Историография исследования института преступления в праве Великого княжества Литовского

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

8. Андреева Г. Н. Конституционное право зарубежных стран: учебн. / Г. Н. Андреева. -М.: Эксмо, 2005. — 656 с.
9. Автономов А. С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учебн. / А. С. Автономов. — М.: Т К Велби, Проспект, 2006. — 548 с.
10. Поабник з розробки виборчих систем: наук. -практ. вид. — К.: Нора-Друк, 2003. -168 с.
Стаття надшшла до редакци 15. 11. 2013 р.
S. М. Martselyak
THE PRINCIPLE OF EQUAL SUFFRAGE IN THE ELECTION OF PEOPLE'-S
DEPUTIES OF UKRAINE
One of the basic principles ofparliamentary elections in Ukraine at the level of general principles, direct and free elections is the principle of equal suffrage, which is a manifestation of the constitutional principle of equality and civil rights. This principle corresponds to the greatest extent in modern democratic nature of elections Institute, ensuring equal participation of voters in the formation of the state parliament. Reality also equal suffrage in the election of deputies of Ukraine requires a detailed legislative consolidation of the principles taking into account international practices and ensures compliance with its direct parliamentary elections. Issues relevant entity principles of equal suffrage in the election of people'-s deputies of Ukraine.
The principle of equal suffrage states that citizens of Ukraine who have the right to vote, have equal opportunities for their realization and participate in elections on an equal footing, they are guaranteed the same forms, methods and means of protection violation subjective active and passive suffrage.
The analysis of theoretical positions and ideas, norms of electoral legislation regarding the nature and content of the principle of equal suffrage in the election ofpeople'-s deputies of Ukraine is made- also it was determined its advantages and problems ofproviding, as well as substantiated priority directions of ensure equal voting rights in parliamentary elections.
Keywords: principles of elections, voters, equal suffrage, electoral process, people'-s deputies of Ukraine
УДК 343. 23(477)"- 13/16& quot-(045)
О. В. Патлачук
1СТОРЮГРАФ1Я ДОСЛ1ДЖЕННЯ1НСТИТУТУ ЗЛОЧИНУ У ПРАВ1 ВЕЛИКОГО КНЯЗШСТВА ЛИТОВСЬКОГО
Проблеми державност1, права та социального життя Великого княивства Литовсъкого досл1джувалися протягом майже двох столтъ. Достатнъо поено реконструйована icmopin княивства, його сустлъний i державний лад. Тривае вивчення литовсъко-русъкого права. Однак не eci incmumymu права Великого кнпивства Литовсъкого е достатнъо досл1дженими науковцями. Сказане поеною лирою стосуетъся тституту злочину. Bidcymni комплекст досл1дження злочишв, ят розглядалисяу р1зних судах Великого княз1вства Литовсъкого- не простежена еволющя тституту злочину в Литовсъко-Русъкт Оер. шхни- не встановлювалися eidMWHOcmi, ят тнували м1ж нормами писаного права i тими нормами, ят вживалися у правозастосуванш.
K. uonoei слова: злочин, право, статут, тститут злочину, суд, icmopin, процес, держава, спадщина, кодекс.
Постановка проблемы. Врахування здобутюв та помилок в вивченш юторп злочину в прав1 Великого Княз1вства Литовського е актуальним. Отриманий досвщ допоможе не повторювати помилок в майбутньому.
Анал1з остантх ОослЮжень /'- публтацт. 1сторюграс]мя права Великого кюшвства Литовського нал1чуе майже два столптя. Перин дослщники розглядали його як провшцшне польське право, пщкреслюючи польсьи впливи на формування правових шститупв кюшвства. Однак завдяки, насамперед, вченим — представникам школи захщноруського права у вггчизнянш юторичнш та? сторико-правовш наущ склалася 1 вкоренилася традищя трактувати кюшвство як Литовсько-Руську державу, а право, яке д1яло в нш, — як литовсько-руське, тобто таке, що було продовженням давньоруського права. У працях М. Владимирського-Буданова, Ф. Леонтовича, М. Максимейка, М. Ясинського, О. Малиновського, М. Любавського, М. Довнар-Запольського Ф. Тарановського, Г. Демченка та шших науковщв проанал1зоваш джерела, основш риси та низка шститупв права, що д1яло у Великому кюшвста Литовському.
Однак слщ вказати, що присвячеш литовсько-руському праву науков1 розвщки XIX ст. в основному стосувалися шститупв цившьного, амейного, процесуального права. 1нститут злочину розглядався схематично та поверхово. Виняток становлять лише декшька праць. Найгрунтовшшим дослщженням шституту злочину за Статутами Великого кюшвства Литовського була 1 доа залишаеться монография О. Малиновського «Вчення про злочин за Литовським Статутом».
Викладення основного матергалу. О. Малиновський ретельно проанал1зував? снуючу на 90−1 рр. XIX ст. юторюграфпо Статут! в. Дослщник виходив? з пануючого у тогочаснш 1сторико-правов1й науц1 положения, що Статута 1529, 1566 1 1588 роюв — це три редакцп одн1е! пам'-ятки права. Тож зм1ни, яких зазнав? нститут злочину в Статутах, вш розглядав не як еволющю цього? нституту, зумовлену розвитком суспшьних в1дносин, а як поправки до його норм, викликаш до життя розвитком понять крим1нального права XVI ст. Як 1 шип представники школи захщноруського права, вш особливо пщкреслив значения норм давньоруського права для формування? нституту злочину в литовсько-руському прав1 XVI ст.
Поняття злочину в Статутах не надане, однак вчений встановив його змют, виходячи? з тексту артикул? в Статут! в. Також О. Малиновським були видшеш ва терм1ни, яи вживалися в значенш злочину. Дослщник вказав на панування догов1рних засад у сфер1 крим1нальних в1дносин, шдкресливши т1сний зв'-язок м1ж крим1нальними 1 цившьними наслщками правопорушення.
Вперше в 1стор1ографи питания злочину в литовсько-руському прав1 XVI ст. дослщник встановив, що суб'-ектом кримшального права за Статутами Великого кюшвства Литовського була держава, однак юнували певн1 обмеження повноти верховенства держави у кримшальному прав1, зумовлеш? снувангам звичаевого права, вол1 потершлого, судовими повноваженнями вотчинников.
Автором дослщжеш лише теоретичн1 питания? нституту злочину, вш не ставив за мету проанал1зувати реал1зац1ю норм Статут! в на практищ. 3 час1 В написания монографп наука крим1нального права зазнала теоретичного розвитку, тож окрем1 положения монографп е застаршими. Однак за ретельнютю анал1зу, широтою охоилення аспект1 В шституту злочину в литовсько-руському прав1 XVI ст. праця О. Малиновського не втратила наукового значения 1 дониш.
Певний внесок у вивчення шституту злочину в литовсько-руському прав1 XV ст. зроблений М. Владимирським-Будановим. Заслуговуе на увагу його коментар до видання Судебника Казимира 1468 року. Вчений проанал1зував квал1фшуюч1 ознаки крад1жки 1 вказав на залежшсть тяжкосп злочину вщ вартосп вкраденого, повторносп або рецидиву.
Дослщжуючи джерела кримшальних норм Статут! в Великого княз1вства Литовського, М. Максимейко визначив, яю види покарання юнували у 16 ст.
М. Ясинський згрупував статп обласних прившеТв (вчений називав ix уставними земськими грамотами) за галузями права. Кожна група статей, у тому чист i тих, що стосуються кримшального права, супроводжена коментарем.
У другш половиш XIX ст. розпочалося наукове вивчення ушкального шституту звичаевого права — копних суд1 В. У присвячених копним судам i копному судочинству розвщках В. 1вашшева та О. Сфименко поб1жно роз глянул види злочишв, яи були пщсудш цим судам. Зроблеш дослщниками висновки становлять штерес, оскшьки базуються на анал1з1 матер1ал1 В судовоТ практики.
Певним внеском у вивчення шституту злочину в еврейських громадах Великого княз1вства Литовського стали пращ С. Бершадського. Автор ретельно проанал1зував тести прившеТв, наданих евреям литовськими господарями, i встановив основш риси правових шстшупв, яи регулювали суспшьш вщносини всередиш еврейсько! спшьноти. Вивчивши судов1 акти справ, в яких одшею i3 стор1н виступали евре!, С. Бершадський показав, що нерщко судова практика не вщповщала правовим приписам ортодоксального? удейського права.
Хоча? сторико-правова наукова думка подальших десятилггь i не торкалася безпосередньо шституту злочину, однак наприкшщ XIX — на початку XX ст. з'-являлися пращ юторшпв i юриспв, в яких автори намагалися концептуально осмислити вггчизняну icropiio, у тому чист й icropiK) права. Такий науковий доробок представляв цшнють для нашого досл1дження насамперед тому, що надае можливють вщтворити загальний? сторичний контекст, в якому розвивалося крим1нальне право, у тому чист? нститут злочину.
Чималим внеском в юторюграфш в1тчизняного права литовськоТ доби стали npaui М. Грушевського. Всеб1чно досл1джуючи найр1зномаштн1ш1 аспекта украшсько! icTopii, вчений сформулював концепцш Украши-Pyci, п1дкреслюючи, що не Рос1я, а Украша стала спадкоемицею державних i правових традиц1й Кшвсько! Pyci- разом з там, М. Грушевський розглядав так званий литовський перюд у в1тчизнянш icTopii держави i права як добу латентно!'- украшсько!'- державностг
У подалыпому концепщя Украши-Pyci стала визначальною для? сторик^в державницького напряму (ii дотримувалися Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко та iH.), а також i для i? сторик^в права. Вона 30epirae свою актуальн1сть i для сучасноТ в1тчизняно'-1 науки.
Подшяючи цю концепцш, молодше покол1ння школи захщноруського права продовжувало своТ дослщження i п1сля встановлення в УкраТш радянськоТ влади, що в1д1грало значну роль у подальшому вивченн1 литовсько-руського права. Працюючи у склад1 KoMicii ВУАН для вивчення icTopii украшського права, О. Малиновський, I. Черкаський, М. Чубатий, М. Василенко здшснили значний внесок у вивчення шстшутв украшського звичаевого права, у тому чист другоТ половини XIV — першоТ половини XVI ст. Вчеш дотримувалися думки, що литовсько-руське право, по cyri, було украшським правом, оскшьки продовжувало саме укра'-шсьи правов1 традици.
В опубл1ковашй у працях ВУАН розвщщ I. Черкаського «Поволання над трупом забитого» докладно анал1зуеться такий вид покарання, як виволання. Вчений вказав, за яи злочини застосовувався цей вид покарання.
1з згортанням украТшзацп в УРСР центр дослщжень icTopii украшського права перемютився за кордон — у Прагу, в Мюнхен, — де у В1льному Украшському ушверситет1 продовжували наукову д1яльшсть Р. Лащенко, М. Чубатий, А. Яковл1 В та iHini науковщ. Р. Лащенком та М. Чубатим були написаш пщручники з icTopii украшського права. Обидва автори надали загальний огляд права Великого княз1вства
Литовського, називаючи його украшським правом литовсько! доби 1 пщкреслюючи його зв'-язок ?з давньоруським правом.
А. Яковл1 В дослщив низку процесуальних шстшупв украшського звичаевого права XV — XVI ст., наголошуючи на 1хньому зв'-язку ?з чеським правом. Наявнють под1бних м1ж собою шстатут? в у прав1 двох слов'-янських народ1в — видачки, личкування, ставлення шапки, гошння слщу тощо — вчений пояснював не генетичною спшьшстю, а впливом чеського права як бшып розвиненого.
Вивчення права на украшських землях XIV — XVI ст. тривало 1 на захщноукраТнських землях, яи перебували у склад1 Австро-Угорщини, а згодом -Польиц. У 10−30−1 рр. XX ст. у Львов1 були видаш пращ С. Кутшеби, О. Бальцера, Р. Домбковського та ш. Дослщники зробили значний внесок у вивчення права на украшських землях, що у друпй половини XIV — першш половиш XVII ст. були складовою частиною Полыщ. Щодо права Великого кюгавства Литовського вони висловлювали нерщко протилежш думки. Так, С. Кутшеба вважав, що воно розвивалося шд ютотними польськими впливами, тож багато у чому кошювало польське право. Р. Домбковський, навпаки, вказував, що р1вень законодавчоТ техшки у Статутах Великого кюгавства Литовського був настшьки досконалий, що польсыа законодавч1 акти котювали норми Статут! в. I хоча спещальних дослщжень нституту покарання вчеш не проводили, Тхш пращ доповнюють 1 уточнюють загальну картину правового розвитку Литовсько-Русько! держави.
Науковий доробок О. Бальцера стосуеться також юторп в1рменського суд1вництва у Львов1 та шших украшських м1стах. На шдстав1 вивчення судових акпв вчений зробив окрем1 висновки щодо особливостей сприйняття злочину за середньов1чним в1рменським правом.
В радянськш 1сторико-правов1й науц1 50−70−1 рр. штерес досл1дник1 В був зосереджений переважно на питаниях загальноТ? сторЛ Великого княз1вства Литовського, а державшсть 1 право розглядалися поб1жно. У руст радянсько! ?деолопТ в 1стор1ографи Великому кюшвству в основному в1дводилася роль загарбника украшських 1 бшоруських земель, а з позицш марксистсько! методо

Статистика по статье
  • 13
    читатели
  • 12
    скачивания
  • 0
    в избранном
  • 0
    соц. сети

Ключевые слова
  • ЗЛОЧИН,
  • ПРАВО,
  • СТАТУТ,
  • іНСТИТУТ ЗЛОЧИНУ,
  • СУД,
  • іСТОРіЯ,
  • ПРОЦЕС,
  • ДЕРЖАВА,
  • СПАДЩИНА,
  • КОДЕКС,
  • CRIME,
  • LAW,
  • STATUTE,
  • INSTITUTEOFOFFENSE,
  • THECOURT,
  • THEHISTORY,
  • PROCESS,
  • STATE,
  • LEGACYCODE,
  • ПРЕСТУПЛЕНИЕ,
  • УСТАВ,
  • ИНСТИТУТ ПРЕСТУПЛЕНИЯ,
  • ИСТОРИЯ,
  • ПРОЦЕСС,
  • ГОСУДАРСТВО,
  • НАСЛЕДИЕ

Аннотация
научной статьи
по государству и праву, юридическим наукам, автор научной работы & mdash- ПАТЛАЧУК АЛЕКСАНДР ВАСИЛЬЕВИЧ

Проблемы государственности, права и социальной жизни Великого княжества Литовского исследовались в течение почти двух веков. Достаточно полно реконструирована история княжества, его общественный и государственный строй. Продолжается изучение литовско-русского права. Однако не все институты права Великого княжества Литовского достаточно исследованными учеными. Сказанное в полной мере касается института преступления. Отсутствуют комплексные исследования преступлений, которые рассматривались в различных судах Великого княжества Литовского- не прослежена эволюция института преступления в Литовско-Русском государстве- не устанавливались различия, которые существовали между нормами письменного права и теми нормами, которые употреблялись в применении права.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой