Понятие государственно-частного партнерства: оценка зарубежных и отечественных определений

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

оргашзацп виробництва та обслуговування, основний економiчний потенцiал вiртуальних щдприемств по-лягае у як1сно нових можливостях управлiння ланцю-гами виробництва (обслуговування) та процесами створення вартост1 на основi концентрацп велико! кiлькостi ресурсiв в единш баз1, що дозволяе швидко та гнучко реагувати на ринковi змiни. Формування регiональних вiртуальних п1дприемств може стати причиною зростання економiчного потенцiалу реп-ону та вирiшення соцiальних проблем за рахунок ш-теграцп ресурс1 В та п1двищення ефективностi ix ви-користання в межах розвитку прюритетних напрям-кiв дiяльностi регiону.
На державному рiвнi в Украiнi також активно продукуються вiртуальнi моделi функцюнування гос-подарських одиниць. В якост1 приклада можна навести Вiртуальний унiверситет Мiнiстерства фiнансiв Украши (http: //edu. minfin. gov. ua). Нараз1, вiртуальний унiверситет е об'-еднанням навчальних ресурсiв п1дв1-домчих Мшфшу вищих навчальних закладiв на осно-вi сучасних iнтернет-теxнологiй. До роботи В1ртуаль-ного унiверситету Мiнфiн залучатиме, зокрема, на-уково-педагогiчнi кадри Украшського державного унiверситету фiнансiв та м1жнародно! торгiвлi. Оц1-нюванням знань за результатами навчання та серти-ф1кац1ею опiкуватиметься Центр незалежного тесту-вання та сертиф1кацп компетентностi Мiнiстерства фiнансiв. Центр буде органiзовувати та розвивати систему тестування та сертиф1кацп фах1вц1 В, що пройшли пiдготовку у Вiртуальному унiверситетi, на основi кращого свггового досвiду, створюватиме дер-жавну електронну бiблiотеку тестiв та програм серти-ф1кацп у напрямках застосування Бюджетного, Пода-ткового кодекс1 В та управлшня iнновацiйними проектами та програмами.
Висновки
1. Термш «в1ртуальне п1дприемство» був запро-ваджений за аналопею з поняттям в1ртуально! маши-ни з галуз1 комп'-ютерно! теxнiки, в якш процеси ре-алiзуються за допомогою р1зних системних ресурс1 В але не зад1яне жодного апаратного забезпечення.
2. Вiртуальне п1дприемство базуеться на форму-ваннi единого iнформацiйного та оргашзацшно-теxнологiчного середовища за рахунок тимчасового об'-еднання ресурс1 В р1зних щдприемств. Завдяки оперативнiй координацп використання ресурс1 В щдп-
риемства здатнi швидко та з мштальними витратами виробляти кшцевий продукт або послугу.
3. При оргашзацп вiртуального пiдприемства треба враховувати, що воно не е юридичною особою (юридичш функцп може виконувати орган координацп вiртуального щдприемства). М1ж учасниками в1р-туального п1дприемства, що д1ють на основ1 визначе-них органом координацп правил, збер1гаються прин-ципи конкуренцп (кожне щдприемство зац1кавлене в отриманн1 роботи i збер1гае свою активну конкурент-ну роль в межах правил в1ртуального щдприемства).
4. Проблеми, що виникають п1д час розгляду особливостей в1ртуального п1дприемства зазвичай полягають у вибор1 агент1 В, що мають ключов1 ком-петенцп в обран1й галуз1 д1яльност1 або надання пос-луг та з виконання замовлень (використання засоб1 В колективно! роботи, орган1зац1я гнучкого б1знесу у формат! «за вимогою» тощо). Разом з тим, в1ртуальн1 п1дприемства потребують системного п1дходу до вс1х аспект1 В його створення та функцюнування. Необ-х1дно побудувати таку структуру в1ртуального п1дпри-емства, яка була б адекватною поставленим б1знес-задачам.
Список використаних джерел
1. Кудрявцева С. П. М1жнародна 1нформац1я: на-вчальний пос1бник / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. — К.: Видавничий Д1м «Слово», 2005. — 400 с.
2. Шморгун Л. Г. Менеджмент оргашзацш. / Л. Г. Шморгун. — К.: Знання, 2011. — 452 с.
3. Катаев А. В. Анализ особенностей организации и управления виртуальными предприятиями [Электронный ресурс]// Административно-управленческий портал. — Режим доступа: http: //kataev. ru/.
4. Молчанова К. М. Методичш основи формування в1ртуальних п1дприемств / К. М. Молчанова // В1сник Нацюнального транспортного ушверситету: в 2-х частинах: Ч. 1. — К.: НТУ, 2009. — Вип. 19. — С. 371−374
5. Спщина Н. М. Теоретичш аспекти в1ртуально-го п1дприемства як сектора глобально! економ1ки / Н. М. Спщина // Торг1вля I Ринок Украши, Тематич-ний зб1рник наукових праць. -2012. — № 34. — С. 8791.
6. Розвиток малого п1дприемництва промислово-го регюну: монограф1я / за заг. ред. Н.1. Редшо! — Дн1пропетровськ: ДДФА, 2014. — 200 с.
I. П. Петрова
м. Донецьк
ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: ОЦ1НКА ЗАРУБ1ЖНИХ I В1ТЧИЗНЯНИХ ВИЗНАЧЕНЬ
Постановка проблеми. Досл1дження поняття партнерсько! взаемодп держави i б1знесу викликае значний науковий 1нтерес у зв'-язку з багатоаспектш-стю та багатограншстю категорп & quot-державне-приватне партнерство& quot- (ДПП). У сучаснш економ1чн1й л1тера-тур1 терм1н & quot-державно-приватне партнерство& quot- мае широкий д1апазон визначень i зм1стовних понять. Загальноприйнятого однозначного визначення поняття ДПП не 1снуе. Р1зноман1ття дефшщш партнер-
сько! взаемодп держави та приватного сектору в1доб-ражають р1зн1 аспекти цього поняття. Наявн1сть р1з-номан1тних точок зору й в1дсутн1сть ч1ткост1 в розу-м1нн1 категорп & quot-державно-приватне партнерство& quot- як на м1жнародному р1вн1, так i в крашах, де активно розвиваеться ця форма взаемод! держави й б1знесу, св1дчить про необх1дн1сть подальшого розвитку тео-ретичних та емп1ричних досл1джень в данш сфер1.
Аналiз останшх дослджень i публiкацiй. У зару-бГжних дослiдженнях теоретичними та практичними проблемами державно-приватного партнерства за-ймаються А. Акинтое, М. Бек, Б. Вайс, М. Геддс, К. Грив, Дж. Делмон, М. Б. Джеррард, Е. Р. Ескомба, Е. -Г. Кляйн, Ю. Копеньян, А. Н. Лшка, К. Мага-рiньос, Ф. Оладешде, Г. Паолетто, А. Регинато, П. Розенау, Е. Савас, Г. Тесман, Х. В. Хам, К. Хард-касл, Г. А. Ходж.
Вагомий внесок у розвиток теорГ! i практики партнерсько! взаемодГ! держави i бiзнесу внесли ро-сiйськi вченi. Проблемам термшологи, виявлення суттевих ознак i законодавчого визначення поняття присвяченi працi Г. В. Белщько!, В. Г. Варнавського, М.В. ВШсова, М. А. Дерябшо!, Т. О. Долженка, Н.О. 1гнатюк, А. В. Клименка, М. В. Клшово!, В.О. Коро-льова, О. П. Мамченка, Р. А. Мартусевича, А.А. Мед-кова, В.А. Мiхеева, Н.В. Резнiченко, 6.В. Сазонова, С.Б. СГваева, К.В. Хпебнiкова, Д. Ю. Хомченка, В. А. Цветкова, В.1. Якунiна та шших авторiв.
Теоретичнi та практичш аспекти державно-приватного партнерства знайшли вiдображення в роботах бглоруських учених Д. П. Александрова, В. В. Валетка, В. С. Каменкова, 1.В. Новжово!, О. М. Тура, Г. А. Яшево!
Розвитку рiзних аспектiв державно-приватного партнерства в Укра! ш присвяченi працi Т.1. Артемо-во!, О.М. Головiнова, 1.В. Запатршо!, Г. Л. Знаменсь-кого, Т. Б. Лебеди, О. В. Мартяково!, 1.С. Нейково!, К. В. Павлюка, С. М. Павлюка, П. 1. Шилепницького та шших дослщниюв. Однак незважаючи на численш дослiдження термiн державно-приватного партнерства мае широкий дiапазон визначень i змiстовних понять. Систематизацiя i узагальнення iснуючих пщхо-дiв до визначення партнерсько! взаемодГ! держави й бiзнесу урядами рГзних кра! н, мГжнародними фшан-совими органiзацiями, шститутами розвитку та вче-ними складуть основу для подальшого розвитку кон-цепцГ! партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору.
Метою статп е систематизацiя та узагальнення досвщу свГтово! науки у пщходах до визначення по-няття державно-приватного партнерства.
Виклад основного матерiалу. Упродовж останшх роив набувае актуальностi питання партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору та його ролГ у соцiально-економiчному розвитку кра! ни. Впрова-дження державно-приватного партнерства пов'-язано з виникненням потреби у значних обсягах швестицш для фГнансування й тдвищення ефективностГ реалГ-зацп суспГльно значущих проектГв як на нащональ-ному, так i на регГональному рГвнях. У зарубГжних кра! нах партнерську взаемодГю держави та бГзнесу розглядають як альтернативу приватизацГ!, оскГльки ДПП дае можливють державним органам влади залу-чати кошти приватного сектора без втрати контролю над державними об'-ектами. Основну масу проектГв державно-приватного партнерства, якГ реатзовуються в цих кра! нах, складають проекти, пов'-язат з шфра-структурними об'-ектами, приватизащя яких у ба-гатьох кра! нах визнаеться недоцГльною Гз стратепч-них мотивГв, щоб уникнути сощально-економГчно! дискримшащ! населення або з шших причин [1].
Термш & quot-державно-приватне партнерство& quot- е перекладом англшського термшу & quot-public-private partnership& quot- (PPP), який широко використовуеться як в за-рубГжнГй, так i вГтчизнянГй теорГ! та практицГ. Проте у рГзних кра! нах загальна назва партнерсько! взаемо-дГ! держави i бГзнесу мае власне визначення. Так, у
ВеликобританГ! для позначення партнерсько! взаемо-дГ1 держави та приватного сектору використовуеться термш & quot-приватна фшансова шщГатива& quot- (PFI), у США, КанадГ й АвстралГ! — & quot-публГчно-приватне партнерство& quot- (P3 або P-P partnership), у ФранцГ! — & quot-контракт про державно-приватне партнерство& quot- або & quot-ств-товариство змшано! економГки& quot- (SEM). Щодо кра! н СНД, то термГн & quot-public-private partnership& quot- переклада-ють як & quot-державно-приватне партнерство& quot- або & quot-пуб-лГчно-приватне партнерство& quot-. Це пов'-язано з тим, що значення слова & quot-Public"- в бшьшоси зарубГжних кра! н мае бгльш широке значення нГж & quot-державний"-. Слово & quot-Public"- включае в себе сукупнГсть центральних (му-нГципальних) органГв влади та шших оргашв/установ (некомерцГйних органГзацГй, громадських ГнститутГв). У працях науковцГв з кра! н СНД найчастГше викори-стовуеться поняття & quot-державно-приватне партнерство& quot-. Проте деякг експерти [2] висувають тезу, що назва & quot-публГчно-приватне партнерство& quot- е бгльш адекватним для вГдображення змюту партнерсько! взаемодГ! держави та бГзнесу.
1снуе певна специфГка у трактуванш зазначеного поняття. СпецифГка партнерсько! взаемодГ! держави та бГзнесу в тш чи ГншГй кра! нГ залежить вГд цглей, завдань, прГоритетГв економГчно! полГтики, законо-давчо! та нормативно-правово! бази, адмГнГстративно! структури i функцш органГв влади, рГвня розвитку громадського суспгльства та правово! культури. На-приклад, у ВеликобританГ! & quot-приватна фшансова шщГатива& quot- е шструментом залучення позабюджетних ко-штГв у сфери господарсько! вГдповГдальностГ, якг тра-дицшно вважалися монополГею держави [3- 4]. У США особливютю & quot-публГчно-приватного партнерства& quot- е те, що держава та бГзнес розподгляють доходи, якг виникають в результатГ! х взаемодГ! [5].
У КанадГ & quot-публГчно-приватне партнерство& quot- за-стосовуеться лише у сферГ надання суспгльних послуг та шфраструктурних об'-ектГв громадського призна-чення [6].
В европейських кра! нах партнерська взаемодГя держави i приватного сектора детально регламенту-еться нацГональним законодавством. У французькш практицГ & quot-контракт державно-приватного партнерства& quot- розглядають як новий шструмент i форму державного замовлення, яка дозволяе продовжити модерш-защю системи державно! економГки, передбачену Планом генерально! реформи державно! полГтики, а також дати додатковГ гарантГ! банкгвським установам для оптимГзацГ! схем фшансового структурування та системи розподГлу ризикгв [7].
У Шмеччиш державно-приватне партнерство е методом здшснення бюджетних витрат i виконання державних / мунщипальних зобов'-язань. ЗгГдно з параграфом 7 Положення про федеральний бюджет державно-приватне партнерство використовують тодГ, коли приватш особи можуть виконувати державш завдання також добре або навггь краще, нГж держава [8]. В рамках ДПП держава несе вщповГдальшсть за виконання сво! х зобов'-язань, а бГзнес вГдповГдае за ефективну розробку i експлуатацГю об'-екта шфра-структури.
На мГжнародному рГвнГ поняття партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору не набуло обГрунтованого системного трактування, а ГснуючГ визначення мають рекомендацшний характер.
ПГдходи до визначення поняття та особливостей державно-приватного партнерства мГжнародними фГ-нансовими органГзацГями та шститутами розвитку наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Поняття 1 характеры! особливост1 державно-приватного партнерства визначеш мшнародними фшансовими _орган1зац1ями та 1нститутами розвитку (складено на основ! [9- 10- 11- 12- 13- 14- 15])_
Мiжнароднi фшан-сов1 оргашзацп та шститути розвитку Поняття та його характеристика
Секретар1ат Об'-еднаних Нацш Державно-приватне партнерство визначають як сшльне розумшня розподшених цшей та в1д-пов1дальностей за досягнення, продовження державно-приватного д1алогу про потреби, як1 повинн1 бути задоволенш, формування п1дтримуючо1 пол1тики та iнституцiйноi основи [9, с. 15].
Свропейська еконо-м1чна ком1с1я ООН ДПП розуше партнерство, що засновуеться з метою забезпечення фшансування, планування, створення й експлуатацп об'-ектiв та надання суспшьних послуг. Головними особливостями е: а) довгостроковють забезпечення та надання послуг (шод1 понад 30 роюв) — б) розпод1л ризик1 В м1ж державним ! приватним партнерами- в) р! зномаштшсть форм довгострокових контрактiв, що укладаються м1ж приватними та державними (мунщипальними) структурами [10, с. 39].
Свропейська Ком1с1я ДПП — це форма сшвпращ м1ж органами державноi влади та приватним сектором, яка спря-мована на забезпечення фшансування, буд! вництва, реконструкцп, управлшня i технiчного обслуговування iнфраструктури або надання послуг. Елементи ДПП: вщносно довга тривалють в1дносин, включаючи сшвпрацю м1ж державним партнером та приватним партнером з р! зних аспектiв запланованого проекту- метод фшансування проекту, частково з приватного сектору, школи засобами комплексноi угоди м1ж р1зними учасниками- розподш ризик1 В м1ж державним та приватним партнерами, вщповщно до якого ризики, що зазвичай належать державному сектору, переходять до приватного. Точний розподш ризиюв визначаеться в кожному випадку окремо, залежно в1д вщповщнох можливост1 залучених стор1н оцiнювати, контролювати та управляти ними [11, с. 3].
Свропейський швес-тицшний банк ДПП е стандартним термшом для позначення вщносин, утворених м1ж приватним сектором та пу6л1чними органами, часто з метою залучення ресуршв приватного сектору та / чи досвщу, щоб допомогти в забезпеченш та постачаннi активiв та послуг державного сектору [9, с. 17].
Свропейський екс-пертний центр Угоди ДПП зазвичай мають так! характеристики: довгостроковий контракт м1ж державним замовником i приватним партнером, який сво1м предметом мае закушвлю послуг, а не акти-в1в- передача певних ризиюв у проектах ДПП до приватного сектору, зокрема щодо проекту-вання, будiвництва, експлуатацп та/або фшансування проекту- наголос робиться на специфь кацп результатiв проекту з урахуванням його повного життевого циклу- застосування приватного фшансування як основи для розподшу ризиюв- платежi до приватного сектору за надаш послуги, що можуть сплачуватися або одержувачами, або державою, або спшьно ними обома [10, с. 39].
Свгговий банк ДПП визначають як угоду м1ж пу6л1чною й приватною сторонами з приводу виробництва й надання шфраструктурних послуг з метою залучення додаткових швестицш, i що ще бшьш важливо, як за^б пхдвищення ефективноси бюджетного фiнансування [12, с. 18- 13, с. 13].
М1жнародний Валю-тний Фонд ДПП належить до угод, де приватний сектор постачае шфраструктурш активи та послуги, що традицшно забезпечувались урядом. На додаток до приватно1 реалiзацii та фшансування пуб-л1чних iнвестицiй, ДПП мае дв1 1нш1 важливi характеристики: 1) акцент на наданш послуг та швестуванш приватним сектором- 2) суттевий ризик переходить в1д уряду до приватного сектору. ДПП залучаеться в широке коло сощальних та економiчних iнфраструктурних проектiв [9, с. 16].
Оргашзащя з еконо-м1чного сп1вроб1тни-цтва та розвитку (ОЕСР) ДПП визначае як угоду м1ж урядом та одним чи юлькома приватними партнерами (як1 можуть включати операторiв та фшансиспв), згхдно з якою приватнi партнери постачають послуги таким чином, що цш надання послуг урядом узгоджуються з цшями прибутку приватних партнерiв, а ефективнiсть узгодженостi залежить в1д в1дпов1дно1 передачi ризику до приватних партнерiв [9, с. 16]. Критерп ДПП: 1нституц1йн1: ДПП мае передбачати офщшш в1дносини або домовленостi м1ж державними та приватними секторами/учасниками- участь уряду як партнера- спшьш цш та ч1тко визначений державний штерес: ц1 цiлi/iнтереси обох партнерiв повин-н1 бути ясно щентифжоваш з державноi точки зору i пов'-язанi з конкретними ц1лями i м1с1ями уряду. кр1м того, уряду важливо мати ясну структурну або координуючу мету- активне залучення i сп]льне iнвестування ресур^в: мае бути активна участь ус1х партнерiв у прийнятт1 р1-шення, проце^ менеджменту та спiвiнвестування ресур^в (фшансових, обладнання, персоналу, iнформацii i послуг) [14, с. 10−11].
Комиет ОЕСР з нау-ково1 1 технолопчно1 полггики ДПП — 6удь-як1 оф1ц1йн1 вхдносини або домовленосп на фiксований/ нескiнченний перюд часу м1ж державними i приватними учасниками, в яких о6идв1 сторони взаемодшть у проце^ прийняття ршення i спiвiнвестують обмеженi ресурси, таю як грош^ персонал, обладнання та iнформацiя для конкретних ц]лей у певнш галузi науки, технологii та шновацш [12, с. 19- 14, с. 10]. Ознаки, яю характеризують ДПП: сторони партнерства повинш бути представлеш як державним, так i приватним сектором економiки- взаемини сторш ДПП повинн1 бути зафiк-соваш в оф1ц1йних документах (договорах, контрактах тощо) i повинн1 мати партнерський, тобто рiвноправний характер- сторони ДПП повинш мати загальш ц1л1 i ч1тко визначений державний iнтерес- сторони ДПП повинш об'-еднати сво1 зусилля для досягнення загальних цiлей i розпод]ляти м1ж собою витрати i ризики, а також брати участь у використанш отрима-них результат [15, с. 157].
Аз1атський банк розвитку ДПП визначае як сшвробггницьку д1яльн1сть м1ж защкавленими групами та учасниками, що базуеться на спшьному визнаннi сильних та слабких стор1н та працюе в напрямку сп1льно погоджених ц]лей через ефективну та вчасну комунiкацiю [9, с. 17].
М1жнародш фшансов1 оргашзацп при визначеш поняття пщкреслюють, що ДПП е фшансовою угодою м1ж державним та приватним сектором. За ви-значенням М1жнародного Валютного Фонду визнача-льною характеристикою ДПП е передача фшансових зобов'-язань приватному партнеровь Таку точку зору подшяють Свгговий банк та бвропейський швести-цшний банк. Секретар1ат Об'-еднаних нацш й Аз1ат-ський банк розвитку визначають ДПП як модель ствробггаицтва м1ж державою та приватним сектором. Комггет оргашзацп з економ1чного ствробггаи-цтва та розвитку з науково! 1 технолопчно! политики виокремлюють шновацшну складову при визначенш ДПП. Оргашзащя з економ1чного ствробггаицтва та розвитку акцентуе увагу на природ1 взаемовщносин м1ж державою та б1знесом.
Щодо бвропейського Союзу, то на р1вш спшь-ноти термш & quot-ДПП"- не визначений. бвропейською Ком1с1ею, найвищим органом виконавчо! влади 6С, використовуеться досить загальне трактування державно-приватного партнерства.
Наведет визначення ДПП м1жнародними ф1-нансовими оргашзащями та шститутами розвитку мають ряд загальних ознак, але при цьому кожне з них привносить нов1 характеристики, що не дае мож-
ливоси повшстю врахувати вс аспекти цього поняття в одному визначенш. Вищеописаш визначення ДПП вщзначають важлив1 характеристики, так! як довго-строков1 вщносини держави 1 приватного сектора, спшьш й погоджеш цт учасниюв взаемодп, розподш ризиюв, обов'-язюв, фшансових витрат м1ж партнерами.
Оргашзащя з економ1чного ствробггаицтва та розвитку узагальнюе особливоси, яю характеризують ДПП. Серед них — учасниками е державний та при-ватний сектори, взаемини сторш державно-приватного партнерства повинш бути зафжсоваш в офщш-них документах (договорах, контрактах тощо) 1 по-винн1 мати партнерський, тобто р1вноправний характер, учасники ДПП повинн1 мати загальн1 цЫ 1 ч1тко визначений державний штерес, сторони державно-приватного партнерства повинш об'-еднати сво! зу-силля для досягнення загальних цшей 1 розподшяти м1ж собою витрати 1 ризики, а також брати участь у використанш отриманих результат1в
У науковш л1тератур1 д1апазон визначень 1 змю-товних понять державно-приватного партнерства е досить великим. У табл. 2 наведено трактування поняття партнерсько! взаемодИ держави 1 б1знесу захщ-ними вченими.
Таблиця 2
Пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП захиними вченими (складено на основ1 [9- 12- 16- 17- 18])
Автор (и) Поняття та його характеристика
1 2
А. Акинтое, М. Бек, К. Хардкасл Програми ДПП пропонують довготермшовий, сталий п1дх1д до покращення соц1ально! шфраструктури, п1двищення вартост1 державних актив1 В та покращення використання грошей платниюв податюв [9, с. 23]. ДПП — це довгостроковий контракт м1ж державним органом 1 приватним сектором, в якому ресурси 1 ризики розподшяються для цшей розвитку суспшьно! шфраструктури [16, с. 61].
А. Регинато ДПП визначае як ствробггаицтво м1ж державним 1 приватним секторами, в рамках якого обидв1 сторони надають ресурси для реал1зацп 1 управлшня громадськими роботами та шфраструктурою, а також надають певш послуги, пов'-язан1 з загальними благами, под1-ляючи ризики 1 прибуток [17, с. 87].
Б. Вайс ДПП — це укладання р1зних угод, згщно з якими значно зросте участь приватних компа-нш у ф1нансуванн1, проектуванн1, буд1вництв1, володшш та експлуатац11 державних п1д-приемств [12, с. 17].
Г. Петерс Визначае п'-ять загальних рис ДПП: партнерство включае два чи бшьше учасниюв, принайми один з яких е державним, а шш1 — з сектору приватного б1знесу- в державно-приватному партнерств1 кожен учасник е головним, зокрема кожен з них мае право вести справи вщ свого 1меш, а не звертатись до шших джерел повноважень- утворюють тривал1 та стаб1льн1 в1дносини м1ж партнерами. Четвертою рисою можна назвати те, що кожен учасник додае щось до партнерства. Це можуть бути як матер1альш, так 1 нематер1альш ц1нност1- ДПП передбачають юнування розпод1лено! в1дпов1дальност1 за результати чи д1яльшсть. Часто партнерства е окремими оргашзацшними структурами, а не догов1рними в1дносинами, що були встановлен1 м1ж р1зними незалежними орган1зац1ями [9, с. 23−25].
Г. Ходж, К. Грив ДПП — це шституцшна угода м1ж державним та приватним секторами з метою ствробгт-ництва, яке реал1зуеться через створення ново! оргашзацшно! одиниц1 [16, с. 61]. Пд ДПП розум1ють ф1нансов1 модел1, як1 дозволяють державному сектору залучати та вико-ристовувати кап1тал приватного сектору для полшшення можливостей д1яльносп, як рег1-онального уряду, так 1 приватних компанш, як1 залучеш у проект [16, с. 62- 17, с. 85].
Д. Гр1мс1, М. Лью! с ДПП — вщносини, в рамках яких вщбуваеться розподш ризикав 1 як1 Грунтуються на роз-под1л1 державою 1 одним або декшькома партнерами з боку приватного сектора, метою яких е надання узгодженого державою результату та/або державно! послуги [16, с. 62].
Дж. Делмон ДПП вживаеться в найбшьш широкому значенш 1 означае будь-яю контракты або юри-дичн1 вщносини м1ж державними 1 приватними структурами з метою полшшення та/або розширення шфраструктурних послуг, виключаючи контракти за державним замовленням (державш закуп1вл1) [17, с. 13].
Дж. Пш ДПП визначае як спшьне тдприемство м1ж державним та приватним сектором з швести-щями, що часто приходить з приватного сектора та ризиком, розподшеним м1ж двома секторами [9, с. 25].
Е. Савас ДПП — будь-яка угода, в якш державний 1 приватний сектори об'-еднуються для виробни-цтва 1 надання товар1 В та послуг- складш, багатосторонш 1нфраструктурн1 проекти- формальна ствпраця м1ж б1знесом, громадянським суспшьством 1 м1сцевими органами влади
Зактчення табл. 2
1 2
вrax poзвиткy тepитopiй тa пoкpaщeння yмoв життя нaсeлeння, в paмкax ятош тpaди-цiйнi poлi дepжaви i ^^amora сeктopa пepepoзпoдiляються [12, с. 14- 1б, с. 59-б0].
Е. -Г. Кляйн, Г. Тeсмaн ДПП мoжнa визнaчити як тpивaлy взaeмoдiю дepжaвнoгo i пpивaтнoгo сeктopiв, в яки: poзpoбляються спiльний пpoдyкт тa | aбo пoслyги i pизики, витpaти й пpибyтки poзпoдi-ляються мж пapтнepaми [12, с. 17- 1б, с. б0- 17, с. 85]. ДПП мoжнa визнaчити як спpoбy скoмбiнyвaти дoдaнy вapтiсть в^д дepжaвнoгo втpyчaння з якoстями pинкoвo-opieнтoвaниx yчaсникiв, дe дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo e opгaнiзaцiйнe oфopмлeнняei ^ei [9, с. 23].
Е.Р. Eскoмбa ДПП xapaктepизyeться дoвгoстpoкoвим кoнтpaктoм, в якoмy пpивaтний ?^op зaймaeться питaннями пpoeктyвaння, бyдiвництвa, фiнaнсyвaння тa eксплyaтaцii iнфpaстpyктypи- ви-плaтaми дepжaвoю пpивaтнoмy пapтнepy зa тaкy yчaсть, як1 виникaють пpoтягoм y^ora тepмiнy дп кoнтpaктy пpo дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo, пpи тoмy щo дepжaвa зaлишa-eться влaсникoм oб'-eктa, rn-o oбслyгoвyeться [18, с. 13−14].
М. Гeддс Тepмiн дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo xapaктepизyeться нaстyпним. Пo-пepшe, цe ви-ключнo сepeдньoстpoкoвi aбo дoвгoстpoкoвi пpaвoвiднoсини, пo-дpyгe, дaнi пpaвoвiднoси-ни зaснoвaнi нa зaгaльниx пpaгнeнняx, пo-тpeтe, вoни мoжyть зaдiяти pяд пapтнepiв, м-чeтвepтe, дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo oбoв'-язкoвo включae в сeбe poзпoдiл pизикiв, дoxoдiв i витpaт з 6o^ всix пapтнepiв, i, ^^^e, мeтoю тaкoi спiвпpaцi e нaдaння peзyль-тaтiв i пoслyг в пу6л1чнж iнтepeсax нa пoстiйнo вдoскoнaлювaнiй oснoвi [18, с. 14].
М.Б. Джeppapд ДПП дoзвoляe викopистoвyвaти кaпiтaл пpивaтнoгo ?^opa, iнoдi з зaлyчeнням дepжaвнo-ш фiнaнсyвaння для пoлiпшeння якoстi дepжaвниx пoслyг aбo yпpaвлiння aктивaми дep-жaвнoгo сeктopa. ДПП дoзвoляe дepжaвi фoкyсyвaтися нa peзyльтaтi — m дepжaвниxс-лyгax (встaнoвлюючи вимoги нa & quot-виxiд"-), a нe m пpoцeсi ix нaдaння. Mexaнiзм ДПП дo-звoляe дepжaвi викopистoвyвaти вдoскoнaлeний i мeнш витpaтний пiдxiд дo yпpaвлiння pизикaми пpoeктy, н1ж y вигадку з тpaдицiйним здiйснeнням ^oe^y дepжaвoю (пpи якoмy встaнoвлюються вимoги нa '-bx^& quot-) [12, с. 17- 1б, с. б0].
П.B. Poзeнay ДПП — да юpидичнa фopмa roo^pa^i, яга мoжe eлiмiнyвaти мпpoвaлим як pинкy, тaк i дepжaви, i пoeднaти кpaщi якoстi o6ox стopiн тaким чинoм, щoб oтpимaти пoзитивний синepгeтичний eфeкт [1б, с. 18]. Biдмiннi pиси ДПП: ДПП як peфopмa мeнeджмeнтy. B цьoмy випaдкy пapтнepствo пpoсyвaeться як iннoвaцiйний iнстpyмeнт, який зм1нить стиль фyнкцioнyвaння ypядy, гoлoвним чинoм зa paxyнoк пpивнeсeння pинкoвoi дисципл1ни. ДПП як пpoблeмнa ^mep^. Пapтнepствo poзглядaeться зei точки зopy нe як ffl^py-мeнт змши yпpaвлiнськoi пpaктики, a paдшe як yнiвepсaльний зaсiб poзв'-язaння бiльшoстi пpoблeм пoв'-язaниx з пoстaчaнням дepжaвниx пoслyг. ДПП як мopaльнa peгeнepaцiя. Mo-вa йдe пpo eфeкт, якe пapтнepствo спpямoвye нa людeй, зaлyчeниx дo цьoгo пpoцeсy. ДПП як усугення pизикiв. тут пapтнepствo вистyпae як зaсiб вiдпoвiдi m фiскaльнy стpoгiсть з бoкy ypядy. ДПП як peстpyктypизaцiя дepжaвниxслуг [9, с. 27].
Ф. М. Beлa Дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo в гaлyзi фiнaнсyвaння iнфpaстpyктypи e мexaнiзмoм, який дoзвoляe дepжaвним opгaнiзaцiям кoнтpoлювaти витpaти пo вiдстpoчeнню плaтeжiв, в peзyльтaтi чoгo кoнтpoлювaти дeфiцит бюджeтy, щo збepiгaeться, тa збiльшyвaти мoжли-вoстi iнвeстyвaння в ?^a^bm пpoeкти. Тaкe спiвpoбiтництвo мoжливe шляxoм yклaдeння кoнцeсiйниx дoгoвopiв м1ж дepжaвoю i пpивaтним сeктopoм. Зaзнaчeнi дoгoвopи фунту-ються нa пpaвi eксплyaтaцii oб'-eктiв iнфpaстpyктypи пpивaтним сeктopoм в oбмiн нa ix бyдiвництвo aбo фiнaнсyвaння бyдiвництвa [17, с. 84].
Ф. Mapтi, A. Byaзэн, С. Тpoзa ДПП oxo^^e вс1 фopми oб'-eднaння дepжaвнoгo сeктopa з пpивaтним для зaбeзпeчeння всьoгo oбсягy aбo чaстини пyблiчниx служб. Тaкi пpaвoвiднoсини e видoм дoвгoстpoкoвиx кoнтpaктiв, вiдмiннoю ix oсoбливiстю в цьoмy випaдкy e зaлyчeння пpивaтнoгo сeктopy тa субпдаядш poбoти. Нeoбxiднi для нaдaнняслуг iнвeстицli в iнфpaстpyктypy, oблaднaн-ня, пpoгpaмнe зaбeзпeчeння пoвнiстю aбo чaсткoвo фiнaнсyються зa paxyнoк пpивaтнoгo ?^opa. Плaтeжi, щo нaдaються спoживaчaми aбo дepжaвними opгaнaми, пoкpивaють aмopтизaцiю зaзнaчeниx iнвeстицiй тa ix eксплyaтaцiю [17, с. 80−81].
Ф. Oлaдeiндe ДПП визнaчae як дoгoвipнy yгoдy (пapтнepствo) м1ж дepжaвним i пpивaтним сeктopaми з чггкими пoгoджeннями спiльниx цiлeй для peama^i пpoeктy чи нaдaння пoслyг, як1, в iншoмy випaдкy, були б oтpимaнi чepeз тpaдицiйний мexaнiзм ypядoвиx пoстaвoк [9, с. 22].
X. Б. Aсepeтe П1д ДПП poзyмiють oсoбливy фopмy вхд^син м1ж дepжaвoю i пpивaтними oсoбaми для фiнaнсyвaння тa yпpaвлiння iнфpaстpyктypoю й нaдaння пyблiчниx пoслyг, rn-o вимaгae oсoбливoгo oблiкy, який вiдпoвiдae ix oсoбливoстям й вiдoбpaжae у фiнaнсoвiй звiтнoстi дepжaвниx i ^^aranx oпepaтopiв ствopювaнi aктиви, зoбoв'-язaння, пpaвa i вiдпoвiдaль-н1сть [17, с. 85].
X. Baн Xaм, Ю. Koпeньян ДПП визнaчaють як дoвгoстpoкoвe спiвpoбiтництвo дepжaвнoгo тa пpивaтнoгo сeктopiв, в як1й вoни спiльнo poзpoбляють пpoдyкт aбo пoслyгy, poзпoдiляють pизики, витpaти тa peсypси, пoв'-язaнi з ix виpoбництвoм. ДПП мae та мeтi нe т1льки poзpoбити сшльний 1н-нoвaцiйний пpoдyкт з нeстaндapтними piшeннями, aлe тaкoж пepeдбaчae iнститyцiйнe oнoвлeння: oнoвлeння мeтoдiв poбoти, пpoцeдyp, yгoд тa 1нститут1 В [9, с. 25- 1б, с. б1- 17, с. 88].
При анал1з1 дефшщш поняття державно-приватного партнерства виявлено, що одн: дослщни-ки вкладають у зм1ст ДПП 6удь-як1 взаемовщносини м! ж державою та приватним сектором (широке розу-мшня), шш: вчеш видшяють державно-приватне партнерство з пом1ж шших, таких як державш закутвл: й приватизащя й акцентують увагу на р1вноправних партнерських вщносинах (вузьке розумшня).
У широкому розумшт щд державно-приватним партнерством розум1ють будь-яю взаемовщносини м! ж державним та приватним секторами. Таку точку зору подшяють Б. Вайс, Дж. Делмон, Е. Савас, Ф. Март, А. Вуазен, С. Троза. Даний пщхщ не розк-ривае сумсть поняття та характеры особливосп державно-приватного партнерства як окремо'- еконо-м1чно'- категорп. Хоча, деяю автори конкретизують до яких форм взаемодп держави 1 приватного сектору не вщноситься ДПП. Наприклад, Дж. Делмон виключае з р1зноман1ття форм взаемоди держави 1 б: знесу контракта за державним замовленням. А французсью вчеш Ф. Март, А. Вуазен, С. Троза зазначають, що вщмшною особливютю довгострокових контракта е залучення приватного сектору та субпщрядш робота. Згщно з визначенням М. Джерарда та Ф. Оладешде ДПП е альтернативою державним закутвлям.
Однак поступово в дослiдженнях зарубiжних вчених для характеристики державно-приватного партнерства стали розкривати шституцшш основи взаемовщносин держави 1 бiзнесу, розподш функцш, прав, обов'-язюв, ризиюв, результата, 1 в наслщок цього, вщбуваеться змютовне доповнення дано'- категорп. Свщченням цьому е визначення поняття ДПП А. Акинтое, М. Бека, К. Хардкасла, А. Регинато, Г. Петерса, М. Геддса, Х. Ван Хама, Ю. Копеньяна, Е. -Г. Кляйна, Г. Тесмана. Ц: визначення е прикладом вузького тдходу до розумшня партнерсько'- взаемодп держави 1 б: знесу.
У вузькому розумшш п: д ДПП розум: ють не будь-як1 форми взаемоди держави 1 б: знесу, а тальки т, як: передбачають партнерськ! взаемовщносини держави 1 приватного сектору для реал1зацп проекту з властивими йому особливостями. Особливоси державно-приватного партнерства, на основ: проведено-го дослщження, розкриваються в оргашзацшних та фшансових аспектах. Орган1зац1йн1 аспекта стосу-ються iнсгигуцiйноi основи взаемовщносин держави та приватного сектору. Ряд дослщниюв, а саме Г. Пе-терс, Г. Ходж, К. Грив, Е. -Г. Кляйн, Г. Тесман, при анал1з1 поняття ДПП акцентують увагу на те, що ствпраця держави 1 б: знесу реал1зуеться через ство-рення ново'- органiзацiйноi структури. Фшансов: аспекта у визначенн: поняття ДПП розкриваються у
передач: фшансових зобов'-язань приватному партнеру або в модел: залучення приватних фшансових ре-сурс:в у проект. При цьому, важливим фшансовим аспектом д1яльноси м! ж державним та приватним партнерами, на думку Х. Б. Асерете, е вщображення результата, зобов'-язань, прав 1 вщповщальностей у фшансовш звiгносгi державних 1 приватних операто-р:в. Що, в свою чергу, вимагае особливого обл: ку для державно-приватного партнерства. Бшьшють авторгв при визначенн: поняття ДПП акцентуе увагу на розподш: ризиюв м! ж учасниками партнерства.
Захщш дослщники розглядають предмет ДПП у вщносинах з приводу бущвництва (реконструкцп, модершзацп), експлуатацп 1 управлшня об'-ектами шфраструктури. При цьому мета партнерсько'- взаемоди держави 1 приватного сектору полягае в & quot-по-лшшенш та / або розширенн: шфраструктурних пос-луг& quot- (Дж. Делмон), & quot-наданн: результата 1 послуг в публ: чних штересах на посийно вдосконалюванш основ: "- (М. Геддс) й & quot-сп1льн1й розробц: продукту або послуги& quot- (Х. Ван Хам, Ю. Копеньян).
Завершуючи анал: з п1дход1 В заруб1жними на-уковцями до визначення поняття державно-приватного партнерства, необхщно вказати ще на одну осо-блив: сть партнерсько'- взаемоди держави та приватного сектору, яка вщр1зняе партнерство вщ традицшних вщносин. Так, специф: ка державно-приватного партнерства, на думку голландських вчених Х. Ван Хама й Ю. Копеньяна, полягае в тому, що взаемод: я держави 1 б: знесу передбачае шстшуцшне оновлення, яке проявляеться в оновленн: метод1 В роботи, процедур, угод та шституив. П. В. Розенау зазначае, що партнерство просуваеться як шновацшний шстру-мент, який змшюе стиль функцюнування уряду за рахунок привнесення ринково'- дисциплши.
Серед науковщв у кра'-нах СНД единого 1 однозначного визначення державно-приватного партнерства не: снуе. У дослщженнях укра'-нських, рос1йських та бшоруських учених неоднозначн: в1дпов1д1 при визначенн: поняття державно-приватного партнерства пов'-язан: з питаннями про предмет взаемод!'- державно-приватного партнерства, ц1льове призначення, сферу застосування ДПП та форми реал1заци державно-приватного партнерства. Бшьшють автор1 В при визначенн: поняття державно-приватного партнерства надають й особлив: ознаки, як! в1др1зняють ДПП в: д: нших форм взаемод: '- держави та приватного сектору. У табл. 3 наведено пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП дослщниками окремих кра'-н СНД.
Таблиця 3
Пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП дослщниками окремих кра'-ш СНД
Автор (и) Поняття та його характеристика
1 2
Росшсьш вчеш
Г. В. Белщька П1д державно-приватним партнерством розум1е юридично оформлене на певний гермiн, засноване на об'-еднанш вклад1 В 1 розподт ризик1 В, сп1впраця публ1чного та приватного партнер1 В з метою вир1шення державних 1 сусшльно значущих завдань, як1 зд1йснюються шляхом реал1зацИ 1нвестиц1йних проектпв щодо об'-екгiв, що перебувають у сфер1 публ1чного 1нтересу 1 контролю. ДПП — це, безумовно, пщприемницька д1яльшсть, але саме та д1яльшсть, яка спрямована не т1льки на системне отримання прибутку, але й на до-сягнення соц1ально-економ1чного ефекту [19, с. 188].
В.Г. Варнавсь-кий ДПП — це юридично оформлене (як правило, на ф1ксований термш), що передбачае сшвшвестування 1 розподш ризик1 В, систему вщносин м1ж державою 1 мунщипальними утвореннями, з одного боку, та грома-дянами 1 юридичними особами — з шшого, предметом яко'- виступають об'-екти державно'- та / або мунщи-пально'- власност1, а також послуги, як1 виконуються 1 надаються державними та мун1ципальними органами, оргатзац1ями, установами та пщприемствами [1, с. 46].
М.В. ВЫсов ДПП — це правовий мехатзм узгодження штерегав 1 забезпечення р1вноправност1 держави 1 б1знесу в рамках реал1зацй економ1чних проекгiв, спрямованих на досягнення ц1лей державного управл1ння [20].
Лродовження табл. 3
1 2 1
М.В. Дерябiна ДПП — шституцшний та оргашзацшний альянс державно'-'- влади та приватного б1знесу з метою реалГзац!'- сусп1льно значущих проект1 В у широкому спектр1 сфер д1яльност1 — в1д розвитку стратег1чно важливих галу-зей економ1ки до надання громадських послуг в масштабах вс1е'-'- кра'-ни або окремих територ1й [21].
О. П. Мамчен-ко, 1.О. Долже-нко Державно--приватне партнерство — це законодавчо визначена форма взаемодп держави та приватного бГзне-су, яка спрямована на економ1чно ефективне досягнення цГлей стор1н, юридично закр1плена договором, заснована на принцип р1вноправно'-'- кооперативно'-'- поведшки при прийняти стратег1чних 1 поточних р1-шень, що припускае вкладення актив1 В, як1 '-м належать. ДПП розглядаеться не тГльки як швестицшний механ1зм, але 1 як ефективна модель управлшня економ1кою, яка, з одного боку, дозволяе скоротити 1 оп-тим1зувати витрати бюджету, з шшого — п1двищити як1сть виконання проекту 1 наданих згодом на його баз1 громадських послуг [22].
Н.О. 1гнатюк ДПП — це вид сшвпращ оргашв публ1чно'-'- влади з юридичними особами, громадянами чи '-х об'-еднаннями, який зд1йснюеться на основ1 об'-еднання ресурс1 В, кошт1 В, власност1, зусиль або потенщалу, спрямованого на реал1зац1ю державно'-'- полгтики, задоволення сусп1льних потреб, створення сусп1льно значущих об'-екнв, захисту сощальних, трудових, 1нших прав громадян або вир1шення 1нших сусп1льно значущих завдань [23].
Р. О. Мартусе-вич, С. Б. Ci? a-ев, Д.Ю. Хом-ченко ДПП у комунальному господарств1 визначаеться як делегування на певний термш приватному сектору фу-нкци управл1ння системами комунально'-'- 1нфраструктури. Державно-приватне партнерство — це сукупн1сть форм взаемодп державно'-'- або мунщипально'-'- влади та приватних п1дприемств у комунальному господарст-в1. Сутн1стю 1 головною метою ДПП е створення б1льш ефективно'-'- системи виробництва, н1ж просто ф1-нансування 1нвестиц1йних потреб шфраструктури [24, с. 11−12].
М. В. Клшова ДПП — природний 1 необхгдний симб1оз держави 1 б1знесу, з урахуванням штерес1 В господарюючих суб'-ек-т1 В орган1зовано економ1чне сп1вроб1тництво п1дприемницького та некомерц1йного сектор1 В (найчаст1ше на основ1 часткового фшансування) для реал1зац1'- масштабних проект1 В у життево важливих галузях, насампе-ред в шфраструктур1 [25, с. 114].
Н.В. Резшчен-ко Державно-приватне партнерство — довгостроковий взаемовиггдний контракт м1ж державним органом влади та приватним сектором, представлений спещально керуючою компашею, з метою створення сусп1льно'- 1нфраструктури та / або надання на '-& quot-'- основ1 послуг, в якому: використовуються матер1альн1 1 нематер1альш ресурси державного 1 приватного сектор1в- розпод1ляються ризики, обов'-язки, права, а також вигоди м1ж державою та приватним сектором- вимого до результату визначаються державою [16].
К. В. Хлебшков ДПП за своею економ1чною природою е результатом розвитку традицшних механ1зм1 В господарських вза-емов1дносин м1ж державною владою 1 приватним сектором з метою розробки, планування, ф1нансування, буд1вництва та експлуатацп об'-екив, що задовольняють суспГльш потреби. Державно-приватне партнерство позначае себе як партнерство у модершзацп й у забезпеченш Г'- систем1 стратепчного планування, в тому числ1 1 на регюнальному р1вн1 [26, с. 135].
В. А. Цветков, А. А. Медков Державно-приватне партнерство це спос1б взаемодп держави 1 приватних компанш для вир1шення соц1аль-но-економ1чних завдань 1 досягнення цГлей, ц1кавих обом сторонам. Принципи ДПП застосовуються, перш за все, по в1дношенню до реалГзацГ'- швестицшних проект1 В в кап1талом1стких галузях нац1онально'-'- еконо-м1ки, за розвиток яких мае в1дпов1дати держава [27, с. 170].
В. А. МГхеев ДПП — система сшвпращ приватного сектору, п1дприемств 1 оргашзацш б1знесу з державними установами, а також регюнальних корпорацш з державними п1дприемствами, установами, яка спрямована на досягнення загальних цГлей, вир1шення актуальних соц1ально-економ1чних завдань [28].
В.1. Якунiн ДПП — це сукупшсть оргашзацшно-правових та ф1нансово-економ1чних в1дносин 1 дш держави та приватного б1знесу, спрямованих на досягнення загальних цГлей реалГзацп економ1чно'-'- пол1тики держави [29].
В. Г. Варнавсь-кий, А. В. Клименко, В. О. Корольов Державно-приватне партнерство це юридично закршлена форма взаемодп (можлив1 форми тако'-'- взаемод1'-: закон, контракт (договгр, угода), статут компан1'-'- тощо) м1ж державою 1 приватним сектором щодо об'-екив державно'-'- 1 мунщипально'-'- власност1, а також послуг, що виконуеться 1 надаються державними та мунщи-пальними органами, установами та п1дприемствами, з метою реал1зац1'- сусп1льно значущих проект1 В у широкому спектр1 вид1 В економ1чно'- д1яльност1 [13].
Ылорусък вчет
О. М. Тур ДПП — взаемовигщна сп1впраця на догов1рн1й основ1 м1ж державним та приватним партнерами з метою реал1защею сусп1льно значущих проект1 В 1 програм на нац1ональному та рег1ональному р1внях на умовах розпод1лу ризик1 В, доход1 В 1 в1дпов1дальност1 з метою розвитку шновацшного, 1нвестиц1йного, 1нфраструк-турного потенщалу Республ1ки Б1лорусь [30, с. 33].
Г. А. Яшева ДПП в шновацшнш сфер1 — це сукупшсть оргашзацшно-правових в1дносин та дГ'- держави 1 приватного б1знесу, спрямованих на досягнення цглей шновацшного розвитку на макро- 1 м1крор1вш за допомогою реал1зац!'- проект1 В 1 програм в шновацшнш сфер1 [14, с. 12].
В. С. Каменков, Д. П. Александров Державно-приватне партнерство являе собою мехашзм узгодження 1нтерес1 В 1 забезпечення р1вноправност1 держави 1 б1знесу в рамках реал1зац!'- 1нвестиц1йних проекив, що представляють Гнтерес для суспГльства [31, с. 48].
М. Г. Синяк, В. В. Валетка Державно-приватне партнерство сприяе концентрац!'- матер1альних, ф1нансових ресурс1 В, а також залучен-ню кошт1 В позабюджетних джерел для реал1зацГ'- суспГльно значимих проект1 В 1 програм у широкому спект-р1 галузей економ1ки, соц1альн1й та 1нновац1йн1й сферах з використанням засоб1 В республ1канських 1 м1сце-вих бюджет1 В та об'-ект1 В республ1кансько'- та комунально'-'- власност1 [32, с. 36].
1.В. Нов1кова ДПП — це не просто сшвпраця державного та приватного сектор1 В, а б1знес-модель взаемодГ'- держави та б1знесу з метою реал1зац!'- проект1 В в галузях Гнфраструктури, надання громадських послуг, включаючи державн1, та шновацшного розвитку. Мета проекив ДПП — залучення приватного кап1талу в розвиток ш-фраструктури, пгдвищення якост1 послуг, включаючи послуги державного управлшня, формування шнова-ц1йно'-'- економ1ки [33, с. 48].
Укратсък вчет
Т.1. Артемова ДПП — шституцшно-оргашзацшний альянс державно'-'- влади та приватного б1знесу з метою реал1зацГ'- суспГльно значимих проекив, у широкому спектр1 сфер д1яльност1 [34, с. 110].
К. В. Павлюк, С. М. Павлюк ДПП — суспГльно--приватне партнерство — конструктивне сшвробпництво держави, суб'-екив пгдприемни-цько'-'- д1яльност1 та громадянських 1нститут1 В в економ1чн1й, полпичнш, соц1альн1й, гуман1тарн1й та 1нших сферах суспГльно'-'- д1яльност1 для реал1зацГ'- суспГльно значимих проекив на засадах прюритетносн 1нтерес1 В держави, 11 пол1тично'-'- пгдтримки, консолгдац!'- ресурс1 В стор1н, ефективного розподГлу ризик1 В мгж ними, р1вноправност1 1 прозоросн в1дносин для забезпечення поступального розвитку суспгльства [35].
Зактчення табл. 3
1 2
Т. Лебеда, I. Запатрша Публ1чно-приватне партнерство — партнерство публ1чно! влади (на центральному чи мгсцевому р1внях) та приватного б1знесу задля вир1шення суспшьно-важливих проблем (задач) в штересах суспшьства в цшому чи окремо! територ1ально! громади Отже, виходячи з того, що в Укра! ш розр1зняються поняття а) державно! i мун1ципально! власност1- б) центрально! i м1сцево! влади, а також в) поняття суспшьства в цшому i окремо! територ1ально! громади, бшьш точним використання терм1ну & quot-публ1чно-приватне партнерство& quot- [2, с. 57].
О. В. Мартякова Державно-приватне партнерство — це економжо-правовий мехатзм узгодження 1нтерес1 В i забезпечення р1вноправност1 держави i б1знесу в рамках реатзаци соц1ально-економ1чних проект1 В, спрямованих на до-сягнення цшей державного управлшня [36, с. 236].
П. 1. Шилепни-цький Державно-приватне партнерство — це вщносини, як1 виникають м! ж державою в особ1 уряду, оргашв державно! влади та самоврядування, державних установ, пщприемств, оргатзацш, з одного боку, а з другого боку — з приватним сектором в особ! суб'-екпв господарювання недержавно! форми власносп, громадськи-ми органiзацiями, м1сцевими спiльнотами з приводу перерозподшу повноважень щодо створення шфраструктури загального користування, виробництва товар1 В i послуг, як1 традицшно вважалися монопол1ею держави, врегулюванням м1ж сторонами в зв'-язку з цим таких питань: розподш вщповщальностей, ризик1 В, зобов'-язань щодо фшансового забезпечення, проектування, буд1вництва, утримання, експлуатац!!, права власност1, участь в управлшш та розподт прибутку, що базуеться на принципах р1вносп, вщкритосп, не-дискримшац!!, змагальност1, пщвищення ефективност1 та м1н1м1зац1! ризик1 В i витрат [9, с. 189].
О. М. Головшов Державно-приватне партнерство можна визначити як союз господарюючих суб'-екпв (держави, приватного б1знесу) i 1нститут1 В (правових, ф1нансово-кредитних), взаемод1ючих у процес1 виробництва i використання благ, яш пов'-язан1 з умовами житподяльносп суспiльства i забезпечують реатзащю стратег1чних цiлей його сталого економ1чного розвитку. Як економ1чна категорiя, державно-приватне партнерство — це особливий тип економ1чних вщносин, який необх1дно розглядати з позицш доцшьного використання обмежених ре-сурс1 В з метою переходу до шновацшного розвитку економжи. Основу цього типу вщносин утворюе взае-мообумовлешсть пщприемницько! функц! i державного регулювання, взаемозв'-язок 1нститут1 В держави i пщприемницького середовища. [37, с. 56−57]
О.М. В1нник Державно-приватне партнерство — це не будь-яка сшвпраця держави i приватного б1знесу, а таке, що обу-мовлено суспшьними потребами через неспроможшсть держави (АРК, територ1ально! громади) реал1зувати самост1йно (без залучення приватних партнер1в) складн1 та/або довгостроков1 проекти через вщсутшсть необх! дних кошт1 В та шших ресурс1 В (досв!ду, квал1ф1кованого персоналу, новггшх технологш тощо) [38, с. 117].
Г. Л. Знаменський Державно-приватне партнерство стало розглядатися як нетрадицшний спос1б орган1зац1! вщносин м1ж державою та б1знесом з метою реал1зац! проект1 В у багатьох сферах економжи. Державно-приватне партнерство (публ1чно-приватне партнерство) доцшьно розглядати як узагальнююч1 поняття для р1зноман1тних конк-ретних форм партнерства [39, с. 7].
О.Е. С1мсон Державно-приватне партнерство в шновацшнш сфер1 необхщно розглядати не тшьки як широку основу вщносин м! ж б1знесом i державою, закладених в Господарському кодека Укра! ни, а також як особливу оргашзацшно-шституцшну форму цих вщносин, яка може набувати характеру договору (без створення юридично! особи) або юридично! особи (у тому числ1 як догов1рного об'-еднання пщприемств) [40, с. 240].
1.С. Нейкова Державно-приватне партнерство е формою сшвпращ, у якш держава i приватний сектор спшьно реал1зу-ють суспшьно значущ1 проекти, Грунтуючись на угод1 про роздш завдань i ризик1 В, i являе собою шститу-ц1йний альянс м1ж державою i б1знесом, що створюеться на певний термш для здшснення конкретного проекту i припиняе свое 1снування п1сля його реал1зац! [15].
Щодо предметно! сфери партнерсько! взаемодн держави та приватного сектору, то у дослщженнях простежуеться функцiонапьний аспект, який полягае у конкретизации функцш при реалiзацi! ДПП. У бшь-шостi визначень приватний партнер бере на себе час-тину або весь комплекс функцш державного сектору з проектування, фшансування, будiвництва / модер-нiзацi!, експлуатацн та обслуговування об'-екпв державно! власностi або пов'-язаними з ними послугами. Найбшьш яскравим цей тдхщ знайшов свое вщо-браження в працях захщних вчених. У дослiдженнях росiйських учених даний пiдхiд пiдтримують Р. А. Мартусевич, С. Б. Оваев, Д. Ю. Хомченко, яю зазна-чають, що державно-приватнi партнерства е & quot-за своею природою партнерством мгж мунщипальною вла-дою i приватним сектором (керуючими компашями-операторами та iнвесторами) з метою ефективно! експлуатацГ! та / або будiвництва (реконструкций) об'-ектiв i систем комунально! шфраструктури& quot- [24, с. 11−12]. У свою чергу, К. В. Хлебшков зазначае, що & quot-… взаемовiдносини мгж державною владою i приватним сектором з метою розробки, планування, фшан-сування, будiвництва та експлуатащ! об'-ектiв, яю задовольняють суспшьт потреби& quot- [26, с. 132].
Деяю вчеш не конкретизують, яю функцiональнi завдання лежать при партнерськш взаемодГ! держави та 6! зжсу, а мають на уваз^ в першу чергу, реалiза-щю проекту на засадах ДПП. Представниками цього тдходу е росшсью вченi В. Г. Варнавський, А.В.
Клименко, В. О. Корольов (реалiзацiя суспшьно зна-чущих проектiв у широкому спек^ вид! в еконсмч-но! д! яльносп) [13], М.В. ВМсов (реалiзацiя еконо-м1чних проектiв) [20], М.В. Дерябiна (реалiзацiя суспшьно значущих проектiв у широкому спек^ сфер д! яльноси) [21], В. А. Цветков, А. А. Медков (реалiза-щя iнвестицiйних проектiв в катталомютких галузях нацiонально! економiки, за розвиток яких мае вщпо-вщати держава) [27]- бшорусью вченi — Г. А. Яшева (реалiзацiя проектiв i програм в шновацшнш программ [14], В. С. Каменков, Д. П. Александров (реалiзацiя швестицшних проекпв, що представляють штерес для суспшьства) [31], О. М. Тур (реал1защя суспшьно значущих проекив i програм на нацюнальному та регюнальних рГвнях) [30], М. Г. Синяк та В.В. Валет-ка (реал!зац!я суспшьно значимих проекпв i програм у широкому спектр! галузей економжи, сощальнш та шновацшнш сферах) [32], 1.В. Новшова (реал!зац!я проекив в галузях шфраструктури, надання громад -ських послуг, включаючи державш, та шновацшного розвитку) [33]- украшсью дослщники — 1.С. Нейкова (реал!зац!я суспшьно значущих проекпв) [15], К. В. Павлюк й С. М. Павлюк (реал1защя суспшьно значущих проекпв) [35], Т.1. Артемова (реал1защя суспшь-но значущих проекпв) [34], К. В. Павлюк, С. М. Павлюк (реал1защя суспшьно значимих проекив) [35], О. В. Мартякова (реал1защя соц! ально-економ!чних проекив) [36], Г. Л. Знаменський (реал!зац!я проекпв у багатьох сферах економГки) [39].
Отже, предметною сферою партнерства держави та приватного сектору е вдаосини в процес взаемодп держави i бiзнеcу, а конкретшше, це: реалiзацiя проекту на засадах ДПП (б1льш широке трактуван-ня) — в1дносини м1ж державою та б1знесом, де приват -ний партнер бере на себе частину або весь комплекс функцш державного сектору з проектування, фшан-сування, буд1вництва / модершзацп, експлуатацп та обслуговування об'-екив державно! власност1 або пов'-язаними з ними послугами (б1льш вузький щд-хд).
У в1дносинах партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору вид1ляють витратний та доходний етапи. Бшоруський вчений О. М. Тур зазначае, що умовами ДПП е розпод1л ризик1 В, доход1 В та в1дпов1-дальност1 при реалзаци партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору [30]. Росшський досл1д-ник Н. В. Резшченко при визначенн1 поняття акцен-туе увагу на розподш ризикгв, обов'-язкгв, прав, а та-кож вигоди мгж державою та приватним сектором [16]. Наявшсть доходного етапу при здшсненш ДПП е ключовою в1дмшшстю в1д державного замовлення.
Сдино! думки немае i щодо цтьово! ор1ентацГ! партнерсько! взаемодп держави i приватного сектору серед учених. Б1льш1сть вчених при визначенш мети ДПП акцентують увагу на виршент сощалъно-еконо-MiHuux завданъ при реалiзацu'- партнерсъкоi взаемодй'- держави i приватного сектору. Як приклад можна навести висловлення В.А. М! хеева, державно-при-ватне партнерство спрямоване на досягнення загаль-них щлей, вирiшення актуальних сощально-еконо-м1чних завдань [28].
Рос1йськ1 досл^дники В. А. Цветков i А. А. Мед-ков при доолдженш поняття партнерсько! взаемодп держави й приватного сектору зазначають, що метою державно-приватного партнерства е виршення сощ-альнo-екoнoмiчних завдань i досягнення щлей, як1 цiкавi обом сторонам [27, с. 170]. На думку В.1. Яку-нiна, взаемод! я держави та приватного сектору спря-мовано на досягнення загальних щлей реалiзацl! еко-ном1чно! пол1тики держави [29, с. 6]. Таку точку зо-ру подтяе й М. В. Вшсов, метою ДПП е реатащя екoнoмiчних прoектiв, спрямованих на досягнення щлей державного управлiння [20].
1нш1 досшдники, при визначеннi поняття ДПП, зазначають мету, яка полягае в виршент сусптъно зна-чущих завданъ (завдання, як пов'-язат 3i створенням сусплъно'-'- шфраструктури та надання на ii основi пос-луг). Так, росшська досл! дниця Г. В. Белщька зазначае, що метою ДПП е виршення державних i сусш-льно значущих завдань, яке здшснюеться шляхом реалiзацl! iнвеcтицiйних проекив щодо oб'-ектiв, як1 перебувають у сфер! публ! чного iнтереcу й контролю [19, с. 188]. Н. В. Резшченко вважае, що мета ДПП полягае в створенш суспшьно! шфраструктури та / або надання на !! основ! послуг [16, с. 64]. Досл^дни-ця Н.О. 1гнатюк зазначае, що ДПП спрямоване на реалiзацiю державно! политики, задоволення суспть-них потреб, створення сусптьно значущих об'-екив, захисту сощальних, трудових, шших прав громадян або вирiшення Гнших сусптьно значущих завдань [23].
Бiлoруcька дослгдниця 1.В. Нoвiкoва, при визна-ченш поняття ДПП, розкривае мету реатацп проек-т1 В партнерсько! взаемодй держави i приватного сектору. Мета проекив ДПП, на думку досл^днищ, полягае в & quot-залученш приватного кашталу в розвиток 1н-фраструктури, пiдвищення якост1 послуг, включаючи послуги державного управлшня, формування iннoва-цшно! екoнoмiки& quot- [33, с. 48].
Бторуськ! досл1дники М. Г. Синяк й В. В. Валет-ка акцентують увагу на взаемовидднш взаемодй держави та приватного сектору. Мета ДПП, на думку вчених, полягае в & quot-об'-еднаш досв^ду i ум1нь р1зних державних та приватних партнерiв з таким розрахун-ком, щоб гарантувати досягнення найкращих матерь альних i фшансових результатiв з максимальною вза-емною вигодою& quot- [32, с. 36].
Украшськ! вченi I. Запатрiна й Т. Лебеда розгля-дають взаемoдiю держави та приватного сектору зад-ля виршення суспшьно-важливих проблем (задач) в штересах cуcпiльcтва в ц1лому чи окремо! теритoрiа-льно! громади [2, с. 57]. Таку точку подшяе Т.1. Ар-темова & quot-реалiзацiя сусшльно значимих прoектiв& quot- [34, с. 110].
Виходячи з наведених визначень, можна ствер-джувати, що мета партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору полягае в виршенш завдань державного управлшня / регулювання сощально-еконо-м1чним розвитком кра! ни / регюну в прioритетних сферах екoнoмiки.
Роз61жност1 при визначеннi партнерсько! взае-модп держави та приватного сектору дослдаиками у кра! нах СНД стосуються галузевого характеру реалi-зацй ДПП. При аналiзi визначень державно-приватного партнерства простежуеться диференцiальний пГдх1д, зг! дно з яким визначення oрiентoванi на певш сфери застосування.
В зарубiжнiй практищ основна маса прoектiв ре-атуеться у тих сферах, за як! держава несе вгдпов1-дальнicть, а саме об'-екти шфраструктури та пов'-язаш з нею послуги. Бтьшють росшських та укра! нських досл1дник1 В под1ляють думки захдних учених. Зокре-ма, росшськ! вченi Р. О. Мартусевич, С. Б. Оваев та Д. Ю. Хомченко розглядають державно-приватне партнерство в комунальному гocпoдарcтвi [24]. М.В. Клiнoва [25] та Н. В. Резнченко [16] зазначають, що ДПП реатовують насамперед в Шфраструктури В. А. Цветков й А. А. Медков зазначають, що & quot-принципи ДПП застосовуються, перш за все, по в^дношенню до реатацп iнвеcтицiйних прoектiв в кашталомютких галузях нацioнальнo! екoнoмiки, за розвиток яких мае вiдпoвiдати держава& quot- [27, с. 170].
Укра! нська дослгдниця О. В. Мартякова зазначае, що мехашзм ДПП передбачае надання приватним сектором шфраструктурних послуг нацioнальнo! зна-чущост1 [36, с. 236]. Досл1дник П. 1. Шилепницький, позначае, що державно-приватне партнерство вико-ристовуеться в cтвoреннi шфраструктури загального користування, виробництва тoварiв i послуг [9, с. 31].
Сфера застосування державно-приватного партнерства в кра! нах СНД не обмежуються тшьки iнфра-структурою. Так, 61лоруськ1 вчеш В. С. Каменков [31], Д. П. Александров [31] й Г. А. Яшева [14] розглядають шновацшну сферу. При цьому, В. С. Каменков й Д. П. Александров п! д ДПП в шновацшнш cферi розумь ють & quot-механiзм узгодження штере^в i забезпечення рiвнoправнocтi держави i бiзнеcу в рамках реалiзацl! швестицшних прoектiв, як1 представляють iнтереc для суспшьства& quot- [31, с. 48]. При дослдженш поняття партнерсько! взаемодй держави i бiзнеcу 1.В. Нов1ко-ва стверджуе, що ДПП — це & quot-не просто сшвпраця державного та приватного cектoрiв, а бiзнеc-модель взаемодй держави та бiзнеcу з метою реатацп прое-кт1 В в галузях шфраструктури, надання громадських послуг, включаючи державш, та iннoвацiйнoгo розви-тку& quot- [33, с. 52−53].
Г. А. Яшева вважае, що державно-приватне партнерство в шновацшнш cферi е & quot-сукупшстю оргаш-зацiйнo-правoвих в^дносин та дш держави i приват-
ного б! знесу, яю спрямоваш на досягнення цшей шновацшного розвитку на макро- i мiкрорiвнi через реалiзацiю проектiв i програм в шновацшнш сферГ [14, с. 12−13].
Украшська дослiдниця 1.С. Нейкова вважае, що & quot-концепцiя ДПП може бути реатзована в найважли-вших сферах, що зачiпають загапьнонацiональнi ш-тереси (соцiапьна сфера, транспорт, енергетика то-що), зокрема в шновацшному секторi економiки, i вiдноситься до сфери проведення активно'- державно'- промислово'- политики i реапiзацii & quot-погоджувальних"- (що стосуються договiрного партнерства держави i корпорацш) принципiв взаемоди i макропланування& quot- [15, с. 156].
К. В. Павлюк й С. М. Павлюк визначають широкий спектр сфер застосування: економiчна, полггач-на, соцiальна, гуманiтарна та шш1 сфери суспшьно'-1 д! яльноси [35]. Таку точку подшяе Г. Л. Знаменський й Т.1 Артемова. На ix думку, державно-приватне партнерство реалiзуеться у широкому спектрi сфер дь яльноси економiки [39, с. 7- 34, с. 110].
ДПП позначае себе, на думку К. В. Хлебшкова, як & quot-партнерство у модершзацп й у забезпеченш ii системи стратепчного планування, в тому числ! i на регюнальному р1вш& quot- [26, с. 130].
Слщ зазначити, що спшьним для ветх визначень залишаеться той факт, що об'-ектом державно-приватного партнерства е державна власшсть або пов'-язаш з нею послуги. Ще одшею особливютю партнерських вщносин держави та приватного сектору е форма ix взаемодп. Росшський дослщник Н. В. Резшченко зазначае, що ДПП — довгостроковий вза-емовигщний контракт м1ж державним органом влади та приватним сектором, представлений спещально керуючою компашею [16]. В. Г. Варнавський, А. В. Клименко та В. О. Корольов конкретизують можлив! форми взаемодп держави та приватного сектору — закон, контракт (догов!р, угода), статут компанп то-що [13]. Бшоруський вчений О. М. Тур розглядае ствпрацю держави i б! знесу у форм! договору [30]. Украшський вчений Г. Л. Знаменський зазначае, що державно-приватне партнерство (публ!чно-приватне партнерство) доцшьно розглядати як узагальнююче поняття для р! зномаштних форм партнерства. Г. Л. Знаменський вщм! чае, що & quot-коло конкретних форм партнерства, передбачене господарським кодексом Украши, е ширшим, н1ж те, що випливае! з змюту ниш розповсюдженого поняття & quot-ДПП"- [39, с. 7]. О. Е. Омсон вважае, що ДПП — це особлива оргатзацш-но-шституцшна форма вщносин м! ж державою та б! знесом, яка може набувати характеру договору (без створення юридично'-1 особи) або юридично'-1 особи (у тому числ! як догов! рного об'-еднання пщприемств) [40, с. 240].
Отже, у науковш лггератур! розр! зняють контр-актну (догов!рш вщносини м1ж державою та приватним сектором) та шституцшну (створення та / або спшьна участь держави i б! знесу в господарсьюй ор-гашзацп корпоративного типу) форми державно-приватного партнерства.
На вщмшу вщ шших визначень, яю вказують на ствробггаицьку д1яльшсть державного та приватного партнер! в у досягненш певного загального економ! ч-ного спшьного для ветх його учасниюв ефекту, до-слщники О. М. Тур [30, с. 33], Н. В. Резшченко [16], акцентують увагу на взаемовигщнш (корисливш) взаемодп держави та б! знесу, яка виникае лише тод!, коли е впевнешсть в отриманш тепершньо'-1 чи май-бутньо'-1 вигоди для кожного з його учасниюв.
На основ! проведеного дослщження виявлено, що тдходи науковщв до визначення поняття & quot-дер-жавно-приватне партнерство& quot- вщр! зняються р! знома-штшстю та неоднорщшстю. Одш автори акцентують увагу на суспшьнш значущоси проекив ДПП, шш! розглядають як шструмент залучення приватних шве-стицш в економ! ку для виршення державних зав-дань, деяю дослщники вважають, що державно-при-ватне партнерство е шструмент державного управлш-ня / регулювання.
Але, при цьому, постае питання: в чому ж спе-цифжа державно-приватного партнерства пор! вняно з шшими формами взаемодп держави i приватного сектора?
Росшська дослщниця М. В. Дерябша вважае, що партнерство як самостшна економ! чна категор! я — & quot-формал!зована кооперац! я державних i приватних структур, спещально створена для досягнення тих чи шших цшей i спираеться на вщповщш домовленост сторш. Кожен партнер вносить свш внесок у загаль-ний проект. Так, б! знес забезпечуе фшансов! ресурси, професшний досвщ, ефективне управлшня, гнучюсть i оператившсть у прийнятп ршень, здатшсть до новаторства. 3i свого боку держава забезпечуе правомо-чносп власника, можливють надання податкових та шших пшьг, гарантш, а також матер! альних i фшан-сових ресуретв& quot- [21]. При цьому, М. В. Дерябша стве-рджуе, що основною ознакою ДПП е & quot-участь у пуб-л!чно-приватному кооперацшному ланцюжку по створенню додано'-1 вартостГ [21]. Синергетичний потенщал партнерства полягае в тому, що в процеет створення додано'-1 вартоси, яка в значнш м! р! визна-чаеться характером перерозподшу завдань i ризиюв м1ж партнерами на основ! того, що кожен партнер бере на себе ri завдання i вщповщальшсть, яю вш може забезпечити з кращою яюстю i ефектившстю. Такий пщхщ подшяе й 1.В. Новжова. У своему досль дженш & quot-Державно-приватне партнерство: мода або тренд& quot- дослщниця зазначае, що суть ДПП & quot-полягае в перерозподЫ вщповщальноси i ризиюв за розвиток сектор! в, як! зазвичай належать до сфери вщповщальноси держави& quot- [33, с. 52−53].
Специфжа взаемовщносин м1ж державою i приватним б! знесом у рамках ДПП, на думку К. В. Хлебшкова, полягае в тому, що & quot-партнерсью вщносини реал! зуються шляхом перерозподшу прав власносп, включаючи i функцп управл! ння& quot- [26, с. 132].
А. П. Павлюк й Д. В. Лятн зазначають, що особ-ливютю проект! в ДПП е те, що к & quot-взаемовиг!дн!сть базуеться на загальнш зац! кавленост! партнер! в в ефективному використанш ресурс! в протягом всього життевого циклу проекту — на стад! ях проектування, буд! вництва та експлуатац!1& quot- [10, с. 40]. У свою чергу, О. М. Тур акцентуе увагу на дотриманш балансу ште-рес!в м1ж державою та б! знесом. Вчений стверджуе, що & quot-у раз! якщо баланс штереав! снуе, то держава i б! знес отримують вигоди, недосяжн! при спроб! са-мост!йного !нвестування& quot- [30, с. 32].
О. П. Мамченко й 1.А. Долженко пщкреслюють, що & quot-сторони ДПП вкладають ресурси i розподгляють м1ж собою ризики на основ! принципу р! вноправнос-т! в юридичному та економ! чному значеннях& quot- [22, с. 246]. & quot-Тим самим однозначно визначаеться, що партнерство яюсно вщр1зняеться в! д тако'-1 форми сп! впрац!, як, наприклад, державне замовлення, оск!-льки сторони ддать, виходячи з того, що в результат! реатзацп спального проекту к! нтереси повинн! бути досягнут! в повнш м! р!, а не за залишковим принципом& quot- [22, с. 246].
& quot-Очевидно, що не всяку взаемодш держави i приватного сектору, на думку М. В. Клшово!, у змь шанiй екoнoмiцi можна в^днести до категорп ДПП, а лише таку, коли бiзнеc за дорученням i за п1дтримки держави виконуе функцп, як1 ранiше покладалися на не!, коли ринков1 засади впроваджуються в традицш-ну сферу активной держави, в тому числ1 шфра-структуру& quot- [25, с. 114].
Укра! нська досл! дниця О.М. В1нник вважае, що ДПП — це не будь-яка сшвпраця держави i приватного бiзнеcу, а таке, що обумовлено суспшьними потребами через неспроможшсть держави (АРК, тери-тoрiальнo! громади) реалiзувати cамocтiйнo (без залу-чення приватних партнерiв) cкладнi та/або довго-строков1 проекти через в^дсутшсть неoбхiдних кошт1 В та шших ресур^в (досв1ду, квалiфiкoванoгo персоналу, новгтшх технoлoгiй тощо) [38, с. 117].
Як екoнoмiчна категoрiя, зазначае О. М. Головь нов, державно-приватне партнерство — це & quot-особли-вий тип екoнoмiчних в^дносин, який неoбхiднo роз-глядати з позиц1й доц1льного використання обмеже-них ресур^в з метою переходу до шновацшного роз-витку економши. Основу цього типу в^дносин утво-рюе взаемooбумoвленicть п^д^^мни^то! функцп i державного регулювання, взаемозв'-язок 1нститут1 В держави i пхдприемницького середовища& quot- [37, с. 5657].
Зважаючи на подан штерпретацп державно-приватного партнерства, його подальший аналiз мае виходити з розумшня його як iнcтрумента державного управлшня / регулювання. Сиcтематизацiя i уза-гальнення юнуючих п1дход1 В до трактування поняття партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору, дозволяе зазначити, що ДПП потр16но розглядати не як просте об'-еднання ресур^в держави та бiзнеcу, а як форму екoнoмiчних в1дносин, яка поеднуе щд-приемницьку дгяльшсть держави та шш1 державнi кoригувальнi впливи з можливютю залучення приватних швестицш i кoмпетенцiй приватного бiзнеcу.
Висновки. Резюмуючи все вищенаведене можна в^дзначити, що основними характеристиками ДПП, як! розкривають специфшу партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору як екoнoмiчнo! категорй, е:
наявшсть державного й приватного cектoрiв- офщшш в^дносини м1ж державними i приватни-ми учасниками-
взаемoвiднocини стор1н носять партнерськш, тобто рiвнoправний характер-
довгостроков1 в^дносини м1ж державою та при-ватним сектором-
об'-еднання активiв (ресур^в i кoмпетенцiй) уча-сник1в-
державна власшсть як об'-ект партнерства або спшьна участь держави i бiзнеcу в гocпoдарcькiй ор-ганiзацi! корпоративного типу-
мета полягае в виршенш державних завдань со-цiальнo-екoнoмiчнoгo розвитку кра! ни / регioну в прюритетних сферах екoнoмiки-
рoзпoдiлення ризик1 В м1ж партнерами- перерозподт вiдпoвiдальнocтi м1ж сторонами партнерства для бтьш ефективно! реалiзацl! проекту-
наявнicть доходного етапу в реалiзацl! проекту ДПП.
Вищеoпиcанi характеристики виокремлюють державно-приватне партнерство серед шших форм взаемодп держави i бiзнеcу (державними закупiвлями, аутсорсингом та ш.).
Отже, введення у науковий та практичний о61г поняття державно-приватного партнерства пов'-язано
!з впровадженням ново! екoнoмiчнo! форми взаемодп держави i приватного сектору для ефективного залучення та використання фшансових кошт1 В i оргашза-ц1йних можливостей бiзнеcу в умовах oбмеженocтi iнвеcтицiйних ресур^в держави. Рiзнoманiтнicть форм i сфер застосування партнерсько! взаемодй держави i бiзнеcу робить його унiверcальним Гнстру-ментом для виршення державних завдань в прюритетних сферах економжи та п^двищення р1вня конку-рентocпрoмoжнocтi кра! ни, забезпечення ст1йкого нацioнальнoгo й регюнального зростання, формуван-ня iннoвацiйнo! економжи.
Список використаних джерел
1. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы теории и практики / В. Варнавский// Мировая экономика и международные отношения. — 2011. — № 9. — С. 41−50.
2. Запатрша I. Державно-приватне партнерство як фактор екoнoмiчнoгo зростання та проблеми його розвитку в Укра! ш / I. Запатрша, Т. Лебеда // Еко-номют. — 2011. — № 3. — С. 52−58.
3. О системе государственно-частного партнерства в Великобритании [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http: //www. pppinrussia. ru/userfiles/ upload/ files/PPP% 20in%20foring% 20country/PPP_in_U K. pdf.
4. Варнавский В. Новые подходы к финансированию инфраструктуры в Великобритании / В. Варнавский // Мировая экономика и международные отношения. — 2012. — № 9. — С. 67−74.
5. National Council for Public Private Partnerships [Electronic Resource]. — Mode of access: http: //www. ncppp. org/howpart/index. shtml#define.
6. The Canadian Council for Public-Private Partnerships [Electronic Resource]. — Mode of access: www. pppcouncil. ca/aboutPPP_definition. asp.
7. О государственно-частном партнерстве во Франции [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www. pppinrussia. ru_userfiles_upload_files_PPP in foring country_France_PPP.
8. Опыт реализации проектов ГЧП в Германии [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http: //www. pppinrussia. ru/userfiles/upload/files/PPP%20in%20foring %20country/PPP_in_Germany. pdf.
9. Шилепницький П. I. Державно-приватне партнерство: теoрiя i практика: мoнoграфiя / ПЛ. Шилепницький. !нститут регюнальних досшджень НАН Укра! ни. — Чершвщ, 2011. — 455 с.
10. Павлюк А. П. Державно-приватне партнерство як мехашзм активiзацi! швестицшно! дгяльност1 в Укра! ш / А. П. Павлюк, Д. В. Ляпш // Стратепчш прюритети. — 2012. — № 3 (24). — С. 38−45.
11. & quot-Green Paper on Public-Private Partnerships and Community Law on Public Contracts and Concessions& quot- [Electronic Resource] / Commission of the European Communities. — Brussels, 30.4. 2004. — Mode of access: http: //eurlex. europa. eu/LexUriServ/site/en/com /2004/com2004_0327en01. pdf.
12. Государственно-частное партнерство в инновационной сфере: мировой опыт и перспективы России / Р. М. Нижегородцев [и др. ]- под ред. Р.М. Ни-жегородцева, С. М. Никитенко, Е. В. Гоосен. — Кемерово: ООО «Сибирская издательская группа», 2012. — 482 с.
13. Варнавский В. Г. Государственно-частное партнерство: теория и практика: учебное пособие / В. Г. Варнавский, А. В. Клименко, В. А. Королев и др.- Гос. Ун-т — Высшая школа экономики. — М.: Изд. Дом Гос. Ун-та — Высшей школы экономики,
2010. — 287 с. — Режим доступа: http: //gaudeamus. taba. ru/ fid/ZmlsZToxMDUwMjA4Ly8/BapHaBCKm В. Г., Клименко А. В., Королев В. А. Государственно-частное партнерство теория и практика. М. ГУ-ВШЭ, 2010содержание, предисловие, глава 1. pdf.
14. Яшева Г. А. Теоретико-методологические основы и механизмы государственно-частного партнерства в инновационном развитии экономики Беларуси /Г.А. Яшева// Белорусский экономический журнал.
— 2011. — № 3. — С. 4−19. — Режим доступа: http: //bem. bseu. by/rus/archive/3. 11/3_2011_jasheva. pdf.
15. Нейкова 1.С. Державно-приватне партнерство як складова швестицшного мехашзму шновацшного розвитку [Електронний ресурс] / 1.С. Нейкова.
— Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/ PORTAL/ Soc_Gum/Nvnudpsu/20101/20101_Neykova. pdf.
16. Резниченко Н. В. Модели государственно-частного партнерства [Электронный ресурс] /Н.В. Резниченко // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. Менеджмент. — 2010. — Вып.4. — С. 58−83. — Режим доступа: http: //www. vestnikmanagement. spbu. ru/archive/pdf/486. pdf.
17. Сазонов В. Е. Государственно-частное партнерство: гражданско-правовые, административно-правовые и финансово-правовые аспекты: мон. [Электронный ресурс] / В. Е. Сазонов. — М., 2012. — 492 с. — Режим доступа: http: //lib2. znate. ru/download/ docs-294 457/294457. doc.
18. Сазонов В. Е. Обзор существующих определений понятия государственно-частного партнерства / В. Е. Сазонов // Нравственные императивы в праве.
— 2011. — № 5. — С. 12−20.
19. Белицкая А. В. Правовое регулирование государственно-частного партнерства: мон. / А.В. Белиц-кая. — М.: Статут, 2012. — 191 с. — Режим доступа: http: //www. estatut. ru/pdf/620. pdf.
20. Вилисов М. В. Государственно-частное партнерство: политико-правовой аспект [Электронный ресурс] / М. В. Вилисов // Власть. — № 7. — 2006. — С. 4−6. — Режим доступа: http: //www. rusrand. ru/public / public7. html.
21. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http: //institutiones. com/general/1079-gosudarstvenno-chastnoe-partnerstvo. html.
22. Мамченко О. П. Экономическая сущность и роль государственно-частного партнёрства в реализации региональной экономической политики [Электронный ресурс] / О. П. Мамченко, И. А. Долженко // Известия Алтайского Государственного Университета. — 2010. — № 2−2 (66). — С. 245−249. — Режим доступа: http: //izvestia. asu. ru/2010/2−2/econ/ TheNews 0fASU-2010−2-2-econ-01. pdf.
23. Игнатюк Н. А. Государственно-частное партнерство: онлайн-чтение [Электронный ресурс] / Н. А. Игнатюк. — Режим доступа: http: //thelib. ru/books/ n_a_ignatyuk/gosudarstvenno_chastnoe_partnerstvo-read-2. html.
24. Мартусевич Р. Государственно-частное партнерство в коммунальном хозяйстве / Р. Мартусевич. С. Сиваев, Д. Хомченко. — М.: «Фонд Института экономики города», 2006. — 244 с. — Режим доступа: http: //www. UrbanEconomics. ru/download. php? dl_id=34 32.
25. Клинова М. В. Государство и частный сектор в поисках прагматичного взаимодействия: мон. / М. В. Клинова. — М.: ИМ6МО РАН, 2009. — 122 с. — Режим доступа: http: //www. imemo. ru/ru/publ/ 2009/ 9 011. pdf.
26. Хлебников К. В. Государственно-частное партнерство: экономическое содержание и институциональные границы /К.В. Хлебников// Экономика и
управление. — 2011. — № 7(80). — С. 131−135. — Режим доступа: http: //ecsocman. hse. ru/data /2012/ 07/ 10/1 263 438 545/26. pdf.
27. Цветков В. А. Перспективы государственно-частного партнерства при строительстве и реконструкции железнодорожной инфраструктуры [Электронный ресурс] / В. А. Цветков, А. А. Медков // Журнал экономической теории. — 2008. — № 1. — С. 170−182.
— Режим доступа: http: //www. cemi. rssi. ru/mei/articles/ zvet-med07 -8. pdf.
28. Михеев В. А. Государственно-частное партнерство в реализации приоритетных национальных проектов / В. А. Михеев. — Режим доступа: http: //viperson. ru/wind. php? ID=291 211.
29. Якунин В. И. Партнерство в механизме государственного управления [Электронный ресурс] / В. И. Якунин. — 2007. — С. 1−28. — Режим доступа: http: //www. isras. ru/files/File/Socis/2007−02/Yakunin. pdf.
30. Тур А. Н. Особенности формирования государственно-частного партнерства в Республике Беларусь /А.Н. Тур// Проблемы управления. — 2011. -№ 2(39). — С. 31−36. — Режим доступа: http: //www. pac. by/dfiles/1 877_361072_Tur39. pdf.
31. Каменков В. С. О роли государственно-частного партнерства в инновационном развитии / В. С. Каменков, Д.П. Александров// Проблемы управления. — 2011. — № 4(41). — С. 44−49. — Режим доступа: http: //www. pac. by/dfiles/1 879_911465_ kamenkov41. pdf.
32. Синяк Н. Г. Перспективы развития государственно-частного партнерства в Беларуси / Н. Г. Синяк, В.В. Валетко// Земля Беларуси. — 2008. — № 3.
— С. 35−42. — Режим доступа: http: //www. belzeminfo. by/ arhiv/200803/RazvitieGCHP_p35_zb3−2008. pdf.
33. Новикова И. Государственно-частное партнерство: мода или тренд / И. Новикова // Экономика Беларуси. — 2013. — № 1. — С. 48−53. — Режим доступа: http: //gate. belta. by/econom. nsf/all/ E30DCD49071B B4E243257B3A00425DD1/$File/ru01−13−04. pdf.
34. Артемова Т. И. Институт государственно-частного партнерства: мировой опыт и реалии Украины /Т. И. Артемова// Науковi пращ ДонНТУ. Серiя: економiчна. — 2010. — Випуск 38−2. — С. 110−117. http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/ Npdntu_ekon/201038_2/110. pdf.
35. Павлюк К. В. Сутшсть i роль державно-приватного партнерства в соцiально-економiчному розвитку держави [Електронний ресурс] / К. В. Павлюк, С. М. Павлюк // Науковi пращ КНТУ. Економь чш науки. — 2010. — Вип. 17. — Режим доступу: http: //www. kntu. kr. ua/doc/zb17_ekon/stat17/02. pdf.
36. Мартякова Е. В. Социально-экономическое развитие и инструменты партнерских отношений / Е. В. Мартякова // Вюник Донецького Нащонального ушверситету, Сер. В: Економ^ i право, Спецвип. — 2011. — Т. 1. — С. 233−238.
37. Головшов О. М. Концептуальш засади фор-мування державно-приватного партнерства / О. М. Головшов // Економiчний вюник Донбасу. — 2012. — № 3 (29). — С. 56−62.
38. Вшник О. М. Управлшня державно-приватним партнерством при використанш його ак-щонерно! форми / О. М. Вшник // Вюник Академи правових наук Украши. — 2010. — № 2. — С. 112−120.
39. Знаменський Г. Державно-приватне партнерство: украшський варiант / Г. Знаменський // Юри-дичний вюник Украши. — 2009. — № 39 (26 вересня
— 2 жовтня). — С. 7.
40. Омсон О. Е. Правова природа вщносин державно-приватного партнерства / О. Е. Омсон // Вю-ник Академи правових наук Украши. — 2012. — № 1 (68). — С. 233−241.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой