Что должны знать студенты по истокам судебной медицины

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

© О. Ю. Петрошак УДК 61: 340. 6 (315). 12 О. Ю. Петрошак
ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ СТУДЕНТИ СТОСОВНО ВИТОКІВ
СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
Кафедра судової медицини НМАПО імені П. Л. Шупика (м. Київ)
Вважалося, що судова медицина як наука бере початок у XVI столітті, із часу виходу роботи Амбруа-за Паре «Opera chirurgica» (1594), у якій як самостійний розділ дається «Tractatus de renuntiationibus et cadaveris embammatis» (Трактат про висновки лікарів і бальзамування трупів). «Було б більш правильним на наш погляд, — писав М. В. Попов [6], — віднести виникнення судової медицини до XVI сторіччя…, але окремі натяки на важливість медицини в цьому відношенні ми знаходимо ще в древніх законах Єгипту, Месопотамії, Індії, Греції». «До другої половини XVI сторіччя в медичній літературі ще не існувало спеціальних творів по судовій медицині. Першу спробу в цьому відношенні зробив знаменитий французьский хірург Амбруаз Паре». Однак згодом М. В. Попов писав: «Збереглися історичні пам’ятники, що вказують на те, що в Китаї судова медицина існувала вже в ХІІІ столітті. В час царювання імператора Сун-ю (1241−1255) був опублікований трактат судово-медичного характеру, автором якого вважають голову карного суду однієї з китайських провінцій — Сун-ци» [6]. Він мав на увазі трактат «Сі Юань-лу» («Як змити несправедливість»).
У 1975 році при розкопках в Китаї були знайдені виконані на бамбуку близько 2000 років тому самі древні у світі записи судово-медичного змісту. В них містилися правила опису місця події, різних ушкоджень, плям крові, відбитків пальців і інших слідів злочинів. Китайський судовий медик Жанг Жу ще в II столітті до н. е. у судово-медичних цілях здійснював експерименти на тваринах [7]. Феодальна політика закритих дверей, що проводилася в Китаї протягом двох тисячоріч, безумовно негативно позначилася на всіх сферах його життя, включаючи медицину, юриспруденцію і, зокрема, судову медицину. У країні дозволявся лише зовнішній огляд трупа загиблого, у той час як у Європі аутопсія була дозволена вже на початку XVI сторіччя. Огляд трупа робили не медики, а коронери, що у присутності понятих привселюдно викрикували результати, роблячи їх надбанням усіх навколишніх. У їхні обов’язки входила також робота по догляду за тілом покійного до поховання. Для допомоги коронерам правоохоронними органами Древнього Китаю були видані судово-медичні форми і схеми опису типових смертельних ран і інших ушкоджень, що мабуть, спричиняло необхідність «припасування» результатів огляду під готові стереотипи. Однак, незважаючи на ці недоліки,
Китай справді можна вважати джерелом судової медицини, як науки, оскільки ще за три сторіччя до «Opera chirurgica» був написаний трактат «C Юань-лу». Написаний в середині XIII століття, він мав важливе значення для наступного розвитку судової медицини і криміналістики не тільки в Китаї, але й у Кореї і Японії.
Далеко не всі положення цієї роботи прийнятні у наш час. У ній, поряд з великим числом безперечно коштовних у науковому відношенні положень, містяться неправильні із сучасної точки зору, твердження і навіть деякі фантастичні висловлення містичного характеру, але в цілому широта і повнота охоплення судово-медичних питань у «C Юань-лу» — змушують віднести цей трактат до числа великих наукових історичних пам’ятників.
Початку «C Юань Ді-лу» складався з двох книг. Надалі збірник, названий уже «C Юань-лу», багато разів доповнювався. Так, у 1675 р. Ван Мін-де і Чі доповнили його ще двома томами. Повним виданням «C Юань-лу» у даний час є шеститомник
Рис. 1. Титульний лист «Сі Юань-лу Ді чжен» [б].
«Сі Юань-лу Ді-чжен» («Зняття безпідставного обвинувачення»), збірник, доповнений і комментова-ний (рис. 1). «Сі Юань-лу» видавався багато разів, внаслідок численних перевидань дійшов до нашого часу. Тому можна зустріти «Сі Юань-лу» і в одній книзі, і в двох, чотирьох і шести книгах. Надрядкові коментарі до роботи писалися декількома авторами, тому видання відрізняються між собою у відношенні повноти і якості тлумачень, однак первісний текст залишався незміненим.
У підручниках В. М. Смольянинова, К. І. Татієва і В. Ф. Червакова [8], А. X. Завальнюка [2] цій чудовій роботі приділяється належне місце в історії судової медицини і дається короткий огляд її змісту.
М. І. Авдєєв [1] у «Курсі судової медицини» обходить мовчанням «Сі Юань-лу», він затверджує, що перші твори судово-медичного характеру з’явилися лише наприкінці XVI — початку XVII століття.
Неповнота зведень по історії судової медицини приводить у свою чергу до неправильних висловлень по окремим судово-медичним питанням.
Так, наприклад, Б. Д. Левченков і Н. О. Митяева [3] вказують, що перший опис жировіска дав, очевидно, Бойль у 1661 р., говорячи, про «шматок черевних покривів, що мав вид на зразок мила чи сала». По інших джерелах [2] жировіск, як явище, вперше був описаний набагато пізніше лікарями Фуркруа і Туре, назвавши його трупним воском, трупним салом. З цим явищем вони зштовхнулися в 1786 році при розкритті могил на цвинтарі «Безневинних немовлят» у Парижі. У той же час про жировіск значно раніш було сказано в збірнику «Сі Юань-лу».
У першій книзі приводяться загальні положення про огляд і дослідження непохованого й ексгумованого трупа й ушкоджень на ньому. Даються зведення про анатомію людини. Спеціальний розділ присвячений повторному дослідженню трупа. Так, огляд трупа пропонується починати з голови. Спочатку оглядають волосся, чи немає під ними ран, визначають довжину волосся, чи не відрізалося воно, чи є сивина. Оглядають скроні, очі, вуха і ніс. Відзначають, чи висунутий язик, указують стан губ і зубів. Оглядають шию (ушкодження на ній смертельні, відзначає автор), ключиці, плечі, кисті і пальці. Хоча ушкодження в цих місцях несмертельні, людина все ж може вмерти, якщо її вчасно не вилікувати. Огляд трупа здійснює особа, що відповідає за розслідування, не передоручаючи цю справу підлеглим. Неприємний запах неминучий, його не треба боятися. Не треба із соромливості закривати статеві органи, особливо жінок, а оглядати все тіло. Оглядають груди, особливо уважно у жінок, тому що ушкодження в цьому місці смертельні. Автор вказує на інші «смертельні» місця: серце, пупок, мошонка й ін. Досліджуючи статеві органи жінок, потрібно довідатися, чи немає в них сторонніх предметів. Оглядають коліна, стопи. Хоча ушкодження цих місць несмертельні, говорить автор, але при переломах кісток без лікування можна вмерти. Далі рекомендується перевернути труп на живіт і оглядати знову в тому
ж порядку. Не забути оглянути задній прохід трупа. Перераховані 16 місць, які необхідно оглянути в кожного трупа. Визначають довжину тіла, вік, ширину пліч. Відзначають розмір і форму всіх ушкоджень, це потрібно для визначення причини смерті. При виявленні рубців треба визначити, нові вони чи старі, чи є гній, кров.
Місця внутрішніх переломів кісток і інші ушкодження, що погано видні, автор рекомендує відзначати на шкірі розчином, приготовленим з цибулі, перцю, солі і білої сливи. Дані огляду заносяться до протоколу на заздалегідь приготовлених бланках з контурними зображеннями. Далі пропонується вказати причину смерті.
У розділі, названому «Огляд місця», говориться: «Якщо знайдеш труп на полі, оглянь місцевість біля трупа, якщо в кімнаті, оглянь ліжко, навколо будинку, у дровах, двір. Опиши відстань до ріки чи до гори, чия земля, як називається. Якщо труп закритий, опиши чим. Знімати одяг потрібно із шапки до взуття й усе описувати». Роздягнений труп рекомендується обмити теплою водою. Даються вказівки, як відрізнити трупні плями від синців. «Сині чи червоні плями треба натиснути пальцем і, якщо вони залишаться синьо-червоними, значить вони відбулися від насильства. Якщо ж капнути краплю води на таку пляму, вона не розпливається. Це теж ознака ушкодження. Синя трупна пляма від натиснення побіліє, капля води на ньому розпливається. Сині плями на ногах і спині звичайно не від ран, частіше це трупні плями». Взагалі питанню про трупні зміни приділене досить велике місце.
У главі «Характер трупних змін часом року» даються докладні, хоча і не завжди точні вказівки, як визначити давнину смерті по трупних змінах. Указується, які явища спостерігаються на трупі навесні, влітку, восени й узимку через 1−2 дня, 3−4 дня і так до 15 днів після смерті: коли на трупі з’являються личинки мух, випадання волосся й ін.
Наступна глава присвячена відмінності прижиттєвих ран від посмертних. Розділ, названий «Біле заклякання», присвячений жировіску.
Є глава про огляд жіночого трупа, трупа вагітної, трупа дитини. Кілька глав присвячено кістковій системі, дослідженню трупів, що розклалися, і скелетів.
Друга книга присвячена різним видам смерті і визначенню причин її по ушкодженнях і інших ознаках. Є розділи, присвячені смерті від побиття різними предметами, розділ «Вбивство», у якому говориться про самогубства і самопоранення, про симуляцію самоповішення після задушення і биття, про утоплення, про опіки полум’ям і рідиною.
Спеціальні параграфи присвячені ідентифікації трупа й описанню ушкоджень. Смертельними пораненнями визнаються ті, що потягли за собою негайну смерть або смерть протягом перших трьох днів. Тяжкість ушкодження визначається місцем його розташування.
Дуже великий інтерес представляють графічні зображення, із указівкою крапок тіла, ушкодження в
Рис. 2. Топографія небеспечних для життя крапок на тілі а) на задній поверхні шиї- б) на задній поверхні тулуба [4].
області яких небезпечні для життя, вони відповідають сучасним уявленням (рис. 2).
Книга третя розглядає ускладнення при встановленні 26 особливих причин смерті (черевний і сипний тиф, замерзання, голод, переляк, сп’яніння, голкотерапія, поразка блискавкою, статеве виснаження, обвал, післятравматичні захворювання й ін.). Три розділи присвячені укусам тигра, скаженого собаки і плазунів. Є розділ про посмертні ушкодження пацюками і «хробаками». Є глава про отруєння 18 отрутами, у числі яких миш’як, ртуть, луг, гриби, си-чуанські боби, жовтець, гіркий мигдаль, аконіт. Даються вказівки, як визначити час прийняття отрути.
Велика глава присвячена випадковим отруєнням. Приводиться 19 видів смерті при вживанні в їжу різних видів м’яса, риби і рослин — бархатника з м’ясом морської черепахи, меду із сушеною рибою, м’яса, на яке капала вода з очеретового даху, води з вази з квітами й ін. Мають місце розділи, присвячені смерті від чаду, отруєнню пітним одягом, говориться про негативний вплив повітря закритого приміщення.
У четвертій книзі перелічуються способи надання термінової допомоги при опіках, різаних ранах,
повішенні, утопленні, охолодженні, укусах зміями, комахами, скаженим собакою, при сонячному ударі, отруєннях і ін.
Приводяться способи нейтралізації 18 отрут (зазначених у третій книзі), алкоголю, а також ртуті, що потрапила у вухо. Говориться про надання допомоги при епідеміях.
П’ята і шоста книги містять доповнення і виправлення.
Отже, «Сі Юань-лу» — не тільки пам’ятник древньої культури Китаю, ця книга складає інтерес різноманіттям зведень з області судової медицини. Вона свідчить про те, що багато питань, що цікавлять зараз судових медиків і криміналістів, майже вісім століть назад вже цікавили китайських вчених, що намагалися їх розв’язати. Є дані, що свідчать про те, що різні варіанти «Сі Юань-лу» були широко відомі в Кореї, Японії, у країнах Індо-Китаю і мали величезний вплив на розвиток криміналістики і судової медицини цих країн. Вплив на правосуддя цього трактату був таким великим, що в народі склалося прислів'я: «Той, хто судить за „Сі Юань-лу“, ніколи не помилиться».
Новий закон про карне судочинство Китаю, був прийнятий у 1912 р., він дозволяв «проведення ау-топсії або ексгумації трупа з метою вивчення всього необхідного». У 1913 р. були затверджені «Правила аутопсії трупа», у яких указувалося, що працівники поліції і прокуратури повинні призначати судово-медичне дослідження трупів для встановлення в сумнівних випадках причини смерті померлого. Судова реформа стимулювала розвиток судової медицини, зажадала прискореної підготовки кадрів і виходу у світ спеціальної літератури.
У 1932 р. піонер китайської судової медицини професор Лин Джи (1897−1951 р.) заснував перший інститут судової медицини в Китаї і став видавати спеціальний журнал. Однак «Сі Юань-лу» ніколи не втрачав своєї значимості. В даний час, цей чудовий здобуток китайської криміналістики і судової медицини видано у Китаї в новій редакції.
Література
1. Авдеев М. И. Курс судебной медицины / М. И. Авдеев. — М.: Госюриздат, 1959. — 711 с.
2. Завальнюк А. X. Судова медицина: Курс лекцій / А. X. Завальнюк. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 648 с.
3. Левченков Б. Д. К вопросу о судебно-медицинском диагностическом значении жировоска / Б. Д. Левченков, Н. А. Митяева // Тезисы к докладам на 3-м Украинском совещании судебно-медицинских экспертов и 2-й сессии Украинского научного общества судебных медиков и криминалистов. — Киев, 1953. — С. 26−30.
4. Лувсон Г. Очерки методов восточной рефлексотерапии / Г. Лувсон. — Новосибирск, 1980. — С. 72−74.
5. Миронов А. И. Судебная медицина древнего Китая / А. И. Миронов // Суд. -мед. эксперт. — 1961. — № 3. — С. 44−48.
6. Попов Н. В. Судебная медицина / Н. В. Попов. — М.: Медгиз, 1950. — 444 с.
7. Хохлов В. В. Судебная медицина: Руководство / В. В. Хохлов, Л. Е. Кузнецов. — Смоленск, 1998. — 800 с.
8. Смольянинов В. М. Судебная медицина / В. М. Смольянинов, К. И. Татиев, В. Ф. Черваков. — М., 1963. — 458 с.
УДК 61: 340. 6 (315). 12
ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ СТУДЕНТИ СТОСОВНО ВИТОКІВ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
Петрошак О. Ю.
Резюме. У поліпшенні підготовки з судової медицини вітчизняних та іноземних студентів чимала роль належить знанням з основ судової медицини. Студенти стосовно витоків судової медицини повинні знати, що судова медицина як наука бере початок у XVI столітті, із часу виходу роботи Амбруаза Паре «Opera chirurgica» (1594), у якій як самостійний розділ дається «Tractatus de renuntiationibus et cadaveris embammatis» (Трактат про висновки лікарів і бальзамування трупів). Однак, більш правильним на наш погляд, виникнення судової медицини слід віднести до древнього Китаю, де судова медицина існувала вже в XIII столітті. В час царювання імператора Сун-ю (1241−1255) був опублікований трактат судово-медичного характеру, автором якого вважають голову карного суду однієї з китайських провінцій — Сун-ци". Він мав на увазі трактат «Сі Юань-лу» («Як змити несправедливість»). Отже, «Сі Юань-лу» — не тільки пам’ятник древньої культури Китаю, ця книга складає інтерес різноманіттям зведень з судової медицини. Вона свідчить про те, що багато питань, що цікавлять зараз судових медиків і криміналістів, майже вісім століть назад вже цікавили китайських вчених, що намагалися їх розв’язати.
Ключові слова: основи права, освіта, судово-медична експертиза.
УДК 61: 340. 6 (315). 12
ЧТО ДОЛЖНЫ ЗНАТЬ СТУДЕНТЫ ПО ИСТОКАМ СУДЕБНОЙ МЕДИЦИНЫ
Петрошак А. Ю.
Резюме. В улучшении подготовки по судебной медицине отечественных и иностранных студентов немалая роль принадлежит знанием основ судебной медицины. Студенты относительно истоков судебной медицины должны знать, что судебная медицина как наука берет начало в XVI веке, со времени выхода работы Амбруаза Паре «Opera chirurgica» (1594), в которой как самостоятельный раздел дается «Tractatus de renuntiationibus et cadaveris embammatis» (Трактат о заключения врачей и бальзамирования трупов). Однако, более правильным на наш взгляд, возникновение судебной медицины следует отнести к древнему Китай, где судебная медицина существовала уже в XIII столетии. Во время царствования императора Сун-й (1241−1255) был опубликован трактат судебно-медицинского характера, автором которого считают главу уголовного суда одной из китайских провинций — Сун-ци «. Он имел в виду трактат «Си Юань-лу» («Как смыть несправедливость»). Итак, «Си Юань-лу» — не только памятник древней культуры Китая, эта книга составляет интерес многообразием сведений по судебной медицине. Она свидетельствует о том, что многие вопросы, интересующие сейчас судебных медиков и криминалистов, почти восемь веков назад уже интересовали китайских ученых, пытавшихся их решить.
Ключевые слова: основы права, образование, судебно-медицинская экспертиза.
UDC 61: 340. 6 (315). 12
What Should Know the Source for Students Forensic Medicineo
Petroshak О.
Summary. In improving the training of forensic medicine of domestic and international students a considerable role belongs to the knowledge of the foundations of forensic medicine. Students about the origins of forensic medicine should know that forensic science as a science dates back to the XVI century, since the release of Ambroise Pare «Opera chirurgica» (1594), which is given as a separate section of the «Tractatus de renuntiationibus et cadaveris embammatis» (Treatise on Conclusions Physicians and embalming corpses). However, a more correct in our view, the emergence of forensic science should be attributed to the ancient laws of Egypt, Mesopotamia, India, Greece. The second half of the XVI century in the medical literature, there were no special works on forensic medicine. The first attempt in this regard frantsuzskyy made famous surgeon Ambroise Pare. However, later known Russian scientist MV Popov wrote: «preserved historical sites, pointing out that China’s forensic science already existed in the thirteenth century. In the reign of Emperor Song-yu (1241−1255) published a treatise forensic nature, sponsored by the chairman of the Criminal Court of one of the Chinese provinces — Sun-chi. «He was referring to the treatise «Si Yuan-lu» («How to wash away injustice»). Thus, the «Si Yuan-lu» — not only a monument of ancient Chinese culture, this book is of interest differently-manittyam reports of forensic medicine. It shows that many matters of interest is forensic and forensic almost eight centuries ago the Chinese were interested scientists tried their solution of the zaty. There is evidence that suggests that different versions of «Xi-Yuan Lu» were widely known in Korea, Japan, countries in Indo-China and had a huge impact on the development of criminology and forensic science in these countries. The impact on the justice of this treatise was so great that the people had a proverb: «He who judges for» C-Yuan Lu, «never make a mistake. «The new law on criminal proceedings in China, was adopted in 1912, it allowed «Post Mortem or exhumation of the corpse to study everything you need. «In 1913, approved the «Rules autopsy corpse», which ukazuvalosya that police and prosecutors should appoint a forensic medical study
of corpses to be installed in doubtful cases the cause of death of the deceased. Judicial reform has stimulated the development of forensic medicine, demanded accelerated training and the publication of the literature. The new law on criminal proceedings in China to allow «Post Mortem or exhumation of the corpse to study everything you need. «In 1913, approved the «Rules autopsy corpse», which ukazuvalosya that police and prosecutors should appoint a forensic medical study of corpses to be installed in doubtful cases the cause of death of the deceased. Judicial reform has stimulated the development of forensic medicine, demanded accelerated training and the publication of the literature. In 1932, the pioneer of Chinese Forensic Medicine Professor Lin Ji (was 1897−1951) founded the first institute of forensic medicine in China and began to publish a special magazine. However, «Xi Yuan-lu» never lost its importance. Currently, this remarkable achievement of Chinese criminology and forensic medicine published in China in the new edition. It is clear that the proportion of teaching organizational and procedural foundations of forensic — skym by Ukrainian legislation is somewhat sore — use by another compared to the criminal procedure law in other countries. Thus, one way to improve the training of forensic medicine of domestic and international students a considerable role to play in comparison legislation both in terms of comparison with other countries, and in historical perspective, particularly regarding the origins of forensic medicine. Students are introduced to the basics of organizational and procedural forensics for criminal procedural code of Ukraine them, comparing them with the appropriate legal cal norms of other countries at different times. This contributes to the enrichment of their legal culture, helps to better understand the possible ways of improving forensic in their countries.
Key words: foundations of law, education, forensic examination.
Стаття надійшла 29. 04. 2013 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой