Нейроангіоархітектоніка лімфатичних фолікулів кишечника у людей, котів, собак та щурів в умовах "короткої кишки" та корекції апудопатій

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Биология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

регенерации ткани печени. regeneration of the liver tissue.
Ключевые слова: мелатонин, антиоксидантная Key words: melatonin, antioxidative system,
система, токсический гепатит, тетрахлорметан. toxic hepatitis, tetrachloromethane.
УДК 616. 345+616. 428
НЕЙРОАНГІОАРХІТЕКТОНІКА ЛІМФАТИЧНИХ ФОЛІКУЛІВ КИШЕЧНИКА У ЛЮДЕЙ, КОТІВ, СОБАК ТА ЩУРІВ В УМОВАХ «КОРОТКОЇ КИШКИ» ТА КОРЕКЦІЇ АПУДОПАТІЙ
'-///////////№ у//лшшть".
& quot-"- нитекомл
к///////////. ШШ//А
На ін'єкційних та безін'єкційних, гістохімічних зрізах стінки кишечника у людей, домашніх котів, собак та експериментальних щурів вперше встановлені своєрідні зв’язки лімфатичних фолікулів з апудсистемою в інтрамуральних гангліях. Все це характеризує їх трофічну бласттрансформацію у ворсинках тонкої кишки, що забезпечують ендокринну функцію антигенного захисту при нагноєннях вроджених дивертикулів Мекеля. Вони зв’язані в єдиному каскадному комплексі з Ес- та ЕсІ-типовими апудоцитами з адренергічними і холінергічними нервовими волокнами на всіх 72 об'єктах. Деякі з дивертикулів потребують корекції для забезпечення відновлення антигенного захисту у 5 котів і 3 собак у 20 проведених резекцій ілеоцекального кута та вияснення антигенного захисту.
Ключові слова: інтрамуральні ганглії, нейролімфоангіоархітектоніка лімфатичних фолікулів, місцевий антигенний захист.
Однією з найбільш актуальних проблем сучасної морфології є визначення нейролімфоангіоархітектоніки у пеєрових бляшках тонкої кишки та солітарних лімфатичних фолікулів товстої кишки. їх будова тісно зв’язана з нейроваскуляризацією у нейрогломусних шунтах ретикулоендотеліальних елементів методом Гоморі або Сісакяна-Манукяна на лужну та кислу фосфатази з ростом апудопатій різних ділянок травного тракту. Важливу роль цьому питанню приділив В.Г. Галактіонов [3] у лімфоїдних тканинах за умов «короткої кишки» після корекції вроджених дивертикулів резекції ілеоцекального кута. Все це необхідно для відтворення місцевого імунного захисту з відновленням бласттрансформації в інтрамуральних симпатичних та парасимпатичних гангліях нейроендокринних зв’язків з адренергічними та холінергічними волокнами.
Метою роботи було детальне вивченя явища апудопатій в умовах укороченої кишки при резекції клубової кишки в умовах апудопатій для відновлення явищ бласттрансформації при їх корекції в клініці та експерименті.
Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження служили 72 об'єкти, хворих людей (20%), 10 контрольних спостережень у 5 домашніх котів і 3-х собак із 20 з резекцією дивертикулів Мекеля. Вони часто турбували хворих і не піддавалися консер-вативному лікуванню. На окремих ін'єкційних та безін'єкційних препаратах з допомогою біно -кулярної лупи визначалася їх нейроваскуляризація методом Гоморі або Сісакяна-Манукяна на лужну та кислу фосфатазу у єдиному каскадному комплексі Ес та Ес і- єнклітин, що втратили свою бласттрансформацію. Вони тимчасово встановлені у зв’язки холінергічних нервових волокон у видалених дивертикулах. В окремих випадках при експрес-біопсії визначали лімфобласти та плазмоцити та відновлену бласттрансформацію фарбуванням зрізів гематоксилін-еозином, за Ван-Гізоном, методами Гремеліуса та Массон-Гамперля.
Результати дослідження та їх обговорення. Дуже часто спостерігали відновлення функції слизового бар'єру у лімфоїдних фолікулах у базальних та епікальних лімфовузлах. Катамнез історій хвороби дивертикульозом показує, що в 27% хворих були відмічені імунореактивні зміни, особливо у людей похилого віку з атрофією червоподібного відростка. Це допомогло нам ліквідувати загрозливі ускладнення вказаної вродженої недуги у прихованих фазах розвитку апудопатій кишечника при ураженнях сапрофітною флорою та сальмонелами. У 23% хворих розвивались запальні процеси з «псевдоапендикулярними» нагноєннями у дивертикулах при їх експрес-діагностиці у резектованих тканинах на мікронейроендокринному рівні, де значно порушувався трофічний захист ілеоцекальної ділянки тонкого кишечника.
На окремих препаратах дивертикулів у ділянках ілеоцекального кута при неускладнених формах хвороби виявляли складну стерео-мікроскопічну реакцію з допомогою бінокулярної лупи у слизовій оболонці тонкої та сліпої кишки. Подібні зміни спостерігали на верхівці дивертикулів, переважно у гломусах клубової кишки, де розвиваються нейрогломусні шунти [1, 2, 4, 7]. У лімфоїдних елементах визначали приховані фази недостатньої функції лімфобластів в ділянці епітелію слизової оболонки у дифузних тканинах після видалення дивертикулів Mекеля. Нами вперше була відновлена бласттрансформаця, переважно у центрі лімфоїдних вузликів, облямованих радіарними капілярами та незалежною В-зоною та Т-зоною антигенних імунних впливів. На периферії фолікула знаходяться переваскулярно проникаючи в підслизову основу «корзинчаті» судинно -нервові сплетіння тісно зв’язані з інтрамуральними гангліями. Тут формуються лімфобласти та плазмоцити їх прогресивного росту з активною бласттрансформацією в умовах антиген-антитіло у ділянках епітеліального дивертикулярного простору у вказаних кишкових криптах та ворсинах. Все це сприяє виробленню імуноглобуліну А, та Е переважно у кишечних залозах дванадцятипалої кишки.
У цибулині дванадцятипалої кишки, та частково в ділянці ілеоцекального кута, зокрема у Баугіновій заслонці сліпої кишки переважали зрілі фолікули з ретикулоцитами, формуючи імуноглобулін G, M в епітелії залозистих крипт з відновленням їх місцевого імунологічного захисту. Mетодом ШІК-реакції нами виявлені виражені апудоцити з виділенням пептидних гормонів та біогенних амінів, що діють як аутоантигени на бластні форми лімфоцитів та плазмоцитів у більшості випадків. Особливо, при появі виявлення вроджених дивертикулів Mекеля у домашніх кішок і собак, вимагаючи їх корекції виникала тісно зв’язана з їх спільною інервацією посилена бласттрансформація. Всі вони містять в 2 рази меншу кількість імуноглобулінів, особливо JgA, відображаючи недостатність місцевого імунного захисту у дивертикулах ілеоцекального кута та сліпої кишки. Тут дуже часто виникають гнійно-геморагічні форми ускладнених дивертикулів у 2 домашніх котів та 3 собак з розвитком апудопатій. В них виникає типова бласттрансформація у світлих гермінативних центрах рефлексогенних зон. Вони тісно зв’язані з дисгормонозом у ЕС-нейроендокриноцитах, що супроводжується зникненням імуноглобулінів G і M у диск-фореограмах ПААГ. Висічення дивертикулів ілеоцекального кута в цих умовах викликає нормалізацію імунологічної реактивності, що є одним з шляхів зниження інтоксикації в організмах окремих індивідумів при своєчасній хеморецепції у нейрогломусних шунтах. Після видалення дивертикулів у котів і собак визначається лімфобластна реакція розташованих базальих та епікальних лімфовузлах, що тісно зв’язані з інтрамуральними симпатичними гангліями. Це допомогло нам скласти уяву про їх нейроваскуляризацію в умовах посиленого розвитку апудопатій, особливо в умовах «укороченої кишки». Інколи нам приходилося робити резекцію ілеоцекального кута при виражених апудопатій у складних патогенетичних механізмах в ділянках обширної резекції клубової кишки. Знижувалась бласттрансформація у термінальних відділах сліпої кишки. Все це призвело до ендокриптопатій дифузного характеру посиленого імунного нейрогломусного гомеостазу у різних відділах травного тракту.
Вони дають виражену форму бласттрансформації, як в нормі так і в патології за рахунок генетичної схильності до малігнізації у різних клітинах з появою звиразкування, що досі було ще недостатньо вияснено, особливо в умовах «короткої кишки». Тоді спостерігається розвиток апудопатій у домашніх кішок, які нічим не вирізнялися у щурів в умовах укороченої кишки в дистальному напрямку [2, 6] з втратою всмоктувальної функції тонкої кишки. Перебіг місцевих імунних реакцій у первинному пухлинному вогнищі часто виникає під час гістологічного дослідження мікропрепаратів радикально-оперованих хворих за ступенем вираженості лімфоїдно-плазмоклітинної інфільтрації (ЛПКІ), а у реґіонарних лімфовузлах -шляхом визначення їх імунограм при недостатній бласттрансформації окремих інтрамуральних гангліїв ілеоцекального кута. Тут залишаються складки видалених дивертикулів у домашніх кішок з розвитком їхньої синхронізації. Помітно збільшується кількість і діаметр нейрогломусних шунтів у окремих рефлексогенних зонах кишечника, особливо аноректальній рефлексогенній зоні.
Лімфоїдні фолікули оточуються тоненькою капсулою з фібробластів та розвитком окремих пластин еластичних та колагенових волокон пухкої сполучної тканини у сфінктерах анального каналу. Все зв’язано з перефолікулярними судинно-нервовими сплетеннями при їх патології. Гістологічні та ультра зрізи тісно зв’язані з їх нейрогломусною основою, де виникають типові
нейроапудопатії. Відомо, що інтрамуральні ганглії мають переважно мало зрілі нейробласти шлунково-кишкового тракту, оточених ендокриноцитами, що переважають у проксимальних ділянках тонкого кишечника. Але вони досі залишаються мало вивченими, особливо у білих щурів в умовах норми та умовах «короткої кишки». В цих умовах всмоктування у ворсинках різко знижується, особливо у кровоносному руслі, оточених нейрогломусними шунтами Баре-Массона, з якими вони тісно синхронізують у аноректальній зоні.
1. Нами відображена недостатність місцевого імунного захисту у дивертикулах ілеоцекального кута сліпої кишки та зменшення кількості імуноглобулінів у 2 рази у нормальних та у некротизованих з геморагічно-гнійних формах у ділянках 12-ти палої та частково порожньої кишки, з виникненням апудопатій у різних ділянках кишечника завдяки їх спільної іннервації.
2. Вказані зміни тісно зв’язані з дисгормонозом Ес-ендокриноцитів апудсистеми у всіх рефлексійних зонах 12-ти палої та товстої кишки, з посиленням регуляції функції бласттрансформації лімфоїдного апарату у деяких людей, домашніх котів і собак завдяки їх сильної іннервації вимагаючи своєчасної корекції вроджених дивертикулів та своєчасної резекції.
3. Встановлено, що регуляція функції бласттрансформації лімфоїдного апарату травного апарату у людей, домашніх котів і собак здійснюється завдяки бласттрансформації лімфоїдних клітин, що має клінічне значення та епітелію слизового покриву гермінтативних центрів лімфопоезу завдяки спільної інервації та достатнього кровопостачання інтрамуральних гангліїв.
4. Лімфатичні фолікули та їх гермінативні заглибини мають добре сформоване мікрооточення лімфатичних та кровоносних судин, що охоплюють зрілі фолікули з усіх сторін по типу «кошелів» з апудоцитами та розвитком додаткових нейрогломусних шунтів. Вони розгалужуються лише у мантії фолікулів та частково у гермінативних центрах, які живляться лише радіарними капілярами з їх активним лімфотоком, забезпечуючи трофіку лімфоїдних клітин та контактуючими Ес-апудоцитами та тканинними базофілами.
5. Відновлюється їхня автономна функція за рахунок адренергічних та холінергічних нервових волокон в інтрамуральних гангліях у стінках кишечника у 70% місцевого імунного захисту.
1. Бобрик И. И., Шевченко Е. Л., Черкасов В. Г. Развитие кровеносных и лимфатических сосудов. К., Здоров’я, 1991. -207с.
2. Гуцуляк А.І. Гемомікроциркуляторне русло лімфатичних фолікулів слизової оболонки прямої і ободової кишки у котів // Ангіологія. Івано-Франківськ, 1991.- С. 25−27.
3. Галактионов В. Г. Графические модели в иммунологии.- М. :Медицина.- 1986. -280с.
4. Галанкин В. Н., Токмаков А. М. Проблеми воспаления с позиции теории о кишке. -М. :Изд-во. УДН, 1991.- 120с.
5. Дацун І.Г. Вплив мікрогломусної регуляції на периферії вагітної матки // Научные возможности Болгоградского университета.- 2000.- № 2(11).- С. 42.
6. Саламов К. Н., Ачкасов С. И., Солтанов Б. У. Проксимальная колостомия в многоэтапном лечении осложненного дивертикулеза ободочной кишки. Хирургия. -1998.- № 1.- С. 34−36.
7. Федосєєва О.В. Морфофункціональні особливості лімфоїдних структур різних відділів товстої кишки людини в онтогенезі: Автореф. дис. канд. мед. наук. Сімферополь. -2009. -20с.
НЕЙРОАНГИОАРХИТЕКТОНИКА ЛИМФАТИЧЕСКИХ ФОЛЛИКУЛОВ КИШЕЧНИКА У ЛЮДЕЙ, КОТОВ, СОБАК И КРЫС В УСЛОВИЯХ «КОРОТКОЙ КИШКИ» И КОРРЕКЦИИ АПУДОПАТИЙ Дацун И. Г., Федорак В. М., Гуцуляк А. И., Ковальчук Н. Е.
На инъекционных и безинъекционных, гистохимических срезах стенки кишечника у людей, домашних котов, собак и экспериментальных крыс впервые установлены своеобразные связи лимфатических фолликулов с апудсистемою в интрамуральных ганглиях. Они связаны в едином каскадном комплексе Ес- и Ес1-типичных апудоцитов с адренергическими и холЫерпчними нервными волокнами на всех 72 объектах. Некоторые из дивертикулов нуждаются в
NEUROANGIOARCHITECTONIC OF INTESTINE LYMPH FOLLICLES OF PEOPLE, CATS, DOGS AND RATS IN THE CONDITIONS OF «SHORT BOWEL» AND CORRECTION OF APUDOPATIY Dacun E.A., Fedorak A.I., Gutculyak A.E., Koval'-chuk I.A.
On injection and uninjection histochemical sections of intestine wall of people, home cats, dogs and experimental rats original connections of lymph follicles are first set with APUD-system in intramural neuroganglions. They are connected in single cascade complex of Es-and Ecl-types of apudocytes with adrenergic and cholinergic nervous fibres on all 72 objects. Some of diverticules need correction for providing of
коррекции для обеспечения возобновления антигенной proceeding in antigen defence for 5 cats and 3 защиты у 5 котов и 3 собак в 20 проведенных резекций dogs in 20 conducted resections of ileocecal илеоцекального угла и выяснения антигенной защиты. corner and finding out of antigen defence.
Ключевые слова: интрамуральные Keywords: intramural neuroganglions,
ганглии, нейролимфоангиоархитектоника лимфати- neuroangioarchitectonic of lymph follicles, local ческих фолликулов, местная антигенная защита. antigen defence.
УДК: 611. 814. 3+577. 95
УЛЬТРАСТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРТИКОТРОПІВ В ПОСТНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ
Дослідження ультраструктури кортикотропів аденогіпофізу білих безпородних щурів-самців показало, що з віком відмічається підвищення ступеня їх зрілості, морфологічними ознаками якої є збільшення кількості і розмірів канальців і цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки, мітохондрій, структурних елементів комплексу Гольджі, вільних і зв’язаних рибосом і секреторних гранул. Популяція кортикотропів є морфологічно неоднорідною і складається із дегранульованих, помірногранульованих і гіпергранульованих клітин, між якими зустрічаються перехідні форми. Такі різновиди клітин є ознакою фазності секреторного процесу, що визначає відповідний рівень їх функціональної активності.
Ключові слова: аденогіпофіз, секреторні гранули, кортикотропи, онтогенез.
Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри анатомії людини Івано-Франківського національного медичного університету"Морфофункціональна характеристика деяких органів та функціональних систем при цукровому діабеті в постнатальному періоді онтогенезу" (номер держреєстрації 0109U001106).
Гіпоталамо-гіпофізарна система є вищим вегетативним центром, який має велике значення в підтримці оптимального рівня обміну речовин і енергії, регуляції температурного балансу, забезпеченні функції ендокринної, серцево-судинної, дихальної, травної, сечової систем, а також у регуляції артеріального тиску, сну, забезпеченні стану бадьорості, апетиту. Онтогенезу гіпофізу присвячено ряд робіт [2, 3, 4], проте питання на якій стадії онтогенезу починає функціонувати система є досить дискутабельним і потребує подальшого вивчення.
Метою роботи було дослідження закономірностей становлення кортикотропів на етапах постнатального онтогенезу.
Матеріал та методи дослідження. Матеріалом для дослідження служили шматочки аденогіпофізу 30 білих безпородних статевозрілих щурів-самців в віці 1, 6 і 12 місяців. При заборі матеріалу для електронномікроскопічного дослідження дотримано загальноприйнятих правил швидкості висікання та атравматичності. Шматочки забраного матеріалу 1×1×1 мм протягом 2 години фіксували в 2% розчині чотириокису осмію на 0,1 М фосфатному буфері з рН 7,4. В подальшому матеріал відмивали у 0,1 М фосфатному буфері з рН 7,4, з наступною дегідратацією в етиловому спирті зростаючих концентрацій. Шматочки досліджуваної тканини послідовно просочували у сумішах епоксидних смол з абсолютним ацетоном у різних співвідношеннях (по 1 годині в кожній), після чого заливали чистою епоксидною смолою і полімеризували при температурі +56°С протягом доби. Отримані на ультрамікротомі Tesla BS-490 А зрізи монтували на мідні бленди, діаметром 1 мм, і контрастували 2% розчином ураніл-ацетату на 70° спирті і сумішшю Рейнольдса. Вивчення матеріалу проводили на електронному мікроскопі ПЭМ-125 К, при прискорюючій напрузі 75 кВ, з наступним фотографуванням при збільшеннях від 6000 до 30 000 разів. Напівтонкі зрізи, товщиною 1 мкм, фарбували 1% розчином метиленової синьки і вивчали під бінокулярним мікроскопом МБР-3.
Результати дослідження та їх обговорення. У місячних щурів кортикотропи зустрічаються ближче до проміжної частки гіпофізу. Вони мають неправильну полігональну або зірчасту форму з дещо ексцентрично розташованим ядром, контактують з усіма аденоцитами гіпофізу. Ядерце локалізується в центрі ядра або біля інвагінованої каріолеми. Поблизу нього

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой