актуальне завдання у сферi юридично!'- технiки.
Оскiльки було вказано, що властивост закону, як визначають його якiсть, подiляють на властивост змiсту та форми, то доречно визначати критерп яко-ст законiв щодо змiсту та форми. Критерп якост закону — мiрило, пiдстава оцiнки загальних ознак властивих закону, яю характеризують його як регулятор сусшльних вщносин. Формування закону належно! якостi забезпечуеться застосуванням спещальних прийомiв та засобiв з арсеналу юридично! техшки.
Науковцi також конкретизують сво! власнi мiркування з приводу крите-рпв якостi закону. Так, М. Кравченко визначае так ознаки яюсного закону:
а) ознаки, яю е спiльними для всiх нормативно-правових актiв, у тому числ законiв (нормативнiсть, загальнообов'-язковiсть, формальна визначешсть) —
б) ознаки юридичного закону, як хоч i властивi iншим нормативно-правовим актам, проте щодо закону мають певну специфшу- в) ознака, якою закон ввд-рiзняеться вiд шших нормативно-правових акпв (вища юридична сила). Також М. Кравченко запропоновано вимоги, дотримання яких забезпечить яшсть закону: 1) вимога щодо змкту приписiв закону, яю виявляються в необхвдно-стi адекватного вiдображення й узгодження в закош прав, свобод та iнтересiв рiзних суб'-ектiв права- 2) вимога адекватного розподшу прав та обов'-язюв мiж суб'-ектами права- 3) своечасшсть закону та вiдповiднiсть його рiвню розвитку суспiльних вiдносин- 4) оптимальне ршення, яке покладено в основу нормативно-правового регулювання- 5) ресурсне забезпечення закону- 6) правильно сформульоваш мета й завдання закону- 7) правильний вибiр методу нормативно-правового регулювання- 8) гарантовашсть правових можливостей суб'-екив права- 9) дотримання вимог законодавчо! технiки пiд час створення закону.
на думку автора [7, с. 15- 8, с. 72]. Проте вчений не придшив достатньо уваги юридичнш техшщ обмежившись дотриманням вимог законодавчо! техшки як вимоги до яысного закону. Адже саме юридична техшка формуе техшко-юри-дичну досконалкть закону як нормативно-правового акта.
У свою чергу Н. Ошщенко наводить так1 вимоги до яысного закону: яысний закон — той, що не залишаеться на папер1, а застосовуеться на практищ. Також вш визначае два аспекти якост законодавства: сощальний, пов'-язаний з його змктом, 1 юридичний, пов'-язаний з формою. На думку, Н. Ошщенко, змкт нормативно-правового акта мае в1дпов1дати: 1) основним напрямам розвитку сусшльства- 2) реальним умовам життя 1 в1дпов1дна його ресурсозабезпечешсть- 3) Конституцп Укра! ни й шшим актам- 4) принципам демократ! та сощально! справедливости, а також нормам моралц 5) гармоншному взаеморозвитку закону 1 правово! системи в сучасних умо-вах- 6) принципу визначеност1, точности однозначност правово! норми, що е гарант1ею мщного правопорядку [9].
В. Червонюк виокремлюе дв1 групи властивостей, як1 визначають яюсть закону: перш1 з них виражають сощальну, а друп — власне юридичну адек-ватн1сть права. Загально-сощальш або сутн1сно-правов1 властивост1 закону виражають сощальну адекватшсть закону (сощальну придатшсть, соц1альну як1сть). Науковець вказуе, що в сощальнш адекватност1 знаходиться матер1-альне джерело або матер1альна сторона реал1зацГ! закону, головна його рушшна сила. Вих1дною 1 визначальною властивктю соц1ально! адекватност1 закону е вщповвдшсть закону праву [13, с. 491].
За твердженнями вченого, можна зробити висновок, що закон, який е вираженням права, волод1е загально-сощальними, сутн1сно-правовими властивостями. В1дпов1дно до ще! властивост1 В. Червонюк вщносить так1 характеристики закону:
1. Соц1альна справедлив1сть — сутшсна як1сть самих сусп1льних в1дно-син, початок, що пронизуе весь процес створення 1 реал1зацп правових норм та е шдикатором застосування якого визначае в1дпов1дшсть закону природ! права та загально цивШзацшним вимогам. Закон, який не закршлюе сощальну справедливкть або не перешкоджае несправедливост1, не може визна-ватись яккним.
2. Гуман1стична природа права, що виражаеться у вщображеш в закош потреб 1 1нтерес1 В його адресат1 В. Це можливо тод1, коли сощальна д1йсн1сть розглядаеться через призму — особу людини.
3. В1дпов1дн1сть закону моральним основам. У закош не повинно бути шчого такого, що штовхало б людину до вчинення аморальних дш чи стриму-вало людину в1д вчинення альтру! стичних дш. Посилення морально! основи закону збшьшуе його правову ц1нн1сть та стимулюе до правом1рно! повед1нки.
4. Вщповщшсть закону об'-ективним тенденц1ям сусп1льного розвитку. Це базова сощально-правова властив1сть закону, яка позначае сшввщношення
закону iз правовою природою i вказуе на те, що в закош повинш бути вщобра-жеш тi правовi норми, якi склались на основi фактично! правомiрноi поведiнки людей та вщповщають фактичному розвитку суспiльства.
5. Ресурсна забезпечешсть закону (матерiальна, техшчна, фiнансова) -характеризуе реальну спроможшсть закону задовольняти iнтереси людей. У законодавчш практицi нерiдко допускаються помилки у визначенш умов необхiдних для шдготовки до набрання чинностi закону, наявност правових, фiнансових, органiзацiйних ресурсiв, якi забезпечують реалiзацiю закону.
6. Стабшьшсть i динамiзм суспiльних вщносин, регулювання яких здшс-нюе закон, унаслщок чого вiн набувае якостей надшного, в той же час гнуч-кого, нормативного за сво1м змiстом регулятора суспiльних вiдносин.
До сощально-юридичних властивостей закону вiдносять таю:
1. Фундаментальш, основнi властивостi закону.
2. Техшко-юридичш властивостi закону [13, с. 492−502].
На нашу думку, фундаментальш властивост закону необхщно розгля-дати як таи, що забезпечують конституцшшсть закону, його вищу юридичну силу, правову визначешсть, структурну функщональшсть та матерiальну забезпеченiсть.
Технiко-юридичнi властивост закону охоплюють технiко-конструктивнi, структурно-логiчнi та лшгвктичш властивостi закону.
Р. Демюв сформулював цiлу низку вимог до закону, хоча цей перелж не е виключним. До основних властивостей вш вщносить:
1. Властивостi його правово! легальностi.
2. Iнструментально-правовi властивость
3. Технiко-юридичнi властивостi [2, с. 36].
Однак поза увагою залишаеться той факт, що яккть нормативно-правового акта залежить вiд точноси юридичного формулювання, яке в ньому знаходиться, ввд того, наскiльки воно е лопчно пов'-язаним та послщовним в едностi з iншими правовими приписами. Як зазначае Р. 1еринг, це i мате-рiальна властивкть якостi закону. У свою чергу М. Панов шдкреслюе, що забезпечити належну яюсть нормативно-правових актiв може точшсть правових норм, що становлять ix змiст. Це, на думку вченого, досягаеться шляхом формулювання в нормативно-правових актах правових норм як узагальнених правил поведшки суб'-екпв права — дозволено!& quot- чи заборонено!'-, вiдбуваеться регулювання сусшльних ввдносин [10, с. 12−13].
Необхщно зауважити, що цих властивостей (якостей) закон та iншi нор-мативно-правовi акти повиннi набувати на стадiяx правотворчого процесу, починаючи з проектування i закшчуючи його прийняттям, шдписанням i оприлюдненням. Практика свiдчить, що змши до тексту нормативно-правового акта, його структури та зовшшнього виразу вносяться шд час роз-гляду i прийняття правотворчим органом, яы можуть до невпiзнаваностi змшювати проект нормативно-правового акта, порушуючи в^ логiчнi
зв'-язки як мiж нормами права, так i мiж нормативно-правовими актами. Тому? oi учасники правотворчоси на в^х стадiях правотворчого процесу мають враховувати правила, прийоми, способи юридично! техшки, осыльки це впливае на яшсть нормативно-правових актiв.
Висновки. Таким чином, основна яысть закону полягае в тому, що вш мае бути правовим i базуватись на гармоншному поеднанш традищйних форм права, притаманних для певного сусшльства. Яюсна правова норма та закон повинш формуватись з урахуванням звичаевого права, менталитету сусшльства, оскшьки ефективнiсть правового регулювання залежить саме вiд цих факторiв.
Якiсть закону необхiдно розглядати також через його форму як зовшшнш вираз нормативно-правового акта — письмовий документ i змкт — та як сукупшсть нормативно-правових приписiв. Правила та способи юридично!'- техшки надають можливкть забезпечувати належну яысть закону як нормативно-правового акта вищо! юридично! сили та джерела норм права, що здшснюють регулювання сусшльних вщносин.
Список лiтератури:
1. Великий тлумачний словник сучасно'-1 украшсько1 мови / за ред. В. Т. Бусел. — Ктв — 1ртнь: Перун, 2003. — 1440 с.
2. Демюв Р. Яюсть закону — необхвдна умова дп норм права / Р. Демюв // Науковий вк-ник Льв1вського державного утверситету внутршшх справ. Сер1я юридична. — 2007. — № 1. -С. 34−40.
3. Законодательная техника: научно-практичское пособие / [Л. Ф. Апт, Н. А. Власенко, В. Б. Исаков и др.] - под. ред. Ю. А. Тихомирова. — Москва: Городец, 2000. — 272 с.
4. Игнатенко В. В. Правовое качество законов об административно-правовых нарушениях / В. В. Игнатенко. — Иркутск, 1998. — 176 с.
5. Иеринг Р. Юридическая техника [Електронний ресурс] / Р. Иеринг. — Санкт-Петербург, 1906. — Режим доступа: http: //www. russium-lawyers. ru/art. shtml.
6. Керимов Д. Законодательная техника / Д. Керимов. — Москва: НОРМА-ИНФРА М, 1998. — 127 с.
7. Кравченко М. Г. Основш ознаки та вимоги до яюсного закону / М. Г. Кравченко // Адм1-тстративне право i процес. — 2014. — № 8. — С. 4−17.
8. Кравченко М. Г. Шдвищення вимог до якост закону як передумови ефективност його реал1зацп / М. Г. Кравченко // Науковий вкник Херсонського державного ушверситету. -2014. — Вип. 2. — Т. 1. — С. 67−73.
9. Ошщенко Н. М. Проблеми ефективносп законодавства та сучасний розвиток / Н. М. Ошщенко // В1че. — 2007. — № 12.
10. Панов М. Точтсть правових норм як необхщна умова якосп правотворення / М. Панов // Юридична техшка: доктринальт основи та проблеми викладання: [тези доповщей та поввдо-млень учасниюв науково-практично1 конференцп (м. Харюв, 30 вересня — 1 жовтня 2015 р.)] / за ред. В. Комарова, I. Шутака. — Харюв: Нац. юрид. ун-т 1 м. Ярослава Мудрого, 2015. — С. 12−14.
11. Поленина С. В. Качество закона и эффективность законодательства / С. В. Поленина. Москва: Юридическая литература, 1993. — 254 с.
12. Познер Ричард А. Проблеми юриспруденцп / Ричард А. Познер — пер. з англ. — Ктв: Акта, 2004. — 488 с.
13. Червонюк В. И. Качество закона: современная концепция и проблемы демократизации / В. И. Червонюк // Юридическая техника. — 2013. — № 6. — С. 488−503.
References:
1. Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayins'-koyi movy / za red. V. T. Busel. — Kyyiv — Irpin'-: Perun, 2003. — 1440 s. [in Ukrainian].
2. Demkiv, R. Yakist'- zakonu — neobkhidna umova diyi norm prava / R. Demkiv // Nauk-ovyy visnyk L'-vivs'-koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriya yurydychna. — 2007. -№ 1. — S. 34−40. [in Ukrainian].
3. Zakonodatel'-naya tekhnyka: nauchno-praktychskoe posobye / [L. F. Apt, N. A. Vlasenko, V. B. Ysakov y dr.] - pod. red. Yu. A. Tykhomyrova. — Moscow: Horodets, 2000. — 272 s. [in Russian].
4. Yhnatenko, V. V. Pravovoe kachestvo zakonov ob admynystratyvno-pravovykh narushe-nyyakh / V. V. Yhnatenko. — Yrkutsk, 1998. — 176 s.
5. Yerynh, R. Yurydycheskaya tekhnyka [Elektronnyy resurs] / R. Yerynh. — Sankt-Petersburg, 1906. — Rezhym dostupa: http: //www. russium-lawyers. ru/art. shtml.
6. Kerymov, D. Zakonodatel'-naya tekhnyka / D. Kerymov. — Moskva: NORMA-YNFRA M, 1998. — 127 s. [in Russian].
7. Kravchenko, M. H. Osnovni oznaky ta vymohy do yakisnoho zakonu / M. H. Kravchenko // Administratyvne pravo i protses. — 2014. — № 8. — S. 4−17. [in Ukrainian].
8. Kravchenko, M. H. Pidvyshchennya vymoh do yakosti zakonu yak peredumovy efektyvnosti yoho realizatsiyi / M. H. Kravchenko // Naukovyy visnyk Khersons'-koho derzhavnoho univer-sytetu. — 2014. — Vyp. 2. — T. 1. — S. 67−73. [in Ukrainian].
9. Onishchenko, N. M. Problemy efektyvnosti zakonodavstva ta suchasnyy rozvytok / N. M. Onishchenko // Viche. — 2007. — № 12. [in Ukrainian].
10. Panov, M. Tochnist'- pravovykh norm yak neobkhidna umova yakosti pravotvorennya / M. Panov // Yurydychna tekhnika: doktrynal'-ni osnovy ta problemy vykladannya: [tezy dopovidey ta povidomlen'- uchasnykiv naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (m. Kharkiv, 30 veresnya — 1 zhovtnya 2015 r.)] / za red. V. Komarova, I. Shutaka. — Kharkiv: Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho, 2015. — S. 12−14. [in Ukrainian].
11. Polenyna, S. V. Kachestvo zakona y эffektyvnost'- zakonodatel'-stva / S. V. Polenyna. Moscow: Yurydycheskaya lyteratura, 1993. — 254 s. [in Russian].
12. Pozner, Rychard A. Problemy yurysprudentsiyi / Rychard A. Pozner — per. z anhl. — Kyyiv: Akta, 2004. — 488 s. [in Ukrainian].
13. Chervonyuk, V. Y. Kachestvo zakona: sovremennaya kontseptsyya y problemy demokratyzat-syy / V. Y. Chervonyuk // Yurydycheskaya tekhnyka. — 2013. — № 6. — S. 488−503. [in Russian].
Legin Liudmila, Candidate of Legal Sciences, Docent, Docent of Department of social and humanitarian subjects of Faculty № 3, National Academy of Internal Affairs, Ukraine, Ivano-Frankivsk.
e-mail: legin. luda@gmail. com
Concepts and criteria as law: problems of definition
We study the basic scientific approaches to the definition of «quality of law». The attention is paid to the need of establishing quality criteria regulations and in particular the law. Analyzes the proposed quality criteria of law. Disclosed property law, characterizing its internal and external form. The legal technique is aimed at the formation of a perfect legal act and its content. This should ensure a high quality of both statute and bylaw, that is, its compliance with all meaningful criteria and formal legal requirements. Indeed, the concept of «quality of law» is characterized by a set of properties and relationships that should have any qualitatively perfect law and, accordingly, to be provided to it at the design stage. Therefore, the term & quot-quality of law& quot- is central to the legal technique. In deciding the ratio «quality of law — the effectiveness of law», may be denoted that, the quality of the law acts as a measure and performance criterion of the developed legislation.
Keywords: legal technique- legal act- the law- the quality of the law- the law as the criterion- the accuracy of legal norms.
Hadiuwna do pedKomzii 25. 02. 2016 p.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой